Текст рішення
25.02.2011 Єдиний унікальний номер 2-521/11
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 лютого 2011 року м. Дніпропетровськ
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Залімської Н.В.
при секретарі Карпенко А.Л.
з участю прокурора Козлової І.В,
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до відповідача про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він перебував у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем, з якою вони сумісно мають малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вихованням та матеріальним утриманням своєї дитини відповідач не займається, не піклується про стан його здоров'я, не цікавиться його долею, тим самим ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків. Вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 лютого 2010 року відповідача визнано винною у скоєнні злочину передбаченого ст. 166 КК України та призначено покарання у вигляді 2 років позбавлення волі та відбуває покарання у Чорноморській виправній колонії ДДУЗПВ в Одеській області. В наслідок бездіяльності матері створилися умови, які шкодять інтересам дитини, в зв'язку з чим позивач просив суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2, 1977 року народження, по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явилась, надала суду письмові пояснення у яких позовні вимоги не визнала.
Представник третьої особи - органу опіки і піклування Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради, в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.
Прокурор Ленінського району м. Дніпропетровська, в особі свого законного представника в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.
При вирішенні спору щодо спірних правовідносин суд застосовує положення Конституції України, законів України, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, практику Верховного Суду України.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно статті 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
З урахуванням вимог ст.1 Закону України «Про охорону дитинства», ст.1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» дитина, яка залишилася без піклування батьків у зв'язку з позбавленням їх батьківських прав отримує визначене відповідно до законодавства становище дитини, позбавленої батьківського піклування, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг.
Підставою звернення позивача до суду із позовом на захист прав та інтересів неповнолітнього є припинення особистих немайнових та майнових прав і обов'язків відповідачки у відношенні до сина, що спрямовано на набуття правового статусу дитини, позбавленої батьківського піклування та отримання нею, у зв'язку із цим, особливого захисту і допомоги з боку держави.
З'ясувавши обставини по справі, вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
В ході судового розгляду справи встановлено, що позивач перебував у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем, з якою вони сумісно мають малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вихованням та матеріальним утриманням своєї дитини відповідач не займається, не піклується про стан його здоров'я, не цікавиться його долею, тим самим ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків. Вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 лютого 2010 року відповідача визнано винною у скоєнні злочину передбаченого ст. 166 КК України та призначено покарання у вигляді 2 років позбавлення волі та відбуває покарання у Чорноморській виправній колонії ДДУЗПВ в Одеській області.
Згідно висновку органу опіки та піклування Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради доцільним є в інтересах дитини позбавити батьківських прав ОСОБА_2, 1977 року народження, по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватись про її здоров'я, фізичний та духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
За ч.2,5 ст.150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє їх від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Відповідно до ст.ст.3, 155 Сімейного кодексу України, дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли з ними не проживає. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.
Між тим, згідно вимог пункту 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Суд, оцінивши здобуті по справі докази за внутрішнім переконанням щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємності зв'язку у сукупності, розглянувши спір в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку, що мати дитини не піклується про її фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя. Не забезпечує малолітньому необхідного харчування, медичного догляду, лікування, не спілкується із сином, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, тим самим дійсно ухиляється від виховання та утримання своєї дитини. Тому доводи позивача з приводу свідомого нехтування відповідачкою свого батьківського обов'язку суд вважає обґрунтованими, у зв'язку із чим позовні вимоги щодо позбавлення батьківських прав відповідача підлягають задоволенню.
У відповідності до статті 166 Сімейного Кодексу України, особа позбавлена батьківських прав втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає право на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми; не може бути усиновлювачем та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 55, 124, 51 Конституції України, ст.ст.150, 155, 164, 165, 166 Сімейного кодексу України, ст.ст. 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст.13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав», ст.ст.10, 11, 15, 57-60, 213-215 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2, 1977 року народження, по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів.
Суддя: Н.В. Залімська