Справа № 2-44/11

Справа № 2-44/11 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21.02.2011 Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі: головуючої - судді Маршал І.М., при секретарі Мелашенко О.В., розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Славута цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання договору дарування договором купівлі-продажу, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання договору дарування договором купівлі-продажу, в якому просив визнати договір дарування гаража із цегли і силікатних блоків з прибудовою та цегляним підвалом площею 26,7 кв. м. під номером 38, загальною площею 53,4 кв.м., що знаходиться в м. Славута Хмельницької області в гаражному масиві по вул. Чкалова, договором купівлі-продажу. В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що з відповідачкою ОСОБА_2 вони перебували у зареєстрованому шлюбі з 4 листопада 1995 року і фактично проживали спільно до травня місяця 2010 року. В червні 2009 року вони спільно купили в ОСОБА_3 гараж із цегли та силікатних блоків з прибудовою та цегляним підвалом площею 26,7 кв.м. під номером 38, загальною площею 53,4 кв.м., що знаходиться в м.Славута Хмельницької області в гаражному масиві по вул. Чкалова та розташований на земельній ділянці, що належить Славутській міській раді. Оформляла договір купівлі-продажу гаража в нотаріуса сама ОСОБА_2, оскільки він був зайнятий на роботі. При цьому не надавав істотного значення тому, із ким саме із їхнього подружжя - дружиною чи із ним буде укладеного договір купівлі-продажу, оскільки майно за таких у мов придбання мало б належати подружжю спільно. За гараж були сплачені кошти в сумі 8~000 доларів, що складає 63~200 грн. Кошти за гараж позивач ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_3 в присутності її чоловіка ОСОБА_5 На початку 2010 року відносини між подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 погіршилися і шлюбу між ними був розірваний. ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя. Однак у спільно придбане майно не було включено придбані спільно подружжям гаражі, у тому числі і гараж куплений в ОСОБА_3, автомобіль та інше майно. Позивач зазначає, що саме тоді йому стало відомо, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений не договір купівлі-продажу гаражу, а договір дарування, тобто укладений удаваний правочин. В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлений ним позов. Суду пояснив, що із сімєю ОСОБА_5 та ОСОБА_3 вони хороші знайомі. Про придбання у них належного ОСОБА_3 гаража вони домовилися завчасно, вартість гаража була домовлена у 8~000 доларів. За три місяці до дати укладення договору - у березні 2009 року ним було передано аванс за гараж у сумі 3~000 доларів, друга частина коштів передавалася з інтервалом у два місяці, решта у день укладення договору. Кошти він передавав ОСОБА_6 Також позивач у своїх поясненнях зазначив, що йому було відомо, що укладатиметься саме договір дарування, а не договір купівлі-продажу, з метою уникнути зайвих витрат із сплати державного мита. В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 та її представник позов не визнали. Суду пояснили, що гараж належить ОСОБА_2 за договором дарування. В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала. Суду пояснила, що вона подарувала за договором гараж ОСОБА_2, оскільки вони між собою давно знайомі, мають хороші відносини. ОСОБА_1 ніяких коштів в рахунок вартості гаража їй не надавав. Знав про те, що гараж вона дарує. Був присутній у нотаріальній конторі при реєстрації договору дарування. В судовому засіданні приватний нотаріус ОСОБА_4 пояснила, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладався договір дарування, в її присутності сторони одна одній коштів не передавали. ОСОБА_1 був присутній у нотаріальній конторі при укладенні договору дарування між ОСОБА_3 та його дружиною ОСОБА_2 Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що відповідно до договору дарування гаража від 19 червня 2009 року ОСОБА_2, перебуваючи в офіційному шлюбі з позивачем ОСОБА_1, набула у власність гараж із цегли та силікатних блоків з прибудовою та цегляним підвалом площею 26,7 кв.м. під номером 38, загальною площею 53,4 кв.м., що знаходиться в м. Славута Хмельницької області в гаражному масиві по вул. Чкалова та розташований на земельній ділянці, що належить Славутській міській раді. Відповідно до ч. 1 ст. 717 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Тобто, однією, єдиною та безумовною умовою, яка широкому тлумаченню не підлягає, для укладення договору дарування є безоплатна передача майна. Зазначене підтверджується показами свідка ОСОБА_5, який показав суду, що коштів за відчуження гаража шляхом дарування на користь ОСОБА_2 вони ні він особисто, ні його дружина у його присутності, від ОСОБА_1 не отримували. Між його дружиною ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладався договір дарування гаража. Аналізуючи встановлені в судовому засіданні обставини та докази у справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають. Керуючись ст.ст. 88,209, 212-215 ЦПК України, суд ВИРІШИВ: В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання договору дарування договором купівлі-продажу відмовити. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Суддя Маршал І. М.