Справа № 5/112-Б-10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "22" лютого 2016 р. Справа № 5/112-Б-10 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: суддів секретар судового засідання за участю представників учасників процесу: Від МПП «Таврія» Від ПАТ «Перший Український міжнародний Банк» Від ПАТ «ІмексБанк» Від ПАТ «КБ «ПриватБанк» Від Марченко С.О. Арбітражний керуючий Від ТОВ «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції» Від ПАТ «УкрсоцБанк» Богатиря К.В. Мишкіної М.А., Мирошниченка М.А. Герасименко Ю.С. Вудуд Г.І., договір № б/н, дата видачі: 30.11.15 Дядюренко М.П., довіреність № 109, дата видачі: 15.01.16 Кульбаба В.В., довіреність № 281015/6, дата видачі: 28.10.15 Рура Н.В., довіреність № 3978-К-Н-О, дата видачі: 24.09.15 Пісна Д.В., довіреність № 2569, дата видачі: 30.11.15 Акопян Г.Г., посвідчення № 868, дата видачі: 17.07.13 Лойфер А.Е., довіреність № 197, дата видачі: 14.08.15 Богданова А.П., довіреність № 02-26/1535, дата видачі: 09.06.15 розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу господарського суду Херсонської області від 22.01.2015 р. у справі № 5/112-Б-10 за заявою кредитора Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до боржника про Малого приватного підприємства «Таврія» банкрутство ВСТАНОВИВ: Ухвалою господарського суду Херсонської області від 05.11.2010р. за заявою Публічного акціонерного товариства «Індустріально-Експортний Банк», м. Київ порушено справу про банкрутство Малого приватного підприємства «Таврія», на підставі ст.ст. 6-8, 11-12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Ухвалою господарського суду Херсонської області від 23.12.2010р. за результатами підготовчого засідання, визнано вимоги ПАТ «Індустріально-експортний банк», м. Київ до малого приватного підприємства «Таврія» в сумі 4543516,25грн. (з яких вимоги в сумі 1225273,45 грн. не забезпечені заставою майна боржника), введено процедуру розпорядження майном боржника і призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Глуховського Олексія Юрійовича. Ухвалою господарського суду Херсонської області від 23.06.2011р. за результатами попереднього засідання затверджено реєстр вимог кредиторів. Ухвалою господарського суду Херсонської області від 18.10.2011р. відкрито процедуру санації боржника Малого приватного підприємства «Таврія» та призначено керуючим санацією арбітражного керуючого Білоусова О.А. Постановою господарського суду Херсонської області від 04.05.2012р. мале приватне підприємство «Таврія» (далі по тексту - МПП «Таврія») визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру і призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Білоусова О.А. Ухвалою господарського суду Херсонської області від 17.01.2013р. ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Марченка С.О., якого зобов'язано здійснити ліквідаційну процедуру і подати до суду звіт та ліквідаційний баланс банкрута. Ухвалою господарського суду Херсонської області від 12.06.2014р. строк ліквідаційної процедури та повноваження ліквідатора продовжено на шість місяців. У листопаді 2014р. ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулось до господарського суду Херсонської області із скаргою на дії ліквідатора в якій просило визнати дії арбітражного керуючого Марченка С.О. при виконанні ним повноважень ліквідатора у порушеній господарським судом Херсонської області справі №5/112-Б-10 про банкрутство МПП «Таврія» незаконними та зобов'язати надати інформацію про оцінку заставного майна, результати інвентаризації, а також звернутися за отриманням згоди на реалізацію заставного майна, після чого здійснювати продаж заставного майна. У грудні 2014р. ПАТ «КБ «Приватбанк» звернулось до господарського суду Херсонської області із скаргою на дії ліквідатора в якій просило, зокрема, усунути арбітражного керуючого Марченка С.О. від виконання ним обов'язків ліквідатора по справі №5/112-Б-10 про банкрутство МПП «Таврія» та призначити по справі нового ліквідатора. До того ж, у грудні 2014 р. ПАТ «КБ «Приватбанк» звернулось до господарського суду Херсонської області із клопотанням про усунення ліквідатора та припинення його повноважень в якому просило усунути арбітражного керуючого Марченка С.О. від виконання ним своїх обов'язків ліквідатора по справі №5/112-Б-10 про банкрутство МПП «Таврія» та припинити повноваження арбітражного керуючого Марченка С.О. по справі №5/112-Б-10. У січні 2015р. ПАТ «КБ «Приватбанк» звернулось до господарського суду Херсонської області із клопотанням про усунення ліквідатора та припинення його повноважень в якому просило усунути арбітражного керуючого Марченка С.О. від виконання ним своїх обов'язків ліквідатора по справі №5/112-Б-10 про банкрутство МПП «Таврія», припинити повноваження арбітражного керуючого Марченка С.О. по справі №5/112-Б-10 про банкрутство МПП «Таврія» та призначити новим ліквідатором МПП «Таврія» по справі №5/112-Б-10 арбітражного керуючого Акопяна Гаджика Гарагеновича. Ухвалою господарського суду Херсонської області від 22.01.2015р. (суддя Ситюк В.Г.) у задоволенні скарг кредиторів ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ПАТ «КБ «Приватбанк» на дії ліквідатора арбітражного керуючого Марченка С.О. та клопотання про усунення арбітражного керуючого Марченка С.О. від виконання обов'язків ліквідатора банкрута та призначення нового ліквідатора відмовлено, продовжено строк ліквідаційної процедури та повноваження ліквідатора арбітражного керуючого Марченка С.О. на 6 місяців. Не погоджуючись із даною ухвалою до Одеського апеляційного господарського суду звернулось ПАТ «КБ «Приватбанк» з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Херсонської області від 22.01.2015р. по справі №5/112-Б-10 про банкрутство МПП «Таврія» в частині відмови у задоволенні скарг на дії ліквідатора скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу на дії ліквідатора та усунути арбітражного керуючого Марченка С.О. від виконання ним обов'язків ліквідатора по справі №5/112-Б-10 про банкрутство МПП «Таврія», призначити новим ліквідатором МПП «Таврія» по справі №5/112-Б-10 арбітражного керуючого Акопяна Гаджика Гарагеновича. Як на підставу викладених у скарзі вимог ПАТ «КБ «Приватбанк» посилається на порушення та неправильне застосування норм ст.ст. 3-1, 24, 30, 32 Закону про банкрутство (в редакції що діяла до 19.01.2013р.) та ст.ст. 42-44 Закону про банкрутство (в чинній редакції), ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7, 34, 43 ГПК України, та зазначає, що: 1) судом не вірно, без посилання на належні та допустимі докази було встановлено проведення ліквідатором інвентаризації майна банкрута; 2) ліквідатор Білоусов І. передав Марченко С.О. документи щодо 91 об'єкту нерухомості; Марченко С.О. було внесено записи про реєстрацію права власності на об'єкти нерухомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - на 69 об'єктів нерухомості; з акту інвентаризації цінностей від 15.04.2013р. виходить, що банкруту належить 58 об'єктів нерухомості; згода на продаж активів банкрута, які є заставою кредиторів надавалась на - 71 об'єкт нерухомості; 3) ліквідатором перед продажем майна не було здійснено оцінку всього майна, а лише окремої його частини; 4) судом першої інстанції не було надано жодної правової оцінки діям ліквідатора щодо отримання та витрачання коштів ліквідаційної маси; 5) судом першої інстанції в супереч матеріалам справи зроблено висновок, що клопотання про отримання згоди на продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, ліквідатором подано у зв'язку з неотримання відповідної згоди від забезпечених кредиторів, однак судом не досліджувалися дати, коли забезпечені кредитори отримали звернення ліквідатора щодо погодження продажу предмету застави; 6) арбітражний керуючий Марченко С.О. в порушення ч. 5 ст. 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції що діяла до 19.01.2013р.) не повідомив жодного заставного кредитора МПП «Таврія» про час, місце та умови продажу заставного майна; 7) надання згоди на продаж майна, що передбачено Законом, не може бути погодженням лише самого факту продажу, при цьому повинні погоджуватись певні умови продажу заставного майна; 8) ліквідатором було порушено періодичність звітування (один раз на місяць), звіти ліквідатора не містять інформації про фінансове становище і майно боржника при проведенні ліквідаційної процедури; 9) рішення прийняте на засіданні комітету кредиторів 26.12.2014р. (у м. Херсоні) є нелегітимним, оскільки було прийнято не за місцем проведення засідання комітету кредиторів - визначене кредиторами на попередньому засіданні комітету кредиторів. Ліквідатор не має права змінювати місце проведення засідання комітету кредиторів, оскільки ліквідатор не є членом комітету кредиторів, а лише має право брати участь у засіданнях з правом дорадчого голосу. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.08.2015р. апеляційну скаргу задовольнили частково; ухвалу господарського суду Херсонської області від 21.01.2015р. скасували; скарги ПАТ «КБ «Приватбанк» та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на дії і бездіяльність ліквідатора Марченка С.О. задовольнили; клопотання ПАТ «КБ «Приватбанк» про усунення арбітражного керуючого Марченка С.О. від виконання обов'язків ліквідатора задовольнили частково; усунули арбітражного керуючого Марченка С.О. від виконання обов'язків ліквідатора у справі №5/112-Б-10 про банкрутство МПП «Таврія» та припинили повноваження арбітражного керуючого Марченка С.О. по справі №5/112-Б-10. Постановою Вищого господарського суду України від 10.12.2015р. касаційну скаргу арбітражного керуючого Марченка Сергія Олександровича задовольнили частково; постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 у справі №5/112-Б-10 скасували та справу передали на новий апеляційний розгляд до Одеського апеляційного господарського суду. В постанові від 10.12.2015р. по справі № 5/112-Б-10 Вищим господарським судом України зазначено, що: - судом апеляційної інстанції не встановлено, чи неналежне виконання обов'язків, передбачених ч. 11 ст. 30 Закону, має наслідком порушення прав боржника та його кредиторів, чи є несистематичне подання звітів самостійною підставою для усунення арбітражного керуючого від виконання ним своїх обов'язків; - судом апеляційної інстанції не встановлено обставин порядку скликання та проведення засідань комітету кредиторів банкрута які відбулись 26.12.2014р. в різних містах, одне в м. Кривий Ріг, інше в м. Херсоні, легітимності їх рішень, наявність кворуму та порядку прийняття рішень; - суд апеляційної інстанції прийнявши рішення про усунення арбітражного керуючого Марченка С.О. від виконання ним своїх обов'язків ліквідатора і припинення його повноважень, не розглянув вимогу ПАТ «КБ «Приватбанк» щодо призначення ліквідатором МПП «Таврія» арбітражного керуючого Акопяна Гаджика Гарагеновича. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 5/112-Б-10 розподілено на розгляд головуючого судді Богатиря К.В., суддів - Мирошниченко М.А., Мишкіної М.А. Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22.01.2016р. справу призначено до розгляду на 08.02.2016р. Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 08.02.2016р. розгляд справи відкладено на 22.02.2016р. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Відповідно до частини 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі по тексту - Закон про банкрутство). Відповідно до п. 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 р. № 2343-XII (в редакції Закону України від 22.12.2011 р. № 4212-VI) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Враховуючи ту обставину, що справа про банкрутство МПП «Таврія» порушена 05.11.2010р. та постанова про визнання МПП «Таврія» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури по справі 5/112-Б-10 прийнята 04.05.2012р. і на цей час знаходиться на стадії ліквідації, до спірних правовідносин мають застосовуватися норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, яка була чинною до 19.01.2013р., окрім питання, які регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство. Тому до питань продажу майна боржника застосовуються норми Закону про банкрутство в редакції чинній з 19.01.2013р. За приписами п. 5 ст. 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі по тексту - Закон про банкрутство) арбітражний керуючий зобов'язаний здійснити заходи щодо захисту майна боржника, аналізувати фінансову та господарську діяльність боржника та виконувати інші повноваження, передбачені цим законом. За приписами ст. 1 Закону про банкрутство, ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку. Згідно із ч. 9 ст. 3-1 Закону про банкрутство, невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого згідно з цим Законом, може бути підставою для усунення арбітражного керуючого від виконання ним своїх обов'язків, про що господарський суд виносить ухвалу. Обов'язки ліквідатора у ліквідаційній процедурі визначені статтями 25-31 Закону про банкрутство. Відповідно до п. 4 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси. Отже, положення статті 3-1 Закону про банкрутство дозволяють суду використати механізм «відсторонення» арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора) від виконання ним своїх обов'язків у випадку встановлення невиконання або неналежного виконання покладених на нього обов'язків незалежно від прийняття рішення з цього приводу комітетом кредиторів боржника або окремих кредиторів. Ч. 8 ст. 16 Закону про банкрутство передбачає, що до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та про призначення нового арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Згідно матеріалів справи, а саме протоколу загальних зборів кредиторів Малого приватного підприємства «Таврія» від 04.07.2011р. (том 39, а.с. 95-99), до складу комітету кредиторів боржника входять наступні кредитори: - ПАТ «Банк Демарк»; - ПАТ «Марфін Банк»; - ПАТ «Приват Банк»; - ПАТ «Імекс Банк»; - ПАТ «Кредо Банк»; - ПАТ «Банк Форум»; - ПП «Агродія». Колегією суддів Одеського апеляційного господарського суду на підставі матеріалів справи встановлено, що 15.12.2014р. ліквідатором Марченко С.О. до матеріалів справи долучено протокол засідання комітету кредиторів від 28.11.2014р. (том 1, а.с. 51-52). Згідно протоколу засідання комітету кредиторів від 28.11.2014р., на ньому приймали участь наступні члені комітету кредиторів: - Публічне акціонерне товариство «Банк Демарк» (голова комітету кредиторів); - Публічне акціонерне товариство «Імекс Банк»; - Публічне акціонерне товариство КБ «ПриватБанк» та з правом дорадчого голосу ліквідатор Марченко С.О. Засідання комітету кредиторів проводилось в смт. Нововоронцовка. На засіданні комітету кредиторів 28.11.2014р. були прийняті наступні рішення: 1. Представники кредиторів прийняли звіт арбітражного керуючого Марченка С.О. до відома. 2. Відмовили в пропозиції ПАТ КБ «ПриватБанк» поставити на голосування питання усунення ліквідатора арбітражного керуючого Марченко С.О. від виконання його обов'язків по справі про банкрутство МПП «Таврія» та припинення його повноважень. 3. Клопотати перед господарським судом Херсонської області про продовження терміну ліквідаційної процедури на шість місяців. 4. Скликати засідання комітету кредиторів з питання порядку продажу заставного майна МПП «Таврія» на 15 грудня 2014р. на 12-00 за адресою: м. Кривий Ріг. В матеріалах справи міститься протокол засідання комітету кредиторів від 15.12.2014р. (том 1, а.с. 53-55), на якому приймали участь наступні члени комітету кредиторів: - Публічне акціонерне товариство «Банк Демарк» (голова комітету кредиторів); - Публічне акціонерне товариство «Банк Форум»; - Публічне акціонерне товариство «Імекс Банк»; - Публічне акціонерне товариство КБ «ПриватБанк»; - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції»; - Публічне акціонерне товариство «Марфін Банк», з правом дорадчого голосу ліквідатор Марченко С.О. та запрошені ПАТ «Перший Український міжнародний банк», ПАТ «Банк Фінанси та Кредит». Засідання комітету кредиторів проводилось в м. Кривий Ріг. На засідання комітету кредиторів від 15.12.2014р. були прийняті наступні рішення: 1. Усунути ліквідатора арбітражного керуючого Марченко С.О. від виконання його обов'язків по справі про банкрутство МПП «Таврія» та припинити його повноваження. 2. Запропонувати ліквідатору Марченко С.О. до розгляду питання в судовому засіданні про усунення або не усунення арбітражного керуючого Марченко С.О. від виконання повноважень ліквідатора МПП «Таврія» утриматись від підписання договорів, угод з питання подальшого продажу майнових активів МПП «Таврія», утриматись від нових оголошень про продаж майнових активів, не здійснювати продаж заставних майнових активів до обов'язкового погодження початкової вартості майнових активів, що є предметом застави з відповідними заставними кредиторами. 3. Призначити наступне засідання комітету кредиторів на 26.12.2014р. на 12-00 за адресою м. Кривий Ріг, вул. Костенко, 21 (приміщення ПАТ «ПриватБанк») з порядком денним «Призначення нового ліквідатора». В протоколі засідання комітету кредиторів від 15.12.2014р. зазначено, що відповідно до ст. 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» всі кредитори про призначення дати і часу засідання комітету кредиторів були повідомлені належним чином ліквідатором Марченко С.О. шляхом письмового повідомлення. 12.01.2015р. господарському суду Херсонської області надано протокол засідання комітету кредиторів від 26.12.2014р. (том 1, а.с. 146), на якому приймали участь наступні члени комітету кредиторів: - Публічне акціонерне товариство КБ «ПриватБанк»; - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції». Засідання комітету кредиторів проводилось в м. Кривий Ріг. На засідання комітету кредиторів від 26.12.2014р. були прийняті наступні рішення: 1. Призначити новим ліквідатором Малого приватного підприємства «Таврія» по справі № 5/112-Б-10 арбітражного керуючого Акопяна Гаджика Гарагеновича та зобов'язати Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернутися до господарського суду Херсонської області з клопотанням з цього приводу. В протоколі засідання комітету кредиторів від 26.12.2014р. (м. Кривий Ріг) зазначено, що відповідно до ст. 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дата, час та місце проведення засідання комітету кредиторів були визначені та погоджені всіма кредиторами, присутніми на засіданні комітету кредиторів Малого приватного підприємства «Таврія» « 15» грудня 2014р., а саме: було прийнято рішення призначити наступне засідання комітету кредиторів на 26.12.2014р., 12-00 за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Костенко, 21 - з порядком денним: «Призначення нового ліквідатора». Згідно означеного додатково всі члени комітету кредиторів письмово не повідомлялись про дату, час та місце проведення засідання на 26.12.2014р. о 12-00 в м. Кривий Ріг. Однак, на попередньому засіданні комітету кредиторів, яке відбулось 15.12.2014р. та де було визначено дату наступного засідання комітету кредиторів, не приймав участь один із членів комітету кредиторів - ПП «Агродія», який в подальшому не був повідомлений письмово про дату, час і місце наступних зборів комітету кредиторів. В матеріалах справи № 5/112-Б-10 міститься протокол засідання комітету кредиторів від 26.12.2014р. (том 2, а.с. 4-5), на якому приймали участь наступні члени комітету кредиторів: - Публічне акціонерне товариство «Банк Демарк» (голова комітету кредиторів); - Публічне акціонерне товариство «Банк Форум»; - Публічне акціонерне товариство «Імекс Банк»; - Публічне акціонерне товариство КБ «ПриватБанк»; - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції»; - Публічне акціонерне товариство «Марфін Банк», з правом дорадчого голосу ліквідатор Марченко С.О. Засідання комітету кредиторів проводилось в м. Херсон. На засіданні комітету кредиторів 26.12.2014р. (яке відбулось в м. Херсоні) були прийняті наступні рішення: 1. По першому питанню більшістю голосів не прийнято рішення про призначення нового ліквідатора Акопяна Гаджика Гарагеновича. 2. Продовжити повноваження ліквідатора арбітражного керуючого Марченка С.О. 3. Призначити засідання комітету кредиторів на 16 січня 2014р. на 11-00 за адресою м. Херсон, пр. Ушакова, 81 (приміщення ПАТ «Банк Форум») з порядком денним «Звіт ліквідатора Марченко С.О. з наданням повної інформації за весь період виконання повноважень ліквідатора МПП «Таврія». Таким чином, в матеріалах справи міститься два протоколи засідання комітету кредиторів від 26.12.2014р., які проводились одночасно в м. Кривий Ріг та в м. Херсоні, та на яких прийняті суперечливі рішення, а саме: в м. Кривий Ріг комітет кредиторів проголосував про призначення нового ліквідатора Акопяна Гаджика Гарагеновича, а в м. Херсоні комітет кредиторів проголосував не призначати нового ліквідатора Акопяна Гаджика Гарагеновича та підтримав продовження повноважень ліквідатора арбітражного керуючого Марченка С.О. Відповідно до п. 57 Постанови Пленуму Верховного суду України № 15 від 18 12.2009р. «Про судову практику в справах про банкрутство» рішення зборів кредиторів чи комітету кредиторів не може визнаватися господарським судом недійсним, оскільки за своєю правовою природою не є актом юридичної особи, державного чи іншого органу. Суд повинен давати оцінку цим рішенням та враховувати їх резолюції у прийнятті судових актів у справі, якщо такі рішення відповідають приписам чинного законодавства. Дослідивши обидва протоколи засідання комітету кредиторів від 26.12.2014р., суд встановив наступне: 1. Згідно аналізу норм Закону про банкрутство, збори (засідання) кредиторів (комітету кредиторів) вважаються повноважними незалежно від кількості голосів кредиторів, які беруть участь у зборах (засіданні), якщо всіх кредиторів (членів комітету кредиторів) було письмово повідомлено про час і місце проведення зборів (засідання). 2. На засіданні комітету кредиторів, яке відбулось в м. Кривий Ріг із 7 членів комітету кредиторів, приймали участь лише 2 члени комітету кредиторів. При цьому дата проведення засідання комітету кредиторів була встановлена на попередньому засіданні комітету кредиторів 15.12.2014р., на якому приймали участь із 7 членів комітету кредиторів лише 6. Доказів повідомлення про дату, час та місце проведення засідання комітету кредиторів на 26.12.2014р. сьомого члена комітету кредиторів (який не приймав участь в засіданні 15.12.2014р.), а саме ПП «Агродія» - матеріали справи не містять. 3. На засіданні комітету кредиторів, яке відбулось в м. Херсоні із 7 членів комітету кредиторів, приймали участь 6 членів комітету кредиторів. Однак матеріали оскарження ухвали від 22.01.2015р. містять телеграми (том 2, а.с.88-94), відповідно до яких ліквідатором Марченко С.О. було повідомлено про засідання комітету кредиторів, яке відбудеться 26.12.2014р. усіх сімох членів комітету кредиторів, включаючи ПП «Агродія». 4. Численність осіб, членів комітету кредиторів, які приймали участь в м. Херсоні значно перевищує, численність осіб, які брали участь в засіданні в м. Кривий Ріг. 5. На засіданні комітету кредиторів в м. Кривий Ріг, приймали участь представники ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», чиї представники так само приймали участь і в засіданні комітету кредиторів в м. Херсоні. Таким чином, проаналізувавши обидва протоколи засідання комітету кредиторів від 26.12.2014р. (які відбувались у м. Херсоні та у м. Кривий Ріг), колегія суддів апеляційного суду зазначає, що рішення комітету кредиторів від 26.12.2014р. (засідання по якому проводилось в м. Кривий Ріг) суд до уваги не приймає, оскільки не всі члени комітету кредиторів (а саме ПП «Агродія») були повідомлені належним чином про дату, час та місце проведення засідання комітету кредиторів. Ч. 4 ст. 3-1 Закону про банкрутство, чітко передбачає, що арбітражний керуючий має право скликати збори і комітет кредиторів та брати в них участь з правом дорадчого голосу. Тому, посилання Банку на не легітимність засідання комітету кредиторів проведеного 26.12.2014р. у м. Херсоні - суд вважає необґрунтованими. Оскільки ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку, то, враховуючи вимоги ч. 6, ч. 11 ст. 3-1, ч. 13 ст. 30 Закону про банкрутство, суд при розгляді клопотання комітету кредиторів про припинення повноважень ліквідатора повинен встановити факти невиконання та неналежного виконання ліквідатором своїх повноважень, оцінити об'єктивні причини невиконання чи неможливості виконання ліквідатором своїх повноважень, докази, наведені і подані учасниками провадження, в тому числі і ліквідатором, та з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності вирішити питання про припинення повноважень ліквідатора та про призначення нового ліквідатора. В матеріалах справи містяться скарги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ПАТ КБ «ПриватБанк» на дії ліквідатора, в яких зокрема зазначено, що: - арбітражний керуючий Марченко С.О. грубо порушив норми чинного законодавства при організації торгів з продажу заставного майна боржника, оскільки на реалізацію заставного рухомого майна не було надано згоди кредитора, вимоги якого воно забезпечує; - не був належним чином розпочатий продаж майна банкрута - продаж майна навіть не був погоджений з заставними кредиторами; - ліквідатор повинен був повідомити про час, місце та умови продажу заставного майна кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, окремим рекомендованим листом з повідомленням про вручення; - ліквідатор до закінчення інвентаризації і до проведення оцінки майна банкрута звертався до заставних кредиторів з вимогами погодити продаж майна Що стосується продажу заставного майна та отримання згоди кредитора, слід пояснити наступне: Ліквідатор МПП «Таврія» Марченко С.О. 30.09.2013р. звернувся до господарського суду Херсонської області з клопотанням про надання згоди на продаж майнових активів, скасування обтяжень банкрута. Ухвалою господарського суду Херсонської області від 07.11.2013р., залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.12.2013р., скасовано арешти, накладені на майно боржника, визнаного банкрутом, заборони відчуження та інші обмеження щодо його розпорядження; клопотання ліквідатора в частині надання згоди на продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, залишено без розгляду. Постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2014р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.12.2013р. та ухвалу господарського суду Херсонської області від 07.11.2013 в частині розгляду клопотання ліквідатора Марченка про надання згоди на продаж майна МПП «Таврія», що є предметом забезпечення скасовано, в іншій частині постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.12.2013р. та ухвалу господарського суду Херсонської області від 07.11.2013р. залишено без змін, справу в частині розгляду клопотання ліквідатора боржника Марченка С.О. про надання згоди на продаж майна МПП «Таврія», що є предметом забезпечення, направлено на новий розгляд до господарського суду Херсонської області. Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді клопотання ліквідатора банкрута про надання згоди на продаж майна МПП «Таврія», що є предметом забезпечення, послалися на норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції Закону України від 30.06.1999р., тоді як застосуванню підлягали положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції Закону України від 22.12.2011р. Ухвалою господарського суду Херсонської області від 22.05.2014р. клопотання ліквідатора в частині надання згоди господарським судом на продаж майнових активів боржника, визнаного банкрутом, задоволено повністю: дозволено ліквідатору продаж майна, що є предметом забезпечення зобов'язань банкрута - Малого приватного підприємства «Таврія», з посиланням на положення ч. 4 ст. 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.12.2014р. ухвалу господарського суду Херсонської області від 22.05.2014 залишено без змін. Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» та Публічне акціонерне товариство «Акціонерний «Комерційний банк «Надра» звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просили скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.12.2014р. та ухвалу господарського суду Херсонської області від 22.05.2014р., прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання ліквідатора в частині надання згоди господарським судом на продаж майна, що є предметом забезпечення. Постановою Вищого господарського суду України від 26 лютого 2015р. касаційні скарги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» та Публічного акціонерного товариства «Акціонерний «Комерційний банк «Надра» задоволені частково. Постанова Одеського апеляційного господарського суду від 02.12.2014р. та ухвала господарського суду Херсонської області від 22.05.2014р. у справі № 5/112-Б-10 скасовані. Справа №5/112-Б-10 в частині розгляду клопотання ліквідатора МПП «Таврія» про надання згоди на продаж майна МПП «Таврія», що є предметом забезпечення, направлено на новий розгляд до господарського суду Херсонської області. Ухвалою господарського суду Херсонської області від 08.06.2015р. залишено без розгляду клопотання ліквідатора Марченка С.О. про надання згоди на продаж майна МПП «Таврія», що є предметом забезпечення. Апелянт в апеляційній скарзі також зазначив, що арбітражний керуючий Марченко С.О. в порушення ч. 5 ст. 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції що діяла до 19.01.2013р.) не повідомив жодного заставного кредитора МПП «Таврія» про час, місце та умови продажу заставного майна окремим рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Як вже зазначалось колегією суддів апеляційного суду до спірних правовідносин мають застосовуватися норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, яка була чинною до 19.01.2013р., окрім питання, які регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство. Тому до питань продажу майна боржника застосовуються норми Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013р. Законотворець чітко не визначає статті закону, які слід застосовувати, а лише вказує - питання, що регулюють продаж майна. Однак, ч 5 ст. 3-1 Закону про банкрутство (в редакції що діяла до 19.01.2013р.) конкретно передбачає питання, пов'язане з продажем майна, тому на думку суддів апеляційного суду дана правова норма не застосовується до правовідносин у цій справі про банкрутство, з цього слідує висновок про безпідставність вищевказаного доводу апелянта. 22.02.2016р. до Одеського апеляційного господарського суду надано відзив Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», в якому зазначено, що в постанові від 26.02.2015р. Вищий господарський суд України зокрема зазначив, що ліквідатором не дотримано порядок дій та їх послідовність, яка встановлена законом, щодо інвентаризації, оцінки та продажу майна банкрута; тобто на думку Банку судом касаційної інстанції вже було визнано, що дії ліквідатора є незаконними. З даним твердженням Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» погодитись неможливо, оскільки: В постанові від 26.02.2015р. по справі № 5/112-Б-10 Вищий господарський суд зазначив, що: «З клопотання ліквідатора Марченка С.О. про надання згоди в порядку ч.4 ст.42 Закону на продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, не вбачається чи проведена ліквідатором інвентаризація майна банкрута, чи здійснена його оцінка, а суди попередніх інстанцій не встановили чи дотримано ліквідатором порядок дій та їх послідовність, яка встановлена Законом для продажу майна банкрута». З цього вбачається, що касаційний суд встановив тільки факт відсутності інформації про проведення ліквідатором інвентаризації майна та його оцінки у клопотанні ліквідатора про надання згоди на продаж забезпеченого майна, та не встановлення судом першої та апеляційної інстанцій чи дотримано ліквідатором порядок дій та їх послідовність, яка встановлена Законом для продажу майна банкрута, що вказує на недоліки при розгляді справи в судах. Будь-яких висновків про незаконність дій ліквідатора з вказаного питання касаційний суд не робив. Тобто таких тверджень, які зазначає в своєму відзиві ПАТ «Перший український міжнародний банк», вищезазначена постанова Вищого господарського суду України від 26.02.2015р. - не містить. 19.02.2016р. Публічним акціонерним товариством «ПриватБанк» до Одеського апеляційного господарського суду надані письмові пояснення по справі (в порядку ст. 22 ГПК України), в яких Банк додатково зазначає, що: 1) легітимним рішенням комітету кредиторів щодо ліквідатора по справі є рішення прийняте 26.12.2014р. кредиторами на засіданні, проведеному у м. Кривому Розі; 2) інвентаризація майна МПП «Таврія» Марченком С.О. була проведена неналежним чином, оскільки ліквідатором не були виявлені та включені до ліквідаційної маси всі об'єкти права власності боржника та всі грошові кошти на рахунках боржника, оскільки попередній ліквідатор Білоусов І. передав Марченко С.О. документи щодо 91 об'єкту нерухомості; Марченко С.О. було внесено записи про реєстрацію права власності на об'єкти нерухомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - на 69 об'єктів нерухомості; згода на продаж активів банкрута, які є заставою кредиторів надавалась на - 71 об'єкт нерухомості. Тобто, на думку Банку, близько 30 об'єктів нерухомості не було включено ліквідатором до ліквідаційної маси банкрута; 3) замість оформлення належної Відомості результатів інвентаризації Марченко С.О. було складено Акт інвентаризації цінностей на МПП «Таврія» від 15 квітня 2013р., який не відповідає дійсності та не містить всіх об'єктів; 4) неналежною інвентаризацією активів банкрута Марченко С.О. порушив права кредиторів, оскільки не проінвентаризована, не включена до ліквідаційної маси та не збережена частина майна банкрута не буде спрямована на погашення вимог кредиторів; Марченко С.О. приступив до продажу майна банкрута до закінчення інвентаризації майна та оцінки майна банкрута, оскільки інвентаризація не була проведена належним чином, та Марченко С.О. на засіданні комітету кредиторів у листопаді-грудні 2014р. зазначав, що інвентаризація майна ним ще проводиться, тоді як до продажу майна на аукціоні Марченко С.О. приступив 22.07.2014р.; 5) ліквідатор здійснював продаж у вигляді цілісного майнового комплексу лише частини майна банкрута; 6) неналежне звітування й відсутність у кредиторів відомостей щодо розміру винагороди ТБ «Херсонська універсальна товарна біржа» порушує їх права та законні інтереси - у разі завищеного розміру винагороди; 7) ліквідатор зобов'язаний використовувати про проведенні ліквідаційної процедури тільки один рахунок боржника в банківській установі. Марченко С.О. не були закриті всі рахунки МПП «Таврія», й вони використовувалися Марченко С.О.; 8) більша частина витрат Марченко С.О. не була пов'язана з ліквідаційною процедурою МПП «Таврія». Таким чином, Марченко С.О. при здійсненні ним повноважень ліквідатора було завдано майнової шкоди кредиторам банкрута. Щодо даних письмових пояснень ПАТ КБ «ПриватБанк» (наданих суду 19.02.2016р.) колегія суддів оцінює їх наступним чином: 1) що стосується легітимності рішення комітету кредиторів, прийнятого на зборах комітету кредиторів 26.12.2014р. (в м. Кривий Ріг), колегія суддів дослідила раніше за текстом цієї постанови обидва протоколи від 26.12.2014р. (проведені в м. Кривий Ріг та в м. Херсон) та надала обґрунтованої правової оцінки щодо кожного з них; 2) згідно акту прийому - передачі документів по об'єктам нерухомості від 18.01.2013р. (від ліквідатора Білоусова О.А. до ліквідатора Марченко С.О.) попереднім ліквідатором Білоусовим О.А. передано Марченко С.О. відповідно до порядкового номеру - 92 об'єкти, з яких правовстановлюючих документів передано лише на 65 об'єктів (том 51, а.с. 153-154). Таким чином на 27 об'єктів нерухомості на момент передачі були відсутні правовстановлюючі документи. Про даний факт, а саме відсутність правовстановлюючих документів на значну кількість об'єктів, Банк взагалі не вказує, однак це має суттєве значення для оцінки дій ліквідатора під час виконання повноважень щодо включення майна банкрута до ліквідаційної маси. Неможливо робити висновок щодо неналежного виконання ліквідатором своїх обов'язків лише із співвідношення цифрових показників щодо прийнятих об'єктів та внесених до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, або виставлених для отримання згоди на продаж як предметів застави, оскільки в матеріалах справи відсутні пояснення самого ліквідатора щодо виявлення ним різної кількості об'єктів нерухомості в кожен окремий відрізок часу, причин включення або не включення цих об'єктів до Державного реєстру речових прав та до складу ліквідаційної маси. З цього питання слід прийняти до уваги, що згідно ст. 26 ч. 1 Закону (в редакції до 19.01.2013р.) усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси. Тобто, для включення майна до ліквідаційної маси у ліквідатора повинні бути правовстановлюючі документи щодо наявності у банкрута права власності або повного господарського відання на вказане майно. До отримання таких документів у встановленому законом порядку ліквідатор не має підстав для включення майна до ліквідаційної маси та виставлення такого майна для продажу, і такі дії ліквідатора не можна вважати незаконними. Також слід зауважити, що не всі майнові активи банкрута можуть бути предметом забезпечення. Окрім того, в обґрунтування пояснень (наданих суду 19.02.2016р.) Банком надано «Звіт про поточну діяльність за період з 17.01.2013р. по 31.12.2014р. у справі № 5/112-Б-10 про банкрутство Малого приватного підприємства «Таврія», на підставі якого Банк посилається на різницю в цифрових данних. Але наданий Банком Звіт не є ані оригіналом, ані копією документа, тому як взагалі не містить підпису ліквідатора Марченко С.О., та з цих підстав не може бути належним та допустимим доказом в розумінні норм ст. 43 ГПК України; 3) недодержання форми документу, а саме складення Марченко С.О. Акту інвентаризації цінностей, а не Відомостей результатів інвентаризації, не свідчить про факт не проведення інвентаризації майна боржника; тобто цим встановлено формальне порушення ліквідатором вимог нормативних документів що стосується оформлення документа за результатами інвентаризації, але зовсім не свідчить про порушення ліквідатором вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо обов'язку проводити інвентаризацію майна банкрута; 4) в матеріалах справи міститься акт інвентаризації цінностей на МПП «Таврія» від 15.04.2013р. (інвентаризація цінностей проводилась станом на 01.02.2013р.) (том 51, а.с. 157-180). Вимоги Закону не містять заборони продажу майна банкрута, яке пройшло процедуру інвентаризації та оцінки, в тому числі частинами. Закон покладає на ліквідатора обов'язок виявляти майнові активи протягом усього строку ліквідаційної процедури, вживати заходи до витребування виявлених активів, відновлення права власності банкрута, правовстановлюючих документів на такі активи. Тому ліквідатор з метою збереження майна та задоволення вимог кредиторів повинен здійснювати продаж тієї частини майна, на яке відсутні будь-які перешкоди для його реалізації в установленому Законом порядку. Матеріали справи не містять доказів, що майно, яке було виставлено на продаж ліквідатором, не пройшло процедуру інвентаризації та оцінки. Про такі факти не вказує також апелянт у своїх доводах. На засіданні комітету кредиторів 24.07.2013р. (том 51, а.с. 148-149) заслухано звіт ліквідатора Марченка С.О. про поточну діяльність, ліквідатор Марченко С.О. надав звіт про поточну діяльність, в якому вказано, що завершено інвентаризацію виявлених майнових активів. Робота з виявлення активів продовжується. Представники членів комітету кредиторів прийняли звіт арбітражного керуючого Марченка С.О. до відома. Згідно протоколу ніяких заперечень або зауважень від комітету кредиторів щодо неповноти звіту не надходило. Тому посилання Банку щодо неналежної інвентаризації активів банкрута суд вважає необґрунтованими, як і посилання щодо не проведення інвентаризації майна банкрута станом на листопад-грудень 2014р.; 5) що стосується здійснення продажу ліквідатором у вигляді цілісного майнового комплексу лише частини майна банкрута, колегією суддів встановлено наступне: Статтею 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» надано визначення поняття «цілісний майновий комплекс», яким є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання. У разі виділення цілісного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства складається розподільчий баланс. Цілісний майновий комплекс - об'єкт, сукупність активів якого забезпечує проведення окремої господарської діяльності на постійній і регулярній основі. Цілісними майновими комплексами можуть бути структурні підрозділи, які в установленому порядку виокремлюються в самостійні об'єкти. (Постанова НБУ «Про затвердження Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями» від 25.01.2012 № 23). Відповідно до п. 3 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» (затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року №1440), під цілісним майновим комплексом розуміються об'єкти, сукупність активів яких дає змогу провадити певну господарську діяльність. Цілісними майновими комплексами є підприємства, а також їх структурні підрозділи (цехи, виробництва, дільниці тощо), які можуть біти виділені в установленому порядку в самостійні об'єкти з подальшим складанням відповідного балансу і можуть біти зареєстровані як самостійні суб'єкти господарської діяльності. Таким чином, цілісний майновий комплекс є підприємством в розумінні ст. 191 Цивільного кодексу України, а саме: єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, якщо виставлена для продажу частина майна банкрута співпадала з критеріями, властивими цілісному майновому комплексу, реалізація майна повинна була здійснюватися відповідно до вимог ч. 5 ст. 44 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» як цілісний майновий комплекс. Доказів, які спростовують факт, що виставлена на продаж частина майна банкрута не відповідає критеріям до цілісного майнового комплексу - апелянтом не надано; 6) що стосується відсутності у Банку відомостей щодо розміру винагороди ТБ «Херсонська універсальна товарна біржа» та негативного впливу цих обставин на майнові права кредитора у даній справі, слід зауважити, що Банк як кредитор по справі має право звернутись до ліквідатора з листом про наданням інформації про хід ліквідаційної процедури банкрута, у тому числі щодо розміру винагороди біржі. Доказів звернення Банку до ліквідатора для отримання означеної інформації, та відповідно негативну відповідь ліквідатора на такий запит - матеріали справи не містять. Тобто дані посилання Банком не доведено належними та допустимими доказами. А завищення розміру винагороди є лише припущенням та суб'єктивною оцінкою Банку; 7) колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується із твердженнями Банку щодо необхідності використання при проведенні ліквідаційної процедури тільки одного рахунку боржника, та обов'язок Марченко С.О. закрити всі інші рахунки МПП «Таврія». Але Закон не визначає конкретного періоду часу, коли ліквідатор повинен закрити інші рахунки банкрута, приймаючи до уваги відсутність протягом тривалого часу будь-яких додаткових вимог до ліквідатора з цього питання, як з боку комітету кредиторів, так і з боку господарського суду, слід дійти висновку про недостатність підстав для усунення ліквідатора від повноважень за вищевказаними причинами, які окрім того можуть бути виправлені у майбутньому самим ліквідатором без завдання шкоди інтересам кредиторів. 8) колегія суддів погоджується із посиланнями Банку на неповноту та порушення періодичності надання ліквідатором звітів. Але тільки такі недоліки в діяльності ліквідатора (ч. 11 ст. 30 Закону про банкрутство) не можуть бути самостійною підставою для усунення його від виконання повноважень, оскільки Закон передбачає у разі недостатності інформації у місячному звіті право комітету кредиторів та господарського суду витребувати від ліквідатора іншу необхідну на їх думку інформацію, але такі вимоги повинні мати конкретний характер; 9) посилання Банку, що витрати ліквідатора в ліквідаційній процедурі не пов'язанні з проведенням ліквідаційної процедури саме по даній справі засновані на припущеннях. Для того, щоб зробити такий висновок, необхідно по-перше, отримати пояснення від самого ліквідатора по конкретним фактам, та по-друге, з врахуванням отриманих пояснень перевірити їх відповідність усім первинним документам, що стосується конкретних витрат. Ч. 12 ст. 3-1 Закону про банкрутство передбачено відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків. Відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду (ч. 18 ст. 3-1 Закону про банкрутство). Дане питання не виносилось на комітет кредиторів, звіт ліквідатора щодо витрат не заслуховувався, рішення комітету кредиторів щодо незаконності витрат ліквідатора в ліквідаційній процедурі не приймалось. Письмові пояснення ліквідатора з цього приводу у матеріалах справи відсутні, питання щодо незаконних витрат ліквідатора господарським судом не розглядалося. Таким чином, твердження апелянта фактично є припущенням, яке не засноване на конкретних доказах. Відповідно до змісту пояснень Банк посилається на ознаки кримінального правопорушення в діях ліквідатора, тому колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне додати, якщо Банк володіє доказами не цільового використання ліквідатором грошових коштів, він має право звернутись до правоохоронних органів з заявою про вчинення кримінального правопорушення за фактом розкрадання грошових коштів або зловживання службовим становищем, яке заподіяло кредитору матеріальну шкоду, та у разі отримання обвинувального вироку суду у кримінальному провадженні надати його до господарського суду, який веде провадження у справі про банкрутство. Відповідно до вимог ст. 35 Господарського процесуального кодексу України саме вирок суду в кримінальному провадженні є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Самостійно надавати правову оцінку діям ліквідатора в частині наявності ознак кримінального правопорушення не має компетенції ані Банк, як кредитор по справі, ані господарський суд, який здійснює провадження у справі про банкрутство. Враховуючи вищевикладене, колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що станом на 22.01.2015р. (дата винесення оскаржуваної ухвали) дії арбітражного керуючого (ліквідатора) Марченка С.О. щодо проведення ліквідаційної процедури банкрута відповідають вимогам ст. ст. 25 - 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з урахуванням положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції Закону від 22.12.2011 р., що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, та здійснені ним в межах повноважень ліквідатора, визначених ст. 25 цього Закону, тому не вбачає підстав для припинення повноважень ліквідатора Марченко С.О. Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вищенаведене, а відтак судова колегія не вбачає підстав для її задоволення. Доводи апелянта, що стосуються усіх подій при проведенні ліквідаційної процедури після 22.01.2015р., не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки не можуть бути предметом розгляду у даному апеляційному провадженні. За таких обставин, підстави для зміни чи скасування ухвали господарського суду Херсонської області від 22.01.2015р. - відсутні. Керуючись ст.ст. 99, 103, 105, 106 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу господарського суду Херсонської області від 22.01.2015р. залишити без задоволення. Ухвалу господарського суду Херсонської області від 22.01.2015р. по справі № 5/112-Б-10 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів. Головуючий К.В. Богатир Судді: М.А. Мишкіна М.А. Мирошниченко