Справа № 5016/1956/2012(5/74)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ====================================================================== УХВАЛА 01 березня 2016 року Справа № 5016/1956/2012(5/74) м. Миколаїв Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С., при секретарі Куліненко А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про банкрутство ПВТФ "АГРОДІЛО" в частині розгляду заяви ліквідатора ПВТФ "АГРОДІЛО" Сашина О.А., кредитори: 1) Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва (54030, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, 19), 2) Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Снігурівському районі Миколаївської області (57300, Миколаївська область, м. Снігурівка, вул. Леніна, 72), 3) Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області державної податкової служби (54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 24/2), 4) Центральний районний центр зайнятості м. Миколаєва (54001, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 68), 5) Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (54050, м. Миколаїв, вул. Торгова, 63-А), 6) Публічне акціонерне товариство "Дельта-Банк" (01015, м. Київ, вул. Фрунзе, 39), 7) Державне підприємство "Державний резервний насіннєвий фонд України" (03038, м. Київ, вул. Ямська, 32), 8) Миколаївське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (54017, м. Миколаїв, пр. Леніна, 93), 9) Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23), 10) Снігурівське управління водного господарства (57300, Миколаївська область, м. Снігурівка, вул. Леніна, 196), 11) Миколаївське обласне управління водного господарства (54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 14), 12) Товариство з обмеженою відповідальністю "Юрмаш-Універсал" (73034, м. Херсон, вул. 200 річчя Херсону, 7, корп. 3, кв. 65), 13) Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська боргова компанія" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12), 14) Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" (04053, м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, 10-а), банкрут: Приватна виробничо-торгівельна фірма "АГРОДІЛО" (54055, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 58, кв. 43, ідентифікаційний код 30389518), ліквідатор: арбітражний керуючий Сашин Олександр Андрійович, АДРЕСА_4 Філія Товарної біржі "Електронні торги України" в місті Херсон (73025, м. Херсон, вул. Михайловича, 9/33, кв. 7), Приватне підприємство виробничо-торгівельна фірма "Снігурівський каравай" (57300, Миколаївська область, м. Снігурівка, вул. Некрасова, 87, ідентифікаційний код 35451700), про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 07.10.2008, укладеного між ПВТФ "АГРОДІЛО" та ППВТФ "Снігурівський каравай" стосовно майнового комплексу, розташованого в м. Снігурівка, вул. Некрасова, 87, у справі про банкрутство ПВТФ "АГРОДІЛО", за участю представників учасників процесу: від кредиторів: 1) УПФУ в Центральному районі м. Миколаєва: Кузьміна Б.М. - довіреність № 8861/10 від 03.08.2015, 2) ВВД ФСС НВВ та ПЗУ в Снігурівському районі: Сало П.І. - доручення № 1 від 04.01.2016, 3) ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва: не з'явився, 4) Центрального РЦЗ м. Миколаєва: Разумова І.О. - без повноважень, 5) Жовтневої МДПІ: не з'явився, 6) ПАТ "Дельта-Банк": не з'явився, 7) ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України": не з'явився, 8) МОВ ФСС ТВП: Астахова О.С. - довіреність № 07-08-5 від 04.01.2016, 9) ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС": не з'явився, 10) Снігурівського управління водного господарства: не з'явився, 11) Миколаївського обласного управління водного господарства: не з'явився, 12) ТОВ "Юрмаш-Універсал": не з'явився, 13) ТОВ "Українська боргова компанія": не з'явився, 14) ПАТ "Укрінбанк": не з'явився, ліквідатор банкрута: арбітражний керуючий Сашин О.А., від Філії ТБ "Електронні торги України" в м. Херсон: не з'явився, від ППВТФ "Снігурівський каравай": Єрмаков А.М. - довіреність № 01 від 01.02.2016, у судовому засіданні присутній ОСОБА_7 (директор ППВТФ "Снігурівський каравай"), В С Т А Н О В И В: Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.09.2012 порушено провадження у справі про банкрутство Приватної виробничо-торгівельної фірми (ПВТФ) "АГРОДІЛО" за процедурою, передбаченою ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у попередній редакції чинній до 18.01.2013 включно) (далі - Закон про банкрутство). Постановою Господарського суду Миколаївської області від 31.10.2012 боржника визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Сашина Олександра Андрійовича (далі - Сашин О.А.). Ліквідатором банкрута подано до господарського суду заяву № 02-01/64/208/1956-15 від 03.03.2015 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 07.10.2008, укладеного між ПВТФ "АГРОДІЛО" та Приватним підприємством виробничо-торгівельною фірмою (ППВТФ) "Снігурівський каравай". Заява обґрунтована тим, що відчуження майна банкрута здійснено за заниженою ціною, а тому спірний договір є збитковим для боржника. Виконання договору не підтверджено, що перешкоджає відновленню платоспроможності боржника. Заявник посилався на те, що спірний договір підлягає визнанню недійсним відповідно до ч. 10 ст. 17 Закону про банкрутство. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.06.2015, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.08.2015, було відмовлено в задоволенні заяви ліквідатора ПВТФ "АГРОДІЛО" Сашина О.А. про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 07.10.2008, укладеного між ПВТФ "АГРОДІЛО" та ППВТФ "Снігурівський каравай". Постановою Вищого господарського суду України від 19.11.2015 касаційні скарги Публічного акціонерного товариства (ПАТ) "Дельта Банк" та ліквідатора ПВТФ "АГРОДІЛО" арбітражного керуючого Сашина О.А. задоволено частково; постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 та ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.06.2015 (стосовно майнового комплексу, розташованого в м. Снігурівка, вул. Некрасова, 87) у справі № 5016/1956/2012(5/74) скасовано; справу передано на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області в частині розгляду заяви ліквідатора ПВТФ "АГРОДІЛО" Сашина О.А. від 03.03.2015 № 02-01/64/208/1956-15 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 07.10.2008, укладеного між ПВТФ "АГРОДІЛО" та ППВТФ "Снігурівський каравай", стосовно майнового комплексу, розташованого в м. Снігурівка, вул. Некрасова, 87. Розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області № 341 від 18.12.2015 було призначено повторний автоматизований розподіл справи № 5016/1956/2012(5/74) на підставі прийнятої Вищим господарським судом України постанови від 19.11.2015 про скасування ухвали Господарського суду Миколаївської області від 16.06.2015 та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 з подальшою передачею справи в частині розгляду заяви ліквідатора ПВТФ "АГРОДІЛО" Сашина О.А. (про визнання недійним договору купівлі-продажу від 07.10.2008, укладеного між ПВТФ "АГРОДІЛО" та ППВТФ "Снігурівський каравай", стосовно майнового комплексу, розташованого в м. Снігурівка, вул. Некрасова, 87) на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2015 справу № 5016/1956/2012(5/74) в частині розгляду заяви ліквідатора ПВТФ "АГРОДІЛО" Сашина О.А. (про визнання недійним договору купівлі-продажу від 07.10.2008, укладеного між ПВТФ "АГРОДІЛО" та ППВТФ "Снігурівський каравай", стосовно майнового комплексу, розташованого в м. Снігурівка, вул. Некрасова, 87) передано на розгляд судді Адаховській В.С. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.12.2015 справу № 5016/1956/2012(5/74) в частині розгляду заяви ліквідатора ПВТФ "АГРОДІЛО" Сашина О.А. (про визнання недійним договору купівлі-продажу від 07.10.2008, укладеного між ПВТФ "АГРОДІЛО" та ППВТФ "Снігурівський каравай" стосовно майнового комплексу, розташованого в м. Снігурівка, вул. Некрасова, 87) було прийнято до свого провадження суддею Адаховською В.С.; залучено в якості учасника провадження у справі про банкрутство ППВТФ "Снігурівський каравай" до участі у справі № 5016/1956/2012(5/74) в частині розгляду заяви ліквідатора ПВТФ "АГРОДІЛО" Сашина О.А. (про визнання недійним договору купівлі-продажу від 07.10.2008, укладеного між ПВТФ "АГРОДІЛО" та ППВТФ "Снігурівський каравай", стосовно майнового комплексу, розташованого в м. Снігурівка, вул. Некрасова, 87); розгляд справи призначено на 19 січня 2016 року. Явку ліквідатора банкрута, представників ПАТ "Дельта-Банк" та ППВТФ "Снігурівський каравай" з належним чином оформленими повноваженнями визнано обов'язковою. 18.01.2016 до суду від ліквідатора банкрута надійшло клопотання № 02-01/7/264/1956-16 від 15.01.2016 про визнання поважними причини пропущення строку позовної давності з доданими до нього документами (а. с. 29-44). Дане клопотання обґрунтовано тим, що в порушення вимог ч. 2 ст. 25 Закону про банкрутство керівниками підприємства-банкрута документацію та майнові активи арбітражному керуючому не передано. Арбітражний керуючий звертався із відповідними запитами до колишніх керівників підприємства - ОСОБА_8 та ОСОБА_9, однак це позитивних результатів не дало. З матеріалів реєстраційної справи арбітражний керуючий встановив, що власник та керівник ПВТФ "Агроділо" ОСОБА_7 (далі - ОСОБА_7.) 24.11.2008 прийняв рішення про вихід з учасників ПВТФ "Агроділо" та передав права на фірму та статутний фонд ОСОБА_8 Документи, зокрема, які стосуються відчуження майна банкрута, ОСОБА_7 ОСОБА_8 не передавались, що свідчить про приховування колишнім власником та керівником ПВТФ "Агроділо" ОСОБА_7 факту відчуження активів банкрута на користь іншого підприємства, засновником якого є останній, з метою унеможливлення оскарження укладених ним договорів купівлі-продажу майна. Відповідно до абз. 32 ст. 1 Закону про банкрутство ОСОБА_7 є заінтересованою особою стосовно боржника. Також, ліквідатором Сашиним О.А. було подано до суду уточнення № 02-01/11/266/1956-16 від 18.01.2016 до заяви про визнання договору купівлі-продажу від 07.10.2008 недійсним, в якому останній просить суд визнати вказаний договір недійсним у відповідності до ч. 11 ст. 17 Закону про банкрутство, оскільки договір підписано невідомою особою - ОСОБА_10, тоді як згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців засновником обох підприємств значиться ОСОБА_7, який відповідно до абз. 32 ст. 1 названого Закону є заінтересованою особою (а. с. 45-46). Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.01.2016 розгляд справи було відкладено на 09 лютого 2016 року о 12 год. 00 хв.; зобов'язано ППВТФ "Снігурівський каравай" надати суду належні докази (первинні документи) виконання умов договору купівлі-продажу від 07.10.2008 стосовно майнового комплексу, розташованого в м. Снігурівка, вул. Некрасова, 87. 05.02.2016 до суду від ППВТФ "Снігурівський каравай" надійшли наступні документи: - на виконання вимог ухвали суду від 19.01.2016, клопотання за вих. № 0502/2016 від 05.02.2016 про залучення письмових доказів до матеріалів справи разом з відповідними доказами (а. с. 76-78); - заперечення за вих. № 0502/2016-2 від 05.02.2016 щодо заяви ліквідатора банкрута від 15.01.2016 про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності (а. с. 79-81); - додаткові письмові пояснення за вих. № 0502/2016-3 від 05.02.2016, які стосуються заяви ліквідатора банкрута про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 07.10.2008, укладеного між ПВТФ "АГРОДІЛО" та ППВТФ "Снігурівський каравай" стосовно майнового комплексу, розташованого в м. Снігурівка, вул. Некрасова, 87 (а. с. 82-84). 09.02.2016 судове засідання не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Адаховської В.С. на лікарняному, про що було повідомлено учасників провадження у справі про банкрутство. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 11.02.2016 розгляд справи було призначено на 01 березня 2016 року о 12 год. 00 хв.; зобов'язано ППВТФ "Снігурівський каравай" надати суду оригінали розрахункових документів, копії яких додано до клопотання за вих. № 0502/2016 від 05.02.2016 (для огляду в судовому засіданні). Явку ліквідатора банкрута, представників ПАТ "Дельта-Банк" та ППВТФ "Снігурівський каравай" з належним чином оформленими повноваженнями визнано обов'язковою. 01.03.2016 до суду від ППВТФ "Снігурівський каравай" надійшло клопотання за вих. № 0103/2016-4 від 01.03.2016 про залучення доказів до матеріалів справи разом з відповідними доказами (а. с. 111-113). Усі учасники провадження у даній справі належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (а. с. 91-110). 01.03.2016 у судовому засіданні ліквідатор банкрута Сашин О.А. підтримав заяву про визнання договору купівлі-продажу від 07.10.2008 недійсним, з урахуванням уточнень до неї № 02-01/11/266/1956-16 від 18.01.2016, клопотання № 02-01/7/264/1956-16 від 15.01.2016, просив суд задовольнити його, визнавши поважними причини пропуску строку позовної давності, поновити строк позовної давності за заявою, заяву задовольнити на підставі п. 1 ч. 11 ст. 17 Закону про банкрутство. На виконання вимог суду, представником ППВТФ "Снігурівський каравай" були надані суду для огляду в судовому засіданні оригінали розрахункових документів, копії яких додано до клопотання за вих. № 0502/2016 від 05.02.2016. Представник ППВТФ "Снігурівський каравай" висловив свої заперечення проти поновлення підприємству-банкруту строку позовної давності, просив застосувати строки позовної давності, посилаючись на те, що з фінансових звітів та балансу ПВТФ "Агроділо" керівнику було відомо про відчуження активів. Представник ППВТФ "Снігурівський каравай" заперечував проти задоволення заяви про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 07.10.2008, вважаючи її безпідставною, посилаючись на те, що: 1) спірний договір укладений банкрутом із ППВТФ "Снігурівський каравай", яке не є заінтересованою особою в розумінні ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; 2) з матеріалів справи та пояснень ліквідатора не вбачається, що в результаті вказаного договору кредиторам було завдано збитків; 3) договір виконано, підприємство-боржник ще у 2008 році отримало кошти за продане майно в розмірі 50 300,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 21 від 01.10.2008. Дослідивши матеріали справи, заслухавши присутніх учасників процесу, суд дійшов такого. Згідно з абз. 12 ч. 1 ст. 25 Закону про банкрутство, до повноважень ліквідатора в ліквідаційній процедурі входить, зокрема, подавати до господарського суду заяви про визнання угод боржника недійсними з підстав, передбачених ч. 10 ст. 17 названого Закону. Відповідно до ч. 10 ст. 17 Закону, керуючий санацією в трьохмісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо: виконання договору завдає збитків боржнику; договір є довгостроковим або розрахований на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом більшим, ніж строки санації боржника; виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника. Тобто, ч. 10 ст. 17 Закону не передбачено підстав для визнання недійсними угод, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство. Підстави для визнання угод боржника недійсними визначено ч. 11 ст. 17 Закону про банкрутство. (зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 08.04.2015 у справі №14/5026/1311/2012). З наведених міркувань витікає необґрунтованість заяви, що розглядається, в частині посилань ліквідатора на положення ч. 10 ст. 17 Закону та обставини, які з цього витікають, а відтак, з урахування його уточнень до заяви № 02-01/11/266/1956-16 від 18.01.2016, господарський суд в подальшому розглядає заяву на предмет відповідності положенням п.1 ч. 11 ст. 17 Закону про банкрутство. Відповідно до ч. 11 ст. 17 Закону, угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, може бути визнана господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною, якщо: угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки; угода укладена боржником з окремим кредитором чи іншою особою протягом шести місяців, що передували дню винесення ухвали про санацію, і надає перевагу одному кредитору перед іншими або пов'язана з виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника у зв'язку з його виходом зі складу учасників боржника. Правовий аналіз наведеної норми дозволяє дійти висновку про те, що для застосування господарським судом при розгляді відповідної заяви положень п. 1 ч. 11 ст. 17 Закону про банкрутство необхідно встановити одночасну наявність таких обставин: наявність підстав визнання договору недійним, встановлених цивільним законодавством, укладення угоди із заінтересованими особами і завдання кредиторам (чи можливість завдання) збитків. Статтею 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Як витікає з матеріалів справи, 07.10.2008 між ПВТФ "Агроділо" в особі директора ОСОБА_10 (що діяв за рішенням власника ПВТФ "Агроділо" ОСОБА_7 № 7 від 23.09.2008 "Про продаж нерухомості") та ППВТФ "Снігурівський каравай" в особі директора Вишневської Любові Анатоліївни укладено договір купівлі-продажу майнового комплексу, що розташований за адресою: вул. Некрасова, 87, м. Снігурівка, Миколаївська обл., посвідчений приватним нотаріусом Снігурівського районного нотаріального округу Шульгою Т.В., зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 1246 (далі - Договір). Ліквідатор в своїй заяви про визнання недійним договору купівлі-продажу майнового комплексу, розташованого в м. Снігурівка, вул. Некрасова, 87, від 07.10.2008, укладеного між ПВТФ "Агроділо" та ППВТФ "Снігурівський каравай", посилається на той факт, що цей правочин укладено сторонами без наміру на реальне настання правових наслідків. Разом з тим, в процесі нового розгляду цієї справи господарським судом встановлено хибність цих тверджень. А саме, господарським судом витребувано, а ППВТФ "Снігурівський каравай" надано, копії платіжного доручення № 21 від 01.10.2008, видаткової накладної № РН-0001748 від 10.10.2008 на суму 50 300,00 грн., довідки за вих. № 366 від 03.10.2008, з яких витікає, що останнім сплачено кошти, визначені в спірному договорі купівлі-продажу. Таким чином, договір купівлі-продажу від 07.10.2008 є виконаним, дії сторін, про які є свідчення в матеріалах справи, відповідають предмету та меті договору. Наведені обставини, виключають визнання судом дій сторін наведеного договору як таких, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором. В своїх уточненнях до заяви ліквідатор посилається на те, що спірний договір укладено між заінтересованими особами. Відповідно до абз. 23 ст. 1 Закону про банкрутство, заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, керівник боржника, особи, що входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі і звільнені з роботи за рік до порушення провадження у справі про банкрутство, а також особи, які знаходяться у родинних стосунках із зазначеними особами та підприємцем (фізичною особою) - боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки. Як витікає з матеріалів справи, та не спростовано учасниками провадження у справі про банкрутство, безсумнівним є той факт, що засновником сторін спірного договору є одна особа - ОСОБА_7. Разом з тим, в розумінні наведених вище положень ст. 1 Закону, ці особи не є заінтересованими стосовно боржника, що виключає застосування положень п. 1 ч.11 ст. 17 Закону у відповідній частині. Ліквідатор в обґрунтування свої заяви зазначає, що в результаті укладення спірної угоди, кредиторам боржника було завдано шкоду. Разом з тим, заява про визнання недійсним договору не містить розрахунку цієї шкоди. При цьому в судовому засіданні ліквідатором зазначено, що на його думку, розмір шкоди є сумою продажу нерухомості за договором. Ці твердження не можуть бути визнані господарським судом обґрунтованими з огляду на те, що як встановлено в результаті нового розгляду цієї справи, грошові кошти, які становлять вартість реалізованої за спірним договором нерухомості, отримано боржником в повному обсязі, а отже останній не був позбавлений можливості використати їх для погашення заборгованості перед кредиторами у разі її наявності станом на момент укладення договору. Таким чином, як свідчать наведені міркування, в процесі нового розгляду справи, господарським судом не встановлено наявності всіх підстав, з якими п. 1 ч.11 ст. 17 Закону пов'язує можливість визнання договору недійсним. В процесі розгляду справи ППВТФ "Снігурівський каравай" заявлено вимогу про застосування позовної давності до вимог ліквідатора ПВТФ "Агроділо" з посиланням на те, що вимога про визнання договорів недійсними мала бути пред'явлена до 07.10.2011. Відповідно до заяви ліквідатора № 02-01/103/221/1956-15 від 14.04.2015, він просить відновити пропущений процесуальний строк, посилаючись на положення ст. 53 ГПК України та ч. 1 ст. 263 ЦК України. Так, ліквідатор зазначає, що керівник банкрута ОСОБА_9 відбував покарання у вигляді позбавлення волі з 21.06.2010, що на думку ліквідатора є свідченням наявності підстав зупинення строків позовної давності. Господарський суд не вбачає підстав для задоволення цієї заяви з огляду на те, що по-перше, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу; по-друге, вчинення злочину та відбування покарання не є надзвичайною або невідворотною подією в розумінні ст. 263 ЦК України (якими можуть бути визнані, зокрема, прояви різного виду непереборної сили, яка розповсюджується на невизначене коло осіб). Клопотанням від 15.01.2016 ліквідатор ПВТФ "Агроділо" просить суд визнати причини пропуску строку позовної давності поважними та поновити строк позовної давності за заявою про визнання договору купівлі-продажу від 07.10.2008 недійсним. Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. До вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, застосовується загальна позовна давність. Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частини четверта, п'ята статті 267 ЦК України). Враховуючи правову позицію, викладену в постанові Вищого господарського суду України від 19.11.2015 у даній справі, перебування юридичної особи у процедурі банкрутства не віднесено Законом до обставин, які зупиняють перебіг позовної давності чи виключають її застосування. Ліквідатор ПВТФ "Агроділо" Сашин О.А. 03.03.2015 звернувся до суду з заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 07.10.2008. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вимога заявника про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності та поновлення строку позовної давності задоволенню не підлягає. Як зазначає ліквідатор у своєму клопотанні, поданню позову боржником у строки, визначені ст. 256 ЦК України, перешкоджали дії ОСОБА_7, спрямовані на приховування відповідної документації. Разом з тим, з наданих до наведеного клопотання документів, наявності таких обставин не витікає, жоден з наданих ліквідатором доказів не свідчить про наявність у боржника наміру звернутись з позовом про визнання недійсним спірного договору в межах строків позовної давності, тобто з моменту укладення договору 07.10.2008, який є моментом, коли божник довідався про порушення свого права. Враховуючи вищевикладені обставини, уточнена заява ліквідатора ПВТФ "Агроділо" Сашина О.А. від 03.03.2015 № 02-01/64/208/1956-15 задоволенню не підлягає. Керуючись ст. ст. 17, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у попередній редакції чинній до 18.01.2013 включно), ст. ст. 4-1, 53, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд - У Х В А Л И В: Відмовити в задоволенні уточненої заяви ліквідатора Приватної виробничо-торгівельної фірми "АГРОДІЛО" - арбітражного керуючого Сашина Олександра Андрійовича від 03.03.2015 № 02-01/64/208/1956-15 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 07.10.2008, укладеного між Приватною виробничо-торгівельною фірмою "АГРОДІЛО" та Приватним підприємством виробничо-торгівельною фірмою "Снігурівський каравай", стосовно майнового комплексу, розташованого в м. Снігурівка, вул. Некрасова, 87. Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення та може бути оскаржена у встановленому порядку згідно ст. ст. 91, 93, 106 Господарського процесуального кодексу України. Суддя В.С. Адаховська