Справа № Б-39/134-10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "29" березня 2016 р. Справа № Б-39/134-10 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Крестьянінов О.О., при секретарі Міракові Г.А., за участю представників: прокурора - Ткаченко К.О. (посвідчення від 12.11.2015р. №036249), апелянта - Балацький Я.А. (довіреність від 19.03.2015р.), кредитора Західної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області - Мєхтієв Д.Б. огли (довіреність від 14.03.2016р. №1758/9/20-33-10-10), трудового колективу боржника - ОСОБА_5 (на підставі ухвали господарського суду Харківської області від 05.10.2011р.) арбітражного керуючого - Панасюк І.В. (свідоцтво від 21.03.2013р. НОМЕР_1), розглянувши у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу апеляційну скаргу ДП НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу Запорізька АЕС (вх. 644 Х/2), на ухвалу господарського суду Харківської області від 02.02.2016р. у справі №Б-39/134-10 за заявою Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті ворота", м. Харків, до боржника Спільної українсько-російської фірми "ІНЕК" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків , про визнання банкрутом ВСТАНОВИЛА: Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.02.2016р. (суддя Савченко А.А.) відмовлено ДП НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу Запорізька АЕС у задоволенні скарги на дії ліквідатора. Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що парогенератори ПГВ-1000М зав. №№77,78 є власністю боржника і правомірно включені до ліквідаційної маси ліквідатором. А набуття права власності ДП НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу Запорізька АЕС на це майно не підтверджено належними доказами. ДП НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу Запорізька АЕС з ухвалою суду першої інстанції не погодилось, звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Харківської області від 02.02.2016р. у справі №Б-39/134-10 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу ДП НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу Запорізька АЕС на дії ліквідатора та виключити з ліквідаційної маси СУРФ "Інек" у формі ТОВ парогенератори ПГВ-1000М зав. №77,78. В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що господарський суд першої інстанції неправомірно відхилив клопотання скаржника про відкладення розгляду справи. А також посилається на те, що відповідно до п.8.4. договору №10328 від 19.03.2001р. поставка парогенераторів ПГВ-1000М здійснювалась в рамках договору комісії №01NEN/98 від 03.07.1998р., в якому покупець виступив в якості комісіонера. Таким чином, на думку апелянта, зазначене є беззаперечним доказом того, що предмет оскарження (парогенератори ПГВ-1000М) не можуть бути власністю СУРФ "Інек" в формі ТОВ (банкрута). Крім того, посилання на договір зберігання, укладеним між скаржником та боржником, не є правочином, який тягне виникнення права власності чи підтвердження переходу права власності. Як зазначає апелянт, господарський суд апеляційної інстанції у постанові від 05.03.2014р. у справі №5023/9032/11 не знайшов підстав для визнання права власності на парогенератори ПГВ-1000М за №№77, 78 за СУРФ "Інек" у формі ТОВ, тобто статус СУРФ "Інек" у формі ТОВ в питанні права власності на парогенератори визначено остаточно в судовому порядку і будь-які інші документи не можуть довести той факт, що власником майна є саме СУРФ "Інек" у формі ТОВ. Від трудового колективу боржника (за підписом повноважного представника) надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. 2950 від 16.03.2016р.), в якому просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ДП НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу Запорізька АЕС. Від арбітражного керуючого надійшов відзив (вх. 2976 від 17.03.2016р.), в якому просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, ухвалу господарського суду першої інстанції залишити без змін. Від апелянта надійшли пояснення у справі за апеляційною скаргою (вх. 3046 від 21.03.2016р.), в яких просить задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі, оскаржувану ухвалу господарського суду першої інстанції скасувати. Від апелянта надійшли супровідним листом додаткові документи по справі (вх. 3423 від 29.03.2016р.). У судовому засіданні 29.03.2016р. представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, ухвалу місцевого господарського суду - скасувати. Прокурор підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, ухвалу місцевого господарського суду - скасувати. Представник кредитора заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Представник трудового колективу заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін. Арбітражний керуючий підтримав свою позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу, та просив ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне. В жовтні 2010р. ПАТ "Банк Золоті ворота" звернулось до господарського суду Харківської області з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство спільної українсько - російської фірми "ІНЕК" у формі ТОВ на підставі ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.10.2010р. порушено провадження у справі про банкрутство спільної українсько - російської фірми "ІНЕК" у формі ТОВ. 20.10.2010р. постановою господарського суду Харківської області визнано спільну українсько - російську фірму "ІНЕК" у формі ТОВ банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Фоміна Г.В. До складу ліквідаційної маси банкрута, ліквідатором СУРФ "ІНЕК" Фоміним Г.В. було включено парогенератори ПГВ-1000М зав. № 77, 78 з обладнанням. Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.01.2015р., зокрема, усунено від виконання обов'язків ліквідатора СУРФ "Інек" у формі ТОВ арбітражного керуючого Фоміна Г.В. та призначено ліквідатором СУРФ "Інек" у формі ТОВ арбітражного керуючого Панасюка Івана Вікторовича. 28.04.2014р. до суду від НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу Запорізької АЕС надійшла скарга на дії ліквідатора про виключення майна з ліквідаційної маси банкрута. Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.04.2015р. відмовлено ДП НАЕК "Енергоатом" у задоволенні скарги на дії ліквідатора. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2015р. апеляційну скаргу ДП "НАЕК "Енергоатом" залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Харківської області від 02.04.2015р. у справі № Б-39/134-10 залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 13.10.2015р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2015р. та ухвалу господарського суду Харківської області від 02.04.2015р. у справі № Б-39/134-10 скасовано, справу № Б-39/134-10 передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області. Скасовуючи вищезазначені судові акти, Вищий господарський суд звернув увагу на те, що необхідно встановити наявність передбачених Законом України про банкрутство підстав для задоволення скарги на дії ліквідатора, зокрема встановити, хто є власником спірного майна, що підтверджується належними доказами, а також звернути увагу на додаткову угоду від 23.03.2001р. до договору від 19.03.2001р., якою сторони визначили, що вказаний договір не має відношення до договору комісії; крім того, необхідно дослідити рішення по справі №5023/9032/11. Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.02.2016р. відмовлено ДП НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу Запорізька АЕС у задоволенні скарги на дії ліквідатора з підстав, вказаних вище. Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Відповідно до п.4 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання боржника банкрутом" дії ліквідатора можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута, особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута, кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів, особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси. Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання боржника банкрутом" усі виді майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси. Як встановлено господарським судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між Виробничим Об'єднанням "Атоммаш" та Запорізькою АЕС укладено договір №4-92 від 21.01.1992р. на виготовлення для потреб «Запорізької АЕС» певних виробів, а саме 4-х парогенераторів ПГВ-1000М та комплектуючих матеріалів до них (т.13, а.с. 18-19). Пунктом 14 договору встановлений строк дії договору до 31.12.1993р. Розділом 7 договору визначено, що ціни є умовними і підлягають погодженню з покупцем не пізніше 20 календарних днів з моменту отримання протоколу вільних оптових цін. Сторонами було також підписано специфікацію до договору (т. 13, а.с. 20-21). 06.06.1992р. між орендним підприємством "Виробництво №1" ВО "Атоммаш" та Запорізькою АЕС укладено договір № 38 на зберігання та відвантаження продукції. Відповідно до п.1 даного договору, враховуючи стан монтажних робіт та відсутність умов для зберігання на Запорізькій АЕС виготовлені парогенератори №№ 77, 78 були прийняті орендним підприємством "Виробництво №1" ВО "Атоммаш" на відповідальне зберігання безоплатно з послідуючим відвантаженням в 3 кварталі 1993 року, про що між сторонами підписано відповідні акти (т.13, а.с.22). 17.08.1994р. між заводом АТ "Атоммаш" та ВО "Запорізька АЕС" було укладено Договір №П1-94-24 на виконання робіт з розробки конструкторської документації та технологічної документації з модернізації зазначених парогенераторів. Постановою Кабінету Міністрів України №1268 від 17.10.1996р. на базі майна атомних електростанцій України та їх інфраструктур було створено державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом". Як встановлено господарським судом першої інстанції та з чим погоджується колегія суддів, що у матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтвердили проведення повної оплати за договором за спірні парогенератори. Скаржником не подано до матеріалів справи жодного належним чином оформленого платіжного документа про проведення відповідної оплати. Подані до суду ксерокопії низки платіжних документів не є засвідченими належним чином, що унеможливлює визнання їх належним доказом по справі у відповідності до вимог ст.36 ГПК України. До того ж вони стосуються інших договорів, які не є предметом судового розгляду, зокрема платіжне доручення №2203 від 13.07.1992р. на виконання договору від 30.06.1992р. (т. 13, а.с. 38), платіжне доручення від 09.07.1992р. №278 на виконання договору від 19.05.1992р. №82-92 (т. 13, а.с. 39), платіжне доручення від 16.07.1993р. на виконання договору від 23.10.119р. №093/136 (т. 13, а.с. 40), а часткова оплата на підставі платіжних доручень № 957 від 21.02.1992р. та № 1316 від 23.06.1992р. не заперечується ліквідатором та врахована при укладенні додаткової угоди № 2 до договору комісії №01NEN/98 від 03.07.1998р. 03.07.1998р. між ДП НАЕК "Енергоатом" та ТОВ СУРФ "ІНЕК" укладено договір комісії №01NEN/98 на поставку продукції (4-х парогенераторів ПГВ-1000М зав. №№73,74,77,78) у відповідності до Специфікації до договору (т. 13, а.с. 68-71). За умовами додаткової угоди №1 від 03.07.1998р. ТОВ СУРФ "ІНЕК" зобов'язалося придбати та здійснити поставку 4 парогенераторів ПГВ-1000М зав. № № 73, 74, 77, 78 з проведеною модернізацією, загальною вартістю 55681248,00грн. або 27189437 доларів США. Поставка мала здійснюватись на умовах DDP (Правила "Інкотермс" 1990 року) у місто Енергодар (місце розташування ВО "Запорізька АЕС") (т. 13, а.с. 34). Відповідно до додаткової угоди №2 від 03.07.1998р. до договору комісії №01NEN/98 комітент (ДП НАЕК "Енергоатом") надає комісіонеру засоби для закупівлі відповідних парогенераторів у вигляді оплати виробнику ВАТ «ЕМК-Атоммаш» (т. 13, а.с. 35). Парогенератори до 1998 року знаходились на зберіганні у виробника - на заводі ВО "Атоммаш". Таким чином вказане спростовує твердження ДП НАЕК "Енергоатом" про повну оплату парогенераторів ще у 1992 році. В грудні 1998 року 4 модернізовані парогенератори ПГВ-1000М зав. №№73,74,77,78 завезені ТОВ СУРФ "ІНЕК" з Росії на територію України, а саме в м. Енергодар на територію ВО "Запорізька АЕС". Кошти за парогенератори ПГВ-1000М зав. №№73,74 були сплачені ДП НАЕК "Енергоатом" в повному обсязі. Дані парогенератори пройшли митне оформлення 30.06.1999 р. та були передані від ТОВ СУРФ "ІНЕК" на баланс ДП НАЕК "Енергоатом" згідно Акту прийому-передачі №1195 від 02.07.1999р. (т.13, а.с.179). Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ "ЕМК -АТОММАШ" направило лист на адресу Запорізької АЕС та СФ «ІНЕК» від 16.05.2000р. № ВМП/821-403, в якому зазначає про те, що фінансування Запорізької АЕС за договором № 4-92 від 21.01.1992р. та договором № П1-94-24 від 17.08.1994р. проведено частково, у зв'язку з чим, щоб уникнути збитків, завод ВО "Атоммаш" реалізував ПГВ іншому підприємству - фірмі "VIMCOM Technology Pte LTD", Сінгапур (т. 13, а.с. 139). 15.03.2001р. між фірмою "VIMCOM Technology Pte LTD"( Сінгапур) та ТОВ "Стройсервіс" (Російська федерація) укладено договір № VT-SRTS/01 купівлі-продажу двох парогенераторів ПГВ-1000М, загальною вартістю 13061680 дол. США (т. 13, а.с.177). Актом прийому - передачі від 15.03.2001р. №150301 парогенератори ПГВ-1000М зав. №№77,78, вартістю 13061680 дол. США передані ТОВ "Стройсервіс" та стали власністю ТОВ "Стройсервіс" (т. 13, а.с. 178). 19.03.2001р. між СУРФ "ІНЕК" у формі ТОВ, покупцем, та ТОВ "Стройсервіс", (Російська Федерація), продавцем, укладено договір №10328, відповідно до якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує продукцію-парогенератори ПГВ-1000М в кількості 2 шт. Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору ціна одного парогенератора склала 6595805,00 доларів США. Загальна суму по договору склала 13191601 доларів США. Факт оплати за договором за отримані у власність парогенератори підтверджено відмітками банків про сплату коштів, проставленими на договорі №10328 від 19.03.2001р. (т. 9, а. 3, 5, 11). Відповідно до п.п.3.1., 3.2. договору продавець поставляє покупцю продукцію на умовах EXW (майданчик вантажів великої ваги ЗАЕС, м. Енергодар) згідно правил ІНКОТЕРМС в редакції 1990 року, строк поставки до 31.12.2001 року. В подальшому строк дії договору був продовжений до 31.12.2005р. у відповідності до додаткової угоди від 22.12.2003р. (т. 9, а.с. 7). Відповідно до п.8.4. договору поставка товару здійснюється в межах договору комісії № 01NEN/98 від 03.07.1998р., в якому покупець виступає в якості комісіонера. Відповідно до п.1.1. договору комісії № 01NEN/98 від 03.07.1998р. комітент -ДП НАЕК "Енергоатом" доручає комісіонеру - СУРФ "ІНЕК" у формі ТОВ за рахунок комітента за винагороду вчинити дії з поставки комітенту обладнання відповідно до специфікації, а саме поставити парогенератори ПГВ-1000М зав. №73,74,77,78 з обладнанням до цих парогенераторів. (т.9 а.с.207-216). Однак, у матеріалах справи відсутні докази, що підтверджували б виконання ДП НАЕК "Енергоатом" вищевказаних умов договору в частині проведення відповідного фінансування, в наслідок чого поставка парогенераторів за рахунок комітента (ДП НАЕК) на виконання договору комісії комітентом не була виконана (т.13, а.с. 68). Відповідно до ст. 395 Цивільного кодексу Української РСР, що діяв до 16.01.2003р., за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за винагороду вчинити одну або кілька угод від свого імені за рахунок комітента. Відповідно до ст. 398 цього кодексу набуте комісіонером за рахунок комітента, є власністю останнього. Представник апелянта у судовому засіданні наголосив на тому, що оплата, яка була здійсненна за договором №4-92 від 21.01.1992р. у відповідності до платіжних доручень № 957 від 21.02.1992р. та № 1316 від 23.06.1992р., автоматично повинна бути зарахована за договором комісії № 01NEN/98 від 03.07.1998р. Однак, дане твердження не може бути прийняте, оскільки існують два різні договори, з різним предметом договору, укладені між різними сторонами з різними, що мають різні умови та ціни, у зв'язку з чим відповідальність та обов'язок сплати не є тотожними, отже, не можуть бути взаємозараховані. Оскільки, Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" кошти відповідно до договору комісії № 01NEN/98 від 03.07.1998р. на придбання парогенераторів ПГВ-1000М зав. №№77,78 не були сплачені, відповідно, права власності на це майно підприємством не було набуто. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду першої інстанції про те, що твердження про набуття ДП НАЕК "Енергоатом" права власності на парогенератори ПГВ-1000М зав. №№77,78 на підставі відповідного договору не підтверджується матеріалами справи. Як вбачається з матеріалів справи, факт того, що товар фактично був ввезений в Україну та оплачений СУРФ "ІНЕК" у формі ТОВ на користь продавця ТОВ "Стройсервіс" підтверджується вантажною митною декларацією ОБ №198715, в якій вказано два парогенератори ПГВ- 1000М зав. №77, 78 (т. 9, а.с. 22), та містяться відмітки про оплату цього товару у доларах США за кредитні кошти ПАТ "Банк Золоті Ворота" та АКБ "Правекс-банк" за період з 2003-2004р. (т. 10, а.с. 3, 5, 8-9, 11). Відповідно до акту приймання-передачі майна, що було затримано по протоколу про порушення і митних правил від 08.09.2004р. Запорізька митниця здійснила митне оформлення та передала СУРФ "ІНЕК" у формі ТОВ парогенератори ПГВ-1000М зав. №77, 78 на загальну вартість 71422014,86 грн. (т.9 а.с.12). 18.05.2006р. між СУРФ "ІНЕК" у формі ТОВ - поклажедавцем, та ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" - зберігачем, укладено договір зберігання №75/80-06, відповідно до умов якого зберігач зобов'язався охороняти передані поклажедавцем парогенератори ПГВ-1000М за №№77, 78, встановлені на частині майданчика розвантаження важковаговиком території 6-го блоку режимної зони і повернути майно поклажедавцеві у схоронності (т. 9, а.с. 14-17). Термін зберігання майна встановлено з моменту підписання сторонами договору та акту приймання-передачі до 31.12.2007р. 18.05.2006р. між сторонами укладено акт приймання-передачі майна- парогенератори ПГВ-1000М зав. № 77, 78 на загальну вартість 71422014,86 грн. (т. 9, а.с.18). Відповідно до умов цього договору та додаткових угод до цього СУРФ "ІНЕК" у формі ТОВ проводило із зберігачем відповідні розрахунки по договору зберігання. Відповідно до п.2.1.6. договору зберігання ДП "НАЕК "Енергоатом" зобов'язався повернути вищевказане майно поклажедавцю - СУРФ "ІНЕК" у формі ТОВ по закінченню терміну зберігання. Крім того, листом ВО "Запорізька АЕС" від 29.12.2002р. № 36-14/13895 підтверджено, що парогенератори ПГВ-1000М зав. №№73,74,77,78, ввезені у грудні 1998р. ТОВ СУРФ "ІНЕК" на виконання договору комісії № 01NEN/98 від 03.07.1998р., укладеного між ТОВ СУРФ "ІНЕК" та ДП НАЕК "Енергоатом", з яких парогенератори № 73,74 перебувають на балансі НАЕК "Енергоатом" та передані на зберігання ВП ЗАЕС, а парогенератори № 77,78 до теперішнього часу є власністю СУРФ "ІНЕК"(т.13, а.с.140). Таким чином, укладення сторонами договору зберігання та листування щодо нього (т.13, а.с.140, 141) є підтвердженням того, що ДП НАЕК "Енергоатом" не оспорювалося та визнавалося право власності СУРФ "Інек" у формі ТОВ на парогенератори № 77,78 протягом тривалого часу. А знаходження парогенераторів ПГВ-1000М зав. № 77, 78 на майданчику розвантаження важковаговиків території 6-го блоку режимної зони ВП ЗАЕС, м. Енергодар також і не засвідчує наявність права власності або іншого речового право на вказане майно за скаржником. Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що право власності СУРФ "Інек" у формі ТОВ на парогенератори ПГВ-1000М зав. №№ 77, 78 виникло саме на підставі повного та належного виконання умов договору №10328 від 19.03.2001р., укладеного між СУРФ "Інек" у формі ТОВ та ТОВ "Стройсервіс" (Російська Федерація). Пункт 1 договору, який визначає передачу у власність СУРФ "Інек" у формі ТОВ парогенераторів, підтверджує набуття СУРФ "Інек" у формі ТОВ права власності на парогенератори та не суперечить п.п 8.4 п.8 договору, в якому зазначено, що поставка продукції відбувається в межах договору комісії № 01NEN/98 від 03.07.1998р., оскільки право власності комітента ( ДП НАЕК "Енергоатом") виникло б у разі, якщо б продукція, яка є предметом договору комісії, була отримана саме за рахунок комітента - ДП НАЕК "Енергоатом". Отже, з урахуванням вищевикладеного, парогенератори ПГВ-1000М зав. №№ 77, 78 є власністю СУРФ "Інек" у формі ТОВ і правомірно включені ліквідатором до ліквідаційної маси банкрута, а набуття права власності ДП "НАЕК "Енергоатом" на це майно не підтверджено належними доказами по справі. За таких обставин, підстави для виключення цього майна з ліквідаційної маси банкрута відсутні. Щодо постанови Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2014р. у справі № 5023/9032/11, якою скасовано рішення господарського суду Харківської області від 21.11.2011р. в частині задоволення зустрічного позову СУРФ "Інек" у формі ТОВ та в цій частині прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні зустрічного позову СУРФ "Інек" у формі ТОВ про визнання права власності на парогенератори ПГВ-1000М зав. №77, 78, колегія суддів зазначає. Спір по справі № 5023/9032/11 було вирішено між іншими сторонами. Відповідачем за зустрічним позовом є приватне підприємство фірма "Альтаир", а ДП "НАЕК "Енергоатом" не є стороною по цій справі. Крім того, підставою для відмови у задоволенні позов було невірне обрання позивачем за зустрічним позовом способу захисту та недоведеність права власності СУРФ "Інек" у формі ТОВ належними доказами, оскільки відповідна вимога було обґрунтована лише договором зберігання та не були подані до суду першої інстанції інші первинні документи стосовно права власності на парогенератори. Крім того, колегія суддів зазначає, що апелянтом в поданій скарзі на дії ліквідатора не обґрунтовано, яким чином включення майна до ліквідаційної маси порушує його права як кредитора в межах даної справи. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що скаржником не доведено наявність того, що саме він є особою, яка має права власності або іншу підставу, передбачену законом чи договором на парогенератори ПГВ-1000М зав. №77, 78 з обладнанням та запчастин до них, та підставою для виключення їх з ліквідаційної маси банкрута. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали по даній справі, тому ухвалу господарського суду Харківської області від 02.02.2016р. у справі №Б-39/134-10 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ДП НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу Запорізька АЕС залишити без задоволення. Ухвалу господарського суду Харківської області 02.02.2016р. у справі №Б-39/134-10 залишити без змін. Повний текст постанови складений 31.03.2016р. Головуючий суддя О.В. Плахов Суддя Л.М. Здоровко Суддя О.О. Крестьянінов