Справа № 50/25-б

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "14" червня 2016 р. Справа№ 50/25-б Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Верховця А.А. суддів: Разіної Т.І. Шипка В.В. за участі представників: Міністерства оборони України - Калюжний А.П., довір. №220/221-д від 26.03.2016 ТОВ «Спецмехбуд-21» - Сєтов М.О., довір. б/н від 08.06.2016; Дарницької прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері - Козлов А.І., посв. №039076 від 12.01.2016 та арбітражного керуючого - Пилипенко В.В., посв. №1023 від 17.09.2014 розглянувши апеляційну скаргу Міністерства оборони України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2015 у справі №50/25-б (суддя Головатюк Л.Д.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об"єднання "ЛІМ - Україна" до Державної установи "70 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України про визнання банкрутом ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2015 у справі №50/25-б про банкрутство державної установи (далі за текстом - ДУ) "70 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України продовжено процедуру санації та повноваження керуючого санацією - арбітражного керуючого Пилипенка В.В. на 6 місяців до 04.05.2016; затверджено план санації ДУ "70 Управління начальника робіт" на визначених ухвалою умовах, вирішено інші процесуальні питання, пов'язані з подальшим розглядом справи. Не погоджуючись, Міністерство оборони України звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2015 у справі №50/25-б, в змісті резолютивної частини апеляційної скарги у т.ч. виклавши прохання провадження у вказаній справі про банкрутство "закрити". Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (в складі колегії суддів: Верховець А.А. головуючий, Разіна Т.І., Остапенко О.М.) від 26.11.2015 апеляційну скаргу Міністерства оборони України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2015 у справі №50/25-б разом з доданими до неї документами було повернуто скаржнику без розгляду по суті на підставі п. 2, 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України. Постановою Вищого господарського суду України від 14.04.2016 ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2015 у справі №50/25-б було скасовано, справу в частині розгляду питання щодо прийняття (повернення без розгляду) до провадження апеляційної скарги Міністерства оборони України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2015 у справі №50/25-б передано на розгляд Київському апеляційному господарському суду. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2016 апеляційну скаргу Міністерства оборони України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2015 у справі №50/25-б разом з доданими до неї документами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України повторно було повернуто скаржнику без розгляду по суті. Усунувши недоліки, 30.05.2016 скаржник в чергове звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2015. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.06.2016. Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.06.2016, здійсненої у зв'язку з перебуванням судді Остапенка О.М. у відпустці, для розгляду скарги сформовано колегію у складі суддів: Верховець А.А. - головуючий, Разіна Т.І., Шипко В.В. Ухвалою від 13.06.2016 вказану скаргу було прийнято до провадження у визначеному складі суду. Наводячи підстави, з яких порушено питання про перегляд оскарженої ухвали, в змісті апеляційної скарги Міністерством оборони України зазначено про порушення норм матеріального і процесуального права, що призвели до прийняття неправильного рішення, що судом першої інстанції неповно з'ясовані всі обставини в їх сукупності, наведені доводи і міркування в підтвердження викладених обставин. Зазначено, що боржник не є суб'єктом господарювання у зв'язку з чим провадження у справі про банкрутство підлягає припиненню ("закриттю"). Вказано на непогодження плану санації боржника, який є державною установою, з органом, уповноваженим здійснювати управління державним майном, зокрема, з Міністерством оборони України, що план санації розглядався комітетом кредиторів, але на зборах кредиторів відповідне питання не розглядалось, що план передбачає продаж майна, яке боржнику і не належить, є державним майном закріпленим за установою Збройних Сил України (військове майно), інше. Відзиву на апеляційну скаргу, письмових пояснень по суті спору, інших додаткових документів до суду апеляційної інстанції не надійшло. В ході розгляду справи в суді забезпечена можливість надання пояснень по суті спору, обміну репліками і запитаннями між представниками учасників провадження, безпосередня участь останніх в повному та усебічному розгляді обставин справи в їх сукупності, рівність процесуальних прав усіх з учасників, вчинені дії, спрямовані на об'єктивне встановлення дійсних обставин. Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, процесуальні строки розгляду справи, що спливають, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами. Досліджуючи матеріали справи, оцінюючи наявні докази, колегія суддів відзначає, що відповідно до ст. 4, 4-1 ГПК України господарський суд вирішує спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство). За змістом ст. 99, 101 ГПК України в апеляційній інстанції з урахуванням особливостей справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції, переглядаючи рішення, апеляційний господарський суд користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду суд апеляційної інстанції за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення у повному обсязі. Статтею 8 Закону про банкрутство (в редакції з 19.01.2013) встановлено, що ухвали господарського суду, винесені у справі про банкрутство за наслідками розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому ГПК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. В апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство, крім випадків, передбачених ГПК України та цим Законом. Пунктом 1-1 розд. Х Закону про банкрутство "Прикінцеві та перехідні положення" (в редакції з 19.01.2013) передбачено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Як вбачається з наявних матеріалів, провадження у справі №50/25-б порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2010 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю (далі за текстом - ТОВ) "Виробниче об'єднання "ЛІМ-Україна", реєстр вимог кредиторів на загальну суму 22`176`304,29 грн затверджено ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2011. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2013 внесено зміни до реєстру, кредиторами боржника визнано: Центральне територіальне управління капітального будівництва (1`756`174,30 грн) та ТОВ "Спецмехбуд 21" (17`784`735,20 грн). Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2012 задоволено клопотання комітету кредиторів боржника та відкрито процедуру санації боржника строком на 12 місяців, призначено керуючим санацією арбітражного керуючого Микитьона В.В. Ухвалою від 04.10.2012 керуючого санацією було зобов'язано скласти план санації, надати на затвердження схвалений комітетом кредиторів план та відповідний протокол засідання комітету кредиторів. Через неподанння витребуваних документів ухвалами Господарського суду міста Києва від 05.02.2013, 09.04.2013, 04.06.2013, 01.08.2013, 24.12.2013, 03.04.2014, 03.07.2014, 30.09.2014, 30.10.2014, 04.06.2015 строк на підготовку плану санації неодноразово продовжувався. У зв'язку з систематичною бездіяльністю, невиконанні вимог ухвал суду, що перешкоджає (-ло) розгляду справи, Міністерству оборони України було направлено окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.09.2014, якою Міністерство оборони України у т.ч. було зобов'язано терміново вжити заходів щодо складення та погодження плану санації боржника - ДУ "70 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України та подання його зборам кредиторів для схвалення / направлення до суду, попереджено про адміністративну і кримінальну відповідальність за невиконання вимог ухвали (рішення) суду. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2014, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 26.02.2015, було затверджено розмір витрат керуючого санацією та припинено повноваження арбітражного керуючого Микитьона В.В. як керуючого санацією ДУ "70 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України, призначено керуючим санацією арбітражного керуючого Пилипенка В.В. (свідоцтво Міністерства юстиції України №1023 від 10.06.2013 р., ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1). Від арбітражного керуючого Пилипенка В.В. 11.09.2015 через канцелярію Господарського суду міста Києва надійшло клопотання про затвердження плану санації ДУ "70 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України, до якого був доданий сам план санації та протокол засідання комітету кредиторів боржника від 20.07.2011, на якому схвалено зазначений план. Заперечень щодо затвердження пропонованого плану санації від учасників провадження у справі про банкрутство ДУ "70 Управління начальника робіт", окрім як Міністерства оборони України уповноваженого здійснювати управління державним майном, до суду не надійшло. В ході розгляду в суді першої інстанції керуючий санацією повідомив суд, що починаючи з 29.04.2015 всім членам комітету кредиторів боржника були розіслані повідомлення про проведення засідання комітету кредиторів, до порядку денного якого включено питання про схвалення плану санації боржника, що план санації був готовий для ознайомлення та на виконання норм Закону про банкрутство план був наявний на підприємстві для ознайомлення з 29.04.2015, що побачивши безініціативність Міністерства оборони України в ознайомленні з планом санації арбітражний керуючий за власною ініціативою 20.08.2015 надіслав Міністерству оборони України зазначений план санації, однак відповіді не отримав. Господарський суд міста Києва своїми ухвалами починаючи з 26.11.2013 неодноразово зобов'язував Міністерство оборони України вжити заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, прийняти рішення щодо можливості реструктуризації, перепрофілювання виробництва, закриття нерентабельних виробництв, ліквідації дебіторської заборгованості, продажу частини майна боржника, прийняття рішення щодо надання підтримки неплатоспроможному підприємству, розроблення заходів, спрямованих на забезпечення захисту інтересів держави і вибору оптимальних шляхів реструктуризації, погашення боргових зобов'язань, проведення аналізу фінансового стану боржника, можливостей його санації та погодження плану санації, застосування процедури санації чи ліквідації тощо. Господарським судом міста Києва в ухвалах від 15.09.2015, 06.10.2015 було зобов'язано Міністерство оборони України виконати вимоги ст. 18 Закону про банкрутство та погодити план санації ДУ "70 Управління начальника робіт" або подати письмову мотивовану відмову в такому погодженні. Однак, вимоги суду виконані не були, і суд дійшов висновку, що було вжито всіх можливих заходів для того, щоб Міністерство опрацювало та погодило план санації, проте останнє проігнорувало всі вимоги суду, листи арбітражного керуючого і не погодило план, зволікає з його затвердженням, що призводить до порушення прав та законних інтересів кредиторів та інших учасників провадження у справі про банкрутство ДУ "70 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України. Згідно з мотивувальною частиною оскарженої ухвали Господарського суду міста Києва від 03.11.2015, проаналізувавши всі обставин справи, суд дійшов висновку, що позитивні риси плану санації, схваленого рішенням комітету кредиторів (в складі ТОВ "Спецмехбуд 21", яке володіє 91% загальної кількості голосів кредиторів), котрий передбачає здачу майна в оренду та реалізацію виробничих запасів боржника, значно переважають над негативними, що в результаті санації, згідно з цим планом, задовольняються інтереси всіх сторін, що санація стане "поштовхом для нового розвитку підприємства як передумова для створення нових місць і підвищення заробітної плати персоналу", після проведення процедури санації, платоспроможність товариства відновиться і т.ін. З тим, колегія суддів суду апеляційної інстанції з таким висновком суду першої інстанції повною мірою погодитись не може, оскільки ч. 12 ст. 96 Закону про банкрутство (в редакції з 19.01.2013) прямо передбачено, що плани санації, переліки ліквідаційних мас, зміни і доповнення до них у справах про банкрутство державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, підлягають погодженню з органом, уповноваженим управляти державним майном. У разі відсутності такого погодження план санації та мирова угода затвердженню господарським судом не підлягають, а включене до переліку ліквідаційної маси майно банкрута не може бути реалізованим. Аналогічні положення містила в собі норма ч. 5 ст. 18 Закону про банкрутство (в редакції до 19.01.2013), згідно з якою керуючий санацією зобов'язаний попередньо погодити план санації боржника з органом, уповноваженим управляти державним майном, стосовно підприємства-боржника, у майні якого частка державної власності перевищує п'ятдесят відсотків. План санації ДУ "70 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України, схвалений рішенням комітету кредиторів (в складі ТОВ "Спецмехбуд 21", яке володіє 91% загальної кількості голосів кредиторів), котрий передбачає здачу майна в оренду та реалізацію виробничих запасів боржника, не погоджений з органом, уповноваженим управляти державним майном, яким у цьому випадку є Міністерство оборони України, останнім і заперечувалась можливість такого погодження. Як вбачається з наявного в матеріалах справи плану санації (а.с. 230-366 т. 14), останній здебільшого передбачає продаж (не оренду) основних засобів боржника, які розташовані на трьох промислових майданчиках: а) військове містечко №147 по вул. Поліській 15 у м. Києві; б) військове містечко №159 по вул. Бориспільській 17; в) військове містечко по вул. Госпітальній 16 у м. Києві. З тим, в матеріалах справи наявні листи Фонду державного майна України від 15.02.2016 №10-15-2567 (а.с. 218 т. 15), Департаменту державної власності Міністерства оборони України від 03.03.2016 №225/2/633 (а.с. 227 т. 15) змістом яких керуючому санацією ДУ "70 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України у відповідь на пропозиції погодження переліку майна, яке підлягає реалізації в межах процедури санації, повідомлено, що за боржником обліковується державне майно, яке перебуває на його балансі, але в повному обсязі відомості щодо заявленого майна Фонду не надані, відомості щодо площі забудови, розміру / площі майна не співпадають з наявними даними. Департаментом державної власності Міністерства оборони України фактично визнано відсутність правовстановлюючих документів як таких, з метою внесення достовірних даних до реєстру запропоновано керуючому санацією самому надати в розпорядження Фонду документи, відповідно до яких боржник наділений майном. При цьому в змісті схваленого комітетом кредиторів плану санації прямо вказано (а.с. 270 т. 14), що документи, які б підтверджували право власності чи то право постійного користування ДУ "70 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України земельних ділянок, на яких розміщені згадані промислові майданчики, відсутні. В контексті схвалених комітетом кредиторів пропозицій щодо продажу майна колегії суддів вбачаються неузгодженими очікувані результати санації, визначені як "поштовх для нового розвитку підприємства" оскільки згідно із схваленим планом основним видом доходу боржника є доходи від оренди рухомого та нерухомого майна, його збереження (а.с. 271 т. 14). Разом з тим, слід відзначити і не вчинення в установленому порядку всіх передбачених чинним законодавством дій щодо спонукання органу уповноваженого управляти державним майном до виконання покладених на нього обов'язків. Так, згідно з вказаними вище ухвалами Господарського суду міста Києва, починаючи з 26.11.2013, суд неодноразово зобов'язував Міністерство оборони України як орган управління майном вчинити певні дії, вжити заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, здійснення розрахунків із визнаними в установленому порядку кредиторами, здійснити погашення боргу, що утворився в результаті невиконання зобов'язань ДУ "70 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України, зобов'язував розглянути та схвалити план санації або ж надати мотивовану відмову від його схвалення. Вимоги зазначених ухвали органом, уповноваженим управляти державним майном виконані не були, судом в адресу Міністерства оборони України було направлено окрему ухвалу з вимогами щодо усунення недоліків в діяльності - матеріали містять лист Департаменту економічної діяльності Міністерства оборони України, направленим в адресу суду у відповідь на вказану ухвалу, яким повідомлено про відкриття (у 2014 році) службового розслідування, про результати якого Господарський суд міста Києва буде повідомлено додатково. Зазначеного повідомлення так і не надійшло, доказів вчинення відповідних дій матеріали справи не містять. Вживши відповідних заходів, суд не був позбавлений права в установленому порядку вжити й інші, спрямовані на виконання рішення суду (п. 5 ст. 83 ГПК України, ст. 185-3, 221-1 КУпАП, ч. 2 ст. 382 КК України тощо). Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону про банкрутство (в редакції до 19.01.2013) протягом трьох місяців з дня винесення ухвали про санацію боржника керуючий санацією зобов'язаний подати комітету кредиторів для схвалення план санації боржника, крім випадків, передбачених цим Законом. План санації повинен містити заходи щодо відновлення платоспроможності боржника, умови участі інвесторів, за їх наявності, у повному або частковому задоволенні вимог кредиторів, зокрема шляхом переведення боргу (частини боргу) на інвестора, строк та черговість виплати боржником або інвестором боргу кредиторам та умови відповідальності інвестора за невиконання взятих згідно з планом санації зобов'язань. Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону продаж лише частини майна боржника може бути заходом щодо відновлення платоспроможності боржника. За змістом ч. 4-5 ст. 18 Закону план санації розглядається зборами кредиторів, які скликаються керуючим санацією. План санації вважається схваленим, якщо на зборах кредиторів таке рішення підтримане більш як половиною голосів конкурсних кредиторів та за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, письмово погодили план санації. Збори кредиторів можуть прийняти рішення про схвалення плану санації чи то його відхилення. Керуючий санацією зобов'язаний попередньо погодити план санації боржника з органом, уповноваженим управляти державним майном, стосовно підприємства-боржника, у майні якого частка державної власності перевищує п'ятдесят відсотків. Господарський суд затверджує схвалений та погоджений план санації боржника. Аналогічні положення, за виключенням суб'єкта прийняття рішення щодо схвалення плану санації (комітет кредиторів) містять положення ч. 1, 6-8 ст. 29 Закону про банкрутство (в редакції з 19.01.2013). Затверджений оскарженою ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2015 план санації ДУ "70 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України не погоджений з органом, уповноваженим управляти державним майном, стосовно підприємства-боржника, у майні якого частка державної власності перевищує п'ятдесят відсотків, зокрема, з Міністерством оборони України, план санації і не схвалений зборами кредиторів - план санації ДУ "70 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України схвалений комітетом кредиторів (у складі ТОВ "Спецмехбуд 21", яке володіє 91% загальної кількості голосів), що згідно з наведеними вище нормами Закону про банкрутство в своїй сукупності усуває правові підстави його затвердження ухвалою суду. З урахуванням викладеного вище, розглянувши доводи апеляційної скарги, обставини справи в їх сукупності, перевіривши матеріали і дослідивши наявні докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, перевірки законності та обґрунтованості рішення у повному обсязі, колегія суддів вбачає окремі з доводів апеляційної скарги обґрунтованими і такими, які є підставою скасування оскарженої ухвали як такої, що в повній мірі вимогами законності та обґрунтованості не відповідає, разом з тим, доводи скаржника, мотивовані вимогами щодо припинення провадження у справі з посиланням на те, що боржник не є суб'єктом господарювання такими, що є неспроможними. Керуючись ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: 1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково. 2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2015 у справі №50/25-б скасувати. 3. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили Повний текст постанови складено 15.06.2016 Головуючий суддя А.А. Верховець Судді Т.І. Разіна В.В. Шипко