Текст рішення
У х в а л а
іменем україни
03 серпня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дем'яносова М.В.,
суддів: Ситнік О.М.,
Ступак О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційними скаргами ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 березня 2015 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 29 березня 2016 року та Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» в особі виконуючого обов'язки уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» на рішення апеляційного суду м. Києва від 29 березня 2016 року,
в с т а н о в и л а:
Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 06 серпня 2008 року між ВАТ «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 511/П/99/2008-840, на підставі якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 358 616,28 доларів США, строком до 06 серпня 2028 року зі сплатою 14,19 % річних.
06 серпня 2008 року на забезпечення виконання умов кредитного договору № 511/П/99/2007-840 між ВАТ «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_3, ОСОБА_3 укладено договір поруки.
Банком зобов'язання за вказаним кредитним договором виконані, однак свої зобов'язання боржником не виконуються, постійно порушуються, прострочена заборгованість не погашається.
На підставі зазначеного позивач просив позовні вимоги задовольнити.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23 березня 2015 року позовні вимоги банку задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором від 06 серпня 2008 року № 51 1/П/99/2008-840 за відсотками у розмірі 134 174,16 доларів США (що згідно офіційного курсу НБУ станом на 29 грудня 2014 року становить 2 115 732,76 грн) та заборгованість за пенею у розмірі 521 800,40 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра» витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 654 грн.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 29 березня 2016 року заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 березня 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Комерційний банк «надра» пені в розмірі 521 800,40 грн скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду першої інстанції та рішення апеляційного суду в частині залишення без змін судові рішення, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.
У касаційній скарзі ПАТ «Комерційний банк «Надра» просить скасувати рішення апеляційного суду, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги підлягають відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено законом чи договором.
Статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України, передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Установлено, що між ВАТ «КБ «Надра» (правонаступником якого єПАТ «КБ «Надра») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 511/П/99/2008-840.
Згідно з п.1.1 договору банк надав ОСОБА_6 кошти у сумі 358 616 доларів США, зі сплатою відсотків за їх користування.
Відповідно до п.п. 1.3.1 кредитного договору відсотки за користування кредитом раховуються банком на підставі відсоткової ставки в розмірі 14,19 % річних.
Банк надає позичальнику кредит строком до 06 серпня 2028 року (п. 1.4 говору).
06 серпня 2008 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_3, ОСОБА_3 укладено договір поруки до кредитного договору № 511/П/99/2008-840.
Відповідно до п. 1.1 договору поруки відповідачі взяли на себе зобов'язання відповідати перед позивачем за належне виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань за кредитного договору.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києві від 18 червня 2010 року з відповідачів солідарно стягнуто заборгованість у розмірі 3 471 053,33 грн, що утворилась станом на 29 березня 2010 року, у тому числі заборгованість за кредитом, сплаті відсотків, пені за прострочення сплати кредиту, штрафу за порушення умов гедитного договору, та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення юзгляду справи.
Станом на день подачі позову до суду рішення Шевченківського районного суду м. Києві від 18 червня 2010 року відповідачами не виконано.
Виходячи із системного аналізу ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, (така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс 15).
Ухвалюючи рішення в частині, що залишена без змін рішенням апеляційного суду, суд першої інстанції вказував на те, що рішення суду про стягнення боргу відповідачами не виконано, боржники до цього часу не повернули борг, а саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснено, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін та не звільняє боржника від стягнення процентів, та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення таких вимог.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені апеляційний суд указував на те, що вимоги про стягнення пені згідно з п. 5.2 кредитного договору є необґрунтованим, оскільки, рішенням Шевченківського районного суду м. Києві від 18 червня 2010 року достроково стягнуто заборгованість за кредитом, тобто у ОСОБА_2 з дня ухвалення рішення, відсутнє зобов'язання зі сплати щомісячних платежів, оскільки виникло зобов'язання щодо повернення усієї суми кредитних коштів, а позовні вимоги про стягнення пені на підставі ст. 625 ЦПК України до не заявлялися, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій.
Отже, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права пр. и їх ухваленні та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками судів по їх оцінці.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судовоїпалати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційні скарги ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 та Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» відхилити, заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 березня 2015 року в частині, що залишено без змін рішенням апеляційного суду м. Києва від 29 березня 2016 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 29 березня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: М.В. Дем'яносов
Судді: О.М. Ситнік
О.В.Ступак