Справа № 2-44/11

г Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Справа № 2-44/11 Номер провадження **** Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 січня 2011 року, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі: головуючого - судді Попова В.В., при секретарі - Ладухіній І.С., за участю: позивача - ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, який неодноразово уточнював та в останній редакції уточненого позову зазначив, що 12.11.2005 року він уклав шлюб з ОСОБА_2, який був зареєстрований у відділі актів громадянського стану Інгулецького районного управління юстиції м. Кривого Рогу, реєстровий запис № 289. Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішеннями Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 29.10.2009 року та 03.11.2009 року з нього на користь відповідача були стягнуті аліменти на утримання дружини до досягнення дитини трирічного віку та на утримання дитини і таким чином з нього було стягнуто 50% його доходу. Разом з відповідачем вони не проживають з 16.08.2009 року. До того проживали в квартирі відповідача і все придбане ними майно знаходиться за місцем мешкання відповідача, за адресою м. Кривий Ріг, пр. Південний, 20/2. Під час шлюбу вони з відповідачем придбали велику кількість майна, зробили в квартирі ремонт. Під час сумісного проживання позивач працював та отримував стабільний та великий заробіток, що підтверджується відповідними довідками, його заробітна плата значно відрізняється від заробітку відповідача і він не заперечує, що невелику частину відповідач поклала для придбання майна і на техніку і на ремонт, однак позивач вважає, що він поклав велику кількість коштів та не може повернути собі навіть свою частину, бо все спірне майно знаходиться у відповідача і також у відповідача знаходяться всі квитанції, які підтверджують наявність придбаного майна. Коли позивач пішов із сімї, відповідач не дала йому змоги забрати навіть речі особистого використання. Позивач запропонував розподілити придбане майно в добровільному порядку, однак відповідач відмовилась, у звязку з чим він змушений звернутись до суду і просить суд визнати спільним майном подружжя: - компютер «Game»: монітор «LG» вартістю 989 грн. 20 коп., системний блок вартістю 3~299 грн., безпровідна клавіатура та безпровідну мишку для компютера вартістю 219 грн., копіювальний прилад «Лексамрк - 640» вартістю 289 грн., загальною вартістю 4~796 грн. 40 коп. Вказане майно вони придбали для сумісного використання весною; - умивальник «Мойдодир», вартістю 650 грн., який був придбаний для сумісного використання на кошти позивача; - відеокамеру «Sony», вартістю 2300 грн., яку вони придбали у 2008 році на сумісні кошти для сумісного використання; - тумбу під телевізор сірого кольору, вартістю 280 грн., яку позивач придбав на свої кошти у 2007 році в магазині «Рубікон»; - мобільний телефон «Nokia-6290», вартістю 1~600 грн., мобільний телефон «Samsung-Х680», вартістю 830 грн., які позивач придбав за свої кошти на його кредитну картку у 2007 році та у 2008 році для спільного користування; - акустичну систему «Sven», вартістю 200 грн., яку він разом з відповідачем придбали за спільні кошти у 2008 році; - віконні рами «Трокал», вартістю 5300 грн., які вони поставили у 2006 році на кошти, які їм подарували на весілля у 2005 році; - ДВД плеєр «Хоrо», вартістю 300 грн., який вони придбали за сумісні гроші; - ДВД диски у кількості 60 штук, загальною вартістю 1~200 грн., які позивач придбав на протязі сімейного життя для особистого використання; - слюсарний електроінструмент: шурупокрут безпровідний «Матрикс», «Болгарка» та електродрель, що загальною вартістю складає 600 грн., який позивач придбав для особистого використання у листопаді 2007 року; - обігрівач масляний, вартістю 400 грн., який вони придбали за сумісні кошти у 2008 році для сумісного використання; - стінку «Горка», колір «Ольха», вартістю 1~800 грн., яку вони придбали у 2006 році для сумісного використання за сумісні кошти; - кухню, вартістю 8500 грн., яку вони придбали у цеху ПГЗК по виробництву та збірці корпусної меблі на замовлення за сумісні кошти і для сумісного використання разом з електропіччю, вартістю 1 275 грн. та духовою шафою вартістю 2~360 грн., які вони придбали у 2007 році; - пральну машину «Indesit», вартістю 2200 грн., яку їм подарували на весілля у 2005 році; - мікрохвильову піч «Samsung», вартістю 600 грн., яку їм подарували; - люстру, вартістю 700 грн., яку їм подарували у 2007 році. Крім того, під час сумісного проживання вони зробили ремонт, під час якого змінили міжкімнатні двері на загальну суму 1000 грн., поклали леноліум, змінили шпалери, вирівняли стіни та стелі, на які було придбано велику кількість матеріалу на суму 9000 грн., крім того вони замінили дві вхідні двері вартістю: металеві двері 1600 грн., та вхідні деревяні двері 2800 грн., на загальну суму 19~700 грн. Також позивач просить суд поділити все вищезазначене спільне майно в наступному порядку. Відповідачу залишити: - обігрівач масляний, вартістю 400 грн., який вони придбали за сумісні кошти у 2008 році для сумісного використання; - стінку «Горка», колір «Ольха», вартістю 1~800 грн., яку вони придбали у 2006 році для сумісного використання за сумісні кошти; - кухню, вартістю 8500 грн., яку вони придбали у цеху ПГЗК по виробництву та збірці корпусної меблі на замовлення за сумісні кошти і для сумісного використання; - пральну машину «Indesit», вартістю 2200 грн., яку їм подарували на весілля у 2005 році; - мікрохвильову піч «Samsung», вартістю 600 грн., яку їм подарували; - люстру, вартістю 700 грн., яку їм подарували у 2007 році. Все інше майно, а саме: - компютер «Game»: монітор «LG» вартістю 989 грн. 20 коп., системний блок вартістю 3~299 грн., безпровідну клавіатуру та безпровідну мишку для компютера вартістю 219 грн., копіювальний прилад «Лексамрк - 640» вартістю 289 грн., загальною вартістю 4~796 грн. 40 коп.; - умивальник «Мойдодир», вартістю 650 грн.; - відеокамеру «Sony», вартістю 2300 грн.; - тумбу під телевізор сірого кольору, вартістю 280 грн.; - мобільний телефон «Nokia-6290», вартістю 1~600 грн., мобільний телефон «Samsung-Х680», вартістю 830 грн.; - акустичну систему «Sven», вартістю 200 грн.; - віконні рами «Трокал», вартістю 5300 грн.; - ДВД-плеєр «Хоrо», вартістю 300 грн.; - ДВД-диски у кількості 60 штук, загальною вартістю 1~200 грн.; - слюсарний електроінструмент: шурупокрут безпровідний «Матрикс», Болгарка та електродриль, що загальною вартістю складає 600 грн.; - електропіч, вартістю 1 275 грн. та духову шафу вартістю 2~360 грн.; - кошти, які були витрачені на ремонт квартири: заміна дверей, віконних рам, заміна шпалер, на загальну суму 19~700 грн., яке загальною вартістю складає 40~191 грн. 40 коп. поділити як сумовану вартість майна рівними долями, тобто грошові кошти в розмірі 40~191 грн. 40 коп. поділити між ними порівну. В судовому засіданні позивач підтримав уточнені позовні вимоги у повному обсязі. Відповідач у судовому засіданні позов не визнала повністю, суду пояснила, що вони з позивачем під час шлюбу проживали у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, яка належить її батьку ОСОБА_4 У вказаній квартирі вони проживали тимчасово, оскільки її батько купив квартиру для себе, маючи плани, щоб там в подальшому в квартирі проживала його теща, її бабуся, яка на даний час мешкає в Кіровоградській області, є пенсіонеркою, часто хворіє і потребує постійного догляду. Коли вони з позивачем заключили шлюб батько пустив їх разом з позивачем проживати в цю квартиру. Все майно, яке позивач перелічив у своєму позові було придбане на кошти її батьків, належать її батькам і залишається у вищезазначеній квартирі. Всі ремонтні роботи у квартирі також були зроблені за кошти її батьків, оскільки батьки вкладали гроші саме у свою квартиру і піклувались за її стан і за те, як проходить ремонт. Кредити, які вони брали на придбання речей також сплачували її батьки. Позивач, крім того, що не витрачав свої кошти на речі, які він перелічив у позові, також не приймав участі і у матеріальних витратах на ремонт квартири. Кошти, які позивач заробляв, він тратив на свої потреби та дозвіл. В подальшому вона була змушена подати позов до суду про стягнення з позивача аліментів на її утримання та на утримання їх дитини. Просила суд відмовити у задоволенні позову повністю. Відповідач у судовому засіданні надала копії наступних документів договору купівлі-продажу двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 разом з технічним паспортом на квартиру на імя ОСОБА_4, податкову накладну з «Метро» від 12.08.2007 року про покупку слюсарного електроінструмента: шурупокрута «Матрикс», електродрилі, шліф машини, сверлів, копії квитанцій про придбання строй матеріалів від 12.08.2009 року в магазині «Будапешт», копії транспортної накладної від 4 серпня 2009 року стосовно дверного полотна, копію видаткової накладної від 20.02.2008 року про отримання панелі, профілю, копії товарних чеків про отримання строй матеріалів, дверей, накладну на імя ОСОБА_5 від 15.02.2008 року на отримання дверей металевих, копії квитанцій на імя ОСОБА_5 від 08.10.2006 року про отримання стінки горки. Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що позивач є її рідним братом. Їй відомо зі слів позивача, що він за свої кошти придбав компютер, відеокамеру, тумбу под телевізор, акустичну систему, обігрівач, ДВД плейер, два мобільних телефону, леноліум, вхідні двері. Сама вона не бачила, як позивач придбав ці речі, проте він перед тим як купити щось із зазначеного телефонував їй і повідомляв, що саме придбалось ним за його кошти. Також вона, зі слів позивача знає, що пральну машину, кухню, віконні рами та мікрохвильову піч позивач і відповідач придбали за сумісні кошти. Всі перелічені речи вона бачила у їх квартирі за адресою: АДРЕСА_1. У вказаній квартирі вона бувала раз в три місяці, після того, як народилася дитина вона не зявлялася в їх квартирі. Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що вона являється матірю відповідачки. Ремонт у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 робився за її кошти та за кошти її чоловіка ОСОБА_4 Умивальник придбали на ринку «Центральному» за її кошти, а саме за 650 грн. Відеокамера «Сони» була придбана на кредитну картку її дочки, відповідачки по справі, а з вересня 2009 року вона сплачує кредит в «Приватбанку» за відеокамеру. Позивач коштів на її придбання не давав. Віконні рами «Трокал» куплені за її кошти, які вона давала позивачу. Ремонт в квартирі вони робили для себе і в подальшому планували в цю квартиру перевезти її мати з Кіровоградської області, оскільки вона дуже часто хворіє, постійно потребує допомоги. Слюсарний інструмент придбаний за її кошти. Меблева стінка «Горка» придбана за її кошти, що підтверджується чеками, меблі на кухню зроблені придбані на її кошти на замову, що може підтвердити приватний підприємець ОСОБА_7, який їх виробляв. Пічка куплена на її кошти, на підтвердження чого є квитанція. Мікрохвильову піч купив її син, брат відповідачки ОСОБА_4 на день народження відповідачки. Пральну машину купила бабуся відповідачки. Люстру у спальню, металеві та деревяні двері у вищезазначену квартиру купували вона і її чоловік, лінолеум, панелі, стелі, стіни все купувалось та робилось на її кошти, двері купувала вона. Покупку деревяних дверей може підтвердити свідок ОСОБА_8 Протягом усього часу шлюбу позивача і її доньки вона постійно давала їм гроші на будь які покупки, а ті кредити, які вони брали сплачувала також вона за свої кошти і кошти чоловіка. Свідок ОСОБА_9 (брат відповідача) в судовому засіданні пояснив, що він є рідним братом відповідачки і пояснив, що він купував мікрохвильову піч, яку подарував відповідачці на день народження. Ремонт у вищевказаній квартирі робив його батько ОСОБА_4 і він йому допомагав. Він бачив, як леноліум, фарбу, шпалери у квартиру купували його батьки. Він також був присутній, як його батьки замовляли меблі на кухню. Він сам робив у квартирі сантехніку, розведення води, крім унітазу, також сам робив електрику. Свідок ОСОБА_4 (батько відповідача) у судовому засіданні пояснив, що він є рідним батьком відповідачки і оскільки він має на даний час дефект мови, просив оголосити у судовому засіданні його пояснення викладені ним письмово, згідно з якими квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить йому на праві приватної власності, придбав він її для подальшого проживання, планував забрати туди хвору тещу з Кіровоградської області, а до того часу дозволив тимчасово проживати у квартирі своїй дочці і її чоловіку, позивачу по справі. Більша частина ремонту зроблена ним, його сином ОСОБА_4, його жінкою ОСОБА_5 і його дочкою, відповідачкою у справі. Іншу частину ремонту робили люди, яких він і його жінка замовляли за свої кошти. Основна частина ремонту робилась, коли позивач знаходився на роботі. При цьому позивач майже не допомагав у ремонті квартири, тільки іноді, для ввічливості. Все, що знаходиться у квартирі належить йому та його жінці, бо придбане за їх кошти. Зі дня шлюбу позивача і його дочки він забезпечував їх матеріально, оскільки у них постійно не було коштів. Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що йому мати відповідачки замовляла вхідні двері у квартиру, які він виготовляв та встановлював. Гроші за двері і роботу у розмірі приблизно 2~200 грн. йому сплатила саме мати відповідачки. Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що вона була сусідкою позивача та відповідачки, іноді приходила до них у квартиру. Вона бачила, як мати відповідачки привозила у їх квартиру лінолеум, також вона бачила, як брат відповідачки ОСОБА_4 привіз їй мікрохвильову пічку. Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що він займається виготовленням меблів. Батько відповідачки звернувся до неї і він на замову виготував кухонний гарнітур, за який розраховувалась мати відповідачки, вартість гарнітуру становила приблизно 2-3 тисячі гривень. Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснила, що вона допомагала робити ремонт у вищезазначеній квартирі двічі шпалери на кухні клеїла разом з позивачем з 17 години до 2 години, наступний раз допомагала відповідачці нарізати шпалери до дитячої кімнати. Вона знала, що ремонт робився для бабусі відповідачки. Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи і подані письмові докази у їх сукупності, суд дійшов наступного. Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини. Так, позивач ОСОБА_1 і відповідачка ОСОБА_2 з 12.11.2005 року знаходились у зареєстрованому шлюбі (а. с. 9). Від шлюбу сторони мають малолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 8). Під час шлюбу сторони проживали в квартирі № 2, яка розташована у будинку № 20 на пр. Південному у м. Кривому Розі (а. с. 11). Вищевказана квартира належить батькові відповідача ОСОБА_4 (а.а.с. 168, 169, 172). Як зазначає позивач, під час шлюбу ним і відповідачем було набуте майно, яке він просить суд визнати спільним і поділити. Відповідач при цьому повністю заперечує проти позову, зазначає, що все зазначене позивачем майно не є їх спільною сумісною власністю, а належить її батькам. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Відповідно до ч.1 ст.58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. У відповідності до частини першої статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ч.4 ст.60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Так, стаття 60 Сімейного кодексу України визначає підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя, за якими майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Як розяснено у пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при вирішенні спору між подружжям про майно суду необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. В пункті 24 вищевказаної Постанови зазначається, що не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди. Отже, обовязковим елементом доведення належності спірного майна подружжю на праві спільної сумісної власності є набуття цього майна саме цим подружжям під час їхнього шлюбу. Однак у порушення статті 60 ЦПК України позивач не надав суду беззаперечних доказів того, що зазначене ним майно було придбано саме ним та відповідачем під час їхнього шлюбу, а не було придбане іншими особами або подароване такими ж особами відповідачу, зокрема, батьками відповідача, на що вказують показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_7 та ОСОБА_11, показання яких збігаються з показаннями батьків відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_4 та її брата ОСОБА_4 При цьому суд не приймає до уваги наданих позивачем документів копії видаткової накладної на імя ОСОБА_2 стосовно отримання ДВД-камери, сумки і ДВД-дисків (а.с.105), копії фіскального чеку з Торговельного комплексу «Ельдорадо» на суму 4690, 30 грн. стосовно покупки монітору 17 LG, клавіатури, миші GEN, компютеру (а.с.107), копії довідок про його заробітну плату за листопад та грудень 2009 року, січень липень 2010 року (а.а.с.101-104), копії виписки за кредитним договором на імя ОСОБА_1 від 28.05.2010 року (а. с. 106), копії витягу з «ПриватБанку» по картці ОСОБА_1 за період часу з 03.09.2005 року по 26.04.2010 року (а.а.с.108-128), позаяк такі документи не доводять, що зазначене позивачем спірне майно було придбане за час шлюбу саме подружжям сторонами у справі. Суд також не приймає також до уваги показання свідка ОСОБА_6, оскільки такі були дані зі слів позивача. Отже, за викладених обставин суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 60, 61, 62, 63, 65, 69, 70, 71 СК України, ст.ст. 355, 372 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 15, 57-61, 88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, ВИРІШИВ: В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя відмовити повністю. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Суддя В.В. Попов.