Текст рішення
У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 листопада 2016 року м. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Дьоміна О.О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах Національного банку України, на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 25 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 вересня 2016 року в справі за позовом Національного банку України до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,
в с т а н о в и в:
У січні 2016 року Національний Банк України звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом за договором від 13 травня 2014 № 12/09/5, укладеним між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (далі - ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива»), у розмірі 135 863 013,70 грн як до поручителя.
За укладеним 13 травня 2014 року між Національним банком України та ОСОБА_4 договором поруки № 12/09/5/П, відповідач поручився усім належним йому майном і грошовими коштами на забезпечення виконання кредитних зобов'язань ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», за укладеним останнім кредитним договором.
24 травня 2016 року ОСОБА_4 подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду по цивільній справі № 901/7308/16 за позовом Quickcom Limited до Національного Банку України, ПАТ «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» про розірвання кредитного договору, яка розглядається Господарським судом м. Києва.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 21 вересня 2016 року, клопотання ОСОБА_4 було задоволено.
Зупинено провадження у зазначеній справі.
Не погодившись із вищезазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_2, який діє в інтересах Національного банку України, звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим скарга підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, вірно керувався положеннями п. 4 ч. 1 ст. 201, п. 3 ч. 1 ст. 203 ЦПК України, п. 33 Постанови Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» та виходив із того, що неможливо вирішити спір про стягнення заборгованості до вирішення спору про розірвання договору, який перебуває в провадженні Господарського суду м. Києва.
Зупиняючи провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду по господарській справі № 910/9016/16 за позовом QuickcomLimited до Національного банку України, ПАТ «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» про розірвання кредитного договору, яка розглядається Господарським судом
м. Києва, суди правильно вказували, що внаслідок розгляду зазначеної справи можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених вимог у даній справі та умов, від яких залежить можливість задоволення позовних вимог Національного банку України до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, а саме, повернення банку грошових коштів у розмірі 135 863 013,70 грн, отриманих за кредитним договором №12/09/5 від 13 травня 2014 року, оскільки в залежності від наслідків розгляду справи про розірвання кредитного договору можливий висновок, про припинення зобов'язання за цим договором, що суттєво може вплинути на визначення розміру суми заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_4 як з поручителя.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для зупинення провадження у зазначеній справі до набрання законної сили судовим рішенням в господарській справі № 910/9016/16 за позовом QuickcomLimited до Національного банку України, ПАТ «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» про розірвання кредитного договору.
Доводи, на які посилається заявник у касаційній скарзі, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Відповідно до частини 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 335 ЦПК України).
Згідно з пунктом 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Зі змісту ухвали Печерського районного суду м. Києва від 25 травня
2016 року та ухвали апеляційного суду м. Києва від 21 вересня 2016 року і доданих матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою і наведені у ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності оскаржуваних судових рішень.
Керуючись пунктом 5 частини 4 статті 328 ЦПК України,
у х в а л и в:
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом Національного банку України до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_2, який діє в інтересах Національного банку України на ухвалу Печерського районного суду
м. Києва від 25 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від
21 вересня 2016 року.
Копію цієї ухвали та додані до касаційної скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ О.О.Дьоміна