Справа № 2-2449/10

Справа № 2-2449/10 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2010 року м. Кілія 14 травня 2010 року м. Кілія Кілійський районний суд Одеської області у складі: головуючого судді Масленикова О.А., при секретарі Д'яченко М.В. за участю : позивача: ОСОБА_1, представника відповідача: ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Кілійський завод продовольчих товарів» про визнання права власності ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому пояснила, що 11 лютого 2007 року помер ОСОБА_3, з яким вона перебувала у шлюбі з 4 липня 1987 року. За життя ОСОБА_3 придбав за договором купівлі-продажу від 9 лютого 2001 року у власність у Відкритого акціонерного товариства «Кілійський завод продовольчих товарі» нерухоме майно - базу, розмішену по вул. Суворова, 46 в м. Кілія. Після смерті чоловіка, ОСОБА_4 звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка, однак не змогла оформити спадкове майно за відсутністю належним чином оформлених правовстановлюючих документів на нього, в зв'язку з чим просить суд визнати за нею право власності на спадкове майно у вигляді бази, розміщеної по вул. Суворова, 46, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлені позивачем вимоги визнала у повному обсязі. Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання. Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку встановленому ст. 174 ЦПК України, згідно з якою у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. В судовому засіданні встановлено і не оспорюється особами, які беруть участь у справі наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини: 4 липня 1987 року в Кілійському районному відділі ЗАГС Одеської області було зареєстровано шлюб ОСОБА_3 та ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про одруження ІІ-ЖД № 438983, актовий запис № 107; після реєстрації одруження дружині присвоєне прізвище «Гордієнко». За простим письмовим договором купівлі-продажу, укладеним 9 лютого 2001 року, Селянське фермерське господарство «ОСОБА_3М.» придбало у відкритого акціонерного товариства «Кілійський завод продовольчих товарів» споруди безалкогольного та комбікормового цеху, розміщені за адресою: м. Кілія, вул. Суворова, 46 та вул. Першотравнева, 45. Згідно технічного паспорту, складеного 3 квітня 2008 року КП «Кілійське РБТІ та РОП», нежитлові споруди по вул. Суворова, 46, в м. Кілія Одеської області в цілому складаються з: будівель - літ. А-А'; літ. - В; літ. - В; літ. Г; сараю - літ. Д; вбиральні - літ. Е; надвірних споруд № 1-7-1, розміщених на земельній ділянці, фактичною площею 3973 квадратних метрів. Як вказано в свідоцтві про смерть ГЖД № 091428, виданому Відділом реєстрації актів цивільного; стану Кілійського районного управління юстиції, актовий запис №60, ОСОБА_3 Згідно листа Кілійської районної державної нотаріальної контори від П.05.20»0 року № 552/01-1 після смерті ОСОБА_3, померлого 11 лютого 2007 року, спадкова справа № 112/207 була заведена 13 березня 2007 року за заявою про прийняття спадщини від імені ОСОБА_6 та ОСОБА_7. 13 березня 2007 року було подано заяву про прийняття спадщини від імені ОСОБА_8. Згідно листа Кілійської районної державної нотаріальної адміністрації від 27.04.2010 року № 26/83 згідно статуту Селянського фермерського господарства «ОСОБА_3М.», до його складу входив лише голова господарства ОСОБА_3. У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набуваєгься в порядку, визначеному законом. Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання. У відповідності до п. 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-1V, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, даний Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Відповідно до ст. 16 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» від 14 січня 1992 року, який діяв на момент укладення договору купівлі-продажу СФГ «ОСОБА_3М.» нерухомого майна відповідачем, - у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, можуть бути земля жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, предмети домашнього господарства продуктивна і робоча худоба, птиця, бджолосім'ї, посіви та посадки сільськогосподарських культур насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція і доходи від її реалізації транспортні засоби, кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробниче призначення для ведення селянського (фермерського) господарства і заняття підсобними промислами. Майно цих осіб належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено угодою між ними. В судовому засіданні встановленого, що померлий ОСОБА_3 був єдиним засновником та членом селянського фермерського господарства. Відповідно до ст. 112 ЦК УРСР майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам. Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність). Оскільки нерухоме майно було придбано ОСОБА_3М в період перебування у шлюбі з позивачем - ОСОБА_9, відповідно до положень ст. 22 КпШС України який діяв на момент укладення договору купівлі-продажу, на вказане майно розповсюджуються відловідні положення ст. 112 ЦК УРСР. Таким чином. ОСОБА_9 М.1. має право на 1/2 частку придбаного її чоловіком. ОСОБА_3М і за договором купівлі-продажу від 09.02.2001 року майна. Згідно ст. 1216, 1217 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Згідно ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. Як встановлено в судовому засіданні, право на спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 мають ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які подали до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини. Таким чином, зазначені спадкоємці померлого ОСОБА_3 претендують у рівних частках на майно померлого ОСОБА_3, в тому числі 1/2 частку нерухомого майна, приданого ним за життя договором купівлі-продажу від 09.02.2001 року, тобто по 1/6 часток кожному. Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтована Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно і законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. З наданого позивачем договору вбачається, що при його укладенні сторони керувались положеннями чинного на той час Цивільного кодексу УРСР 1963 року. Відповідно до ст. ст. 41-42, 44, 47 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, угодами визнаються д ії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язки Угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній). Повинні укладатись у письмовій формі: угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою і громадянами. Нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у закон Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Згідно статті 224 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Положеннями ст. 227 вказаного Кодексу передбачено обов'язкове нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу лише стосовного купівлі-продажу жилого будинку, з визнанням такого договору недійсним у разі недотримання цієї вимоги закону. Таким чином судом достовірно встановлено, що СФГ «ОСОБА_3М.» при укладенні угоди з ВА'Т «Кілійський завод продовольчих товарів», а саме - договору купівлі-продажу оспорюваного майна - безалкогольного та комбікормового цеху, розміщених за адресою: м. Кілія, вул. Суворова, 46 та вул. Першотравнева, 45, були дотримані відповідні положення діючого на той час цивільного законодавства стосовно форми укладання угод. Відповідно до ст. ст. 328, 386, 392 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності; власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це праве оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. В зв 'язку з тим., що за діючим на даний час цивільним законодавством, позивач не мас можливості оформити належне йому майно інакше німе в судовому порядку в зв 'язку з відсутністю. правоветановлюючого документу на нього, суд вважає, що його право підлягає захисту відповідно до ст. 16 ЦК України та є підстави для часткового задоволення заявленого ним. позову. Керуючись ст.ст.10,11, 209, 212-215, 256 ЦПК України, ст. 112 ЦК УРСР ст. 22 КпШС, ст. ст. 1217 1258, 1261, 1268 ЦК України, суд, - ВИРІШИВ: Позов ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Кілійський завод продовольчих товарів» про визнання права власності - задовольнити частково. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку нежитлових приміщень з господарськими спорудами будівлями та надвірними спорудами, розміщених по вул. Суворова, 46, в м. Кілія Одеської області, як за співвласником нерухомого майна та на 1/6 частку нежитлових приміщень з господарськими спорудами будівлями та надвірними спорудами, розміщених по вул. Суворова, 46, в м. Кілія Одеської області, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 Михайловича, померлого 11 лютого 2007 року, всього у розмірі 4/6 часток. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Кілійський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України. Повний текст рішення складено та підписано суддею 19 травня 2010 року. Суддя Кілійського районного суду ОСОБА_10