Справа № Б-39/134-10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОКРЕМА ДУМКА "17" січня 2017 р. Справа № Б-39/134-10 За наслідками розгляду апеляційних скарг Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (вх. №3070 Х/2) та заступника прокурора Харківської області (вх.№ 3352 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 31.10.2016р. у справі № Б-39/134-10, за заявою ПАТ "Банк Золоті ворота" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Золоті ворота" Єрмака Валерія Олександровича, до Спільної українсько - російської фірми "ІНЕК" у формі ТзОВ, про визнання банкрутом, Постановою від 17 січня 2017 року, прийнятою колегією суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Камишева Л.М., суддя Терещенко О.І., апеляційна скарга Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" залишена без задоволення; апеляційна скарга заступника прокурора Харківської області залишена без задоволення; ухвала господарського суду Харківської області від 31.10.2016р. у справі залишена без змін. На мою думку, колегія суддів, переглядаючи зазначену ухвалу господарського суду Харківської області та оцінюючи докази, які наявні в матеріалах справи, дійшла передчасних висновків, щодо встановлення наявності та відсутності певних обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Харківської області від 12.10.2010 року, за заявою ПАТ "Банк Золоті ворота", на підставі ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності божника або визнання його банкрутом", порушено провадження у справі № Б-39/134-10 про банкрутство СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ. Постановою господарського суду Харківської області від 20.10.2010 року у справі № Б-39/134-10 визнано СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності божника або визнання його банкрутом". До складу ліквідаційної маси банкрута, ліквідатором СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ арбітражним керуючим Фоміним Г.В. було включено, зокрема, парогенератори ПГВ-1000М зав. № 77, 78 з обладнанням. 28.04.2014 року до господарського суду Харківської області ДП "НАЕК "Енергоатом" була подана скарга на дії ліквідатора, у якій заявник просив виключити з ліквідаційної маси СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ майно - парогенератори ПГВ-1000М зав. № 77, 78, посилалось на те, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2014 року у справі № 5023/9032/11 було скасовано рішення господарського суду Харківської області від 21.11.2011 року у справі в частині задоволення зустрічного позову СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ про визнання права власності на парогенератори ПГВ-1000М зав. №№ 77, 78, що виключає підстави для включення до ліквідаційної маси парогенераторів ПГВ-1000М зав. №№ 77, 78. Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.01.2015 року, зокрема, усунуто від виконання обов'язків ліквідатора СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ арбітражного керуючого Фоміна Г.В. та призначено ліквідатором СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ арбітражного керуючого Панасюка І.В. 19.03.2001 року СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ (покупець) та ТзОВ "Стройсервіс" (Російська Федерація) (продавець) уклали договір № 10328, за умов якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує продукцію-парогенератори ПГВ-1000М в кількості 2 шт. Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору, ціна одного парогенератора склала 6595805,00 доларів США, загальна сума договору - 13191601,00 доларів США. Згідно з п.п. 3.1., 3.2. договору, продавець поставляє покупцю продукцію на умовах EXW (майданчик вантажів великої ваги Запорізької АЕС, м. Енергодар) згідно правил ІНКОТЕРМС в редакції 1990 року, строк поставки до 31.12.2001 року,в подальшому строк дії договору було продовжено до 31.12.2005 року. За змістом пункту 8.4. договору поставка товару здійснюється в межах договору комісії № 01NEN/98 від 03.07.1998 року, в якому покупець виступає в якості комісіонера. Пунктом 1.1. договору комісії № 01NEN/98 від 03.07.1998 року передбачено, що комітент - ДП "НАЕК "Енергоатом" доручає комісіонеру - СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ за рахунок комітента за винагороду вчинити дії з поставки комітенту обладнання (відповідно до специфікації), а саме: поставити парогенератори ПГВ-1000М зав. №№ 73, 74, 77, 78 з обладнанням. Відповідно до вантажної митної декларації ОБ №198715 від 06.06.2001 року, товар (два парогенератори ПГВ - 1000М зав. №№ 77, 78) фактично був ввезений в Україну та оплачений СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ на користь продавця ТзОВ "Стройсервіс", про що свідчать відмітки про оплату цього товару у доларах США за кредитні кошти ПАТ "Банк Золоті Ворота" та АКБ "Правекс-банк" за період 2003-2004 роки. З акту від 08.09.2004 року приймання-передачі майна, вбачається, що Запорізька митниця здійснила митне оформлення та передала СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ парогенератори ПГВ-1000М зав. №№ 77, 78 на загальну вартість 71 422 014 грн. 86 коп. 18.05.2006 року СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ (поклажодавець) та ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (зберігач) уклали договір зберігання № 75/80-06, відповідно до умов якого зберігач зобов'язався охороняти передане поклажодавцем майно - парогенератори ПГВ-1000М зав. №№ 77, 78, встановлені на частини майданчика розвантаження важковаговиком території 6-го блоку режимної зони і повернути майно поклажодавцеві у схоронності. За умов цього договору та додаткових угод до нього, СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ проводило з зберігачем відповідні розрахунки. Термін зберігання майна встановлено з моменту підписання сторонами договору та акту приймання-передачі до 31.12.2007 року. У відповідності з п. 2.1.6. договору зберігання, ДП "НАЕК "Енергоатом" зобов'язалось повернути майно поклажодателю - СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ по закінченню терміну зберігання. 18.05.2006 року сторони підписали акт приймання-передачі майна - парогенераторів ПГВ-1000М зав. №№ 77, 78 на загальну вартість 71 422 014 грн. 86 коп. Разом з тим, на виконання договору застави № 08-020 від 30.01.2008 року, укладеного між АКБ "Золоті ворота" (заставодержатель) та СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ (заставодавець), останнім було передано АКБ "Золоті ворота" (що є заставним кредитором у справі про банкрутство № Б-39/134-10) в забезпечення виконання кредитних зобов'язань, в заставу належні банкруту на праві власності товари в обороті, згідно додатків до договорів застави, а саме: обладнання та запчастини до парогенераторів ПГВ-1000М зав. №№ 77, 78. Умовами договору застави визначено, що прав третіх осіб на (заставне) майно немає. Обладнання та запчастини до парогенераторів ПГВ - 1000М зав. №№ 77, 78 знаходяться частково на зберіганні у ТзОВ "Килими України", відповідно договору зберігання від 10.10.2014 року. 26.05.2011 року ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС" звернулось до господарського суду Харківської області із заявою з грошовими вимогами у справі № Б-39/134-10, про визнання його кредитором боржника з вимогами у розмірі 3 659 грн. 85 коп., які виникли у зв'язку з несплатою СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ витрат, пов'язаних зі зберіганням парогенераторів за договором зберігання № 75/80-06 від 18.05.2006 року. Арбітражним керуючим Фоміним Г.В., у повідомленні від 23.05.2011 року, визнані вказані вимоги та зазначено, що сума заявлених вимог підлягає задоволенню у рамках ліквідаційної процедури банкрута, відповідно до зазначеної черговості: 3 659 грн. 85 коп. - 4 черга. 20.01.2015 року ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС" подана до господарського суду Харківської області заява, про визнання вимоги до боржника у сумі 6 228 грн. 39 коп., які виникли у зв'язку з несплатою СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ витрат, пов'язаних зі зберіганням парогенераторів, відповідно до договору зберігання № 75/80-06 від 18.05.2006 року та включення їх до реєстру вимог кредиторів. Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.02.2015 року у справі № Б-39/134-10 визнано вимоги ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС" у сумі 6 228 грн. 39 коп. та зобов'язано ліквідатора при задоволенні вимог кредиторів СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ врахувати вимоги ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС" в сумі 6 228 грн. 39 коп. в 4 чергу. Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.04.2015 року у справі № Б-39/134-10, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 року, відмовлено ДП "НАЕК "Енергоатом" у задоволенні скарги на дії ліквідатора (з вимогою виключити з ліквідаційної маси СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ парогенератори ПГВ-1000М зав. № 77, 78). Постановою Вищого господарського суду України від 13.10.2015 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 року та ухвалу господарського суду Харківської області від 02.04.2015 року у справі № Б-39/134-10 скасовано; справу № Б-39/134-10 передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області. Скасовуючи вказані судові рішення, господарський суд касаційної інстанції, зокрема, вказував на те, що місцевим господарським судом не було встановлено наявності, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", підстав для задоволення скарги на дії ліквідатора; дійсного власника спірного майна; не надано належної оцінки наданим арбітражним керуючим Фоміним Г.В. поясненням по справі (вх. № 38586 від 04.11.2014 року), за змістом яких, спочатку договір № 10328 від 19.03.2001 року, укладений між СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ та ТзОВ "Стройсервіс", містив положення про те, що поставка продукції здійснюється в межах договору комісії № 01NEN/98 від 03.07.1998 року, однак, в подальшому, додатковою угодою від 23.03.2001 року сторони визначили, що вказаний договір не має відношення до договору комісії № 01NEN/98 від 03.07.1998 року; не досліджено зміст постанови Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2014 року у справі № 5023/9032/11. Під час нового розгляду справи, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне. 21.01.1992 року виробничим об'єднанням "Атоммаш" (далі за текстом - ВО "Атоммаш") та Запорізькою АЕС укладено договір № 4-92 на виготовлення, для потреб "Запорізької АЕС", 4-х парогенераторів ПГВ-1000М та комплектуючих матеріалів до них,пунктом 14 якого встановлений строк дії договору до 31.12.1993 року. 06.06.1992 року між орендним підприємством "Виробництво №1" ВО "Атоммаш" та Запорізькою АЕС укладено договір № 38 на зберігання та відвантаження продукції, за умовами якого, враховуючи стан монтажних робіт та відсутність умов для зберігання на Запорізькій АЕС, виготовлені парогенератори №№ 77, 78 були прийняті орендним підприємством "Виробництво №1" ВО "Атоммаш" на відповідальне зберігання безоплатно, з послідуючим відвантаженням в 3 кварталі 1993 року, про що між сторонами цього договору підписано відповідні акти. 17.08.1994 року ВО "Атоммаш" та Запорізькою АЕС укладено договір №П1-94-24 на виконання робіт з розробки конструкторської документації та технологічної документації з модернізації виготовлених парогенераторів. Постановою Кабінету Міністрів України №1268 від 17.10.1996 року, на базі майна атомних електростанцій України та їх інфраструктур, було створено Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом". 03.07.1998 року між ДП "НАЕК "Енергоатом" та СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ укладено договір комісії №01NEN/98 на поставку продукції (4-х парогенераторів ПГВ-1000М зав. №№ 73, 74, 77, 78), у відповідності до специфікації до договору. За умовами додаткової угоди №1 від 03.07.1998 року, СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ зобов'язалося придбати та здійснити поставку 4 парогенераторів ПГВ-1000М зав. №№ 73, 74, 77, 78, з проведеною модернізацією, загальною вартістю 55681248 грн. 00 коп. або 27 189 437 доларів США. Поставка мала здійснюватись на умовах DDP (Правила "Інкотермс" 1990 року) у місто Енергодар (місце розташування ВО "Запорізька АЕС"). Додатковою угодою №2 від 03.07.1998 року до договору комісії №01NEN/98 передбачено, що комітент (ДП "НАЕК "Енергоатом") надає комісіонеру (СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ) засоби для закупівлі парогенераторів ПГВ-1000М в кількості 4-х штук, у вигляді: оплати виробнику ВАТ "ЕМК-Атоммаш" в розмірі 730 665 грн. 00 коп.; передачі по Україні грошових коштів на суму 54 950 583 грн. 00 коп. у вигляді: векселів, авізо та залікових енергетичних коштів. Спірні парогенератори до 1998 року знаходились на зберіганні у виробника - на заводі ВО "Атоммаш". В грудні 1998 року 4 модернізовані парогенератори ПГВ-1000М зав. №№ 73, 74, 77, 78 були завезені СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ з Росії на територію України (м. Енергодар, на територію ВО "Запорізька АЕС"). Парогенератори ПГВ-1000М зав. №№ 73, 74 пройшли митне оформлення 30.06.1999 року та були передані від СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ на баланс ДП "НАЕК "Енергоатом" згідно акту прийому-передачі №1195 від 02.07.1999 року. 16.05.2000 року ВАТ "ЕМК-Атоммаш" листом № ВМП/821-403 (на адресу ДП "НАЕК "Енергоатом", ОП "Запорізька АЕС" та СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ) повідомило адресантів про те, що фінансування Запорізької АЕС за договором № 4-92 від 21.01.1992 року та договором № П1-94-24 від 17.08.1994 року проведено частково, у зв'язку з чим, щоб уникнути збитків, завод ВО "Атоммаш" реалізував парогенератори іншому підприємству - фірмі "VIMCOM Technology Pte LTD", Сінгапур. 15.03.2001 року між фірмою "VIMCOM Technology Pte LTD" (Сінгапур) та ТзОВ "Стройсервіс" (Російська федерація) укладено договір № VT-SRTS/01 купівлі-продажу двох парогенераторів ПГВ-1000М, загальною вартістю 13061680 дол. США. Актом прийому-передачі №150301 від 15.03.2001 року, парогенератори ПГВ-1000М зав. №№77,78, вартістю 13061680 дол. США, були передані ТзОВ "Стройсервіс". 19.03.2001 року СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ (покупець) та ТзОВ "Стройсервіс" (продавець) укладений договір №10328, за умовами якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує продукцію-парогенератори ПГВ-1000М в кількості 2 шт.; ціна одного парогенератора становить 6595805,00 доларів США; загальна сума договору - 13191601,00 доларів США; продавець поставляє покупцю продукцію на умовах EXW згідно правил ІНКОТЕРМС в редакції 1990 року, строк поставки до 31.12.2001 року, а в подальшому - до 31.12.2005 року . За умовами п.8.4. договору №10328, поставка товару (парогенератори ПГВ-1000М в кількості 2-х штук) здійснюється в межах договору комісії № 01NEN/98 від 03.07.1998 року, в якому покупець (СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ) виступає в якості комісіонера. За висновками господарських судів попередніх інстанцій, факт ввезення товару (парогенератори ПГВ-1000М зав. №№ 77, 78) на територію України та оплати цього товару СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ на користь продавця ТзОВ "Стройсервіс" підтверджується вантажною митною декларацією ОБ №198715, в якій вказано два парогенератори ПГВ - 1000М зав. №77, 78 та містяться відмітки про оплату цього товару у доларах США за кредитні кошти ПАТ "Банк Золоті Ворота" та АКБ "Правекс-банк" за період з 2003-2004 року. Листом ВП "Запорізька АЕС" № 36-14/13895 від 29.12.2002 року повідомлено ДП "НАЕК "Енергоатом", що парогенератори ПГВ-1000М зав. №№ 73, 74, 77, 78 поставлені СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ у грудні 1998 року (на виконання договору комісії № 01NEN/98 від 03.07.1998 року, укладеного між СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ та ДП "НАЕК "Енергоатом"), з яких парогенератори ПГВ-1000М зав. №№ 73, 74 перебувають на балансі ДП "НАЕК "Енергоатом" (передані на зберігання ВП "Запорізька АЕС"), а парогенератори ПГВ-1000М зав. №№ 77, 78 до теперішнього часу є власністю СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ . За актом прийому-передачі майна, яке було затримано за протоколом про порушення митних правил від 08.09.2004 року, парогенератори ПГВ-1000М зав. № 77, 78, загальною вартістю 71422014 грн. 86 коп., були передані Запорізькою митницею СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ. 18.05.2006 року між СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ (поклажедавець) та ВП "Запорізька АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" (зберігач) укладений договір зберігання №75/80-06, за умовами якого зберігач зобов'язався зберігати передані поклажедавцем парогенератори ПГВ-1000М за №№ 77, 78, встановлені на частині майданчика розвантаження важковаговиком території 6-го блоку режимної зони і повернути майно поклажедавцеві у схоронності, з моменту підписання сторонами договору№75/80-06 та акту приймання-передачі від 18.05.2006 року, до 31.12.2007 року. Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.02.2016 року у справі № Б-39/134-10, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29 березня 2016 року, відмовлено ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС" у задоволенні скарги на дії ліквідатора. Скасовуючи постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29 березня 2016 року та ухвалу господарського суду Харківської області від 02 лютого 2016 року у справі та надсилаючи справу на новий розгляд до господарського суду Харківської області, Вищий господарський суд України у постанові від 20 липня 2016 року, зокрема, зазначив, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши, що спірні парогенератори ПГВ-1000М зав. №№ 77, 78, на підставі ряду угод, належать на праві власності СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ, залишили поза увагою результати перевірок органів Державної контрольно-ревізійної служби України; про проведення яких вказано у листі №05-14/349 від 21.07.2000 року та факти і висновки, наведені у постанові про закриття кримінальної справи №50-3151 від 16.05.2003 року прокуратури Печерського району м. Києва (зокрема, стосовно укладення угод, що стосуються поставки-передачі спірних парогенераторів, на виконання договору комісії №01NEN/98 від 03.07.1998 року). Крім того, встановивши, на підставі певних документів, складених у період 1998-2003 роки, часткове виконання ДП "НАЕК "Енергоатом" умов договору комісії №01NEN/98 від 03.07.1998 року, щодо фінансування СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ, не встановили чи було здійснено виконання ДП "НАЕК "Енергоатом" договору комісії в повному обсязі на момент формування ліквідаційної маси у справі № Б-39/134-10 (зокрема моменту включення до ліквідаційної маси боржника парогенераторів ПГВ-1000М зав. №№ 77, 78), якщо ні, то в якому обсязі. Також вказав на те, що господарські суди першої та апеляційної інстанції встановивши, що спірні парогенератори ПГВ-1000М зав. №№ 77, 78 були придбані СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ за кредитні кошти, надані ПАТ "Банк Золоті Ворота" та АКБ "Правекс-банк" за період з 2003-2004 років, що, по переконанню судів підтверджується відмітками банків на певних документах, не врахували, що такі відмітки не є первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують проведення розрахунків між сторонами угод. Окрім того, зазначив на те, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши, що спірні парогенератори ПГВ-1000М зав. №№ 77, 78, на підставі договору № VT-SRTS/01 від 15.03.2001 року (укладений між фірмою "VIMCOM Technology Pte LTD" (Сінгапур) та ТзОВ "Стройсервіс" (Російська федерація)) та акту прийому - передачі №150301 від 15.03.2001 року, стали власністю ТзОВ "Стройсервіс", не дослідили яким чином та на підставі яких документів вказані парогенератори були набуті фірмою "VIMCOM Technology Pte LTD" (Сінгапур), а також, посилаючись на договір №10328 від 19.03.2001 року, укладений між СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ та ТзОВ "Стройсервіс", за умовами якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує продукцію-парогенератори ПГВ-1000М в кількості 2 шт., не звернули уваги на відсутність (як у самому договору так і додаткових угодах до нього) індивідуального визначення цих парогенераторів (заводських номерів); зі змісту оскаржених судових актів не вбачається на підставі яких саме документів суди дійшли висновку про те, що договір №10328 від 19.03.2001 року був укладений на поставку парогенераторів ПГВ-1000М зав. №№ 77, 78; не звернули уваги на відмінність зразків підпису Генерального директора СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ ОСОБА_1. на різних документах. Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.10.2016р. (суддя Швидкін А.О.) відмовлено ДП НАЕК" Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція" у задоволенні клопотань про витребування господарським судом доказів в порядку статті 38 ГПК України та відкладення розгляду справи. Відмовлено ДП НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція" у задоволенні скарги на дії ліквідатора про включення майна до ліквідаційної маси. Апелянт - ДП НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу Запорізька АЕС з ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу господарського суду Харківської області від 31.10.2016р. у справі № Б-39/134-10 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу ДП НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу Запорізька АЕС на дії ліквідатора, виключивши з ліквідаційної маси СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ парогенератори ПГВ-1000М зав. №77,78. В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначав про необґрунтованість відмови місцевого господарського суду у задоволенні клопотання кредитора про витребування з Київської місцевої прокуратури № 6 в якості доказів у справі №Б-39/134-10 матеріалів кримінальної справи №50-3151; що право власності кредитора на спірні парогенератори ПГВ-1000М зав. №№ 77, 78 підтверджується виготовленням вказаного обладнання ВО "Атоммаш" на замовлення Запорізької АЕС на підставі договору від 21.01.1992р. № 4-92, за яким було здійснено розрахунки згідно з платіжними дорученнями від 23.06.1992р. № 1316, від 21.02.1992р. № 957, від 04.09.1992р. № 105, від 09.07.1992р. № 2178, від 13.07.1992р. № 2203, від 16.07.1993р. № 2836, а також знаходженням вказаного майна на балансі дирекції ДП "НАЕК "Енергоатом" по централізованому запасу енергетичного обладнання та запасних частин для АЕС ДП "НАЕК "Енергоатом"; надані арбітражним керуючим копії договору комісії від 03.07.1998р. №01NEN/98 від 03.07.1998р., договору поставки від 19.03.2001р. № 10328, вантажна митна декларація ВМД ОБ № 198715 з відміткою про оплату товару, не є доказами, якими може бути підтверджене право власності СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ на спірне майно, та як наслідок його виключення з ліквідаційної маси банкрута. Заступник прокурора Харківської області з ухвалою господарського суду першої інстанції також не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу господарського суду Харківської області від 31.10.2016 у справі № Б-39/134-10 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу ДП НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" на дії ліквідатора про включення майна до ліквідаційної маси банкрута СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ. В обґрунтування поданої апеляційної скарги, зокрема, зазначив, що місцевим господарським судом під час нового розгляду справи не було виконано вказівок Вищого господарського суду України, викладених в постанові від 20.07.2016р. та не взято до уваги докази на підтвердження права власності на спірні парогенератори ПГВ-1000М зав. №№ 77,78, які були надані заявником скарги - ДП НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС". Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17 січня 2017 року у даній справі, апеляційна скарга Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" залишена без задоволення; апеляційна скарга заступника прокурора Харківської області залишена без задоволення; ухвала господарського суду Харківської області від 31.10.2016р. у справі № Б-39/134-10 залишена без змін. Вважаю, що колегія суддів, переглянувши у апеляційному порядку прийняту місцевим господарським судом ухвалу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України та надавши оцінку доказам, наявним в матеріалах справи відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, дійшла передчасних висновків, зокрема, про те, що Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" кошти, відповідно до додаткової угоди до договору комісії від 03.07.1998 р. № 01NEN/98, на придбання парогенераторів ПГВ-1000М зав. № № 77, 78 не були сплачені та, що вказане спростовує твердження апелянтів про перехід права власності на спірне майно до державного підприємства. У даному випадку, наявність підстав переходу права власності на спірні парогенератори ПГВ-1000М зав. №№ 77, 78, може підтверджуватись, в сукупності, зокрема, як і самим фактом виготовлення вказаного обладнання ВО "Атоммаш" на замовлення Запорізької АЕС, так і договором від 21.01.1992р. № 4-92 та платіжними дорученнями від 23.06.1992р. № 1316, від 21.02.1992р. № 957, від 04.09.1992р. № 105, від 09.07.1992р. № 2178, від 13.07.1992р. № 2203, від 16.07.1993р. № 2836, за якими було здійснено відповідні розрахунки, що надані апелянтом , які можливо було б вважати належними та допустимими доказами підтвердження вказаних обставин, в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України. Також, як аналогічний доказ, можливо було б врахувати і факт знаходження вказаного майна на балансі дирекції ДП "НАЕК "Енергоатом" по централізованому запасу енергетичного обладнання та запасних частин для АЕС ДП "НАЕК "Енергоатом", що підтверджується відповідною довідкою бухгалтерії ВП "Запорізька АЕС". Разом з тим, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2014 року у справі № 5023/9032/11, скасовано рішення господарського суду Харківської області від 21.11.2011 року (в частині задоволення зустрічного позову СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ), прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні зустрічного позову СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ про визнання права власності на парогенератори ПГВ-1000М зав. №77, 78. При цьому, Харківський апеляційний господарський суд вказав на те, що договір зберігання №75/80-06 від 18.05.2006 року, не є правочином, який тягне виникнення права власності. Посилання СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ на наявність договору поставки, документів щодо розмитнення парогенераторів, апеляційним господарським судом не були прийняті, оскільки такі документи, без поважних на то причин, не були подані СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ до місцевого господарського суду. Також, зазначеною постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2014 року у справі № 5023/9032/11, було встановлено, що СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ не зверталося із позовом про визнання права власності до особи, яка не визнає права власності СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ, тобто - ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", яке здійснює володіння спірним майном. Окрім того, мотивувальною частиною вказаного судового рішення, яке набрало законної сили встановлено, що відповідно до змісту зустрічного позову СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ, підставою виникнення права власності у позові зазначений договір зберігання № №75/80-06 від 18.05.2006р. Також, відповідно до цього договору СУРФ "Інек" у формі ТзОВ, яке є поклажедавцем, передало на зберігання зберігачу - відокремленому підрозділу "Запоріжська АЕС" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Єнергоатом" два парогенератори ПГВ-1000М зав. №77 та зав. №78, що встановлені на частині майданчика розвантаження вантажів великої ваги території 6-го блоку режимної зони ВП "Запоріжська АЕС" місто Енергодар промислова зона (план-схема частини майданчика - додаток №3 до договору зберігання). А, оскільки, згідно положень ч.1 ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності, договір зберігання не є правочином, який тягне виникнення права власності, внаслідок чого обґрунтування зустрічної позовної заяви є таким, що не відповідає приписам матеріальних норм права. У вказаному судовому рішенні також зазначено на те, що після обговорення в судових засіданнях наведеної вище обставини щодо неможливості виникнення права власності на підставі договору зберігання, позивач за зустрічним позовом, не змінюючи підстав позову (і не маючи права на таку зміну на стадії апеляційного розгляду спору), заявив про виникнення права власності на підставі договору поставки, документів щодо розмитнення парогенераторів та відповідно подав ці докази суду. Приписами п.2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Отже, надані арбітражним керуючим копії договору комісії від 03.07.1998р. №01NEN/98 від 03.07.1998р., договору поставки від 19.03.2001р. № 10328, вантажна митна декларація ВМД ОБ № 198715 з відміткою про оплату товару, які були прийняті до уваги при апеляційному перегляді ухвали господарського суду Харківської області від 31.10.2016р., не можуть бути належними та допустимими доказами, в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України щодо підтвердження права власності СУРФ "ІНЕК" ТзОВ на спірне майно, що може бути наслідком його виключення з ліквідаційної маси банкрута. Таким чином, колегія суддів дійшла передчасних висновків щодо того , що право власності СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ на парогенератори ПГВ-1000М зав. № № 77,78 виникло на підставі повного та належного виконання умов договору № 10328 від 19.03.2001 р., укладеного між СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ та ТОВ "Стройсервіс" (Російська Федерація). Матеріалами справи достеменно не встановлено, що дійсним власником спірного майна є, зокрема, СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ, навпаки, факти, встановлені зазначеним вище судовим рішенням, а саме - постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2014 року у справі № 5023/9032/11 стверджують протилежне. За практикою Європейського суду з прав людини, визначено, що обсяг обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формування рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Оцінюючи узгодження процедури прийняття доказів з принципом рівності сторін як складової ширшої концепції справедливості судочинства, він не має вирішувати, чи була обґрунтованою відмова суду прийняти подані заявником докази, велике значення надається зовнішнім ознакам суду та зростаючій чутливості громадськості до справедливого здійснення правосуддя (див. рішення Суду у справі Олюджіч проти Хорватії, no. 22330/05, від 05.02.2009). Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (див. рішення Суду у справі Яременко проти України, no. 32092/02, від 12.06.2008). Отже, висновок колегії суддів про відмову в задоволенні апеляційних скарг не в повній мірі відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Суддя О.І. Терещенко