Справа № 34/5005/4642/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ УХВАЛА 13 березня 2017 року Справа № 34/5005/4642/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого судді: Погребняка В.Я., суддів: Панової І.Ю., Короткевича О.Є., розглянувши матеріали касаційної скарги Директора Іноземного підприємства "Технопарк" ОСОБА_4 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.12.2016 року у справі № 34/5005/4642/2012 господарського суду Дніпропетровської області за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" до Іноземного підприємства "Технопарк" про визнання банкрутом, ВСТАНОВИВ: Директор Іноземного підприємства "Технопарк" ОСОБА_4 (далі - заявник, ОСОБА_4) звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.12.2016 року у справі № 34/5005/4642/2012 господарського суду Дніпропетровської області. Подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з таких підстав. Касаційна скарга підписується особою, яка подала скаргу або її уповноваженим представником (ч. 3 ст. 111 ГПК України). Статтею 28 ГПК України передбачено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Як вбачається з матеріалів справи, постановою господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2015 року Іноземне підприємство "Технопарк" (далі - ІП "Технопарк") визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Вербицького О.В. Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута. Згідно зі ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута. З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута. Отже, з моменту призначення арбітражного керуючого Вербицького О.В. ліквідатором ІП "Технопарк" постановою господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2015 року у справі № 34/5005/4642/2012 ОСОБА_4 був позбавлений права підпису від імені ІП "Технопарк" в якості директора, зокрема права на підпис касаційної скарги. Як вбачається з матеріалів справи, касаційну скаргу ІП "Технопарк" подано до Вищого господарського суду України за підписом директора ОСОБА_4, однак до касаційної скарги не додано жодних документів на підтвердження повноважень ОСОБА_4 як уповноваженої особи на представлення інтересів ІП "Технопарк". Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 111-3 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скарга підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено. За таких обставин касаційна скарга ІП "Технопарк" за підписом ОСОБА_4 підлягає поверненню. Водночас, 10.03.2017 року до Вищого господарського суду України надійшла заява про відмову від касаційної скарги за підписом арбітражного керуючого - ліквідатора ІП "Технопарк" Вербицького О.В. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) особа, що подала касаційну скаргу, має право відмовитись від неї до винесення постанови касаційною інстанцією. Касаційна інстанція має право не прийняти відмову від скарги з підстав, зазначених у ч. 6 ст. 22 цього Кодексу. Згідно з ч. 6 ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси. Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що у зв'язку з поверненням касаційної скарги з підстав передбачених п. 1 ст. 1113 ГПК України, а саме відсутності повноважень у ОСОБА_4 на представлення інтересів ІП "Технопарк", заява про відмову від касаційної скарги за підписом арбітражного керуючого-ліквідатора ІП "Технопарк" Вербицього О.В., задоволенню не підлягає. Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу учасників провадження у справі № 34/5005/4642/2012 на необхідність дотримання вимог оформлення касаційної скарги визначених ст. 111 ГПК України з урахуванням приписів ст. 1113 ГПК України. Відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України, якою встановлено форму та зміст касаційної скарги, до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі. Пунктом 2.21 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013 року роз'яснено, що платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, не можуть бути належним доказом сплати судового збору. Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, в порушення п. 4 ст. 1113 ГПК України заявником в якості доказів сплати судового збору надано копію квитанції № 0.0.427741236.1 про сплату судового збору в сумі 609, 00 грн., що не може слугувати доказом сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі. При цьому, заявником касаційної скарги подано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку встановленого для оскарження в касаційному порядку вказаного процесуального акту. В зв'язку з наявністю підстав для повернення касаційної скарги питання про вирішення клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку судом не розглядається. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 86, 111, п. 1 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України УХВАЛИВ: Касаційну скаргу директора Іноземного підприємства "Технопарк" ОСОБА_4 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.12.2016 року у справі № 34/5005/4642/2012 господарського суду Дніпропетровської області повернути скаржнику. Головуючий суддя: Погребняк В.Я. Судді: Панова І.Ю. Короткевич О.Є.