Справа № 28/29-б-43/212-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 травня 2017 року Справа № 28/29-б-43/212-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого Короткевича О.Є. (доповідач у справі), суддів Погребняка В.Я., Полякова Б.М. розглянувши касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Тара Трейдінг" та публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на постанову та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2017 року Господарського суду міста Києва від 07.07.2016 року у справі Господарського суду № 28/29-б-43/212-2012 міста Києва за заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюпон Україна" Товариства з обмеженою відповідальністю "Тара Трейдінг" Товарної біржі "Центральна універсальна біржа" Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" про визнання результатів аукціону недійсними, за заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВ "Долина" Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" про визнання банкрутом В судовому засіданні взяли участь представники: Арбітражного керуючого Гусара І.О.- Карасюк О.В., ТОВ "Дюпон Україна" - Панченко Р.М., Терновий В.Л., ПАТ "ВТБ Банк" - Алюніна О.О., ТОВ "Тара Трейдінг" - Марченко І.П. ВСТАНОВИВ: Господарський суд міста Києва (суддя Пасько М.В.) ухвалою від 07 липня 2016 року у справі № 28/29-б-43/212-2012, зокрема, задовольнив заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Дюпон Україна" про визнання результатів аукціону недійсними в межах справи про банкрутство ТОВ "Тридента Агро" та визнав результати аукціону з продажу майна банкрута ТОВ "Тридента Агро", а саме лоту № 2, який відбувся 17 грудня 2015 року через товарну біржу "Центральна універсальна біржа" недійсними. Постановою від 14 лютого 2017 року Київський апеляційний господарський суд (судді: Остапенко О.М. - головуючий, Жук Г.А., Яковлєв М.Л.) ухвалу Господарського суду міста Києва від 07 липня 2016 року у справі № 28/29-б-43/212-2012 залишив без змін. Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, скаржники публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" та товариство з обмеженою відповідальністю "Тара Трейдінг" звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, якими просять скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 лютого 2017 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 07 липня 2016 року у справі № 28/29-б-43/212-2012 в частині визнання недійсними результатів аукціону та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Дюпон Україна" про визнання результатів аукціону недійсними в межах справи про банкрутство ТОВ "Тридента Агро" відмовити повністю. Доводи касаційних скарг зводяться до порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 42, 44, 55 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання банкрутом" (далі по тексту Закон про банкрутство), ст.ст. 22, 43 Господарського процесуального кодексу України. Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного. Як встановлено судами попередніх інстанцій, у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 28/29-43/212-2012 про визнання банкрутом ТОВ "Тридента Агро", провадження у якій порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2011 року. Постановою Господарського суду міста Києва від 01.07.2014 року боржника визнано банкрутом, відкрито його ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Сінєльнікова В.В. Пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.2011 N 4212-VI встановлено, що положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Тобто, розгляд справи про банкрутство за новою редакцією Закону здійснюється згідно з постановою про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. При цьому правові підстави прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури визначаються відповідно до раніше чинної редакції Закону, а правові наслідки введення ліквідаційної процедури - за його новою редакцією. Таким чином, судами вірно зазначено, що дії по продажу майна здійснювались відповідно до положень нової редакції Закону України про банкрутство від 22.12.2011 N 4212-VI. За правилами статті 44 зазначеного Закону про банкрутство після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута наступними способами: проведення аукціону, продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі. Вибір способів продажу майна банкрута здійснюється ліквідатором з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною. Ліквідатор організовує проведення аукціону з продажу майна банкрута з урахуванням вимог цього Закону. Згідно із статтею 43 Закону про банкрутство майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором. Початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів. Під час продажу майна банкрута на аукціоні вартість майна, що визначається ліквідатором, є початковою вартістю. Відповідно до вимог частини першої статті 57 Закону про банкрутство початкова вартість майна визначається арбітражним керуючим. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 20.06.2013 року затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 472 155 132,33 грн. В подальшому, ухвалою місцевого суду від 09.10.2014 року затверджено реєстр вимог кредиторів в ліквідаційній процедурі станом на 09.10.2014 року на загальну суму 707 959 815,04 грн. В той же час, судами встановлено, що 20.03.2015 року на сайті Вищого господарського суду України було розміщено повідомлення за № 15938 про проведення 24.04.2015 року аукціону з продажу майна банкрута у вигляді цілісного майнового комплексу. При цьому, у повідомленні зазначено, що початкова вартість майна становить 471 992 671,31 грн., а не 707 959 815,04 грн. за сукупністю визнаних вимог кредиторів, тобто невірно визначено початкову вартість реалізації майна банкрута у вигляді цілісного майнового комплексу, що є порушенням наведених вище приписів ст. 43 Закону про банкрутство. Згідно ч. 5 ст. 44 Закону про банкрутство, ліквідатор здійснює продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу. У разі якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами. Однак, в порушення вимог Закону про банкрутство майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу було виставлено на продаж один раз та у зв'язку з відсутністю заявок визнано аукціон таким, що не відбувся. Відповідно до вимог частини четвертої статті 42 Закону про банкрутство майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує. Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду. При цьому положення Закону про банкрутство не містять окремої процедури продажу заставного майна, а приписи ч. 4 ст. 42 Закону стосуються розподілу коштів, отриманих від продажу майна банкрута, тому за наявності згоди забезпеченого кредитора таке майно відчужується в порядку, передбаченому Законом. Як встановлено судами, 05.06.2015 року на сайті Вищого господарського суду України було розміщено повідомлення за № 18763 про проведення 07.07.2015 року аукціону з продажу майна банкрута лотами. Відповідно до вказаного повідомлення, лот № 2, до якого включено заставне майно ПАТ "ВТБ Банк", а саме: комплекс, з об'єктами торгівлі та відпочинку, загальною площею 2 336,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та земельна ділянка, площею 0,1498 га, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: НОМЕР_1, виставлено за початковою вартістю 11 072 000,00 грн. Заставний кредитор погодив реалізацію предмета іпотеки за початковими цінами лотів, визначеними ліквідатором, про що свідчать надані суду листи-погодження від 25.05.2015 року № 4514/1-2, від 21.07.2015 року № 6087/1-2, від 01.09.2015 року № 7414/1-2 та від 11.11.2015 року № 9996/1-2. Проте суди зауважили, що в початкова вартість продажу лоту № 2 не відповідає початковій вартості заставного майна, визначеній у договорі іпотеки № 2429 від 21.04.2008, де за згодою сторін вартість предмета іпотеки - комплексу з об'єктами торгівлі та відпочинку, загальною площею 2 336,2 кв.м. складає 20 485 808,00 грн., а земельної ділянки, площею 0,1498 га - 1 260 833,00 грн. Вказані обставини щодо правильності визначення початкової вартості ціни зазначеного вище майна мали наслідком суттєве зниження початкової вартості подальших аукціонів, зокрема, повторного та другого повторного, які відповідно були зменшені на 20 % від початкової вартості попереднього аукціону. Так, відповідно до протоколу № 1 проведення аукціону з продажу майна банкрута від 17.12.2015 року переможцем аукціону з продажу лоту № 2 з початковою вартістю майна 6 623 360,00 грн. було оголошено ТОВ "Тара Трейдінг", яким запропоновано ціну у сумі 6 689 593,60 грн. Відповідно до частини третьої статті 55 Закону про банкрутство, результати аукціону, проведеного з порушенням вимог Закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу. До того ж, судами встановлено, що в порушення вимог ст. 59 Закону про банкрутство, в оголошенні з продажу майна банкрута, а саме по лоту № 2, відсутні відомості про те, що аукціон є повторним (другим повторним) із вказівкою на адресу сторінки веб-сайту, на якій розміщено інформацію про проведення попереднього аукціону; про можливість зниження початкової вартості на тому ж аукціоні; інформація щодо наявності комунікацій у характеристиці майна - земельної ділянки, а також відомості щодо черговості проведення наступних аукціонів, а у характеристиці майна не зазначено план, загальна площа та житлова площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди. Разом з тим, на самих об'єктах продажу не було розміщено оголошення про проведення аукціону (повторного, другого повторного) щодо продажу нерухомого майна, як того вимагають положення ч. 3 ст. 58 Закону про банкрутство. Підставою для визнання недійсним аукціону, як самостійного правочину, є виключно порушення встановлених законодавством правил його проведення, зокрема процедури підготовки, проведення аукціону; правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону. Враховуючи викладене у сукупності, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що під час проведення аукціону з продажу майна боржника, а саме лоту № 2, його організаторами були допущені порушення, що є підставою для визнання його результатів недійсними. Частиною першою статті 15 ЦК передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною першою статті 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. За приписами ст. 1 Закону про банкрутство, сторони у справі про банкрутство - кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут); учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство. Відповідно до положень Закону про банкрутство конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника. Судами встановлено, що ТОВ "Дюпон Україна" є конкурсним кредитором ТОВ "Тридента Агро" з вимогами на суму 32 094 069,13 грн., які визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів ухвалою суду від 20.06.2013 року у даній справі. За змістом частин першої, другої та дев'ятої статті 45 Закону про банкрутство кошти, одержані від продажу майна банкрута спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею: вимоги кожної наступної черги задовольняються у міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги, крім випадків установлених цим Законом: погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку. За таких обставин, оскільки аукціон з продажу майна боржника відбувався в межах справи про банкрутство ТОВ "Тридента Агро", кредитором якого є в т.ч. ТОВ "Дюпон Україна", колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів, що останнє має право на звернення до суду із даним позовом (заявою) у цій справі, а обраний позивачем спосіб захисту своїх прав конкурсного кредитора не суперечить вимогам чинного законодавства. Щодо застосування судом апеляційної інстанції положень ч. 3 ст. 8 Закону про банкрутство, колегія Вищого господарського суду України зазначає наступне. За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Відповідно до положень частини другої статті 41 ГПК господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом № 2343-XII. За змістом положень статті 49 Закону № 2343-XII продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, замовником якого є призначений господарським судом ліквідатор, до повноважень якого згідно зі статтею 41 Закону № 2343-XII віднесено, зокрема продаж майна банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом. Продаж майна на аукціоні оформлюється договором купівлі-продажу, який укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів (частина перша статті 50 Закону № 2343-XII). Відповідно до частини третьої статті 55 Закону № 2343-XII результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу. Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що правова природа процедури реалізації майна на торгах у формі аукціону в межах провадження у справі про банкрутство полягає в продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника до покупця - переможця торгів (аукціону), невід'ємною і завершальною стадією якої є оформлення результатів такого продажу договором купівлі-продажу, що укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів. Отже, особливості процесу, передбачені законодавством щодо проведення аукціону, полягають у сукупності дій його учасників, спрямованих на досягнення певного результату, тобто є обставиною, з настанням якої закон пов'язує виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин, а тому є правочином. Таким чином, правова природа продажу майна з торгів (аукціону) дає підстави для визнання (за наявності підстав) результатів таких торгів (аукціону) недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, у тому числі й на підставі норм цивільного законодавства. Разом із тим системний аналіз наведених норм права та особливості, передбачені законодавством щодо проведення торгів (аукціону), дають підстави для висновку про можливість оскарження у касаційному порядку постанов апеляційного господарського суду, прийнятих за результатами перегляду ухвал суду першої інстанції, якими вирішено заяви про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника. Зазначеної правової позиції також дотримується і Верховний Суд України у справі № 904/9284/14 від 14.12.2016. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про неможливість оскарження постанови в суді касаційної інстанції, однак зазначене не вплинуло на прийняття законного рішення в частині визнання недійсним результатів аукціону, а саме лоту № 2, який відбувся 17.12.2016. Разом з тим, колегія суддів касаційного суду зазначає, що ухвалою місцевого суду було прийнято рішення щодо аукціону та відмовлено у забезпеченні позову у вигляді накладення арештів. Проте, судом апеляційної інстанції, яке по суті переглянуло лише вимогу стосовно аукціону, а саме продажу лоту № 2, який відбувся 17.12.2016, ухвалу місцевого суду залишено без змін в повному обсязі. В зв'язку з викладеним, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне змінити постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 лютого 2017 року у справі № 28/29-б-43/212-2012, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції: ухвалу Господарського суду міста Києва від 07 липня 2016 року в частині визнання недійсним результатів аукціону від 17.12.2015 залишити без змін. Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, суд ПОСТАНОВИВ: 1. Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Тара Трейдінг" та публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" залишити без задоволення. 2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 лютого 2017 року у справі № 28/29-б-43/212-2012 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції: ухвалу Господарського суду міста Києва від 07 липня 2016 року в частині визнання недійсним результатів аукціону від 17.12.2015 залишити без змін. Головуючий О.Є. Короткевич Судді В.Я. Погребняк Б.М. Поляков