Справа № 5010/946/2012-Б-23/27

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "29" червня 2017 р. Справа № 5010/946/2012-Б-23/27 Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: головуючий суддя Гриців В.М., суддів Малех І.Б., Плотніцький Б.Д. при секретарі судового засідання Петрик К.О. у відкритому судовому засіданні розглянув справу №5010/946/2012-Б-23/27 про банкрутство Житлово-експлуатаційної організації №4 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 17 травня 2017 року у справі №5010/946/2012-Б-23/27 ВСТАНОВИВ: Провадження у справі №5010/946/2012-Б-23/27 про банкрутство Житлово-експлуатаційної організації №4 порушене ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 03 серпня 2012 року за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську. Суд постановою від 25 вересня 2013 року Житлово-експлуатаційну організацію №4 визнав банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру, призначив ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Лотоцького Святослава Володимировича. Оголошення про визнання Житлово-експлуатаційної організації №4 банкрутом опубліковано 13 листопада 2013 року в газеті "Голос України". Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 07 березня 2017 року у справі №5010/946/2012-Б-23/27 призначив арбітражного керуючого Гапоненка Романа Івановича ліквідатором Житлово-експлуатаційної організації №4. 17 травня 2017 року кредитор ОСОБА_2 подав Господарському Івано-Франківської області скаргу на дії ліквідатора, просив суд зобов'язати ліквідатора Житлово-експлуатаційної організації №4 окремо внести до реєстру вимог кредиторів як вимоги першої черги його вимоги в сумі 91091,00 грн. - середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 27 лютого 2014 року до 28 листопада 2016 року. У скарзі ОСОБА_2 зазначив, що 20 квітня 2017 року звернувся до ліквідатора Житлово-експлуатаційної організації №4 арбітражного керуючого Гапоненка Романа Івановича із заявою внести у реєстр вимог кредиторів, як вимоги першої черги, грошові вимоги до Житлово-експлуатаційної організації №4 у сумі 91091,00 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 27 лютого 2014 року до 28 листопада 2016 року. Однак, ліквідатор, всупереч вимогам ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", включив його грошові вимоги в сумі 91091,00 грн. до шостої черги реєстру вимог кредиторів Житлово-експлуатаційної організації №4. Заява мотивована заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 15 березня 2017 року у справі №344/15714/16ц, яким суд задовольнив позов ОСОБА_2 до Житлово-експлуатаційної організації №4 і присудив стягнути з відповідача на користь позивача 91091,00 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку. Господарський суд Івано-Франківської області (головуючий суддя Скапровська І.М., судді Ткаченко І.В., Булка В.І.) ухвалою від 17 травня 2017 року у справі №5010/946/2012-Б-23/27 відмовив у задоволенні скарги на дії ліквідатора кредитора ОСОБА_2 про зобов'язання ліквідатора ЖЕО №4 окремо внести до реєстру вимог кредиторів боржника ЖЕО №4 як вимоги першої черги його вимоги до боржника в розмірі 91091,00 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 27 лютого 2014 року по 28 листопада 2016 року. Суд першої інстанції керувався приписами ст.ст. 2, 23, 25, 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та вказав, що реєстр вимог кредиторів Житлово-експлуатаційної організації №4 затверджено ухвалою суду від 12 березня 2013 року. ОСОБА_2 заявив вимоги за період, коли Житлово-експлуатаційна організація №4 визнана банкрутом і перебуває на стадії судової ліквідаційної процедури. Станом на день подання кредитором ОСОБА_2 скарги на дії ліквідатора про зобов'язання ліквідатора ЖЕО №4 окремо внести до реєстру вимог кредиторів боржника ЖЕО №4 як вимоги першої черги його вимоги до боржника в розмірі 91091,00 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 27 лютого 2014 року по 28 листопада 2016 року, банкрут перебуває в ліквідаційні процедурі. ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, просить Львівський апеляційний господарський суд скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 17 травня 2017 року у справі №5010/946/2012-Б-23/27, постановити нову ухвалу, якою задовольнити скаргу на дії ліквідатора ЖЕО №4 та зобов'язати його окремо внести до реєстру вимог кредиторів ЖЕО №4, як вимоги першої черги, вимоги ОСОБА_2 у сумі 91091,00 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 27 лютого 2014 року до 28 листопада 2016 року. Вважає, що оскаржувана ухвала винесена із порушенням положень ст.ст. 23, 38, 45 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» про те, що вимоги по заробітній платі незалежно від часу їх виникнення повинні включатись до вимог першої черги як конкурсні вимоги до боржника. Обов'язок внесення таких вимог до реєстру вимог кредиторів покладається на ліквідатора. Зазначає також про те, що у межах цієї ж справи уже звертався з подібними вимогами, які згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 05 лютого 2015 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21 грудня 2015 року, включені у реєстр вимог кредиторів ЖЕО №4. Про розгляд справи учасникам у справі повідомлено належним чином. Арбітражний керуючий Гапоненко Р.І. подав відзив, апеляційну скаргу заперечує, як незаконну і безпідставну. Наголошує, що оскільки ОСОБА_2 пропустив визначений ст.38 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» двомісячний строк із дня офіційного оприлюднення оголошення про визнання боржника банкрутом, тому заявлені ним вимоги підлягають включенню у шосту чергу. Крім того повідомив, що у порядку, визначеному ЦПК України, подав Івано-Франківському міському суду заяву про перегляд заочного рішення Івано-Франківського міського суду від 15 березня 2017 року у справі №344/15714/16ц. Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. За змістом ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу, матеріали справи і вважає, що ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 17 травня 2017 року у справі №5010/946/2012-Б-23/27 слід залишити без змін з таких підстав. Конституцією України (ст.19) встановлено обов`язок органів державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і Законами України. Згідно зі статтею 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". За змістом частини першої статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. З урахуванням дати уведення ліквідаційної процедури Житлово-експлуатаційної організації №4 (25 вересня 2013 року) суд керується положеннями закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній з 19 січня 2013 року. Наслідки визнання боржника банкрутом унормовано статтею 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Зокрема, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: - строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; - у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; - припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута; - вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі; - виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених цим розділом (ч.1 ст.38). З метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, здійснюється офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури (ч.3 ст.38). Як зазначено вище, Господарський суд Івано-Франківської області постановою від 25 вересня 2013 року Житлово-експлуатаційну організацію №4 визнав банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру. Оголошення про визнання Житлово-експлуатаційної організації №4 банкрутом опубліковано 13 листопада 2013 року в газеті "Голос України". 20 квітня 2017 року ОСОБА_2 подав ліквідатору банкрута заяву з грошовими вимогами до Житлово-експлуатаційної організації №4, просив внести у реєстр вимог кредиторів, як вимоги першої черги, грошові вимоги до Житлово-експлуатаційної організації №4 у сумі 91091,00 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 27 лютого 2014 року до 28 листопада 2016 року. Тобто, грошові вимоги ОСОБА_2 розраховано за період п'ять місяців - три роки і два місяці після 25 вересня 2013 року - дня визнання боржника банкрутом і введення ліквідаційної процедури, а заявлено ліквідатору банкрута 20 квітня 2017 року, що суперечить названим вище приписам частини першої статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Крім того, підставою звернення ОСОБА_2 із грошовими вимогами слугувало заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 15 березня 2017 року у справі №344/15714/16ц, яким суд задовольнив позов ОСОБА_2 до Житлово-експлуатаційної організації №4 і присудив стягнути з відповідача на користь позивача 91091,00 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку. Однак, ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Гапоненко Р.І. надав докази надсилання 05 травня 2017 року Івано-Франківському міському суду заяви про перегляд заочного рішення Івано-Франківського міського суду від 15 березня 2017 року у справі №344/15714/16ц. Статтею 230 ЦПК України визначено дії суду після прийняття заяви про перегляд заочного рішення, а статтею 121 ЦПК України - залишення позовної заяви без руху, повернення заяви. Проте, у Єдиному державному реєстрі судових рішень немає відомостей про процесуальні рішення, прийняті щодо поданої заяви. Необхідно зазначити й те, що відповідно до вимог пункту 7 частини першої статті 12 ГПК України справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника підвідомчі господарським судам. Вказана норма процесуального закону діяла на час подання Івано-Франківському міському суду позову ОСОБА_2 до Житлово-експлуатаційної організації №4 про стягнення 91091,00 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку. За приписами статті 98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" арбітражний керуючий (ліквідатор) користується усіма правами ліквідатора відповідно до законодавства та зобов'язаний неухильно дотримуватися вимог законодавства, виконувати повноваження, передбачені законодавством про банкрутство. Під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство. З викладеного слідує, що ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Гапоненко Р.І. з дотриманням вимог закону розглянув заяву ОСОБА_2 і прийняв рішення. Щодо покликання апелянта на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 05 лютого 2015 року у цій же справі №5010/946/2012-Б-23/27, залишену без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21 грудня 2015 року. Згідно з статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення. Підставою прийняття означених судових рішень слугувало рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 07 жовтня 2014 року у справі №0907/12926/2012, яке набрало законної сили. При цьому, позов у цій справі було подано у 2012 році, коли означений спір був підвідомчий місцевим загальним судам. Отже, названі апелянтом ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 05 лютого 2015 року та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 21 грудня 2015 року у цій же справі №5010/946/2012-Б-23/27 прийнято за іншими обставинами справи. Ураховуючи викладені обставини справи і приписи закону Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 17 травня 2017 року правомірно відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії ліквідатора Житлово-експлуатаційної організації №4. Доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують. Згідно з ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до вимог частини 3 статті 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у касаційному порядку можуть бути оскаржені постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду таких судових рішень: ухвали про порушення справи про банкрутство, ухвали про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про звільнення (усунення, припинення повноважень) арбітражного керуючого, ухвали про перехід до наступної судової процедури, ухвали про затвердження плану санації, ухвали про припинення провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ: Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 17 травня 2017 року у справі №5010/946/2012-Б-23/27 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Головуючий суддя В.М. Гриців суддя І.Б. Малех суддя Б.Д. Плотніцький