Справа № 04/01/5026/1089/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 липня 2017 року Справа № 04/01/5026/1089/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Катеринчук Л.Й. (головуючого), Куровського С.В., Погребняка В.Я. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія" на постанову та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 Господарського суду Черкаської області від 21.02.2017 за заявою Приватного підприємства "Під ключ" в особі ліквідатора Назаренка С.А. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія" про стягнення 299 300 грн. заборгованості за отриману фінансову допомогу згідно з договором безвідсоткової позики від 04.01.2012 №04/01 у справі Господарського суду № 04/01/5026/1089/2011 Черкаської області за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокол" про визнання банкрутом Приватного підприємства "Під ключ" ліквідатор Назаренко С.А. в судовому засіданні взяли участь представники: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія": Піддубна О.В. (довіреність від 21.03.2017), Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокол": не з'явилися, Приватного підприємства "Під ключ": ліквідатор Назаренко С.А., арбітражний керуючий, Генеральної прокуратури України: Збарих С.М. (посвідчення №028728 від 05.09.2014). В С Т А Н О В И В : ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23.05.2011 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокол" (далі - ініціюючого кредитора) порушено провадження у справі №04/01/5026/1089/2011 про банкрутство Приватного підприємства "Під ключ" (далі - боржника, ПП "Під ключ") за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011) (далі - Закон про банкрутство), введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядника майна боржника. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 19.03.2015 введено процедуру санації боржника строком на шість місяців. Справа перебуває на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою Господарського суду Черкаської області від 12.11.2015 (залишена без змін постановою апеляційного суду від 01.03.2016); ухвалою місцевого господарського суду від 23.08.2016, залишеною без змін постановою апеляційного суду від 26.09.2016, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Назаренка С.А. 05.12.2016 до місцевого господарського суду надійшла заява ліквідатора ПП "Під ключ" Назаренка С.А. за №02-03/467 від 02.12.2016 про стягнення грошових коштів, в якій ліквідатор просив стягнути з ТОВ "Енергія" на користь ПП "Під ключ" 299 300 грн. заборгованості за договором безвідсоткової позики №04/01 від 04.01.2012, на підставі статей 1046, 1049 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), обґрунтовуючи наданням підприємством-боржником в період з 19.09.2013 по 08.12.2014 фінансової допомоги ТОВ "Енергія", яке не повернуло грошові кошти ПП "Під ключ" на момент звернення ліквідатора банкрута до суду з вимогою про стягнення спірної суми позики із позичальника в примусовому порядку (вх. №24932/16) (том матеріалів оскарження ухвали Господарського суду Черкаської області від 21.02.2017 у справі №04/01/5026/1089/2011, а.с. 1 - 26). 24.01.2017 ліквідатором ПП "Під ключ" Назаренком С.А. подано до місцевого господарського суду клопотання про долучення до матеріалів справи вимоги про повернення позики в розмірі 299 300 грн. за №02-03/468 від 02.12.2016, направленої ліквідатором банкрута на адресу позичальника - ТОВ "Енергія", а також листа ТОВ "Енергія" на адресу ліквідатора ПП "Під ключ" Назаренка С.А. з інформацією про відсутність у ТОВ "Енергія" заборгованості перед ПП "Під ключ" за договором безвідсоткової позики №04/01 від 04.01.2012 станом на 21.12.2016 (вх. №1779/17) (том матеріалів оскарження ухвали Господарського суду Черкаської області від 21.02.2017 у справі №04/01/5026/1089/2011, а.с. 29 - 32). Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 21.02.2017 (суддя Хабазня Ю.А.) заяву боржника в особі ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Назаренка С.А. від 02.12.2016 №02-03/467 (вх. суду №24932/16 від 05.02.2016) задоволено, стягнено з ТОВ "Енергія" на користь ПП "Під ключ" 299 300 грн. (том 37, а.с. 64 - 67). Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ТОВ "Енергія" (далі - скаржник) звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу суду першої інстанції від 21.02.2017 як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та при неповному з'ясуванні обставин справи, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви боржника в особі ліквідатора Назаренка С.А. про стягнення з ТОВ "Енергія" на користь ПП "Під ключ" грошових коштів в розмірі 299 300 грн., судові витрати покласти на боржника в особі ліквідатора Назаренка С.А. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 (колегія суддів у складі: головуючого судді - Пантелієнка В.О., суддів: Остапенка О.М., Доманської М.Л.) апеляційну скаргу ТОВ "Енергія" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Черкаської області від 21.02.2017 у даній справі залишено без змін (том 43, а.с. 111 - 114). Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду від 17.05.2017 та ухвалу суду першої інстанції від 21.02.2017, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи порушенням апеляційним судом положень статей 43, 82, 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що полягало у неповноті дослідження обставин справи на предмет погашення ТОВ "Енергія" заборгованості перед ПП "Під ключ" за договором безвідсоткової позики №04/01 від 04.01.2012 шляхом перерахування у березні 2014 на банківський рахунок ПП "Під ключ" грошових коштів на загальну суму 275 000 грн., що підтверджується долученими позичальником до апеляційної скарги виписками про рух коштів по рахунку ТОВ "Енергія", яким суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки під час апеляційного перегляду ухвали місцевого господарського суду про стягнення з ТОВ "Енергія" на користь ПП "Під ключ" заборгованості за спірним договором позики на суму 299 300 грн. При цьому, скаржник зазначив, що на підставі акта взаємозарахування від 08.12.2014, ПП "Під ключ" та ТОВ "Енергія" провели залік зустрічних однорідних вимог на суму 84 000 грн., в тому числі за договором безвідсоткової позики №04/01 від 04.01.2012, що не було враховано судом апеляційної інстанції при апеляційному перегляді справи в порушення вимог статті 101 ГПК України. Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.06.2017 у справі №04/01/5026/1089/2011 колегією суддів у складі: головуючого судді Катеринчук Л.Й., суддів: Погребняка В.Я., Ткаченко Н.Г. прийнято до провадження касаційну скаргу ТОВ "Енергія" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 21.02.2017 та призначено її розгляд у судовому засіданні на 27.06.2017 о 10 год. 50 хв. Розпорядженням виконуючого обов'язки керівника апарату Вищого господарського суду України №08.03-04/2403 від 26.07.2017 у зв'язку з відпусткою судді Ткаченко Н.Г. відповідно до підпунктів 2.3.25, 2.3.49, 2.3.50, 2.3.51 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №04/01/5026/1089/2011, за результатами якого згідно протоколу автоматизованого розподілу визначено склад колегії суддів: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Куровський С.В., Погребняк В.Я. 26.06.2017 до Вищого господарського суду України надійшла заява за №02-03/443 від 22.06.2017 ліквідатора ПП "Під ключ" Назаренка С.А. про припинення касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Енергія" на постанову апеляційного суду від 17.05.2017 та ухвалу суду першої інстанції від 21.02.2017 про стягнення з ТОВ "Енергія" на користь ПП "Під ключ" 299 300 грн. з посиланням на положення статті 129 Конституції України про право на касаційне оскарження судових рішень, статті 8 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 та пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України. Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.06.2017 розгляд касаційної скарги ТОВ "Енергія" відкладено на 11.07.2017 о 09 год. 50 хв. Розглянувши подану ліквідатором Назаренком С.А. заяву у судовому засіданні 11.07.2017 та вислухавши думку представника ТОВ "Енергія" - Піддубної О.В., яка заперечувала щодо її задоволення, ліквідатора ПП "Під ключ" Назаренка С.А., який підтримав подану ним заяву, а також прокурора Генеральної прокуратури України Збариха С.М., який не заперечував щодо її задоволення, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви про припинення касаційного провадження та розгляд касаційної скарги ТОВ "Енергія" по суті з огляду на таке. Положення статей 8, 64, 129 Конституції України, якими передбачено принцип забезпечення права на апеляційний та касаційний перегляд справи, гарантують право на звернення до суду із касаційною скаргою на судове рішення у визначених законом випадках. Відповідно до частини 3 статті 8 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013, положення якого застосовуються в ліквідаційній процедурі ПП "Під ключ", у касаційному порядку можуть бути оскаржені постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду таких судових рішень: ухвали про порушення справи про банкрутство, ухвали про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про звільнення (усунення, припинення повноважень) арбітражного керуючого, ухвали про перехід до наступної судової процедури, ухвали про затвердження плану санації, ухвали про припинення провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Керуючись Рішенням Конституційного Суду України від 11.03.2011 №2рп/2011 (абзац 11 підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини) та Рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2010 №3-рп (абзац 6 пункту 3 мотивувальної частини), колегія суддів Вищого господарського суду України, відповідно до статей 8, 64, 129 Конституції України, зазначає, що Конституційним Судом України зроблено висновок про те, що положення статей 106, 11113 ГПК України не містять заборони щодо касаційного оскарження ухвал, постанов господарського суду; право на судовий захист, право на рівність у судовому процесі, право на касаційне оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, не можуть бути обмежені. Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження. Отже, за змістом статті 8 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 не вбачається встановлення заборони щодо касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, прийнятої за результатами апеляційного перегляду ухвали місцевого господарського суду про стягнення на користь банкрута дебіторської заборгованості за заявою ліквідатора, поданою в межах справи про банкрутство на виконання вимог статті 41 Закону про банкрутство щодо обов'язку ліквідатора вживати заходів щодо повернення активів банкрута до ліквідаційної маси. Тому правові підстави для припинення касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Енергія" відсутні. Також, колегія суддів Вищого господарського суд України зазначає про те, що в ході провадження у справі про банкрутство процесуальним законом (пунктом 7 статті 12 та пунктом 9 статті 16 ГПК України) передбачено концентрацію всіх майнових спорів боржника в межах такого провадження. Отже, сторони окремих майнових спорів, які б за відсутності стану неплатоспроможності боржника розглядалися у позовному провадженні, що гарантує їм право на касаційне оскарження судових рішень, та які об'єднуються для спільного розгляду у справу про банкрутство неплатоспроможного позивача, не можуть бути обмежені у праві на касаційний перегляд судових рішень виключно з посиланням на те, що має місце розгляд такого спору в межах справи про банкрутство та з посиланням на частину 3 статті 8 Закону про банкрутство. Протилежне матиме наслідком дискримінацію прав сторін у справі про банкрутство та порушення принципу рівності сторін перед законом і судом, визначеної статтею 42 ГПК України, як однієї з засад здійснення правосуддя в господарському судочинстві незалежно від форми судового процесу (позовне провадження чи провадження у справі про банкрутство). Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представника ТОВ "Енергія" - Піддубну О.В., ліквідатора ПП "Під ключ" Назаренка С.А., а також прокурора Генеральної прокуратури України Збариха С.М., дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого. Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Пунктом 11 Розділу X Прикінцеві та Перехідні положення Закону про банкрутство (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року) передбачено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Матеріалами справи підтверджується та судами встановлено, що справа про банкрутство ПП "Під ключ" перебуває на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою місцевого господарського суду від 12.11.2015. Отже, до підприємства-боржника в процедурі його ліквідації застосовуються норми Закону України №4212-VІ від 22.12.2011. Відповідно до частин 1, 2 статті 41 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011, чинній з 19.01.2013, ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку. На ліквідатора покладено обов'язок щодо пред'явлення до третіх осіб вимоги з повернення банкруту сум дебіторської заборгованості. Положеннями статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Отже, за своєю правовою природою укладений між боржником - ПП "Під ключ" та ТОВ "Енергія" договір безвідсоткової позики про надання позичальнику фінансової допомоги є договором позики, який вважається вчиненим в момент здійснення позикодавцем дій щодо передання позичальнику грошових коштів в розмірі та у строки, визначені за умовами договору позики. Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України відповідно до Постанови від 24.02.2016 у справі №6-50цс16. Відповідно до статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до частин 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції з 19.01.2013 статтю 16 ГПК України доповнено частиною такого змісту: "справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини 1 статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство", а також доповнено частину 1 статті 12 пунктом 7 про підвідомчість господарським судам справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство. Перелік таких майнових вимог законодавцем не обмежено, однак передбачено винятки щодо спорів, пов'язаних з визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів) за позовом контролюючих органів, визначених Податковим кодексом України. Отже, законодавець змінив норми процесуального права в частині виключної підсудності і такі зміни поширюються на всі правовідносини у майнових спорах з боржником, які розглядаються судами у справах про банкрутство після 19.01.2013, незалежно від того, що до боржника можуть застосовуватися окремі положення матеріального та процесуального права, визначені Законом про банкрутство в редакції, яка існувала до набрання чинності Законом України №4212-VІ від 22.12.2011, та в силу пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень продовжує застосовуватися до окремих боржників. Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у Постанові №16/047 від 13.04.2016 у справі №908/4804/14, який, проаналізувавши зміни до статей 16 та 12 ГПК України в системному аналізі з положеннями Закону про банкрутство №2343-ХІІ (у редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011), зазначив про те, що за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення майнових спорів до боржника є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону №2343-ХІІ, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів. Висновки Верховного Суду України у Постанові від 13.04.2016 у справі №908/4804/14 щодо застосування норм процесуального права, відповідно до статті 11128 ГПК України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують положення статей 12, 16 ГПК України. Отже, заява ліквідатора банкрута Назаренка С.А. №02-03/467 від 02.12.2016 як така, що подана після 19.01.2013, підлягала розгляду в межах даної справи про банкрутство ПП "Під ключ" з урахуванням змін до статей 12, 16 ГПК України щодо виключної підсудності спорів з майновими вимогами до боржника (ліквідатор, як уповноважена особа на здійснення ліквідаційної процедури, заявив вимогу про стягнення з ТОВ "Енергія" на користь банкрута дебіторської заборгованості в розмірі 299 300 грн.) та положень частини 2 статті 41 Закону про банкрутство, що й було здійснено судами першої та апеляційної інстанцій. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, ухвалою місцевого господарського суду від 23.05.2011 порушено справу про банкрутство ПП "Під ключ" за загальною процедурою відповідно до Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013, введено процедуру розпорядження майном боржника; ухвалою суду від 19.03.2015 введено процедуру санації ПП "Під ключ"; постановою місцевого господарського суду від 12.11.2015 боржника визнано банкрутом та введено щодо нього ліквідаційну процедуру; ухвалою суду від 23.08.2016 ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Назаренка С.А. Матеріалами справи підтверджується та судами встановлено, що 05.12.2016 на виконання вимог статті 41 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 ліквідатор ПП "Під ключ" Назаренко С.А. звернувся до місцевого господарського суду із заявою за №02-03/467 від 02.12.2016 про стягнення грошових коштів, в якій просив стягнути з ТОВ "Енергія" на користь ПП "Під ключ" 299 300 грн. заборгованості за договором безвідсоткової позики №04/01 від 04.01.2012 на підставі статей 1046, 1049 ЦК України (том матеріалів оскарження ухвали Господарського суду Черкаської області від 21.02.2017 у справі №04/01/5026/1089/2011, а.с. 1 - 26). Розглядаючи в ліквідаційній процедурі ПП "Під ключ" у справі про банкрутство №04/01/5026/1089/2011 вимогу ліквідатора Назаренка С.А. про стягнення на користь підприємства-банкрута дебіторської заборгованості, суди встановили обставини укладення на стадії розпорядження майном ПП "Під ключ" 04.01.2012 між ТОВ "Енергія" та ПП "Під ключ" договору безвідсоткової позики №04/01, на виконання якого в період з 19.09.2013 по 08.12.2014 боржником, як позикодавцем, перераховано на користь позичальника - ТОВ "Енергія" грошові кошти на загальну суму 299 300 грн. відповідно до платіжних доручень з цільовим призначенням платежу - "фінансова допомога згідно з договором безвідсоткової позики від 04.01.2012 №04/01" (том 34, а.с. 171 - 191). При цьому, судами встановлено відсутність в матеріалах справи письмового договору безвідсоткової позики №04/01 від 04.01.2012, однак, зазначено про підтвердження факту його укладення сторонами, виходячи з обставин вчинення боржником-позикодавцем дій з перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника на виконання умов зазначеного договору позики, що підтверджується платіжними документами в яких зазначено про перерахування коштів на виконання конкретного договору позики 04.01.2012. Судами встановлено, що боржник звернувся до ТОВ "Енергія" з вимогою за №02-03/468 від 02.12.2016 про повернення коштів на суму 299 300 грн., відповіді на яку позичальник не надав (том 37, а.с. 65-66, том 43, а.с. 113); суди встановили, що на момент заявлення ліквідатором вимоги про стягнення суми позики на користь боржника в межах даної справи про банкрутство, грошові кошти не було повернено позичальником в порушення вимог статей 1046, 1049 ЦК України. Зазначені обставини суди оцінили як такі, що свідчать про наявність підстав для задоволення вимоги боржника в особі ліквідатора Назаренка С.А. про стягнення з позичальника грошових коштів на суму 299 300 грн., наданих боржником ТОВ "Енергія" як фінансової допомоги згідно з договором безвідсоткової позики №04/01 від 04.01.2012, та які не було повернено позичальником на вимогу боржника-позикодавця. Суди відхилили як доказ погашення ТОВ "Енергія" заборгованості перед ПП "Під ключ" за спірним договором позики, наданий позичальником акт звірки проведення розрахунків між сторонами за період з 01.01.2013 по 08.12.2014, оцінивши його як такий, що не є первинним бухгалтерським документом, що засвідчує здійснення господарської операції та факт сплати коштів, а лише підтверджує наявність між ПП "Під ключ" та ТОВ "Енергія" правовідносин, пов'язаних з одержанням позики; при цьому, суди зазначили, що в даному акті звірки не відображені фінансові операції з надання боржником грошових коштів позичальнику саме як фінансової допомоги згідно договору безвідсоткової позики від 04.01.2012 №04/01, а зазначено про фінансові операції, що не підтверджені первинними бухгалтерськими документами (том 35, а.с. 164 - 166). Переглядаючи вимогу ліквідатора Назаренка С.А. про стягнення на користь ПП "Під ключ" заборгованості ТОВ "Енергія" за договором безвідсоткової позики №04/01 від 04.01.2012 на суму 299 300 грн. в апеляційному порядку, апеляційний суд погодився із здійсненою місцевим господарським судом оцінкою доказів, наданих ліквідатором на підтвердження дебіторської заборгованості ТОВ "Енергія" перед ПП "Під ключ" на спірну суму, та не вбачав правових підстав для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції від 21.02.2017 про стягнення з позичальника грошових коштів на суму 299 300 грн. за заявою ліквідатора банкрута. Однак, суд апеляційної інстанції, в порушення вимог статей 33, 34, 43, 99, 101 ГПК України, не здійснив повного апеляційного перегляду справи та не надав власної оцінки доданим позичальником до апеляційної скарги випискам з рахунка ТОВ "Енергія" у ПАТ "Банк "Софійський" за березень 2014, в яких відображено дані про перерахування позичальником на банківський рахунок ПП "Під ключ" грошових коштів на загальну суму 275 000 грн. з призначенням платежу: "повернення фінансової допомоги згідно договору безпроцентної позики №04/01 від 04.01.2012", що не узгоджується з вимогами статей 43, 82 ГПК України щодо прийняття господарським судом рішення по суті спору за результатами оцінки доказів, поданих сторонами у справі, в їх сукупності (том матеріалів оскарження ухвали Господарського суду Черкаської області від 21.02.2017 у справі №04/01/5026/1089/2011, а.с. 70 - 74). Також, колегія суддів касаційного суду зазначає про порушення апеляційним судом вимог статті 101 ГПК України та засад верховенства права згідно статті 129 Конституції України, яке полягає у пануванні права у всіх сферах життя суспільства, зокрема, в судочинстві та зобов'язує суд утримуватися від необґрунтованих дій щодо неприйняття до уваги наданих сторонами доказів у справі на підтвердження своїх вимог та заперечень, в тому числі на стадії апеляційного провадження, виходячи з компетенції суду апеляційної інстанції щодо перегляду справи в апеляційному порядку в повному обсязі за наявними у справі та додатково поданими доказами. Отже, висновки апеляційного суду про невиконання ТОВ "Енергія" зобов'язання з повернення грошових коштів, наданих ПП "Під ключ" як фінансової допомоги за договором безпроцентної позики №04/01 від 04.01.2012, що є підставою для стягнення з позичальника спірної суми заборгованості за рішенням суду на вимогу позикодавця, є передчасними та зроблені за умов оцінки судом лише наданих ліквідатором банкрута-позикодавця первинних документів на підтвердження факту перерахування ПП "Під ключ" грошових коштів на користь ТОВ "Енергія" на суму 299 300 грн. на виконання договору позики, що не узгоджується з вимогами статті 43 ГПК України щодо оцінки доказів та порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом згідно статті 42 ГПК України. Також, колегія суддів касаційного суду зазначає, що в силу частини 3 статті 1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Виходячи з положень статей 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством з метою надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Отже, законодавцем встановлено обов'язок суб'єкта господарювання щодо обліку його господарських операцій на підставі первинних документів з їх відображенням в облікових регістрах того звітного періоду, в якому господарські операції були здійснені. Відтак, розглядаючи спір про стягнення з позичальника заборгованості за договором позики суд повинен надати оцінку документам бухгалтерського обліку позикодавця та руху грошових коштів по його банківських рахунках з метою з'ясування обставин виконання позичальником зобов'язання з повернення коштів, наданих позикодавцем. Разом з тим, в порушення вимог статей 33, 34, 43, 99, 101 ГПК України, апеляційний суд не перевірив, чи зараховувалися на банківський рахунок ПП "Під ключ" грошові кошти, перераховані з рахунка ТОВ "Енергія" в установі банку на користь ПП "Під ключ" в якості повернення фінансової допомоги за договором безпроцентної позики №04/01 від 04.01.2012, та чи відображено такі фінансові операції в бухгалтерській звітності ПП "Під ключ". Отже, судом апеляційної інстанції неповно досліджено обставини справи на предмет вчинення позичальником дій, спрямованих на виконання спірного договору позики, та прийняття такого виконання позикодавцем. Колегія суддів касаційного суду зазначає, що суди повинні неухильно додержуватися вимог про законність та обґрунтованість рішення у справі, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. З огляду на зазначене та враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції відповідно до статей 1115, 1117 ГПК України, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2017, висновки за змістом якої зроблені з порушенням зазначених норм матеріального та процесуального права, та передання справи №04/01/5026/1089/2011 на новий апеляційний розгляд до суду апеляційної інстанції в іншому складі суду. При новому апеляційному розгляді справи апеляційному суду необхідно врахувати викладене, переглянути справу в повному обсязі, дослідити надані позичальником на стадії апеляційного провадження докази (банківські виписки про рух коштів по рахунку ТОВ "Енергія") на підтвердження виконання ним обов'язку з повернення фінансової допомоги, наданої боржником за договором безпроцентної позики №04/01 від 04.01.2012, перевірити факт зарахування грошових коштів, перерахованих ТОВ "Енергія" на погашення позики, на банківський рахунок ПП "Під ключ", з відображенням зазначеної фінансової операції у бухгалтерському обліку ПП "Під ключ", та з огляду на встановлене прийняти обґрунтоване рішення по суті спору з дотриманням вимог статей 33, 34, 43, 99, 101, 103 ГПК України. На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, ПОСТАНОВИВ: 1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія" задовольнити частково. 2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 у справі №04/01/5026/1089/2011 скасувати. Справу №04/01/5026/1089/2011 передати на новий апеляційний розгляд до Київського апеляційного господарського суду в іншому складі суду. Головуючий Л.Й. Катеринчук Судді С.В. Куровський В.Я. Погребняк