Справа № Б8/030-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: [email protected] У Х В А Л А "14" червня 2017 р. Справа № Б8/030-12 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Експерт", Київська область, м. Кагарлик до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Богуславщина", Київська область, Богуславський район, с. Медвин 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Богуславщина-ЕКО", Київська область, Богуславський район, с. Мисайлівка про визнання угоди недійсною Суддя Лопатін А.В. в межах справи № Б8/030-12 про банкрутство ТОВ "Агро-Богуславщина" за участю представників згідно з протоколом судового засідання. Обставини справи: У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № Б8/030-12 за заявою Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Богуславщина" про банкрутство. Постановою господарського суду Київської області від 23.12.2013 р. (суддя Наріжний С.Ю.) завершено процедуру санації боржника, визнано банкрутом ТОВ "Агро-Богуславщина", відкрито ліквідаційну процедуру останнього. 03.01.2017 р. від ТОВ "Агро Експерт" надійшла заява про визнання правочину, оформленого видатковою накладною № 386 від 31.10.2011 р., за яким ТОВ "Агро-Богуславщина" передало, а ТОВ "Агро-Богуславщина-ЕКО" прийняло незавершене виробництво кукурудзи врожаю 2011 р. на загальну суму 401895,60 грн. недійсним. Ухвалою господарського суду Київської області від 10.01.2017 р. прийнято заяву ТОВ "Агро Експерт" про визнання угоди недійсною до розгляду в межах справи № Б8/030-12 про банкрутство ТОВ "Агро-Богуславщина", розгляд заяви ТОВ "Агро Експерт" призначено на 22.02.2017 р. 21.02.2017 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником ОСОБА_4 подано клопотання про відкладення розгляду справи. 22.02.2017 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником ТОВ "Агро-Богуславщина-ЕКО" подано заяву про застосування строків позовної давності. Ухвалою господарського суду Київської області від 22.02.2017 р. розгляд заяви ТОВ "Агро Експерт" відкладено, розгляд заяви про застосування строків позовної давності призначено на 01.03.2017 р. 01.03.2017 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником заявника подано документи для доручення до матеріалів справи. Ухвалою господарського суду Київської області від 01.03.2017 р. розгляд заяви ТОВ "Агро Експерт", розгляд заяви про застосування строків позовної давності відкладено на 12.04.2017 р. 11.04.2017 р. через канцелярію господарського суду Київської області ліквідатором ТОВ "Агро-Богуславщина" подано заяву про забезпечення позову. 12.04.2017 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником ТОВ "Агро-Богуславщина-ЕКО" подано заяву про застосування строків позовної давності. Ухвалою господарського суду Київської області від 12.04.2017 р. розгляд заяви ТОВ "Агро Експерт", розгляд заяви про застосування строків позовної давності відкладено, розгляд заяви ліквідатора ТОВ "Агро-Богуславщина" про забезпечення позову призначено на 14.06.2017 р., повторно зобов'язано відповідача надати суду: відзив (письмові пояснення) на заяву ТОВ "Агро Експерт" з наданням доказів, що підтверджують викладені обставини; докази надсилання позивачу копії відзиву порядку, передбаченому ст. 59 ГПК України. В судовому засіданні, заслухавши присутніх учасників судового процесу та розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне: Матеріали справи містять заяву ліквідатора ТОВ "Агро-Богуславщина" - Чучкова М.О. про забезпечення позову, відповідно до якої останній просить суд накласти арешт на майно та грошові суми, що належать відповідачу ТОВ "Агро-Богуславщина-ЕКО", а також в зазначеній заяві заявник (відповідач-1) просить суд відстрочити сплату судового збору за подачу цієї заяви, а в подальшому судові витрати покласти на відповідача-2. Розглянувши вказану заяву, суд зазначає таке: Відповідно до ст.8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. Аналогічна правова позиція викладена в п. 3.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України». Виходячи з положень зазначеної норми, відстрочення сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин. До того ж вказаною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору. Водночас, ліквідатор ТОВ "Агро-Богуславщина" - Чучков М.О. в своїй заяві жодним чином не обґрунтовує вимогу щодо відстрочення сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову, у зв'язку з чим, у суду відсутні правові підстави для її задоволення. За таких обставин, враховуючи, що ліквідатором ТОВ "Агро-Богуславщина" - Чучковим М.О. не здійснено оплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову у встановленому Законом України «Про судовий збір» розмірі, суд залишає його заяву про забезпечення позову без розгляду. Заслухавши пояснення присутніх учасників судового процесу та розглянувши заяву ТОВ "Агро Експерт" про визнання недійсним правочину, оформленого видатковою накладною № 386 від 31.10.2011 р., за яким ТОВ "Агро-Богуславщина" передала, а ТОВ "Агро-Богуславщина-ЕКО" прийняло незавершене виробництво кукурудзи врожаю 2011 р. на загальну суму 401895,60 грн., судом встановлено наступне: Так, присутній представник заявника підтримав свою заяву, а присутній представник відповідача-2, в свою чергу, заявлені вимоги не визнав та просив в задоволенні заяви про визнання недійсним правочину, оформленого видатковою накладною № 386 від 31.10.2011 р., відмовити. Вказана заява ТОВ "Агро Експерт" обґрунтована тим, що правочин, оформлений видатковою накладною № 386 від 31.10.2011 р. укладено з пов'язаною особою, крім того, за переданий товар відповідач-2 не розрахувався та вказаний правочин вчинено всупереч цілям діяльності ТОВ "Агро-Богуславщина", що спричинило шкоду боржнику та його кредиторам. Крім того, заявник зазначає, що оспорюваний правочин було укладено в порушення арешту на майно ТОВ "Агро-Богуславщина", накладеного ВДВС Богуславського РУЮ Київської області. Разом з тим, ТОВ "Агро Експерт" звертаючись до суду з вищевикладеною заявою посилається на приписи статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", як на правову підставу звернення з такою заявою конкурсного кредитора та розгляду даного спору в межах справи про банкрутство та просить суд з підстав, передбачених вказаною статтею Закону, визнати правочин недійсним. Відповідно до частини першої вказаної статті Закону правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: - боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; - боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; - боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; - боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; - боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; - боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог. Так, заявник посилається на наступне: Статтею 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора, якщо боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог. Разом з тим, ТОВ "Агро Експерт" жодні докази на підтвердження викладених в заяві обставин не подало. Таким чином, ТОВ "Агро Експерт" належними та допустимими доказами не доведено наявності правових підстав, встановлених ст. 20 Закону, зокрема здійснення боржником відчуження майна безоплатно, для задоволення, поданої у порядку вказаної норми Закону, заяви. За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Статтею 4-2 ГПК України встановлено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Приписами статті 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Разом з тим, заявником, подаючи заяву у порядку статті 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в межах провадження у справі про банкрутство, жодним чином не доведено наявності правових підстав для звернення до суду, з метою захисту свого права (у разі його порушення), з заявою про визнання правочину недійсним саме в такий спосіб, оскільки твердження ТОВ "Агро Експерт" про те, що боржником відчужено майно безоплатно, що відповідно до вказаної норми є підставою для визнання правочину недійсним не знайшли свого підтвердження, як і те, що правочин укладено в супереч цілям діяльності боржника, між заінтересованими особами та у порушення накладеного на його майно органом ДВС арешту. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондується зі способами захисту права, які перелічені в ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України. Крім того, відповідно до ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Предмет позову визначає позивач. З огляду на викладене, враховуючи обраний ТОВ "Агро Експерт" спосіб захисту права та зміст заявленої вимоги, подання заяви в межах справи про банкрутство керуючись приписами статті 20 Закону, оскільки заявником не доведено наявності передбачених вказаної статтею підстав для визнання недійсним правочину, суд дійшов висновку, що заява ТОВ "Агро Експерт" про визнання правочину недійсним, подана у порядку вказаної норми не підлягає задоволенню. Разом з тим, відповідачем-2, під час розгляду даного спору, було подано заяву про застосування строків позовної давності у справі № Б8/030-12, в якій останній просить суд відмовити в задоволенні заяви ТОВ "Агро Експерт" про визнання недійсним правочину, оформленого видатковою накладною від 31.10.2011 р. № 386, з підстав пропущення строку позовної давності. В той час як, присутній в судовому засіданні уповноважений представник відповідача-2, як вже зазначалось, заявлені вимоги не визнав. Крім того, заявником, в свою чергу, подано заяву, в якій останній просить суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності та поновити строк позовної давності на подачу ТОВ "Агро Експерт" заяви про визнання недійним правочину, оформленого видатковою накладною від 31.10.2011 р. № 386. Відповідно до частини п'ятої ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Відповідно до абз. 2 п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Статтею 53 ГПК України встановлено, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. Виходячи із змісту вказаної статті, поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій. Отже, відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується, виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об'єктивно перешкоджали заявнику реалізувати своє право, у разі його порушення, на подання до суду заяви про визнання правочину недійсним. ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, отже у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску процесуального строку оцінити доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, доказі, що підтверджують обґрунтування такого клопотання та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинні містити роз'яснення причин пропуску і підстав, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. ТОВ "Агро Експерт" в зазначеній заяві посилається на те, що йому стало відомо про наявність вказаного правочину лише в 2016 р. від керівника боржника та кредитора - ОСОБА_3, проте жодними доказами вказані твердження не підтверджує. За таких обставин, враховуючи, що ТОВ "Агро Експерт" не подано доказів, що б підтверджували поважність причин пропуску строку позовної давності, суд відмовляє останньому в його поновленні. Що стосується заяви відповідача-2 про застосування строків позовної давності, суд зазначає таке: Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частиною третьою ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Згідно з частиною четвертою ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відповідно до пп. 2.3. п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України). Таким чином, суд застосовує позовну давність лише у разі обґрунтованості вимог заявлених до відповідачів, проте в даному спорі судом встановлено відсутність правових підстав для задоволення заяви ТОВ "Агро Експерт" про визнання правочину недійсним, так як судом не було встановлено факту порушення вимог законодавства під час укладення оспорюваного договору, а тому відсутні правові підстави для задоволення заяви про застосування позовної давності до спірних правовідносин в даному випадку. Крім того, в п. 2 прохальної частини вищевказаної заяви ТОВ "Агро Експерт" про визнання поважними причини пропуску строку позовної давності заявник просить суд в якості доказів витребувати у відповідача-2 оригінал видаткової накладної від 31.10.2011 р. № 386, а від реєстратора Богуславського районного управління юстиції Київської області оригінал статутних документів відповідача-2. Разом з тим, під час розгляду даного спору, судом встановлено, що заявником жодними доказами не підтверджено обставини, на які останній посилається в обґрунтування своїх вимог, у зв'язку з чим, дійшов висновку, що для вирішення даного спору не є необхідним витребування вказаних документів. Згідно з приписами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за результатами розгляду спору в межах справи про банкрутство господарський суд виносить ухвалу. Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати підлягають покладенню на позивача. Зважаючи на вищевикладене, керуючись ст. 86 Господарського процесуального кодексу України та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд ухвалив: 1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Експерт" від 28.12.2016 р. № 105 (вх. № 11/17, 03.01.2017 р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Богуславщина" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Богуславщина-ЕКО" про визнання недійсним правочину, оформленого видатковою накладною від 31.10.2011 р. № 386 залишити без задоволення. Копію ухвали направити учасникам судового процесу. Суддя А.В. Лопатін