Справа № 5010/1126/2012-Б-25/24

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 вересня 2017 року Справа № 5010/1126/2012-Б-25/24 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Короткевича О.Є., Куровського С.В., розглянувши касаційну скаргу гр. ОСОБА_5., м.Івано-Франківськ на постанову від 27.02.2017 Львівського апеляційного господарського суду та ухвалу від 17.11.2016 господарського суду Івано-Франківської області у справі № 5010/1126/2012-Б-25/24 господарського суду Івано-Франківської області про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Станіславінвестбуд", м.Івано-Франківськ ліквідатор Пурій Р.П., м. Львів голова комітету кредиторів гр. ОСОБА_6, м. Івано-Франківськ в судовому засіданні взяв участь представник боржника Білоцерковець Н.В., довір. ВСТАНОВИВ: Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 31.08.2012 порушено справу №5010/1126/2012-Б-25/24 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Станіславінвестбуд" (далі - боржник) у порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013). Ухвалою від 21.03.2013 затверджено реєстр грошових вимог кредиторів боржника на загальну суму 32 604 205,27 грн. Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 21.01.2014 визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Пурія Р.П., зобов'язано його вчинити певні дії та інше. Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 17.11.2016 (суддя Скапровська І.М.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано банкрута, як юридичну особу, та припинено провадження у справі. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2017 (судді: Мирутенко О.Л. - головуючий, Кравчук Н.М., Бонк Т.Б.) вказану ухвалу залишено без змін. Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, кредитор боржника гр. Король Б.Й. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована порушення судами норм процесуального права, зокрема ст.ст. 41, 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI, далі - Закон про банкрутство). Кредитор зазначає про невжиття ліквідатором реальних заходів щодо розшуку та повернення до ліквідаційної маси майна боржника, зокрема незаконно відчуженого вже після порушення провадження у справі про банкрутство, з метою погашення вимог кредиторів. Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Затверджуючи звіт та ліквідаційний баланс банкрута, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що під час проведення процедури ліквідації ліквідатор банкрута здійснив всі заходи, передбачені ст. 41 Закону про банкрутство, у тому числі здійснив реалізацію майна на аукціоні на загальну суму 1 169 795,68 грн. та частково погасив вимоги кредиторів в сумі 1 031 248, 15 грн. За результатом ліквідаційної процедури у банкрута відсутні активи, необхідні для задоволення вимог кредиторів. Проте такі висновки судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими визнати не можна у зв'язку з наступним. Як вбачається, загальний розмір визнаних у даній справі грошових вимог кредиторів становить 32 604 205,27 грн., тобто є значним та свідчить про здійснення боржником активної господарської діяльності. Згідно зі ст. 41 Закону про банкрутство ліквідатор аналізує фінансове становище боржника; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту дебіторської заборгованості; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб. Отже, в ліквідаційній процедурі ліквідатор повинен не обмежуватись лише направленням запитів, а вживати й інших заходів щодо пошуку майна, що знаходиться у третіх осіб (виявлення та визнання недійсними угод боржника про відчуження майна, виявлення дебіторської заборгованості тощо). Таким чином, завданням ліквідатора є дійсний та належний пошук майна банкрута, а не лише констатація факту відсутності майна. У разі виявлення фактів незаконного відчуження майна ліквідатор повинен вжити заходів з повернення його до ліквідаційної маси, у тому числі з використанням механізму визнання недійсними правочинів та спростування майнових дій боржника, передбаченого ст. 20 Закону про банкрутство. За приписами ч. 6 ст. 41 Закону про банкрутство протягом 15 днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до законів України. Однак, не зважаючи на це, судами попередніх інстанцій встановлено, що на протязі усього часу здійснення ним повноважень дії ліквідатора полягали лише у направленні запитів про наявність майна боржника та аналізі даних Державних реєстрів, за відсутності відомостей про дослідження первинної документації боржника. Враховуючи значний обсяг кредиторської заборгованості боржника, саме первинна документація боржника має містити відомості про майнові активи, зокрема дебіторську заборгованість, відчужене майно (цінні папери, грошові кошти) тощо. При цьому вже під час ліквідаційної процедури на виконання вимог ухвали суду першої інстанції самим ліквідатором до матеріалів справи було долучено ряд договорів купівлі-продажу нерухомого майна боржника - квартир в м. Івано-Франківську. Вказані договори про відчуження майна у 2013 році від імені божника були укладені комерційним директором Тимківим Р.М. Зазначене свідчить, що вже після порушення провадження у справі про банкрутство в процедурі розпорядження майном мало місце відчуження боржником нерухомого майна. У той же час відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону про банкрутство (у редакції, чинній до 19.01.2013) відчуження нерухомого майна боржника його керівником в процедурі розпорядження майном можливо виключно за згодою розпорядника майна. При цьому звертає увагу та обставина, що функції розпорядника майна боржника протягом усього строку процедури розпорядження майном виконував арбітражний керуючий Пурій Р.П., який у подальшому і був призначений ліквідатором та здійснював ліквідаційну процедуру в даній справі про банкрутство. Отже, арбітражний керуючий Пурій Р.П., як розпорядник майна, не міг не знати про факт відчуження вказаного майна боржника, проте не вжив жодних заходів з його збереження в процедурі розпорядження майном, а у подальшому, виконуючи функції ліквідатора, не вчинив дій, спрямованих на з'ясування як долі грошових коштів, отриманих боржником від реалізації майна, так і перевірки правомірності відчуження майна та не розглянув і можливість застосування положень ст. 20 Закону про банкрутство з метою поповнення ліквідаційної маси. Зазначене свідчить, що протягом усього строку ліквідаційної процедури, яка загалом склала більше двох років, ліквідатор не вжив жодних ефективних та належних заходів з метою виконання своїх обов'язків щодо розшуку майна банкрута (дослідження первинної документації боржника, звернення до правоохоронних органів, повернення майна до ліквідаційної маси тощо). Викладені обставини свідчать про неналежне виконання ліквідатором покладених на нього обов'язків, що завдало шкоди кредиторам боржника та відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону про банкрутство може бути підставою для усунення арбітражного керуючого від виконання ним своїх обов'язків. При затвердженні звіту ліквідатора суди попередніх інстанцій у порушення вимог ст. 43 ГПК України вказаних обставин здійснення ліквідаційної процедури не дослідили, не надавши їм належної правової оцінки. Відтак, судами попередніх інстанцій передчасно затверджено звіт ліквідатора банкрута і ліквідаційний баланс та припинено провадження у справі. У той же час вищевказані обставини здійснення ліквідаційної процедури не можуть бути з'ясовані судом касаційної інстанції в силу положень ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України. Це прерогатива судів першої та апеляційної інстанцій. У зв'язку з чим суд касаційної інстанції позбавлений можливості прийняти рішення по суті справи. За таких обставин оскаржувана ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції на стадію ліквідації. При новому розгляді суду необхідно врахувати викладене, вирішити питання про заміну ліквідатора та, повно і всебічно дослідивши всі обставини справи, розглянути справу з дотриманням вимог чинного законодавства. Колегія суддів звертає увагу, що новому ліквідатору слід, зокрема, здійснити дії щодо аналізу первинної документації боржника, вжити вичерпних заходів стосовно пошуку майна боржника, у тому числі відчуженого в процедурі розпорядження майном та повернення його до ліквідаційної маси шляхом визнання недійсними відповідних договорів купівлі-продажу майна. Одночасно колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. У зв'язку з чим невиконання обов'язкових вказівок суду касаційної інстанції є порушенням норм процесуального права, а отже безумовною підставою для скасування судового рішення. Крім того, у зв'язку зі скасуванням ухвали про ліквідацію боржника та припинення провадження у справі про банкрутство при новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно вирішити питання щодо відновлення в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису щодо юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Станіславінвестбуд" відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 41, 114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. ст. 43, 1115, 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд ПОСТАНОВИВ: 1. Касаційну скаргу гр. ОСОБА_5. задовольнити. 2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2017 та ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 17.11.2016 у справі № 5010/1126/2012-Б-25/24 скасувати. 3. Справу № 5010/1126/2012-Б-25/24 передати на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області в іншому складі суду. Головуючий Б.М. Поляков Судді О.Є. Короткевич С.В. Куровський