Справа № 45/79б-908/4389/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 вересня 2017 року Справа № 45/79б-908/4389/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - Білошкап О.В., суддів - Катеринчук Л.Й., Погребняка В.Я., за участю представників сторін в режимі відеоконференції ТОВ "Пасіфік" - Острик С.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пасіфік" в особі ліквідатора Забродіна О.М. та Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.05.2017 у справі №45/79б-908/4389/14 за заявами Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" та ліквідатора ТОВ "Пасіфік" Забродіна О.М. про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 13.06.2012 та повернення майна, в межах справи №45/79б-908/4389/14 за заявою Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Пасіфік", - В С Т А Н О В И В: Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.03.2017 року у справі № 45/79б-908/4389/14 (суддя Чорненька І.К.) (в редакції ухвали суду від 10.04.2017 року про виправлення описки) задоволено заяву Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" №200-12-4-7/1740 від 18.09.2014р. про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 13.06.2012р. та повернення у власність об'єкту нерухомого майна, задоволено заяву ліквідатора ТОВ "ПАСІФІК" Забродіна О.М. №б/н від 30.11.2016р. про визнання договору купівлі-продажу від 13.06.2012р. недійсним та витребування майна із чужого незаконного володіння, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 13.06.2012р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАСІФІК" в особі ліквідатора Демидова О.В. та ОСОБА_7, що посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Апалько Мариною Юхимівною 13.12.2012р. за реєстровим номером 650; витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_9 (паспорт НОМЕР_2, виданий 28.07.1995р. Орджонікідзевським РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області, ІПН НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАСІФІК" (Донецька область, м. Маріуполь, Приморський район, провулок Дніпровський, буд. 15) об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, розташоване за адресою: Донецька область, АДРЕСА_2, приміщення 66, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ПАСІФІК" на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованому 30.08.2005р. за реєстровим номером 6863 приватним нотаріусом Апалько М.Ю., залишено без розгляду заяву ліквідатора №02-01/01 від 04.05.2016р. про вжиття заходів забезпечення інтересів банкрута та забезпеченого кредитора. Постановою постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.05.2017 (колегія суддів: головуючий суддя - Агапов О.Л., Будко Н.В., Сгара Е.В.) ухвалу господарського суду Донецької області від 14.03.2017 року у справі № 45/79б-908/4389/14 скасовано, у задоволенні заяв ПАТ "ОТП Банк" та ліквідатора ТОВ "ПАСІФІК" Забродіна О.М. про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 13.06.2012 року, про повернення у власність нерухомого майна та витребування майна із чужого незаконного володіння відмовлено. Товариство з обмеженою відповідальністю "Пасіфік" в особі ліквідатора Забродіна О.М. та Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.05.2017 скасувати, а ухвалу господарського суду Донецької області від 14.03.2017 залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 387, 388 ЦК України, ст. 35 ГПК України. Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.08.2017 клопотання ТОВ "Пасіфік" в особі ліквідатора Забродіна О.М. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, розгляд касаційних скарг відкладено на 12.09.2017 та доручено Господарському суду Запорізької області забезпечити проведення відеоконференції 12.09.2017 року. 11.09.2017 до суду касаційної інстанції надійшло клопотання від учасника провадження ОСОБА_7 про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю представника прийняти участь в судовому засіданні 12.09.2017. Розглянувши вказане клопотання та вислухавши думку представника ТОВ "Пасіфік", колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки строки розгляду касаційної скарги обмежені ст. 111-8 ГПК України і ухвалою суду від 29.08.2017 розгляд касаційних скарг було відкладено на 12.09.2017, представники сторін про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а нез'явлення уповноважених представників сторін в судове засідання касаційної інстанції не перешкоджає розгляду справи. 12.09.2017 справа слухалась в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представника ТОВ "Пасіфік", перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Донецької області від 24.10.2011р. порушена справа за заявою Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Пасіфік" на підставі ст.52 Закону Україну "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 30.06.1999р. (із змінами та доповненнями). Постановою господарського суду Донецької області від 02.11.2011р. боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Демидова О.В. Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.01.2013р. припинені повноваження арбітражного керуючого Демидова О.В. в якості ліквідатора ТОВ "Пасіфік", ліквідатором по справі призначено арбітражного керуючого Забродіна О.М. 28.10.2014р. Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" звернулось до господарського суду Запорізької області із заявою №200-12-4-7/1740 від 18.09.2014р. про визнання договору купівлі-продажу від 13.06.2012р. недійсним та повернення у власність об'єкту нерухомого майна. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.10.2014р. задоволено заяву ПАТ "ОТП Банк" про забезпечення позову; накладено арешт на нежитлове приміщення №6 (а/п), а саме: кімнати 1-10, 12-15, сходові клітини 1, загальною площею 529,0кв. м., що знаходиться за адресою: Донецька область, АДРЕСА_2, яке належить громадянці ОСОБА_7 08.12.2014р. ПАТ "ОТП Банк" звернулось до суду із заявою №200-12-4.7/2233 від 05.12.2014р. про уточнення вимог заяви про визнання договору купівлі-продажу від 13.06.2012р. недійсним та повернення у власність об'єкту нерухомого майна та із заявою №200-12-47/2235 від 05.12.2014р. про забезпечення позову шляхом накладання арешту на нерухоме майно, яке належить ТОВ "НЬЮ СТЕП", м. Маріуполь. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.12.2014р. задоволено заяву ПАТ "ОТП Банк" від 05.12.2014р. про забезпечення позову; накладено арешт на нежитлове приміщення №66, загальною площею 529,0кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька область, АДРЕСА_2, яке належить ТОВ "НЬЮ СТЕП". Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.04.2015р. передано справу (матеріали справи) №45/79б про банкрутство ТОВ "Пасіфік" до господарського суду Донецької області. 05.12.2016 ліквідатор ТОВ "Пасіфік" Забродін О.М. звернувся до суду першої інстанції із заявою №б/н від 30.11.2016р. про визнання договору купівлі-продажу недійсним від 13.06.2012р. та повернення (витребування за ст.388 ЦК України) майна із чужого незаконного володіння. Задовольняючи подані заяви та визнаючи недійсним договір купівлі-продажу від 13.06.2012р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАСІФІК" в особі ліквідатора Демидова О.В. та ОСОБА_7, суд першої інстанції послався на преюдиційне значення обставин, встановлених постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.12.2012р. у справі №5006/41/24пн/2012, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.02.2013р., якою було визнано недійсними відкриті торги, що були проведені 13.06.2012р. з реалізації майна ТОВ "Пасіфік", а саме, нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: Донецька область, АДРЕСА_2, прим. 66 та за результатами яких між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАСІФІК" в особі ліквідатора Демидова О.В. та ОСОБА_7 було укладено спірний договір купівлі-продажу від 13.06.2012р. Визнання недійсним вказаного правочину (з підстав недійсності аукціону, проведеного з порушеннями закону при здійсненні процедури продажу) виключає наявність волі відчужувача (ТОВ "Пасіфік", від імені якого діяв ліквідатор Демидов О.В.) на вчинення даного правочинну. Оскільки спірне майно вибуло з володіння ТОВ "ПАСІФІК" поза його волею, воно підлягає витребуванню на підставі ст. 388 ЦК України з чужого незаконного володіння, а саме у ОСОБА_10, тобто в особи, у володінні якої знаходилось спірне майно. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні заяв ПАТ "ОТП Банк" та ліквідатора ТОВ "ПАСІФІК" Забродіна О.М. про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 13.06.2012 року, повернення у власність нерухомого майна та витребування майна із чужого незаконного володіння, суд апеляційної інстанції послався на те, що заявниками вибраний невірний спосіб захисту, судом першої інстанції при вирішенні спору безпідставно застосована ст.35 ГПК України, оскільки при розгляді справи № 5006/41/24пн/2012 ні ТОВ "НЬЮ СТЕП", ні останній власник спірного майна ОСОБА_9 не брали участь при вирішенні спору у вказаній справі. Крім того, заявниками не доведено, що задоволення їх позову призведе до бажаних результатів відновлення як прав іпотекодержателя, так і банкрута, адже підстави для реалізації спірного майна не відпали. Оскільки реалізоване на відкритих торгах нежитлове приміщення було предметом відповідних договорів іпотеки, право власності ТОВ "ПАСІФІК" було обтяжено на користь ПАТ "ОТБ Банк" та подальша доля цього майна вже не в повній мірі залежала від волевиявлення товариства - банкрута, хоча до моменту проведення торгів ТОВ "ПАСІФІК" і було його власником, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що витребування майна у спорі, що розглядається, не призведе до поновлення прав та охоронюваних законом інтересів, адже не зробить можливим вільне володіння, користування та розпорядження цим майном, та єдиним наслідком такого рішення суду має бути його подальша повторна реалізація. Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, в процесі здійснення ліквідаційної процедури ТОВ "ПАСІФІК" ліквідатором Демидовим О.В. виявлено та включено до складу ліквідаційної маси майно банкрута, що належить йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 30.08.2005р., а саме - нежитлове приміщення 66, розташоване за адресою: Донецька область, АДРЕСА_2. 13.06.2012р. ліквідатором із залученням Товарної біржі "Донбаська товарна біржа" проведені відкриті торги (аукціон) з реалізації вказаного майна банкрута. Результати аукціону оформлені протоколом №008 від 13.06.2012р., згідно якого переможцем аукціону визнано ОСОБА_7 Відповідно до ч.10 ст.30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній на момент проведення аукціону) продаж майна банкрута оформлюється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів. Продаж спірного майна банкрута на підставі протоколу аукціону №008 від 13.06.2012р. було оформлено договором купівлі-продажу від 13.06.2012р., укладеним між переможцем аукціону ОСОБА_7 та ТОВ "ПАСІФІК" в особі ліквідатора Демидова О.В., який був зареєстрований в реєстрі за №650, засвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Апалько М.Ю. За актом прийому-передачі від 13.06.2012р. вказане майно було передане переможцю аукціону - ОСОБА_7 та зареєстроване за нею міським КП "Маріупольське БТІ" відповідно до витягу №34497721. Порядок продажу майна ТОВ "ПАСІФІК" в ліквідаційній процедурі на предмет його додержання ліквідатором Демидовим О.В. та організатором аукціону вимог закону досліджувався судами в позовному провадженні в межах справи №5006/41/24пн/2012. Так, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.12.2012р. визнано недійсними відкриті торги, що проведені 13.06.2012р. з реалізації нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: Донецька область, АДРЕСА_2, прим. 66. Судом апеляційної інстанції було встановлено, що торги від 13.06.2012р. з реалізації майна банкрута були проведені з порушенням вимог ч.2 ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній до 19.01.2013р.), а реалізація майна на вказаних торгах порушила майнові права та законні інтереси позивача - ПАТ "ОТП Банк" як кредитора та іпотекодержателя. Постановою Вищого господарського суду України від 12.02.2013р. постанова Донецького апеляційного господарського суду від 21.12.2012р. у справі №5006/41/24пн/2012 залишена без змін. Згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що в судовому порядку вже було встановлено факт неправомірності проведення аукціону, а також визначення переможця аукціону і пов'язаного з цим завершення процедури торгів шляхом підписання протоколу ліцитатором та покупцем, тому встановлені у вказаному судовому рішенні факти мають преюдиційне значення для даної справи в силу ст.35 ГПК України та не потребують додаткового встановлення. Відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у справі про банкрутство угода може бути визнана недійсною відповідно до цивільного законодавства України. Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Частиною 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до.ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Оскільки постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.12.2012р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.02.2013р., визнано недійсними відкриті торги з реалізації нежитлового приміщення, що проведені 13.06.2012р. у зв'язку з порушенням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" при проведенні аукціону, вказані обставини є підставою для визнання недійсними результатів аукціону, а саме, договору купівлі-продажу від 13.06.2012р., який було укладено між переможцем аукціону ОСОБА_7 та ТОВ "ПАСІФІК" в особі ліквідатора Демидова О.В. Отже, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ліквідатора про визнання недійсним договору та визнав недійсним договір купівлі-продажу від 13.06.2012р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАСІФІК" в особі ліквідатора Демидова О.В. та ОСОБА_7, що посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Апалько М.Ю.13.12.2012р. за реєстровим номером 650. Згідно ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання. Відповідно до ст. ст. 12, 15, 16, 20 ЦК України особа здійснює свої цивільні права, в тому числі право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права, на власний розсуд. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Цивільним кодексом України передбачені засади захисту права власності. Зокрема, ст.387 ЦК України надає власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Частиною 1 ст. 317 ЦК України встановлено належність власникові права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Таким чином, наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. Відповідно ж до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення. Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках. Отже, у разі якщо відчуження майна мало місце два і більше разів після укладення правочину, який в подальшому визнано недійсним, таке майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, як від добросовісного набувача шляхом подання віндикаційного позову на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України. Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (ст. 330 ЦК України). Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 11.10.2011 у справі №5002-8/5447-2010, від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15, від 25.01.2017 у справі № 916/2131/15 про те, що у разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 ЦК. У такому випадку діюче законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором, права відчужувати це майно. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, в подальшому 06.09.2014р. ОСОБА_7 внесла придбаний на аукціоні об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, розташоване за адресою: Донецька область, АДРЕСА_2, прим. 66, який виступає предметом спірного договору, до статутного капіталу ТОВ "НЬЮ СТЕП" (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 06.09.2014р.). За висновком господарського суду у справі №5006/41/24пн/2012 ОСОБА_7 приймала участь як третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, та на час відчуження майна (у вигляді передачі нерухомого майна до Статутного капіталу ТОВ "НЬЮ СТЕП") була обізнана про факт визнання аукціону з продажу майна банкрута недійсним. 25.11.2014р. між ТОВ "НЬЮ СТЕП" та ОСОБА_9 укладено договір купівлі продажу нерухомого майна - нежитлового приміщення, розташованого за адресою: Донецька область, АДРЕСА_2, прим. 66, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_11 за реєстраційним номером 2349. Витребовуючи ж майно від добросовісного набувача власник має довести лише вказані обставини, передбачені ч.1 ст.388 ЦК України. Оскільки добросовісне набуття в розумінні ст.388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння. Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" продаж майна на торгах (аукціоні), проведених з порушенням порядку, встановленого чинним законодавством, виключає можливість визнання особи, яка придбала товар на таких торгах (аукціоні), добросовісним набувачем. За вказаних обставин, врахувавши встановлення судом недійсності аукціону з продажу майна ТОВ "ПАСІФІК", оформленого протоколом від 13.06.2012р. та договору купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні) від 13.06.2012р., укладеного між ТОВ "ПАСІФІК" в особі ліквідатора Демидова О.В. та ОСОБА_7, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_7 не набула на законних підставах прав власника спірного нежитлового приміщення. Станом на час розгляду заяви ліквідатора спірне майно перебувало у власності ОСОБА_10 Крім цього, суд першої інстанції встановив, що на час укладання договору купівлі продажу між ТОВ "НЬЮ-СТЕП" та ОСОБА_9, нерухоме майно, яке було об'єктом продажу на аукціоні, перебувало під арештом, що підтверджується ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.10.2014р. та витягом з Державного реєстру іпотек. Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 06.09.2014р. гр. ОСОБА_9 значиться у переліку засновників (учасників) юридичної особи ТОВ "НЬЮ СТЕП". Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_7 за вищевказаних обставин не набула права власності на нерухоме майно, вона, відповідно, не мало прав на його відчуження в подальшому іншим особам, в тому числі шляхом внесення до Статутного фонду ТОВ "НЬЮ СТЕП". Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч.1 ст.388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом. У зв'язку з тим, що майно ТОВ "ПАСІФІК" було відчужене особою (ОСОБА_7.), яка не мала права на вчинення дій по розпорядженню таким майном (боржника, після визнання торгів недійсними), суд першої інстанції дійшов до висновку, що спірне майно ТОВ "ПАСІФІК" вибуло з його володіння не з власної волі, тому особа, за якою зареєстровано право власності на момент звернення кредитора ПАТ "ОТП Банк" та ліквідатора із заявами про повернення (витребування в порядку ст.388 ЦК України) спірного майна, зобов'язана повернути вказане майно. Таким чином, повно і об'єктивно дослідивши в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, давши належну оцінку зібраним по справі та дослідженим доказам, врахувавши всі вищевикладені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення заяв кредитора ПАТ "ОТП Банк" та ліквідатора ТОВ "ПАСІФІК" Забродіна О.М. та витребування спірного майна з чужого незаконного у ОСОБА_10, тобто в особи, у володінні якої знаходилось нерухоме майно, на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України, оскільки спірне майно вибуло з володіння ТОВ "ПАСІФІК" поза його волею. Отже, висновки суду першої інстанції зроблені з урахуванням вимог чинного законодавства та практики Верховного Суду України. Судом же апеляційної інстанції безпідставно скасовано законну та обґрунтовану ухвалу суду першої інстанції, що відповідно до ст. 111-9 ГПК України є підставою для скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 24.05.2017 та залишення в силі ухвали господарського суду Донецької області від 14.03.2017. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, - П О С Т А Н О В И В : Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пасіфік" в особі ліквідатора Забродіна О.М. та Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" задовольнити. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.05.2017 у справі №45/79б-908/4389/14 скасувати. Ухвалу господарського суду Донецької області від 14.03.2017 у справі №45/79б-908/4389/14 залишити в силі. Головуючий: Білошкап О.В. Судді: Катеринчук Л.Й. Погребняк В.Я.