Справа № 2-91/11

Справа №2-91/11 09.10.2017 09.10.2017 09.10.2017 Справа №2-91/11 Головуючий першої інстанції Черенкова Н.П. Провадження №22-ц/784/2125/17 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1 Ухвала Іменем України 09 жовтня 2017 року місто Миколаїв Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі: головуючого Серебрякової Т.В., суддів: Галущенка О.І., Самчишиної Н.В., з секретарем судового засідання Богуславською О.М., за участі: представника заявника ОСОБА_2 ОСОБА_3, переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою представника заявника ОСОБА_2 ОСОБА_3 ухвалу Центрального районного суду міста Миколаєва від 26 травня 2017 року, постановлену за заявою ОСОБА_2 про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним, УСТАНОВИЛА: У травні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі №2-91/11 за її позовом до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним. В заяві зазначено, що в провадженні Центрального районного суду міста Миколаєва знаходилась цивільна справа №2-91/11 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним. З листа вищевказаного районного суду від 03 березня 2017 року заявниця дізналася, що її позов ухвалою суду від 14 лютого 2013 року залишено без розгляду, але справу до канцелярії суду передано не було. На даний час виникла необхідність у написанні апеляційної скарги на зазначене судове рішення. Однак, з'ясувалося, що справу втрачено, у зв'язку з чим вона вимушена звернутися до суду із вказаною заявою. Ухвалою судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 17 травня 2017 року відкрито провадження у справі за зазначеною заявою та розгляд справи призначено на 26 травня 2017 року (а.с.23). Наступною ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 26 травня 2017 року постановлено відмовити ОСОБА_2 у відкритті провадження за її заявою (а.с.25-26). В апеляційній скарзі ОСОБА_2, яка діє через свого представника ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила зазначену ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, а матеріали справи направити до районного суду для подальшого розгляду. Апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржену ухвалу скасувати, оскільки вона постановлена без додержання норм процесуального права. Так, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази закінченого судового провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним, а тому відповідно до норм ЦПК України це є підставою для відмови у відкритті провадження у справі. Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно до положень Конституції України та ст.3 ЦПК України, а також постанови Пленуму Верховного Суду України 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд першої інстанції, неухильно дотримуючись норм матеріального та процесуального права, повинен забезпечити їх справедливий, неупереджений та упродовж розумного, але не більш встановленого законом строку розгляд і вирішення з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. З наданих документів убачається, що у травні 2017 року ОСОБА_2 подала до Центрального районного суду міста Миколаєва заяву про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі №2-91/11 за її позовом до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним. Ухвалою судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 17 травня 2017 року відкрито провадження за заявою ОСОБА_2 про відновлення втраченого судового провадження та справу призначено до розгляду (а.с.23). В подальшому, ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 26 травня 2017 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_2 за відсутності підстав, передбачених ст.402 ЦПК України (а.с.25-26). Умови, підстави та порядок відновлення втраченого судового провадження передбачені розділом ІХ (статті 402-409) ЦПК України. За змістом цих норм підставою вчинення судом дій, передбачених зазначеними нормами, є встановлений факт втрати повністю або частково матеріалів цивільної справи. Відповідно до ст.402 ЦПК України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом. Згідно ст.404 ЦПК України заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який ухвалив рішення по суті справи або постановив ухвалу про закриття провадження у справі. За правилами ст.406 ЦПК України якщо у заяві не зазначено мету відновлення провадження або відомості, необхідні для його відновлення, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без руху, якою встановлює заявникові строк, необхідний для усунення цих недоліків. Якщо мета звернення до суду, зазначена заявником, не пов'язана із захистом його прав та інтересів, суд своєю ухвалою відмовляє у відкритті провадження у справі про відновлення провадження або залишає заяву без розгляду, якщо провадження було відкрито. Судове провадження, втрачене до закінчення судового розгляду, не підлягає відновленню у встановленому цим розділом порядку. Заявник у цьому разі може пред'явити новий позов. В ухвалі суду про відкриття провадження у новій справі у зв'язку з втратою незакінченого провадження про цю обставину повинно бути обов'язково зазначено. Аналогічне положення також викладено у п.38 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції». З листа Центрального районного суду міста Миколаєва №300 від 03 березня 2017 року убачається, що згідно інформації, яка міститься в автоматизованій системі документообігу суду «Д-3» позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним залишено без розгляду. До канцелярії вищезгадана справа передана не була (а.с.2). Згідно довідки, виданої архіваріусом Центрального районного суду міста Миколаєва від 26 травня 2017 року, обумовлена цивільна справа в приміщенні архіву Центрального районного суду міста Миколаєва відсутня (а.с.29). При цьому, будь-яких процесуальних документів в указаній заявником цивільній справі, провадження в якій вона просить відновити, останньою не надано. За такого, районний суд хоча і дійшов вірного висновку про те що втрачене судове провадження за заявою ОСОБА_2 відновленню не підлягає, оскільки розгляд справи не закінчувався ухваленням рішення чи постановленням ухвали про закриття провадження у справі, проте помилково постановив ухвалу про відмову у відкритті провадження, оскільки не врахував, що провадження за цією заявою вже відкрито іншою ухвалою судді від 17 травня 2017 року, а також не врахував положень ЦПК України і не вчинив відповідних дій щодо процесуальної долі такої заяви. Оскільки оскаржувана ухвала постановлена з порушенням вимог цивільного процесуального права, то відповідно до п.4 ч.2 ст.307, п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України вона підлягає скасуванню з поверненням справи до того ж суду для подальшого вирішення процесуальної долі заяви. Керуючись ст.ст.303,307,311,315 ЦПК України, колегія суддів УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 задовольнити частково. Ухвалу Центрального районного суду міста Миколаєва від 26 травня 2017 року скасувати, а справу повернути до того ж суду першої інстанції для продовження розгляду. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Головуючий Т.В. Серебрякова Судді: О.І. Галущенко ОСОБА_6