Справа № 15/167-б

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected] ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "26" грудня 2017 р. Справа№ 15/167-б Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Верховця А.А. суддів: Отрюха Б.В. Сотнікова С.В. за участю секретаря судового засідання - Берегова Н.М., за участю представників: від апелянта (боржника): не з'явився від заявника: не з'явився В судовому засіданні присутні представники: 1) товариства з обмеженою відповідальністю СПК БВ «Космос» - Балаєв М.П., довіреність б/н від 22.05.2017; 2) Прокуратури м. Києва - Чумаченко А.А., посвідчення № 035414 від 01.09.2015; 3) публічного акціонерного товариства АТ «Укргазбанк» - Слєсаренко Я.В., довіреність № 142 від 14.04.2017 розглянувши матеріали апеляційної скарги публічного акціонерного товариства «СПК Меридіан» в особі ліквідатора Рєзнікова Владислава Ігоровича на ухвалу господарського суду міста Києва від 06.09.2017 за заявою ліквідатора публічного акціонерного товариства «СПК Меридіан» арбітражного керуючого Рєзнікова Владислава Ігоровича про перегляд ухвали господарського суду міста Києва від 30.07.2014 у справі №15/167-б за нововиявленими обставинами у справі № 15/167-б (суддя Чеберяк П.П.) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Концепт Інвест» до публічного акціонерного товариства «СПК Меридіан» про визнання банкрутом, ВСТАНОВИВ: У провадженні господарського суду міста Києва знаходиться справа №15/167-б за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Концепт Інвест» про визнання публічного акціонерного товариства «СПК Меридіан» банкрутом, яка порушена за загальною процедурою банкрутства, передбаченою Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та перебуває на стадії ліквідаційної процедури. Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.09.2017 по справі №15/167-б заяву ліквідатора ПАТ «СПК Меридіан» арбітражного керуючого Рєзнікова В.І. про перегляд ухвали господарського суду міста Києва від 30.07.2014 за нововиявленими обставинами у справі №15/167-б залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 30.07.2014 - без змін. Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду, ПАТ «СПК Меридіан» в особі ліквідатора Рєзнікова В.І. звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 06.09.2017 у справі №15/167-б про перегляд ухвали господарського суду міста Києва від 30.07.2014 у справі №15/167-б у зв'язку з нововиявленими обставинами та прийняти нове рішення, яким скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 30.07.2014 у справі №15/167-б у зв'язку з нововиявленими обставинами і визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений між ПАТ «СПК Меридіан» та товариством з обмеженою відповідальністю «СПК БВ «Рось», що посвідчений приватним нотаріусом Митрофановою Л.П. від 24.03.2008 та зареєстрований в реєстрі за №1222, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2017 вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 30.10.2017. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2017 розгляд справи №15/167-б було відкладено на 13.11.2017. 13.11.2017 судді Пантелієнко В.О. та Остапенко О.М. подали заяву про самовідвід. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2017 заяву суддів Київського апеляційного господарського суду Пантелієнка В.О. та Остапенка О.М. про самовідвід у справі №15/167-б задоволено, справу №15/167-б передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 21.11.2017 для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі № 15/167-б передано наступному складу суду: головуючий суддя: Верховець А.А., судді: Доманська М.Л., Сотніков С.В. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2017 апеляційну скаргу ПАТ «СПК Меридіан» в особі ліквідатора Рєзнікова В.І. на ухвалу господарського суду міста Києва від 06.09.2017 у справі №15/167-б прийнято до свого провадження у новому складі суду та призначено до розгляду на 05.12.2017. В судовому засіданні 05.12.2017 ліквідатор Рєзніков В.І. підтримав заявлені вимоги про перегляд ухвали господарського суду міста Києва від 30.07.2014 за нововиявленими обставинами у справі №15/167-б щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу від 17.06.2009 (зареєстрований в реєстрі за №1222), беручи при цьому до уваги правові обґрунтування щодо недійсності правочину в порядку ст. 216 ЦК України, а також зважаючи на фактичні обставини, що викладені в апеляційній скарзі. При цьому, ліквідатор Рєзніков В.І. порушив клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів. Присутні в судовому засіданні 05.12.2017 представники ПАТ «АБ «Укргазбанк», ТОВ «СПК БВ Космос», прокурор Прокуратури міста Києва підтримали вимоги викладені в апеляційній скарзі ліквідатора Рєзнікова В.І. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 продовжено строк розгляду апеляційної скарги ПАТ «СПК Меридіан» в особі ліквідатора Рєзнікова В.І. на ухвалу господарського суду міста Києва від 06.09.2017 у справі №15/167-б на п'ятнадцять днів та відкладено судове засідання на 26.12.2017. Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 26.12.2017, здійсненому у зв'язку з перебуванням судді Доманської М.Л., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, для розгляду апеляційної скарги ПАТ «СПК Меридіан» в особі ліквідатора Рєзнікова В.І. сформовано колегію суддів у складі головуючого судді - Верховця А.А., суддів: Отрюха Б.В., Сотнікова С.В. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2017 вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження визначеним складом суду. 26.12.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від публічного акціонерного товариства АТ «Укргазбанк» надійшли пояснення щодо апеляційної скарги в яких останній просив суд задовольнити подану ліквідатором ПАТ «СПК Меридіан» Рєзніковим В.І. апеляційну скаргу. В судове засідання призначене на 26.12.2017 ліквідатор боржника арбітражний керуючий Рєзніков В.І. та представник ініціюючого кредитора не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, хоча про розгляд справи повідомлені належним чином. Інші учасники провадження у справі в судове засідання апеляційної інстанції представників не направили, про причини неприбуття суд не повідомили. За таких обставин колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності цих учасників та їх представників. Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні апеляційної інстанції представників учасників провадження у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Приписами пп. 9 п. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. На підставі частини 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі Закон), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ухвалою господарського суду м. Києва від 30.07.2014 відмовлено в задоволенні заяви ліквідатора ПАТ «СПК Меридіан» про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 17.06.2009, посвідченого приватним нотаріусом Митрофановою Л.П. та зареєстрованого в реєстрі за №1222, та витребування майна в межах справи № 15/167-б. Ухвала залишена без змін постановами апеляційної та касаційної інстанцій. В подальшому, ухвалою господарського суду м. Києва від 23.01.2017 ліквідатором ПАТ «СПК Меридіан» було призначено арбітражного керуючого Рєзнікова В.І. (свідоцтво № 829 від 19.05.2014), який 25.05.2017 звернувся до місцевого господарського суду із заявою про перегляд ухвали господарського суду м. Києва від 30.07.2014 у справі № 15/167-б за нововиявленими обставинами. Колегія суддів зазначає, що перегляд ухвали господарського суду міста Києва від 30.07.2014 за нововиявленими обставинами здійснювався у відповідності з розділом XIII Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній до 15.12.2017). Приписами ст. 112 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане. Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №17 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами. Згідно п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №17 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XIII Господарського процесуального кодексу України. У з'ясуванні ж наявності підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами згідно з пунктами 2-5 частини другої статті 112 Господарського процесуального кодексу України має значення тільки сам факт встановлення відповідних обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Проаналізувавши вищевикладені положення, колегія суддів приходить до висновку, що не будь-яка зміна фактичних обставин справи, якими суд керувався виносячи те чи інше рішення може бути підставою для його скасування в порядку, визначеному ст.ст. 112-114 Господарського процесуального кодексу України, адже вирішальним значенням має встановлення саме істотності таких обставин, тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте. Крім того, зазначені положення узгоджуються із главою 3 розділу IV Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній з 15.12.2017). Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, апелянт при зверненні до місцевого господарського суду як на нововиявлену обставину, посилався на скасування постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2017 у справі № 17/272 постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2014, встановленими в якій обставинами господарський суд м. Києва і мотивував винесення ухвали від 30.07.2017 у даній справі. При цьому, колегією суддів відзначається, що передумовою виникнення спору стало встановлення ліквідатором ПАТ «СПК «Меридіан» Шаргало Р.В. факту відчуження належного товариству нерухомого майна, а саме: цілісного комплексу бази відпочинку «Рось», що знаходиться за адресою: Черкаська обл., Корсунь-Шевченківський район, Виграївська сільська рада, урочище Виграївські дачі, квартал № 37, на користь ТОВ «СПК БВ Рось» згідно договору купівлі-продажу від 17.06.2009, посвідченого приватним нотаріусом Корсунь-Шевченківського районного нотаріального округу Митрофановою Л.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 1222, за час існування заборони на відчуження нерухомого майна ВАТ «СПК Меридіан», встановленої ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29.09.2006 у справі № 2-2957/1/06, яка, на думку ліквідатора, була чинною на момент укладення Договору. Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, на розгляді Дніпровського районного суду міста Києва перебувала справа №2957/1-2006 за позовом ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до ОСОБА_10 та відкритого акціонерного товариства «СПК Меридіан» про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29.09.2006 у справі № 2957/1-2006 було вжито заходи до забезпечення позову: накладено арешт на все нерухоме майно, що належить відкритому акціонерному товариству «СПК Меридіан» та заборонено посадовим особам ВАТ «СПК Меридіан» провадити будь-які дії щодо укладання угод стосовно відчуження цілісного майнового комплексу товариства. На виконання вказаної ухвали Дніпровського районного суду міста Києва до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна було внесено реєстраційний запис про накладення арешту на все нерухоме майно відкритого акціонерного товариства «СПК Меридіан». В подальшому, ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 16.11.2006 позов у цивільній справі №2-2957/1/06 було залишено без розгляду та скасовано заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою від 29.09.2006. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2007 у справі №2-2957/1/06 ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 16.11.2006 було скасовано, а матеріали справи №2-2957/1/06 направлено до господарського суду м. Києва для вирішення справи по суті, яку ухвалою господарського суду м. Києва від 18.07.2007 було прийнято до провадження та присвоєно їй №17/272. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.09.2007 позов у зазначеній справі було залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, а в подальшому ухвалою господарського суду м. Києва від 11.03.2014 у справі №17/272 було задоволено заяву ліквідатора про скасування заходів до забезпечення позову та скасовано вжиті ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29.09.2006 у справі № 2-2957/1/06 заходи до забезпечення позову. Колегія суддів відзначає, що наведені обставини (скасування накладеного ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29.09.2006 у справі № 2-2957/1/06 арешту на все майно ТОВ «СПК Меридіан» лише 11.03.2014) і стали підставою для звернення ліквідатора останнього з відповідним позовом в межах даної справи. При цьому, постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2014 ухвалу господарського суду м. Києва від 11.03.2014 у справі №17/272 було скасовано та в задоволенні заяви ВАТ «СПК Меридіан» про скасування заходів до забезпечення позову, вжитих ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29.09.2006 у справі №2-2957/1/06 відмовлено. Вказана постанова суду апеляційної інстанції була мотивована тим, що на час винесення господарським судом м. Києва ухвали від 11.03.2014 у справі №17/272 відповідні заходи до забезпечення позову (вжиті ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29.09.2006 у справі № 2-2957/1/06) у вигляді арешту майна ПАТ «СПК «Меридіан» вже не діяли, адже записи в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про накладення такого арешту було скасовано. Враховуючи вищевикладене, на думку колегії суддів, саме вказаними висновками суду апеляційної інстанції (встановленими останнім обставинами) як такими, що носять преюдиційний характер та не підлягають повторному доведенню і керувався господарський суд м. Києва при винесені ухвали від 30.07.2017 про відмову в задоволенні вимоги ліквідатора ПАТ «СПК Меридіан» про визнання недійсним договору з посиланням на недоведеність останнім факту існування заборони на відчуження предмету такого договору. Крім того, постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2017 у справі №17/272 було скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2014. Як вбачається з поданої апеляційної скарги, скаржник вказує на те, що нововиявленою в даному випадку обставиною є факт скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2014 у справі №17/272, встановлені в якій обставини стали підставою для винесення господарським судом м. Києва ухвали від 30.07.2014 у даній справі. Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку, що встановлення даних обставин не може слугувати правовою підставою для скасування ухвали господарського суду м. Києва від 30.07.2014 в порядку перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки їх існування не зумовлює істотної зміни обставин для прийняття іншого рішення, ніж те, яке було прийняте, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, даний спір стосується законності договору та наявності правових підстав для повернення спірного майна ПАТ «СПК Меридіан». Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно із ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Положеннями ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України в редакції чинній до 15.12.2017, встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. За змістом викладених положень вбачається, що право на звернення до суду обумовлюється наявністю порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. В іншому ж випадку відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні поданого нею позову. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України №3-670гс15 від 21.10.2015, що в силу приписів ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України в редакції чинній до 15.12.2017, є обов'язковим до застосування. В даному випадку, звернення з відповідним позовом обумовлюється порушенням права ПАТ «СПК Меридіан» внаслідок відчуження спірного майна за час дії вжитих ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29.09.2006 у справі № 2-2957/1/06 заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно ПАТ «СПК Меридіан». Згідно приписів ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України в редакції чинній до 15.12.2017, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України в редакції чинній до 15.12.2017, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених ст. 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Зазначені положення узгоджуються із приписами ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України в редакції чинній з 15.12.2017. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що як в цивільному, так і господарському процесуальному праві за своєю правовою природою заходи до забезпечення позову є встановлені судом тимчасові заходи до відповідача або інших осіб, спрямовані на попередження можливих порушень прав позивача за час вирішення відповідного спору, мають бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами та вживаються лише у разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Тобто, обмеження, які встановленні відповідною ухвалою про вжиття заходів до забезпечення позову, встановлюються саме з метою охорони матеріально-правових інтересів позивача на час вирішення спору, тобто, забезпечення в послідуючому реальної можливості виконання судового рішення у випадку задоволення вимог позивача, а відтак, їх дія нерозривно пов'язана із наявністю такої мети. При цьому, колегія суддів відзначає, що дія встановлених ухвалою суду обмежень не залежить від їх реєстрації у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачено Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», адже положення чинного процесуального законодавства України не ставлять чинність вжитих судом заходів до забезпечення позову в залежність від наявності чи відсутності у відповідному державному реєстрі внесених на підставі ухвали суду, якою їх було вжито, записів. Враховуючи зазначене вище, колегія суддів вважає, що визначаючи дію в часі обмежень за вжитими судом заходами до забезпечення позову слід виходити саме з встановлених в кожному окремому випадку обставин існування матеріально-правового інтересу особи, на захист якого такі заходи і було вжито, та факту чинності відповідного судового рішення про вжиття таких заходів, а відтак, розглядаючи спір, пов'язаний з оскарженням вчинення дії щодо майна, обтяженого заходами до забезпечення позову, в кожному окремому випадку суду слід досліджувати за яких обставин мало місце припинення дії таких обтяжень, тобто, чи могли останні припинитися з втратою особами матеріально-правового інтересу, на захист якого і було вжито таких заходів, чи останні ж діяли до скасування у встановленому законом порядку відповідного судового рішення про вжиття таких заходів. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів відзначає, в межах даного спору мали місце обставини припинення дії обтяжень встановлених ухвалою суду з втратою позивачами матеріально-правового інтересу, на захист якого відповідні обтяження і були вжиті, а тому при його вирішенні в частині встановлення дії в часі спірних обтяжень слід виходити з того, що втрата такого інтересу мала місце до скасування у встановленому законом порядку судового рішення про вжиття відповідних заходів до забезпечення позову, оскільки у відповідній справі був відсутнім факт втрати особами матеріального-правового інтересу до предмету спору, на захист якого були вжиті відповідні обтяження. В даному випадку, позов ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в межах справи №2-2957/1/06 (№17/272) було залишено без розгляду ухвалою господарського суду м. Києва від 10.09.2007 на підставі приписів п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із ненаданням позивачами без поважних причин витребуваних судом матеріали, необхідні для вирішення спору, та не явкою їх представників в судові засідання. Доказів оскарження вказаними особами такої ухвали суду (тобто, непогодження з нею) матеріали справи не містять. Не надано таких доказів і апеляційному суду. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що існують обґрунтовані підстави зробити висновок про втрату позивачами у справі №2-2957/1/06 (№17/272) матеріально-правового інтересу у задоволенні своїх вимог в межах такого спору, з метою охорони якого на час вирішення відповідного спору, тобто, забезпечення в послідуючому реальної можливості виконання судового рішення у випадку задоволення таких вимог і було вжито ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29.09.2006 у справі № 2-2957/1/06 заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно ПАТ «СПК Меридіан», оскільки відповідний спір було залишено без розгляду внаслідок не реалізації позивачами своїх прав на участь у його розгляді та підтвердження своїх вимог. З огляду на зазначене, обмежувальна дія вжитих ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29.09.2006 у справі № 2-2957/1/06 заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно ПАТ «СПК Меридіан» припинилася з моменту залишення ухвалою господарського суду м. Києва від 10.09.2007 на підставі приписів п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України позову у даній справі без розгляду, оскільки має місце фактичного припинення матеріально-правового інтересу позивачів, а відтак, на думку колегії суддів, правові підстави вважати, що оскаржуваний договір було вчинено з порушенням приписів ч. 5 ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 14 Цивільного процесуального кодексу України та ст. 115 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із відчуженням за ним майна ПАТ «СПК Меридіан» на яке було накладено арешт ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29.09.2006 у справі №2-2957/1/06 відсутні, з огляду на те, що обмежувальна дія таких заходів припинилися ще в 2007 році. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29.09.2006 забезпечувався виключно матеріально-правовий інтерес позивачів у такій справі (ОСОБА_8 та ОСОБА_9), а тому, саме вказані особи були наділені правом на звернення до суду з позовом про оспорення правочинів відчуження майна ПАТ «СПК «Меридіан» з підстав їх укладення за час дії обмежень, встановлених вказаною ухвалою суду, а ПАТ «СПК Меридіан» було відповідачем по справі №2-2957/1/06, в межах якої було вжито спірних заходів, тобто, останньому було відомо про їх існування, тобто, мають місце обставини за яких ПАТ «СПК Меридіан» будучи обізнаним про існування обмежень встановлених ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29.09.2006, через три роки після їх вжиття вчиняє правочин з відчуження свого майна, а в подальшому звертається до суду першої інстанції з вимогою про визнання такого правочину недійсним з підстав укладення його за час існування таких обмежень. На думку колегії суддів, правом оскарження дій, пов'язаних з відчуженням майна, на яке було накладено обтяження, з підстав порушення такого обтяження, має виключно особа, на користь якої було встановлені відповідні обтяження, а відтак, підстави вважати, що оскаржуваний договір порушує права ПАТ «СПК Меридіан» відсутні, оскільки останній будучи обізнаним про існування ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 29.09.2006 сам же і відчужив таке майно, в той час, як вимоги про визнання такого договору недійсним з підстав перебування відчуженого за ним майна під спірним арештом могли б бути заявлені не інакше як позивачами у справі №2-2957/1/06 (№17/272), на забезпечення матеріально-правового інтересу яких відповідні заходи і були вжиті, та виключно у разі якщо б станом на дату такого оскарження спір у такій справі №17/272 ще не був вирішений по суті або існувало б судове рішення про задоволення їх вимоги. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання в силу приписів ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України недійсним оскаржуваного договору з наведених апелянтом підстав, оскільки матеріали справи не містять доказів існування його порушеного права з вчиненням такого правочину, яке підлягало б захисту в обраний ним спосіб, а спірний арешт втратив свою обмежувальну дію. Не надано таких доказів і апеляційному суду. Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. В ході розгляду апеляційної скарги колегією суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав, згідно приписів закону, для задоволення заяви публічного акціонерного товариства «СПК Меридіан» в особі ліквідатора Рєзнікова В.І. про перегляд ухвали господарського суду міста Києва від 30.07.2014 у справі № 15/167-б за нововиявленими обставинами. Доводи, наведені ПАТ «СПК Меридіан» в особі ліквідатора Рєзнікова В.І. в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом першої інстанції, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування ухвали господарського суду міста Києва від 06.09.2017 по справі № 15/167-б. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування даної ухвали, судовою колегією не встановлено. В зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст. 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: 1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «СПК Меридіан» в особі ліквідатора Рєзнікова Владислава Ігоровича на ухвалу господарського суду міста Києва від 06.09.2017 у справі № 15/167-б залишити без задоволення. 2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 06.09.2017 у справі №15/167-б залишити без змін. 3. Матеріали справи № 15/167-б повернути до господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 28.12.2017. Головуючий суддя А.А. Верховець Судді Б.В. Отрюх С.В. Сотніков