Перейти до вмісту
Кишеняперевірка бізнесу
ПостановаГосподарське судочинство

Справа № 5011-43/4949-2012

Суд
Київський апеляційний господарський суд
Дата
31.05.2018
Суддя
Остапенко О.М.
Категорія
інші (СК5: п.53)

Текст рішення

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected] ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "31" травня 2018 р. Справа№ 5011-43/4949-2012 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Остапенка О.М. суддів: Верховця А.А. Дідиченко М.А. за участю секретаря судового засідання: Сотнікової І.О. у присутності представників сторін: від ТОВ „Порцелак-Агро": директор Блажкевич С.В.- наказ №2-К від 21.03.2016 Арбітражний керуючий Щербань О.М. - посвідчення № 70 від 13.02.2013 від ТОВ „Поліграфімпорт": Процюк О.О. - довіреність № б/н від 08.05.18 від ПАТ „Райффайзен Банк Аваль": Філатова Н.А. - довіреність № 625/15 від 06.11.15 розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Порцелак-Агро" на ухвалу господарського суду міста Києва від 13.03.2018 року у справі № 5011-43/4949-2012 (суддя Пасько М.В.) за заявою Підприємства з іноземними інвестиціями „Інтертехнологія" Товариство з обмеженою відповідальністю про банкрутство ВСТАНОВИВ: Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.03.2018 року у справі № 5011-43/4949-2012 відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора боржника та голови комітету кредиторів про затвердження мирової угоди у справі № 5011-43/4949-2012, відхилено клопотання ліквідатора боржника про затвердження витрат у справі № 5011-43/4949-2012 та зобов'язано ліквідатора боржника арбітражного керуючого Щербаня О.М. надати суду докази перерахування ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" коштів від продажу майна боржника. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ „Порцелак-Агро" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 13.03.2018 року в частині відмови у затвердженні мирової угоди та прийняти нове рішення, яким затвердити мирову угоду у справі 5011-43/4949-2012, укладену 18.09.2017 року, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів зазначену апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Дідиченко М.А., Верховець А.А. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2018 року вищевказаною колегією суддів відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ „Порцелак-Агро" на ухвалу господарського суду міста Києва від 13.03.2018 року у справі № 5011-43/4949-2012, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 17.05.2018 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі. Крім того, вказаною ухвалою суду витребувано з господарського суду міста Києва матеріали справи № 5011-43/4949-2012. До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від ТОВ „Фінансова компанія „Форінт" надійшла заява про заміну сторони (кредитора) правонаступником, від ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" - пояснення на відповідну заяву ТОВ „Фінансова компанія „Форінт", а також відзив на апеляційну скаргу, а від ТОВ „Поліграфімпорт" - відзив на апеляційну скаргу. Крім того, 14.05.2018 року супровідним листом № 01-10.3/140/18 від 14.05.2018 року на запит суду від 17.04.2018 року № 09.1-14/1844/18 з Господарського суду міста Києва надійшли витребувані матеріали справи № 5011-43/4949-2012. В судовому засіданні 17.05.2018 року оголошено перерву у справі до 31.05.2018 року на підставі ст. 216 ГПК України для надання часу учасникам провадження у справі надати свої пояснення на заяву про заміну кредитора. До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від ТОВ „Порцелак-Агро", ТОВ „Поліграфімпорт" та від ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Щербаня О.М. надійшли пояснення по справі щодо заяви ТОВ „Фінансова компанія „Форінт" про заміну кредитора, а від представника ПрАТ „Фармацевтичне підприємство Спратлі" - клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2018 року відмовлено ТОВ „Фінансова компанія „Форінт" у задоволенні заяви про заміну сторони (кредитора) у справі № 5011-43/4949-2012 - ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" його правонаступником. Розглянувши в судовому засіданні клопотання ПрАТ „Фармацевтичне підприємство Спратлі" про відкладення розгляду справи на іншу дату, заслухавши позиції присутніх представників учасників провадження у справі, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне. Згідно ч. 11 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Разом з тим, господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п. При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні свого представника. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах. Тобто, ПрАТ „Фармацевтичне підприємство „Спратлі", як юридична особа, не було позбавлено права забезпечити явку іншого свого представника в судове засідання. У відповідності до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. За викладених обставин, оскільки явка учасників сторін обов'язковою не визнавалась, матеріалів справи достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, враховуючи, що причини неявки представника ПрАТ „Фармацевтичне підприємство „Спратлі" не є поважними та беручи до уваги те, що відкладення є правом суду, а не обов'язком, з метою недопущення безпідставного затягування розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що заявлене клопотання про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами у відсутність осіб, які не з'явились в судове засідання. Представник скаржника та ліквідатор банкрута в судовому засіданні 31.05.2018 року вимоги апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 13.03.2018 року в частині відмови у затвердженні мирової угоди та прийняти нове рішення, яким затвердити мирову угоду у справі 5011-43/4949-2012, укладену 18.09.2017 року. Представники ТОВ „Поліграфімпорт" та ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" в судовому засіданні проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечували, просили залишити її без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.03.2018 року в оскаржуваній частині - без змін. 31.05.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги боржника слід відмовити, а ухвалу господарського суду міста Києва від 13.03.2018 року в частині відмови у затвердженні мирової угоди у справі № 5011-43/4949-2012 - залишити без змін, виходячи з наступного. Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону про банкрутство). Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, у провадженні господарського суду міста Києва перебуває справа №5011-43/4949-2012 про банкрутство Підприємства з іноземними інвестиціями „Інтертехнологія" ТОВ, провадження у якій порушено ухвалою суду від 19.04.2012 року за завою боржника. Постановою господарського суду міста Києва від 17.05.2012 року боржника визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Швачку С.В. Ухвалою суду від 13.08.2013 року замінено ліквідатора банкрута на арбітражного керуючого Щербаня О.М. Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.05.2014 року визнано кредиторами боржника: ТОВ „Поліграфічна компанія „Інтерспецдрук" на суму 194 440,15 грн. вимог IV черги; ТОВ „Агротехнічна компанія" на суму 493 687,13 грн. вимог IV черги; ОСОБА_9 на суму 1 175 927,87 грн. вимог IV черги; ЗАТ „Порцелакінвест" на суму 3 266 543,89 грн. вимог IV черги; ПрАТ „ФП Спратлі" на суму 1 188 211,37 грн. вимог IV черги; ТОВ „Інтертехнологія Прінт" на суму 1 214 727,74 грн. вимог IV черги; ТОВ „Порцелак-Агро" на суму 3 557 966,50 грн. IV черги; ДПІ у Шевченківському районі міста Києва на суму 58 597,20 грн. вимог ІІІ черги; ДПІ Печерському районі міста Києва на суму 16 824,80 грн. вимог ІІІ черги; ТОВ „Поліграфімпорт" на суму 1 159 060,21 грн. вимог IV черги; ДП „Агентство реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу" на суму 172 057,26 грн. вимог IV черги; ТОВ „Порцелак Лтд." на суму 7 775 237,05 грн. вимог IV черги; ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ „Райффайзен Банк Аваль" на суму 8 414 869,97 грн., з яких: 156 286,00 грн. - вимоги VI черги, а 8 258 583,97 грн. - І черга, що забезпечені заставою; вирішено інші процедурні питання. Строк ліквідаційної процедури у справі № 5011-43/4949-2012 та повноваження ліквідатора боржника неодноразово продовжувались на шість місяців, зокрема ухвалами суду від 22.05.2014 року, від 15.03.2016 року та від 20.06.2017 року. 19.06.2017 року від ПрАТ „ФП Спратлі" надійшла заява про затвердження мирової угоди. Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.08.2017 року відмовлено ПрАТ „Фармацевтичне підприємство Спратлі" в задоволенні заяви про затвердження мирової угоди у справі № 5011-43/4949-2012. 20.09.2017 року від ліквідатора боржника та голови комітету кредиторів ПрАТ „Фармацевтичне підприємство Спратлі" надійшла спільна заява про затвердження мирової угоди у справі № 5011-43/4949-2012, за наслідками розгляду якої ухвалою господарського суду міста Києва від 13.03.2018 року у справі № 5011-43/4949-2012 відмовлено у її задоволенні з підстав невідповідності умов мирової угоди чинному законодавству України щодо порядку і умовам укладення мирової угоди у справі про банкрутство. Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення ухвали суду першої інстанції в оскаржуваній частині, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування з огляду на наступне. Відповідно до ст. 35 Закону про банкрутство, під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін. Не підлягає прощенню (списанню) за умовами мирової угоди заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди. Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її. Від імені кредиторів мирову угоду підписує Голова комітету кредиторів. Згідно ст. 37 Закону про банкрутство, мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство. Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг. Як вбачається з матеріалів справи, на засіданні комітету кредиторів боржника, що відбулось 13.09.2017 року, прийнято рішення про укладання мирової угоди у справі № 5011-43/4949-2012, оформлене відповідним протоколом комітету кредиторів № 18 від 13.09.2017 року. На підставі вказаного рішення комітету кредиторів, 18.09.2017 року укладено мирову угоду, яка підписана ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Щербанем О.М., від імені кредиторів - головою комітету кредиторів - представником ПрАТ „Фармацевтичне підприємство „Спратлі", а також третіми особами - ТОВ „Торговий дім „Дунаєвський ливарно-механічний завод" та ТОВ „Інтерекспресдрук". Так, відповідно до умов даної мирової угоди, ця угода укладається щодо непогашених вимог кредиторів до боржника. На дату підписання цієї мирової угоди у боржника не існує зобов'язань перед кредиторами другої черги, а тому ця угода передбачає умови погашення вимог перед кредиторами третьої, четвертої та шостої черги. В п. 4 передбачено, що сума зобов'язань боржника перед кредиторами складає 21 395 214,17 грн. (перелік наведений в додатку № 1 до Мирової угоди). Сторони домовилися, що погашення кредиторської заборгованості боржника перед кредиторами проводиться згідно ч. 1 ст. 35 та ч. 4 ст. 37 Закону шляхом виконання зобов'язань боржника третіми особами. Грошові вимоги кредиторів будуть погашатися за участі третіх осіб в розмірі 2 139 521,42 грн. що складає 10% від суми визнаних вимог у спосіб, визначений пунктами 5.1. - 5.3. Мирової угоди. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та було зазначено вище, ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2014 року визнано кредиторські вимоги та затверджено реєстр кредиторів ПІІ „Інтертехнологія" ТОВ, в тому числі, визнанні кредиторські вимоги ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" на загальну суму 8 414 869,97 грн., з яких 156 286,00 грн. - вимоги шостої черги, 8 258 583.97 грн. - вимоги, що забезпечені заставою. Тобто ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" є забезпеченим кредитором, а відтак у відповідності до ч. 3 ст. 35 Закону про банкрутство рішення про укладення мирової угоди мало бути погоджено із ПАТ „Райффайзен Банк Аваль". Однак, як встановлено судом, на засіданні комітету кредиторів боржника від 13.09.2017 року, на якому було вирішено укласти мирову угоду, ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" заперечувало проти затвердження мирової угоди у зв'язку з передчасністю вирішення даного питання, оскільки до реєстру вимог кредиторів не було внесено зміни, та відповідно не надало письмової згоди на підписання даної мирової угоди, що є обов'язковою умовою відповідно до приписів ч. 3 ст. 35 Закону про банкрутство. Недодержання вказаних вимог під час укладення мирової угоди є підставою для відмови у її затвердженні судом. Обґрунтовуючи відсутність згоди забезпеченого кредитора на затвердження мирової угоди, апелянт посилається на те, що на момент її укладення майно, яким були забезпечені вимоги банку, було реалізовано, а кошти від його реалізації перераховано банку. Тобто, на думку скаржника, ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" втратило статус забезпеченого кредитора і його згоди не потребується. Разом з тим, як встановлено судом, зміни до затвердженого реєстру вимог кредиторів боржника, зокрема щодо вимог банку, судом у встановленому порядку не вносились та не затверджувались і ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" включено до першої черги реєстру вимог кредиторів, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника. При цьому, судова колегія враховує, що 20.09.2018 року до суду надійшла спільна заява ліквідатора боржника та голови комітету боржника про внесення змін до реєстру вимог кредиторів, відповідно до якої останні просять суд внести зміни до реєстру вимог кредиторів шляхом вилучення ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" із першої черги задоволення вимог кредиторів у зв'язку із реалізацією предмету забезпечення та часткового погашення кредиторських вимог банку. Однак, на дату винесення оскаржуваної ухвали, вказану заяву судом не розглянуто, що підтверджує правомірність висновку суду першої інстанції про необхідність отримання згоди заставного кредитора на підписання мирової угоди. Крім того, з положень мирової угоди вбачається, що метою мирової угоди є виконання усіх зобов'язань боржника перед кредиторами та припинення провадження у справі про банкрутство, кредиторські вимоги будуть задоволенні у розмірі 10 % від суми визнаних вимог (III, IV, VI черги), тобто, дана мирова угода містить положення прощення (списання) частини боргів. Частиною 2 ст. 36 Закону (в редакції до 19.01.2013 року) передбачено, що у разі, коли умови мирової угоди, укладеної згідно з правилами ст. 35 цього Закону, передбачають розстрочку чи відстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини, орган стягнення зобов'язаний погодитися на задоволення частини вимог з податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовах такої мирової угоди з метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства. Зазначену мирову угоду підписує керівник відповідного податкового органу за місцезнаходженням боржника. Як було зазначено вище, ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2014 року визнано кредиторські вимоги ДПІ у Шевченківському районі міста Києва на суму 58 597,20 грн. вимог III черги та ДПІ у Печерському районі міста Києва на суму 16 824,80 грн. вимог III черги. Отже, включення до реєстру вимог кредиторів грошових вимог податкового органу, за основними зобов'язаннями (третя черга), зобов'язує керівника податкового органу погодитися на укладення мирової угоди, прийнятої за згодою між боржником та комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів, про що керівник відповідного податкового органу стверджує своїм підписом на тексті мирової угоди, наданої йому після її підписання керівником боржника та головою комітету кредиторів. Але в порушення зазначених положень, мирова угода не була погоджена з керівниками податкового органу, про що свідчить текст самої мирової угоди. Необхідно також зазначити, що відповідно до умов мирової угоди виплати кредиторам мають здійснюватись третіми особами - ТОВ „Торговий дім „Дунаєвський ливарно-механічний завод" та ТОВ „Інтерекспресдрук". Проте, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження платоспроможності вказаних осіб, зокрема, звіти про фінансові результати за останні роки, виписки з поточних рахунків у банку на підтвердження наявності у вказаних підприємств коштів для здійснення розрахунків за мировою угодою тощо, що в свою чергу ставить під сумнів можливість виконання мирової угоди на запропонованих умовах. Таким чином, судова колегія вважає, що мирова угода від 18.09.2017 року, підписана між комітетом кредиторів, боржником та третіми особами, не підлягає затверджено, оскільки її умови суперечать чинному законодавству щодо порядку і умовам укладення мирової угоди у справі про банкрутство, а відтак судом першої інстанції законно та обґрунтовано відмовлено у її затвердженні. Колегія суддів також не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального права щодо проведення судового засідання 13.03.2018 року без належного повідомлення учасників справи з огляду на таке. Судом встановлено, що заява про затвердження мирової угоди надійшла до господарського суду міста Києва 20.09.2017 року та була призначена до розгляду на 31.10.2013 року ухвалою суду від 09.10.2017 року. Уповноважений представник скаржника був присутній в даному судовому засіданні, на якому кредиторами та ліквідатором надавались відповідні пояснення по суті заяви. Ухвалою суду від 31.10.2017 року розгляд справи відкладено на 21.11.2017 року. Розгляд справи 21.11.2017 року не відбувся у зв'язку із направленням справи до Київського апеляційного господарського суду. Після повернення матеріалів справи до господарського суду міста Києва, ухвалою суду від 15.01.2018 року розгляд справи призначено на 01.03.2018 року, а ухвалою суду від 01.03.2018 року - відкладено на 15.03.2018 року. Посилання скаржника на те, що зі слів секретаря призначене на 01.03.2018 року судове засідання не відбудеться, не підтверджені жодними доказами, спростовуються наявними матеріалами справи, зокрема, протоколом судового засідання та відповідною ухвалою суду, а відтак будуються на припущеннях. При цьому, інформація про судові засідання суду першої інстанції була розміщена на офіційному сайті „Судова влада України", а відповідні ухвали опубліковані в Єдиному держаному реєстрі судових рішень та направлені поштою на адресу учасників провадження у справі. Судова колегія також враховує, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. (Рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі „Пономарьов проти України"). Таким чином, у суду відсутні підстави для скасування ухвали з цих мотивів. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвала господарського суду міста Києва від 13.03.2018 року у даній справі є обґрунтованою та такою, що прийнята відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі безпідставні, необґрунтовані, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для її задоволення та скасування вказаної ухвали в оскаржуваній частині не вбачається. Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Київський апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Порцелак-Агро" на ухвалу господарського суду міста Києва від 13.03.2018 року у справі № 5011-43/4949-2012 залишити без задоволення. 2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 13.03.2018 року у справі № 5011-43/4949-2012 в частині відмови у задоволенні заяви ліквідатора боржника та голови комітету кредиторів про затвердження мирової угоди у справі № 5011-43/4949-2012, залишити без змін. 3. Копію ухвали суду направити учасникам провадження у справі. 4. Справу № 5011-43/4949-2012 повернути до господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку. Повний текст постанови підписано 05.06.2018 року. Головуючий суддя О.М. Остапенко Судді А.А. Верховець М.А. Дідиченко

Текст наведено в тому вигляді, в якому його оприлюднено. Персональні дані учасників у судових рішеннях знеособлені самим судом — саме тому в тексті трапляються позначки на кшталт «ОСОБА_1».

Справа № 5011-43/4949-2012 — Постанова — Кишеня