Справа № Б8/065-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected] УХВАЛА "18" червня 2018 р. Справа№ Б8/065-12 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Дикунської С.Я. суддів: Мальченко А.О. Жук ~Г.А. розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Остапенка О.М., суддів Верховця А.А., Доманської М.Л., подану при розгляді апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України») на ухвалу Господарського суду Київської області від 04.04.2018 у справі № Б8/065-12 (суддя Лопатін А.В.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Маєток-Сервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна українська спілка» про банкрутство В С Т А Н О В И В: Ухвалою господарського суду Київської області від 04.04.2018 у справі № Б8/065-12, зокрема, залишено без задоволення скаргу ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» на дії та бездіяльність ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Горбача С.Ф., затверджено звіт арбітражного керуючого Горбача С.Ф. про нарахування та виплату основної та додаткової грошових винагород арбітражного керуючого за період виконання повноважень розпорядника майна та ліквідатора боржника з 12.06.2012 по 20.11.2017 всього на суму 239 649,21 грн., розгляд звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута відкладено на 30.05.2018. Не погоджуючись із згаданою ухвалою місцевого суду, ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» оскаржило її в апеляційному порядку, просило скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» на дії та бездіяльність ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Горбача С.Ф. 11.06.2018 під час розгляду справи судом апеляційної інстанції надійшла заява ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Остапенка О.М., суддів Верховця А.А., Доманської М.Л. у справі № Б8/065-12. Заява про відвід згаданих суддів мотивована тим, що під час судового засідання 07.06.2018 представник банку звертав увагу на неможливість розгляду апеляційної скарги АТ «Укрексімбанк» колегією суддів у складі: головуючого судді Остапенка О.М., суддів Верховця А.А., Доманської М.Л. з огляду на те, що ці судді вже брали участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції й відповідна постанова суду апеляційної інстанції від 11.04.2017 була скасована постановою Вищого господарського суду України від 01.08.2018. Крім цього, постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 у справі №Б8/065-12, прийняту за участю судді Доманської М.Л., також було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2013 у даній справі. Вказані обставини, на думку заявника, виключають участь вищенаведених суддів у розгляді даної справи, відтак вони підлягають відводу. За приписами п.п. 1-3 ст. 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Розглянувши вищенаведену заяву, колегія суддів в складі: головуючого судді Остапенка О.М., суддів Верховця А.А., Доманської М.Л. дійшла висновку про її необґрунтованість, адже наведені заявником доводи на її обґрунтування, не можуть бути підставою в розумінні статей 35, 36 ГПК України для відводу цих суддів від розгляду даної справи. З огляду на наведене ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 зупинено провадження у справі №Б8/065-12, а матеріали справи передано для здійснення автоматизованою системою визначення складу судової колегії для вирішення питання про відвід на підставі приписів ст. 32 ГПК України. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2018 заяву ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Дикунської С.Я., суддів Мальченко А.О., Жук Г.А. За змістом п. п. 7, 11 ст. 39 ГПК України питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід, а у випадку розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу. Розглянувши заяву про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Остапенка О.М., суддів Верховця А.А., Доманської М.Л., апеляційний суд дійшов висновку про її безпідставність та необґрунтованість. Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи. Положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР), закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» (Заява № 7577/02) від 3 травня 2007 року встановлено, що «безсторонність» в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі. За рішенням у справі «Олександр Волков проти України» від 9 січня 2013 (104) як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (її) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії», від 24 лютого 1993 року, Series A N 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії», заява N 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII). (105) Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру», заява N 73797/01, п. 119, ECHR 2005-XIII). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства», п. 32, Reports 1996-III). (106) У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії», Series A, № 86). (107) Насамкінець, концепції незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язані між собою та залежно від обставин можуть вимагати спільного розгляду (див. рішення у справі «Сасілор-Лормін проти Франції», заява № 65411/01, п. 62, ECHR 2006-XIII). Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи. За приписами ч. 2 ст. 35 ГПК України суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 36 цього Кодексу. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи у новому розгляді справи після скасування постанови суду апеляційної інстанції (ч. 3 ст. 36 ГПК України). Як вбачається з матеріалів справи, судді Верховець А.А. та Остапенко О.М. приймали участь у даній справі під час прийняття постанови Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017, яку було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 01.08.2017. Предметом зазначеного перегляду в апеляційному порядку, за наслідками розгляду яких було прийнято скасовану постанову, були вимоги ТОВ «Сантехсервіс» про визнання результатів аукціону з продажу майна боржника недійсним в межах справи про банкрутство ТОВ «БУС». В свою чергу, предметом скасованої за участі судді Доманської М.Л. постанови Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 було питання визнання неповноважними зборів кредиторів ТОВ «Будівельна українська спілка», проведених 20.12.2012, визнання такими, що суперечать чинному законодавству, зокрема ч. 2 ст. 16 Закону про банкрутство, проведених 20.12.2012 зборів кредиторів боржника та утворення комітету кредиторів. Наразі ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в апеляційному порядку оскаржено ухвалу господарського суду Київської області від 04.04.2018, якою зокрема, залишено без задоволення скаргу ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» на дії та бездіяльність ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Горбача С.Ф. Тобто, даний апеляційний розгляд за своєю суттю не є новим розглядом справи в розумінні ч. 3 ст. 36 ГПК України (у новій редакції), отже відсутні підстави для відводу, а відповідні доводи скаржника є безпідставними. Таким чином, скасування постанов апеляційної інстанції від 12.03.2013 та від 11.04.2017 в даному випадку не перешкоджають за змістом ст. 35, 36 ГПК України розглядові апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції від 04.04.2018 та повинен здійснюватись визначеним складом суду. Наявність в матеріалах справи №Б8/065-12 ухвал Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 про задоволення заяви судді Остапенка О.М. про самовідвід у справі та від 28.03.2018 про задоволення заяв суддів Верховця А.А. та Доманської М.Л. про самовідвід у справі не позбавляє їх можливості в подальшому приймати участь у даній справі під час перегляду в апеляційному порядку процесуальних документів суду першої інстанції, які виникають під час здійснення процедури банкрутства боржника. За рішенням у справі «Білуха проти України» (Заява №33949/02) від 09.11.2006 «стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Водночас, згідно п. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Розглянувши заяву ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Остапенка О.М., суддів Верховця А.А., Доманської М.Л., апеляційний суд не знайшов підстав для її задоволення, адже наведені заявником доводи в розумінні ст.ст. 35, 36 ГПК України не можуть бути підставою для відводу вищенаведених суддів, а викладені заявником обставини не виключають можливості їх участі у розгляді даної справи. За таких обставин, керуючись ст. ст. ст. 35, 36, 39, 234 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд - У Х В А Л И В: В задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Остапенка О.М., суддів Верховця А.А., Доманської М.Л. відмовити. Головуючий суддя С.Я. Дикунська Судді А.О. Мальченко Г.А. Жук