Справа № 5/112-Б-10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ У Х В А Л А про залишення апеляційної скарги без руху 10 вересня 2018 року м. Одеса Справа № 5/112-Б-10 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Богатиря К.В. Суддів: Таран С.В., Принцевської Н.М. Розглянувши апеляційну скаргу та клопотання про звільнення від сплати судового збору/відстрочення його сплати ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 08 серпня 2018 року (суддя суду першої інстанції: Сулімовська М.Б.; дата складання повного тексту: 14.08.2018 року; час і місце оголошення рішення: 14.08.2018 року о 11:29 год., 73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18, Господарського суду Херсонської області, зала судових засідань № 318) по справі № 5/112-Б-10 (в межах провадження у справі про банкрутство МПП «ТАВРІЯ») за заявою Ліквідатора Малого приватного підприємства «ТАВРІЯ» арбітражного керуючого Акопяна Гаджика Гарагеновича до ОСОБА_1 за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності В С Т А Н О В И В: Постановою Господарського суду Херсонської області від 04 травня 2012 року по справі № 5/112-Б-10 боржника МПП «ТАВРІЯ» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. У січні 2018 року до Господарського суду Херсонської області звернувся ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Акопян Г.Г. з позовом до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності в межах справи 5/112-Б-10 про банкрутство МПП «ТАВРІЯ». Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 08 серпня 2018 року по справі № 5/112-Б-10 (в межах провадження у справі про банкрутство МПП «ТАВРІЯ») заяву ліквідатора банкрута МПП «ТАВРІЯ» арбітражного керуючого Акопян Г.Г. про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності задоволено у повному обсязі; витребувано від ОСОБА_1 на користь МПП «ТАВРІЯ» об'єкт нерухомого майна - Комплекс автозаправна станція № 1, що розташований за адресою: Херсонська область, Нововоронцовський район, смт. Нововоронцовка, вул. Степова, буд. 22-Д, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 244487865241, номер об'єкта в РПВН: 1546273; визнано за МПП «ТАВРІЯ» право власності на вищевказаний об'єкт нерухомого майна; стягнуто з ОСОБА_1 на користь МПП «ТАВРІЯ» 13 825,84 грн. в якості судового збору. Не погодившись з вищевказаною ухвалою суду першої інстанції, громадянка ОСОБА_1 звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Херсонської області від 08 серпня 2018 року по справі № 5/112-Б-10 та постановити нове рішення про відмову у позові в повному обсязі. Ознайомившись з одержаною апеляційною скаргою ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведена апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України та підлягає залишенню без руху з огляду на таке. Положеннями ст. 258 ГПК України визначено форму та зміст апеляційної скарги, зокрема п. 2 ч. 3 передбачено, що апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору. Частиною 2 статті 123 ГПК України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом. Законом України «Про судовий збір» визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору. Статтею 2 Закону України «Про судовий збір» визначено, що платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом. Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»). За приписами підпунктів 1, 2, 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено ставки судового збору у таких розмірах: - за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; - за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; - за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду - 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Абзацом 4 статті 7 Закону України «Про державної бюджет України на 2018 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2018 року становить 1 762 гривень. Положеннями ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Як свідчать матеріали справи, в даному випадку предметом позову є дві майнові вимоги, а саме: 1. Витребувати майно з чужого незаконного володіння від ОСОБА_1 на користь МПП «ТАВРІЯ» об'єкт нерухомого майна - Комплекс автозаправна станція № 1, що розташований за адресою: Херсонська область, Нововоронцовський район, смт. Нововоронцовка, вул. Степова, буд. 22 Д, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 244487865241, номер об'єкта в РПВН: 1546273; 2. Визнати за МПП «ТАВРІЯ» право власності на об'єкт нерухомого майна - Комплекс автозаправна станція № 1, що розташований за адресою: Херсонська область, Нововоронцовський район, смт. Нововоронцовка, вул. Степова, буд. 22 Д, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 244487865241, номер об'єкта в РПВН: 1546273. Початкова вартість вказаного майна МПП «ТАВРІЯ» на другому повторному аукціоні становила 460 861, 44 грн. Таким чином, за подання позовної заяви підлягав до сплати судовий збір в сумі - 13 825,84 грн. (6 912,92 грн. + 6 912,92 грн. = 13 825,84 грн.). Отже, з огляду на зазначене, у відповідності до вимог чинного законодавства розмір судового збору за розгляд апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду по даній справі становить 20 738,76 грн., виходячи з наступного розрахунку: (13 825,84 грн. * 150% = 20 738,76 грн.). Однак, скаржником взагалі не додано до апеляційної скарги доказів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, проте заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору/відстрочення його сплати в порядку ст. 8 Закону України «Про судовий збір». Заявлене клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є фізичною особою, яка працює на посаді сімейного лікаря в КУ «ЦПМСД № 5» КМР амбулаторії № 6, та за 2017 рік отримала дохід на загальну суму 117 067,06 грн.. Для того, щоб оплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 20 738,76 грн., останній необхідно більш трьох місяців працювати та не витрачати грошові кошти на власне утримання, оскільки остання отримую місячну заробітну плату в розмірі 7 000 - 7 500 грн. чистими, не враховуючи відсотків. На підтвердження своїх доводів, ОСОБА_1 до клопотання додано відповідну Довідку про доходи, видану КУ «ЦПМСД № 5» КМР, відповідно до якої скаржниця дійсно працює в згаданій установі та займає посаду лікар заг. практики сім. медицини, загальна сума доходу у період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року склала 117 067,06 грн. Розглянувши клопотання громадянки ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору/відстрочення його сплати, судова колегія дійшла висновку про відмову в його задоволенні з огляду на таке. Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені Законом України «Про судовий збір», який набрав чинності 01 листопада 2011 року. До вказаного Закону Законом України «Про судовий збір» № 2147-VIII від 03.10.2017 року, що набрав чинності з 15 грудня 2017 року, було внесено зміни. Положеннями ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. За змістом 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір» визначено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Тобто, у зазначеній статті наведено вичерпний перелік умов, за яких суд має право відстрочити сплату судового збору. Посилання апелянта на те, що вона за 2017 рік отримала дохід на загальну суму 117 067,06 грн., у зв'язку з чим не може оплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги у повному обсязі, судова колегія не приймає до уваги, оскільки зазначене спростовується матеріалами справи, в тому числі змістом апеляційної скарги. По-перше, як вбачається з матеріалів справи, 20 березня 2017 року ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_4 за Договором купівлі-продажу 1/2 частину комплексу автозаправної станції № 1, що розташований за адресою: Херсонська область, Нововоронцовський район, смт. Нововоронцовка, вул. Степова, буд. 22-Д, за що сплатила 49 253 грн. відповідно до Договору (Том 1, а.с. 78-79); 23 березня 2017 року ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_4 за Договором купівлі-продажу інші 1/2 частини комплексу автозаправної станції № 1, що розташований за адресою: Херсонська область, Нововоронцовський район, смт. Нововоронцовка, вул. Степова, буд. 22-Д, за що сплатила 49 253 грн. відповідно до Договору (Том 1, а.с. 80-81); Таким чином, у березні 2017 року ОСОБА_1 витратила на придбання вищевказаного об'єкту нерухомого майна 98 506 грн. (49 253 грн. + 49 253 грн. = 98 506 грн.). По-друге, 13 липня 2017 року між ОСОБА_1 та Нововоронцовською сільрадою укладено Угоду № 01.07/17 про відшкодування втрат від недоотримання коштів за фактичне використання земельної ділянки, відповідно до якої ОСОБА_1 зобов'язалась відшкодовувати втрати за фактичне використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів для обслуговування комплексу АЗС № 1, що знаходиться за адресою: Херсонська область, Нововоронцовський район, смт. Нововоронцовка, вул. Степова, буд. 22-А (на теперішній час - вул. Степова, буд. 22-Д). Пунктом 3 Угоди встановлено, що ОСОБА_1 зобов'язалась щомісячно в термін з 01 липня 2017 року до 01 січня 2018 року відшкодовувати втрати за фактичне використання земельної ділянки у розмірі 513,16 грн. (Том 1, а.с. 94). Відповідно до квитанцій, що знаходяться в матеріалах справи, ОСОБА_1 у період з липня по грудень 2017 року за фактичне використання земельної ділянки сплачено кошти в сумі 3 078, 96 грн. (513,16 грн. * 6 = 3 078, 96 грн.) (Том 1, а.с. 112-113). По-третє, апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає, що остання відкрито і добросовісно володіє вищезазначеним майном впродовж значного часу, а саме з березня 2017 року, як було встановлено вище. За цей період, нею було здійснено реконструкцію та поліпшення вказаного майна, модернізовано комунікації, придбане нове обладнання тощо, на що витрачено значні кошти. Також, було укладено Угоду про оренду землі з Нововоронцовською селищною радою, на якій розташований вказаний об'єкт, що теж було пов'язано зі значними витратами коштів, зусиль та часу. Проводиться щомісячна оплата оренди землі; укладено Договір постачання електроенергії та проводиться щомісячна оплата витраченої електроенергії, затрати на охорону об'єкту. В результаті об'єкт істотно змінився та суттєво зросла його вартість. По-четверте, як встановлено судовою колегією, 15 травня 2018 року ОСОБА_1 придбала у Нововоронцовської сільради земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Херсонська область, Нововоронцовський район, смт. Нововоронцовка, вул. Степова, буд. 22-Д, на якій розташований комплекс автозаправної станції № 1. Продаж земельної ділянки вчинено за 180 000 грн., що підтверджується Договором купівлі-продажу земельної ділянки, доданого до апеляційної скарги. З огляду на вищезазначене, судова колегія дійшла висновку, що робота в КУ «ЦПМСД № 5» КМР лікарем не є у ОСОБА_1 єдиним джерелом доходу з огляду на витрати, які не відповідають в сукупності отриманій заробітній платі. До того ж, факт того, що заробітна плата лікаря в КУ «ЦПМСД № 5» КМР не є у ОСОБА_1 єдиним джерелом доходу підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які розміщені для загального доступу на офіційній веб-сторінці Міністерства юстиції України за адресою: https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch, відповідно до яких ОСОБА_1 з 10 липня 2017 року зареєстрована як фізична особа-підприємець, номер запису: 2 227 000 0000 066698, та поряд з іншими видами діяльності, також здійснює роздрібну торгівлю пальним (основний) (код КВЕД 47.30). В силу ст. 11 «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними. Таким чином, судова колегія зазначає, що надана ОСОБА_1 довідка про доходи, видана КУ «ЦПМСД № 5» КМР, не є належним, достатнім та допустимим доказом на підтвердження доводів щодо відсутності коштів для сплати судового збору. Судова колегія зауважує, що Державна фіскальна служба України відповідно до п. 70.1 Податкового кодексу України формує й веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - ДРФО). До інформаційної бази ДРФО включаються, зокрема, такі дані про фізичних осіб: джерела отримання доходів, об'єкти оподаткування, сума нарахованих та/або отриманих доходів, сума нарахованих та/або сплачених податків, інформація про податкову знижку й податкові пільги платника податків. Окрім того, загальна сума отриманих доходів фізичною особою може бути підтверджена Довідкою Пенсійного фонду України форми ОК-5 або ОК-7. Проте, матеріали справи не містять доказів щодо сум нарахованих та/або отриманих доходів з ведення підприємницької діяльності, також матеріали справи не містять доказів щодо відсутності/наявності у ОСОБА_1 банківських рахунків із залишком на них коштів. Враховуючи, що скаржник, згідно з положеннями статті 8 Закону України «Про судовий збір» (в редакції станом на момент подання апеляційної скарги) не довів суду, що розмір судового збору за подачу апеляційної скарги перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік, а позов не спрямований на захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тому підстави задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору/відстрочення його сплати - відсутні. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі. Таким чином, якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною до подання апеляційної скарги певних дій, в тому числі щодо сплати судового збору, такі дії мають бути вчинені. Суд позбавлений права прийняти апеляційну скаргу до розгляду, а потім зобов'язувати скаржника усувати виявлені недоліки. У статті 129 Конституції України та статті 42 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Отже, як органи державної влади, що утримуються за рахунок держбюджету, так і суб'єктів господарювання та громадян поставлено законом у рівні умови в частині обов'язку сплачувати судовий збір, у зв'язку з чим, вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору, окрім випадків, встановлених статтею 8 Закону України «Про судовий збір», призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим. За таких обставин, оскільки підстави для застосування до клопотання скаржника приписів статті 8 Закону України «Про судовий збір» відсутні, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору/відстрочення його сплати. Частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу встановлено, що апеляційна скарга, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 Господарського процесуального кодексу підлягає залишенню без руху. З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не виконано вимоги п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до вимог статті 260 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків. Керуючись ст.ст. 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, - У Х В А Л И Л В: 1. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання звільнення від сплати судового збору/відстрочення його сплати. 2. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. № 2752/18 від 05.09.2018 року) на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 08 серпня 2018 року по справі № 5/112-Б-10 (в межах провадження у справі про банкрутство МПП «ТАВРІЯ») - залишити без руху. 3. Встановити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги шляхом надання Одеському апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору в сумі 20 738,76 грн. - протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. 4. Роз'яснити ОСОБА_1, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Головуючий суддя К.В. Богатир Суддя С.В. Таран Суддя Н.М. Принцевська