Справа № 918/111/15

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 листопада 2018 року Справа № 918/111/15 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Дужич С.П. , суддя Тимошенко О.М. секретар судового засідання Величко К.Я. за участю представників сторін: апелянта - Бігдан О.А.; кредитора (ОСОБА_2.) - ОСОБА_3; уповноваженої особи акціонерів - ОСОБА_4; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Динеро-Капітал" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 31 січня 2018 року у справі № 918/111/15 за заявою Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління ДФС України у Рівненській області до Публічного акціонерного товариства "Завод "Технопривод" про банкрутство ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 31 січня 2018 року у справі №918/111/15 відмовилено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Динеро-Капітал" про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Рівненської області від 12 січня 2016 року у справі №918/111/15 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Завод "Технопривод". Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 12 січня 2016 року у справі №918/111/16 залишено в силі. Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Динеро-Капітал" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого господарського суду скасувати та прийняти нову ухвалу, якою заяву ТОВ "Динеро-Капітал" про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Рівненської області від 12 січня 2016 року задоволити. Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Рівненської області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених в ухвалі місцевого суду, обставинам справи. Ліквідатор ВАТ "РЗТА", боржник, представник кредитора - ОСОБА_2 у відзивах на апеляційну скаргу вважають оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду законною та обгрунтованою, а тому просять залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Уповноважена особа акціонерів ПАТ "Завод "Технопривод" ОСОБА_4 у відзиві на апеляційну скаргу підтримує вимоги останньоїта просить її задоволити, ухвалу місцевого господарського суду скасувати. Безпосередньо в судовому засіданні представник кредитора - ОСОБА_2 заявив усне клопотання про відкладення розгляду скарги на іншу дату, посилаючись на те, що ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20.11.2018 у справі №918/111/15 припинено повноваження арбітражного керуючого Андрощук О.П. та призначено керуючим санацією арбітражного керуючого Кандаурову А.П. Представники апелянта та кредитора - ОСОБА_2 про відкладення розгляду скарги заперечили. Розглядаючи вказане клопотання, колегія суддів зазначає, що за змістом ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до п.2 ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. Враховуючи наведені норми процесуального законодавства, а також те, що арбітражний керуючий, який виконував обов'язки керуючого санацією ПАТ "Завод "Технопривод" до 20.11.2018 (до винесення Господарським судом Рівненської області ухвали від 20.11.2018 про припинення його повноважень та призначення керуючим санацією іншого арбітражного керуючого) брав участь в попередніх засіданнях при розгляді даної справи в суді апеляційної інстанції і надав усні та письмові пояснення з приводу доводів, наведених в апеляційній скарзі, а отже висловив свою правову позицію у даному спорі, а також те, що з поданого клопотання про відкладення не вбачається поважних причин, які б свідчили про необхідність перенесення судового засідання на іншу дату, оскільки зміна арбітражного керуючого, так як і зміна представника учасника провадження у справі, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання та відповідно відсутність підстав для відкладення розгляду справи. При цьому, колегія суддів зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Крім того, ухвалою апеляційного суду від 05 листопада 2018 року явка представників сторін обов'язковою не визнавалась. Безпосередньо в судовому засіданні представник апелянта, уповноважена особа акціонерів та представник кредитора - ОСОБА_2 повністю підтримали вимоги та доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзивах на неї. Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, ухвалу місцевого господарського суду - залишити без змін. При цьому колегія суддів виходила з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, 28 грудня 2017 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Динеро-Капітал" до Господарського суду Рівненської області надійшла заява про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Рівненської області від 12.01.2016 року у справі №918/111/15 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Завод "Технопривод". Вказана заява обгрунтована тим, що приймаючи ухвалу суду від 12 січня 2016 року у справі №918/111/15 про відхилення заявлених вимог ТОВ "Динеро-Капітал" до боржника ПАТ "Завод "Технопривод" в розмірі 4 735 643 грн. 58 коп., суд прийшов до висновку, що заявлені кредиторські вимоги є поточними, оскільки виникли після порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ "Завод "Технопривод" на підставі договору про заміну зобов'язання (новацію) №ДК-ТП-Н-02/02 від 02.02.2015, додаткової угоди №1 від 11.02.2015 до договору про заміну зобов'язання (новацію). Разом з тим зазначає, що постановою Вищого господарського суду України від 28 листопада 2017 року у справі № 918/111/15 про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 25.05.2016 за нововиявленими обставинами постанову Вищого господарського суду України від 25.05.2016 у справі №918/111/16 в частині задоволення заяви ТзОВ "Динеро-Капітал" та визнання грошових вимог ТзОВ "Динеро-Капітал" до ПАТ "Завод "Технопривод" в розмірі 4 735 643,58 грн. - основного боргу із включенням їх до реєстру вимог кредиторів скасовано. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 та ухвалу господарського суду Рівненської області від 12.01.2016 в частині відхилення грошових вимог ТзОВ "Динеро-Капітал" до ПАТ "Завод "Технопривод" у розмірі 4 735 643,58 грн. залишено без змін. При цьому, Вищим господарським судом України у вказаній постанові встановлено, що постановою Вищого господарського суду України від 20.06.2017 у справі № 918/1142/16 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 у справі №918/1142/16 скасовано повністю, рішення Господарського суду Рівненської області від 06.12.2016 у даній справі залишено без змін. Вказаним рішенням визнано недійсним з моменту укладення договір № Б-040711-2/1 купівлі-продажу цінних паперів від 04.07.2011, укладений між ПАТ "Завод "Технопривод" та ТзОВ "Динеро-Капітал"; визнано недійсним з моменту укладення договір №ДК-ТП-Н-02/02 про заміну зобов'язання (новацію) від 02.02.2015 та додаткову угоду № 1 від 11.02.2015, укладені між ПАТ "Завод "Технопривод" та ТзОВ "Динеро-Капітал". Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано. Відтак, заявник вважає, що станом на дату прийняття господарським судом ухвали від 12.01.2016 у справі №918/111/15 розмір вимог ТзОВ "Динеро-Капітал" складав 3500000 грн. 00 коп., обов'язок сплати яких з боку ПАТ "Завод "Технопривод" виник на підставі визнання недійсним укладеного між боржником та кредитором договору купівлі-продажу цінних паперів, та неможливістю боржника повернути цінні папери, що були предметом договору, у власність кредитора. З огляду на викладене, заявник просить задоволити заяву про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Рівненської області від 12 січня 2016 року у справі №918/111/15. Скасувати ухвалу Господарського суду Рівненської області від 12 січня 2016 року у справі №918/111/15 в частині відмови в задоволенні вимог ТзОВ "Динеро-Капітал" до ПАТ "Завод "Технопривод" в розмірі 3500000 грн. 00 коп. Прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати грошові вимоги ТзОВ "Динеро-Капітал" до ПАТ "Завод "Технопривод" в розмірі 3500000 грн. 00 коп. Включити визначені грошові вимоги до реєстру вимог кредиторів ПАТ "Завод "Технопривод" (четверта черга). Місцевий господарський суд, розглянувши подану заяву, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються дані вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про відсутність правових підстав для її задоволення. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12 січня 2016 року у справі №918/111/15 за заявою Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління ДВС у Рівненській області до Публічного акціонерного товариства "Завод "Технопривод" про банкрутство, залишеною без змін постановою РАГС від 23.02.2016, визнано вимоги ТзОВ "Динеро-Капітал" до боржника ПАТ "Завод "Технопривод"; зобов'язано розпоряднику майна ПАТ "Завод "Технопривод" включити до реєстру вимог кредиторів ПАТ "Завод "Технопривод" вимоги ТзОВ "Динеро-Капітал" в розмірі 10 000,00 грн (4 черга вимог); відхилено заявлені вимоги ТзОВ "Динеро-Капітал" до боржника ПАТ "Завод "Технопривод" в розмірі 4 735 643,58 грн. Постановою Вищого господарського суду України від 25 травня 2016 року у справі № 918/111/15 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23 лютого 2016 року та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 12 січня 2016 року у справі № 918/111/15 скасовано частково (в частині відхилення грошових вимог ТзОВ "Динеро-Капітал" до ПАТ "Завод "Технопривод" у розмірі 4 735 643 грн. 58 коп.). В цій частині прийнято нове судове рішення, яким заяву ТзОВ "Динеро-Капітал" про визнання грошових вимог до Публічного акціонерного товариства "Завод "Технопривод" в розмірі 4 735 643 грн 58 коп. задоволено. Визнано грошові вимоги ТзОВ "Динеро-Капітал" до Публічного акціонерного товариства "Завод "Технопривод" в розмірі 4 735 643 грн. 58 коп. основний борг (вимоги 4 черги) із включенням їх до Реєстру вимог кредиторів ПАТ "Завод "Технопривод". Постановою Вищого господарського суду України від 28 листопада 2017 року заяву кредитора ОСОБА_2 про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 25.05.2016 за нововиявленими обставинами в частині задоволення заяви ТзОВ "Динеро-Капітал" та визнання грошових вимог ТзОВ "Динеро-Капітал" до ПАТ "Завод "Технопривод" в розмірі 4.735.643,58грн. - основного боргу із включенням їх до реєстру вимог кредиторів задоволено. Постанову Вищого господарського суду України від 25.05.2016 по справі №918/111/16 в частині задоволення заяви ТзОВ "Динеро-Капітал" та визнання грошових вимог ТзОВ "Динеро-Капітал" до ПАТ "Завод "Технопривод" в розмірі 4 735 643,58 грн - основного боргу із включенням їх до реєстру вимог кредиторів скасовано. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 12.01.2016 по справі №918/111/16 в частині відхилення грошових вимог ТзОВ "Динеро-Капітал" до ПАТ "Завод "Технопривод" у розмірі 4 735 643,58 грн залишено без змін. Судами обох інстанцій встановлено, що чинна станом на час розгляду заяви ухвала Господарського суду Рівненської області від 12 січня 2016 року у справі №918/111/15 в частині відхилення заявлених вимог в розмірі 4 735 643,58 грн обгрунтована тим, що встановлюючи обставини щодо договору новації № ДК-ТП-Н-02/02 від 02.02.2015, підстави його укладення, умови договору та його правову природу, судом досліджено, що пунктом 4.2 Договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-040711-2/1 від 04.07.2011 передбачено, що у разі несплати покупцем у строк до 14.08.2011 року суми, вказаної в п.1.2. цього договору (3 500 000, 00 грн.), покупець, за першою вимогою продавця, зобов'язаний повернути цінні папери, вказані в п.1.1. цього договору продавцю. Оскільки до 14.08.2011 року сума договору, яка становила 3500000,00 грн., не була сплачена, продавець мав право вимагати повернення цінних паперів. Однак, 02 лютого 2015 року між ПАТ "Завод "Технопривод" та ТзОВ "Динеро-Капітал" було укладено договір про заміну зобов'язання (новацію) № ДК-ТП-Н-02/02 (далі - договір новації). Крім того, між ПАТ "Завод "Технопривод" та ТзОВ "Динеро-Капітал" було укладено додаткову угоду № 1 від 11.02.2015 до договору про заміну зобов'язання (новацію) №ДК-ТП-Н-02/02 від 02.02.2015, відповідно до умов якої було внесено зміни в п. 1.3.3. договору новації та викладено його в наступній редакції: "Строк повернення суми позики із усіма нарахованими відсотками встановлюється 31.12.2018 року. Щомісячно, до 5 (пятого) числа кожного місяця починаючи з березня 2015 року, боржник зобов'язується сплачувати кредитору платіж у розмірі не менше 10 000,00 (десять тисяч) гривень…". З огляду на це, суд, приймаючи ухвалу від 12 січня 2016 року у справі №918/111/15, прийшов до висновку, що заявлені вимоги в сумі 4 735 643 грн. 58 коп. є поточними, оскільки виникли після порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ "Завод "Технопривод" на підставі договору про заміну зобов'язання (новацію) №ДК-ТП-Н-02/02 від 02.02.2015, додаткової угоди № 1 від 11.02.2015 до договору про заміну зобов'язання (новацію) та підлягають відхиленню судом, оскільки у відповідності до ч. 8 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Як вже зазначалося вище, Постановою Вищого господарського суду України від 28 листопада 2017 року у справі № 918/111/15 про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 25.05.2016 року за нововиявленими обставинами вирішено постанову Вищого господарського суду України від 25.05.2016 року по справі №918/111/16 в частині задоволення заяви ТзОВ "Динеро-Капітал" та визнання грошових вимог ТзОВ "Динеро-Капітал" до ПАТ "Завод "Технопривод" в розмірі 4.735.643,58 грн. - основного боргу із включенням їх до реєстру вимог кредиторів скасувати. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 року та ухвалу господарського суду Рівненської області від 12.01.2016 року по справі №918/111/16 в частині відхилення грошових вимог ТзОВ "Динеро-Капітал" до ПАТ "Завод "Технопривод" у розмірі 4 735 643,58 грн. залишити без змін. Разом з тим, відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів №Б-040711-2/11 від 04 липня 2011 року, укладеного між ПАТ "Завод "Технопривод" та ТзОВ "Динеро-Капітал", останнє зобов'язалося передати, а ПАТ "Завод "Технопривод" прийняти та оплатити визначені договором цінні папери, а саме інвестиційні сертифікати ЗНВ ПІФ "Вікторія" у кількості 1 660 штук. Згідно пункту 1.2. договору, загальна вартість цінних паперів, що є предметом договору складає 3 500 000,00 грн. У п. 3.1. договору обумовлено, що продавець зобов'язався до 04 серпня 2011 року забезпечити поставку цінних паперів покупцю. На підставі акту приймання-передачі цінних паперів від 04 липня 2011 року ТзОВ "Динеро - Капітал" передало у власність ПАТ "Завод "Технопривод" визначені договором цінні папери в кількості 1 660 шт., вартістю 3 500 000,00 грн. Постановою Вищого господарського суду України від 28 листопада 2017 року встановлено, що постановою Вищого господарського суду України від 20.06.2017 року у справі № 918/1142/16 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 року у справі № 918/1142/16 скасовано повністю, рішення господарського суду Рівненської області від 06.12.2016 року у даній справі залишено без змін. Вказаним рішенням: визнано недійсним з моменту укладення договір № Б-040711-2/1 купівлі-продажу цінних паперів від 04.07.2011р., укладений між ПАТ "Завод "Технопривод" та ТзОВ "Динеро-Капітал"; визнано недійсним з моменту укладення договір №ДК-ТП-Н-02/02 про заміну зобов'язання (новацію) від 02.02.2015р. та додаткову угоду № 1 від 11.02.2015р., укладені між ПАТ "Завод "Технопривод" та ТзОВ "Динеро-Капітал". Разом з тим, 24 листопада 2017 року ТОВ "Динеро-Капітал" звернулось до ПАТ "Завод "Технопривод" з вимогою про повернення у власність ТзОВ "Динеро-Капітал" цінних паперів, згідно якої, у зв'язку з визнанням недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №Б-040711-2/1 від 04 липня 2011 року ТзОВ "Динеро-Капітал" просило у тижневий термін із дати отримання вимоги повернути у власність цінні папери, що буди предметом договору купівлі-продажу паперів №Б-040711-2/11 від 04 липня 2011 року, а саме 1 660 інвестиційних сертифікатів ЗНВ ПІФ "Вікторія". На вказану вимогу 01 грудня 2017 року ПАТ "Завод "Технопривод" направило ТзОВ "Динеро-Капітал" лист, відповідно до якого зазначає, що станом на даний час ПАТ "Завод "Технопривод" не має у власності інвестиційних сертифікатів, емітованих ЗНВ ПІФ "Вікторія", що підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах, при цьому, ПАТ "Завод "Технопривод" визнає факт заборгованості перед ТзОВ "Динеро-Капітал", у зв'язку з неможливістю повернення цінних паперів в розмірі 3 500 000,00 грн. Згідно ст.320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" від 26 грудня 2011 року №17, до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Суд звертає увагу на те, що господарський суд вправі переглянути судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення. Положеннями ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. В силу ст.23 Закону про банкрутство конкурсні кредитори одночасно з заявою про грошові вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують. Відтак, грошові вимоги кредитора до боржника повинні бути підтверджені відповідними доказами. Слід зазначити, що у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. Згідно з абз.7 ч.1 ст.1 Закону про банкрутство конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя). Відповідно до ч.ч. 1, 8 ст. 23 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобовязані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть предявити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Як вбачається з поданої заяви про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами, заявник вважає, що у даному випадку у зв'язку з визнанням недійсним з моменту укладення договору № Б-040711-2/1 купівлі-продажу цінних паперів від 04.07.2011, укладеного між ПАТ "Завод "Технопривод" та ТзОВ "Динеро-Капітал", визнанням недійсним з моменту укладення договору №ДК-ТП-Н-02/02 про заміну зобов'язання (новацію) від 02.02.2015 р. та додаткову угоду № 1 від 11.02.2015, укладених між ПАТ "Завод "Технопривод" та ТзОВ "Динеро-Капітал", та враховуючи, що на дату прийняття ухвали від 12.01.2016 факт недійсності договорів був невідомий ані суду, ані сторонам по справі, були відсутні правові підстави для розгляду судом питання щодо способу повернення ПАТ "Завод "Технопривод" одержаного за договором купівлі-продажу цінних паперів. Відтак зазначає, що при перегляді ухвали від 12.01.2016 за нововиявленими обставинами є правові підстави для дослідження та встановлення судом необхідності сплати ПАТ "Завод "Технопривод" вартості отриманих за договором цінних паперів в розмірі 3500000 грн. 00 коп. як визначення способу проведення реституції. І як наслідок, прийняття рішення, яким визнати грошові вимоги ТзОВ "Динеро-Капітал" до ПАТ "Завод "Технопривод" в розмірі 3500000 грн. 00 коп. та включити визначені грошові вимоги до реєстру вимог кредиторів ПАТ "Завод "Технопривод" (четверта черга). Натомість, колегія суддів не погоджується з такими доводами заявника з огляду на таке. Згідно ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. (стаття 204 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Статтею 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (стаття 236 Цивільного кодексу України). В пункті 2.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як самостійно, так і, з урахуванням припису частини першої статті 58 ГПК, бути об'єднана з вимогою повернути одержане за цим правочином у натурі або про відшкодування його вартості (якщо повернення у натурі неможливе). В разі заявлення вимоги про повернення одержаного за правочином відповідач має право подати зустрічний позов (стаття 60 ГПК) про витребування належного йому майна або відшкодування вартості останнього. Якщо такий позов не подано, господарський суд з огляду на припис частини п'ятої статті 216 ЦК України та з урахуванням конкретних обставин справи може з власної ініціативи застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину також і щодо позивача. У разі задоволення позову господарський суд у резолютивній частині рішення зазначає про визнання правочину недійсним (у тому числі й на майбутнє) і одночасно може зазначити про застосування передбачених законом наслідків, вказавши, зокрема, розмір сум, що підлягають стягненню, та/або найменування майна, що піддягає передачі, і місце його знаходження (пункт 4 частини першої статті 84 ГПК), а за необхідності й строк виконання певних дій (абзац другий частини другої цієї статті ГПК). У вирішенні питання про застосування передбачених законом наслідків недійсності правочину, який є оспорюваним (а не нікчемним), господарському суду слід виходити зі змісту позовних вимог. Якщо спір з приводу таких наслідків між сторонами відсутній, у господарського суду немає правових підстав зобов'язувати їх вчиняти дії, прямо передбачені законом, зокрема частиною першою статті 216 ЦК України, частиною другою статті 208 ГК України. Визнання правочинів недійсними пов'язано з усуненням тих майнових наслідків, які виникли в результаті виконання правочину. Загальним правилом є повернення сторін у початкове становище, тобто в той майновий стан, що мав місце до вчинення недійсного правочину. Основні майнові наслідки недійсності правочинів пов'язані з визначенням правової долі того, що отримано сторонами правчину. Це регламентується загальними правилами, які регулюють правову частку, отриману сторонами правочину. Отже, встановлення наявності чи відсутності підстав повернення другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання відповідного правочину, а в разі неможливості такого повернення, - відшкодувати вартість того, що одержано, відбувається у судовому порядку шляхом розгляду відповідних позовних вимог, заявлених зацікавленою стороною. При цьому, за результатами розгляду таких вимог судом приймається відповідне рішення, у якому встановлюється, які саме наслідки та у якому вигляді мають бути застосовані - повернення іншій стороні у натурі все, що вона отримала від виконання цього правочину, чи відшкодування вартості того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі). Суд звертає увагу на те, що після набрання законної сили рішенням 06.12.2016 (яким визнано недійсним договір № Б-040711-2/1 купівлі-продажу цінних паперів від 04.07.2011 та визнано недійсним договір №ДК-ТП-Н-02/02 про заміну зобов'язання (новацію) від 02.02.2015), позовні вимоги про застосування наслідків недійсності цих правочинів сторонами правочинів або однією з них не заявлялись та не були предметом розгляду у суді. Відтак, у судовому порядку не визначено, які саме наслідки недійсності правочину повинні бути застосовані в даному випадку - повернення у власність ТзОВ "Динеро-Капітал" цінних паперів, що буди предметом договору купівлі-продажу паперів №Б-040711-2/11 від 04 липня 2011 року, чи відшкодування їх вартості у сумі 3500000 грн. 00 коп. Як вже зазначалося вище, 24.11.2017 ТзОВ "Динеро-Капітал" звернулось до ПАТ "Завод "Технопривод" з вимогою про повернення у власність ТзОВ "Динеро-Капітал" цінних паперів, а 01 грудня 2017 року ПАТ "Завод "Технопривод" направило ТзОВ "Динеро-Капітал" лист, у якому повідомив, що ПАТ "Завод "Технопривод" не має у власності інвестиційних сертифікатів, разом з тим визнає факт заборгованості перед ТзОВ "Динеро-Капітал" в розмірі 3500 000,00 грн., у зв'язку з неможливістю повернення цінних паперів. Однак, зазначений обмін відповідними письмовими документами з приводу питання повернення цінних паперів у власність ТзОВ "Динеро-Капітал" чи сплату їх вартості, не може вважатися застосуванням наслідків недійсності правочину, оскільки вимога про застосування наслідків недійсного правочину не була заявлена та не розглянута у встановленому законом порядку. При цьому, суд позбавлений права за відсутності відповідного судового рішення про розгляд позовних вимог щодо застосування наслідків недійсності правочинів, в межах перегляду ухвали за нововиявленими обставинами, самостійно встановити які саме наслідки та у якому вигляді мають бути застосовані - повернення іншій стороні у натурі все, що вона отримала від виконання правочину, чи відшкодування вартості того, що одержано. Враховуючи викладене та зважаючи на те, що застосування наслідків недійсності правочинів не може бути предметом розгляду в межах перегляду ухвали за нововиявленими обставинами і при винесенні ухвали за результатами перегляду за нововиявленими обставинами не може бути ухвалено відповідне рішення (щодо застосування наслідків недійсності правочинів), місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що у даному випадку не вбачається за можливе встановити наявність чи відсутність підстав для включення до реєстру вимог кредиторів ПАТ "Завод "Технопривод" вимог ТзОВ "Динеро-Капітал" в розмірі 3 500 000 грн. 00 коп., з огляду на що відсутні правові підстави для задоволення заяви про перегляд ухвали Господарського суду Рівненської області від 12 січня 2016 року у справі №918/111/15 за нововиявленими обставинами. Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування ухвали місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Рівненської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для її скасування. Керуючись ст.ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд - ПОСТАНОВИВ: 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Динеро-Капітал" залишити без задоволення. Ухвалу господарського суду Рівненської області від 31 січня 2018 року у справі №918/111/15 залишити без змін. 2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України. 3. Матеріали заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Рівненської області від 12.01.2016 у справі №918/111/15 повернути Господарському суду Рівненської області. Повний текст постанови складений "26" листопада 2018 р. Головуюча суддя Коломис В.В. Суддя Дужич С.П. Суддя Тимошенко О.М.