Справа № 01/5026/1159/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ 18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, [email protected] УХВАЛА 12 грудня 2018 року Справа № 01/5026/1159/2011 Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В., секретар судового засідання - Козоріз О.І., за участю представників сторін: від Головного управління ДФС у Черкаській області - Тесля В.І. - представник за довіреністю, від публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" - Охріменко Р.О. - представник за довіреністю, ліквідатора Іванюка Олександра Миколайовича, від Головного територіального управління юстиції у Черкаській області - Андрієнко Є.В. - представник за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання поточних кредиторських вимог у справі за заявою публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська продовольча компанія", м. Черкаси про визнання банкрутом, ВСТАНОВИВ: В провадженні господарського суду Черкаської області знаходиться справа за заявою публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська продовольча компанія" про визнання банкрутом. Постановою господарського суду Черкаської області від 28 березня 2018 року припинено процедуру санації товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська продовольча компанія". Припинено повноваження керуючого санацією Пирога І.Г. Визнано товариство з обмеженою відповідальністю "Черкаська продовольча компанія" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців. Призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Іванюка Олександра Миколайовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1247, видане 15 липня 2013 року; поштова адреса: АДРЕСА_1). Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 червня 2018 року постанову господарського суду Черкаської області від 28 березня 2018 року залишено без змін. Ухвалою господарського суду Черкаської області від 12 листопада 2018 року справу №01/5026/1159/2011 прийнято до свого провадження суддею Васяновичем А.В. До господарського суду Черкаської області від Головного управління ДФС у Черкаській області надійшла заява про визнання поточних кредиторських вимог на суму 18 600 557 грн. 33 коп. Ухвалою господарського суду Черкаської області від 14 листопада 2018 року розгляд заяви Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання поточних кредиторських вимог призначено в судовому засіданні на 05 грудня 2018 року. Ухвалою господарського суду Черкаської області від 05 грудня 2018 року було оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду заяви Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання поточних кредиторських вимог до 14 год. 00 хв. 12 грудня 2018 року. Представник Головного управління ДФС у Черкаській області в судовому засіданні вимоги викладені в заяві підтримав та спросив суд визнати Головне управління ДФС у Черкаській області поточним кредитором. Ліквідатор в судовому засіданні вимоги Головного управління ДФС у Черкаській області визнав частково. В своїй письмовій заяві від 11 червня 2018 року за №20 ліквідатор поточні вимоги визнавав також частково. Представник голови комітету кредиторів вимоги Головного управління ДФС у Черкаській області визнав частково. Письмових заперечень від голови комітету кредиторів та інших учасників судового провадження щодо заявлених поточних вимог до суду не надходило. Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників голови комітету кредиторів, Головного управління ДФС у Черкаській області та ліквідатора, суд вважає за необхідне заяву Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання поточним кредитором задовольнити частково з наступних підстав: Під час проведення процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, утворений відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Рішенням зборів комітету кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська продовольча компанія" від 06 лютого 2017 року (оформлене протоколом №1) головою комітету кредиторів обрано публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Черкасах. Згідно ч. 8 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Згідно абз. 9 ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі. Розгляд грошових вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі здійснюється господарським судом в тому ж порядку, що і грошових вимог, заявлених на підставі ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Відповідно до ч. 6 ст.23 вищевказаного Закону за наслідками розгляду кредиторських заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги кредиторів. Черговість задоволення вимог кредиторів встановлено ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". З матеріалів справи вбачається, що оголошення про визнання банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська продовольча компанія" та відкриття ліквідаційної процедури було опубліковано в газеті "Голос України" на офіційному веб сайті Вищого господарського суду України від 02 квітня 2018 року за №50373. Із заявою про визнання поточним кредитором Головне управління ДФС у Черкаській області звернулося до суду 31 травня 2018 року. Судом встановлено, що звертаючись до суду з відповідною заявою Головне управління ДФС у Черкаській області вказувало, що товариство з обмеженою відповідальністю "Черкаська продовольча компанія" перебуває на обліку як платник податків, за період процедури розпорядження майном податковий борг перед бюджетом зріс на загальну суму 18 600 557 грн. 33 коп., а саме: по єдиному соціальному внеску у сумі 2 709 910 грн. 00 коп.; по військовому збору у сумі 52 420 грн. 66 коп., в тому числі 49 грн. 81 коп. пеня; по податку на доходи фізичних осіб у сумі 589 201 грн. 89 коп., в тому числі 805 грн. 22 коп. пеня; по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 9 371 грн. 40 коп.; по земельному податку з юридичних осіб у сумі 20 120 грн. 44 коп.; по орендній платі з юридичних осіб у сумі 9 574 833 грн. 83 коп.; по податку на прибуток у сумі 2 769 498 грн. 00 коп.; по податку на додану вартість у сумі 2 875 201 грн. 11 коп., в тому числі 18 701 грн. 30 коп. пеня. Заборгованість по пені виникла внаслідок нарахувань на суму недоїмки за кожен день прострочення її сплати згідно п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України. Відповідно до розділу ІІІ частини 1 "Порядку формування та надання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженого наказом №435 від 14 квітня 2015 року страхувальники, крім зазначених у пунктах 5,6 цього розділу, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з ФО-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), у частині подання Звіту за таких осіб зобов'язані формувати та подавати до органів доходів і зборів Звіт протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного періоду. Звітним періодом є календарний місяць. Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів подається за формою №4Д згідно з додатком 4 цього Порядку. Відповідно до ч.8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Відповідно до ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт. Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально. Податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації. Відповідно до ст. 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності. Відповідно до ст. 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців). Відповідно до ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним. Відповідно до ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 Податкового кодексу України. Щодо податку на додану вартість слід зазначити наступне: Відповідно до ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Відповідно до ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації. Судом враховано, що з дня визнання боржника банкрутом господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо. Строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав. Водночас слід зазначити, що з розрахунку податкового боргу по платежах до бюджету вбачається, що 99 529 грн. 26 коп. не є боргом по єдиному соціальному внеску, а є штрафною санкцією, а тому вказана сума підлягає задоволенню в шосту чергу, а не в другу як зазначив кредитор. Також сума в розмірі 52 420 грн. 66 коп. не є боргом по військовому збору, а є штрафною санкцією, а тому вказана сума підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів також в шосту чергу. Крім того є штрафною санкцією сума в розмірі 589 201 грн. 89 коп., а не боргом зі сплати податку на доходи з фізичних осіб, а тому вказана сума також підлягає задоволенню в шосту чергу. У частині 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема, зазначено, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута. Вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі. Як зазначалося вище, 28 березня 2018 року постановою господарського суду Черкаської області товариство з обмеженою відповідальністю "Черкаська продовольча компанія" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців. Тобто, строк з оплати податків, які виникли до моменту визнання боржника банкрутом настав. Водночас суд відхиляє у визнанні вимог зі сплати боргу по земельному податку з юридичних осіб в сумі 10 068 грн. 25 коп., оскільки в судовому засіданні з'ясовано, що вказану суму було нараховано за квітень 2018 року, тобто за звітний місяць, але вже після визнання боржника банкрутом. Отже, заявлені Головним управлінням ДФС у Черкаській області вимоги зі сплати боргу по земельному податку з юридичних осіб в сумі 10 068 грн. 25 коп. не є поточними вимогами в розумінні ст. 23 Закону про банкрутство та не можуть сплачуватись банкрутом в силу імперативних приписів Закону про банкрутство, оскільки такі зобов'язання виникли після визнання підприємства банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. При цьому судом враховано аналогічні правові висновки щодо застосування положень вказаних норм права, які викладено в постанові Верховного Суду від 14 червня 2018 року справа №918/169/18. За березень 2018 року Головне управління ДФС у Черкаській області помилково заявило до визнання боргу по земельному податку з юридичних осіб лише в сумі 10 052 грн. 19 коп. (20 120 грн. 44 коп. - 10 068 грн. 25 коп. за квітень 2018 року), а не в дійсному розмірі - 10 068 грн. 25 коп. (оскільки сплата податку здійснюється щомісячними платежами в рівних частинах). Сума в розмірі 554 036 грн. 00 коп. також підлягає визнанню у шосту чергу, оскільки вказана сума є пенею, а не боргом з податку на прибуток. Решта нарахувань зі сплати податків здійснено вірно і строк їх сплати настав. За таких обставин заява Головного управління ДФС у Черкаській області підлягає частковому задоволенню. На підставі вищевказаного, та керуючись ст. ст. 38, 45 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 234 ГПК України, суд, УХВАЛИВ: 1. Заяву Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання поточних кредиторських вимог задовольнити частково. 2. Визнати Головне управління ДФС у Черкаській області поточним кредитором товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська продовольча компанія" на суму 3 524 грн. 00 коп. витрати на оплату судового збору, як вимоги першої черги, на суму 2 610 380 грн. 74 коп. боргу по єдиному соціальному внеску, як вимоги другої черги, на суму 9 371 грн. 40 коп. боргу по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, 10 052 грн. 19 коп. боргу по земельному податку з юридичних осіб, 9 574 833 грн. 83 коп. боргу по податку по орендній платі з юридичних осіб, 2 215 462 грн. 00 коп. боргу по податку на прибуток, 2 856 499 грн. 81 коп. боргу по податку на додану вартість, як вимоги третьої черги та 1 313 889 грн. 11 коп. штрафу та пені, як вимоги шостої черги, 3. Решту поточних кредиторських вимог Головного управління ДФС у Черкаській області в сумі 10 068 грн. 25 коп. - відхилити. 4. Внести визнані поточні кредиторські вимоги Головного управління ДФС у Черкаській області до реєстру вимог кредиторів. 5. Копію ухвали надіслати голові комітету кредиторів публічному акціонерному товариству "Державний експортно-імпортний банк України", Головному управлінню ДФС у Черкаській області та ліквідатору Іванюку Олександру Миколайовичу. Суддя А.В. Васянович