Справа № 01/5026/1159/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ 18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, [email protected] УХВАЛА 17 грудня 2018 року Справа № 01/5026/1159/2011 Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В., секретар судового засідання - Козоріз О.І., за участю представників сторін: від публічного акціонерного товариства "Старокиївський Банк" - представник за довіреністю, від публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" - Охріменко Р.О. - представник за довіреністю, ліквідатора Іванюка Олександра Миколайовича, від Головного територіального управління юстиції у Черкаській області - Андрієнко Є.В. - представник за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства "Старокиївський Банк" про визнання поточних кредиторських вимог у справі за заявою публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська продовольча компанія", м. Черкаси про визнання банкрутом, ВСТАНОВИВ: В провадженні господарського суду Черкаської області знаходиться справа за заявою публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська продовольча компанія" про визнання банкрутом. Постановою господарського суду Черкаської області від 28 березня 2018 року припинено процедуру санації товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська продовольча компанія". Припинено повноваження керуючого санацією Пирога І.Г. Визнано товариство з обмеженою відповідальністю "Черкаська продовольча компанія" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців. Призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Іванюка Олександра Миколайовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1247, видане 15 липня 2013 року; поштова адреса: а/с 707, м. Черкаси, 18003). Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 червня 2018 року постанову господарського суду Черкаської області від 28 березня 2018 року залишено без змін. Ухвалою господарського суду Черкаської області від 12 листопада 2018 року справу №01/5026/1159/2011 прийнято до свого провадження суддею Васяновичем А.В. До господарського суду Черкаської області від публічного акціонерного товариства "Старокиївський Банк" надійшла заява про визнання поточних кредиторських вимог на суму 32 870 816 грн. 86 коп. Ухвалою господарського суду Черкаської області від 26 листопада 2018 року розгляд заяви публічного акціонерного товариства "Старокиївський Банк" про визнання поточних кредиторських вимог призначено в судовому засіданні на 10 грудня 2018 року. В судовому засіданні, яке відбулося 10 грудня 2018 року було оголошено перерву до 15 год. 30 хв. на 17 грудня 2018 року. Представник публічного акціонерного товариства "Старокиївський Банк" в судове засідання після перерви не з'явився, про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений під розписку. Ліквідатор в судовому засіданні проти заяви публічного акціонерного товариства "Старокиївський Банк" заперечував. В своїй письмовій заяві ліквідатор поточні вимоги не визнавав. Письмових заперечень від голови комітету кредиторів та інших учасників судового провадження щодо заявлених поточних вимог до суду не надходило. 30 листопада 2018 року на електронну адресу господарського суду Черкаської області від публічного акціонерного товариства "Старокиївський Банк" надійшло клопотання про проведення судових засідань в режимі відеоконференції. Згідно ч. 8 ст. 42 ГПК України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). Пунктом 1.5.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 лютого 2013 року №28 визначено, що електронний лист є офіційним, якщо містить вкладення з текстом офіційного документа у вигляді файлу, скріпленого електронним цифровим підписом. Клопотання банку не підписане електронним цифровим підписом. Документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі (п. 1.5.17. вищевказаної Інструкції). Отже, суд вказане клопотання не приймає до розгляду. 17 грудня 2018 року до суду від банку надійшов уточнюючий розрахунок заборгованості. 17 грудня 2018 року від ліквідатора до суду надійшли додаткові письмові пояснення, щодо проведених інвентаризації та перевірки наявності заставного майна банку. Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника голови комітету кредиторів та ліквідатора, суд вважає за необхідне заяву публічного акціонерного товариства "Старокиївський Банк" про визнання поточним кредитором задовольнити частково з наступних підстав: Під час проведення процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, утворений відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Рішенням зборів комітету кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська продовольча компанія" від 06 лютого 2017 року (оформлене протоколом №1) головою комітету кредиторів обрано публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Черкасах. Згідно ч. 8 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Згідно абз. 9 ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі. Розгляд грошових вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі здійснюється господарським судом в тому ж порядку, що і грошових вимог, заявлених на підставі ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Відповідно до ч. 6 ст.23 вищевказаного Закону за наслідками розгляду кредиторських заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги кредиторів. Черговість задоволення вимог кредиторів встановлено ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". З матеріалів справи вбачається, що оголошення про визнання банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська продовольча компанія" та відкриття ліквідаційної процедури було опубліковано в газеті "Голос України" на офіційному веб сайті Вищого господарського суду України від 02 квітня 2018 року за №50373. Із заявою про визнання поточним кредитором публічне акціонерне товариство "Старокиївський Банк" звернулось до суду 22 листопада 2018 року (а.с.56 т.80). 22 квітня 2008 року між акціонерним банком "Старокиївський Банк" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Старокиївський Банк") (банк) та товариством з обмеженою відповідальністю „Черкаська продовольча компанія" (позичальник) було укладено кредитний договір №23-В. Відповідно до п.1.1 договору банк зобов'язався надати позичальнику короткостроковий кредит в іноземній валюті для здійснення статутної діяльності, а позивальник зобов'язався повернути банку кредит на умовах і в термін, передбачений цим договором. Кредит відповідно до умов п. 2.1. кредитного договору, з урахування додаткових угод від27 липня 2012 року та від 25 липня 2013 року, надавався боржнику на умовах сплати відсотків (процентів) за користування кредитом із розрахунку 15, 17, 18 процентів річних та терміном остаточного погашення (повернення) кредиту - 24 липня 2014 року. Банком було належним чином виконано зобов'язання в частині надання позичальнику коштів. Водночас 15 жовтня 2009 року в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором від 22 квітня 2008 року, між банком та боржником було укладено договір застави №23-3. У відповідності до умов п. 2.1. договору застави позичальник (заставодавець) зобов'язався передати в заставу банку (заставодержателю) товари в обороті, загальною балансовою вартістю 4 800 000 грн. 00 коп. Повний перелік, переданих в заставу товарів в обороті (предмет застави), викладений в Додатку №1 до договору застави. Відповідно до положень пунктів 2.1. та 3.1. кредитного договору та з урахуванням умов додаткової угоди від 25 липня 2013 року, позичальник зобов'язувався повернути отриманий кредит не пізніше 24 липня 2014 року. Пунктом 2.3. кредитного договору передбачено, що розрахунок відсотків (процентів) за користування кредитом здійснюється банком від суми фактичної заборгованості по кредиту за календарну кількість днів з моменту зарахування банком кредиту на валютний рахунок позичальника до його повного погашення, тобто зарахування всієї суми кредиту на рахунок банку. Нараховані відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником щомісячно до 30 числа місяця і одночасно з поверненням кредиту. Відповідно до пункту 3.6. кредитного договору, за кожний день прострочення повернення кредиту та погашення відсотків позичальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої заборгованості. При порушенні строків повернення кредиту або сплати відсотків позичальник зобов'язується сплатити банку одноразово за кожний випадок несвоєчасного платежу штраф у розмірі 5% від неповерненої суми кредиту і несплаченої суми відсотків (п. 3.7. кредитного договору). Звертаючись до суду з відповідною заявою, банк зазначав, що станом на 19 листопада 2018 року заборгованість боржника за кредитним договором складає 1 184 321,83 дол. США, з яких: - 300 000,00 дол. США - заборгованість за прострочений кредит; - 227 905,00 дол. США - заборгованість по прострочених процентах; - 462 164,38 дол. США - заборгованість по пені за порушення строків повернення кредиту; - 167 857,20 дол. США - заборгованість по пені за порушення строків сплати відсотків; - 26 395,25 дол. США - штрафи. Борг боржника в гривневому еквіваленті до офіційного курсу НБУ станом на день подання заяви складає 32 870 816 грн. 86 коп. Згідно ч.2 ст. 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника. Поняття "строк договору", "строк виконання зобов'язання" та "термін виконання зобов'язання" згідно з приписами ЦК України мають різний зміст. Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України). Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України). Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору. Поняття "строк виконання зобов'язання" і "термін виконання зобов'язання" охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання. Як вже зазначалося вище умовами договору було встановлено, що строк повернення кредиту - не пізніше 24 липня 2014 року. Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти. Тобто, зобов'язання з надання кредиту, його повернення та сплати процентів є основним, а зобов'язання зі сплати штрафу та пені є додатковим до основного. Банк свої обов'язки за умовами договору виконав, надавши кредитні кошти товариству. В свою чергу товариство зобов'язувалося за договором повертати кредит з процентами на умовах зазначених в п. 2.3 договору. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням. Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Отже, після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов'язання простроченого боржника за договором не припиняється. Так, зобов'язання може бути належно виконане простроченим боржником і після спливу позовної давності. Згідно з частиною першою статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 ("Позика. Кредит. Банківський вклад"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому судом було враховано відповідні висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року зі справи №444/9519/12 (провадження №14-10цс18). З наданого суду уточнюючого розрахунку вбачається, що за період з 22 квітня 2008 року по 31 травня 2014 року нараховані відсотки в розмірі 321 011 дол. США боржником сплачено. Таким чином підлягають визнанню 4 191 дол. США відсотків за червень 2014 року та 3 353 дол. США відсотків за 24 дні липня 2014 року, що в гривневому еквіваленті складає 209 457 грн. 87 коп. (27,764829 грн. за 1 дол. США). Решта заявлених відсотків підлягають відхиленню. З урахуванням положень ч.6 ст.232 ГК України розмір пені нарахований на суму боргу зі сплати кредиту за період з 25 липня 2014 року по 24 січня 2015 року складає 39 608 грн. 20 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 1 099 714 грн. 90 коп. З урахуванням наданого суду уточнюючого розрахунку, а також положень ч.6 ст.232 ГК України розмір пені нарахований за період з 01 липня 2014 року (дату вказано банком самостійно) по 24 липня 2014 року на суму відсотків за червень 2014 року в розмірі 4 191 дол. США складає 57, 87 дол. США. Розмір пені нарахований за період з 25 липня 2014 року (оскільки строк повернення кредиту та всіх відсотків настав 24 липня 2014 року) по 29 грудня 2014 року (закінчення 6 місячного строку нарахування пені на відсотки за червень 2014 року) на суму відсотків за червень та липень в загальному розмірі 7 544 дол. США складає 845,55 дол. США. Розмір пені нарахований за період з 30 грудня 2014 року по 01 січня 2015 року (дата вказана кредитором) на суму 3 353 дол. США (відсотки за липень 2014 року) складає 7,72 дол. США. Всього за вищевказані періоди розмір пені нарахований за несвоєчасну сплату відсотків складає 911,14 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 25 297 грн. 65 коп., вказана сума підлягає визнанню, а решту пені нарахованої на відсотки слід відхилити. Розмір штрафу за несвоєчасну сплату кредиту складає 15 000 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 416 472 грн. 44 коп., розрахунок вказаного штрафу здійснено кредитором вірно. Розмір штрафу за несвоєчасну сплату відсотків в розмірі 7 544 дол. США складає 377,2 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 10 472 грн. 90 коп., вказана сума підлягає визнанню, решту штрафу за несвоєчасну сплату відсотків слід відхилити. При визначені складу і розміру грошових вимог кредитора в національній валюті було враховано розрахунок кредитора наданий суду та вказаний в ньому курс валют станом на 20 листопада 2018 року - 27,764829 грн. за 1 дол. США. За таких обставин заява публічного акціонерного товариства "Старокиївський Банк" підлягає частковому задоволенню. Стосовно доводів банку, що вимоги на суму 4 800 000 грн. 00 коп. є забезпеченими заставою судом враховано наступне: Як вже зазначалося вище 22 квітня 2008 року, між банком та товариством - боржником було укладено договір застави №23-3. У відповідності до умов п. 2.1. договору застави позичальник (заставодавець) передав в заставу банку (заставодержателю) товари в обороті, загальною балансовою вартістю 4 800 000 грн. 00 коп. Повний перелік, переданих в заставу товарів в обороті (предмет застави), викладений в Додатку № 1 до договору застави. Згідно з ч. 3 ст. 1 Закону України "Про заставу" застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Предметом застави можуть бути майно та майнові права (ч. 1 ст. 4 вищевказаного Закону). Одним з видів майна, що може бути передано в заставу, Закон України "Про заставу" визначає товари в обороті або в переробці (сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція тощо). У силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами (ч. 2 ст. 1 Закону України "Про заставу"). Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя. Договір застави товарів в обороті, крім загальних умов, визначених частиною першою статті 12 Закону України "Про заставу" (суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода), повинен також містити і специфічні умови, передбачені для цього виду договору статтею 41 Закону про заставу, а саме: договір застави товарів у обороті або в переробці повинен індивідуалізувати предмет застави шляхом зазначення знаходження товарів у володінні заставодавця чи їх розташування в певному цеху, складі, іншому приміщенні або іншим способом, достатнім для ідентифікації сукупності рухомих речей як предмета застави. За загальним правилом (ч. 2 ст. 17 Закону України "Про заставу"), відчуження майна, що є предметом застави, можливе лише за згодою заставодержателя. Стосовно застави товарів в обороті сам закон дає право заставодавцю реалізовувати предмет застави (товари в обороті) без згоди заставодержателя, оскільки згідно зі статтею 42 Закону про заставу, при заставі товарів в обороті або у переробці заставодавець зберігає за собою право володіти, користуватися та розпоряджатися предметом застави відповідно до правил Розділу ІІІ Закону України "Про заставу". Проте, згідно ч. 8 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна вчиняють правочини (укладають договори) щодо: відчуження, або обтяження нерухомого майна боржника, в тому числі його передачі в оренду, заставу, внесення зазначеного майна до статутного капіталу іншого підприємства або господарського товариства, розпорядження нерухомим майном боржника у будь-який інший спосіб; одержання та видачі позик (кредитів), надання поруки, гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника; розпорядження у будь-який спосіб іншим майном боржника, балансова вартість якого становить понад один відсоток балансової вартості активів боржника, та укладання інших значних правочинів (договорів). Задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, допускається лише в межах провадження у справі про банкрутство (ч. 6 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"). Водночас законодавство передбачає обов'язок заставодавця у разі відчуження заставлених товарів замінити їх іншими товарами такої ж або більшої вартості (стаття 43 Закону України "Про заставу"). Зменшення вартості замінених товарів допускається тільки у випадках, коли це здійснено за домовленістю сторін щодо погашення частки початкової заборгованості. Проте, після визнання боржника банкрутом вся господарська діяльність підприємства завершується. Отже, в силу положень спеціального Закону банкрут не має права після прийняття відповідної постанови судом здійснювати закупівлю товарів для їх заміни в разі відчуження предмета застави (товарів в обороті) на інші товари такої ж або більшої вартості. Відповідно до ч.2 ст.40 Закону України "Про заставу" при заставі товарів в обороті або у переробці реалізовані заставодавцем товари перестають бути предметом застави з моменту їх вручення набувачу або транспортній організації для відправлення набувачу або передачі на пошту для пересилки набувачу, а набуті заставодавцем товари, передбачені в договорі застави, стають предметом застави з моменту виникнення на них права власності. З наданих суду ліквідатором матеріалів, зокрема інвентаризаційного опису запасів (готова продукція) та акту нестачі вбачається, що на даний момент у банкрута відсутні в наявності товари в обороті, згідно переліку викладеного в додатку № 1 до договору застави, тобто відсутній предмет застави. Отже, суд дійшов висновку, що якщо заставодавець в ході своєї господарської діяльності реалізував заставлені товари в обороті і не замінив їх іншими такої ж або більшої вартості до моменту визнання боржника банкрутом, вимоги кредитора не можна вважати забезпеченими заставою. Оскільки публічне акціонерне товариство "Старокиївський Банк" з відповідною заявою звернулося до суду з пропуском двохмісячного строку з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, то з урахуванням норм абз. 9 ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" всі без виключення визнані вимоги банку підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у шосту чергу. На підставі вищевказаного, та керуючись ст. ст. 38, 45 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 234 ГПК України, суд, УХВАЛИВ: 1. Заяву публічного акціонерного товариства "Старокиївський Банк" про визнання поточних кредиторських вимог задовольнити частково. 2. Визнати публічне акціонерне товариство "Старокиївський Банк" поточним кредитором товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська продовольча компанія" на суму 3 524 грн. 00 коп. витрати на оплату судового збору, як вимоги першої черги, на суму 8 329 448 грн. 70 коп. боргу зі сплати кредиту, 209 457 грн. 87 коп. боргу зі сплати відсотків, 1 099 714 грн. 90 коп. пені за несвоєчасну сплату кредиту, 25 297 грн. 65 коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 416 472 грн. 44 коп. штрафу на тіло кредиту та 10 472 грн. 90 коп. штрафу на відсотки, як вимоги шостої черги. 3. Решту поточних кредиторських вимог публічного акціонерного товариства "Старокиївський Банк" - відхилити. 4. Внести визнані поточні кредиторські вимоги публічного акціонерного товариства "Старокиївський Банк" до реєстру вимог кредиторів. 5. Копію ухвали надіслати голові комітету кредиторів публічному акціонерному товариству "Державний експортно-імпортний банк України", публічному акціонерному товариству "Старокиївський Банк" та ліквідатору Іванюку Олександру Миколайовичу. Суддя А.В. Васянович