Справа № 5023/2005/12

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "24" січня 2019 р. Справа № 5023/2005/12 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.А., за участю представників: від апелянта - Брижань Ю.В. - за довіреністю від 10.10.2018 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 27.09.2018); від Приватного підприємства "Юнітрейд Плюс" - Шишлов О.М. - на підставі ордеру від 16.01.2019 Серія СМ №47 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 30.10.2017); від АТ "ВТБ Банк" - Пономарьов А.О. - за довіреністю від 19.12.2018 № 395; від Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин" - не з'явився, ліквідатор Дралін А.В. - на підставі свідоцтва від 15.03.2013 № 468, від інших учасників справи - не з'явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", м. Київ, (вх.№148Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 26.06.2018, постановлену суддею Яризько В.О. у приміщенні господарського суду Харківської області об 11:05 год., (повний текст ухвали складено 02.07.2018), у справі № 5023/2005/12, за заявою Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (змінено на АТ "ВТБ Банк"), м. Київ, до Іноземного підприємства "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин", м.Харків, про визнання банкрутом, ВСТАНОВИЛА: Постановою господарського суду Харківської області від 24.01.2018 Іноземне підприємство "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором Іноземного підприємства "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" призначено арбітражного керуючого Драліна А.В. Ліквідатор Іноземного підприємства "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" - арбітражний керуючий Дралін А.В. звернувся до місцевого господарського суду із заявою в межах справи про банкрутство Іноземного підприємства "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії), в якій ліквідатор просить суд визнати недійсним договір відступлення права вимоги (цесії) від 14.01.2016 №140116, укладений між Іноземним підприємством "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" та Приватним підприємством "Юнітрейд Плюс", за яким Іноземне підприємство "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" відступило на користь Приватного підприємства "Юнітрейд Плюс" право вимоги виконання зобов'язань Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин" на підставі ухвали господарського суду Харківської області від 16.11.2015 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 у справі №5023/2756/11 в сумі 45907517,95грн. Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.06.2018 відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора Іноземного підприємства "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" - арбітражного керуючого Драліна А.В. про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) від 14.01.2016 №140116, укладеного між Іноземним підприємством "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин та Приватним підприємством "Юнітрейд Плюс", з тих підстав, що суд не вбачає підстав для визнання договору недійсним, а заява ліквідатора є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, кредитор боржника - Публічне акціонерне товариство "ПУМБ" звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву ліквідатора Іноземного підприємства "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" - арбітражного керуючого Драліна А.В. задовольнити і визнати недійсним договір відступлення права вимоги (цесії) від 14.01.2016 №140116, укладений між Іноземним підприємством "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" та Приватним підприємством "Юнітрейд Плюс". Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що у договорі відступлення права вимоги (цесії) №140116 від 14.01.2016 не міститься посилання на конкретний правочин, в якому відбулась заміна кредитора; вважає, що фактично сторони уклали договір про заміну сторони в судовому процесі у справі про банкрутство іншого боржника - Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин" без заміни сторони у самому зобов'язанні, на підставі якого виникли вимоги кредитора - Приватного підприємства "Юнітрейд Плюс". На думку апелянта, ліквідатор у заяві вірно зазначив, що матеріали інвентаризації не містять доказів здійснення розрахунків між сторонами за договором відступлення права вимоги (цесії) №140116 від 14.01.2016; при цьому, на думку апелянта, ліквідатор не міг надати суду доказів на підтвердження безоплатності спірного правочину через їх відсутність у ліквідатора, а суд не вчинив дій щодо їх витребування у Приватного підприємства "Юнітрейд Плюс". Як зазначає апелянт, у матеріалах справи та у боржника відсутні докази щодо надання згоди розпорядника майна - арбітражного керуючого Куліченка М.В. на продаж майна боржника. Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.08.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" на ухвалу господарського суду Харківської області від 26.06.2018 у справі №5023/2005/12. 23.08.2018 до Харківського апеляційного господарського суду від Приватного підприємства "Юнітрейд Плюс" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№6620), в якому вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, оскільки апелянтом не доведено, що договір відступлення права вимоги порушує норми чинного законодавства, а також того, що у Іноземного підприємства "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" відсутнє право на укладення вказаного договору; просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області від 26.06.2018 - без змін. Від арбітражного керуючого Куліченка М.В. засобами електронного зв'язку надійшли пояснення (вх.ел.пошта №1143), що ним при виконанні обов'язків розпорядника майна Іноземного підприємства "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" у період з 13.08.2014 по 14.06.2017 згода на укладення договору відступлення права вимоги (цесії) від 14.01.2016 №140116 не надавалась; він не брав участь у судовому засіданні 15.09.2016 під час розгляду справи №5023/2756/11 про банкрутство Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин". Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.10.2018 прийнято справу № 5023/2005/12 до провадження. Акціонерним товариством "ВТБ Банк" подано клопотання про долучення до матеріалів справи листа - відповіді арбітражного керуючого Куліченка Максима Валерійовича за вих.№ 02-10/460 від 08.10.2018 (вх.№ 35). Приватним підприємством "Юнітрейд Плюс" в спростування позиції арбітражного керуючого Куліченка М.В., викладеної у поясненні від 29.08.2018, щодо необхідності погодження із розпорядником майна укладення спірної угоди подано клопотання про прийняття доказу - звіту про оцінку майнових прав від 12.01.2016, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Професіонал" (вх.№36). Приватним підприємством "Юнітрейд Плюс" подано клопотання, в якому просить суд вважати поважними причини не подання звіту про оцінку майнових прав від 12.01.2016, складеного ТОВ "Професіонал", до господарського суду першої інстанції (вх.№779). Публічним акціонерним товариством "ПУМБ" подано пояснення щодо подання учасниками справи додаткових доказів (вх.№ 891), в яких просить долучити до матеріалів справи лист-відповідь арбітражного керуючого Куліченка М.В. за вих.№02-10/460 від 08.10.2018, що наданий до суду за клопотанням АТ "ВТБ Банк"; відмовити в задоволенні клопотання Приватного підприємства "Юнітрейд Плюс" про долучення до матеріалів справи доказу - звіту про оцінку майнових прав від 12.10.2016, складеного ТОВ "Професіонал" (вх.№891). На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2018 для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Лакізи В.В., судді Здоровко Л.М., судді Плахова О.В. Акціонерним товариством "ВТБ Банк" подано письмові пояснення щодо неможливості подання листа-відповіді арбітражного керуючого Куліченко Максима Валерійовича за вих.№ 02-10/460 від 08.10.2018 до суду першої інстанції (вх.№1739 від 30.11.2018), а також заперечення з приводу поданого Приватним підприємством "Юнітрейд Плюс" клопотання про долучення до матеріалів справи звіту про оцінку майнових прав у справі (вх.№ 1740 від 30.11.2018). Приватним підприємством "Юнітрейд Плюс" на вимогу суду надано письмові пояснення у справі (вх.№ 509 від 17.01.2019). Іноземним підприємством "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" подано пояснення у справі (вх.№ 732 від 23.01.2019). Судова колегія, розглянувши клопотання Акціонерного товариства "ВТБ Банк" про долучення до матеріалів справи листа - відповіді арбітражного керуючого Куліченка Максима Валерійовича за вих.№02-10/460 від 08.10.2018, зазначає наступне. Приписами статей 13 та 74 ГПК України на сторін покладено обов'язок доказування. Так, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Обставини неможливості подання відповідного доказу у справі учасник справи зокрема пов'язує з винесенням 13.09.2018, тобто після ухвалення оскаржуваного судового рішення, ухвали суду, якою виправлено допущену описку в абзаці 40 описово-мотивувальної частини ухвали господарського суду Харківської області від 26.06.2018 та викладено абзац 40 описово-мотивувальної частини ухвали суду від 26.06.2018 в наступній редакції: "Щодо посилань ліквідатора на те, що для відступлення права вимоги в процедурі розпорядження майном підприємства - боржника необхідно отримати згоду розпорядника майна, яка в даному випадку відсутня, суд зазначає, що з ухвали господарського суду Харківської області від 15.09.2016 по справі №5023/2756/11 вбачається, що представник Іноземного підприємства "Торговий дім "ХЗШВ" ОСОБА_8 був присутній у судовому засіданні 15.09.2016 при розгляді заяви про заміну кредитора в межах справи № 922/2756/11 та проти заміни кредитора не заперечував". При цьому, посилаючись на вказане, банк вказує на те, що обставини надання згоди арбітражним керуючим Куліченко М.В. в повній мірі не були досліджені судом першої інстанції під час розгляду справи, в свою чергу, відповідні пояснення були отримані банком лише 08.10.2018 (т.12а, а.с. 220). Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи та обставини, якими сторона обґрунтовує неможливість подання нового доказу у справі до суду першої інстанції, з метою створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи та необхідності забезпечення всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх матеріалів справи та доказів на їх підтвердження, дійшла висновку про визнання вказаних нею причин поважними та задоволення клопотання про долучення листа - відповіді арбітражного керуючого Куліченка Максима Валерійовича за вих.№02-10/460 від 08.10.2018 в якості доказу у справі. Щодо поданого Приватним підприємством "Юнітрейд Плюс" доказу - звіту про оцінку майнових прав від 12.01.2016, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Професіонал", судова колегія зазначає таке. За змістом ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. З огляду на прийняття судом пояснення арбітражного керуючого Куліченко М.В. щодо обставин надання згоди на укладення спірного правочину в якості доказу у справі, а також з метою дотримання принципів рівності всіх учасників судового процесу перед законом та судом, судова колегія дійшла висновку щодо можливості прийняття наданого Приватним підприємством "Юнітрейд Плюс" звіту про оцінку майнових прав від 12.01.2016, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Професіонал", в якості доказу у справі, яким, на думку заявника, спростовуються доводи арбітражного керуючого Куліченка Максима Валерійовича. В судовому засіданні представники ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк", АТ "ВТБ Банк", ліквідатор підтримали вимоги апеляційної скарги, просили суд скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 26.06.2018 та ухвалити нове рішення, яким заяву ліквідатора Іноземного підприємства "Торговий дім "ХЗШВ" - арбітражного керуючого Драліна А.В. задовольнити та визнати недійсним договір відступлення права вимоги (цесії) від 14.01.2016 №140116, укладений між Іноземним підприємством "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" та Приватним підприємством "Юнітрейд Плюс". Представник Приватного підприємства "Юнітрейд Плюс" заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив суд ухвалу господарського суду Харківської області від 26.06.2018 у справі № 5023/2005/12 залишити без змін. Інші учасники в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, про причини неявки суд не повідомили. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, судом апеляційної інстанції в ході апеляційного розгляду даної справи, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 3 статті 273 Господарського процесуального кодексу України. Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників скаржника, ліквідатора банкрута та інших учасників справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини. Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.05.2012 прийнято заяву Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"; порушено провадження у справі і призначено проведення судового засідання (т.1, а.с. 2,3). Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.08.2014 введено процедуру розпорядження майном боржника. Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Куліченко Максима Валерійовича, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (свідоцтво № 1375 від 11.07.13р., адреса: АДРЕСА_2). Розпоряднику майна разом з керівником боржника визначено розглянути в тридцятиденний строк від дня публікації оголошення вимоги кредиторів, за наслідками розгляду вимог кредиторів повністю або частково визнати їх або відхилити, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпоряднику майна повідомляти письмово заявників та господарський суд (т.3, а.с. 35-40). Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.06.2017 затверджено реєстр вимог конкурсних кредиторів Іноземного підприємства "Торговий дім "ХЗШВ". Задоволено заяву арбітражного керуючого Куліченка Максима Валерійовича та звільнено арбітражного керуючого Куліченка Максима Валерійовича (свідоцтво №1375 від 11.07.2013) від виконання обов'язків розпорядника майна Іноземного підприємства "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин". Призначено розпорядником майна Іноземного підприємства "Торговий дім "ХЗШВ", код 34861034, арбітражного керуючого Драліна Андрія Володимировича (свідоцтво № 468 від 15.03.2013р., адреса : АДРЕСА_1). Постановою господарського суду Харківської області від 24.01.2018 Іноземне підприємство "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором Іноземного підприємства "Торговий дім "ХЗШВ" призначено арбітражного керуючого Драліна Андрія Володимировича (т.11, а.с. 92-98). Ліквідатор Іноземного підприємства "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" арбітражний керуючий Дралін А.В. звернувся до господарського суду Харківської області в порядку статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, що діє з 19.01.2013) (надалі - Закон про банкрутство) з заявою в межах справи про банкрутство Іноземного підприємства "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії), в якій просив суд визнати недійсним договір відступлення права вимоги (цесії) від 14.01.2016 року №140116, укладений між Іноземним підприємством "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" (м. Харків, вул. Морозова, 7, код 34861034) та Приватним підприємством "Юнітрейд Плюс" (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Жаданівського, 7, код 38583700), за яким Іноземне підприємство "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" відступило на користь Приватного підприємства "Юнітрейд Плюс" право вимоги виконання зобов'язань Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин" (61017, м. Харків, вул. Лозівська, буд. 20, код 30590422) на підставі ухвали господарського суду Харківської області від 16.11.2015 у справі № 5023/2756/11 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 у справі № 5023/2756/11 у сумі 45 907 517,95 грн (т.12, а.с. 1-6). В обґрунтування вказаної заяви ліквідатора вказує на обставини того, що 14.01.2016р. (в процедурі розпорядження майном банкрута) між Іноземним підприємством "Торговий дім "ХЗШВ" (цедент) та Приватним підприємством "Юнітрейд Плюс" (цесіонарій) укладено договір №140116 відступлення права вимоги (цесії), за умовами якого цедент відступає цесіонарієві, а цесіонарій набуває право вимоги до Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин" у розмірі кредиторських вимог, яка виникла та існує на підставі ухвали господарського суду Харківської області від 16.11.2015 та підтверджена постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 у справі 5023/2756/11. Як вбачається з ухвали господарського суду Харківської області від 16.11.2015 у справі № 5023/2756/11, заборгованість Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин" перед Іноземним підприємством "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" була визнана як кредиторська заборгованість, яка виникла за договором оренди обладнання від 31.10.2008 року, укладеного між Іноземним підприємством "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" та Державним підприємством "Харківський завод шампанських вин", та яка складається з вартості втраченого (знищеного) майна, переданого за договором оренди обладнання від 31.10.2008 в розмірі 39 839 790,87 грн, та неодержаного прибутку (втраченої вигоди) в розмірі 5 367 604,84 грн, що в загальному розмірі складає 45 907 517,95 грн. Відповідно до п. 1 договору право вимоги виникає у цесіонарія в момент набрання чинності цього договору. За цим договором цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання обов'язків по сплаті заборгованості (кредиторської вимоги) у розмірі 45 907 517,95 грн. Згідно п. 4 договору копії документів, визначених у п. 3 цього договору, та документована інформація, яка є важливою для здійснення права вимоги, яке відступає цедент за цим договором, передаються цедентом цесіонарію в момент підписання сторонами цього договору. Пунктом 5 договору передбачено, що порядок та умови розрахунків між сторонами за відступлення права вимоги визначаються цедентом та цесіонарієм окремо. Також вказаним пунктом сторони встановили, що оплата за відступлене право вимоги може бути здійснено будь-яким способом не забороненим чинним законодавством, у т.ч. шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог та/або вексельним розрахунком. Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (п. 9 договору). В подальшому, посилаючись на вказаний договір, новий кредитор за договором про відступлення права вимоги № 140116 від 14.01.2016 - Приватне підприємство "Юнітрейд Плюс" звернувся до господарського суду Харківської області в межах справи про банкрутство Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин" № 922/2756/11 з заявою про заміну кредитора (сторони) її правонаступником, а саме про заміну кредитора - Іноземного підприємства "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" на Приватне підприємство "Юнітрейд Плюс". Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.09.2016 у справі 5023/2756/11, яку залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.11.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 24.01.2017, задоволено заяву Приватного підприємства "Юнітрейд Плюс" про заміну кредитора. Здійснено заміну кредитора боржника Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин", а саме Іноземного підприємства "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" на його правонаступника Приватне підприємство "Юнітрейд Плюс". На думку ліквідатора, наявні підстави для визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) від 14.01.2016 №140116, укладеного між Іноземним підприємством "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" та Приватним підприємством "Юнітрейд Плюс", за яким Іноземне підприємство "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" відступило на користь Приватного підприємства "Юнітрейд Плюс" право вимоги виконання зобов'язань Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин", за спеціальною нормою - частиною 1 статті 20 Закону про банкрутство. Крім того, заявник вказує на те, що договір відступлення права вимоги (цесії) від 14.01.2016 № 140116 підлягає визнанню недійсним на підставі ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України, як такий, що суперечить ч. 13 ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону № 784-ХІV від 30.06.1999). Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.04.2018 вказана заява прийнята та розгляд заяви призначений у судове засідання; залучено до розгляду заяви Приватне підприємство "Юнітрейд Плюс", Державне підприємство "Харківський завод шампанських вин", арбітражного керуючого Куліченка М.В., ОСОБА_9. 26.06.2018 постановлено оскаржувану ухвалу суду з підстав, викладених вище. Відповідно до ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Надаючи оцінку аргументам оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду у відповідності до підпункту б пункту 2 частини 1статті 282 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням меж апеляційного перегляду у відповідності до вищенаведених приписів статті 269 цього кодексу, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких підстав. За змістом статей 512, 513 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 цього Кодексу). Статтею 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (стаття 517 цього Кодексу). Як вбачається з умов п. 3 оспорюваної угоди №140116 від 14.01.2016, право вимоги, що відступається цесіонарієві, засвідчується судовими рішеннями по справі №5023/2756/11. У відповідності до умов п. 4 угоди №140116 від 14.01.2016 копії документів, визначених у п. 3 цього договору та документована інформація, яка є важливою для здійснення права вимоги, яке відступає цедент за цим договором, передаються цедентом цесіонарію в момент підписання сторонами цього договору. На підтвердження виконання сторонами вказаних умов угоди, Приватним підприємством "Юнітрейд Плюс" 15.09.2016 надано до суду першої інстанції акт прийому - передачі документів від 15.01.2016, у відповідності до якого цедент - Іноземне підприємством "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" передав цесіонарію - Приватному підприємству "Юнітрейд плюс" за переліком документи, які підтверджують виникнення у Іноземного підприємства "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" права вимоги до боржника - ДП "Харківський завод шампанських вин", а саме: заява з вимогами до Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин" у справі № 5023/2756/11, копію договору оренди обладнання № 1-32/10/08 від 31.10.2008 з додатком, копію акту прийому-передачі до договору оренди обладнання № 1-32/10/08 від 31.10.2008, копію додаткової угоди №1 від 10.11.2008 до договору оренди обладнання № 1-32/10/08 від 31.10.2008, копію додаткової угоди № 2 до договору оренди обладнання № 1-32/10/08 від 31.10.2008, копію рішення господарського суду Харківської області у справі № 56/272-09, копію рішення господарського суду Харківської області у справі № 57/250-09, копію рішення господарського суду Харківської області у справі №5023/4037-12, копію постанови Харківського апеляційного господарського суду у справі №5023/4037/12, копії вимог та телеграм, направлених на адресу Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин", розрахунок упущеної вигоди Іноземного підприємства "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин", розрахунок неустойки, ухвалу господарського суду Харківської області у справі №5023/2756/11 від 16.11.2015, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 у справі № 5023/2756/11 (т.12, а.с. 138). Таким чином, аналізуючи зміст договору та документи, передані відповідно до акту прийому - передачі від 15.01.2016, судова колегія дійшла висновку щодо виконання учасниками договору приписів законодавства, що регулюють перехід прав у зобов'язанні до іншої особи, зокрема, внаслідок передання первісним кредитором - Іноземним підприємством "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" своїх прав іншій особі ПП "Юнітрейд Плюс" за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013) не передбачено заборони на перехід прав кредиторів за грошовими зобов'язаннями до іншої особи у провадженні у справі про банкрутство, так само вказаний Закон не забороняє здійснювати боржнику відступлення права вимоги до іншої особи, яке повинно відбуватись з урахуванням дотримання інтересів боржника та його кредиторів. За доводами апеляційної скарги кредитор вважає, що предметом оспорюваного договору цесії є право вимоги за судовим рішенням, а не право вимоги за зобов'язанням, що не узгоджується з вимогами ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України та свідчить про наявність визначених ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України підстав для визнання його недійсним. Проте, судова колегія звертає увагу на те, що викладені в апеляційній скарзі доводи скаржника не можуть бути підставою для скасування ухвали господарського суду першої інстанції, оскільки вони не були визначені в заяві про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) від 14.01.2016 та не були предметом розгляду суду першої інстанції, відповідно, не підлягають розгляду при вирішенні питання щодо законності оскаржуваного судового рішення під час його перегляду в апеляційному порядку. Згідно з п. 1-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону № 4212-VІ від 22.12.2011, що почала діяти з 19.01.2013), положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження яких відкрито до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Враховуючи, що Іноземне підприємство "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" було визнано банкрутом постановою господарського суду Харківської області від 24.01.2018 у справі № 5023/2005/12, то положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону №4212-VІ від 22.12.2011) мають застосовуватися до усіх правовідносин з продажу майна (активів) банкрута, у тому числі щодо продажу майна до введення процедури ліквідації у справі про банкрутство. Згідно із частиною 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником. Справи, передбачені пунктом 8 частини першої статті 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника (ч. 9 ст. 30 ГПК України (виключна підсудність). Зазначені норми кореспондуються з положеннями частини четвертої статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до якої суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, тощо. Системний аналіз положень Закону про банкрутство дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство, зокрема, за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора (частина перша статті 20 Закону про банкрутство); за позовом розпорядника майна (частина дев'ята статті 22Закону про банкрутство). Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону про банкрутство, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів. Аналогічний висновок про застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №922/928/17, від 06.04.2018 у справі №925/1874/13 та Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14 (№3-304гс16). За приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Частиною 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Матеріали справи свідчать, що ліквідатором боржника подано заяву про визнання недійсним договору пр відступлення права вимоги (цесії) від 14.01.2016 №1410116 із застосуванням механізму, закладеного у статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Враховуючи висновки Верховного Суду щодо застосування норм права до спірних правовідносин про перебування боржника з моменту порушення стосовно нього справи про банкрутство в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, колегія суддів зазначає, що це стосується також механізму правозастосування, встановленого статтею 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Так, статтею 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено підстави за наявності яких можливе визнання правочинів (договорів) недійсними або спростування майнових дій боржника у межах провадження у справі про банкрутство. Відповідно до частини 1 зазначеної статті правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора, зокрема з таких підстав: - боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; - боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів. Під діями боржника в контексті положень ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" слід розуміти юридичні дії, які є підставою для виникнення, зміни, припинення правовідносин, зокрема виконання боржником зобов'язань за вже укладеним до початку відповідного року правочином (договором) на шкоду власним інтересам або інтересам інших кредиторів, виконання зобов'язання раніше встановленого строку (терміну), відмови від власних майнових вимог, сплати коштів кредитору або прийняття майна в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна, тощо. Наведене стосується, зокрема виконання зобов'язання раніше встановленого строку (терміну), відмови від власних майнових вимог, сплати коштів кредитору або прийняття майна в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна тощо. Відповідно, під спростуванням майнових дій слід розуміти оспорення фактичних даних чи обставин, які визначають правомірність укладених боржником правочинів щодо розпорядження майном боржника, які не відповідають законодавству та/або компетенції службових осіб боржника або його органів або вчинені без достатніх підстав. Спростовано може бути не будь-які правочини (договори) або майнові дії боржника, а лише ті, які відповідають ознакам, встановленим ч.1 ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 910/9004/13. Виходячи з частини 4 статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", із відповідними заявами про визнання недійсними правочинів до суду можуть звертатись арбітражний керуючий або конкурсний кредитор. Тобто, арбітражному керуючому надається право на оспорювання таких угод, відповідно до яких здійснюється передача боржником (банкрутом) своїх прав на основні та оборотні активи іншим особам шляхом спростування цих угод або дій з метою наповнення конкурсної (ліквідаційної) маси банкрута, відновлення платоспроможності боржника та найбільш повного задоволення грошових вимог кредиторів. Предметом розгляду є вимога ліквідатора Іноземного підприємства "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) від 14.01.2016 № 140116, за яким Іноземне підприємство "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" відступило на користь Приватного підприємства "Юнітрейд Плюс" право вимоги виконання зобов'язань Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин" у сумі 45 907 517,95 грн. На підтвердження погашення заборгованості перед Іноземним підприємством "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" за договором відступлення права вимоги від 14.01.2016 № 140116 між Іноземним підприємством "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" та Приватним підприємством "Юнітрейд Плюс" було складено акт прийому-передачі векселів від 15.10.2016, за яким Приватне підприємство "Юнітрейд Плюс" передало Іноземному підприємству "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" десять векселів номінальною вартістю 46 000 000,00 грн та продажною вартістю 45907517,95 грн, а саме: АА 2415371, АА 2415372, АА 2415373, АА 2415374, АА 2415375, АА 2415376, АА 2415377, АА 2415378, АА 2415379, АА 2415380. На думку заявника, враховуючи, що ліквідатором банкрута векселі зазначені в акті прийому-передачі векселів від 15.01.2016 виявлені не були, баланс банкрута за 2016 рік відомості про ці векселі також не містять, відповідно, Іноземне підприємство "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" здійснило безоплатне відчуження прав вимоги виконання зобов'язань Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин" у сумі 45907517,95 грн за договором відступлення права вимоги (цесії) від 14.01.2016 № 140116, що є безумовною підставою для визнання цього договору недійсним за спеціальною нормою ч.1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Крім того, ліквідатор зазначає, що вартість переданих векселів є значно нижчою, ніж сума зобов'язань Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин" у розмірі 45907517,95 грн перед банкрутом, що свідчить про відчуження Іноземним підприємством "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" цих зобов'язань за цінами нижчими від ринкових, що зумовило недостатність майна для задоволення вимог кредиторів банкрута. Оскільки статтею 20 Закону про банкрутство встановлено спеціальні підстави за наявності яких можливе спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство, то звернення арбітражного керуючого із заявою в порядку статті 20 Закону про банкрутство зумовлює необхідність встановлення судом наявності чи відсутності підстав, які передбачені даною статтею. Розглянувши надані в обґрунтування поданої заяви документи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності передбачених статтею 20 Закону про банкрутство підстав для визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) від 14.01.2016 № 140116, які було визначено ліквідатором в поданій ним заяві, з огляду на таке. Відчуження боржником безоплатно майна (грошових коштів) може мати місце коли боржник дарує або передає у власність своє майно іншій особі без будь-якої відповідної матеріальної дії останньої. Відмова боржника від власних майнових вимог - коли боржник прямо відмовляється від наявних власних майнових вимог до третіх осіб, така відмова повинна бути виражена договорами, листами, актами тощо. Майнові дії боржника можуть бути спростовані тільки у разі здійснення боржником дій по відчуженню свого майна або прийняття боржником на себе зобов'язань без необхідних дій майнового характеру іншої сторони. Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України). Згідно із статтею 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частин 1, 3 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. За змістом п. 5 оспорюваного договору порядок та умови розрахунків між сторонами за відступлення права вимоги визначаються цедентом та цесіонарієм окремо, а оплата за відступлене право вимоги може бути здійснено будь-яким способом не забороненим чинним законодавством у т.ч. шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог та/або вексельним розрахунком. В межах справи №5023/2756/11 встановлено, що 15.01.2016 у якості розрахунку за відступлене права вимоги за угодою №140116 від 14.01.2016 ПП "Юнітрейд Плюс" передало, а Іноземне підприємство "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" прийняло 10 векселів на загальну суму 45907517,95 грн, про що було складено відповідний акт прийому-передачі векселів від 15.01.2016. Належним чином завірений акт прийому-передачі векселів від 15.01.2016 долучено до матеріалів справи (т.12, а.с. 139). На виконання вказаного договору Приватне підприємство "Юнітрейд Плюс" також було надано довіреність від 15.01.2016 № 1 щодо права ОСОБА_9 отримати від ПП "Юнітрейд Плюс" цінності (за визначеним переліком простих векселів) за договором від 14.01.2016 № 140116 (т.12в, а.с. 8). Здійснення розрахунків за договором також підтверджується підписаною між Іноземним підприємством "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" та Приватним підприємством "Юнітрейд Плюс" копією акту звірки взаємних розрахунків станом за період січень 2016 (т.12, а.с. 140). Відповідно до ст. 194 ЦК України цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам. Виходячи з цього визначення здійснення або передача посвідчених цінним папером прав можливі тільки за умови його пред'явлення. Відповідно до ст.14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Згідно ст.4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, фінансових векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів. Відповідно до ст. 198 Цивільного кодексу України відмова від виконання зобов'язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов'язання або на його недійсність не допускається. Отже, векселедержатель не зобов'язаний доводити наявність і дійсність своїх прав за векселем, вони вважаються наявними та дійсними, а доведення протилежного - обов'язок особи, якій пред'явлено вимогу за векселем. Вказані дії Іноземного підприємства "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" щодо прийняття розрахунку за договором шляхом отримання векселя свідчать про те, що боржник відступив право вимоги ПП "Юнітрейд Плюс" за наявності майнових дій іншої сторони, що свідчить про відсутність безоплатної відмови боржником від власних майнових інтересів (прийнято векселі взамін на передбачену договором відступлення права вимоги), що спростовує доводи заявника про наявність визначених ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство підстав для визнання правочину недійсним. В обґрунтування своєї позиції щодо недійсності укладеного договору відступлення права вимоги (цесії) ліквідатор також вказує на те, що під час проведення інвентаризації банкрута векселі, які були начебто передані за актом прийому-передачі векселів від 15.01.2016 виявлені не були, що, за його твердженням, підтверджується доказами щодо інвентаризації майна банкрута. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Харківської області від 17.04.2018 зобов'язано Приватне підприємство "Юнітрейд Плюс" надати до суду оригінали або належним чином завірені копії векселів АА2415371, АА2415372, АА 2415373, АА 2415374, АА 2415375, АА 2415376, АА 2415377, АА 2415378, АА 2415379, АА 2415380, переданих за актом прийому - передачі векселів від 15.01.2016 року від Приватного підприємства "Юнітрейд Плюс" до Іноземного підприємства "Торговий дім "ХЗШВ". В свою чергу, апелянт посилаючись на вказану ухвалу, зазначає, що судом першої інстанції не було вжито заходів, у тому числі процесуального примусу, для виконання Приватним підприємством "Юнітрейд Плюс" вимог щодо надання вказаним учасником справи витребуваних судом документів, що мали значення для правильного вирішення справи. Для перевірки вказаних даних судом апеляційної інстанції на підставі ухвал від 15.11.2018 та від 11.12.2018 неодноразово було зобов'язано учасників справи надати письмові пояснення щодо фактичного місцезнаходження оригіналів зазначених векселів: АА 2415371, АА 2415372, АА 2415373, АА 2415374, АА 2415375, АА 2415376, АА 2415377, АА 2415378, АА 2415379, АА 2415380, переданих за актом прийому-передачі векселів від 15.01.2016 (т.12, а.с. 28). Як зазначає Приватне підприємства "Юнітрейд Плюс" на вимогу суду, оригінали векселів були передані за актом передачі векселів від 15.01.2016 директору Іноземному підприємству "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" ОСОБА_9, у зв'язку з чим у Приватного підприємства "Юнітрейд Плюс" відсутня інформація щодо фактичного місцезнаходження оригіналів зазначених векселів (т.12в, а.с. 2). При цьому, судова колегія вказує, що з умов п. 5 укладеного між сторонами договору відступлення права вимоги (цесії) № 140116 від 14.01.2016 вбачається встановлення альтернативного обов'язку Приватного підприємства "Юнітрейд Плюс" здійснити оплату набутого права вимоги шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог та/ або вексельним розрахунком. Так, обставина проведення розрахунку за договором з боку Приватного підприємства "Юнітрейд Плюс" підтверджується належним чином завіреним актом прийому-передачі векселів від 15.01.2016, який долучено до матеріалів справи, та не спростована з боку ліквідатора (т.12, а.с. 139). Таким чином, посилання апелянта на обов'язок Приватного підприємства "Юнітрейд Плюс" надати суду оригінали вказаних векселів є безпідставними, оскільки вказані документи мають бути надані саме Іноземним підприємством "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин", якому вони були передані за вказаним актом прийому-передачі від 15.01.2016. Слід також враховувати, що особа, яка була власником векселя і втратила його в силу будь-якої події або обставини, що мали місце поза її волею, вправі заявити позовні вимоги про повернення векселя за загальними правилами, передбаченими Цивільним кодексом України. Матеріали справи не містять відомостей, які саме дії вчинив ліквідатор Іноземного підприємства "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" Дралін А.В. з метою розшуку майна боржника. Зокрема ліквідатором банкрута залишилось не з'ясованим та не вчинено будь-яких дій щодо пошуку 10 векселів на загальну суму 45907517,95 грн, які були передані на виконання оспорюваного правочину, а також направлених на передачу йому керівником Іноземного підприємства "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" всіх документів первинної бухгалтерської документації юридичної особи, на підставі якої можливо встановити факт передачі зазначених векселів. За відсутності доведення з боку ліквідатора вчинення таких дій суддів колегія вказує на передчасність твердження про відсутність вказаних векселів на час укладення оспорюваного договору. Разом з тим, відсутність відомостей про місцезнаходження переданих на виконання договору відступлення права вимоги (цесії) векселів без спростування обставини їх фактичного існування, не може бути підставою для визнання такого правочину недійсним. З приводу доводів заявника щодо вартості переданих векселів від 15.01.2016, яка, на думку ліквідатора, є значно нижчою, ніж сума зобов'язань Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин" у розмірі 45907517,95 грн перед банкрутом, судова колегія зазначає таке. За змістом ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема: письмовими, речовими і електронними доказами. Вимоги ст. 74 ГПК України щодо зобов'язання сторони доводити ті обставини, на які вона посилається при обґрунтуванні своєї правової позиції, є практичним застосуванням положень ст. 129 Конституції України, де зазначається, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Саме змагальність сторін, яка реалізується в господарському процесі через приписи ст. 74 ГПК України, дає змогу суду всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи та внаслідок чого ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе рішення у справі. Що стосується самого суду, то за приписами статті він не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи. Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Згідно зі ст. 25 Закону про банкрутство з дня свого призначення ліквідатор виконує повноваження керівника боржника банкрута, аналізує фінансове становище банкрута, очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу, здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством, вживає заходів спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб. Так, апеляційним судом встановлено, що в наявних матеріалах справи відсутні інвентаризаційні описи та акти, складені арбітражним керуючим Драліним А.В. після призначення його ліквідатором банкрута, що свідчить про відсутність належних доказів, яким має бути підтверджена обставина проведення ліквідатором інвентаризації на Іноземному підприємстві "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" в установленому законодавством порядку. Відповідно, твердження ліквідатора про відчуження Іноземним підприємством "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" своїх активів у формі дебіторської заборгованості за цінами нижчими від ринкових, що зумовило недостатність майна для задоволення вимог кредиторів банкрута, не доведені з боку ліквідатора, ґрунтуються на припущеннях, які не мають доказової сили в господарському судочинстві. Враховуючи встановлені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність доведення належними та допустимим в розумінні ст. 76,77 ГПК України доказами визначені ліквідатором підстави для спростування майнових дій боржника в порядку статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Судова колегія зазначає, що предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі засобами захисту права, які визначені, зокрема у ст. 16 ЦК України. Під засобами захисту прав слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення. Статтею 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. В свою чергу, у відповідності до положень господарського процесуального законодавства суд розглядає спір у межах позовних вимог, тобто виключно у межах предмету та підстав позову, котрі визначені самим позивачем. Як вбачається з матеріалів справи, підставою для визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) від 14.01.2016 № 140116 ліквідатором визначено ст.ст. 203, 215 ЦК України, як такого, що суперечить ч. 13 ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме: укладення керівником або органом управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна угоди щодо розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника (в редакції Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"). Інші доводи та підстави для задоволення поданої ліквідатором заяви, які вказуються кредитором в апеляційній скарзі та під час розгляду справи в апеляційному суді, не підлягають розгляду судом, як такі, що не були визначені ліквідатором в заяві про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії). Правочини, що не відповідають вимогам закону, визнаються недійсними судом відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, зокрема, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Норми статей 203, 215 ЦК України визначають загальні правові підстави визнання правочинів недійсними. Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Отже, для визнання недійсним правочину ключовим є встановлення обставин недодержання вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України, саме в момент вчинення цього правочину. Законодавець не виключає можливості застосування цивільно-правових підстав для визнання недійсними правочинів в межах провадження у справі про банкрутство. Отже, обмеження в законодавчому порядку правового статусу керівника боржника щодо укладення певних видів правочинів згідно з частиною 13 статті 13 Закону про банкрутство (в редакції, як діяла станом на момент укладення оспорюваного договору) може бути підставою відповідно до частини 2 статті 203 ЦК України для визнання недійсним правочину укладеного в ході провадження у справі про банкрутство. Так, відповідно до положень ч.13 ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди, зокрема, щодо розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника. Таким чином, в силу спеціального Закону, керівні органи боржника на стадії розпорядження майном не мають права самостійно, без погодження з розпорядником майна, вчиняти юридично значимі дії, які-б могли бути направлені на порушення прав кредиторів боржника, зокрема, щодо укладання правочинів, які можуть бути направлені на зменшення активів, чи збільшення пасивів такого боржника, та зазначає можливість скасування заходів забезпечення вимог кредиторів на стадії розпорядження майном. Поряд з цим, вказані обмеження застосовуються лише на стадії розпорядження майна боржника, під час формування розпорядником майна активу та пасиву боржника, з метою встановлення його неплатоспроможності та визначення наступної процедури банкрутства, яке здійснюється на загальних підставах. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Як зазначає ліквідатор в обґрунтування поданої ним заяви від 12.04.2018, згідно балансу Іноземного підприємства "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" за 2015 рік балансова вартість активів підприємства на 31.12.2015 складала 75 571 000,00 грн, згідно балансу за 2016 рік балансова вартість активів на 31.12.2016 складала 75 570 000,00 грн. При цьому зазначає, що 1 (однин) відсоток балансової вартості активів балансу Іноземного підприємства "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" станом на 31.12.2015 складав 755 710,00 грн, а на 31.12.2016 - 755 700,00 грн, що є значно меншим, ніж вартість отриманого права вимоги у сумі 45 907 517,95 грн, яке було відчужене за оспорюваним договором відступлення права вимоги (цесії) від 14.01.2016 № 140116. Таким чином, заявник вказує, що оспорюваний договір відступлення права вимоги (цесії) від 14.01.2016 № 140116 не містить відомостей, що його було укладено за погодженням з розпорядником майна боржника - арбітражним керуючим Куліченко Максимом Валерійовичем, якого було призначено розпорядником майна ухвалою господарського суду Харківської області від 13.08.2014 у справі №5023/2005/12, що не узгоджується з вимогами, які ставляться ч. 13 ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та є підставою для визнання договору недійсним з підстав, визначених ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України. Як зазначено вище, заборгованість Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин" перед Іноземним підприємством "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин", визнана ухвалою господарського суду Харківської області від 16.11.2015 у справі № 5023/2756/11, як кредиторська заборгованість, що виникла у зв'язку з неналежним виконанням договору оренди обладнання від 31.10.2008, укладеного між Державним підприємством "Харківський завод шампанських вин" та Іноземним підприємством "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин", яка складається з вартості втраченого (знищеного) майна, переданого за договором оренди обладнання від 31.10.2008, в розмірі 39 839 790,87 грн та неодержаного прибутку (втраченої вигоди) в розмірі 5 367 604,84 грн, що в загальному розмірі складає 45 907 517,95 грн. Вказана ухвала суду була переглянута в апеляційному поряду та залишена без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 у справі № 5023/2756/11, яка у відповідності до положень ч. 3 ст. 105 ГПК України (в редакції, яка діяла станом на момент її прийняття) набрала законної сили з дня її прийняття. Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до наявного в матеріалах справи балансу Іноземного підприємства "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" станом на 31.12.2015 необоротні активи підприємства становили 30 470 тис. грн, оборотні активи підприємства (дебіторська заборгованість) становили 12 453 тис. грн. При цьому, з балансу Іноземного підприємства "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" станом на 31.12.2016 вбачається, що необоротні активи підприємства становили 30470 тис. грн., оборотні активи підприємства (дебіторська заборгованість) становила 12 454 тис. грн (т.12, а.с. 59-62). З огляду на різницю розміру дебіторської заборгованості боржника, яка була облікована в балансі боржника за 2015 та 2016 роки, з наявних в матеріалах справи документів не вбачається можливим встановити облік визнаної на підставі ухвали господарського суду Харківської області від 16.11.2015 у справі №5023/2756/11 дебіторської заборгованості Іноземного підприємства "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" в розмірі 45 907 517,95 грн в балансі боржника станом на 31.12.2016, як в рядку необоротні активи, так і в рядку дебіторської заборгованості. Слід також враховувати, що відносно Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин" порушено провадження про банкрутство, а кредиторська заборгованість перед Іноземним підприємством "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" визнана та включена згідно черговості (четверта черга) до реєстру вимог кредиторів боржника в сумі 45 907 517,95 грн. За таких обставин, отримання кредитором відповідного активу (дебіторської заборгованості) може розглядатись лише в межах провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин" відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Відповідно, в умовах невизначеності щодо майбутніх подій та високих ризиків, що пов'язані з гіпотетичним отриманням вигоди банкрутом від цих майнових прав, судова колегія зазначає про необхідність з'ясування ліквідатором у відповідності до даних первинних бухгалтерських документів підприємства обставини включення вказаної дебіторської заборгованості до балансу підприємства, її балансову вартість, з урахуванням можливості віднесення до сумнівного боргу, як обставини, що має значення для розгляду заявлених ним вимог. Крім того, відповідно до звіту про оцінку майнових прав від 12.01.2016, складеного ТОВ "Професіонал", щодо об'єкта оцінки- майнових прав - права вимоги за кредиторською заборгованістю, що включена згідно черговості до реєстру вимог кредиторів ДП "ХЗШВ" в сумі 45 907 517,95 грн, вказано, що об'єктивно неможливо спогнозувати ні терміну можливого отримання доходу від розпорядження нею, ні джерела коштів, за рахунок яких можливо таке надходження коштів, майбутній стан та склад активів, що теоретично можна буде реалізувати для погашення такої заборгованості. Вказана оцінка була здійснена перед укладення оспорюваного договору станом на 11.01.2016. Наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.10.2014, затверджено Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань (надалі - Положення), яке визначає порядок проведення інвентаризації активів і зобов'язань та оформлення її результатів і застосовується юридичними особами, створеними відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм і форм власності, а також представництвами іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства). Пунктами 5, 6 розділу І "Загальні положення" Положення визначено, що інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов'язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов'язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення; виявлення активів і зобов'язань, які не відповідають критеріям визнання. В свою чергу матеріали справи не містять відомостей, що ліквідатором складені звіряльні відомості активів і зобов'язань, у яких відображаються розбіжності між даними бухгалтерського обліку і даними інвентаризаційних описів (актів інвентаризації), складення протоколу з наведенням причини нестач, втрат, лишків. Крім того, відсутні дані щодо первинних документів підприємства про рух активів, реєстрів прибуткових та видаткових документів, на підставі яких ліквідатором має бути здійснено перевірку фактичної наявності активів за даними бухгалтерського обліку шляхом зіставлення цих даних, здійснити аналіз фінансового становища боржника, договорів, укладених після порушення провадження у справі про банкрутство, задля встановлення наявності чи відсутності підстав для звернення до господарського суду з позовами про визнання їх недійсними. Матеріалами справи не підтверджується вжиття ліквідатором належних заходів щодо оформлення ним належних документів, які могли б бути предметом дослідження під час розгляду заяви про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії), на підставі яким має бути доведено обставини, якими він обґрунтовує заявлені вимоги. Відповідно, ліквідатором не доведено здійснення належного аналізу наявності чи відсутності у боржника дебіторської заборгованості на підставі первинних документів бухгалтерської звітності, що свідчить про відсутність достовірних даних щодо правильного визначення розміру активів та пасивів підприємства. З огляду на те, що наданим до матеріалів справи балансами Іноземного підприємства "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" не підтверджується відображення визначеної на підставі ухвали господарського суду Харківської області від 15.09.2016 у справі 5023/2756/11 дебіторської заборгованості банкрута в бухгалтерському обліку, її балансової вартості, доводи ліквідатора щодо перевищення її вартості одного відсотка балансової вартості активів боржника не підтверджуються належними доказами у справі. В якості доказу у справі до матеріалів справи було надано лист розпорядника майна Куліченко Максима Валерійовича щодо відсутності надання ним згоди на укладення договору відступлення права вимоги (цесії) № 140116 від 14.01.2016 (т.12а, а.с. 56,57). З цього приводу судова колегія зазначає, що обставини відсутності згоди розпорядника майна на вчинення оспорюваного правочину не впливають на вирішення даного спору по суті, з огляду на недоведеність ліквідатором, що відчуження активу Іноземного підприємства "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" за договором про відсутплення права вимоги (цесії) від 14.01.2016 перевищує один відсоток балансової вартості активів боржника. За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) від 14.01.2016 №140116, укладеного між Іноземним підприємством "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" та Приватним підприємством "Юнітрейд Плюс", у відповідності до ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України з визначених ліквідатором підстав. За змістом ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянтів та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки щодо конкретних обставин справи. Враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які в даному випадку не підтверджують ухвалення оскаржуваного рішення із порушеннями, визначеними ст.277 ГПК України в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, судова колегія не вбачає підстав для зміни чи скасування ухвали господарського суду Харківської області від 26.06.2018 у справі №5023/2005/12, з викладених вище підстав; у зв'язку з чим апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" слід залишити без задоволення. Керуючись статтями 253, 254, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" залишити без задоволення. Ухвалу господарського суду Харківської області від 26.06.2018 у справі №5023/2005/12 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України. Повний текст постанови складений 01.02.2019. Головуючий суддя В.В. Лакіза Суддя Л.М. Здоровко Суддя О.В. Плахов