Справа № 916/139/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 квітня 2019 року м. Одеса Справа № 916/139/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: суддів секретар судового засідання Представники сторін Від ТОВ «Ороборос» Від ОСОБА_1 Розпорядник майна арбітражний керуючий Богатиря К.В. ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5 адвокат Романенко А.А., посвідчення № 2290, дата видачі : 14.08.12; адвокат Павел О.Ю., посвідчення № 002887, дата видачі: 19.10.16 Сніткіна І.А., посвідчення № 521, дата видачі: 21.03.13; розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Одеської області від 15.01.2019 року за результатами попереднього засідання про затвердження реєстру вимог кредиторів (суддя суду першої інстанції: Лепеха Г.А.; час і місце винесення ухвали: 15.01.2019 о 12:25, пр. Шевченка, 29, м. Одеса, 65119, Господарський суд Одеської області) у справі за заявою боржника розпорядник майна про № 916/139/18 Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРОБОРОС» Сніткіна Ірина Анатоліївна банкрутство ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ороборос» (боржник) звернулось до господарського суду Одеської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, оскільки боржник неспроможний сплатити заборгованість перед кредитором після настання встановленого строку у сумі 29 219 158,95 грн. Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.02.2018р., крім іншого, відкрито провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Ороборос», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Сніткіну І.А., здійснено офіційне оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника з метою виявлення всіх кредиторів та можливих санаторів. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.01.2019 за результатами попереднього засідання затверджено реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Ороборос». Вказану ухвалу суд першої інстанції мотивував тим, що відповідно до матеріалів справи, кредиторські вимоги ОСОБА_1 не підтверджено належними доказами в сумі 7 360 608,53 грн., таким чином суд визнає вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Ороборос» частково в сумі 13 682 618,95 грн. Також суд першої інстанції зазначив, що розпорядником майна до господарського суду Одеської області надано реєстр вимог кредиторів та клопотання щодо його затвердження. Частиною 2 статті 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження. На підставі викладеного, господарським судом Одеської області затверджено реєстр вимог кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю «Ороборос». 29.01.2019 року до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.01.2019 року, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.01.2019 по справі про банкрутство ТОВ «ОРОБОРОС»; направити справу про банкрутство ТОВ «ОРОБОРОС» для подальшого розгляду та вирішення питання про затвердження реєстру вимог кредиторів до Господарського суду Одеської області. Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що до заяви ОСОБА_1 про визнання кредиторських вимог було долучено копію договору про відступлення прав вимоги, укладеного з ПАТ «Банк Національний Кредит» 16.01.2018 року, додатком до якого виступає реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, де на думку апелянта чітко зазначено розмір заборгованості, та з чого він складається. Вказаний документ посвідчено підписом посадової особи - уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Національний Кредит» Брайко Станіслава Анатолійовича, а також печаткою банку. Також, апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що в заяві ОСОБА_13 про визнання кредиторських вимог в розрахунку суми заборгованості допущено помилки, на які не звернув уваги арбітражний керуючий та суд під час затвердження реєстру кредиторів. Крім того, апелянт звертає увагу, що в якості доказу заборгованості долучено лише копії договорів позики та поруки без надання окремого розрахунку суми боргу, та ще й вказання різних сум з помилками також, на думку апелянта, свідчить про підтвердження суми боргу неналежними доказами. Однак суд першої інстанції не надав належної правової оцінки та безпідставно затвердив реєстр вимог кредиторів. Як зазначає апелянт, в заяві ОСОБА_13 вказує, що 13 липня 2017 року між ОСОБА_14 та ОСОБА_13 укладено договір позики, відповідно до положень якого, останній тобто ОСОБА_13 отримав позику у розмірі 15 500 000,00грн. Крім того, як Позичальник ОСОБА_13 вказаний і у Договорі позики від 13.07.2017. Таким чином, вказання на те, що до кредиторських вимог ОСОБА_13 до ТОВ «ОРОБОРОС» входять вимоги за договором позики від 13.07.2017 між ОСОБА_14 та ОСОБА_13, в якому ОСОБА_13 є Позичальником, а не Позикодавцем, є безпідставними. Апелянт звертає увагу, що сам боржник у своїй заяві про порушення справи про банкрутство зазначав заборгованість не перед ОСОБА_13, а саме перед ОСОБА_14 в розмірі 15 500 000,00грн. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. № 476/19 від 29.01.2019) на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.01.2019року у справі № 916/139/18 залишено без руху; встановлено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду 1) доказів сплати судового збору у розмірі 3 365,00грн., 2) доказів надсилання з описом вкладення копії апеляційної скарги і доданих до неї документів ОСОБА_13, Товариству з обмеженою відповідальністю «Кріптолаб», ОСОБА_15 та Головному управлінню ДФС в Одеській області - протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху; роз'яснено ОСОБА_1, що у разі невиконання вимог даної ухвали у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту. 08.02.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.01.2019 по справі № 916/139/18, до якої додано квитанцію про доплату судового збору у розмірі 3 365,00грн., а також накладні та описи вкладення про направлення апеляційної скарги з додатками ОСОБА_13, Товариству з обмеженою відповідальністю «Кріптолаб», ОСОБА_15 та Головному управлінню ДФС в Одеській області. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (№ 476/19 від 29.01.2019) на ухвалу господарського суду Одеської області від 15.01.2019року у справі № 916/139/18. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2019 призначено справу № 916/139/18 до розгляду на 21 березня 2019 року о 16:00 год. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.03.2019 оголошено перерву у судовому засіданні до 11.04.2019 року о 12:00 год. В судове засідання 11.04.2019 з'явився розпорядник майна арбітражний керуючий Сніткіна І.А., представник боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ороборос», та представник апелянта ОСОБА_1, інші представники сторін не з'явилися, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про що свідчить штамп канцелярії Південно-західного апеляційного господарського суду на зворотній стороні ухвали від 21.03.2019. В матеріалах справи містять Рекомендовані повідомлення про отримання адвокатом ОСОБА_1, ОСОБА_15, та арбітражним керуючим Сніткіною І.А. копії ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.03.2019 по справі № 916/139/18. Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до Рекомендованих повідомлень ухвала суду від 21.03.2019 направлена боржнику ТОВ «Ороборос», ТОВ «Кріптолаб», ОСОБА_13, та ОСОБА_16 повернулись до апеляційного господарського суду з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання». Статтею 120 частиною 3, 6, 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено наступне: Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв'язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв'язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.03.2019року, якою було оголошено перерву у судовому засіданні до 11.04.2019 року о 12:00 год., була оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України 25.03.2019. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Отримавши апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка була надіслана усім сторонам по даній справі, Сторони не були позбавлені можливості дізнатися в суді апеляційної інстанції про подальший перебіг питання щодо зазначеної апеляційної скарги та своєчасно ознайомлюватися з відповідними судовими рішеннями в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України».) Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 11.04.2019рік, не визнавалась апеляційним господарським судом обов'язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу по суті, до суду не повідомлялося. Таким чином, на думку колегії суддів, в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги по суті, не дивлячись на відсутність представників сторін, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників сторін у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору та не повинно заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк. Відповідно до приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Із змісту апеляційної скарги ОСОБА_1 вбачається, що апелянт оскаржує ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.01.2019року за результатами попереднього засідання про затвердження реєстру вимог кредиторів лише в частині визнання кредиторських вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_13. Будь-які доводи апелянта щодо незаконності визнання судом першої інстанції вимог інших кредиторів в апеляційній скарзі відсутні. Отже, колегія суддів переглядає ухвалу місцевого господарського суду лише в частині кредиторських вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_13, з якими не погоджується апелянт. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин: Відповідно до приписів ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кредитором є юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. На офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 13.02.2018 за № 49304 було розміщено оголошення про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Ороборос». Протягом тридцяти днів після офіційного оприлюднення до господарського суду звернулись кредитори, зокрема ОСОБА_1 з грошовими вимогами у загальному розмірі 21 043 227,48грн., ОСОБА_13 з грошовими вимогами у загальному розмірі 49 600 000,00грн. Так, 14.03.2018 від ОСОБА_1 до господарського суду Одеської області надійшла заява з грошовими вимогами у загальному розмірі 21 043 227,48грн. В обгрунтування кредиторських вимог ОСОБА_1 зазначає, що 10.12.2013 між Публічним акціонерним товариством «Банк Національний Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ороборос» (Позичальник), був укладений генеральний договір про здійснення кредитування № 05.1-238ю/2013/2-1. 10.12.2013 між Публічним акціонерним товариством «Банк Національний Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ороборос», в рамках укладеного сторонами генерального договору від 10.12.2013, укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-239ю/2013/2-1. 10.12.2013 між Публічним акціонерним товариством «Банк Національний Кредит» та Товариством «Ороборос» укладений іпотечний договір № 04-870/1-1, відповідно до п. 1.1. якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Ороборос» передає в іпотеку у якості забезпечення виконання всіх зобов'язань ТОВ «Ороборос» перед Банком, що передбачені генеральним та кредитним договорами: - виробничі та невиробничі будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які складаються з складських приміщень А, а, а1, а2, загальною площею 8 848,6кв.м., складу та підвалу, Б, Б1, загальною площею 5 924,9кв.м.; - земельну ділянку, кадастровий номер: НОМЕР_1, площею 0,7769га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. В подальшому, як зазначає кредитор, Банк перерахував ТОВ «Ороборос» кредитні кошти в розмірі 6 999 800,00грн. Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.01.2016 року у справі № 916/2139/15, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.03.2016, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ороборос» та Приватного підприємства «ДІВА КО» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк національний кредит» 6 999 800 грн. 00 коп. сума заборгованості за кредитом; 186 577 грн. 13 коп. сума заборгованості за процентами; 57 623 грн. 83 коп. сума пені за несвоєчасну сплату процентів; 1 218 995 грн. 44 коп. сума пені за несвоєчасне повернення кредиту; 5 575 грн. 09 коп. 3 % річних від простроченої суми процентів; 94 926 грн. 85 коп. - 3 % річних від простроченої суми кредиту; 111 534 грн. 25 коп. індекс інфляції за час прострочки по сплаті процентів; 2 557 586 грн. 36 коп. - індекс інфляції за час прострочки по кредиту; 350 000 грн. 00 коп. штраф за прострочку кредиту; 2 100 000 грн. 00 коп. - штраф за прострочку процентів. Крім того, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ороборос» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк національний кредит» 36 540,00 грн. витрат зі сплати судового збору. 08.06.2015 в ПАТ «Банк Національний Кредит» було введено тимчасову адміністрацію, а з 31.08.2018 - розпочато ліквідацію банківської установи. 20.12.2017 ОСОБА_1 взяв участь в електронних торгах з продажу права вимоги за кредитним договором № 05.1-239/2013/2-1. Протоколом електронних торгів № UA-EA-2017-12-11-000133-b від 20.12.2017 ОСОБА_1 визначено переможцем торгів. Як свідчать матеріали справи, 16.01.2018 між Публічним акціонерним товариством «Банк Національний Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги (далі по тексту - Договір відступлення права вимоги). Відповідно до п. 1.1. Договору відступлення права вимоги, сторони цим погоджуються що за своєю правовою природою даний Договір є правочином з передання Банком шляхом продажу прав вимоги, визначених у даному Договорі, Новому кредитору (відступлення права вимоги). Згідно п. 2.1. Договору відступлення права вимоги, за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Банку до Позичальника та Поручителів, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, надалі за текстом - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки Боржників або які зобов'язані виконати обов'язки Боржників, за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-239ю/2013/2-1 від 10.12.2013 року (укладеним в рамках виконання Генерального договору про здійснення кредитування № 05.1-238ю/2013/2-1 від 10.12.2013 року), та укладеним з метою забезпечення виконання зобов'язань за ним Договором поруки № 04-867/1-4 від 10.12.2013року, Договором поруки № 04-868/1-4 від 10.12.2013 року та Договором поруки № 04-869/1-4 від 10.12.2013 року, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього Договору, надалі за текстом - «Основні договори», надалі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором. Сторони домовились, що відступлення Банком Новому кредитору прав вимоги за Іпотечним договором № 04-870/1-1 від 10.12.2013 року, що був укладений в забезпечення виконання зобов'язань за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-239ю/2013/2-1 від 10.12.2013 року та був посвідчений нотаріально, відбувається за окремим договором, який укладається між Сторонами одночасно із укладенням цього Договору та підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно до п. 2.2. Договору відступлення права вимоги, за цим Договором Новий кредитор в день укладення цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4.1. цього Договору, набуває наступні права кредитора за Основними договорами: право вимоги належного виконання Боржниками зобов'язань за основними договорами щодо сплати Боржниками грошових коштів у сумах, вказаних у Додатку № 1 до цього Договору та визначених на момент набуття Новим Кредитором Права вимоги, включаючи право вимагати сплати нарахованих і не сплачених на момент набуття Права вимоги процентів, штрафних санкцій, неустойок у розмірах, вказаних у Додатку № 1 до цього Договору. Права кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора відповідно до цього Договору у обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги. До Нового кредитора не переходять права на нарахування процентів за користування Боржниками кредитними коштами та права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків Боржників, що надані Банку відповідно до умов Основних договорів. Матеріали справи містять Додаток № 1 до Договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 16.01.2018, в якому зазначено Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами: 1.Договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-239ю/2013 від 10.12.2013року, укладений між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ороборос». Згідно довідки № 06.2-10/109 від 16.01.2018 року заборгованість ТОВ «Ороборос» за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-239ю/2013 від 10.12.2013 року становить 21 043 227,48грн., з яких: - заборгованість за тілом кредиту - 6 999 800,00грн.; - заборгованість за нарахованими процентами - 64 164,83грн.; - заборгованість за нарахованими та несплаченими в строк процентами - 4 324 149,57грн.; - пеня - 9 655 113,08грн. 2.Договір поруки № 04-867/1-4 від 10.12.2013 року, укладений між Банком, Позичальником та ПП «ДІВА КО». 3.Договір поруки № 04-868/1-4 від 10.12.2013, укладений між Банком, Позичальником та ОСОБА_15. 4.Договір поруки № 04-869/1-4 від 10.12.2013 року. 16.01.2018 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Національний Кредит» та ОСОБА_1 укладено нотаріальний договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за іпотечним договором № 04-870/1-1 від 10.12.2013 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колодяжною А.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 2031. Відповідно до п. 1.1. означеного договору, сторони цим погоджуються, що за своєю правовою природою даний договір є правочином з передання Банком шляхом продажу прав вимоги, визначених у даному Договорі, Новому кредитору (відступлення права вимоги). Згідно п. 2.1. вказаного договору, за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах визначених цим Договором, права вимоги Банку до Іпотекодавця, зазначеногоу Додатку № 1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржника, спадкоємців Боржника, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки Боржника або які зобов'язані виконати обов'язки Боржника, за іпотечним договором № 04-870/1-1 від 10.12.2013року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колодяжною А.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 2031, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до нього, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього Договору. Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що в Додатку № 1 до Договору від 16.01.2018 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за іпотечним договором № 04-870/1-1 від 10.12.2013 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колодяжною А.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 2031 зазначено реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами: 1. Іпотечний договір № 04-870/1-1 від 10.12.2013 року, укладений між Банком та ТОВ «Ороборос» (Іпотекодавець). За умовами Договору іпотеки, зокрема: - Іпотекодавець передає, а Банк приймає в іпотеку у якості забезпечення виконання всіх зобов'язань Іпотекодавця за Генеральним договором про здійснення кредитування № 05.1-238ю/2013/2-1 від 10.12.2013 року та Договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-239ю/2013/2-1 від 10.12.2013 року: · виробничі та невиробничі будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які складаються з складських приміщень А, а, а1, а2, загальною площею 8848,6кв.м., складу та підвалу, Б, Б1, загальною площею 5924,9кв.м.; · земельну ділянку, кадастровий номер: НОМЕР_1, площею 0,7769га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, разом з усіма поліпшеннями, що можуть бути зроблені Іпотекодавцем або третіми особами в період чинності цього Договору. - За взаємною згодою сторін заставною вартістю предмета іпотеки на момент укладення цього Договору є вартість предмета іпотеки, а саме: вартість виробничих та невиробничих будівель - 18 185 792,00грн., вартість земельної ділянки - 1 577 185,00грн. В Додатку № 1 до Договору від 16.01.2018 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за іпотечним договором № 04-870/1-1 від 10.12.2013 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колодяжною А.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 2031 також зазначено, що згідно довідки № 06.2-10/109 від 16.01.2018 року заборгованість ТОВ «Ороборос» за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-239ю/2013 від 10.12.2013 року становить 21 043 227,48грн., з яких: - заборгованість за тілом кредиту - 6 999 800,00грн.; - заборгованість за нарахованими процентами - 64 164,83грн.; - заборгованість за нарахованими та несплаченими в строк процентами - 4324149,57грн.; - пеня - 9 655 113,08грн. Згідно ч. 1 ст. 52 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Статтею 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. Згідно ч. 1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Як вбачається з наданих ОСОБА_1 документів, Публічне акціонерне товариство «Банк Національний Кредит» при передачі первісним кредитором новому кредитору права вимоги не передав підтверджуючі документи щодо суми заборгованості у розмірі 21 043 227,48грн. Дана сума заборгованості підтверджена лише довідкою Банку № 06.2-10/109 від 16.01.2018 року про заборгованість ТОВ «Ороборос» за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-239ю/2013 від 10.12.2013 року. Відповідно до Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.01.2016 року у справі № 916/2139/15, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ороборос» на користь Банку стягнуто суму заборгованості у загальному розмірі 13 682 618,95грн. Таким чином колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно відмовлено ОСОБА_1 у визнанні кредиторських вимог на суму 7 360 608,53грн. (21 043 227,48грн. - 13 682 618,95грн.), оскільки при укладенні договорів відступлення права вимоги Банк в порушення вимог ч. 1 ст. 517 ЦК України не передав ОСОБА_1 відповідні документи (розрахунки процентів та пені на суму основного боргу за конкретний період) на підтвердження даної суми заборгованості. Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що за день до затвердження судом першої інстанції реєстру вимог кредиторів (у тому числі вимог ОСОБА_1), до господарського суду Одеської області надійшла заява ОСОБА_16 про заміну кредитора у справі про банкрутство, в якій заявник просить замінити кредитора у справі № 916/139/18 про банкрутство ТОВ «Ороборос» з ОСОБА_1 на ОСОБА_16. В обґрунтування заяви ОСОБА_16 зазначає, що 05.04.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_16 було укладено Договори відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-239ю/2013/2-1 від 10.12.2013 року, а також Договором поруки № 04-867/1-4 від 10.12.2013 року, укладеним між ПАТ «Банк Національний Кредит», ТОВ «Ороборос» та ПП «Діва Ко»; Договором поруки № 04-868/1-4 від 10.12.2013 року, укладеним між ПАТ «Банк Національний Кредит», ТОВ «Ороборос» та ОСОБА_15; Договором поруки № 04-869/1-4 від 10.12.2013 року, укладеним між ПАТ «Банк Національний Кредит», ТОВ «Ороборос» та ОСОБА_20. Таким чином, як зазначає ОСОБА_16, станом на теперішній час ОСОБА_16 є Новим кредитором за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-239ю/2013/2-1 від 10.12.2013 року, Договорами поруки № 04-867/1-4, № 04-868/1-4, № 04-869/1-4 від 10.12.2013. До заяви ОСОБА_16 про заміну кредитора у справі про банкрутство надано копію нотаріального договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 05.04.2018 та Додаток № 1 до Договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 05.04.2018. Дослідивши означені документи колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне. 05.04.2018 між ОСОБА_1 та ОСОБА_16 укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги (далі по тексту - Договір від 05.04.2018). Відповідно до п. 1.1. Договору від 05.04.2018, сторони цим погоджуються, що за своєю правовою природою даний Договір є правочином з передання Кредитором шляхом продажу прав вимоги, визначених у даному Договорі, Новому кредитору (відступлення права вимоги). Згідно п. 2.1. Договору від 05.04.2018, за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Кредитора до Позичальника та Поручителів, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, надалі за текстом - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки Боржників або які зобов'язані виконати обов'язки Боржників, за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-239ю/2013/2-1 від 10.12.2013 року (укладеним в рамках виконання Генерального договору про здійснення кредитування № 05.1-238ю/2013/2-1 від 10.12.2013 року), та укладеним з метою забезпечення виконання зобов'язань за ним Договором поруки № 04-867/1-4 від 10.12.2013року, Договором поруки № 04-868/1-4 від 10.12.2013 року та Договором поруки № 04-869/1-4 від 10.12.2013 року, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього Договору, надалі за текстом - «Основні договори», надалі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує Кредитору за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором. Сторони домовились, що відступлення Кредитором Новому кредитору прав вимоги за Іпотечним договором № 04-870/1-1 від 10.12.2013 року, що був укладений в забезпечення виконання зобов'язань за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-239ю/2013/2-1 від 10.12.2013 року та був посвідчений нотаріально, відбувається за окремим договором, який укладається між Сторонами одночасно із укладенням цього Договору та підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно до п. 2.2. Договору від 05.04.2018, за цим Договором Новий кредитор в день укладення цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Кредитором у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4.1. цього Договору, набуває наступні права кредитора за Основними договорами: право вимоги належного виконання Боржниками зобов'язань за основними договорами щодо сплати Боржниками грошових коштів у сумах, вказаних у Додатку № 1 до цього Договору та визначених на момент набуття Новим Кредитором Права вимоги, включаючи право вимагати сплати нарахованих і не сплачених на момент набуття Права вимоги процентів, штрафних санкцій, неустойок у розмірах, вказаних у Додатку № 1 до цього Договору. Розмір Прав вимоги, які переходять до Нового кредитора, вказаний у Додатку № 1 до цього Договору. Права кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора відповідно до цього Договору у обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги. До Нового кредитора не переходять права на нарахування процентів за користування Боржниками кредитними коштами та права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків Боржників, що надані Кредитору відповідно до умов Основних договорів. В Додатку № 1 до Договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 05.04.2018, зазначено Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами: 1.Договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-239ю/2013 від 10.12.2013року, укладений між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ороборос». Згідно довідки № 06.2-10/109 від 16.01.2018 року заборгованість ТОВ «Ороборос» за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-239ю/2013 від 10.12.2013 року становить 21 043 227,48грн., з яких: - заборгованість за тілом кредиту - 6 999 800,00грн.; - заборгованість за нарахованими процентами - 64 164,83грн.; - заборгованість за нарахованими та несплаченими в строк процентами - 4 324 149,57грн.; - пеня - 9 655 113,08грн. 2.Договір поруки № 04-867/1-4 від 10.12.2013 року, укладений між Банком, Позичальником та ПП «ДІВА КО». 3.Договір поруки № 04-868/1-4 від 10.12.2013, укладений між Банком, Позичальником та ОСОБА_15. 4.Договір поруки № 04-869/1-4 від 10.12.2013 року. Таким чином, фактично з 05.04.2018 саме ОСОБА_16 набув права вимоги до ТОВ «Ороборос» за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-239ю/2013 від 10.12.2013року. Однак суд першої інстанції при затвердженні реєстру вимог кредиторів взагалі не звернув уваги на заяву ОСОБА_16, не розглянув її відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, не надав належної оцінки, що і стало підставою необґрунтованого визнання ОСОБА_1 кредитором по справі № 916/139/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Ороборос», який на час винесення ухвали господарським судом Одеської області від 15.01.2019 за результатами попереднього засідання фактично втратив права вимоги до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ороборос» у зв'язку з відступленням вказаного права вимоги іншій фізичній особі - ОСОБА_16. 25.02.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду Товариством з обмеженою відповідальністю «Ороборос» надано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.01.2019 року. Як зазначає боржник у відзиві на апеляційну скаргу, відповідно до отриманої Інформаційної довідки № 156512709 від 15.02.2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, 17.10.2018 ОСОБА_16 став власником майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Ороборос» на підставі заяви до Договору від 05.04.2018 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за іпотечним договором № 04-870/1-1 від 10.12.2013 року. До відзиву ТОВ «Ороборос» надано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 156512709 від 15.02.2019, яка підтверджує факт набуття ОСОБА_16 права власності на об'єкт нерухомого майна: виробничі та невиробничі будівлі розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які складаються з складських приміщень А, а, а1, а2, загальною площею 8848,6кв.м., складу та підвалу, Б, Б1, загальною площею 5924,9кв.м.; а також на земельну ділянку, кадастровий номер: НОМЕР_1, площею 0,7769га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Частиною 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Статтею 7 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. За приписами ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі: набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки. Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Згідно ч. ч. 1, 3, 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати, зокрема, передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними. Статтею 37 Закону України «Про іпотеку», передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Шлях позасудового врегулювання, визначений в ст. 36 Закону України «Про іпотеку», вважається завершеним після проведення реєстрації права власності як юридичного факту. Названим вище Законом чітко визначаються умови можливості проведення позасудового врегулювання і його наслідки: це - визначення такого шляху в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя, наявність заборгованості боржника, яка зумовлює відповідне право на застосування такого шляху. Таким чином, Законом встановлено спосіб задоволення вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі, зокрема, відповідного застереження в іпотечному договорі. Цей спосіб реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. Після набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, якою забезпечено згідно іпотечного договору усі існуючі борги позичальника, вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними. Відповідно до п. 2.4.3. Іпотечного договору № 04-870/1-1 від 10.12.2013 року, Іпотекодержатель має право у разі невиконання або неналежного виконання Генерального договору про здійснення кредитування № 05.1-238ю/2013/2-1 від 10 грудня 2013 року (з усіма додатками, змінами та доповненнями до цього договору, як укладеними, так і тими, що будуть укладені у майбутньому), Договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-239ю/2013/2-1 від 10 грудня 2013року року (з усіма додатками, змінами та доповненнями до цього договору, як укладеними, так і тими, що будуть укладені у майбутньому), а також з підстав, встановлених ст. 12 Закону України «Про іпотеку», задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги за Основним зобов'язанням, шляхом звернення стягнення на Предмет Іпотеки відповідно до цього Договору з урахуванням вимог чинного законодавства України. Згідно п. 2.4.4. Іпотечного договору № 04-870/1-1 від 10.12.2013 року, Іпотекодержатель має право за рахунок Предмета Іпотеки (або коштів, отриманих від реалізації Предмету Іпотеки) задовольнити в повному обсязі вимоги за Основним Зобов'язанням, в розмірі, що визначається на момент їх фактичного задоволення, зокрема вимоги, що випливають з Генерального договору про здійснення кредитування № 05.1-238ю/2013/2-1 від 10 грудня 2013 року (з усіма додатками, змінами та доповненнями до цього договору, як укладеними, так і тими, що будуть укладені у майбутньому), Договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-239ю/2013/2-1 від 10 грудня 2013 (з усіма додатками, змінами та доповненнями до цього договору, як укладеними, так і тими, що будуть укладені у майбутньому), включаючи Проценти, комісії та інші платежі, неустойку, пеню, витрати, пов'язані з пред'явленням вимоги за Основним Зобов'язанням і зверненням стягнення на Предмет Іпотеки, витрати на утримання, збереження Предмета Іпотеки та страхування Предмета Іпотеки, а також інші збитки, завдані порушенням Основного Зобов'язання, в тому числі умов цього Договору та інші витрати, які підлягають відшкодуванню відповідно до чинного законодавства (зокрема ст. 7 Закону України «Про іпотеку»). Пунктом 3.2. Іпотечного договору № 04-870/1-1 від 10.12.2013 року передбачено, що право Іпотеки припиняється виконанням забезпечених Іпотекою зобов'язань, а також в інших випадках, передбачених ст. 17 Закону України «Про іпотеку». Судом апеляційної інстанції встановлено, що 17.10.2018 ОСОБА_16, в порядку встановленому Законом України «Про іпотеку», з дотриманням умов договору іпотеки, звернув стягнення на предмети іпотеки за Іпотечним договором № 04-870/1-1 від 10.12.2013, в позасудовому порядку, шляхом визнання права власності на нього, з внесенням відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тобто, ОСОБА_16 скористався своїм правом та задовольнив забезпечені іпотекою вимоги до боржника шляхом набуття права власності на предмети іпотеки. З врахуванням обставин того, що кредиторські вимоги ОСОБА_1 на загальну суму 21 043 227,48грн., правонаступником якого був ОСОБА_16, були обґрунтовані належними доказами (рішенням Господарського суду Одеської області від 15.01.2016 року у справі № 916/2139/15) частково на суму 13 682 618,95грн., а вартість предметів іпотеки за умовами договорів іпотеки складала: вартість виробничих та невиробничих будівель - 18 185 792,00грн., вартість земельної ділянки - 1 577 185,00грн., усього 19 762 977грн. Вказана вартість предметів іпотеки значно перевищує суму непогашених зобов'язань боржника перед кредитором за вищевказаним кредитним договором. Тобто шляхом визнання права власності на предмети іпотеки кредитор (іпотекодержатель) в особі ОСОБА_16 повністю задовольнив свої грошові вимоги до боржника в особі ТОВ «Ороборос». З урахуванням усього вищенаведеного колегія суддів дійшла висновку відмовити у визнанні кредиторських вимог ОСОБА_1 (правонаступник ОСОБА_16) на загальну суму 21 043 227,48грн. Щодо кредиторських вимог ОСОБА_13, колегія суддів зазначає наступне. 15.03.2018 до Господарського суду Одеської області надійшла заява ОСОБА_13 про визнання кредиторських вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ороборос» в загальній сумі 49 600 000,00грн., які віднести до четвертої черги вимог кредиторів, а також визнати кредиторські вимоги зі сплати судового збору в розмірі 3 524,00грн. В обґрунтування кредиторських вимог ОСОБА_13 зазначає, що 13.07.2017 між ОСОБА_13 та ОСОБА_21 укладено договір позики, та в забезпечення виконання обов'язків ОСОБА_21 13.07.2017 між ОСОБА_13 та ТОВ «Ороборос» (Поручитель) укладено договір поруки. Як стверджує ОСОБА_13, станом на теперішній час заборгованість не погашена та складає суму у розмірі 15 500 000,00грн. Також, ОСОБА_13 в заяві про визнання кредиторських вимог вказує, що 13.07.2017 між ОСОБА_14 та ОСОБА_13 укладено договір позики, та в забезпечення виконання обов'язків ОСОБА_14 13.07.2017 між ОСОБА_13 та ТОВ «Ороборос» (Поручитель) укладено договір поруки. Як стверджує ОСОБА_13, станом на теперішній час заборгованість не погашена та складає суму у розмірі 15 500 000,00грн. Дослідивши заяву ОСОБА_13 про визнання кредиторських вимог до товариства з обмеженою відповідальністю «Ороборос» та додані до неї документи, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне. 13.07.2017 між ОСОБА_13 (Позикодавець) та ОСОБА_21 (Позичальник) укладено договір позики. Відповідно до п. 1.1. Договору позики від 13.07.2017, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти у розмірі, визначеному у п. 2.1. цього Договору, а Позичальник зобов'язується повернути позику у визначений цим Договором строк. Згідно п. 2.1. Договору позики від 13.07.2017, розмір позики становить 15 500 000,00грн. Пунктом 2.2. Договору позики від 13.07.2017 передбачено, що за цим Договором Позичальник зобов'язаний сплачувати проценти в розмірі 120 (сто двадцять) % річних від суми позики (або її частини, з урахуванням пп. 2.3. Договору) до дня фактичного повернення позики. Як визначено в п. 3.1. та п. 3.3. Договору позики від 13.07.2017, Позикодавець передає позику Позичальникові в день підписання Сторонами цього Договору. Вищевказаним договором Сторони підтверджують взаємні розрахунки, зазначених в п.2.1., в касу Позичальника та зазначають, що позика вважається переданою з моменту підписання Договору. Відповідно до п. 4.1. Договору позики від 13.07.2017, строк позики розпочинається з моменту набрання чинності цим Договором і становить 5 (п'ять) календарних місяців. Згідно з п.5.1. та п. 5.2. Договору позики від 13.07.2017, після закінчення строку, визначеного в п. 4.1. цього Договору, Позичальник зобов'язується протягом 3 (трьох) календарних днів повернути Позикодавцеві позику. Позика повертається в готівковій формі або шляхом безготівкових розрахунків через установи банків на рахунок Позикодавця, про який останній повідомляє Позичальника у письмовій формі не пізніше ніж за 3 (трьох) календарних днів до закінчення строку дії Договору. Пунктом 6.1. Договору позики від 13.07.2017 передбачено, що при простроченні повернення позики (її частини) та/або процентів за користування коштами Позичальник зобов'язаний додатково сплатити штраф у розмірі 10 (десять)% від суми отриманої позики. 13.07.2017 року між ОСОБА_13 (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ороборос» (Поручитель) укладено договір поруки. Відповідно до п. 1.1. Договору поруки від 13.07.2017, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов'язків ОСОБА_21 (Боржник) перед Кредитором за Договором позики від 13 липня 2017 року, укладеним між Кредитором та Боржником у розмірі 15 500 000,00грн. з виплатою 120 (сто двадцять)% річних. Згідно п. 2.1. Договору поруки від 13.07.2017, у разі порушення Боржником обов'язків за Договором позики Поручитель відповідає перед Кредитором солідарно з Боржником, виключно у тому разі, якщо Боржник не задовольнить у повному обсязі або частково письмової вимоги Кредитора відповідно до п. 3.1. цього Договору. Пунктом 3.1. Договору поруки від 13.07.2017 передбачено, що у разі несплати Боржником суми боргу в строки, передбачені Договором позики, Кредитор звертається з письмовою вимогою до Боржника про повернення суми боргу за Кредитним договором. Як зазначає ОСОБА_13 в заяві про визнання кредиторських вимог, станом на теперішній час заборгованість за Договором позики від 13.07.2017 не погашена та становить 24 800 000,00грн: - 15 500 000,00грн. - сума позики; - 7 750 000,00грн. - проценти за користування позикою; - 1 550 000,00грн. - штраф за порушення зобов'язання. 13.07.2017 між ОСОБА_14 (Позикодавець) та ОСОБА_13 (Позичальник) укладено договір позики. Відповідно до п. 1.1. Договору позики від 13.07.2017, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти у розмірі, визначеному у п. 2.1. цього Договору, а Позичальник зобов'язується повернути позику у визначений цим Договором строк. Згідно п. 2.1. Договору позики від 13.07.2017, розмір позики становить 15 500 000,00грн. Пунктом 2.2. Договору позики від 13.07.2017 передбачено, що за цим Договором Позичальник зобов'язаний сплачувати проценти в розмірі 120 (сто двадцять) % річних від суми позики (або її частини, з урахуванням пп. 2.3. Договору) до дня фактичного повернення позики. Як визначено в п. 3.1. та п. 3.3. Договору позики від 13.07.2017, Позикодавець передає позику Позичальникові в день підписання Сторонами цього Договору. Вищевказаним договором Сторони підтверджують взаємні розрахунки, зазначених в п.2.1., в касу Позичальника та зазначають, що позика вважається переданою з моменту підписання Договору. Відповідно до п. 4.1. Договору позики від 13.07.2017, строк позики розпочинається з моменту набрання чинності цим Договором і становить 5 (п'ять) календарних місяців. Згідно з п.5.1. та п. 5.2. Договору позики від 13.07.2017, після закінчення строку, визначеного в п. 4.1. цього Договору, Позичальник зобов'язується протягом 3 (трьох) календарних днів повернути Позикодавцеві позику. Позика повертається в готівковій формі або шляхом безготівкових розрахунків через установи банків на рахунок Позикодавця, про який останній повідомляє Позичальника у письмовій формі не пізніше ніж за 3 (трьох) календарних днів до закінчення строку дії Договору. Пунктом 6.1. Договору позики від 13.07.2017 передбачено, що при простроченні повернення позики (її частини) та/або процентів за користування коштами Позичальник зобов'язаний додатково сплатити штраф у розмірі 10 (десять)% від суми отриманої позики. 14.07.2017 між ОСОБА_14 та ОСОБА_13 укладено додатковий договір до договору позики, в якому зазначено - в текст Договору позики від 13.07.2017 року внести зміни щодо статусу сторін в договорі, який невірно назначений при складанні тексту Договору: сторони визнають, що ОСОБА_13 - є кредитором в зобов'язанні, ОСОБА_14 - є боржником за основним зобов'язанням. 13.07.2017 року між ОСОБА_13 (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ороборос» (Поручитель) укладено договір поруки. Відповідно до п. 1.1. Договору поруки від 13.07.2017, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов'язків ОСОБА_14 (Боржник) перед Кредитором за Договором позики від 13 липня 2017 року, укладеним між Кредитором та Боржником у розмірі 15 500 000,00грн. з виплатою 120 (сто двадцять)% річних. Згідно п. 2.1. Договору поруки від 13.07.2017, у разі порушення Боржником обов'язків за Договором позики Поручитель відповідає перед Кредитором солідарно з Боржником, виключно у тому разі, якщо Боржник не задовольнить у повному обсязі або частково письмової вимоги Кредитора відповідно до п. 3.1. цього Договору. Пунктом 3.1. Договору поруки від 13.07.2017 передбачено, що у разі несплати Боржником суми боргу в строки, передбачені Договором позики, Кредитор звертається з письмовою вимогою до Боржника про повернення суми боргу за Кредитним договором. 14.07.2017 між ОСОБА_14, ОСОБА_13 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ороборос» укладено додатковий договір до договору поруки, в якому зазначено - в текст Договору поруки від 13.07.2017 року внести зміни щодо статусу сторін в договорі, який невірно назначено при складенні тексту Договору: сторони визнають, що ОСОБА_13 - є кредитором в зобов'язанні, ОСОБА_14 - є боржником за основним зобов'язанням. Як зазначає ОСОБА_13 в заяві про визнання кредиторських вимог, станом на теперішній час заборгованість за Договором позики від 13.07.2017 не погашена та становить 24 800 000,00грн: - 15 500 000,00грн. - сума позики; - 7 750 000,00грн. - проценти за користування позикою; - 1 550 000,00грн. - штраф за порушення зобов'язання. В заяві про визнання кредиторських вимог ОСОБА_13 посилається на звернення до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою щодо стягнення солідарно з ОСОБА_14 та ТОВ «Ороборос» суми боргу. Як стверджує ОСОБА_13 за вказаною позовною заявою відкрито провадження у справі № 522/961/18. Колегією суддів апеляційного господарського суду з Єдиного державного реєстру судових рішень роздруковано ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 03.12.2018 по справі № 522/961/18. Як вбачається із означеної ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 03.12.2018, позивачем у даній справі є - ОСОБА_14, відповідачами - ОСОБА_13 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Ороборос», предмет спору - стягнення грошових коштів. Таким чином, незважаючи на те, що нібито до договорів позики та поруки від 13.07.2017 були укладені додаткові договори, в яких ОСОБА_13 визначений як Кредитор, а ОСОБА_14 як боржник, але із позовною заявою про стягнення грошових коштів до Приморського районного суду м. Одеси звертається саме ОСОБА_14 до відповідача ОСОБА_13, і це свідчить про те, що позикодавцем в дійсності був ОСОБА_14, а позичальником - ОСОБА_13. Стаття 91 частини 1-5 ГПК України встановлюють вимоги процесуального закону щодо доказів у господарському судочинстві, а саме: 1. Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. 2. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. 4. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. 5. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Відповідно до ч. 6 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Оскільки ОСОБА_13 свої вимоги обґрунтовує копіями документів, які посвідчені ним особисто, а саме: договорами поруки, договорами позики, претензіями та із тексту заяви ОСОБА_13 не вбачається, що оригінали вказаних документів зберігаються у нього або у інших осіб, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2019 зобов'язано кредитора по справі ОСОБА_13 надати для огляду в судовому засіданні Південно-західному апеляційному господарському суду оригінали наступних документів: - Договір позики від 13.07.2017 (позикодавець - ОСОБА_13, позичальник - ОСОБА_21.); - Договір поруки від 13.07.2017 (кредитор - ОСОБА_13, поручитель - ТОВ «ОРОБОРОС» за виконання обов'язків боржником ОСОБА_21.); - Договір позики від 13.07.2017 (позикодавець - ОСОБА_14, позичальник - ОСОБА_13.); - додатковий договір до договору позики від 14.07.2017 року; - Договір поруки від 13.07.2017 (кредитор - ОСОБА_13, поручитель - ТОВ «ОРОБОРОС» за виконання обов'язків боржником ОСОБА_14.); - додатковий договір до договору поруки від 14.07.2017 року; - претензія від 14.12.2017 ОСОБА_13 про повернення боргу ТОВ «ОРОБОРОС»; - лист ТОВ «ОРОБОРОС» вих.№ 1 від 16.12.2017 ОСОБА_13 як відповідь на претензію; - претензія від 10.01.2018 ОСОБА_13 про повернення боргу ТОВ «ОРОБОРОС»; - розписки позичальників за вказаними Договорами позики або інші платіжні документи, які посвідчують передання позикодавцями позичальникам визначених умовами Договорів позики грошових сум. ОСОБА_13 вимоги ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2019 не виконав, натомість надав суду договори позики від 13.07.2017, договори поруки від 13.07.2017, додатковий договір до договору позики від 14.07.2017, додатковий договір до договору поруки від 14.07.2017, претензії про повернення боргу - завірені нотаріально. Згідно діючого законодавства нотаріально посвідчені копії можуть бути прийняті до уваги судом як письмові докази, доки не буде доведена їх невідповідність оригіналам документів. Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим. Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (абзац 2 частини першої статті 1046 ЦК України). Ця особливість реальних договорів зазначена у частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Частиною другою статті 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. При цьому, наявність оригінала розписки у позивача (позикодавця) згідно з положеннями статті 545 ЦК України свідчить, що зобов'язання з повернення позики позичальником не виконано. Сторонами договору позики є позикодавець та позичальник. При цьому позикодавцем може виступати лише власник відповідних грошових коштів. Момент переходу права власності на предмет позики залежить від того, що саме передається позичальникові за договором. Право власності на готівкові грошові кошти виникає у позичальника в момент фактичної передачі йому таких коштів позикодавцем. Статтею 316 частиною 1 Цивільного кодексу України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Стаття 317 частина 1 Цивільного кодексу України передбачає, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. У ст. 319 ч. 1, 2 ЦК України, зазначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Грошові кошти є також різновидом речей (майном), на які може бути набуте право власності. Таким чином, укладати договір позики та передавати грошові кошти у власність іншої особи (позичальнику) може тільки особа (позикодавець), яка має грошові кошти на праві власності, при цьому таке право власності повинно бути набуте виключно на законних підставах. Тобто позикодавець повинен довести належними та допустимими доказами наявність у нього законних прав на грошові кошти, які є предметом позики. У даному випадку предметом позики за договором позики від 13.07.2017 (позикодавець - ОСОБА_13, позичальник - ОСОБА_21.) та за договором позики від 13.07.2017 (позикодавець - ОСОБА_14, позичальник - ОСОБА_13.) є грошові кошти у загальній сумі 31 000 000,00грн., що є занадто великою сумою для фізичної особи - позикодавця у державі Україна, де мінімальна заробітна плата станом на рік укладення договорів позики складала 3 200,00грн. До договорів позики не надано будь-якого документу у формі розписки, або інше, який би підтверджував сам факт передачі грошей від позикодавця до позичальника. Як встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду, відповідно до пункту 2.1. договорів позики від 13.07.2017 розмір позики становить 15 500 000,00грн. Пунктом 2.2. Договорів позики від 13.07.2017 передбачено, що за цим Договором Позичальник зобов'язаний сплачувати проценти в розмірі 120 (сто двадцять) % річних від суми позики (або її частини, з урахуванням пп. 2.3. Договору) до дня фактичного повернення позики. Як визначено в Договорах позики від 13.07.2017, Позикодавець передає позику Позичальникові в день підписання Сторонами цього Договору (п. 3.1.). Вищевказаним договором Сторони підтверджують взаємні розрахунки, зазначених в п.2.1., в касу Позичальника та зазначають, що позика вважається переданою з моменту підписання Договору (п. 3.3.). Умовами договорів позики передбачена передача грошей в касу Позичальника, але приходно-касового ордеру про прийняття грошей касиром не надано. В даному конкретному випадку колегія суддів критично оцінює вказані пункти договорів позики та не вважає їх належними письмовими доказами у підтвердження фактів передачі грошових коштів від ОСОБА_13 як позикодавця іншим особам як позичальникам. В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо набуття позикодавцем в особі ОСОБА_13 права власності на грошові кошти в сумі 31 000 000,00грн. на законних підставах станом на день укладення вищевказаних договорів позики (це може бути довідка про доходи, наявність коштів на банківському рахунку, свідоцтво про спадщину, договір купівлі-продажу та інший документ, який посвідчує законність та сам факт отримання грошових коштів у власність позикодавцем). За відсутності належних та допустимих доказів щодо фактичної наявності у ОСОБА_13 на законних підставах предмета позики (грошових коштів у загальній сумі 31 000 000,00грн.) станом на 13.07.2017 та відсутності будь-якого документу, який би підтверджував фактичну передачу вказаних грошових коштів позичальникам, слід дійти висновку відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 1046 ЦК України про неукладеність вищевказаних договорів позики. Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ороборос» в заяві про порушення справи про банкрутство вказує про наявність заборгованості саме перед ОСОБА_22, яка виникла на підставі договору поруки від 13.07.2017. При цьому, про наявність будь-якої заборгованості перед ОСОБА_13 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ороборос», яке виступало поручителем виконання зобов'язань позичальниками, в заяві про порушення справи про банкрутство та в додатках до неї взагалі не зазначає. Згідно ст. 86 ч. 1, 2 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищевказані обставини та оцінка апеляційним господарським судом наявних у матеріалах даної справи доказів у їх сукупності є підставою для відмови у визнанні кредиторських вимог ОСОБА_13 до боржника у справі про банкрутство. Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що ухвала Господарського суду Одеської області від 15.01.2019року за результатами попереднього засідання про затвердження реєстру вимог кредиторів, яка по суті є судовим рішенням, за своїм змістом не відповідає вимогам ст. 238 ГПК України до змісту рішення, а саме щодо вимог процесуального закону про те, що повинен суд зазначити в описовій та мотивувальній частині свого рішення. Також господарський суд при винесенні оскаржуваної ухвали не виконав вимоги ст. 23 ч. 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якою передбачено наступне: Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Із змісту ухвали від 15.01.2019року за результатами попереднього засідання вбачається, що суд першої інстанції взагалі не розглядав по суті кредиторські вимоги ОСОБА_13, не дослідив дійсні обставини їх виникнення та не надав правової оцінки наявним доказам у справі (підтверджується відсутністю будь-якої інформації з цього питання в описовій та мотивувальній частинах ухвали). Проте в резолютивній частині оскаржуваної ухвали суд включає кредиторські вимоги ОСОБА_13 в повному обсязі до реєстру та затверджує реєстр вимог кредиторів. Висновки колегії суддів апеляційного господарського суду: З огляду на вищевикладене колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвала Господарського суду Одеської області від 15.01.2019року за результатами попереднього засідання про затвердження реєстру вимог кредиторів винесена судом першої інстанції з порушеннями норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, тому в частині кредиторських вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_13 підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у визнанні кредиторських вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_13 до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ороборос». Керуючись статтями 269-271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.01.2019року за результатами попереднього засідання про затвердження реєстру вимог кредиторів в частині визнання кредиторських вимог ОСОБА_1 скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у визнанні кредиторських вимог ОСОБА_1 (правонаступник ОСОБА_16) на загальну суму 21 043 227,48грн. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.01.2019року за результатами попереднього засідання про затвердження реєстру вимог кредиторів в частині кредиторських вимог ОСОБА_13 скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у визнанні кредиторських вимог ОСОБА_13 на загальну суму 49 600 000,00грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 16.04.2019 та підписано 22.04.2019, у зв'язку з перебуванням судді Поліщук Л.В. у відпустці з 12.04.2019 по 19.04.2019. Головуючий К.В. Богатир Судді: В.В. Бєляновський Л.В. Поліщук