Справа № 921/301/17-г/11

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "11" квітня 2019 р. Справа №921/301/17-г/11 м. Львів Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії: головуючого (судді-доповідача): Матущака О.І. суддів: Хабіб М.І. Якімець Г.Г. сторони в судове засідання не з'явилися. розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області, м. Тернопіль на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 22.08.2018 (про відхилення грошових вимог ГУ ДФС у Тернопільській області), суддя Сидорук А.М., повний текст ухвали складено 30.08.2018 у справі №921/301/17-г/11 за заявою Приватного підприємства "Дебют-Д", м. Тернопіль до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпо", м. Тернопіль про визнання банкрутом ВСТАНОВИВ: Фактичні обставини справи. Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 26.05.2017 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Альпо», вул. Текстильна, 18, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 32549973; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ТОВ «Альпо», введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Терлецьку Л.Ц. 26.05.2017 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі інтернет оприлюднено оголошення про порушення провадження у справі № 921/301/17-г/10 про банкрутство ТОВ «Альпо». 13.12.2017 матеріали справи № 921/301/17-г/11 направлено супровідним листом № 1625/17 від 13.12.2017 до Львівського апеляційного господарського суду для долучення до касаційної скарги та скерування до Вищого господарського суду України. 26.03.2018 на адресу Господарського суду Тернопільської області від Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області надійшла заява про визнання грошових вимог в сумі 307 092, 22 грн. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 28.03.2018 відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду вищезазначеної заяви до повернення матеріалів справи № 921/301/17-г/11 на адресу господарського суду Тернопільської області із суду вищої інстанції. 27.06.2018 матеріали справи № 921/301/17-г/11 повернулись на адресу Господарського суду Тернопільської області. Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 27.07.2018 прийнято заяву № 2540/10/19-00-10-03-12/6231 від 20.03.2018 Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про визнання кредитором щодо ТОВ «Альпо» в розмірі 307 092, 22 грн та призначено до розгляду. Суть спору. В обґрунтування заявлених грошових вимог на суму 307 092, 22 грн Головне управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області зазначає, що згідно довідки Головного управління ДФС у Тернопільській області за ТОВ «Альпо» числиться заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами по платежу податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), в сумі 307 092,22 грн (основний платіж - 298 529,25 грн, штрафні санкції - 0,00 грн, пеня - 8562,97 грн). Заборгованість з податку на додану вартість, виникла у зв'язку із несплатою самостійно узгодженого податкового зобов'язання, нарахованого згідно поданих боржником податкових декларацій з податку на додану вартість на загальну суму 37 355, 00 грн: від 17.02.2015 №9016913589 на суму 1497,00 грн; від 19.03.2015 №9043088196 на суму 1497.00 грн; від 10.04.2015 №9064738355 на суму 1497,00 грн; від 15.05.2015 №9097195172 на суму 1497,00грн; від 08.06.2015 №9117057326 на суму 3085,00 грн; від 02.07.2015 №9171363407 на суму 1597,00 грн; від 15.09.2015 №9190708166 на суму 2886,00 грн; від 05.10.2017 №9203702619 на суму 1889,00 грн; від 09.11.2015 №9228183884 на суму 1779,00 грн; від 08.12.2015 №9248165144 на суму 1778,00 грн; від 11.01.2016 №9269486048 на суму 1904,00 грн; від 16.02.2016 №9017557745 на суму 1728,00 грн; від 03.03.2016 №9028112716 на суму 1853,00 грн; від 06.04.2016 №9049850521 на суму 1759,00 грн; від 06.05.2016 №9071190300 на суму 1814,00 грн; від 07.06.2017 №9092378648 на суму 1654.00 грн; від 07.07.2017 на суму 1644,00 грн; від 17.08.2016 №9147577326 на суму 1693,00 грн; від 09.09.2016 №9163801945 на суму 1823,00 грн; від 13.10.2016 №9191707617 на суму 1730,00 грн; від 04.11.2016 №9208607326 на суму 209,00 грн; від 30.12.2016 №9238333694 на суму 264.00 грн; від 16.01.2017 №9265438044 на суму 278,00 грн. Окрім цього заявник покликається на рішення Господарського суду Тернопільської області у справі №7а/220-4555 від 03.06.2008, яке набрало законної сили 16.02.2012, згідно якого скасовано податкове повідомлення-рішення, прийняте Тернопільською ОДПІ №0000432306/0/68733 від 19.10.2007 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 114799,00грн. А відтак виникнення та існування такого податкового боргу підтверджується наявними у матеріалах справи відповідними виписками з інтегрованих карток платника податку та розрахунками суми податкового боргу, пені. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 22.08.2018 відхилено грошові вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області в сумі 307 092, 22 грн. Ухвала суду мотивована тим, що заявником не доведено належними та документальними доказами заявлені грошові вимоги до боржника, у зв'язку з чим вони не підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів. Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи. Не погоджуючись із зазначеною вище ухвалою суду першої інстанції, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Тернопільській області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги апелянта. В своїй апеляційній скарзі скаржник зазначає, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, у рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Так, апелянт загалом покликається на те, що виникнення та існування податкового боргу підтверджується наявними у матеріалах справи відповідними виписками з інтегрованих карток платника податку та розрахунками суми податкового боргу, пені. При цьому місцевий господарський суд не дослідив факт повторного (подвійного) відшкодування. Сторонами відзивів на апеляційну скаргу не подано. Інших клопотань, заяв в порядку ст.207 ГПК України сторонами заявлено не було. Оцінка суду. Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Згідно вимог п.1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Як підтверджується матеріалами справи, Головне управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області із заявою про визнання грошових вимог в сумі 307 092, 22 грн звернулось до господарського суду Тернопільської області 26.03.2018. В обґрунтування заявлених грошових вимог Головне управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області зазначає, що у боржника - ТОВ «Альпо» наявна заборгованість по податку на додану вартість за період з січня 2015 року по грудень 2016 року. Відповідно до ст.ст. 13, 76, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Згідно п.3 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що до заяви в обов'язковому порядку додаються документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника. В порушення вказаної норми, кредитором не додано доказів до заяви про визнання грошових вимог в підтвердження заборгованості в сумі 307 092,22 грн, з яких 298 529,25 грн - основний платіж та 8 562,97 грн - пеня. Натомість, як правомірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Альпо» сплачено ПДВ за період з січня 2015 року по грудень 2016 року, що підтверджується платіжними документами, долученими до матеріалів справ, зокрема: платіжне доручення № 2 від 26.02.2015 на суму 1497,00 грн, № 4 від 01.04.2015 на суму 1497,00 грн, № 5 від 21.04.2015 на суму 1650,00 грн , № 0.0.391360294.1 від 28.05.2015 на суму 1497,00 грн, № 0.0.402570833.1 від 25.06.2015 на суму 3085,00 грн, № 0.0.406894541.1 від 09.07.2015 на суму 1810,00 грн, № 0.0.420737994.1 від 12.08.2015 на суму 1598,00 грн, .№ 0.0.424208278.1 від 19.08.2015 на суму 833,00 грн, № 0.0.432661552.1 від 10.09.2015 на суму 2053,00 грн, № 0.0.434248437.1 від 15.09.2015 на суму 440,00 грн, № 2 від 02.10.2015 на суму 1860,00 грн, № 10 від 05.11.2015 на суму 1780,00 грн № 11 від 07.12.2015 на суму 1780, 00 грн, № 1 від 06.01.2016 на суму 1910,00 грн, № 3 від 09.02.2016 на суму 1800,00 грн, № 4 від 02.03.2016 на суму 2000,00 грн № 5 від 30.03.2016 на суму 1800,00 грн, № 7 від 29.04.2016 на суму 2000,00 грн, № 0.0.561237803.1 від 02.06.2016 на суму 1500,00 грн, № 0.0.575351802 від 30.06.2016 на суму 1700,00 грн, № 0.0.575345589.1 від 29.06.2016 на суму 1528,00 грн, № 0.0.610165943.1 від 01.09.2016 на суму 1700,00 грн, № 9 від 01.08.2016 на суму 1800,00 грн, № 0.0.631362043 від 11.10.2016 на суму 1730,00 грн, № 0.0.645354598.1 від 03.11.2016 на суму 210 грн, № 0.0.666860127.1 від 10.12.2016 на суму 265,00 грн, № 0.0.684064601.1 від 11.01.2017 на суму 280,00 грн. Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі не спростовують імперативних норм чинного законодавства про банкрутство якими обґрунтована оскаржувана ухвала суду першої інстанції, а тому, колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду про те, що заявником не доведено належними та документальними доказами заявлені грошові вимоги до боржника, у зв'язку з чим вони не підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів. З огляду на вищевикладене, ухвала місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення. Судові витрати. Відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом. Керуючись ст. ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281- 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: 1. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 22.08.2018 у справі № №921/301/17-г/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області - без задоволення. 2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Касаційна скарга подається безпосередньо або через Західний апеляційний господарський суд до Верховного Суду (п.17.5 Перехідних положень ГПК України). Справу повернути до місцевого господарського суду. Враховуючи перебування у відрядженні судді М.І. Хабіб з 15.04.2019 по 19.04.2019, повний текст постанови підписано 22.04.2019. Головуючий суддя О.І. Матущак Судді М.І. Хабіб Г.Г.Якімець