Справа № 908/32/15-г

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 квітня 2019 року м. Київ Справа № 908/32/15-г Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я. за участі секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю. учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Згода", ліквідатор - Загрія Р.О., особисто відповідач-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Татісс Бізнес", відповідач-2 - ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", представник - Тунік Г.В. (довіреність №09/12/234 від 03.05.2018) розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Згода" в особі ліквідатора Загрія Романа Олеговича на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2018 у складі колегії суддів: Коваль Л.А. (головуючий), Пархоменко Н.В., Чередко А.Є. за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Згода" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Татісс Бізнес" та ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Згода" та ОСОБА_5, витребування (вилучення) нерухомого майна у Товариства з обмеженою відповідальністю "Татісс Бізнес" та визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Згода" права власності на нерухоме майно в межах справи №908/32/15-г за заявою Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області Державної фіскальної служби України про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Згода" ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ 1. 11.01.2019 поштовим відправленням Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Згода" в особі ліквідатора Загрія Романа Олеговича звернулося безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2018 у справі №908/32/15-г в порядку статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та клопотало про поновлення строку на касаційне оскарження. 2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №908/32/15-г визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2019. 3. Ухвалою Верховного Суду 04.02.2019 відкрито касаційне провадження у справі №908/32/15-г за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Згода" в особі ліквідатора Загрія Романа Олеговича на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2018 та призначено її розгляд на 02.04.2019 о 10 год. 30 хв. 4. Ухвалою Верховного Суду від 25.03.2019 у справі №908/32/15-г у зв'язку з відрядженням суддів Катеринчук Л.Й. та Пєскова В.Г. розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Згода" в особі ліквідатора Загрія Романа Олеговича на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2018 відкладено на 09.04.2019 о 10 год. 30 хв. 5. Від Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "Промінвестбанк", банк) надійшов відзив на касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Згода" Загрія Р.О. (далі - ТОВ "Фірма "Згода", скаржник, позивач). ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення 6. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.02.2015 за заявою ініціюючого кредитора - Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області порушено провадження у справі №908/32/15-г про банкрутство боржника - ТОВ Фірма "Згода". 6.1. Постановою Господарського суду Запорізької області від 07.07.2015 ТОВ Фірма "Згода" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено Гаврилюка Є.В. 6.2. Ухвалою місцевого суду від 17.01.2018 звільнено арбітражного керуючого Гаврилюка Є.В. від виконання обов'язків ліквідатора банкрута та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Загрія Р.О. 7. Ухвалою місцевого суду від 12.12.2017 прийнято до розгляду в межах справи про банкрутство ТОВ Фірма "Згода" позовну заяву ТОВ Фірма "Згода" до відповідача - ТОВ "Татісс Бізнес" про витребування нерухомого майна у ТОВ "Татісс Бізнес" та визнання за позивачем права власності на нерухоме майно, залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ПАТ "Промінвестбанк", вжито заходів забезпечення позову. 7.1. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.08.2018 позов задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 26.03.2010, посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Швецовою О.С. за реєстровим №820, укладений між ТОВ "Фірма "Згода" та фізичною особою ОСОБА_5; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 26.03.2010, посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Швецовою О.С. за реєстровим №822, укладений між ТОВ "Фірма "Згода" та фізичною особою ОСОБА_5; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 26.03.2010, посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Швецовою О.С. за реєстровим №824, укладений між ТОВ "Фірма "Згода" та фізичною особою ОСОБА_5; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 26.03.2010, посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Швецовою О.С. за реєстровим №826, укладений між ТОВ "Фірма "Згода" та фізичною особою ОСОБА_5; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 26.03.2010, посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Швецовою О.С. за реєстровим №828, укладений між ТОВ "Фірма "Згода" та фізичною особою ОСОБА_5; витребувано у ТОВ "Татісс Бізнес" на користь ТОВ "Фірма "Згода" нерухоме майно згідно з переліком, визначеним у резолютивній частині цієї ухвали місцевого суду. 7.2. При винесенні ухвали про задоволення позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що договори купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Швецовою О.С. та зареєстровано в реєстрі за номерами 820, 822, 824, 826 та 828, що підтверджено шляхом витребування документів від приватних нотаріусів. При наданні оцінки обставинам реалізації майна ТОВ "Фірма "Згода", місцевий суд посилався на статтю 30 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013). 7.3. Судом першої інстанції встановлено, що після придбання майна ОСОБА_5 майже одразу здійснив його безоплатне відчуження за п'ятьма договорами дарування від 01.04.2010 на користь ТОВ "Раміта-2008", а ТОВ "Раміта-2008", яке, в свою чергу, за п'ятьма договорами купівлі-продажу нерухомого майна від 30.04.2010 здійснило відчуження тих же об'єктів на користь ТОВ "Татісс Бізнес". Крім того, на підставі отриманих матеріалів від Швецової О.С., що стосувалися нотаріального посвідчення договорів, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 згідно з протоколом зборів учасників ТОВ "Раміта-2008" від 09.09.2009, увійшов до складу учасників ТОВ "Раміта-2008", якому ОСОБА_5 відчужив майно за договорами дарування від 01.04.2010, а потім за участі ОСОБА_5 прийнято рішення про продаж майнового комплексу у складі п'яти об'єктів за ціною не менше 4 200 000 грн., що вбачається з протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Раміта-2008" від 29.04.2010. 7.4. Місцевим судом встановлено, що з протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Татісс Бізнес" від 29.04.2010 вбачається, що учасником цього товариства вирішено придбати у ТОВ "Раміта-2008" майновий комплекс за ціною не вище 4 230 000 грн. При цьому, місцевий суд зазначив, що згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.04.2013 до ЄРДР за ознаками злочину, передбаченого частиною 5 статті 191 КК України, внесено відомості про кримінальне провадження за заявою ПАТ "Промінвестбанк" про те, що службові особи ТОВ "Фірма "Згода" за попередньою змовою зі службовими особами ТОВ "Раміта-2008", ТОВ "Татісс Бізнес", ОСОБА_12, ОСОБА_5, арбітражним керуючим Нікітенком М.О., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Швецовою О.С. незаконно заволоділи майном ПАТ "Промінвестбанк", а згідно з наданим у справу №26/43/10 реєстром вимог кредиторів ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в місті Запоріжжя" визнано забезпеченим кредитором, вимоги банку на суму 33 206 496, 96 грн., включені до реєстру окремо. Крім того, в іпотеку філії банку за договором іпотеки №47/3-182іп/О ТОВ "Фірма "Згода" передане нерухоме майно, щодо якого заявлені вимоги, які є предметом даного судового розгляду. 7.5. Місцевим судом зазначено, що постановою Вищого господарського суду України від 16.06.2010 у справі №26/43/10 скасовано постанову Господарського суду Запорізької області від 15.02.2010, провадження у справі про банкрутство ТОВ "Фірма "Згода" припинено. При цьому, вимоги ТОВ "Фірма "Згода" полягали у визнанні недійсними договорів купівлі-продажу, укладених за результатами реалізації майна боржника у ліквідаційній процедурі, відкритій у справі №26/43/10, до припинення провадження у справі про банкрутство, витребування майна від нинішнього власника та визнання права власності на майно за позивачем. 7.6. Місцевий господарський суд, з посиланням на частину 1 статті 388 ЦК України, статтю 25 Закону про банкрутство, зазначив, що чинне законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором права відчужувати це майно, а продаж майна є безумовним етапом у ліквідаційній процедурі і зазначає, що скасування Вищим господарським судом України постанови Господарського суду Запорізької області від 15.02.2010 про визнання боржника банкрутом у справі №26/43/10 означає, що здійснення ліквідаційної процедури, в тому числі й продаж у її межах майна боржника ліквідатором, не може розцінюватись як вчинення правочинів купівлі-продажу та розпорядженням майном з вираженням волі власника - ТОВ "Фірма "Згода" та в межах повноважень, передбачених Законом, з дотриманням чого мають вчинятися правочини за вимогами статті 203 ЦК України. При цьому, місцевий суд дійшов висновку, що скасований судовий акт не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення. Також, місцевий суд, з посиланням на частину 2 статті 26 Закону про банкрутство, зазначив, що продаж майна, яке було предметом іпотеки, відповідно до угод, укладених ТОВ "Фірма "Згода" з ОСОБА_5, в силу приписів цього Закону мав бути спрямований на забезпечення першочергового задоволення вимог забезпеченого кредитора-банку та мати наслідком першочергове задоволення (часткове задоволення) вимог банку, однак, в цьому випадку відсутні докази того, що з вчиненням та виконанням договорів купівлі-продажу у ліквідаційній процедурі у справі №26/43/10 настали наслідки, встановлені законодавством про банкрутство. Відтак, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що у зв'язку з укладенням оспорюваних договорів купівлі-продажу від 26.03.2010 між ТОВ "Фірма "Згода" та ОСОБА_5 внаслідок та на підставі судового рішення, яке скасовано та не породило правових наслідків з моменту прийняття, та в порушення положень статті 203 ЦК України, слід визнати наявність підстав для визнання цих договорів недійсними згідно зі статтею 215 ЦК України. Також, суд першої інстанції визнав ТОВ "Татісс Бізнес" добросовісним набувачем в розумінні положень частини 1 статті 388 ЦК України, однак, зазначив, що витребування майна від добросовісного набувача на випадок наявності декількох угод щодо цього майна залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна-відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів і не потребується визнання недійсним наступних угод, а натомість, виникає право на витребування майна від добросовісного набувача, тому суд визнав обґрунтованою та правомірною також і вимогу позивача про витребування майна від ТОВ "Татісс Бізнес". Щодо позовної давності, місцевий господарський суд зазначив, що вимогам про витребування майна в даному випадку невід'ємно передують вимоги про визнання недійсними договорів, які є по суті передумовою, тому за вимогами, що стали предметом судового вирішення спору, позовна давність не підлягає застосуванню. Провадження в суді апеляційної інстанції та обґрунтування прийнятої ним постанови 8. Постановою від 10.12.2018 Центральний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ТОВ "Татісс Бізнес" задовольнив, ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.08.2018 скасував, прийняв нове рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог, витрати з оплати судового збору за подання позовної заяви поклав на ТОВ "Фірма "Згода". 8.1. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що місцевим господарським судом дана невірна оцінка заявам відповідачів про застосування позовної давності, що, з урахуванням положень статей 256, 257, 261, 267 ЦК України, призвело до прийняття неправильного по суті рішення. Зокрема, апеляційний суд зазначив, що під час розгляду справи №908/32/15-г відповідачі звернулись із заявами про застосування позовної давності. При цьому, ТОВ "Фірма "Згода" не тільки мало можливість дізнатися про порушення майнового права внаслідок відчуження належного товариству нерухомого майна, але й мало обов'язок знати про стан своїх майнових прав з моменту скасування постанови від 15.02.2010 у справі №26/43/10 у справі про банкрутство товариства, тобто з 16.06.2010. Оскільки позивач не надав доказів на підтвердження того факту, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права протягом майже чотирьох років (з червня 2010 року по грудень 2017 року), внаслідок відчуження його майна в процедурі ліквідації банкрута, провадження за якою було припинено, то апеляційний господарський суд не вбачав поважності причин пропущення позивачем позовної давності при зверненні з даним позовом до господарського суду. Також, апеляційний суд вважав помилковими посилання місцевого суду на висновки Верховного Суду України, викладені у постанові у справі №916/2129/15 від 05.10.2016, відповідно до яких позовна давність не застосовується до вимог про витребування майна із чужого незаконного володіння, оскільки у постанові від 20.11.2018 у справі №907/50/16 Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками суду касаційної інстанції та висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 22.06.2017 у справі №6-1047цс17, відповідно до яких інститут позовної давності застосовується до правовідносин, що регулюються статтею 388 ЦК України. 8.2. Апеляційний суд відхилив доводи скаржника щодо підстав для закриття провадження у даній справі з огляду на наявність такого, що набрало законної сили, рішення у справі між тими ж сторонами, про той самий предмет, і з тих самих підстав, оскільки у даній справі вимоги заявлені безпосередньо ТОВ "Фірма "Згода" - особою, яка вважає себе власником майна, стверджуючи про вибуття майна з володіння на неправомірних підставах. Крім того, стосовно заперечень арбітражного керуючого щодо долучення до матеріалів справи науково-правової експертизи №01-9/1-163 від 18.09.2018 апеляційний суд зазначив, що наданий скаржником суду апеляційної інстанції науково-правовий експертний висновок Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва імені академіка Ф.Г. Бурчака №01-9/1-163 від 18.09.2018 не приймається до уваги, оскільки скаржником не обґрунтовано неможливості подання цього доказу суду першої інстанції. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ Доводи скаржника (позивач у справі) 9. Скаржник доводив, що в порушення частини 5 статті 236 ГПК України, Центральним апеляційним господарським судом не була надана оцінка заявам та поясненням, наданим позивачем, а також третьою особою - ПАТ "Промінвестбанк" на відзив від 29.03.2018 вих. №108/92-34 та пояснення вих. №108/92-72 від 20.06.2018 на відзиви ОСОБА_5, ТОВ "Татісс Бізнес", на клопотання про закриття провадження у справі ОСОБА_5 та на заяву щодо застосування строків позовної давності ТОВ "Татісс Бізнес", та не обґрунтовано не була застосована частина 5 статті 267 ЦК України, що призвело до прийняття неправильного рішення по суті. При цьому, судом не враховано, що майно ТОВ "Фірма "Згода", яке перебувало в іпотеці банку, було тричі відчужено протягом одного місяця, а банк, при цьому, не отримав коштів від реалізації предметів іпотеки, відтак, укладення договорів купівлі-продажу не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, які породжуються відповідним правочином, і, фактично, були спрямовані на виведення з-під обтяжень іпотекою та приховування спірного нерухомого майна від банку, що унеможливлює задоволення вимог цього кредитора у банкрутстві. 9.1. Скаржник зазначив, що Центральний апеляційний господарський суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог за наслідками спливу позовної давності, надав перевагу заявам відповідачів про застосування строків позовної давності, однак, при цьому, не дослідив та не надав жодної правової оцінки обставинам, про які зазначив позивач та ПАТ "Промінвестбанк", і які свідчать про поважність причин пропущення строку позовної давності. Зокрема, спір про незаконність відчуження майна тривав у 2012-2015 роках в цивільних судах та був закритий за непідвідомчістю спору такому суду; також про незаконність відчуження спірного майна посадовими особами боржника порушувалась кримінальна справа, що підтверджує наявність поважних причин для захисту прав боржника у чинному провадженні у справі про банкрутство, однак, не було враховано апеляційним судом. Доводи інших учасників справи 10. У відзиві ПАТ "Промінвестбанк" зазначено, що банком було подано позов про визнання договорів купівлі-продажу, зазначених у даній справі, недійсними. При цьому, розгляд справи №2-4921/2010 тривав з 02.08.2010 по 01.09.2015. У той час ТОВ "Фірма "Згода" факт порушення свого права не визнавало взагалі, оскільки відчуження майна відбулось на користь зацікавлених осіб та доводило в судах, що оскаржуваними договорами купівлі-продажу нерухомого майна ОСОБА_5, а згодом ТОВ "Таттіс Бізнес" будь-які права товариства не порушені. При цьому, судом апеляційної інстанції не досліджено та не надано жодної правової оцінки тому, чи входить період розгляду зазначених судових справ до загального строку позовної давності та чи не є ці обставини підставами для зупинення, переривання чи поновлення строку позовної давності на підставі статей 263-264, частини 5 статті 267 ЦК України. Оскільки апеляційним судом не досліджено обставин щодо поважності пропуску строку позовної давності, судом апеляційної інстанції порушено вимоги статті 236 ГПК України. НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ 11. Цивільний кодекс України Частини 1-5 статті 203 - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Частина 1 статті 215 - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Стаття 256 - позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Стаття 257 - загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Стаття 260 - позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. Частина 1 статті 261 - перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Частини 2-5 статті 267 - заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Частини 1-3 статті 319 - власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Частини 1-2 статті 321 - право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Стаття 387 - власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Частина 1 статті 388 - якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. 12. Господарський процесуальний кодекс України Частина 1 статті 74 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Частина 1 статті 86 - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Частина 3 статті 86 - суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частина 1 статті 236 - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Частина 5 статті 236 - обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції 13. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами положень частини 5 статті 236 ГПК України, статей 257, 261, частини 5 статті 267 ЦК України. А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права 14. За змістом частини 5 статті 12 ЦК України вбачається, що добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач є добросовісним поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод для вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна. 15. Втручання у право власності є виправданим, якщо воно здійснюється з метою суспільного, публічного інтересу, за наявності об'єктивної необхідності у формі такого публічного інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини про право на мирне володіння майном, якщо не буде забезпечено справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. 16. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 26.03.2010 ліквідатором ТОВ "Фірма "Згода" Нікітенком М.О., укладено з громадянином ОСОБА_5 п'ять договорів купівлі-продажу нерухомого майна, яке перебувало в заставі АКБ "Промінвестбанк" в межах ліквідаційної процедури у справі №26/43/10, яка була припинена Постановою ВГСУ від 16.06.2010 з припиненням провадження у справі про банкрутство, як такого, що порушено щодо боржника безпідставно. З огляду на таке, суди дійшли висновку, що ліквідатор Нікітенко М.О. діяв поза волею органу управління боржника та не володів правоздатністю на відчуження його майна, що підтверджує наявність правових підстав для визнання недійсними оспорюваних договорів від 26.03.2010 відповідно до статті 203 ЦК України та для віндикації спірного майна, яке було передаровано ОСОБА_5 01.04.2010 ТОВ "Раміта-2008", де ОСОБА_5 був засновником, та перепродано 30.04.2010 ТОВ "Таттіс Бізнес". 17. Місцевим господарським судом встановлено, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру судових розслідувань 16.04.2013 внесено відомості про кримінальне провадження за заявою ПАТ "Промінвестбанк" про те, що службові особи ТОВ "Фірма "Згода" за попередньою домовленістю з посадовими особами ТОВ "Раміта-2008", ТОВ "Татісс Бізнес" ОСОБА_12, ОСОБА_5, арбітражним керуючим Нікітенком М.О., незаконно заволоділи заставним майном ПАТ "Промінвестбанк". З пояснень банку місцевий суд встановив, що кримінальне провадження триває. Доказів закриття кримінального провадження до клопотання про застосування строків позовної давності, поданого суду ТОВ "Татісс Бізнес" у засідання 29.05.2018, не надано. 18. Також, судами встановлено, що у провадженні Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя перебувала справа №2-2879/11 за позовом ПАТ "Промінвестбанк" до ТОВ "Фірма "Згода", ОСОБА_5, ТОВ "Раміта-2008", ТОВ "Татісс Бізнес", ТОВ "Інвесткредит" про визнання недійсними п'яти договорів купівлі-продажу від 26.03.2010, укладених між ТОВ "Фірма "Згода" та ОСОБА_5, договорів від 30.04.2010, укладених між ОСОБА_5 та ТОВ "Раміта-2008", іпотечних договорів 10.06.2010. Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 12.02.2014 за результатами нового апеляційного розгляду провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсними укладених договорів було закрито за непідвідомчістю спору цивільним судам та зазначенням про підвідомчість його судам господарської юрисдикції (справа апеляційного суду №22-ц/778/125/14). 19. До позовних вимог про визнання недійсними договорів та витребування майна на підставі статей 203, 215, 387, 388 ЦК України застосовується загальна позовна давність у три роки. Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №907/50/16, від 05.12.2018 у справі №522/2201/15-ц, від 17.10.2018 у справі №362/44/17. Відтак, на позов ТОВ "Фірма "Згода", який спрямований на захист порушеного права власності, згідно зі статтею 257 ЦК України поширюється загальна позовна давність, і на підставі частини 1 статті 261 цього кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення прав і законних інтересів. При цьому, за змістом зазначеної статті, для визначення початку перебігу позовної давності має значення не лише безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини такого порушення. Оскільки боржник, як юридична особа, був стороною у справі №26/43/10 про його банкрутство, припиненій постановою ВГСУ 16.06.2010, як такій, що порушена безпідставно, то з моменту припинення незаконно порушеного банкрутства боржник, в особі його органу управління міг довідатись про незаконність дій ліквідатора Нікітенка М.О. з відчуження майна боржника в незаконному провадженні у справі про банкрутство. Отже, перебіг позовної давності щодо визнання недійсними оспорюваних договорів 26.03.2010 розпочався для органу управління боржника та нових ліквідаторів у справі про банкрутство №908/32/15-г з 17.06.2010. 20. Аналізуючи застосування приписів частини 5 статті 267 ЦК України, Суд зазначає, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Закон не встановлює, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропуску позовної давності поважними. Як правило, це відбувається за заявою (клопотанням) позивача, з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів, однак, суд не обмежений у захисті цивільного права за відсутності такого клопотання, що підтверджується системним аналізом частин 2-5 статті 267 ЦК України. Відповідна ініціатива про захист порушеного права може виходити і від інших учасників судового процесу. 21. Як вбачається зі змісту касаційної скарги та підтверджується матеріалами справи, боржником в особі ліквідатора Загрія Р.О. подано відзив на заяву ТОВ "Татісс Бізнес" щодо застосування строків позовної давності, в якому він зазначає про наявність поважних причин для захисту порушеного права, а зокрема, необхідність задоволення вимог кредитора-заставодержателя спірного майна ПАТ "Промінвестбанк", яке було незаконно продано у незаконно порушеній справі про банкрутство; тривале здійснення кримінального провадження щодо посадових осіб боржника, які заволоділи заставним майном у протиправний спосіб; наявність на розгляді в судах загальної юрисдикції спору про визнання недійсним оспорюваних правочинів упродовж 2010-2015 років, провадження в якому було закрито за непідвідомчістю спору суду цивільної юрисдикції, що ускладнювало розуміння позивачем можливості дізнатися про порушення його права та необхідності захисту свого майнового інтересу саме у господарському суді, з огляду на участь у перепродажі фізичної особи ОСОБА_5 (т. 11, а. с. 174-176). 22. Про наявність таких обставин, які могли бути визнані судом поважними для захисту порушеного права та дотримання балансу інтересів боржника та кредиторів у справі про банкрутство і належного захисту майнового інтересу згідно із статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначав також ПАТ "Промінвестбанк", як у поясненнях на заяву щодо застосування строків позовної давності ТОВ "Татісс Бізнес", так і відзиві на апеляційну скаргу (т. 11, а. с. 146-151, т. 12, а.с. 253-256). 23. При цьому, висновок апеляційного суду про необхідність застосування позовної давності у даній справі складається з одного речення, не мотивує наявності чи відсутності поважних причин для захисту порушеного права, які зазначені, як обставини справи в рішенні місцевого суду, відзивах та запереченнях учасників провадження у справі, незважаючи на неправильне тлумачення ними норм матеріального права про позовну давність (т. 15, а.с.103-зворот). Відтак, постанова апеляційного суду у зазначеній частині не відповідає вимогам статей 236, 238 ГПК України щодо належного обґрунтування судового рішення. 24. Відповідно до положень статей 263, 264 ЦК України, позовна давність може зупинятись або перериватись; суд може за власним розсудом захистити порушене право, встановивши наявність поважних причин для такого захисту згідно із статтею 267 ЦК України. Однак, апеляційним судом не надано оцінки фактичним обставинам справи щодо наявності кримінального провадження та можливого заявлення у ньому цивільного позову, наявності провадження у суді цивільної юрисдикції та закриття його за непідвідомчістю спору такому суду, на предмет встановлення поважних причин для захисту порушеного права або переривання перебігу позовної давності відповідно до зазначених норм матеріального права. 25. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фінікарідов проти Кіпру" механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фінікарідов проти Кіпру"). 26. Оскільки суд апеляційної інстанції не встановив у достатньому обсязі обставин, необхідних для правильного застосування вимог матеріального права про позовну давність, не з'ясував та не перевірив доводів учасників провадження про наявність обставин, які могли бути підставою для переривання позовної давності чи встановлення поважних причин для захисту порушеного права незалежно від подання відповідного клопотання учасниками провадження, а Верховний Суд, діючи в межах повноважень, встановлених статтею 300 ГПК України, не може встановлювати обставини, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку, що позбавляє його можливості ухвалити нове рішення у справі. Тому справу слід передати на новий апеляційний розгляд до суду апеляційної інстанції. А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги 27. Доводи скаржника, зазначені в пунктах 9-9.1. описової частини даної постанови, Суд вважає необґрунтованими з підстав, зазначених у пунктах 14-26 мотивувальної частини цієї постанови. Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 28. З огляду на зазначене та наявність порушень норм процесуального права при прийнятті постанови судом апеляційної інстанції, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, скасування постанови апеляційного суду 10.12.2018 та передання справи на новий апеляційний розгляд до суду апеляційної інстанції. В. Судові витрати 29. У зв'язку із частковим задоволенням касаційної скарги та продовженням розгляду справи в апеляційному суді, питання щодо розподілу судових витрат відповідно до статті 129 ГПК України Судом не вирішувалось. На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 310, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,- ПОСТАНОВИВ: 1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Згода" в особі ліквідатора Загрія Романа Олеговича задовольнити частково. 2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2018 у справі №908/32/15-г скасувати. Справу №908/32/15-г передати на новий апеляційний розгляд до Центрального апеляційного господарського суду в іншому складі суду. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Л.Й. Катеринчук Судді В.Г. Пєсков В.Я. Погребняк