Справа № 927/889/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected] УХВАЛА про закриття апеляційного провадження "13" червня 2019 р. Справа№ 927/889/18 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Остапенка О.М. суддів: Грека Б.М. Отрюха Б.В. за участю секретаря судового засідання: Добродзій Є.В. у присутності представника ініціюючого кредитора Безуха А.М. за довіреністю розглядаючи апеляційну скаргу Акціонерного товариства „Банк Кредит Дніпро" на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 26.12.2018 року у справі № 927/889/18 (суддя Сидоренко А.С.) за заявою Командитного товариства „Желєв С.С. і компанія „Комиш- Зорянського елеватора" до Приватного підприємства „Молокозавод-Олком" про відкриття справи про банкрутство ВСТАНОВИВ: Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 26.12.2018 року у справі № 927/889/18, серед іншого, відкрито провадження у справі про банкрутство ПП „Молокозавод-Олком", визнано безспірні вимоги ініціюючого кредитора у розмірі 53492070,55 грн. заборгованості та 17620,00 грн. судового збору, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Седлецького О.В. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду АТ „Банк Кредит Дніпро" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Чернігівської області від 26.12.2018 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у відкритті провадження у справі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 року колегією суддів у складі: головуючий суддя: Остапенко О.М., судді Отрюх Б.В., Грек Б.М. відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ „Банк Кредит Дніпро" на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 26.12.2018 року у справі №927/889/18, апеляційну скаргу та додані до неї документи направлено скаржнику. Постановою Верховного Суду від 08.04.2019 касаційну скаргу АТ „Банк Кредит Дніпро" задоволено, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 у справі № 927/889/18 скасовано, а справу №927/889/18 передано на розгляд до Північного апеляційного господарського суду. Колегія суддів касаційного господарського суду у своїй постанові зазначила про передчасність висновку суду апеляційної інстанції, що оскаржуваною ухвалою місцевого суду не вирішувалось питань про права та обов`язки АТ "Банк Кредит Дніпро", без відкриття апеляційного провадження і без виклику учасників справи та встановлення усіх обставин справи у судовому засіданні для надання належного правового аналізу поданим доказам. Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 15.05.2019 справа №927/889/18 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Остапенко О.М., судді Отрюх Б.В., Грек Б.М. Ухвалою суду від 20.05.2019 року вищевказаною колегією суддів відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ „Банк Кредит Дніпро" на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 26.12.2018 року у справі № 927/889/18, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 13.06.2019 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі. Крім того, вказаною ухвалою суду витребувано у АТ „Банк Кредит Дніпро" оригінал апеляційної скарги з доданими до неї додатками, яку було повернуто ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 року, а також зобов`язано скаржника надати суду докази доплати судового збору у розмірі 24509,00 грн. за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 26.12.2018 року у справі №927/889/18. У поданому засобами електронного зв`язку відзиві на апеляційну скаргу ініціюючий кредитор просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін. До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від представника скаржника на часткове виконання вимог ухвали від 20.05.2019 надано суду оригінал апеляційної скарги з доданими до неї додатками, яку було повернуто ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2019. Доказів доплати судового збору у розмірі 24509,00 грн. за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 26.12.2018 у справі №927/889/18 скаржником не надано. Представник скаржника в судове засідання 13.06.2019 року не з`явилися, подавши до його початку через відділ документального забезпечення суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке мотивовано неможливістю забезпечити явку компетентного представника у зв`язку з порою відпусток, а також велику кількість судових засідань за участю АТ „Банк Кредит Дніпро", призначених на 13.06.2019 року. Представники боржника та розпорядник майна боржника в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли. Розглядаючи заявлене апелянтом клопотання про відкладення розгляду справи, судова колегія зауважує, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п. При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні свого представника. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах. На підтвердження вказаних обставин скаржником додано роздруківку з сайту „Судова влада України" щодо судових засідань, призначених на 13.06.2019 року, в яких приймає участь АТ „Банк Кредит Дніпро". Натомість всупереч положень статей 73-80 ГПК України, скаржником не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження перебування представників у відпустці, а також не доведено неможливість розгляду справи за відсутності представників скаржника. Крім того, як встановлено судом, клопотання про відкладення розгляду справи підписано представником апелянта Новосадом Т.О. за довіреністю, при цьому в матеріалах справи також містяться копії довіреності на представництво інтересів банку, виданих на ім`я Левченка Ю.В ., строк дії якої не сплив. Таким чином, АТ „Банк Кредит Дніпро" не було позбавлено можливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника. У відповідності до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. За викладених обставин, оскільки причини неявки скаржника не є поважними та не підтверджені належними та допустимими доказами перебування представників банку у відпустці, беручи до уваги, що явка представників учасників провадження у справі обов`язковою не визнавалась, а їх неявка в свою чергу не перешкоджає вирішенню спору, враховуючи подання вказаного клопотання безпосередньо до канцелярії суду перед початком судового засідання о 10:24 год. та зважаючи на те, що відкладення є правом суду, а не обов`язком, з метою недопущення безпідставного затягування розгляду справи, судова колегія дійшла висновку, що заявлене клопотання про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами у відсутність представників осіб, які не з`явились. Представник ініціюючого кредитора в судовому засіданні проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін. При цьому також зазначив, що АТ „Банк Кредит Дніпро" не набуло статусу кредитора у справі, а оскаржувана останнім ухвала не порушує його прав та обов`язків. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника ініціюючого кредитора, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ „Банк Кредит Дніпро" на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 26.12.2018 року у справі № 927/889/18 з огляду на наступне. Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В силу ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (дали - Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону про банкрутство). Відповідно до ст. 9 Закону про банкрутство справи про банкрутство юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Приписами ст. 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін. Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Частиною 2 ст. 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України „Про судоустрій і статус суддів"). У відповідності до ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції. Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Статтею 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачає, що учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення. Таким чином, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим законом ставиться в залежність від положень процесуального закону. Отже, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках учасник судового процесу має право оскаржити ухвалу суду в апеляційному чи касаційному порядку. Згідно ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відповідно до ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Між тим, згідно з ч. 2 ст. 255 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства. Згідно зі статтею 1 Закону про банкрутство учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб`єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство; сторони у справі про банкрутство - кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут). Крім того, цією ж статтею Закону про банкрутство визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя). Статтею 23 Закону про банкрутство визначено порядок пред`явлення кредиторами вимог до боржника у справі про банкрутство, провадження у якій здійснюється за загальною процедурою. Так, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, а забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Положеннями ст. 23 та ст. 25 Закону про банкрутство на господарський суд покладено обов`язок щодо розгляду у попередньому засіданні суду заяв з вимогами конкурсних кредиторів та забезпечених кредиторів. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів, про що виносить ухвалу, в якій зазначаються відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, черговість задоволення кожної вимоги, а також розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів. При цьому, виходячи з положень ч. 6 ст. 12, ст.ст. 42, 46, 254 ГПК України та норм ст. 1 Закону про банкрутство, правовий статус особи, як такої, що має кредиторські вимоги до боржника у справі про банкрутство відрізняється, в залежності від стадії провадження у справі про банкрутство, від процесуального статусу цієї ж особи, як сторони або учасника провадження у справі про банкрутство, що має та користується відповідними процесуальними правами, визначеними, зокрема, нормами ст.ст. 42, 46, 254, 255 ГПК України. Судова колегія зауважує, що законодавством про банкрутство передбачено певну процедуру набуття кредиторами статусу учасника провадження у справі про банкрутство, яка формалізується ухвалою суду про визнання поданих вимог кредитора боржника, і дозволяє таким кредиторам оскаржувати прийняті у справі судові рішення. Таким чином, відповідно до наведених норм Закону про банкрутство, у справі про банкрутство, що здійснюється за загальною процедурою, особа, яка має до боржника кредиторські вимоги, набуває саме процесуального статусу кредитора - сторони та учасника провадження у справі про банкрутство з правом на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, які визначають права та обов`язки учасників провадження у справі про банкрутство, після звернення із заявою із кредиторськими вимогами у справі про банкрутство, розгляду такої заяви судом та визнання його вимог до боржника господарським судом з прийняттям відповідного рішення. Як встановлено судом, ухвалою господарського суду Чернігівської області від 26.12.2018 року відкрито провадження у справі про банкрутство ПП „Молокозавод-Олком" за заявою КТ „Желєв С.С. і компанія „Комиш-Зорянського елеватора". Відповідне оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника оприлюднено на офіційному сайті Вищого господарського суду України 31.12.2018 року за № 55359. З додатків до апеляційної скарги вбачається та матеріалами справи підтверджується, що 23.01.2019 року скаржник звернувся до місцевого господарського суду із заявою від 21.01.2019 з кредиторськими вимогами до боржника, що підтверджується штампом господарського суду Чернігівської області про одержання відповідної заяви із зазначенням дати та вхідного номера Ухвалою суду від 28.01.2019 року заяву АТ „Банк Кредит Дніпро" прийнято та призначено до розгляду на 26.02.2019 року. Тобто, як встановлено судом апеляційної інстанції, станом на дату звернення з апеляційною скаргою попереднє засідання у даній справі про банкрутство місцевим господарським судом проведено не було, грошові вимоги кредиторів, в тому числі і скаржника, не були предметом розгляду по суті господарським судом Чернігівської області з прийняттям відповідного процесуального документа про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), та відповідно реєстр вимог кредиторів у встановленому порядку не затверджено. У даному випадку справа про банкрутство перебуває на проміжному етапі до проведення попереднього засідання, на якому відсутні інші, окрім боржника, ініціюючого кредитора та розпорядника майна учасники провадження у справі, так як інші кредитори можуть набути статусу учасника провадження у справі виключно у порядку, встановленому ст. 23 Закону про банкрутство. Відтак, оскільки на момент подання апеляційної скарги на ухвалу суду від 26.12.2018 року в матеріалах справи відсутня ухвала місцевого господарського суду щодо розгляду вимог АТ „Банк Кредит Дніпро", суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржник в даному випадку не набув статусу кредитора боржника та не є учасником справи про банкрутство ПП „Молокозавод-Олком", відтак не має права на апеляційне оскарження прийнятих у справі процесуальних документів. У зв`язку з цим колегією суддів не приймаються доводи банку, викладені в апеляційній скарзі, щодо виникнення у скаржника права на оскарження даної ухвали суду першої інстанції саме з моменту подання заяви з грошовими вимогами до боржника. Слід також зазначити, що судове рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. (Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.07.2018 року у справі №911/2635/17). Скаржником, в свою чергу, при зверненні з апеляційною скаргою також не доведено, а з матеріалів справи не вбачається, що оскаржуваною ухвалою місцевого суду вирішено питання про права та обов`язки останнього. Посилання скаржника про те, що оскаржуваною ухвалою суду порушуються права та обов`язки банку, оскільки відповідною ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, що, в свою чергу, перешкоджає праву банка отримати задоволення своїх вимог на підставі рішення суду та постанови про відкриття виконавчого провадження, судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки з моменту порушення провадження у справі про банкрутство боржника задоволення вимог кредиторів відбувається лише у порядку та черговості, передбаченому Закону про банкрутство та в межах провадження у справі про банкрутство. (ч. 15 ст. 16 наведеного Закону). За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що не набувши статусу учасника провадження у справі та не довівши порушення його прав та обов`язків оскаржуваною ухвалою місцевого господарського суду, АТ „Банк Кредит Дніпро" позбавлене права на апеляційне оскарження. При цьому, розглядаючи апеляційну скаргу, судова колегія враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 13.06.2018 року у справі №914/355/17 та від 17.04.2018 року у справі № 904/6950/17, про те, що сукупний аналіз положень Закону про банкрутство, а також положень частини другої статті 33 Закону України „Про іпотеку" дають підстави вважати, що з моменту порушення провадження у справі про банкрутство права забезпеченого кредитора можуть вважатися порушеними, оскільки після порушення провадження у справі про банкрутство пред`явлення забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та в межах провадження у справі про банкрутство, тому забезпечені кредитори набувають статусу учасника провадження у справі про банкрутство з моменту порушення такого провадження, а відтак, набувають і процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство. Як вбачається із заяви банку, останній просить суд визнати його кредитором боржника четвертої черги у розмірі 20 330 211,62 грн. (заборгованість за наданим кредитом) та першої черги у розмірі 3 842,00 грн. (за звернення до суду з даною заявою). В обґрунтування поданої заяви останній посилається на Кредитний договір № 280910-КЛТМ від 28.09.2010 року (зі змінами) та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2015 року у справі №904/5022/14 про стягнення з ПП „Молокозавод- Олком " на користь АТ „Банк Кредит Дніпро" 3 087 717,53 доларів США заборгованості за кредитом, 18 051,42 доларів США заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом в доларах США, 471 153,85 євро заборгованість за кредитом, 5 330,42 євро заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в євро, 5 790,83 грн. заборгованість за сплати процентів за користування кредитом в гривні, а також 36 532,14 грн. витрат по сплаті судового збору. У розділі 4 Кредитного договору № 280910-КЛТМ від 28.09.2010 року (зі змінами) зазначено, що зобов`язання позичальника за цим договором забезпечено, зокрема: Договором іпотеки № 280910-І від 28.09.2010 року та Договором застави № 280910-З/1 від 28.09.2010 року. Разом з тим, до заяви не додано належним чином завірених копій вищенаведених договорів іпотеки і застави. Крім того, скаржником у поданій до суду першої інстанції заяві зазначено, що під час виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2015 року у справі №904/5022/14 за рахунок звернення стягнення на майно боржника частину заборгованості було погашено і станом на 21.01.2019 року залишок несплаченої заборгованості боржника перед кредитором становить 726 576,38 доларів США, про що свідчить додана до заяви довідка банка № 33-289 від 21.01.2019 року, що еквівалентно 20 330 211,62 грн., які кредитор просить визнати та включити до реєстру вимог кредиторів четвертої черги у якості конкурсних вимог, які не забезпечені заставою майна боржника. Таким чином, здійснивши аналіз поданої заяви та доданих до неї додатків, враховуючи вимоги прохальної частини заяви, беручи до уваги відсутність в матеріалах заяви належним чином завірених копій договорів іпотеки і застави, якими були забезпечені вимоги банку, а також зважаючи на те, що банк просить суд визнати його конкурсним кредитором на суму залишку заборгованості, який залишився після погашення частини боргу за рахунок звернення стягнення на майно боржника поза процедурою банкрутство у виконавчому провадженні, колегія суддів дійшла висновку про відсутність станом на дату звернення з апеляційною скаргою підстав вважати апелянта забезпеченим кредитором, відтак останній не має автоматичного права на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство з моменту порушення такого провадження. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Згідно ч. 2 наведеної статті про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку. За викладених вище обставин, оскільки станом на дату звернення до суду з апеляційною скаргою скаржник не набув статусу сторони чи учасника у справі № 927/889/18 про банкрутство ПП „Молокозавод-Олком" і права апелянта оскаржуваною ухвалою не порушені та рішення стосовно його прав та обов`язків судом не приймалось, то відповідно він не наділений процесуальний правом на апеляційне оскарження прийнятих у даній справи процесуальних документів, зокрема на оскарження ухвали господарського суду Чернігівської області від 26.12.2018 року, а відтак апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ „Банк Кредит Дніпро" на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 26.12.2018 року у справі № 927/889/18 підлягає закриттю. Керуючись статтями 231, 234, 255, 264, 281 ГПК України та Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Північний апеляційний господарський суд, - УХВАЛИВ: 1. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства „Банк Кредит Дніпро" на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 26.12.2018 року у справі № 927/889/18 закрити. 2. Копію ухвали суду надіслати учасникам провадження у справі. 3. Справу повернути до господарського суду Чернігівської області. Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття. Ухвалу апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку. Повний текст ухвали підписано 24.06.2019 року. Головуючий суддя О.М. Остапенко Судді Б.М. Грек Б.В. Отрюх