Справа № 5/112-Б-10

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 червня 2019 року м. Київ Справа № 5/112-Б-10 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Білоус В.В., Пєсков В.Г. за участі секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю. учасники справи: позивач - Мале приватне підприємство "Таврія" в особі ліквідатора Акопяна Гаджика Гарагеновича представник - Мітяєв С.В. (довіреність від 08.01.2019) відповідач - ОСОБА_3 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ліквідатор Акопян Гаджик Гарагенович , особисто Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Приватні Інвестиції" представник - адвокат Вакуленко Г.В. (довіреність №404 від 02.10.2018) розглянув касаційну скаргу Малого приватного підприємства "Таврія" в особі ліквідатора Акопяна Гаджика Гарагеновича на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду (про перегляд ухвали Господарського суду Херсонської області від 08.08.2018 про задоволення заяви ліквідатора Малого приватного підприємства "Таврія" арбітражного керуючого Акопяна Гаджика Гарагеновича про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності) від 22.02.2019 у складі колегії суддів: Богатир К.В. (головуючий), Будішевська Л.О., Мишкіна М.А. за заявою Малого приватного підприємства "Таврія" в особі ліквідатора Акопяна Гаджика Гарагеновича до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності в межах справи №5/112-Б-10 про банкрутство Малого приватного підприємства "Таврія" ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ 1. 18.03.2019 поштовим відправленням, направленим на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду, Мале приватне підприємство "Таврія" в особі ліквідатора Акопяна Гаджика Гарагеновича звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою (вх. КГС №4356/2019) на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.02.2019 (про перегляд ухвали Господарського суду Херсонської області від 08.08.2018 про задоволення заяви ліквідатора Малого приватного підприємства "Таврія" арбітражного керуючого Акопяна Гаджика Гарагеновича про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності) у справі №5/112-Б-10 в порядку статей 286, 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). 2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду зазначеної касаційної скарги у справі №5/112-Б-10 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Білоус В.В., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.04.2019. 3. Ухвалою Верховного Суду від 22.04.2019 відкрито касаційне провадження у справі №5/112-Б-10 за касаційною скаргою Малого приватного підприємства "Таврія" в особі ліквідатора Акопяна Гаджика Гарагеновича на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.02.2019 (про перегляд ухвали Господарського суду Херсонської області від 08.08.2018 про задоволення заяви ліквідатора Малого приватного підприємства "Таврія" арбітражного керуючого Акопяна Гаджика Гарагеновича про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності) та призначено її розгляд на 04.06.2019 о 09 год. 45 хв. 4. 20.05.2019 ОСОБА_3 , як фактичний власник спірного майна, про витребування якого в порядку віндикації заявлено майнові вимоги, подала відзив на касаційну скаргу боржника в особі ліквідатора Акопяна Г.Г. 5. 03.06.2019 ліквідатор МПП "Таврія" Акопян Г.Г. подав додаткові пояснення до касаційної скарги. ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення 6. Провадження у справі №5/112-Б-10 про банкрутство Малого приватного підприємства "Таврія" (далі - МПП "Таврія", боржник, позивач), порушене ухвалою Господарського суду Херсонської області від 05.11.2010 за заявою ініціюючого кредитора за загальною процедурою відповідно до Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013, здійснюється на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою місцевого господарського суду від 04.05.2012 з призначенням ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Білоусова О.А. Отже, до ліквідаційної процедури МПП "Таврія" застосовуються положення Закону про банкрутство в редакції до набрання чинності 19.01.2013 змінами згідно із Законом України №4212-VІ від 22.12.2011; при цьому, виходячи з приписів пункту 1-1 Розділу X Прикінцеві та Перехідні положення цього Закону, процедура продажу майна МПП "Таврія" та його наслідки визначаються Законом про банкрутство в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011. 7. Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 01.06.2016 призначено ліквідатором МПП "Таврія" арбітражного керуючого Акопяна Г.Г. 8. 12.12.2014 в ліквідаційній процедурі МПП "Таврія" відбувся аукціон з продажу майна банкрута, за результатами якого реалізовано, зокрема, на користь ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 ) об`єкт нерухомості, а саме: комплекс автозаправної станції №1 інв. №101, до складу якого входить обладнання у кількості 12 шт., що розташований за адресою: АДРЕСА_1; рішенням виконавчого комітету Нововоронцовської селищної ради від 23.02.2017 №21 змінено поштову адресу придбаного об`єкта нерухомості з АДРЕСА_1 9. В подальшому набувач спірного майна банкрута з аукціону ОСОБА_4 відчужив його частками по ? комплексу АЗС №1 на користь ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) на підставі договорів купівлі-продажу від 02.03.2017 та від 04.03.2017; ОСОБА_1 , у свою чергу, відчужила спірний об`єкт нерухомості на користь ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 , відповідач) у частках по ? комплексу АЗС №1 за договором купівлі-продажу №341 від 20.03.2017 та №377 від 23.03.2017. 10. 04.01.2018 ліквідатор МПП "Таврія" Акопян Г.Г . звернувся до місцевого господарського суду до відповідача - ОСОБА_3 із заявою про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності, в якій просив суд витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 комплекс автозаправної станції №1, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 244487865241; номер об`єкта в РПВН: 1546273), яку було продано з аукціону 12.12.2014 в ліквідаційній процедурі МПП "Таврія" на користь ОСОБА_4 , та визнати за МПП "Таврія" право власності на спірний об`єкт нерухомості. 10.1. В обґрунтування вимог ліквідатор банкрута зазначив, що результати продажу майна МПП "Таврія" в ліквідаційній процедурі у справі №5/112-Б-10 визнано недійсними постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2017 за заявою ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції", що є підставою для повернення реалізованого зі спірного аукціону 12.12.2014 майна МПП "Таврія" до ліквідаційної маси, в тому числі придбаного ОСОБА_4. з подальшим його відчуженням ОСОБА_1 ., яка перепродала його ОСОБА_3 , комплексу автозаправної станції №1, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, в порядку частини 2 статті 20 Закону про банкрутство та частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). 11. ОСОБА_3 , заперечуючи проти позову у відзиві на позовну заяву, зазначила, що оскільки вона не була стороною договору купівлі-продажу спірного об`єкта нерухомості з аукціону 12.12.2014, на ОСОБА_3 не може бути покладено обов`язок з повернення майна, відчуженого з аукціону; ОСОБА_3 є добросовісним набувачем спірного майна за наслідком його придбання з аукціону 12.12.2014 іншою особою, тому відсутні підстави для витребування у неї такого майна до ліквідаційної маси МПП "Таврія"; ОСОБА_3 зауважила, що впродовж тривалого часу користується спірним об`єктом нерухомості, витратила значні кошти на його модернізацію та реконструкцію, тоді як позивачем ставиться питання лише про повернення майна, при цьому, обов`язком продавця є повернення коштів, отриманих за придбане покупцем майно, у разі його повернення продавцю за наслідком визнання недійсним правочину з купівлі-продажу. 12. Ухвалами Господарського суду Херсонської області від 05.01.2018 заяву ліквідатора МПП "Таврія" Акопяна Г.Г. прийнято до розгляду у відокремленому провадженні в межах справи №5/112-Б-10 про банкрутство МПП "Таврія", вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що витребовується, та заборонено органам, що здійснюють функції державного реєстратора речових прав та обтяжень на нерухоме майно, здійснювати будь-які дії, пов`язані з реєстрацією прав та обтяжень на нерухоме майно. 13. 08.08.2018 ухвалою Господарського суду Херсонської області заяву арбітражного керуючого Акопяна Г.Г. про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності задоволено; витребувано від ОСОБА_3 на користь МПП "Таврія" об`єкт нерухомого майна - комплекс автозаправної станції №1, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 244487865241; номер об`єкта в РПВН: 1546273; визнано за МПП "Таврія" право власності на об`єкт нерухомого майна - комплекс автозаправної станції №1, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 244487865241; номер об`єкта в РПВН: 1546273; стягнено з ОСОБА_3 на користь МПП "Таврія" 13 825, 84 грн. судового збору. 13.1. Місцевим судом відхилено доводи ОСОБА_3 про те, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, з посиланням на приписи частини 6 статті 12 ГПК України, пункту 1-1 Розділу X Прикінцеві та Перехідні положення Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 та статей 387, 388 ЦК України, з огляду на те, що предметом спору у справі є повернення до ліквідаційної маси МПП "Таврія" об`єкта нерухомості, відчуженого з аукціону, результати якого в подальшому визнані судом недійсними, тобто даний спір стосується формування ліквідаційної маси банкрута, а тому незважаючи на правовий статус відповідача як фізичної особи, такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства в межах справи №5/112-Б-10 про банкрутство МПП "Таврія". 13.2. Судом першої інстанції встановлено, що на момент розгляду даного спору комплекс автозаправної станції №1, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, перебуває у власності відповідача - ОСОБА_3 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №109822128 від 03.01.2018 та не заперечується відповідачем. 13.3. Місцевий суд встановив, що між позивачем-банкрутом - МПП "Таврія" та відповідачем - ОСОБА_3 відсутні зобов`язальні правовідносини, так як МПП "Таврія" не є стороною договорів купівлі-продажу від 20.03.2017 та від 23.03.2017, на підставі яких ОСОБА_11 , яка набула спірний об`єкт нерухомості в порядку купівлі-продажу у переможця аукціону 12.12.2014 ОСОБА_4 , відчужила двома частинами у рівних частках спірне майно на користь відповідача - ОСОБА_3 . 13.4. Судом встановлено, що як підставу для визнання аукціону 12.12.2014 з продажу цілісного майнового комплексу МПП "Таврія" недійсним Вищий господарський суд України у постанові від 01.02.2017 у даній справі зазначив про недодержання ліквідатором та організатором аукціону встановлених чинним законодавством правил, які визначають процедуру підготовки та проведення аукціону (виявлення майна, проведення його інвентаризації та оцінки), що мало наслідком порушення прав ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції", як забезпеченого кредитора, на одержання максимально можливого задоволення його кредиторських вимог за рахунок заставного майна, яке вибуло з ліквідаційної маси банкрута за результатами спірного аукціону 12.12.2014. За таких обставин, місцевий суд дійшов висновку, що комплекс автозаправної станції №1 за адресою: Херсонська область, смт Нововоронцовка, АДРЕСА_2 (з 23.02.2017 - АДРЕСА_1), вибув з володіння позивача - МПП "Таврія" незаконно, поза його волею, що в силу приписів статті 388 ЦК України є підставою для витребування в порядку віндикації спірного майна у відповідача - ОСОБА_3, як його фактичного власника, на користь позивача-боржника з метою його включення до складу ліквідаційної маси МПП "Таврія". 13.5. Місцевий суд не прийняв до уваги доводів ОСОБА_3 про неможливість повернення спірного об`єкта нерухомості до ліквідаційної маси МПП "Таврія" з посиланням на обставини здійснення фактичним власником спірного майна його покращення та реконструкції, оскільки такі доводи не підтверджені належними та допустимими доказами у справі. 13.6. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання за МПП "Таврія" права власності на спірний об`єкт нерухомості, з посиланням на приписи статті 392 ЦК України, мотивоване тим, що право власності МПП "Таврія" на комплекс автозаправної станції №1 за адресою: АДРЕСА_1, який вибув з володіння МПП "Таврія" за наслідком проведення 12.12.2014 аукціону, результати якого 01.02.2017 визнані недійсними в судовому порядку, не визнається відповідачем ОСОБА_3 , а дійсність запису про державну реєстрацію права власності на спірний об`єкт нерухомості за ОСОБА_3 та її подальше володіння таким майном перешкоджатимуть МПП "Таврія" у реалізації його прав як власника спірного майна, яке було повернено місцевим судом в порядку віндикації до ліквідаційної маси позивача від ОСОБА_3 13.7. Місцевий суд не вбачав підстав для скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 05.01.2018, зважаючи на процесуальну поведінку учасників справи під час розгляду даного спору про витребування майна та визнання права власності на нього та з огляду на обставини неодноразового відчуження спірного об`єкта нерухомості частинами його власником на користь третіх осіб. Провадження в суді апеляційної інстанції та обґрунтування прийнятої ним постанови 14. ОСОБА_3 , як фактичний власник спірного об`єкта нерухомості, не погодилася з ухвалою суду першої інстанції від 08.08.2018 про витребування майна до ліквідаційної маси МПП "Таврія" та визнання за боржником права власності на майно, та подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог ліквідатора МПП "Таврія" Акопяна Г.Г. до ОСОБА_3 . 14.1. Скаржник доводив прийняття ухвали за неповного з`ясування обставин справи на предмет можливості застосування до спірних правовідносин приписів статті 388 ЦК України та здійснення віндикації об`єкта нерухомості від ОСОБА_3 до ліквідаційної маси МПП "Таврія", оскільки ОСОБА_3 не була учасником спірного аукціону 12.12.2014 та не є стороною правочину щодо набуття спірного майна з аукціону; ОСОБА_3 є добросовісним набувачем комплексу АЗС №1 на підставі договорів купівлі-продажу від 20.03.2017 та 23.03.2017, укладених з ОСОБА_1 , тому спірне майно не може бути витребуване у неї в порядку віндикації за заявою МПП "Таврія"; повернення спірного майна до ліквідаційної маси МПП "Таврія" у такому стані, як його було придбано з аукціону 12.12.2014 в ліквідаційній процедурі МПП "Таврія", не є можливим, оскільки ОСОБА_3 за час тривалого володіння комплексом АЗС №1 внесла значні покращення у спірне майно, здійснила його реконструкцію, модернізувала комунікації та придбала нове обладнання, уклала з органом місцевого самоврядування договір оренди землі, на якій розташований спірний об`єкт нерухомості, а також з відповідним постачальним підприємством - договір про постачання електроенергії, здійснює затрати на охорону об`єкта, що в цілому свідчить про істотну зміну вартості спірного об`єкта нерухомості в порівняні з тією, за яку його було придбано ОСОБА_4 з аукціону 12.12.2014. 15. 22.02.2019 постановою Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково; скасовано пункт 3 ухвали Господарського суду Херсонської області від 08.08.2018 у справі №5/112-Б-10 щодо визнання права власності на об`єкт нерухомого майна; відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора банкрута в частині визнання права власності на об`єкт нерухомого майна; в іншій частині ухвалу Господарського суду Херсонської області від 08.08.2018 залишено без змін шляхом викладення її резолютивної частини у такій редакції: "1. Заяву ліквідатора банкрута МПП "Таврія" арбітражного керуючого Акопяна Г.Г. про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності задовольнити частково. 2. Витребувати з чужого незаконного володіння від ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_4 ) на користь Малого приватного підприємства "Таврія" (74200, Херсонська область, Нововоронцовський район, смт Нововоронцовка, вул. Степова, буд. 22А, код ЄДРПОУ 14129039) об`єкт нерухомого майна - комплекс автозаправна станція №1 за АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 244487865241; номер об`єкта в РПВН: 1546273. 3. Відмовити у задоволенні заяви ліквідатора банкрута МПП "Таврія" арбітражного керуючого Акопян Г.Г. в частині визнання за Малим приватним підприємством "Таврія" права власності на об`єкт нерухомого майна - комплекс автозаправна станція №1, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 244487865241; номер об`єкта в РПВН: 1546273. 4. Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_4 ) на користь Малого приватного підприємства "Таврія" (74200, Херсонська область, Нововоронцовський район, смт Нововоронцовка, вул. Степова, буд. 22А, код ЄДРПОУ 14129039) 6 912 (шість тисяч дев`ятсот дванадцять) грн. 92 коп. судового збору. 5. Видати накази.". Стягнути з Малого приватного підприємства "Таврія" (74200, Херсонська область, Нововоронцовський район, смт Нововоронцовка, вул. Степова, буд. 22А, код ЄДРПОУ 14129039) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_4 ) судовий збір на суму 10 369, 38 грн. за розгляд апеляційної скарги. Доручено Господарському суду Херсонської області видати наказ відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження". 16. Апеляційний суд, з посиланням на приписи статей 328, 330, 388 ЦК України, погодився з висновками суду першої інстанції в частині розгляду позовних вимог про витребування спірного об`єкта нерухомості з незаконного володіння ОСОБА_3 та його повернення до ліквідаційної маси МПП "Таврія" з огляду на встановлені обставини вибуття спірного майна з володіння його власника - МПП "Таврія" за наслідком проведення 12.12.2014 аукціону з продажу майна МПП "Таврія" цілісним майновим комплексом, в тому числі як його частини - спірного комплексу АЗС №1, що його було придбано ОСОБА_4 , який в подальшому відчужив спірне майно ОСОБА_1 , яка перепродала його ОСОБА_3; обставини визнання недійсними результатів аукціону 12.12.2014 відповідно до постанови касаційного суду від 01.02.2017 у даній справі, що свідчить про те, що проведений ліквідатором МПП "Таврія" 12.12.2014 аукціон з продажу майна банкрута в ліквідаційній процедурі не обумовив такого результату, на який він був направлений в процедурі банкрутства, а тому майно МПП "Таврія" відчужено поза волею його власника, що є підставою для віндикації майна та витребування у ОСОБА_3 спірного об`єкта нерухомості, як його фактичного власника, до ліквідаційної маси МПП "Таврія". 17. Доводи ОСОБА_3 про те, що вона є добросовісним набувачем комплексу АЗС №1 на підставі договорів купівлі-продажу 20.03.2017 та 23.03.2017, тому спірне майно не може бути витребуване позивачем, як його попереднім власником, з її володіння в порядку статті 388 ЦК України, суд апеляційної інстанції спростував з посиланням на встановлені місцевим судом обставини набуття спірного майна від особи, яка не набула права власності на нього за наслідком проведеного 12.12.2014 аукціону, так як результати аукціону було визнано недійсними в судовому порядку 01.02.2017 з підстав допущених порушень закону при продажу майна банкрута в ліквідаційній процедурі. Апеляційний суд зазначив, що розпорядження арбітражним керуючим під час виконання обов`язків ліквідатора у справі про банкрутство майном боржника не у спосіб та не в межах повноважень, передбачених Законом про банкрутство, не є вираженням волі власника майна - МПП "Таврія" на вибуття такого майна з володіння банкрута, тому встановлені фактичні обставини визнання недійсними результатів аукціону 12.12.2014 з продажу майна МПП "Таврія", в тому числі спірного об`єкта, що перебуває у фактичному володінні відповідача - комплексу АЗС №1, є підставою для витребування спірного майна з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь банкрута - МПП "Таврія" в порядку пункту 3 частини 1 статті 388 ЦК України Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду у Постановах від 21.06.2018 у справі №923/939/17 та від 01.08.2018 у справі №908/431/14. 18. Разом з тим, суд апеляційної інстанції не погодився з висновками місцевого суду про застосування до спірних правовідносин приписів статті 392 ЦК України за вимогами ММП "Таврія" про визнання за ним права власності на комплекс АЗС №1, оскільки підставою для застосування зазначеної правової норми для захисту прав власника є факт невизнання його права власності на майно іншими особами, тоді як у даній справі відсутні докази існування між позивачем - МПП "Таврія" та відповідачем - ОСОБА_3 . реального спору щодо невизнання відповідачем права власності позивача на спірний комплекс АЗС №1 в період до звернення МПП "Таврія" з позовними вимогами; даний спір виник щодо повернення відповідачем спірного майна до ліквідаційної маси позивача у зв`язку з визнанням недійсними результатів аукціону з продажу МПП "Таврія" як ЦМК, в тому числі у його складі і спірного комплексу АЗС №1, що зумовлює врегулювання такого спору в порядку віндикації на підставі статті 388 ЦК України, наслідком якої є повернення відповідачем спірного майна до ліквідаційної маси позивача з подальшим проведенням державної реєстрації права власності на спірний комплекс АЗС №1 за МПП "Таврія". Зазначене стало підставою для скасування апеляційним судом ухвали суду першої інстанції від 08.08.2018 в частині визнання за позивачем права власності на спірний комплекс АЗС №1 з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в позові. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Доводи скаржника (МПП "Таврія" в особі ліквідатора Акопяна Г.Г.) 19. Скаржник доводив помилковість висновків апеляційного суду про відмову в позові в частині вимог про визнання за позивачем права власності на спірний комплекс АЗС №1 в порядку статті 392 ЦК України, оскільки під час розгляду даного спору в межах справи про банкрутство МПП "Таврія" відповідач - ОСОБА_3 , як фактичний володілець об`єкта нерухомості, заперечувала проти задоволення позовних вимог, а, відтак, не визнавала право власності позивача - МПП "Таврія" на спірний комплекс АЗС №1, що свідчить про належність обраного позивачем захисту своїх прав шляхом звернення з позовом в частині вимог про визнання за ним права власності на спірне майно. 20. Скаржник зауважив, що МПП "Таврія" набуло право власності на комплекс АЗС №1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ще у 2000 році на підставі свідоцтва про право власності від 10.07.2000, виданого виконкомом Нововоронцовської селищної ради на підставі рішення №59 від 02.12.1999; внаслідок визнання недійсними результатів аукціону 12.12.2014, з якого було продано спірний об`єкт нерухомості на користь переможця аукціону ОСОБА_4 , який відчужив його третій особі - ОСОБА_1, яка в подальшому перепродала таке майно ОСОБА_3, МПП "Таврія" відновило права власника на спірний комплекс АЗС №1, однак, такі права не визнаються фактичним власником майна - ОСОБА_3 , у зв`язку з чим права МПП "Таврія" підлягають захисту в порядку статті 392 ЦК України. 21. Скаржник зіслався на правову позицію щодо застосування статті 392 ЦК України Верховний Судом України у постановах від 07.11.2012 у справі №6-107цс12, від 04.12.2012 у справі №26/133 та від 29.04.2015 у справі №903/134/13-г, яким зроблено висновок про те, що у разі, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього майна сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до статті 392 ЦК України, права такої особи підлягають захисту шляхом визнання права власності на належне цій особі майно. Від такої правової позиції не відступив Верховний Суд та підтримав її у Постанові від 05.07.2018 у справі №910/16594/15. 22. Скаржник зауважив, що прийнята за результатами розгляду майнового спору ухвала місцевого суду від 08.08.2018 набрала законної сили та на час її апеляційного перегляду була виконана, як судове рішення, що мало наслідком повернення спірного комплексу АЗС №1 до ліквідаційної маси МПП "Таврія" та проведення за позивачем державної реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомості; однак, скасування апеляційним судом зазначеної ухвали місцевого суду в частині задоволення позовних вимог про визнання за позивачем права власності на комплекс АЗС №1 відновило спір між сторонами щодо права власності на об`єкт нерухомості, що є порушенням принципів диспозитивності та пропорційності в господарському судочинстві. Доводи інших учасників справи 23. ОСОБА_3 у відзиві на касаційну скаргу підтримала доводи ліквідатора МПП "Таврія" Акопяна Г.Г. про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання за МПП "Таврія" права власності на спірний комплекс АЗС №1 та заперечувала висновки апеляційного суду про скасування пункту 3 резолютивної частини ухвали місцевого суду від 08.08.2018 з прийняттям нового рішення про відмову в позові в цій частині. НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ 24. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 Частина 4 статті 10 - суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України. Частина 2 статті 20 - у разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника на підставах, передбачених частиною першою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії. 25. Цивільний кодекс України Частина 1 статті 15 - кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Частина 1 статті 16 - кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частина 2 статті 16 - способами захисту цивільних прав можуть бути визнання права, визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення (пункти 1, 2, 4 частини 2 цієї статті). Частина 1 статті 328 - право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Частина 1 статті 330 - якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. Стаття 387 - власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Частина 1 статті 388 - якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Частина 2 статті 388 - майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Стаття 392 - власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі витрати ним документа, який засвідчує його право власності. 26. Господарський процесуальний кодекс України Частина 1 статті 4 - право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Частина 2 статті 4 - юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду. Частина 1 статті 12 - господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження або позовного провадження (загального або спрощеного). Частина 6 статті 12 - господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Частина 1 статті 14 - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Частина 1 статті 20 - господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України (пункт 8 частини 1 цієї статті). Частина 9 статті 30 - справи, передбачені пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції 27. З огляду на повноваження суду касаційної інстанції при перегляді судових рішень в касаційному порядку відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про порушення апеляційним судом положень статей 16, 392 ЦК України та статей 2, 3 ГПК України при прийнятті оскаржуваної в касаційному порядку постанови від 22.02.2019. А.2. Юридична оцінка доводів касаційної скарги та висновків суду апеляційної інстанції 28. Юридичний аналіз приписів статей 15-16 ЦК України, частини 2 статті 4 та статті 14 ГПК України дозволяє зробити висновок про те, що особі гарантується право на звернення до суду за захистом своїх особистих майнових прав та інтересів, зокрема, з позовом (майновими вимогами) про визнання права та відновлення становища, яке існувало до порушення (витребування до ліквідаційної маси банкрута майна, відчуженого з аукціону, результати якого визнано недійсними, та визнання права власності на майно). Згідно з частиною 1 статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Розгляд справ господарським судом здійснюється не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, що є реалізацією з боку суду принципу диспозитивності, як однієї із засад господарського судочинства. 29. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, а у рішенні у справі "Занд проти Австрії" висловив думку про те, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів…". 30. Частиною 6 статті 12 ГПК України передбачено що справи про банкрутство розглядаються господарськими судами у порядку, передбаченому цим кодексом для позовного провадження, що визначає розгляд справ судом на засадах змагальності, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме положень частини 4 статті 10 цього Закону, якою до компетенції суду, що розглядає справу про банкрутство, віднесено вирішення усіх майнових спорів з вимогами до боржника. 31. Статтею 20 ГПК України передбачено, що розгляд спорів з майновими вимогами до боржника, щодо якого порушено справу про банкрутство, належить до предметної юрисдикції господарських судів, при цьому, перелік таких майнових вимог законодавцем не обмежено. Частиною 9 статті 30 ГПК України справи у майнових спорах до боржника віднесено до територіальної підсудності господарського суду за місцезнаходженням боржника, а, відтак, до юрисдикції місцевого суду, яким здійснюється провадження у справі про банкрутство боржника. Отже, за умови порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення майнових спорів до боржника є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону про банкрутство, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю в межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів. Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у Постанові від 13.04.2016 року у справі №908/4804/14, з яким погоджується колегія суддів Верховного Суду при розгляді даної справи. Відтак, розгляд спорів щодо повернення до ліквідаційної маси майна, відчуженого з аукціону, який проводився у процедурі банкрутства, результати якого в подальшому визнано недійсними в судовому порядку, законодавцем віднесено до підсудності господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, оскільки результат розгляду такого спору пов`язаний з формуванням активів боржника та зачіпає права та інтереси кредиторів на задоволення їх визнаних судом вимог до боржника за рахунок майна, яке може бути повернено до ліквідаційної маси банкрута у разі задоволення віндикаційного позову про витребування майна банкрута з чужого незаконного володіння третіх осіб в порядку статті 388 Цивільного кодексу України. Отже, висновки місцевого та апеляційного судів про підвідомчість даного майнового спору за позовом ліквідатора МПП "Таврія" Акопяна Г.Г. до ОСОБА_3 про витребування до ліквідаційної маси МПП "Таврія" майна, відчуженого з аукціону, результати якого в подальшому визнані недійсними в судовому порядку, та визнання за позивачем права власності на спірне майно, яке перебуває у фактичному володінні ОСОБА_3, відповідають приписам статей 12, 20, 30 ГПК України про розгляд майнових спорів, стороною яких є суб`єкт господарювання, що перебуває в процедурі банкрутства, в межах провадження у справі про банкрутство, не зважаючи на те, що вимоги пред`явлено до відповідача з правовим статусом фізичної особи. 32. Виходячи з аналізу статей 387, 388 ЦК України, власник майна має право звернутися до суду з вимогою про захист права власності шляхом витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Предмет доказування у справах за таким позовом становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то факти, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. Власник вправі витребувати своє майно від особи, в якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні. Тобто, в першу чергу, на підтвердження наявності в позивача суб`єктивного матеріального права на витребування майна з чужого незаконного володіння, він повинен надати суду відповідні належні докази, що підтверджують його право на зазначене майно. 33. За змістом касаційної скарги ліквідатора МПП "Таврія" Акопяна Г.Г. вбачається, що позивач - МПП "Таврія" у 2000 році набуло право власності на об`єкт нерухомості - комплекс автозаправної станції №1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності від 10.07.2000, виданого виконкомом Нововоронцовської селищної ради на підставі рішення №59 від 02.12.1999. Судами встановлено, що відносно МПП "Таврія" ухвалою місцевого суду від 05.11.2010 порушено справу про банкрутство №5/112-Б-10, що здійснюється на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою місцевого суду від 04.05.2012, під час якої ліквідатором МПП "Таврія" вжито заходів щодо реалізації майна банкрута та 12.12.2014 з другого повторного аукціону відчужено майно МПП "Таврія" цілісним майновим комплексом, до складу якого увійшов спірний об`єкт нерухомості - комплекс АЗС №1. Суди встановили, що результати продажу майна МПП "Таврія" в ліквідаційній процедурі визнано недійсними постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2017 за заявою ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" з підстав допущених порушень чинного законодавства при підготовці та продажу майна зі спірного аукціону. Отже, аукціон 12.12.2014 з продажу спірного нерухомого майна проведено безпідставно, майно вибуло з володіння позивача поза його волею, а вчиненні третіми особами щодо спірного майна правочини в період з 12.12.2014, в тому числі переможцем аукціону в частині продажу спірного комплексу АЗС №1 ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , яка відчужила спірний об`єкт нерухомості на користь ОСОБА_3 , до моменту розгляду спору судами першої (08.08.2018) та апеляційної (22.02.2019) інстанцій в межах справи №5/112-Б-10, не створюють правових наслідків, оскільки права володіння, користування та розпорядження спірним майном з 2000 року належали позивачу - МПП "Таврія", як власнику, на законних підставах. 34. Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що визнання результатів аукціону 12.12.2014 недійсними не матиме наслідком відновлення порушених прав позивача як власника спірного об`єкта нерухомості, який в період з 12.12.2014 неодноразово переходив у володіння третіх осіб за цивільно-правовими договорами (купівлі-продажу, укладеними з ОСОБА_1 та ОСОБА_3), у зв`язку з чим позивачем МПП "Таврія" правильно обрано спосіб захисту свого порушеного права згідно статей 15, 16 ЦК України та пред`явлено віндикаційну вимогу про витребування спірного майна у відповідача - ОСОБА_3 , як його добросовісного набувача та фактичного володільця в порядку статті 388 ЦК України. 35. Висновок місцевого суду про визнання за позивачем права власності на спірний комплекс АЗС №1 відповідає приписам статті 392 ЦК України та пункту 1 частини 2 статті 16 ЦК України щодо способів захисту позивачем своїх прав, як власника майна, у разі їх невизнання чи оспорювання відповідачем. Застосування судом першої інстанції такого способу захисту прав позивача не породжує у нього права власності, як нового права, а лише підтверджує належне позивачу право власності, яке набуте ним на законних підставах у 2000 році, однак, з тих чи інших причин оспорюється іншими особами (відповідачем як добросовісним набувачем спірного майна у 2017 році). 36. Аналіз положень статей 86, 236, 269 ГПК України свідчить про те, що законодавець зобов`язав суд апеляційної інстанції приймати рішення за наслідком апеляційного перегляду справи за умов дослідження та оцінки усіх доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу. Розглядаючи позов МПП "Таврія" в частині вимог ліквідатора Акопяна Г.Г. про визнання за МПП "Таврія" права власності на спірний об`єкт нерухомості (комплекс АЗС №1) в порядку статті 392 ЦК України, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність між сторонами спору щодо правомочностей власника спірного нерухомого майна, так як відповідач - ОСОБА_3 під час розгляду майнових вимог ліквідатора МПП "Таврія" про віндикацію комплексу АЗС №1 до ліквідаційної маси МПП "Таврія" та визнання за позивачем права власності на зазначений об`єкт, доводила наявність у неї прав власника спірного майна, зазначила про внесенні нею суттєві покрашення у спірне майно, про його реконструкцію, про укладення договорів оренди земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомості розташований, та договорів постачання електроенергії, що свідчить про те, що ОСОБА_3 вважає себе власником комплексу АЗС №1 з посиланням на набуття нею спірного майна на законній підставі згідно з укладеними з ОСОБА_1 договорами купівлі-продажу у березні 2017 року. Відтак, при наданні оцінки позовним вимогам ліквідатора МПП "Таврія" про визнання за позивачем права власності на спірний комплекс автозаправної станції №1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , суд апеляційної інстанції не врахував усталеної правової позиції щодо застосування приписів статті 392 ЦК України, висловленої у Постановах Верховного Суду України від 07.11.2012 №6-107цс12, від 04.12.2012 у справі №26/133, від 29.04.2015 №903/134/13-г, згідно з якою у разі, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього майна сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до статті 392 ЦК України, права такої особи підлягають захисту шляхом визнання права власності на належне цій особі майно. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 05.07.2018 у справі №910/16594/15 у подібних правовідносинах, від якої колегія суддів не вбачає за необхідне відступати у даній справі. Факт державної реєстрації права власності на спірне майно за іншою особою підтверджує те, що законний власник не може в повному обсязі володіти належним йому майном, а право володіння є складовою частиною права власності. З огляду на таке, касаційний суд вважає обґрунтованими висновки місцевого суду про необхідність визнання за боржником права власності на спірне майно, що дозволить йому зареєструвати його за собою у відповідних державних реєстрах, поновивши таким чином своє право володіння ним, як складову частину права власності, що не визнається ОСОБА_3 37. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" зазначено: "принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі … сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини" (пункт 34). 38. Скасовуючи ухвалу місцевого суду в частині розгляду позовних вимог про визнання за позивачем права власності на спірний об`єкт нерухомості з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в позові, апеляційний суд не врахував, що ліквідатором МПП "Таврія" Акопяном Г.Г., який в силу закону (частини 1 статті 41 Закону про банкрутство) діє від імені та в інтересах боржника як його керівник, обрано належний спосіб захисту прав МПП "Таврія" в цій частині вимог, оскільки підприємство-позивач набуло права власності на спірний об`єкт нерухомості ще у 2000 році та здійснювало правомочності власника такого майна на законних підставах; 12.12.2014 спірне майно вибуло з володіння МПП "Таврія" за наслідком його відчуження з аукціону на користь ОСОБА_4 , однак, у зв`язку з визнанням недійсними результатів аукціону в судовому порядку спірне майно підлягає поверненню до ліквідаційної маси позивача його фактичним володільцем ОСОБА_3 , яка вважає себе власником спірного майна. Отже, права та законні інтереси МПП "Таврія", як власника, можуть бути поновлені, поряд із задоволенням позовних вимог про віндикацію майна в порядку статті 388 ЦК України, шляхом визнання за позивачем права власності на спірний комплекс АЗС №1 на підставі статті 392 ЦК України. 39. З огляду на таке, колегія суддів касаційного суду вважає помилковими висновки апеляційного суду про скасування пункту 3 резолютивної частини ухвали місцевого суду від 08.08.2018 та прийняття апеляційним судом в цій частині нового рішення про відмову у визнанні за МПП "Таврія" права власності на комплекс автозаправної станції №1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), відчужений з аукціону 12.12.2014 з подальшим його перепродажем переможцем аукціону на користь третіх осіб. А.3. Мотиви відхилення (прийняття) доводів касаційної скарги 40. Суд погоджується з доводами боржника згідно з пунктами 19-22 описової частини цієї постанови з огляду на висновки даної постанови у пунктах 28-39 її мотивувальної частини. Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 41. Відповідно до статті 312 ГПК України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону. З огляду на зазначене, Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги МПП "Таврія" в особі ліквідатора Акопяна Г.Г., скасування постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.02.2019 та залишення в силі ухвали Господарського суду Херсонської області від 08.08.2018 про задоволення заяви ліквідатора Малого приватного підприємства "Таврія" арбітражного керуючого Акопяна Гаджика Гарагеновича про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності у справі №5/112-Б-10. На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 312, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, ПОСТАНОВИВ: 1. Касаційну скаргу Малого приватного підприємства "Таврія" в особі ліквідатора Акопяна Гаджика Гарагеновича задовольнити. 2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.02.2019 про перегляд ухвали Господарського суду Херсонської області від 08.08.2018 про задоволення заяви ліквідатора Малого приватного підприємства "Таврія" арбітражного керуючого Акопяна Гаджика Гарагеновича про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності у справі №5/112-Б-10 скасувати. Ухвалу Господарського суду Херсонської області від 08.08.2018 про задоволення заяви ліквідатора Малого приватного підприємства "Таврія" арбітражного керуючого Акопяна Гаджика Гарагеновича про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності у справі №5/112-Б-10 залишити в силі. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Л.Й. Катеринчук Судді В.В. Білоус В.Г. Пєсков