Справа № 2-836/11

УХВАЛА 29 травня 2019 року м. Київ справа № 2-836/11 провадження № 61-48177 св 18 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Висоцької В. С., суддів: Лесько А. О., Петрова Є. В., Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Фаловської І. М., учасники справи: заявник - ОСОБА_1 позивач - ОСОБА_2 , відповідач - ОСОБА_3 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 1 березня 2018 року в складі судді Трушиної О. І. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 7 листопада 2018 року в складі колегії суддів: Черевка П. М., Дрішлюка А. І., Драгомерецького М. М. в справі за заявою ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеною заявою, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до рішення Біляївського районного суду Одеської області від 22 липня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виділення часток в натурі, ОСОБА_2 повинен був отримати від відповідача грошову компенсацію у розмірі 31320 грн через неможливість виділення частки в натурі. На виконання цього судового рішення було видано виконавчий лист № 2-836/2011 та 12 серпня 2011 року відкрито виконавче провадження ВН № 28325250. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. У зв`язку з його смертю відбулася заміна стягувача у виконавчому провадженні і стягувачем стала ОСОБА_1 . На її запит щодо ознайомлення з виконавчим провадженням виявилося, що виконавчий лист № 2-836/11 у відділі державної виконавчої служби відсутній, при цьому ні вона, ні ОСОБА_2 за своє життя його не отримували. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 1 березня 2018 року заяву ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання задоволено. Задовольняючи заяву ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що оскільки виконавчий лист був повернутий ОСОБА_2 . менш ніж за чотири місяці до його смерті, і з`ясувати місцезнаходження виконавчого листа на теперішній час неможливо, суд дійшов висновку про необхідність видачі ОСОБА_1 дублікату виконавчого листа у зв`язку з його втратою. Крім того, суд визнав причини пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання поважними. Постановою апеляційного суду Одеської області від 7 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишено без змін. Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції, встановивши, що виконавчий лист втрачено, дійшов правильного висновку про наявність підстав для видачі дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення його до виконання. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 1 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 7 листопада 2018 року та відмовити ОСОБА_4 в задоволенні її заяви. На обґрунтування доводів касаційної скарги заявниця посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій було допущено порушення норм процесуального права та матеріального права, які призвели до постановлення помилкових рішень, оскільки, на думку заявника, суди безпідставно поновили строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання, що призвело до необґрунтованого задоволення вимог про видачу дублікату виконавчого листа. Інші учасники справи відзив не надали. Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 1 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 07 листопада 2018 року в частині видачі дублікату виконавчого листа та витребувано цивільну справу №2-836/11 з Біляївського районного суду Одеської області. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 1 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 07 листопада 2018 року в частині поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 9 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що наявні підстави для передачі справи на розгляд об`єднаної палати Верховного Суду. Такий висновок Верховного Суду ґрунтується на наступному. У справі, яка переглядається, суди встановили, що22 липня 2011 року Біляївським районним судом Одеської області ухвалено рішення, яким, у тому числі, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто грошову компенсацію в розмірі 31320 грн з урахуванням різниці в частках майна. 5 серпня 2011 року ОСОБА_1 (яка діяла в інтересах ОСОБА_2 ) в приміщенні суду було отримано два виконавчих листи, які були пред`явлені до виконання. 12 серпня 2011 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції Одеської області відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого документа про стягнення 31320 грн. Державний виконавець неодноразово звертався до суду з поданням про затвердження мирової угоди, однак ухвалами Біляївського районного суду Одеської області від 12 жовтня 2012 року та 19 вересня 2013 року у визнанні мирової угоди, укладеної між боржником ОСОБА_3 . і стягувачем ОСОБА_2 щодо виконання виконавчого листа про стягнення грошової суми 31320 грн. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Ухвалою суду від 09 червня 2016 року за заявою ОСОБА_1 було замінено сторону виконавчого провадження за виконавчим документом щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації 31320 грн, а саме стягувача ОСОБА_2 замінено його правонаступником - ОСОБА_1 . Суди також установили, що станом на теперішній час виконавче провадження завершено 27 грудня 2013 року згідно з пунктом 4 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа. Тобто, виконавчий лист був повернутий стягувачу не у зв`язку з його виконанням. При цьому, суди установили, що виконавчий лист про стягнення грошової суми 31320 грн не виконаний та втрачений. Разом із тим, встановивши, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання стягувачем пропущено з поважних причин, суд поновив цей строк. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6-8, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Ухвала суду першої інстанції про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання зазначена у пункті 24 частини першої статті 353 ЦПК України та, виходячи з положень пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України, не підлягає касаційному оскарженню. Ухвала суду першої інстанції про відмову в поновленні строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання не передбачена в переліку ухвал, визначених в частині першій статті 353 ЦПК України, та в касаційному порядку оскаржена бути не може. Водночас у визначеному статтями 353 та 389 ЦПК України переліку ухвал відсутня ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа. Разом з тим, підпунктом 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» встановлено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Тобто, виходячи з вищенаведеного, єдиною підставою для видачі судом дублікату виконавчого листа є його втрата. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Згідно зі статтею 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статей 76, 77, 78, 79 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справ, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Постановляючи ухвалу про задоволення заяви, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що виконавчий лист був пред`явлений до виконання вчасно, проте втрачений під час виконання, отже, є всі підстави для видачі дубліката виконавчого листа. А також установив, що заявник пропустив строк для пред`явлення дубліката виконавчого листа до виконання з поважних причин, тому такий строк може бути та підлягає поновленню. Разом з тим, 22 серпня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, відмовляючи у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26 червня 2018 року та ухвалу Господарського суду Донецької області від 12 березня 2018 року у частині відмови у поновлені строку для пред`явлення дублікату виконавчого документа (наказу) до виконання та відмови у видачі дубліката наказу у справі № 19/176, з посиланням на підпункт 19.4 пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального Кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, зазначив що дублікат наказу (читай-виконавчого документу) може бути виданий лише у разі звернення стягувача або державного виконавця із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення його до виконання. Колегія суддів вважає необхідним відступити від такого висновку колегії суддів іншого касаційного суду щодо застосування зазначеного пункту Перехідних положень з огляду на наступне. Відповідно до пункту 19.4 розділу «Перехідні положення» ГПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку; Аналогічні положення містяться у пункті 17.4 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, а саме у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк з дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку. Отже положення зазначених норм процесуального права однаково регулюють питання щодо видачі дублікатів виконавчих документів, виданих на виконання рішень судів різних юрисдикцій. Судами по різному застосовуються зазначені норми Перехідних положень, зокрема, строк на пред`явлення дубліката виконавчого документа поновлюється і видається дублікат (справи № 61-2290ск18, 61-37133ск18, 61-14586ск18, 61-1387ск19, 6/256); відмовляється у поновлені строку на пред`явлення дубліката виконавчого документа, у зв`язку із чим відмовляється у видачі дубліката тощо (справи № 61-1387ск19, № 759/6388/16-ц) А тому визначення одностайності підходів до вирішення питання щодо можливості поновлення строку на видачу дубліката виконавчого документа та наявності підстав для відмови у видачі дубліката у зв`язку з відмовою у поновленні строку на його пред`явлення є важливим для формування єдиної судової практики. Колегія суддів вважає за необхідним відійти від зазначеного висновку касаційного суду з огляду на наступне. Виконання судових рішень є важливою стадією судового процесу, запорукою здійснення правосуддя і реалізації права на справедливий суд, яке передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а тому держава повинна забезпечити виконання судових рішень, як способу поновлення порушених прав осіб. На реалізацію цього обов`язку прийнято серед інших Закон України «Про виконавче провадження», якій у статті 12 передбачає підстави для поновлення строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання. За змістом цієї норми загальний строк пред`явлення виконавчого документа до виконання встановлюється у три роки, починаючи з наступного дня після набрання судовим рішення законної сили та може бути поновлений (частина 6) або перерваний (частина 4). Також частиною п`ятою регулюється відлік строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у випадку його повернення. Відтак, за змістом зазначеної норми права строк на пред`явлення виконавчого документа до виконання не є преклюзивним, та за наявності певних обставин може бути перерваний або поновлений. При цьому норми Закону України «Про виконавче провадження» є нормами матеріального права, а отже є нормами які регулюють права та обов`язки учасників правовідносин і за своєю правовою природою строк пред`явлення виконавчого листа до виконання ближче до позовної давності, тобто строку протягом якого особа може звернутись за захистом свого порушеного права, а тому ці строки не можуть бути преклюзивними, а є гнучкими. Разом з тим, (за позицією колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду) зазначеними Перехідними положеннями до Цивільного процесуального Кодексу України та Господарського процесуального Кодексу України встановлюється що суд може видати дублікат виконавчого документа якщо стягувач або державний (приватний) виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання. За текстом та змістом така конструкція правової норми свідчить про відсутність підстав для поновлення строку для видачі дубліката та для видачі дубліката втраченого виконавчого документа. Однак, на думку колегії суддів Третьої палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду така позиція не враховує положення статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» та порушує право особи на реальний захист порушеного права як складової права на справедливий суд. Зазначені норми права потребують спільному тлумаченню у системі з огляду на завдання правосуддя та з метою захист прав осіб. Згідно з частиною четвертою статті 403 ЦПК України та з урахуванням наведеного наявні підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Керуючись статтями 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складіколегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, УХВАЛИВ: Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 2-836/11 (провадження № 61-48177 св 18) за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 1 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 7 листопада 2018 року в справі за заявою ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання. Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В. С. Висоцька Судді А. О. Лесько Є. В. Петров В. М. Сімоненко І. М. Фаловська