Справа № 910/11620/18

УХВАЛА 02 серпня 2019 року м. Київ Справа № 910/11620/18 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Банаська О. О. розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2019 у складі колегії суддів: Сотнікова С. В. - головуючого, Верховця А. А., Отрюха Б. В. та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.03.2019 у складі судді Івченка А. М. у справі за заявою Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Закритого акціонерного товариства "Енергетична сервісна компанія "Енергосервіс" про банкрутство ВСТАНОВИВ: 12.07.2019 Головне управління ДФС у місті Києві звернулося безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.03.2019 у справі № 910/11620/18 та клопотало про поновлення строку на касаційне оскарження. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/11620/18 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Банаська О. О. - головуючого, Васьковського О. В., Катеринчук Л. Й., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 23.07.2019. У зв`язку з відпусткою судді Васьковського О. В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/11620/18 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 01.08.2019. Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку, що касаційна скарга не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з огляду на таке. Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Згідно із частиною 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" № 3674 - VI. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на дату подачі касаційної скарги) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент звернення з касаційною скаргою) ставка судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду, касаційних скарг у справі про банкрутство становить 200 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Підпунктом 10 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставка судового збору за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом, заяви про визнання недійсними результатів аукціону становить 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 встановлено у розмірі 1 921,00 грн. Як убачається з матеріалів касаційної скарги об`єктом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2019 та ухвала Господарського суду міста Києва від 27.03.2019 у справі № 910/11620/18 постановлена за результатом розгляду заяви Головного управління ДФС у місті Києві про визнання кредиторських вимог. Таким чином, за подання касаційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір у сумі 7 684,00 грн ((1 921,00 х 2) х 200 % = 7 684,00). Проте, касаційна скарга Головного управління ДФС у місті Києві судовим збором не оплачена, натомість скаржником заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке обґрунтовано труднощами та тривалістю процедури в отриманні необхідної суми на сплату судового збору від органів Казначейства. Дослідивши вказане клопотання скаржника, проаналізувавши норми чинного законодавства, якими врегульовано порядок зменшення розміру або звільнення сплати судового збору, суд дійшов висновку про його відхилення з огляду на таке. Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Згідно з частиною другою цієї статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Даний перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати є вичерпним. При цьому, скаржник не відноситься до переліку суб`єктів визначених Законом України "Про судовий збір". З огляду на те, що скаржником не зазначено обставин та доказів поширення на нього умов передбачених в частині 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", не вбачається правових підстав для задоволення клопотання про відстрочку сплати судового збору. При цьому, "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі"). Відповідно до частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Згідно з приписами частини першої та другої статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Частиною п`ятою статті 292 ГПК України передбачено, що питання про залишення касаційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом десяти днів з дня надходження касаційної скарги. Ураховуючи наведене касаційна скарга Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 у справі № 910/11620/18 підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, а саме - надання доказів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі у сумі 7 684,00 грн, який має бути перерахований за такими реквізитами: отримувач коштів: УК у Печерському районі, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, банк отримувача: Казначейство України, код банку отримувача: 899998, рахунок отримувача: 31219207026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд. 055)", символ звітності банку: 207. Щодо клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження, судом враховується наступне. Як убачається з матеріалів касаційної скарги в обґрунтування заявленого клопотання скаржником зазначено, що оскаржувана ним постанова апеляційного господарського суду від 18.06.2019 надійшла до Головного управління ДФС у місті Києві лише 05.07.2019, на підтвердження чого ним долучено до скарги копію першої сторінки постанови з штампом вхідної кореспонденції управління. Згідно із частиною 1 статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Отже, однією з умов звернення із касаційною скаргою до суду є подання скарги на судове рішення у межах строку на касаційне оскарження, визначеного статтею 288 ГПК України, який обчислюється, зокрема, у випадку оголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень повний текст оскаржуваної постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2019 складено та підписано 02.07.2019 Таким чином, останнім днем строку, встановленого частиною 1 статті 288 ГПК України для оскарження зазначеної постанови апеляційної інстанції у касаційному порядку є 22.07.2019, тоді як касаційну скаргу Головним управління ДФС у місті Києві здано до поштового відділення для направлення на адресу Верховного Суду - 12.07.2019. З огляду на вказане касаційну скаргу Головним управління ДФС у місті Києві направлено до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в межах, встановленого статтею 288 ГПК України строку для її подання. Оскільки касаційну скаргу подано в межах строку, передбаченого частиною 1 статті 288 ГПК України, клопотання Головного управління ДФС у місті Києві про поновлення строку на касаційне оскарження залишається судом без задоволення. На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 235, 288, 290, 292, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду У Х В А Л И В: 1. Касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.03.2019 у справі № 910/11620/18 залишити без руху. 2. Надати Головному управлінню ДФС у місті Києві строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. 3. Клопотання Головного управління ДФС у місті Києві про поновлення строку на касаційне оскарження залишити без задоволення. 4. Попередити скаржника про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, а саме у разі невиконання вимог ухвали, у строк встановлений судом, касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою. 5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Верховного Суду О. О. Банасько