Справа № 911/4923/14

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected] УХВАЛА про залишення апеляційної скарги без руху "19" серпня 2019 р. Справа№ 911/4923/14 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Остапенка О.М. суддів: Грека Б.М. Сотнікова С.В. розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив-7" на ухвалу господарського суду Київської області від 19.06.2019 року у справі № 911/4923/14 (суддя Лопатін А.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив-7" до ОСОБА_1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" про стягнення 120 000,00 грн. в межах справи № 911/4923/14 за заявою Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив-7" про банкрутство, ВСТАНОВИВ: Ухвалою господарського суду Київської області від 19.06.2019 року у справі № 911/4923/14 у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ "Актив-7" в особі ліквідатора звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 19.06.2019 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду зазначену апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Грек Б.М., Сотніков С.В. Розглянувши апеляційну скаргу та додані до неї документи, апеляційний суд дійшов висновку, що вона має бути залишена без руху з огляду на наступне. Статтею 258 ГПК України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги, відповідно до частини третьої якої до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору. Відповідно до приписів Закону України „Про судовий збір" судовий збір справляється від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно ст. 4 названого Закону за подання до господарського суду заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними в межах провадження у справі про банкрутство судовий збір становить 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2018 рік" з 1 січня 2018 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1762 гривень. Згідно п. 2.4 ч. 2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір" за подання апеляційної скарги у справі про банкрутство справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Скаржником в апеляційному порядку оскаржується ухвала господарського суду Київської області від 19.06.2019 року, яка прийнята за наслідками розгляду заяви ТОВ "Актив-7" в особі ліквідатора про стягнення грошових коштів у межах справи про банкрутство, відтак за подання даної апеляційної скарги апелянтом мало бути сплачено судовий збір у розмірі 5 286,00 грн. (2х1762х150%). Однак, скаржником до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, як і не вказано про такі докази в додатках до апеляційної скарги. При цьому, у тексті апеляційної скарги міститься клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення у даній справі, яке мотивовано неплатоспроможністю підприємства у зв`язку із перебуванням у судовій процедурі ліквідації. Розглянувши заявлене клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору, колегія суддів не знайшла підстав для його задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до норм ст. 8 Закону України „Про судовий збір" в чинній редакції враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Судова колегія зазначає, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України „Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також те, що вона підпадає під умови, визначені ч. 1 ст. 8 вищезазначеного Закону. Таким чином, відстрочення сплати судового збору та звільнення від такої сплати є правом суду, а відповідна заява сторони розглядається виходячи із визначених нею обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент звернення до господарського суду, зокрема, з апеляційною скаргою, та підтвердження цих обставин належними та достатніми доказами. Проте, як вбачається з апеляційної скарги, скаржником при зверненні з відповідним клопотанням, в порушення норм статей 73-80 ГПК України, не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження викладених у ньому обставин та доказів того, що фінансове становище останнього унеможливлює сплату судового збору за подання апеляційної скарги. Апелянтом не вказано також, що він підпадає під умови, визначені ч. 1 ст. 8 Закону України „Про судовий збір". Крім того, у заявленому клопотанні не наведено та не подано доказів на підтвердження того, що матеріальне становище заявника зміниться протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду апеляційної скарги та він зможе сплатити судовий збір у встановленому розмірі. В свою чергу, саме лише посилання на порушення відносно скаржника провадження про банкрутство та перебування останнього в судовій процедурі ліквідації не є беззаперечною підставою для відстрочення скаржнику сплати судового збору. Під час розгляду клопотання скаржника судова колегія також враховує позицію, викладену у рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі „Пелевін проти України" та від 30.05.2013 року у справі „Наталія Михайленко проти України", в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі „Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 року зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду. При цьому, колегія суддів звертає увагу скаржника, що статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням підприємства, та відсутність у нього коштів для сплати судового збору не можуть вважатися безумовною підставою для звільнення від такої сплати або її відстрочення. Враховуючи даний принцип, а також положення статті 5 Закону України „Про судовий збір", господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні, в тому числі й у питанні звільнення від сплати судового збору чи відстрочення такої сплати. Разом з тим, необхідно також зазначити, що відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 41 Закону про банкрутство, кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунка здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, визначеному цим Законом. Згідно п. 2 ч. 8 ст. 41 вказаного закону, з основного рахунка банкрута проводяться виплати кредиторам, виплати поточних платежів та витрат, пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Відповідно до положень Закону про банкрутство до витрат ліквідатора в ліквідаційній процедурі відносяться, зокрема, витрати по сплаті судового збору. Статтею 115 названого Закону врегульовано питання винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Згідно з ч. 4 ст. 115 Закону про банкрутство, витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Законом, крім витрат на страхування його відповідальності за заподіяння шкоди внаслідок неумисних дій або помилки під час виконання повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора, а також витрат, здійснення яких безпосередньо не пов`язане з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, і витрат, пов`язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати, що перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг. Частиною 5 ст. 115 зазначеного Закону передбачено, що сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв`язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника. Отже, арбітражний керуючий Ярмолінський Ю.В., як ліквідатор боржника, не позбавлений можливості сплатити судовий збір за власні кошти з подальшим їх відшкодуванням у відповідності до ч. 4 ст. 115 Закону про банкрутство шляхом подання на погодження або схвалення комітетом кредиторів звіту про відшкодування витрат у зв`язку із здійсненням повноважень ліквідатора банкрута. За таких обставин, оскільки доводи та докази апелянта в обґрунтування причин звільнення його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги є недостатніми та непереконливими, то у суду відсутні підстави для задоволення клопотання ліквідатора банкрута про відстрочення скаржнику сплату судового збору з викладених у ньому мотивів. Частиною 2 статті 260 ГПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу. У свою чергу, частина 1 ст. 174 ГПК України містить положення, відповідно до якого суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч. 2 ст. 174 ГПК України). За викладених вище обставин, апеляційна скарга ТОВ "Актив-7" в особі ліквідатора банкрута на ухвалу господарського суду Київської області від 19.06.2019 року, прийняту у межах справи № 911/4923/14, підлягає залишенню без руху у зв`язку з неподанням доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги. Керуючись статтями 234, 255, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд - УХВАЛИВ: 1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив-7" про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги залишити без задоволення. 2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив-7" на ухвалу господарського суду Київської області від 19.06.2019 року у справі № 911/4923/14 залишити без руху. 3. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Актив-7" строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали. 4. Попередити скаржника, що у разі невиконання вимог зазначеної ухвали суду у встановлений пунктом 3 її резолютивної частини строк, апеляційна скарга вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику апеляційної скарги. 5. Копію ухвали надіслати учасникам провадження у справі. Головуючий суддя О.М. Остапенко Судді Б.М. Грек С.В. Сотніков