Справа № 05/5026/1980/2012

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected] УХВАЛА про залишення апеляційної скарги без руху "04" вересня 2019 р. Справа№ 05/5026/1980/2012 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Остапенка О.М. суддів: Доманської М.Л. Сотнікова С.В. розглядаючи матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Черкаської області від 02.11.2018 року у справі № 05/5026/1980/2012 (суддя Хабазня Ю.А.) за заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Райагробуд" про визнання банкрутом, ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02.11.2018 року у справі №05/5026/1980/2012 задоволено заяву ліквідатора банкрута та продовжено установлений ухвалою суду від 22.03.2018 року № 1 строк завершення ліквідаційної процедури боржника та подання ліквідатором банкрута суду відомостей щодо її проведення за цей період до 02.03.2019 року. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ініціюючий кредитор звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 02.11.2018 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволення заяви ліквідатора про встановлення строку завершення ліквідаційної процедури. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2019 року вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Отрюх Б.В., Сотніков С.В. У зв`язку із необхідністю направлення матеріалів даної справи до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, як наслідок, відсутністю можливості вирішити питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Черкаської області від 02.11.2018 року у даній справі та подальший розгляд скарги по суті без матеріалів справи, ухвалою суду від 20.05.2019 року відкладено вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за поданою апеляційною скаргою до повернення матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду. 30.08.2019 року супровідним листом від 23.08.2019 року № 22.1-14/ 05/5026/1980/2012 /858/2019 матеріали справи №05/5026/1980/2012 повернуто до Північного апеляційного господарського суду. У зв`язку з перебуванням судді Отрюха Б.В. у відпустці, витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2019 року для розгляду справи № 05/5026/1980/2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Доманська М.Л., Сотніков С.В. Розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 та додані до неї документи, апеляційний суд дійшов висновку, що вона має бути залишена без руху з огляду на наступне. Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Статтею 258 ГПК України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги, відповідно до частини третьої якої до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору. Відповідно до приписів Закону України „Про судовий збір" судовий збір справляється від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду судовий збір сплачується у розмірі 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб (пп. 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір" № 3674-VI). Зазначене положення стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом № 3674-VI справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 року у справі № 915/955/15). Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2019 рік" з 1 січня 2019 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1921 гривень. Скаржником в апеляційному порядку оскаржується ухвала господарського суду Черкаської області від 02.11.2018 року, якою, серед іншого, задоволено заяву ліквідатора банкрута та продовжено строк завершення ліквідаційної процедури боржника, а відтак за подання даної апеляційної скарги апелянтом мало бути сплачено судовий збір у сумі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 1921,00 грн. Однак, скаржником до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі. При цьому, в тексті апеляційної скарги міститься клопотання про звільнення скаржника від сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Розглянувши заявлене клопотання скаржника про звільнення його від сплати судового збору, колегія суддів не знайшла підстав для його задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до норм ст. 8 Закону України „Про судовий збір" в чинній редакції враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Судова колегія зазначає, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України „Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також те, що вона підпадає під умови, визначені ч. 1 ст. 8 вищезазначеного Закону. Таким чином, відстрочення сплати судового збору та звільнення від такої сплати є правом суду, а відповідна заява сторони розглядається виходячи із визначених нею обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент звернення до господарського суду, зокрема, з апеляційною скаргою, та підтвердження цих обставин належними та достатніми доказами. Проте, як вбачається з апеляційної скарги, скаржником при зверненні з відповідним клопотанням, в порушення норм статей 73-80 ГПК України, не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження викладених у ньому обставин та доказів того, що фінансове становище останнього унеможливлює сплату судового збору за подання апеляційної скарги. Апелянтом не вказано також, що він підпадає під умови, визначені ч. 1 ст. 8 Закону України „Про судовий збір". При цьому, колегія суддів звертає увагу скаржника, що статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням підприємства, та відсутність у нього коштів для сплати судового збору не можуть вважатися безумовною підставою для звільнення від такої сплати або її відстрочення. Під час розгляду клопотання скаржника судова колегія також враховує позицію, викладену у рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі „Пелевін проти України" та від 30.05.2013 року у справі „Наталія Михайленко проти України", в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі „Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 року зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду. Враховуючи даний принцип, а також положення статті 5 Закону України „Про судовий збір", господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні, в тому числі й у питанні звільнення від сплати судового збору чи відстрочення такої сплати. За таких обставин, оскільки скаржником не надано доказів в обґрунтування звільнення його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, то у суду відсутні підстави для задоволення клопотання ОСОБА_1 про звільнення його від такої сплати. Частиною 2 статті 260 ГПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу. У свою чергу, частина 1 ст. 174 ГПК України містить положення, відповідно до якого суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (ч. 2 ст. 174 ГПК України). Крім того, згідно ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (ч. 4 ст. 116 ГПК України). Повний текст оскаржуваної апелянтом ухвали підписано 19.11.2018 року, відтак останнім днем подання апеляційної скарги на ухвалу господарського Київської області від 02.11.2018 року є 29.11.2018 року. Проте, скаржник звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вищевказану ухвалу місцевого господарського суду лише 25.04.2019 року про що свідчить відмітка на конверті, тобто з пропуском десятиденного процесуального строку на апеляційне оскарження майже на п`ять місяців. Відповідно до ч. 2 ст. 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення. В апеляційній скарзі міститься клопотання про поновлення строку для подання апеляційної скарги, в обґрунтування якого апелянт зазначає, що копію оскаржуваної ухвали йому направлено не було, як і не було отримано іншим способом, а про зміст ухвали скаржнику стало відомо лише 24.04.2019 року з Єдиного державного реєстру судових рішень. В силу положень ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Статтею 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. В порядку, передбаченому ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідні докази, повинні подаватись до суду в оригіналі або в належним чином засвідченій копії і у випадку подання копії такого доказу, така копія має бути засвідчена належним чином, зокрема, відповідати вимогам п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003). Як вбачається з матеріалів справи, копію оскаржуваної ухвали направлено учасникам справи 20.11.2018 року, про що свідчить відповідна відмітка канцелярії Господарського суду Черкаської області на зворотньому боці останнього аркушу ухвали. Згідно із п.п. 1,2 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 року № 958, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день. Таким чином, з огляду на нормативи УДППЗ „Укрпошта" щодо доставки поштових відправлень в межах міста Черкаси, копія оскаржуваної ухвали повинна була надійти на адресу скаржника не пізніше 26.11.2018 року. Разом з тим, до апеляційної скарги не надано жодних доказів на підтвердження викладених у клопотанні обставин щодо неотримання копії ухвали станом на 25.04.2019 року. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, представник скаржника був присутній в судовому засіданні 02.11.2018 року, про що свідчить протокол судового засідання від 02.11.2019 року та вступна частина оскаржуваної ухвали. Більш того, судом встановлено, що представник скаржника був також неодноразово присутній в судових засіданнях Північного апеляційного господарського суду з розгляду апеляційних скарг ліквідатора банкрута на інші ухвали Господарського суду Черкаської області від 02.11.2018 року у справі №05/5026/1980/2012, а саме: 24.01.2019 року, 14.02.2019 року, 28.02.2019 року, 21.03.2019 року, 04.04.2019 року та 11.04.2019 року, тобто мав можливість ознайомитись з матеріалами справи в суді апеляційної інстанції. Відповідно до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами, мають право знайомитися з матеріалами справи, та зобов`язанні добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою як контакт-центру суду так і за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень. Колегія суддів враховує, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. зокрема, через Єдиний державний реєстр судових рішень, а особливо в даному випадку, коли саме скаржник зацікавлений в оперативному вирішенні питання щодо вчасного подання апеляційної скарги, оскільки саме він не погоджується з ухвалою суду першої інстанції і ставить під сумнів її законність. Як встановлено судом, оскаржувану ухвалу оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 20.11.2018 року. В свою чергу, можливість отримання копії даної ухвали з часу підписання повного її тексту або ознайомлення з матеріалами справи та подальше подання апеляційної скарги в установлений законом строк залежала виключно від волевиявлення скаржника, тобто мала суб`єктивний характер. Судова колегія зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними. Однак, будучі обізнаним про прийняття судом оскаржуваної ухвали ще в судовому засіданні та маючи доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень, скаржником не наведено достатніх обґрунтувань поважності причин пропуску встановленого законом строку на подання апеляційної скарги та не надано доказів на підтвердження відповідних обставин неотримання відповідної ухвали. Таким чином, дослідивши подану заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції визнав наведені доводи та причини в її обґрунтування неповажними. Згідно ч. 3 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. За викладених вище обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Черкаської області від 02.11.2018 року у справі №05/5026/1980/2012 підлягає залишенню без руху у зв`язку з визнанням причин пропуску строку на подання апеляційної скарги неповажними, а також неподанням доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги, зокрема надати докази сплати судового збору у розмірі 1 921,00 грн., а також вказати інші підстави для поновлення вказаного строку з відповідними доказами на їх підтвердження. Керуючись статтями 234, 255, 258, 259, 260 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд - УХВАЛИВ: 1. Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги залишити без задоволення. 2. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Черкаської області від 02.11.2018 року у справі №05/5026/1980/2012 залишити без руху. 3. Надати ОСОБА_1 строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали. 4. Попередити скаржника про передбачені ч. 4 ст. 174 та ч. 4 ст. 260 ГПК України наслідки невиконання вимог зазначеної ухвали суду у встановлений пунктом 3 її резолютивної частини строк. 5. Копію ухвали надіслати учасникам провадження у справі. Головуючий суддя О.М. Остапенко Судді М.Л. Доманська С.В. Сотніков