Справа № Б3/081-12/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 вересня 2019 року м. Київ Справа № Б3/081-12/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: головуючого - Пєскова В.Г., суддів: Банаська О.О., Катеринчук Л.Й., за участю секретаря судового засідання - Хмельовського В.О., учасники справи: ініціюючий кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Інвестгруп" (правонаступник Публічного акціонерного товариства "Банк перший"), представник - Кошліченко В.С.. боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфініті", представник в судове засідання не з`явився, розпорядник майна - арбітражний керуючий Сніжко О.Ю. - в судовому засіданні присутній особисто, представник Іноземного підприємства "Інвестиційна компанія "Гарант-Капітал" - Кошліченко В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу тимчасово виконуючого обов`язки керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті" Сніжка О.Ю. на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 у складі колегії суддів: Сотнікова С.В. (головуючий), Грека Б.М., Дикунської С.Я. у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Інвестгруп" (правонаступник Публічного акціонерного товариства "Банк перший") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті" про банкрутство, Провадження у даній справі про банкрутство здійснюється відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній до 19.01.2013. ВСТАНОВИВ Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції 1. 18.07.2012 ухвалою Господарського суду Київської області за заявою Публічного акціонерного товариства "Банк Перший" порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті" (далі - ТОВ "Інфініті"). 2. 05.09.2016 від Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Актив-Банк" надійшла заява про заміну кредитора на правонаступника. 3. 24.04.2014 ухвалою попереднього засідання Господарського суду Київської області від було затверджено реєстр вимог кредиторів боржника - ТОВ "Інфініті". 4. 16.07.2014 постановою Київського апеляційного господарського суду від ухвалу Господарського суду Київської області від 24.04.2014 у цій справі було скасовано в частині відхилення грошових вимог ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Інвестгруп" (далі - ТОВ "ВКФ "Інвестгруп") до боржника, визнано вимоги цього кредитора та зобов`язано розпорядника майна боржника включити до реєстру вимог кредиторів вимоги ТОВ "ВКФ "Інвестгруп" до боржника в сумі 38 616 319, 99 грн в першу чергу задоволення вимог кредиторів. 5. 05.09.2016 від уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Актив-Банк" надійшла заява про заміну кредитора на правонаступника. 6. 12.07.2018 ухвалою Господарського суду Київської області, серед іншого, зобов`язано ПАТ "КБ "Актив-Банк" у строк до 05.09.2018 на підтвердження викладених в заяві про заміну кредитора на правонаступника обставин, а саме: набуття ПАТ "КБ "Актив-Банк" прав вимоги, зокрема за договором іпотеки від 30.09.2009, подати до суду належні докази внесення відповідних змін до Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо майна ТОВ "Інфініті", яке є предметом договору іпотеки (п. 14 ухвали суду першої інстанції). 7. 21.12.2018 постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "ВКФ "Інвестгруп" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 12.07.2018 у справі № Б3/081-12/24 - без змін. 8. 16.04.2019 постановою Верховного Суду скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2018 у справі № Б3/081-12/24 в частині оскарження пункту 14 ухвали Господарського суду Київської області від 12.07.2018, а справу в цій частині направлено до Північного апеляційного господарського суду для розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження. 9. Суд касаційної інстанції вказав, що вирішене у пункті 14 ухвали Господарського суду Київської області від 12.07.2018 процесуальне питання - зобов`язання учасника справи надати суду певні докази - не передбачене частиною першою статті 255 ГПК України, а відтак ухвала суду першої інстанції в цій частині не підлягала апеляційному оскарженню окремо від судового рішення, яким розглядалася по суті заява про заміну кредитора на правонаступника. Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції 10. 10.06.2019 ухвалою Північного апеляційного господарського суду відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Інвестгруп" на ухвалу Господарського суду Київської області від 12.07.2018 у справі № Б3/081-12/24 в частині пункту 14 резолютивної частини ухвали. 11. Апеляційний господарський суд мотивував свою ухвалу тим, що предметом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду, у пункті 14 якої вирішене процесуальне питання - зобов`язання учасника справи надати суду певні докази, оскарження якої окремо від рішення суду першої інстанції, в даному випадку - судове рішення про заміну кредитора правонаступником, не передбачено статтею 255 Господарського процесуального кодексу України, а відтак ухвала суду першої інстанції в цій частині не підлягає апеляційному оскарженню окремо від судового рішення, яким вирішується по суті заява про заміну кредитора на правонаступника. Додатково суд апеляційної інстанції зазначив, що не передбачено апеляційного оскарження вказаної ухвали суду першої інстанції також і нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 12. 01.07.2019 тимчасово виконуючим обов`язки керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті" Сніжком О.Ю. подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 у справі № Б3/081-12/24, справу направити до суду апеляційної інстанції на стадію відкриття апеляційного провадження. 13. Скаржник стверджує про безпідставне посилання судом апеляційної інстанції на положення статті 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, яка діє після 19.01.2013, оскільки дана справа про банкрутство була порушена ухвалою суду першої інстанції 18.07.2012, а тому у даному випадку підлягає застосуванню редакція Закону до 19.01.2013. Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу 14. Відзиву на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходило. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій А. Щодо суті касаційної скарги 15. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права. 16. Оцінюючи доводи касаційної скарги колегія суддів Верховного Суду виходить з наступного. 17. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. 18. Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129) (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). 19. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007). 20. Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження, а реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону. 21. Поряд з цим, попри визначені основні засади судочинства, що полягають у забезпеченні права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення, Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це може спотворити саму суть цього права (рішення Європейського суду з прав людини від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини"). 22. Так, предметом касаційного перегляду у даній справі є ухвала апеляційного господарського суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою в частині оскарження ухвали суду першої інстанції, якою вирішене процесуальне питання - зобов`язання учасника справи надати суду певні докази. 23. Провадження у даній справі № Б3/081-12/24 про банкрутство ТОВ "Інфініті" було порушено ухвалою суду першої інстанції 18.07.2012 та на даний час провадження у даній справі перебуває на стадії розпорядження майном. 24. Відповідно до пункту 11 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України № 4212-VI, чинній з 19.01.2013) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. 25. Враховуючи викладене, при розгляді даної справи застосовуються норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції, чинній до 19.01.2013. 26. Верховний Суд зауважує, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній з 19.01.2013, містить певні обмеження щодо апеляційного та касаційного оскарження судових рішень у справах про банкрутство. Так, зокрема, положеннями частин першої - третьої статті 8 зазначеного Закону передбачено, що ухвали господарського суду, винесені у справі про банкрутство за наслідками розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. В апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та цим Законом. У касаційному порядку можуть бути оскаржені постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду таких судових рішень: ухвали про порушення справи про банкрутство, ухвали про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про звільнення (усунення, припинення повноважень) арбітражного керуючого, ухвали про перехід до наступної судової процедури, ухвали про затвердження плану санації, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. 27. В той же час, положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013 не містять таких обмежень щодо оскарження судових актів. Однак, Верховний Суд звертає увагу, що порядок оскарження судових рішень, відповідно до положень зазначеного Закону, як в редакції до 19.01.2013, так і в редакції після 19.01.2013, стосується судових рішень, які безпосередньо відносяться до процедур банкрутства. Судові рішення, якими вирішуються загально-процесуальні питання, у тому числі щодо витребування доказів у учасників справи, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, оскаржуються в порядку, встановленому положеннями Господарського процесуального кодексу України. 28. Відповідно до частин першої, другої статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається. 29. Так, положеннями статті 255 Господарського процесуального кодексу України передбачено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції. 30. Апеляційний господарський суд, постановляючи ухвалу від 10.06.2019 про відмову у відкритті апеляційного провадження правомірно вказав, що оскаржуваною частиною ухвали суду першої інстанції від 12.07.2018 (пункт 14) було вирішено процедурне питання - зобов`язання учасника справи надати суду певні докази та дійшов вірних висновків, що оскарження такої ухвали окремо від рішення суду першої інстанції, в даному випадку - судове рішення про заміну кредитора правонаступником, не передбачено статтею 255 Господарського процесуального кодексу України. 31. Відповідно до пункту першого частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню. 32. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ВКФ "Інвестгруп" на ухвалу Господарського суду Київської області від 12.07.2018 у справі № Б3/081-12/24 в частині пункту 14 резолютивної частини ухвали на підставі пункту першого частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України. 33. Водночас, як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, апеляційним господарським судом застосовано в тому числі положення статті 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній з 19.01.2013, яка не підлягає застосуванню у даному випадку. 34. При цьому, Верховний Суд вважає, що помилкове застосування судом апеляційної інстанції положень статті 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції з 19.01.2013 таким, що не вплинуло на правильне вирішення даного питання по суті на підставі правильного застосування апеляційним господарським судом положень пункту першого частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України. 35. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції. Б. Висновки щодо застосування норми права 36. Положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013 не містять обмежень щодо оскарження судових рішень, прийнятих у праві про банкрутство. При цьому, порядок оскарження судових рішень, відповідно до положень зазначеного Закону як в редакції до 19.01.2013, так і в редакції після 19.01.2013 стосується судових рішень, які безпосередньо відносяться до процедур банкрутства. Судові рішення, якими вирішуються процедурні питання, пов`язані з рухом справи в господарському суді, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, оскаржуються в порядку, встановленому положеннями саме Господарського процесуального кодексу України. В. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 37. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що ухвала суду апеляційної інстанції у справі прийнята з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права. 38. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга тимчасово виконуючого обов`язки керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті" Сніжка О.Ю. підлягає залишенню без задоволення, а прийнята у справі ухвала Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 - залишенню без змін. Г. Розподіл судових витрат 39. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги. Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, П О С Т А Н О В И В : 1. Касаційну скаргу тимчасово виконуючого обов`язки керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті" Сніжка Олександра Юрійовича залишити без задоволення. 2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 у справі № Б3/081-12/24 залишити без змін. 3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий В. Пєсков Судді О. Банасько Л. Катеринчук