Справа № Б14/040-07/15-08

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected] ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "01" жовтня 2019 р. Справа№ Б14/040-07/15-08 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Верховця А.А. суддів: Остапенка О.М. Кропивної Л.В. За участю секретаря судового засідання Берегової Н.М. та представників сторін: від ГУ ДФС у Київській області: Вірчак В.Г. - довіреність №1193/9/10-36-08-10 від 13.09.19; від ТОВ "Райффайзен Банк Аваль": Приходько Д.В. - довіреність №26-12/18-14 від 26.12.18; арбітражний керуючий Демчан О.І. - посвідчення №1773 від 02.12.15 розглянувши матеріали апеляційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на ухвалу Господарського суду Київської області від 18.06.2019 у справі № Б14/040-07/15-08 (суддя: Рябцева О.О.) за участю прокуратури Київської області за заявою Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк", процесуальним правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.Б.К." про банкрутство ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.06.2019 затверджено арбітражному керуючому Демчану О.І. за час виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Б.Б.К." оплату послуг у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання повноважень ліквідатора за рахунок кредиторів пропорційно вимогам кредиторів, заявленим у межах справи. Задоволено повністю клопотання ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Демчана О.І. ТОВ "Б.Б.К." про затвердження звіту про оплату послуг та відшкодування витрат ліквідатора. Затверджено звіт ліквідатора ТОВ "Б.Б.К." арбітражного керуючого Демчана О.І. про оплату послуг та відшкодування витрат, пов`язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури у загальній сумі 82 548,60 грн, у тому числі - вартість послуг ліквідатора у сумі 79 540,84 грн та витрати ліквідатора у сумі 3 007,76 грн. Стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на користь арбітражного керуючого Демчана О.І. частину оплати послуг ліквідатора ТОВ "Б.Б.К." за період виконання повноважень з 10.05.2018 р. по 22.03.2019 р. у сумі 71 213,52 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" на користь арбітражного керуючого Демчана О.І. частину оплати послуг ліквідатора ТOB "Б.Б.К." за період виконання повноважень з 10.05.2018 р. по 22.03.2019 р. у сумі 6 986,95 грн. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції (в оскаржуваній частині) Головне управління ДФС у Київській області звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 18.06.2019 у справі №Б14/040-07/15-08 в частині стягнення з ГУ ДФС у Київській області грошової винагороди ліквідатора ТОВ "Б.Б.К.". В обґрунтування доводів викладених в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що ліквідатор банкрута навмисно затягував ліквідаційну процедуру задля збільшення розміру грошової винагороди та в подальшому її стягнення з кредиторів. Крім того апелянт стверджує, що ГУ ДФС у Київській області не було присутнє на засіданні комітету кредиторів від 05.04.2019 (на якому прийнято рішення про затвердження звіту ліквідатора про оплату послуг) та не скористалось правом голосу та висловлення позиції контролюючого органу при затвердженні грошової винагороди. Згідно витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 19.08.2019 апеляційна скарга Головного управління ДФС у Київській області у справі №Б14/040-07/15-08 передана на розгляд складу колегії суддів: головуючий суддя Верховець А.А., судді: Остапенко О.М., Кропивна Л.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2019 апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на ухвалу Господарського суду Київської області від 18.06.2019 у справі № Б14/040-07/15-08 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України (не надано доказів надсилання копії скарги іншим сторонам у справі та сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі), надано заявнику строк на усунення недоліків скарги, а також вказано спосіб усунення таких недоліків. Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на ухвалу Господарського суду Київської області від 18.06.2019 у справі №Б14/040-07/15-08; справу призначено до розгляду на 01.10.2019. 18.09.2019 до суду апеляційної інстанції від арбітражного керуючого Демчана О.І. надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого арбітражний керуючий просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги ГУ ДФС у Київській області, у зв`язку з безпідставністю та необґрунтованістю доводів викладених в ній, оскаржувану ухвалу залишити без змін, як таку, що прийнята відповідно до норма матеріального та процесуального права. 26.09.2019 до суду апеляційної інстанції від ТОВ "Райффайзен Банк Аваль" надійшли письмові пояснення у яких Банк повідомляє, що ліквідатором банкрута було в повній мірі виконано покладені на нього обов`язки, а тому просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу залишити без змін. В судовому засіданні 01.10.2019 скаржник підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати у відповідній частині. Представник ТОВ "Райффайзен Банк Аваль" та арбітражний керуючий заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили суд оскаржувану ухвалу залишити без змін. В судовому засіданні 01.10.2019, згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу (далі за текстом - ГПК) України, оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Статтею 271 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Розглянувши вимоги апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області не підлягають задоволенню, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон). Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України. Пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону, в редакції від 22.12.2011, який вступив в дію з 19.01.2013, встановлено, що положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Враховуючи, що у даній справі провадження порушено до 19.01.2013 року, а також, що на момент набрання Законом чинності господарським судом вже було прийнято постанову від 30.09.2008 про визнання боржника банкрутом - дана справа розглядається із застосуванням положень Закону в редакції, що діяла до набрання чинності Законом від 22.12.2011 року №4212-VI, тобто до 19.01.2013 року. Як вбачається з наявних матеріалів справи, постановою Господарського суду Київської області від 30.09.2008 у справі №Б14/040-07/15-08 Товариство з обмеженою відповідальністю "Б.Б.К" визнано банкрутом та відкрито його ліквідаційну процедуру. Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.05.2018 у справі №Б14/040-07/15-08 ліквідатором ТОВ "Б.Б.К." призначено арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича. 08.04.2019 до місцевого господарського суду надійшов звіт ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Демчана О.І. від 08.04.2019 за №02-01/49-51 про оплату послуг та відшкодування витрат ліквідатора ТОВ "Б.Б.К.", згідно якого ліквідатор просив затвердити встановлену комітетом кредиторів оплату послуг арбітражному керуючому Демчану О.І. за час виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Б.Б.К.", затвердити звіт про оплату послуг та відшкодування витрат за період виконання повноважень ліквідатора та стягнути з ГУ ДФС у Київській області та ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" на користь арбітражного керуючого Демчана О.І. частину оплати послуг ліквідатора ТОВ "Б.Б.К." за період виконання повноважень з 10.05.2018 по 22.03.2019. Згідно статті 3-1 Закону, надання послуг професійного арбітражного керуючого відбувається на платній основі. У частині 4 наведеної статті встановлено, що арбітражний керуючий має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим законом. Частиною 14 статті 3-1 Закону визначено, що оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство. Звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду (ч. 16 ст. 3-1 Закону). Як вже було зазначено вище, ухвалою Господарського суду Київської області від 10.05.2018 ліквідатором ТОВ "Б.Б.К." призначено арбітражного керуючого Демчана О.І. 13.03.2019 ліквідатором банкрута направлено на адреси кредиторів запрошення на засідання комітету кредиторів боржника на 22.03.2019 з порядком денним, зокрема: встановлення оплати послуг арбітражного керуючого Демчана О.І. за час виконання повноважень ліквідатора ТОВ «Б.Б.К.»; звіт арбітражного керуючого про оплату послуг та відшкодування витрат ліквідатора (т.8, а.с. 233-237). Згідно протоколу №1/2019 засідання комітету кредиторів ТОВ «Б.Б.К.» від 22.03.2019 присутнім кредитором (ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») було прийнято рішення про відкладення засідання комітету кредиторів з тим самим порядком денним на 05.04.2019. 25.03.2019 ліквідатором банкрута направлено на адреси кредиторів запрошення на засідання комітету кредиторів боржника, яке відбудеться 05.04.2019 (т.8, а.с. 242-245). Отже, ліквідатором банкрута було вчинено всі належні заходи для повідомлення кредиторів про дату, час та місце проведення засідання комітету кредиторів боржника. За таких обставин, суд відхиляє, як необґрунтовані твердження скаржника про те, що представник податкової не зміг скористатись правом голосу та висловити свою позицію при затвердженні звіту арбітражного керуючого про оплату послуг та відшкодування витрат ліквідатора, оскільки участь в засіданні комітету кредиторів залежала виключно від волевиявлення скаржника, тобто мала суб`єктивний характер. На засіданні комітету кредиторів ТОВ "Б.Б.К." від 05.04.2019 (протокол №2/2019) у справі про банкрутство №Б14/040-07/15-08 за участі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» з кількістю голосів 25, встановлено арбітражному керуючому Демчану О.І. оплату послуг за час виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Б.Б.К." у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання повноважень ліквідатора за рахунок кредиторів пропорційно вимогам кредиторів, заявлених у межах справи. Крім того на засіданні комітету кредиторів затверджено звіт ліквідатора про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого, відповідно до якого вартість послуг ліквідатора ТОВ "Б.Б.К." за період з 10.05.2018 по 22.03.2019 становить 79 540,84 грн., а сума витрат становить 3 007,76 грн. Всі зазначені суми документально підтверджені доданими ліквідатором до звіту доказами. Відповідно до ч. 9 ст. 16 Закону рішення зборів (комітету) кредиторів вважається прийнятим більшістю голосів кредиторів, якщо за нього проголосували присутні на зборах (комітеті) кредитори, кількість голосів яких визначається відповідно до частини четвертої цієї статті. Відтак, звіт ліквідатора ТОВ «Б.Б.К.», арбітражного керуючого Демчана О.І. про оплату послуг та відшкодування витрат був затверджений комітетом кредиторів, оскільки за нього проголосував присутній на зборах кредитор - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». Звіт про оплату послуг та витрат затверджений ухвалою Господарського суду Київської області від 18.06.2019. Враховуючи, що ліквідаційна процедура у даній справі тривала понад десять років, тоді як Демчан О.І. виконував повноваження ліквідатора банкрута близько року, зважаючи на те, що строк ліквідаційної процедури не повинен перевищувати вісімнадцять місяців за час якого ліквідатор повинен здійснити всі необхідні заходи з продажу ліквідаційної маси банкрута, місцевий господарський суд, з урахуванням балансу інтересів кредиторів та ліквідатора боржника, дійшов вірного висновку про правомірність вимог арбітражного керуючого Демчан О.І. про затвердження звіту про оплату послуг та відшкодування витрат ліквідатора за період з 10.05.2018 по 22.03.2019, відповідно до якого вартість послуг ліквідатора виходячи з розрахунку двох мінімальних заробітних плат на місяць становить 79 540,84 грн та витрати у розмірі 3 007,76 грн. При цьому колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника стосовно того, що судом першої інстанції не досліджено, які саме дії вчиняв ліквідатор за період здійснення ним ліквідаційної процедури, оскільки вони спростовуються матеріалами справи. Згідно з положеннями статті 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" надання послуг професійного арбітражного керуючого відбувається на платній основі і арбітражний керуючий має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом. Законодавцем передбачено, як мінімальний розмір оплати послуг арбітражного керуючого, так можливість його визначення в розмірі середньомісячного заробітку керівника боржника. Також, законодавцем передбачено оплату послуг арбітражного керуючого першочергово за рахунок реалізації майна боржника, а у випадку відсутності активів боржника - можливість такої оплати послуг за рахунок внесків кредиторів до фонду оплати послуг арбітражного керуючого. У випадку, коли відсутні активи боржника в ліквідаційній процедурі та кредитори боржника не створили відповідного фонду оплати праці арбітражного керуючого за період з дня першого засідання комітету кредиторів боржника і до затвердження ліквідаційного балансу, на суд покладається обов`язок застосування справедливого механізму оплати послуг арбітражного керуючого, оскільки Конституцією України та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" виключається можливість безоплатного надання послуг арбітражним керуючим. Одним з таких механізмів може бути пропорційне стягнення визначеного комітетом кредиторів боржника розміру щомісячної оплати послуг арбітражного керуючого, відповідно до визначеної за наслідком затвердження реєстру вимог кредиторів пропорційності грошових вимог конкурсних кредиторів, оскільки участь кредитора у справі про банкрутство визначається саме такою кількістю грошових вимог, яка відповідає кратному визначенню голосів кредитора, включеного до реєстру грошових вимог кредиторів. Разом з тим, законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг ліквідатора в залежність від майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора. Тобто, невиявлення ліквідатором боржника в процедурі ліквідації майна боржника чи інших його активів та грошових коштів, не може бути підставою для відмови в оплаті його послуг. З матеріалів справи слідує, що з метою формування ліквідаційної маси банкрута ліквідатором було направлено низку запитів до реєструючих та контролюючих органів, отримано витяги з Державного реєстру обтяжень рухомого майна банкрута, проведено інвентаризацію активів та зобов`язань боржника, проводились збори комітету кредиторів. В результаті вчинених заходів ліквідатором банкрута було сформовано ліквідаційну масу у складі нерухомого майна - нежитлової будівлі «Мясопереробний цех» літ. А-1, загальною площею 337,2 кв.м., яка розташована за адресою: Київська обл., Баришівський р-н, с. Корніївка, вул. Жовтнева, буд. 1; первісна вартість - 124 300,00 грн, що підтверджується наказом ліквідатора №2 від 02.10.2018. За наслідком реалізації майна банкрута (протокол №01-04/100 від 05.03.2019 Лот №1) ліквідатором було акумульовано грошові кошти у сумі 7 159,74 грн. Дані грошові кошти були розподілені наступним чином: 2 000 грн - оплата послуг торгуючої організації, 100,00 грн - вартість обслуговування ліквідаційного рахунку банкрута; 5 059,74 грн - часткове погашення грошових вимог забезпеченого кредитора. Таким чином, ліквідатор позбавлений можливості отримання оплати своїх послуг за рахунок майна боржника. За таких обставин, враховуючи відсутність активів боржника за рахунок яких можливо здійснити оплату послуг ліквідатора, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про правомірність вимоги ліквідатора щодо отримання своєї грошової винагороди за рахунок кредиторів, пропорційно їх вимогам, оскільки суд вправі застосувати такий принцип до розподілу витрат між кредиторами за відсутності коштів від реалізації майна боржника на проведення ліквідаційної процедури (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.04.2018 у справі №265/2б-02/14/13-08, у справі №12/23-Б від 26.02.2019). Беручи до уваги, що до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Б.Б.К." включені наступні кредитори: Ірпінський міський центр зайнятості у сумі 160,46 грн, Ірпінське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області у сумі 1 468,86 грн, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у м. Ірпені Київської області у сумі 93,57 грн, Київське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Виконавчої дирекції у сумі 233,94 грн; Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" у сумі 25 249,37 грн (забезпечені заставою); ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" у сумі 141 817,98 грн, Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області у сумі 1 445 459,90 грн (затверджено ухвалою суду від 16.05.2008), Господарський суд Київської області дійшов вірного висновку про розподіл грошової винагороди ліквідатора між усіма кредиторами пропорційно їх вимог. Північний апеляційний господарський суд відхиляє доводи ГУ ДФС у Київській області щодо навмисного затягування ліквідатором ліквідаційної процедури, оскільки арбітражний керуючий Демчан О.І. виконував обов`язки ліквідатора ТОВ "Б.Б.К." менше одного року, тоді як процедура ліквідації тривала більше десяти років. Разом з тим суд апеляційної інстанції відзначає, що принцип «диспозитивності» при здійсненні провадження у справі про банкрутство передбачає право кредиторів реагувати на дії чи бездіяльність ліквідатора при здійсненні ліквідаційної процедури шляхом подання скарг на дії ліквідатора. Однак ГУ ДФС у Київській області таким правом не скористалось, з чого слідує, що скаржником не доведено, що ліквідатором при здійсненні ліквідаційної процедури не виконано вимоги, передбачені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та вчинялись дії щодо затягування ліквідаційної процедури. До того ж слід наголосити, що скаржником в апеляційній скарзі не наведено які саме норми матеріального та процесуального права були порушені судом при постановленні оскаржуваної ухвали. З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що ліквідатором банкрута, вжито всі можливі дії для пошуку зареєстрованого за банкрутом майна, проте активів за рахунок яких можливо погасити заборгованість з оплати послуг арбітражного керуючого та відшкодувати понесені їм витрати не виявлено, зважаючи на те, що надання послуг професійного арбітражного керуючого відбувається на платній основі та у розмірі не менше двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць здійснення арбітражним керуючим своїх повноважень, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, та вважає, що для уникнення порушень прав арбітражного керуючого, обов`язок здійснення оплати послуг та відшкодування витрат ліквідатора банкрута має бути покладено на кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.Б.К." пропорційно розміру їх кредиторських вимог. А отже, суд правомірно задовольнив клопотання ліквідатора банкрута Демчана О.І, зокрема, в частині, яка стосується скаржника, та правомірно поклав на останнього обов`язок відшкодування витрат на оплату послуг ліквідатора. Оцінюючи прийняте місцевим господарським судом рішення через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення). У світлі зазначених вище обставин даної справи, суд вважає достатньо мотивованими висновок місцевого господарського суду щодо затвердження звіту ліквідатора ТОВ "Б.Б.К." арбітражного керуючого Демчана О.І. про оплату послуг та відшкодування витрат, пов`язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури за період з 10.05.2018 по 22.03.2019 та необхідність стягнення зазначених грошових коштів з кредиторів пропорційно їх грошових вимог, зокрема, з ГУ ДФС Київської області в розмірі 71 213,52 грн. За наведеного в постанові, судова колегія дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повністю з`ясовано всі обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування ухвали Господарського суду Київської області від 18.06.2019 судовою колегією не встановлено. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області судом не вбачається. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на апелянта. Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 276, 282, 283 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: 1. Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на ухвалу Господарського суду Київської області від 18.06.2019 у справі №Б14/040-07/15-08 залишити без задоволення. 2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 18.06.2019 у справі №Б14/040-07/15-08 залишити без змін. 3. Матеріали справи Б14/040-07/15-08 повернути до Господарського суду Київської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Cторони мають право оскаржити постанову до Верховного суду в порядку, передбаченому ст.ст. 286-291 ГПК України. Повний текст постанови складено 03.10.2019. Головуючий суддя А.А. Верховець Судді О.М. Остапенко Л.В. Кропивна