Справа № 635/7211/16-ц

Постанова Іменем України 02 жовтня 2019 року м. Київ справа № 635/7211/16-ц провадження № 61-21994св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач), суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І., учасники справи: позивач - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 02 грудня 2016 року у складі судді Пілюгіної О. М. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 31 січня 2017 року у складі колегії суддів: Бурлака І. В., Карімової Л. В., Малінської С. М., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій У жовтні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту. Позовна заява мотивована тим, що 14 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 6/5/2008/980-К-52, відповідно до якого ОСОБА_1 надано у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 25 000,00 грн строком до 13 серпня 2009 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами з розрахунку 30 % річних. У випадку прострочення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту у строк, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом або його частини у розмірі 60 % річних, виходячи з фактичної кількості днів у розрахунковому місяці. На забезпечення виконання зобов`язань щодо погашення кредиту та інших платежів, передбачених кредитним договором, 14 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 6/5/2008/980-П/53, згідно з яким позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобов`язань повністю чи у будь-якій його частині як від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо. Станом на 10 липня 2012 року заборгованість за кредитним договором складає 75 515,73 грн. 30 серпня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до банку з пропозицією реструктуризації заборгованості за кредитом. 14 листопада 2013 року між банком та ОСОБА_1 укладений додатковий договір про внесення змін та доповнень № 1 до кредитного договору від 14 лютого 2008 року № 6/5/2008/980-К-52. Строк повернення кредиту за договором про реструктуризацію зазначено 13 листопада 2015 року. У зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань ОСОБА_1 має заборгованість, яка станом на 10 травня 2016 року склала 122 064,04 грн, із яких: заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена, - 18 720,36 грн, заборгованість за відсотками, у тому числі прострочена, - 66 270,01 грн, пеня за прострочення сплати кредиту - 37 073,67 грн. Зазначив, що до теперішнього часу зобов`язання позичальника не виконані, а заборгованість за кредитним договором не погашена. Посилаючись на вказані обставини, ПАТ «КБ «Надра» просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором від 14 листопада 2013 року № 6/5/2008/980-К/52(1) у розмірі 122 064,04 грн. Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 02 грудня 2016 року позов ПАТ «КБ «Надра» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором від 14 листопада 2013 року № 6/5/2008/980-К/52(1) у розмірі 122 064,04 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. Рішення мотивоване тим, що зобов`язання має виконуватися належним чином, проте боржник належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим має заборгованість, яка підлягає солідарному стягненню з боржника та поручителя. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 31 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Харківського районного суду Харківської області від 02 грудня 2016 року залишено без змін. Постановляючи ухвалу про відхилення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який ухвалив рішення з додержанням вимог статей 213-215 ЦПК України, встановив обставини справи повно та надав їм належну оцінку. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги У березні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Харківського районного суду Харківської області від 02 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 31 січня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Касаційна скарга мотивована тим, що банк звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, оскільки останній платіж ним сплачений 18 липня 2008 року, проте апеляційний суд помилково зазначив, що строк позовної давності переривався 30 серпня 2013 року укладенням додаткового договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору, оскільки такий договір він не підписував. Також відповідно до вимог пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» банк не мав права укладати додатковий договір з метою позасудового стягнення заборгованості шляхом її реструктуризації, у той час як вказаними нормами закону позивачу забороняється вимагати повернення кредиту, строк давності якого минув. Крім того, умовами кредитного договору передбачено його дію до 13 серпня 2009 року, тому позивач мав право пред`явити свої вимоги до поручителя протягом шести місяців, тобто до 13 лютого 2010 року, проте звернувся до суду у листопаді 2016 року. Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_1 Рух справи у суді касаційної інстанції Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 червня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України). Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано вказану цивільну справу до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Відповідно до частин першої та третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Позиція Верховного Суду Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Судом встановлено, що 14 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 6/5/2008/980-К-52, відповідно до якого ОСОБА_1 надано у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 25 000,00 грн строком до 13 серпня 2009 року, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами із розрахунку 30 % річних. На забезпечення виконання зобов`язань щодо погашення кредиту та інших платежів, передбачених кредитним договором, 14 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 6/5/2008/980-П/53, згідно з яким ОСОБА_2 як поручитель поручається перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань. Пунктами 1.2-1.5 договору поруки передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі. Позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобов`язань, вказаних у пункті 1.1 цього договору, повністю (чи у будь-якій його частині) як від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо. Відповідальність поручителя виникає як у випадку невиконання позичальником будь-якої частини зобов`язань, так і при невиконанні позичальником зобов`язань у цілому. Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань у повному обсязі всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами. Поручитель підтверджує, що він ознайомлений та погоджується з умовами кредитного договору. Заборгованість за кредитним договором не погашено. 14 листопада 2013 року між ОСОБА_1 та банком укладений додатковий договір про внесення змін та доповнень № 1 до кредитного договору від 14 лютого 2008 року № 6/5/2008/980-К-52. Із графіка, який є додатком № 1 до кредитного договору, вбачається, що позичальнику встановлено строк реструктуризації - із 14 листопада 2013 року по 13 листопада 2015 року. Заборгованість за тілом кредиту становила 18 720,36 грн, заборгованість за процентами - 55 630,62 грн, щомісячна сума мінімально необхідного платежу - 3 525,71 грн. Боржник та поручитель заборгованість за кредитним договором, яку реструктуризовано, не погасили. Суди встановили наявність заборгованості станом на 10 травня 2016 року заборгованість за кредитним договором становила 122 064,04 грн, з яких заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена - 18 720,36 грн, заборгованість за відсотками, у тому числі прострочена - 66 270,01 грн, пеня за прострочення сплати кредиту - 37 073,67 грн. Задовольняючи позов про стягнення заборгованості за договором кредиту, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Проте із указаними висновками судів у повному обсязі не можна погодитися з огляду на таке. Нормативно-правове обґрунтування За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України). У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України). Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності. За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Отже, вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням, якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами. У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. Строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу за основним зобов`язанням. Такий правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12-ц. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, правильним є висновок суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, про стягнення заборгованості з боржника у зв`язку із неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань за кредитним договором. Доводи касаційної скарги про те, що банком пропущено строк позовної давності, оскільки він - ОСОБА_1 не звертався до банку із проханням про реструктуризацію боргу, а отже, не вчиняв дій, які свідчать про визнання боргу, Верховний Суд оцінює критично, оскільки визнання відповідачем боргу підтверджується укладенням додаткового договору від 14 листопада 2013 року, яким реструкторизовано заборгованість за договором від 14 лютого 2008 року і встановлено новий строк повернення кредиту - 13 листопада 2015 року. Разом з тим, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про стягнення заборгованості з поручителя є помилковим, оскільки сторони у додатковому договорі про внесення змін та доповнень № 1 до договору поруки передбачили, що строк його дії до 13 листопада 2015 року, тому звернення до суду з позовом до поручителя у жовтні 2016 року здійснено поза межами шестимісячного строку чинності поруки, що є підставою для відмови у задоволенні позову у зв`язку з припиненням права кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя ОСОБА_2 . Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, тому Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення вимог банку про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя та ухвалення у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову. Розподіл судових витрат Відповідно до статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Отже, з ПАТ КБ «Надра» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 098,58 грн. Керуючись статтями 141, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Харківського районного суду Харківської області від 02 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 31 січня 2017 року скасувати в частині стягнення заборгованості за договором кредиту із ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» та ухвалити в цій частині нове рішення. У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту відмовити. В іншій частині рішення Харківського районного суду Харківської області від 02 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 31 січня 2017 року залишити без змін. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, у розмірі 1 098,58 грн. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий О. В. Ступак Судді: І. Ю. Гулейков А. С. Олійник С. О. Погрібний Г. І. Усик