Справа № 5010/1126/2012-Б-25/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "24" жовтня 2019 р. Справа №5010/1126/2012-Б-25/24 м. Львів Західний апеляційний господарський суд у складі: головуючого - судді Матущака О.І. суддів: Орищин Г.В. Якімець Г.Г. сторони в судове засідання не з`явилися. розглянувши апеляційну скаргу кредитора ОСОБА_1 , м.Івано-Франківськ б/н від 04.06.2019 (Вх.ЗАГС №01-05/2108/19 від 07.06.2019) на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 08.05.2019 (суддя Рочняк О.В.) у справі № 5010/1126/2012-Б-25/24 за заявою ініціюючого кредитора: ОСОБА_2, м.Івано-Франківськ про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Станіславінвестбуд" ВСТАНОВИВ: Фактичні обставини та суть спору. В провадженні Господарського суду Івано-Франківської області знаходиться справа за заявою ОСОБА_2 про банкрутство ТОВ "БК "Станіславінвестбуд". Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 03.12.2018, суд продовжив строк ліквідаційної процедури ТОВ "БК "Станіславінвестбуд" до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 12.03.2015, суд замінив кредитора гр. ОСОБА_3 новим кредитором ТОВ "Фінансова Компанія "Леверідж". 12.02.2019 до господарського суду від кредитора -ТОВ "ФК "Леверідж" надійшла заява від 08.02.2019 про заміну кредитора боржника - ОСОБА_1 на його правонаступника - ОСОБА_4 . Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 08.05.2019 замінено кредитора ОСОБА_1 його правонаступником - ОСОБА_4 . Ухвала суду мотивована тим, що з норм чинного законодавства та суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто, кредитор ОСОБА_1 зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою - ОСОБА_4 , оскільки він отримав те, на що розраховував при зверненні до господарського суду з заявою про визнання грошових вимог до боржника. Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи. ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ "ФК "Леверідж" про заміну кредитора боржника - ОСОБА_1 на його правонаступника - ОСОБА_4 . У своїй апеляційній скарзі апелянт покликається на те, що суд першої інстанції безпідставно замінив його як кредитора у зобов`язанні, оскільки своєю ж ухвалою від 20.10.2018 відмовив ОСОБА_4 у задоволенні такої заяви на підставі ч.3 ст. 528 Цивільного кодексу України, з огляду на те, що ним не подано доказів, які б свідчили про наявність у нього будь-яких прав на майно боржника та доказів, які б надавали право кредитору ОСОБА_1 звернути стягнення на таке майно та не зазначено, яким чином задоволення вимог кредитора ОСОБА_1 вплине на його права. Окрім цього, апелянт зазначає, що ОСОБА_4 здійснив оплату на користь нього замість ТОВ "БК "Станіславінвестбуд" без його згоди, внаслідок чого, апелянт позбавлений отримати кошти на законній підставі. ТОВ "ФК "Леверідж" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Свої заперечення обгрунтовує тим, що ухвалою суду від 20.10.2018 відмовлено у здійсненні заміни кредитора у зв`язку з відсутністю підстав, встановлених ч. 3 ст. 528 ЦК України, натомість в оскаржуваній ухвалі судом здійснено заміну на підставі ч.1 ст. 528 ЦК України. Так, кредитор зазначає, що кредитор ОСОБА_1 замінений на правонаступника ОСОБА_4 у зв`язку з виконанням останнім зобов`язання на користь ОСОБА_1 . При цьому кредитор зазначає, що покладення виконання зобов`язання відповідно до ч.1 ст.528 ЦК України є обов`язковим для прийняття кредитором як належного виконання без будь-якого погодження, оскільки ЦК України презюмується, що кредиторові немає значення, хто виконає зобов`язання на його користь. Апелянтом подано заперечення на відзив на апеляційну скаргу (вх.№ЗАГС 01-04/5451/19 від 30.08.2019). Враховуючи вимоги ч.2 ст.207 ГПК України, а також те, що ухвалою Західного апеляційного госпоарського суду від 19.07.2019 завершено вчинення підготовчих дій та призначено до розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції залишає без розгляду подані заперечення, оскільки такі подані поза межами підготовчих дій. Інших клопотань, заяв в порядку ст.207 ГПК України сторонами заявлено не було. Оцінка суду. Відповідно до ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі Закон про банкрутство). Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України. Статтею 9 вказаного Закону визначено, що справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 08.05.2014, суд визнав, в т.ч., грошові вимоги гр. ОСОБА_1 до ТОВ "Будівельна компанія "Станіславінвестбуд" на суму 1218 грн (перша черга задоволення), 1295 грн 50 коп (четверта черга задоволення) та 15495 грн 86 грн (шоста черга задоволення) та затвердив реєстр вимог кредиторів боржника. Як підтверджується матеріалами справи, під час здійснення ліквідаційної процедури боржника ліквідатором - арбітражним керуючим Пурієм Р.П. погашено вимоги ОСОБА_1 першої черги в сумі 1218 грн та частково вимоги четвертої черги, а саме на суму 40 грн 77 коп, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №7 від 16.10.2015 (а.с.164, том 6) та №12 від 16.10.2015 (а.с.162, том 6). Таким чином, непогашені кредиторські вимоги ОСОБА_1 до ТОВ "Будівельна компанія "Станіславінвестбуд" становлять 1254 грн 73 коп (четверта черга) та 15495 грн 86 коп (шоста черга), всього 16750 грн 59 коп. Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції гр. ОСОБА_4 листом від 01.06.2018 звернувся до ліквідатора - арбітражного керуючого Опришка О.З. про надання згоди на погашення ним кредиторських вимог ОСОБА_1 до ТОВ "БК "Станіславінвестбуд". Ліквідатор - Опришко О.З. не заперечив щодо погашення ОСОБА_4 кредиторських вимог ОСОБА_1 , про що свідчить наявний в матеріалах справи лист №19-06/18 від 19.06.2018 (т.12 а.с.140). Матеріалами справи підтверджується здійснення перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 третьою (іншою) особою - ОСОБА_4 на суму 14900 грн згідно квитанції №33171273 від 26.06.2018 та на суму 1900 грн згідно квитанції №23006477-1 від 26.06.2018, всього на суму 16800 грн (т.10 а.с.111), з метою погашення заборгованості ТОВ "БК "Станіславінвестбуд" перед вказаним кредитором. З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції зазначає таке. Колегія суддів звертає увагу, що в контексті аналізу ст.ст.512, 528 Цивільного кодексу України, законодавець вживає поняття «третя особа» та «інша особа» як тотожні. Відповідно до норм ст. 528 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов`язку боржника іншою особою цей обов`язок боржник повинен виконати сам. Інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов`язанні і застосовуються положення статей 512-519 цього Кодексу. З аналізу вищевикладеної норми Закону випливає, що виконання зобов`язання третьою особою може відбуватися у двох випадках: за згодою боржника та без згоди боржника. Так, без згоди боржника третя особа може виконати зобов`язання у разі загрози втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. Водночас у разі відсутності вказівки на особисте виконання зобов`язання у договорі, законі чи в силу акту цивільного законодавства третя особа за згодою боржника може виконати зобов`язання на користь кредитора. Тобто, з аналізу наведеної норми вбачається, що Цивільний кодекс України надає боржнику право покласти на іншу особу виконання його обов`язку перед кредитором, в свою чергу покладення боржником на іншу особу виконання обов`язку перед кредитором закон обмежує лише у випадку, коли відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто (вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № Б8/036-11). При цьому необхідно зазначити, що норми ст. 528 Цивільного кодексу України не передбачають отримання згоди кредитора на таке виконання, що пов`язано з тим, що для кредитора немає значення особа виконавця зобов`язання, оскільки грошове зобов`язання не пов`язане з особою боржника. Враховуючи те, що у матеріалах справи є лист арбітражного керуючого про надання згоди на погашення ОСОБА_4 кредиторських вимог ОСОБА_1 до ТОВ "БК "Станіславінвестбуд", суд апеляційної інстанції зазначає, що згоду, яка передбачена ч.1 ст. 528 Цивільного кодексу України на виконання зобов`язання третьою особою від боржника отримано. З огляду на те, що з норм чинного законодавства та суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто, кредитор боржника ОСОБА_1 зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою - ОСОБА_4 , оскільки він отримав те, на що розраховував при зверненні до господарського суду з заявою про визнання грошових вимог до боржника. Відповідно до п.4 ч.1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою. Враховуючи норми ч. 3 ст.512, ст. 515 Цивільного кодексу України, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що вищезазначене зобов`язання не є таким, що нерозривно пов`язане з особою кредитора, а тому чинне цивільне законодавство допускає заміну кредитора боржника ОСОБА_1 ОСОБА_4 . Відповідно до ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ч.1 ст.52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Статтею 21 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншого учасника (учасників) справи здійснює заміну такої сторони на будь-якій стадії провадження у справі її правонаступником. Усі дії, вчинені у справі про банкрутство до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про заміну кредитора боржника ОСОБА_1 на його правонаступника - ОСОБА_4 . Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). З огляду на вищевикладене, ухвала місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення. Судові витрати. Відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Враховуючи ст. 8 Закону України «Про судовий збір», а також те, що сума судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі перевищує 5 відсотків розміру річного доходу скаржника, ОСОБА_1 ухвалою суду від 01.07.2019 був звільнений від сплати судового збору. З урахуванням вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для здійснення розподілу судових витрат. Керуючись ст. ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281- 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 08.05.2019 у справі № 5010/1126/2012-Б-25/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Касаційна скарга подається безпосередньо або через Західний апеляційний господарський суд до Верховного Суду (п.17.5 Перехідних положень ГПК України). Справу повернути до місцевого господарського суду. Повний текст постанови виготовлено та підписано 01.11.2019. Головуючий суддя О.І. Матущак Судді Г.В. Орищин Г.Г. Якімець