Справа № Б-50/232-09

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "27" листопада 2019 р. Справа № Б-50/232-09 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В. Секретар судового засідання - Соляник Н.В. за участю: від апелянта - Дудій А.І. від кредиторів - Хоміч А.А. ліквідатор - арбітражний керуючий Черкасов С.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Совберг" (вх.№2929 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 10.09.2019 (суддя Міньковський С.В., постановлену у м.Харків 10.09.2019 об 11:58 год., повний текст складено 12.09.2019) за результатом розгляду заяви ліквідатора про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності у справі №Б-50/232-09 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекском", м. Харків У судовому засіданні апеляційної інстанції 23.10.2019 та 13.11.2019 оголошено перерву до 13.11.2019 о 12:00 годині та до 27.11.2019 о 15:45 годині. ВСТАНОВИВ: Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.10.2019 у справі №Б-50/232-09: Заяву ліквідатора ТОВ "Лекском" про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності задоволено. Витребувано з володіння ТОВ "СОВБЕРГ" (код 40767456, 03115, м. Київ, вул. Феодори Пушиної, буд. 8-А, оф. 411): - нежитлову будівлю (виробничо-складська будівля) літ. А-1, загальна площа 870,6 кв.м., адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-б; - нежитлову будівлю (будівля складу) літ. А-1, загальною площею 1910 кв.м., розташованої за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-в; - нежитлову будівлю (адміністративна будівля) літ. А-1, загальною площею 374,9 кв.м, адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-а; - нежитлову будівлю (будівля складу) літ. А-1 загальною площею 1909,4 кв.м., розташовану за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-г, та передати їх ліквідатору ТОВ "Лекском". Визнано за ТОВ "Лекском" (код 33154442, 61001, м. Харків, пр. Гагаріна,7) право власності на нежитлову будівлю (виробничо-складська будівля) літ. А-1, загальна площа 870,6 кв.м., адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-б; нежитлову будівлю (будівля складу) літ. А-1, загальною площею 1910 кв.м., розташованої за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-в; нежитлову будівлю (адміністративна будівля) літ. А-1, загальною площею 374,9 кв.м, адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-а; нежитлову будівлю (будівля складу) літ. А-1 загальною площею 1909,4 кв.м., розташовану за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-г. Стягнуто з ТОВ "СОВБЕРГ" (код 40767456, 03115, м. Київ, вул. Феодори Пушиної, буд. 8-А, оф. 411) на користь ліквідатора ТОВ "Лекском" арбітражного керуючого Бондаренко Василя Анатолійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №147 від 06.02.2013 р., адреса: 61045, м. Харків, вул . Отокара Яроша, буд. 17, нежитлове приміщення цокольного поверху №2-2 в літ. "А-5", код іпн НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 3524,00 грн судового збору. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що нерухоме майно банкрута ТОВ "Лекском", а саме: нежитлові приміщення аграрно-промислового молочного-товарного комплексу, розташованих за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Шпитьківська, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд . 1, вибуло з володіння поза волею власника та без згоди заставного кредитора, оскільки договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, укладений 12.07.2016 між ТОВ "Лекском" в особі арбітражного керуючого Бондаренко В.А. та ТОВ "Сазон" в особі директора ОСОБА_1 ., визнаний недійсним ухвалою господарського суду від 14.02.2017, що є підставою для витребування такого майна з чужого володіння на користь законного власника - ТОВ "Лекском" відповідно до приписів ч. 3 статті 388 ЦК України з метою його включення до складу ліквідаційної маси та погашення грошових вимог заставного кредитора - ПАТ "ПроКредитБанк". Суд першої інстанції послався на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "СОВБЕРГ" змінило характеристики майна, здійснило поділ майна на частини, які зареєстровані за новими адресами, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №157291275 від 22.02.2019. Господарський суд Харківської області дійшов висновку, що для реального виконання рішення суду про витребування майна з володіння особи та повернення цього майна до складу ліквідаційної маси банкрута ТОВ "Лекском, необхідно вирішити питання щодо визнання права власності за банкрутом на майно, яке було поділено на частини добросовісним набувачем і з володіння якого таке майно було витребувано. Товариство з обмеженою відповідальністю "Совберг" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 10.09.2019 у справі №Б-50/232-09 і прийняти нове рішення, яким відмовити ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекском" в задоволенні заяви про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності. Апелянт вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам повноти, всебічності і об`єктивності. Апелянт посилається на необізнаність про наявність судового спору щодо належних йому житлових приміщень, що, в свою чергу, позбавило його права подати заперечення, пояснення, міркування та аргументи у порядку, встановленому відповідно до ст. 167 ГПК України. На думку апелянта, через відсутність підготовчого провадження суд помилково прийняв від позивача уточнення від 09.09.2019 до заяви про витребування майна із чужого незаконного володіння і визнання права власності та замість розгляду позовної вимоги щодо одного об`єкту нерухомості, 10.09.2019 розглянув вимоги стосовно чотирьох окремих предметів (нежитлових приміщень) з іншими адресами та іншою площею. Апелянт вважає, що при дослідженні обставин справи судом першої інстанції не враховано, що крім різниці в зареєстрованих адресах та в цільовому призначенні спірних нежитлових будівель, існують також розбіжності в площах цих приміщень. Апелянт зазначає, що ТОВ «Совберг» є добросовісним набувачем майна, а банкрут ніколи не був власником майна, яке витребувано у ТОВ «Совберг». При цьому, питання недійсності правочинів, за якими ТОВ «Совберг» набуло майно (аграрно промисловий молочно-товарний комплекс) не є предметом спору, та вони не визнані недійсними. Апелянт посилається на те, що судом не досліджувалося питання щодо відповідності сплаченої ліквідатором суми судового збору. У відзиві кредитор - Публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк" вважає апеляційну скаргу безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Кредитор посилається на незаконність процедури відчуження майна та вважає, що оскільки вибуття нерухомого майна ТОВ «Лекском» відбулося поза волею власника, а правочин, на підставі якого це майно вибуло з володіння власника, визнано недійсним, є правові підстави для витребування цього майна в порядку ст.388 ЦК України. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2019 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Совберг" на ухвалу господарського суду Харківської області від 10.09.2019 у справі №Б-50/232-09, розгляд справи призначено на 23.10.2019. У зв`язку з відпусткою судді-члена колегії Мартюхіної Н.О. на дату розгляду справи, відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2019 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Геза Т.Д., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 у судовому засіданні апеляційної інстанції оголошено перерву до 13.11.2019. У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії Шутенко І.А. на дату розгляду справи, відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2019 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.11.2019 у судовому засіданні апеляційної інстанції оголошено перерву до 27.11.2019. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Фіксація судових засідань апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно вимог ст.ст.222, 223 та п.17.7 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 Господарського процесуального кодексу України. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судових засіданнях представників апелянта, кредитора та ліквідатора, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з урахуванням повноважень, визначених в ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила. Пунктом 1.1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону від 22.12.2011 року, чинній з 19.01.2013 року, положення цього Закону, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цього Закону. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Постановою господарського суду Харківської області від 27.01.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекском" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.11.2013 року по справі №Б-50/232-09 ліквідатором боржника призначено арбітражного, керуючого Бондаренко Василя Анатолійовича. Відповідно до ч.1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013) ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб. Ліквідатором проведено інвентаризацію всіх активів та зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекском", в результаті проведення якої виявлено майно: приміщення аграрно-промислового молочно-товарного комплексу, що складається з: санітарного пропускника (літ. "А") загальною площею 380,6 кв.м.; корівника із бетону, цегли (літ. "Б") загальною площею 840,1 кв.м.; корівника із цегли (літ. "Б1") загальною площею 1911,3 кв.м.; корівника із бетону, цегли (літ. "Б2") 1911,5 кв.м., розташованого за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, сільська рада Шпитківська, 1-й км, дороги Личанка-Горбовичі буд. 1. Зазначене вище майно ТОВ "Лекском" знаходилося в іпотеці ПАТ "ПроКредит Банк" відповідно до іпотечного договору № 2790-ДЗ 1 від 21.03.2006, посвідченого 21.03.2006 приватним нотаріусом КМНО Ніколенко В.М. за реєстр. № 1638. Відповідно до приписів ст.ст. 25-31, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013) усі види майнових активів банкрута включаються до складу ліквідаційної маси та підлягають реалізації з метою задоволення вимог кредиторів, майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Харківської області від 14.02.2017 року заяву Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ТОВ "Лекском" задоволено частково; визнано недійсними результати аукціону з продажу нерухомого майна банкрута ТОВ "Лекском", оформлені протоколом від 12.07.2016 №100080616/1 аграрно-промислового молочно-товарного комплексу, що складається з: санітарний пропускник (літ. "А") загальною площею 380,6 кв.м., корівник із бетону, цегли (літ. "Б") загальною площею 840,1 кв.м., корівник із цегли (літ. "Б1") загальною площею 1911,3 кв.м., корівник із бетону, цегли (літ. "Б2") 1911,5 кв.м., розташованого за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, сільська рада Шпитьківська, 1-й км. дороги Личанка-Горбовичі , буд. 1; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 12.07.2016 зареєстрований за №1479, що був укладений за результатом аукціону з продажу майна ТОВ "Лекском" від 12.07.2016 № 100080616/1; в решті вимог відмовлено. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 апеляційну скаргу ліквідатора ТОВ "Леском" арбітражного керуючого Бондаренко В.А. залишено без задоволення; ухвалу господарського суду Харківської області від 14.02.2017 року залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2017 р. касаційну скаргу ліквідатора залишено без задоволення, ухвалу господарського суду від 14.02.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 залишено без змін. З мотивувальної частини ухвали господарського суду Харківської області від 14.02.2017 вбачається, що реалізація на аукціоні об`єктів нерухомості банкрута, який забезпечував погашення грошових вимог заставного кредитора - ПАТ "ПроКредит Банк" проведено з порушенням порядку організації та проведення другого повторного аукціону з реалізації об`єктів нерухомості. Разом з тим, правові наслідки недійсних правочинів у вигляді реституції не застосовані судом до покупця ТОВ "Сазон" у порядку ст.216 ЦК України, оскільки на час розгляду заяви про визнання результатів аукціону недійсним (ухвала суду від 14.02.2017) власником спірної нерухомості було ТОВ "Лексінг", код ЄДРПОУ 40568147, що не є стороною договору купівлі-продажу від 12.07.2016. 02.04.2018 до господарського суду надійшла заява ліквідатора (вх. №11312 від 02.05.2018) про витребування майна із чужого незаконного володіння, в якій ліквідатор просив суд: 1) витребувати з незаконного володіння ТОВ "Совберг" (код 40767456) нежитлові приміщення аграрно-промислового молочно-товарного комплексу, що складаються з: санітарний пропускник (літ. "А") загальною площею 380,6 кв.м., корівник із бетону, цегли (літ. "Б") загальною площею 840,1 кв.м., корівник із цегли (літ. "Б1") загальною площею 1911,3 кв.м., корівник із бетону, цегли (літ. "Б2") 1911,5 кв.м., розташовано за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, сільська рада Шпитьківська, 1-й км. дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1; 2) визнати за ТОВ "Лекском" (код 33154442) право власності на зазначені вище нежитлові приміщення (т.17, а.с.3-8). В обґрунтування зазначеної заяви ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекском" посилався на те, що аукціон з продажу майна банкрута та договір купівлі-продажу від 12.07.2016 визнані недійсними відповідно до ухвали господарського суду Харківської області від 14.02.2017. Вищевказана ухвала набрала законної сили. Ліквідатор ТОВ «Лекском» у заяві про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності зазначає, що ТОВ "Лексінг" здійснено відчуження приміщень аграрно-промислового молочно-товарного комплексу, що складається з: санітарний пропускник (літ. "А") загальною площею 380,6 кв.м., корівник із бетону, цегли (літ. "Б") загальною площею 840,1 кв.м., корівник із цегли (літ. "Б1") загальною площею 1911,3 кв.м., корівник із бетону, цегли (літ. "Б2") 1911,5 кв.м., розташованого за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, сільська рада Шпитьківська, 1-й км. дороги Личанка-Горбовичі , буд. 1, на користь ТОВ "Совберг" на підставі іпотечного договору, серія та номер: 1155, виданий 11.10.16 р. приватним нотаріусрм Київського МНО Гуревічовим О.М., про що свідчить Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 29.04.2018 (довідка за № 122394213). Нормативно свої вимоги заявник обґрунтовував приписами ст.ст. 16, 388, 392 ЦК України та ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.12.2018 призначено заяву до розгляду на 18.12.2018. Розгляд заяви (вх. №11312 від 02.05.2018) неодноразово відкладався судом першої інстанції. В подальшому, 09.09.2019 від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекском" арбітражного керуючого Бондаренка В.А. надійшли уточнення від 09.09.2019 до заяви про витребування майна із чужого незаконного володіння (вх.№ 21457), в яких просив суд: 1) витребувати з незаконного володіння ТОВ "Совберг" (код 40767456, 03115, м. Київ, вул. Феодори Пушиної, буд. 8-А, оф. 411) нежитлову будівлю (виробничо-складська будівля) літ. А-1, загальна площа 870,6 кв.м., адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-б; нежитлову будівлю (будівля складу) літ. А-1, загальною площею 1910 кв.м., розташованої за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-в; нежитлову будівлю (адміністративна будівля) літ. А-1, загальною площею 374,9 кв.м, адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-а; нежитлову будівлю (будівля складу) літ. А-1 загальною площею 1909,4 кв.м., розташовану за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-г; 2) визнати за ТОВ "Лекском" (код 33154442, 61001, м. Харків, пр. Гагаріна,7) право власності на нежитлову будівлю (виробничо-складська будівля) літ. А-1, загальна площа 870,6 кв.м., адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-б; нежитлову будівлю (будівля складу) літ. А-1, загальною площею 1910 кв.м., розташованої за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-в; нежитлову будівлю (адміністративна будівля) літ. А-1, загальною площею 374,9 кв.м, адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-а; нежитлову будівлю (будівля складу) літ. А-1 загальною площею 1909,4 кв.м., розташовану за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-г (т.17, а.с.182-188). В уточненні до заяви про витребування майна із чужого незаконного володіння (вх. № 21457) зазначено, що спірний об`єкт нерухомості, визначений в первинно поданій заяві, фактично є одним і тим самим об`єктом нерухомості, що належав банкруту, однак новий власник, ТОВ "СОВБЕРГ", змінило характеристики майна, здійснило поділ майна на частини, які були зареєстровані за новими адресами, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №157291275 від 22.02.2019. Зміни відбулись на підставі технічних паспортів номер б/н, які видані 08.10.2018, видавник: ТОВ "Бюро технічної інвентаризації оформлення землі та нерухомості" та висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, серія та номер: 081118, виданий 08.10.2018. Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі від 10.09.2019 послався на те, що уточнення від 09.09.2019 до заяви про витребування майна із чужого незаконного володіння (вх.№ 21457), подані ліквідатором до переходу судом розгляду справи по суті, тому подальший розгляд спору повинен здійснюватися з урахуванням уточнень. За наслідками розгляду зазначених уточнень від 09.09.2019, 10.09.2019 судом першої інстанції постановлено ухвалу, що оскаржується. Разом з тим, при прийнятті оскаржуваної ухвали за результатами розгляду вказаних уточнень, судом першої інстанції порушено норми процесуального права з огляду на наступне. Господарським процесуальним кодексом України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, розцінює її як: подання іншого (ще одного) позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, об`єднання позовних вимог, зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України. Статтею 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Частиною 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. Відповідно до ч. 5 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі. Як вбачається з матеріалів справи, 09.09.2019 на адресу господарського суду Харківської області надійшли уточнення до заяви про витребування майна із чужого незаконного володіння (вх.№ 21457), які за своєю правовою природою є заявою про зміну предмета позову (заяви про витребування майна із чужого незаконного володіння, яка розглядається у межах справи про банкрутство). Серед додатків до заяви (уточнення) ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекском" зазначено: Інформаційну довідку №157291275 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22.02.2019; Інформаційну довідку №157291276 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 22.02.2019 (т.17, а.с.188). Разом з тим, заява ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекском" (уточнення до заяви про витребування майна із чужого незаконного володіння (вх.№ 21457) не надсилалася учасникам спору за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекском" про витребування майна із чужого незаконного володіння у межах провадження справи про банкрутство ТОВ «Лекском». Враховуючи відсутність доказів направлення ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекском" уточнення до заяви про витребування майна із чужого незаконного володіння учасникам спору, суд першої інстанції безпідставно прийняв її до розгляду та 10.09.2019 постановив оскаржувану ухвалу з урахуванням цих уточнень. За таких обставин, судова колегія розглядає справу лише за первісно поданою до господарського суду заявою ліквідатора ТОВ "Лекском" (вх. №11312 від 02.05.2018) про витребування майна (нежитлові приміщення аграрно-промислового молочно-товарного комплексу, що складаються з: санітарний пропускник (літ. "А") загальною площею 380,6 кв.м., корівник із бетону, цегли (літ. "Б") загальною площею 840,1 кв.м., корівник із цегли (літ. "Б1") загальною площею 1911,3 кв.м., корівник із бетону, цегли (літ. "Б2") 1911,5 кв.м., розташовано за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, сільська рада Шпитьківська, 1-й км . дороги Личанка-Горбовичі , буд . 1 ) із чужого незаконного володіння та визнання за ТОВ "Лекском" права власності на зазначені вище нежитлові приміщення (т.17, а.с.3-8). При цьому, уточнення до заяви про витребування майна із чужого незаконного володіння (вх.№ 21457) залишаються без розгляду. Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном згідно з положеннями частини першої статті 317 ЦК України. Під захистом права власності, за приписами ст. 386 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), розуміється, зокрема, наявність у власника права вимагати усунення будь-яких порушень його права, вимагати усунення будь-яких перешкод з боку інших осіб, пов`язаних із здійсненням ним володіння, користування або розпорядження належним йому майном; наявність у власника права на судовий захист свого права власності. Законодавство надає власникові можливість на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону й іншим правовим актам не зачіпаючи охоронювані законом інтереси інших осіб. Всі дії, що перешкоджають власникові на власний розсуд користуватись своїм володінням повинні бути припинені способами, установленими законом. Характер засобів, вибраних для захисту свого права, повинен відповідати характеру порушених правовідносин. Одним із способів захисту права власності є витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов). Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Застосування позову про визнання права власності як способу захисту можливе лише за умови, що особи, до яких пред`явлений позов, не перебувають із власником у зобов`язальних правовідносинах. Вимога про визнання права власності може також поєднуватися з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння. Віндикаційний позов є речово-правовим позовом, що може бути пред`явлений лише у разі відсутності між власником та володільцем зобов`язальних правовідносин. Частинами 1, 3 ст. 388 ЦК України визначено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. При цьому, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Наведені висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 17.02.2016 у справі № 6-2407цс15, постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 477/221/16-ц. Таким чином, за змістом ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача можуть мати місце лише за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав його, не з їхньої волі. Частиною першою статті 388 ЦК України передбачена необхідність встановлення обставин вибуття майна із володіння власника, який вважає своє право власності порушеним та вимагає повернення майна. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України вибуття майна не з волі власника означає відсутність у нього свідомо поставленої мети щодо передачі майна у власність іншій особі, невжиття ним будь-яких дій чи заходів для досягнення цієї мети та втрату майна в результаті вчинення іншими особами дій, спрямованих на відчуження майна, без погодження з власником. В той же час у предмет доказування у справах за такими позовами входять обставини, які підтверджують правомірність вимог про повернення майна з чужого незаконного володіння. Об`єктом віндикаційного позову може бути лише індивідуально-визначене майно, яке існує в натурі на час подання позову (висновки Верховного Суду викладені у постановах від 26.07.2018 у справі № 902/389/16 та від 14.02.2018 у справі № 477/221/16-ц). Згідно із ч.ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Частиною 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З наявної в матеріалах справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, за параметрами запиту - адреса / місцезнаходження: Київська область, Києво-Святошинський район, сільська рада Шпитьківська , 1-й км. дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1 , вбачається, що об`єкту нерухомого майна - нежитлові приміщення аграрно-промислового молочно-товарного комплекса, що складаються з: санітарний пропускник (літ. "А") загальною площею 380,6 кв.м., корівник із бетону, цегли (літ. "Б") загальною площею 840,1 кв.м., корівник із цегли (літ. "Б1") загальною площею 1911,3 кв.м., корівник із бетону, цегли (літ. "Б2") 1911,5 кв.м., розташовано за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, сільська рада Шпитьківська, 1-й км . дороги Личанка - Горбовичі, буд . 1 присвоєно реєстраційний номер №969552832224 (т.17, а.с.22-24). З наявної в матеріалах справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, за параметрами запиту - юридична особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Совберг», вбачається, що Товариству з обмеженою відповідальністю «Совберг» належить наступне майно: нежитлова будівла (виробничо-складська будівля) літ. А-1, загальна площа 870,6 кв.м., адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка -Горбовичі , буд . 1-б, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1698404232224 (т.17, а.с.189); нежитлова будівля (будівля складу) літ. А-1, загальною площею 1910 кв.м., розташованої за адресою: Київська область , Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі , буд. 1-в, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1698359032224 (т.17, а.с.190); нежитлова будівля (адміністративна будівля) літ. А-1, загальною площею 374,9 кв.м, адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-а , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1698326432224 (т.17, а.с.190); нежитлова будівля (будівля складу) літ. А-1 загальною площею 1909,4 кв.м., розташовану за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-г , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1698266832224 (т.17, а.с.191). Як вже зазначалося вище, об`єктом віндикаційного позову може бути лише індивідуально-визначене майно, яке існує в натурі на час розгляду позовної заяви. Тобто, станом на 10.09.2019 індивідуально-визначене майно (нежитлові приміщення аграрно-промислового молочно-товарного комплексу, що складається з: санітарний пропускник (літ. "А") загальною площею 380,6 кв.м., корівник із бетону, цегли (літ. "Б") загальною площею 840,1 кв.м., корівник із цегли (літ. "Б1") загальною площею 1911,3 кв.м., корівник із бетону, цегли (літ. "Б2") 1911,5 кв.м., розташовано за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, сільська рада Шпитьківська, 1-й км. дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1), зазначене у первісно поданій заяві ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекском" (вх. №11312) про витребування майна із чужого незаконного володіння, не існує. Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті. Ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права. Згідно норм чинного законодавства особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права, в свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, суд виходить із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17. Обраний ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекском" у цьому випадку спосіб захисту порушеного права шляхом витребування майна (нежитлові приміщення аграрно-промислового молочно-товарного комплексу, що складаються з: санітарний пропускник (літ. "А") загальною площею 380,6 кв.м., корівник із бетону, цегли (літ. "Б") загальною площею 840,1 кв.м., корівник із цегли (літ. "Б1") загальною площею 1911,3 кв.м., корівник із бетону, цегли (літ. "Б2") 1911,5 кв.м., розташовано за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, сільська рада Шпитьківська, 1-й км . дороги Личанка-Горбовичі , буд . 1 ) із чужого незаконного володіння та визнання за ТОВ "Лекском" права власності на зазначені вище нежитлові приміщення (т.17, а.с.3-8) не призведе до реального захисту і поновлення прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекском". Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги в частині наявності підстав для скасування ухвали господарського суду першої інстанції про витребування майна у Товариства з обмеженою відповідальністю «Совберг» та визнання права власності на майно за Товариством з обмеженою відповідальністю "Лекском" є обґрунтованими. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Совберг" на ухвалу господарського суду Харківської області від 10.09.2019 у справі №Б-50/232-09 підлягає задоволенню. Ухвала господарського суду Харківської області від 10.09.2019 у справі №Б-50/232-09 підлягає скасуванню. Разом з тим, апелянт посилається на те, що судом не досліджувалося питання щодо відповідності сплаченої ліквідатором суми судового збору. Однак вищенаведені доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, з огляду на наступне. Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У підпункті 10 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» зазначено, що за подання до господарського суду заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство ставка судового збору складає 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Застосування до спірних правовідносин приписів підпунктів 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" щодо ставок судового збору за подання позовних заяв з майновими та немайновими вимогами, за якими відкриваються справи окремого позовного провадження, є необґрунтованим, оскільки у даній справі заявлено вимоги про повернення майна банкрута у ліквідаційну масу в межах справи про банкрутство. Отже, розрахунок судового збору здійснюється за ставкою, визначеною підпунктом 10 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір". Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у справі №915/441/18 від 24.01.2019. З матеріалів справи вбачається, що на дату звернення (02.05.2018) ліквідатора ТОВ «Лекском» з заявою про витребування майна та визнання права власності підлягав сплаті та був фактично сплачений судовий збір у розмірі 3524, 00 грн. (1762,00грн. Х 2). Враховуючи вищенаведене, заявником сплачено судовий збір у встановленому законодавством порядку та розмірі. Згідно з положеннями статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на банкрута. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Совберг" на ухвалу господарського суду Харківської області від 10.09.2019 у справі №Б-50/232-09 - задовольнити. Ухвалу господарського суду Харківської області від 10.09.2019 у справі № Б-50/232-09 - скасувати. Відмовити у задоволенні заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекском" про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекском" (код ЄДРПОУ 33154442, 61001, м. Харків, пр. Гагаріна, 7) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОВБЕРГ" (код ЄДРПОУ 40767456, 03115, м. Київ, вул. Феодори Пушиної, буд. 8-А, оф. 411) судовий збір за звернення з апеляційною скаргою у сумі 5286,00 грн. Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 02.12.2019 Головуючий суддя Т.Д. Геза Суддя Н.О. Мартюхіна Суддя О.В. Плахов