Справа № Б8/142-12

УХВАЛА 18 серпня 2020 року м. Київ Справа № Б8/142-12 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Васьковського О.В. - головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В., за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В. розглянувши у судовому засіданні матеріали касаційних скарг фізичних осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Агро" на ухвалу Господарського суду Київської області (головуючий - А.В. Лопатін) від 26.06.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - А.А. Верховець, судді: Б.М. Поляков, В.О. Пантелієнко) від 02.06.2020 за первісною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК - Р.С.Ф." в особі ліквідатора -арбітражного керуючого Віскунова О.В. до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна-Інвест-Буд", 2) ОСОБА_4 , 3) Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Агро", 4) ОСОБА_5 , 5) ОСОБА_2 , 6) ОСОБА_3 , 7) ОСОБА_1 , 8) ОСОБА_6 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом: Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про застосування наслідків недійсного правочину та витребування майна, та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК - Р.С.Ф." в особі ліквідатора -арбітражного керуючого Віскунова О.В., 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна-Інвест-Буд", про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності та за зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Агро" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК - Р.С.Ф." в особі ліквідатора -арбітражного керуючого Віскунова О.В., 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна-Інвест-Буд", про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності, та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК - Р.С.Ф." в особі ліквідатора -арбітражного керуючого Віскунова О.В., 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна-Інвест-Буд", про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності, та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК - Р.С.Ф." в особі ліквідатора -арбітражного керуючого Віскунова О.В., 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна-Інвест-Буд", про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності, в межах провадження за заявою Управління Пенсійного фонду України у Миронівському районі Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК - Р.С.Ф." про визнання банкрутом. Учасники справи: представник кредитора - не з`явився, представник боржника - Слюсар В.В., адвокат, Віскунов О.В. , арбітражний керуючий, представники відповідачів: ОСОБА_1 - Юрко О.В., адвокат, ТОВ "СГП "Агро" - Тереня Ю.А., директор, Юрко О.В., адвокат, ОСОБА_3 - ОСОБА_3, Юрко О.В., адвокат, ОСОБА_2 - ОСОБА_2., Юрко О.В., адвокат представник третьої особи (ПАТ "Державно експортно-імпортний банк України") - Лозовський В.М., адвокат, ВСТАНОВИВ: 1. 25.12.2012 Господарський суд Київської області ухвалив порушити за заявою Управління Пенсійного фонду України у Миронівському районі Київської області провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК - Р.С.Ф." (далі - Боржник) в загальному порядку, передбаченому нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) тощо. 01.07.2014 Господарський суд Київської області постановив визнати Боржника банкрутом, відкрити відносно нього ліквідаційну процедуру і призначити ліквідатором Боржника арбітражного керуючого Салатюка Д.В. 06.03.2017 Господарський суд Київської області постановив ухвалу (залишену без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2017) задовольнити заяву АТ "Державний експортно-імпортний банк України" від 16.06.2016 про визнання недійсними результатів проведеного 27.05.2016 Товарною біржею "Укрспецресурс" аукціону з продажу майна Боржника; визнати недійсними результати проведеного Товарною біржею "Укрспецресурс" аукціону від 27.05.2016 з продажу майна Боржника. 12.04.2017 Господарський суд Київської області ухвалив усунути від виконання обов`язків ліквідатора Боржника арбітражного керуючого Салатюка Д.В. та призначити ліквідатором Боржника арбітражного керуючого Віскунова О.В. 08.11.2017 Господарський суд Київської області ухвалив визнати недійсним договір, яким було оформлено результати аукціону з продажу майна Боржника від 27.05.2016. 2. 29.12.2017 ліквідатор Боржника подав заяву: 1) про витребування у власність Боржника часток у складі нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Нерухомість) від: - Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Агро" (далі - ТОВ Агро) - 87/1000 часток Нерухомості загальною площею 1088,2 кв. м: склад цементу площею 633, 3 кв. м, літера "1,Р", будівлю ДЕПО диспетчера площею 454,9 кв.м, літера "1,Т" (далі - 87/1000); - ОСОБА_5 - 96/1000 часток Нерухомості загальною площею 1209,5 кв. м: склад мішкотари, літера "З", убиральня літера "1,Є", та навіс для дров, літера "1,Ж" (далі - 96/1000); - ОСОБА_6 - 173/1000 часток Нерухомості загальною площею 2180,7 кв. м: гараж для легкових автомобілів площею 83,6 кв.м, літера "Щ,1", будівлю еклектропункту площею 1096,7 літера "Ю-1", слюсарну майстерню площею 17,5, літера "1,О" (далі - 173/1000); - ОСОБА_4 - 644/1000 часток Нерухомості загальною площею 8113,4 кв. м за переліком та будівлю компресорної, 276,4 кв.м, літера "Е" за адресою: АДРЕСА_2 (далі - 644/1000); - ОСОБА_3 - цегляну будівлю контори, 1952 року побудови, 909, 3кв.м, літера "А" як складової Нерухомості за адресою: АДРЕСА_4 ; - ОСОБА_1 -цегляну будівлю кисневої станції, 1976 побудови, 317, 1кв.м, літера "А" як складової Нерухомості за адресою: АДРЕСА_5 ; - ОСОБА_2 -нежитлові будівлі механізації гаражів для тракторів як складової Нерухомості за адресою: АДРЕСА_3 ; 2) про застосування наслідків недійсності правочину - договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (далі - ЦМК), укладеного 27.05.2016 Боржником з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фортуна-Інвест-Буд" (далі - ТОВ Фортуна), з поверненням від ТОВ Фортуна у власність Боржника комплексу нежитлових приміщень, що увійшли до складу проданого ЦМК. 3. Заява мотивована безпідставним набуттям відповідачами: ТОВ Агро та фізичними особами, за договорами: від 31.01.2017 про поділ та від 23.02.2017 купівлі-продажу, права власності на об`єкти (частки) у складі Нерухомості з огляду на відсутність у ТОВ "Фортуна", що є відчужувачем за цими договорами, права розпоряджатись Нерухомістю в цілому та його частками через визнання недійсними у цій справі: - ухвалою від 06.03.2017 результатів аукціону з продажу в ліквідаційній процедурі Боржника належної йому на праві власності Нерухомості як ЦМК - ухвалою від 08.11.2017 - договору купівлі-продажу від 27.05.2016, укладеного між Боржником та ТОВ Фортуна за результатами аукціону з продажу майна Боржника в ліквідаційній процедурі. Вимоги до ТОВ Фортуна повернути Боржнику частину майна, що до продажу перебувала у складі належної Боржнику Нерухомості, мотивовані обов`язком ТОВ Фортуна як сторони недійсного правочину - договору купівлі-продажу від 27.05.2016 повернути набуте за цією угодою майно. 4. 07.02.2018 ОСОБА_2 , ТОВ Агро, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 подали окремі зустрічні позовні заяви про визнання кожного з них добросовісним набувачем кожного із об`єктів нерухомого майна відповідно до належності, що перебували до поділу та продажу у складі Нерухомості, за укладеними ними договорами купівлі-продажу часток Нерухомості, а також про визнання права приватної власності ( ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ) та спільної часткової власності (ТОВ Агро) на кожний із відповідних об`єктів спірного нерухомого майна у складі Нерухомості. 5. Зустрічні позовні заяви мотивовані відсутністю у Боржника права вимагати повернення від ОСОБА_2 , ТОВ Агро, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 належних їм як добросовісним набувачам нерухомих об`єктів, що перебували до продажу ТОВ Фортуна у складі Нерухомості, оскільки об`єкти спірного нерухомого майна були придбано набувачами у ТОВ Фортуна за договорами за плату, а вибули у складі ЦМК з володіння Боржника з його волі як власника - за первісною угодою від 27.05.2016 між Боржником з ТОВ Фортуна, що виключає застосування до спірних правовідносин положень статті 388 Цивільного кодексу України. На підтвердження добросовісності набуття прав на об`єкти спірного майна ОСОБА_2, ТОВ Агро, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вказали на факт дійсності, на момент відчуження ТОВ Фортуна майна на користь набувачів, договору від 27.05.2016 (без оспорювання чи визнання його недійсним) та дійсності державної реєстрації прав ТОВ Фортуна на це майно (з перевіркою правовстановлюючих документів нотаріусом). 6. 26.06.2019 Господарський Суд Київської області постановив ухвалу (залишену без змін постановами Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2019), якою заяву Боржника в особі ліквідатора -арбітражного керуючого Віскунова О.В. про витребування майна та застосування наслідків недійсного правочину задовольнив частково: - витребував від ОСОБА_4 ТОВ Агро, ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у власність Боржника відповідні спірні об`єкти нерухомості; - застосував наслідки недійсності правочину - договору купівлі-продажу від 27.05.2016 із зобов`язанням ТОВ Фортуна повернути у власність Боржника комплекс нежитлових будівель у складі ЦМК (спірне майно за переліком); - закрив провадження у справі в частині вимоги Боржника про застосування наслідків недійсного правочину - договору купівлі-продажу від 27.05.2016 з зобов`язанням ТОВ Фортуна повернути у власність Боржника частину спірного майна - димову трубу № 6; - відмовив в задоволенні зустрічних вимог про визнання ТОВ Агро, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 добросовісними набувачами та про визнання права власності. 7. Рішення судів мотивовані доведеністю підстав для витребування в порядку статті 388 Цивільного кодексу України спірного майна (його частин) від кожного із відповідачів як добросовісних набувачів цього майна за угодами, укладеними ними з ТОВ Фортуна, через відсутність у останнього права на підставі договору купівлі-продажу від 27.05.2016, укладеного з Боржником за результатами проведення аукціону з продажу майна банкрута, розпоряджатись цим майном на користь відповідачів шляхом поділу або продажу (за договорами), з огляду на визнання за рішеннями судів недійсними результатів вказаного аукціону та договору від 27.05.2016, а також з огляду на заборону ТОВ Фортуна розпоряджатись спірним майном, встановлену ухвалою суду від 18.01.2017 (у межах вирішення спору про визнання недійсними результатів аукціону від 27.05.2016 з продажу майна Боржника) про вжиття заходів до забезпечення позову: із забороною Боржнику та його ліквідатору - арбітражному керуючому Салатюку Д.В. підписувати передавальний акт щодо спірного нерухомого майна - ЦМК, та із забороною ТОВ Фортуна відчужувати це майно третім особам. Висновок про відсутність у Боржника волі на відчуження спірного майна в момент вибуття його з володіння за договором від 27.05.2016 мотивований незаконністю та недобросовісністю вчинених ліквідатором- арбітражним керуючим Салатюком Д.В., від імені Боржника дій з розпорядження його майном у ліквідаційній процедурі, з огляду на порушення, встановлені в ухвалі від 12.04.2017 про усунення його від виконання повноважень у цій справі, та з огляду на припинення з 01.07.2014 - ухвалення постанови про визнання Боржника банкрутом, повноважень органів управління щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, з подальшою передачею цих повноважень ліквідатору Боржника - арбітражному керуючому Салатюку Д.В. Висновок про підстави для застосування наслідків недійсного правочину - договору від 27.05.2016, із зобов`язанням ТОВ Фортуна повернути Боржнику отриманого за цією угодою (частини майна, що лишилось у ТОВ Фортуна після продажу та поділу відповідачам спірного нерухомого майна у складі ЦМК) мотивований визнанням недійсним вказаного договору за рішенням суду та безпідставністю набуття ТОВ Фортуна у зв`язку з цим прав на частину спірного майна. Висновок про закриття провадження у справі в частині вимог ліквідатора Боржника про зобов`язання ТОВ Фортуна в порядку реституції повернути димову трубу № 6, що перебувала у складі незаконно відчуженого Боржником ЦМК, мотивований відсутністю, на момент вирішення цього спору, у ТОВ Фортуна цього майна внаслідок його реалізації ОСОБА_8 та вирішенням у межах цієї справи спору між вказаними особами щодо зазначеного майна. 7. Справа розглядалась апеляційним судом неодноразово. 19.02.2020 Верховний Суд постановив скасувати, через процесуальні порушення, постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2019, а справу в скасованій частині направити на новий апеляційний розгляд. При новому апеляційному розгляді справи 02.06.2019 Північний апеляційний господарський суд постановив залишити без змін ухвалу Господарського суду Київської області в частині апеляційних вимог фізичних осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ТОВ Агро. 8. Мотиви рішення апеляційного суду аналогічні мотивам в рішенні суду першої інстанції з їх доповненням висновками про відсутність у Боржника як власника спірного майна волі на його вибуття через встановлені судом (в ухвалі від 12.04.2017 про усунення ліквідатора Боржника -арбітражного керуючого Салатюка Д.В. від виконання повноважень у цій справі) обставини здійснення ліквідатором від імені Боржника права власності, зокрема розпорядження майном, не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених Законом про банкрутство. 9. 07.07.2020 фізичні особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ТОВ Агро подали аналогічні за мотивами та вимогами касаційні скарги, у яких просять скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 і ухвалу Господарського суду Київської області від 26.06.2019 та прийняти нові рішення, якими відмовити у задоволенні вимог ліквідатора Боржника -арбітражного керуючого Віскунова О.В. про витребування майна та застосування наслідків недійсного правочину в повному обсязі та задовольнити зустрічні позовні щодо визнання кожного із скаржників набувачем частини нерухомого майна, щодо якої в суді першої інстанції були заявлені вимоги кожним із скаржників, а також визнати право приватної власності ( ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ) та спільної часткової власності (ТОВ Агро) на кожний із набутих ними, відповідно, об`єктів нерухомого майна у складі спірної Нерухомості. 10. 23.07.2020 Суд ухвалив відкрити касаційне провадження за скаргами фізичних осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ТОВ Агро на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 і на ухвалу Господарського суду Київської області від 26.06.2019 та призначити розгляд касаційних скарг у відкритому судовому засіданні на 18.08.2020. 11. Розгляд цієї справи здійснюється відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з урахуванням змін, внесених Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08.02.2020 та яким частину другу статті 287 ГПК України викладено у новій редакції. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. 12. Дослідивши доводи касаційних скарг та матеріали справи, Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі з огляду на таке. 13. В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні. При цьому, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб. 14. Скаржники мотивували подані скарги неврахуванням апеляційним судом при ухваленні оскаржуваної постанови висновків про застосування норм статей 20, 22 Закону про банкрутство у подібних правовідносинах, викладених в постанові Верховного Суду від 27.02.2020 № 922/1134/17, щодо ненаділення розпорядника майна, в силу положень статей 20, 22 Закону про банкрутство, повноваженнями вимагати повернення боржнику майна від третіх осіб та вимагати визнання права власності згідно зі статтями 387, 392 Цивільного кодексу України, оскільки на стадії розпорядження майном від імені боржника як власника відповідні функції виконують органи управління, повноваження яких не припинені. 15. Також скаржники мотивували подані скарги неврахуванням судами при ухваленні оскаржуваних рішень висновків про застосування норм статей 387, 392 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, щодо належності до об`єкту позову про витребування майна із чужого незаконного володіння лише речі, яка існує в натурі, а щодо переробленої та знищеної речі застосовуються зобов`язально-правові способи захисту права власності згідно з Цивільним кодексом України; а також неврахуванням судами при цьому наявних у справі доказів - щодо встановлення Миронівською міською радою фактів наявності в натурі нежитлових приміщень, які є приватною власністю ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ТОВ Агро, та встановлення факту зруйнування або аварійного стану всіх інших капітальних споруд на території за адресою: АДРЕСА_1 , що унеможливлює задоволення вимог ліквідатора Боржника у спірних правовідносинах. 16. Суд дослідив зазначені доводи скаржників і вважає за необхідне звернути увагу на таке. 17. Верховний Суд у постанові від 27.02.2020 № 922/1134/17 за результатами перегляду судових рішень, ухвалених за поданою у справі про банкрутство ДП "Енвіжн-Холдинг" заявою розпорядника майна боржника про скасування реєстраційних дій, витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_9 та передання у власність боржника нерухомого майна, за встановлених судами попередніх інстанцій обставин: перебування боржника на стадії банкрутства - розпорядження майном, заявлення розпорядником майна на підставі статті 20 Закону про банкрутство вимог в порядку статей 387, 392 ЦК України - про витребування у третіх осіб та повернення боржнику майна, що вибуло за правочинами на користь третіх осіб, а також відсутності обставин припинення на стадії розпорядження майном повноважень керівника боржника (його органу управління), дійшов висновків: - про ненаділення за законом розпорядника майна повноваженнями заявляти вимоги віндикаційного характеру через існування на стадії розпорядження майном органів управління боржником, до повноваження яких віднесено здійснення оперативно-господарської діяльності боржника, частиною якої є звернення до суду з вимогами про повернення боржнику його майна (майнових прав); - про ненаділення розпорядника майна повноваженнями вживати заходи з визнання права власності на майно боржника за наявності таких повноважень в органу управління боржником на стадії розпорядження майном; - про ненадання розпоряднику майна на підставі статті 20 Закону про банкрутство повноважень на звернення до суду в інтересах боржника з вимогами про повернення майна на користь боржника, - лише з вимогами про визнання недійсними правочинів боржника із спеціальних підстав, визначених цією статтею; - про надання законом права заявляти вимогу про повернення майна та про визнання за ним права власності на спірне майно згідно статей 387, 392 ЦК України тільки власнику майна, від імені якого щодо юридичної особи належним суб`єктом звернення є її орган управління, визначений установчими документами. 18. У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, зокрема, що заява з вимогами про витребування від третіх осіб як добросовісних набувачів та про повернення Боржнику спірного нерухомого майна на підставі статті 388 Цивільного кодексу України подана ліквідатором Боржника у межах справи про банкрутство у процедурі ліквідації. 19. Таким чином, суди у цій справі та у справі № 922/1134/17 виходили з фактичних обставин, встановлених у кожній справі окремо на підставі доказів, наданих учасниками справ на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким була надана оцінка згідно з вимогами процесуального закону, тобто судами досліджувалися конкретні обставини справ, які розглядались, хоча із подібними предметами та правовими підставами вимог, однак заявленими у різних процедурах банкрутства: розпорядження майном (справа № 922/1134/17) та ліквідації (у цій справі); та за вимогами різних суб`єктів звернення із вимогами про витребування майна боржника від третіх осіб - розпорядника майна (справа № 922/1134/17) та ліквідатора (у цій справі). 20. Щодо посилання скаржників на висновки у справі № 522/1029/18, то Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.12.2019 у цій справі за результатами перегляду судових рішень, ухвалених за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробуд ЛТД", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання договорів купівлі-продажу нерухомого майна недійсними, визнання права власності на квартири, витребування їх із чужого незаконного володіння, зобов`язання не чинити перешкод у здійсненні права власності, виселення та вселення, за встановлених судами попередніх інстанцій обставин, зокрема: -укладення позивачем договорів купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна, що будується, - квартири (тобто новостворені об`єкти нерухомості), - перебування позивача у зобов`язальних правовідносинах із одним із відповідачів (ТОВ "Добробуд ЛТД") за договором купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно від 25.03.2010 (на підставі якого позивач заявив право вимоги), розірвання цього договору на підставі статті 651 Цивільного кодексу України (за згодою сторін); - недоведення позивачем дотримання встановленого законом (зі здійсненням державної реєстрації) порядку набуття ним як первісним власником права власності на новозбудований об`єкт як на нерухомість - спірні квартири, а також недоведення права власності на майнові права на ці квартири (через відмінності в ідентифікуючих ознаках між об`єктами, що були предметом укладених позивачем угод, та об`єктами, щодо яких позивач заявив про захист прав у спорі); дійшов висновків: - про відсутність у позивача підстав для звернення із вимогами про визнання права власності на предмет спору відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України ; - відсутність у позивача прав, пов`язаних з правом власності, зокрема звертатись за їх захистом: про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (негаторний позов- це позов про захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння) та про витребування майна із чужого незаконного володіння (оскільки віндикація - це позов неволодіючого власника про витребування майна від володіючого не власника), одночасне пред`явлення яких в одному позові не є можливим через їх взаємовиключений характер; - застосування для захисту порушених за договором прав відповідних норм інституту зобов`язального права. 21. У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, зокрема, що об`єктом спору є завершене будівництвом, з оформленням за Позивачем права власності, спірне нерухоме майно (частини проданої як ЦМК Нерухомості), без заперечення при цьому відповідачами (скаржниками) прав власності або порядку його набуття Позивачем до вибуття спірного майна у процедурі ліквідації Боржника за результатами проведення 27.05.2016 аукціону, укладення в цей же день договору з подальшим поділом спірного майна на частини та відчуженням їх на користь відповідачів (зокрема скаржників); а також встановили обставини оформлення права власності за відповідачами (зокрема скаржниками) на утворені в результаті поділу Нерухомості частини, як на самостійні об`єкти нерухомого майна, у тому числі з наданням окремим частинам самостійних адрес, відмінних від первинної адреси Нерухомості. Крім цього суди встановили, що підставою для вимог ліквідатора Боржника до відповідачів як добросовісних набувачів частин спірного майна на підставі статті 388 Цивільного кодексу України стали обставини визнання недійсними (ухвалами суду у цій справі від 06.03.2017 та від 08.11.2017) аукціону з продажу майна Боржника та укладеного за результатами його проведення договору купівлі-продажу від 27.05.2016 та обставини вибуття спірного майна не з волі Боржника - через встановлені судом (в ухвалі від 12.04.2017 про усунення ліквідатора Боржника - арбітражного керуючого Салатюка Д.В. від виконання повноважень у цій справі) обставини здійснення цим ліквідатором від імені Боржника права власності, зокрема розпорядження майном, не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених Законом про банкрутство. 22. Таким чином, суди у цій справі та у справі № 522/1029/18 виходили з фактичних обставин, встановлених у кожній справі окремо на підставі доказів, наданих учасниками справ на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким була надана оцінка згідно з вимогами процесуального закону, тобто судами досліджувалися конкретні обставини справ, але при цьому були відмінні предмети та підстави заявлених вимог. 23. Водночас, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Суд звертається до правової позиції, викладеної в пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19). 24. Між тим, як вбачається за матеріалів справи, встановлені судами фактичні обставини у справі № 922/1134/17 істотно відрізняються від обставин, встановлених судами у цій справі, з огляду на заявлення вимог у цих справах хоча і з подібними предметами та правовими підставами для вимог, однак у різних процедурах банкрутства, в залежності від застосування кожної із яких є неоднаковим матеріально-правове регулювання спірних правовідносин в частині обсягу прав суб`єктів звернення із вимогами про витребування майна боржника від третіх осіб - розпорядника майна (справа № 922/1134/17) та ліквідатора (у цій справі) з огляду на таке. Повноваження арбітражних керуючих (розпорядника майна та ліквідатора), в залежності в стадії (процедури) провадження у справі про банкрутство, та в залежності від того, чи мав місце факт припинення органів управління боржника в процедурі розпорядження майна, є істотно відмінними в силу прямої дії норм закону (що визначають повноваження кожного із арбітражних керуючих у відповідній процедурі банкрутства - статті 22 та 41 Закону про банкрутство). До того ж, на матеріально-правове регулювання правовідносин в частині обсягу прав суб`єктів звернення із вимогами про витребування майна боржника від третіх осіб впливають наслідки, що настають з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та введення стосовно нього процедури ліквідації, що полягають, зокрема у припиненні повноважень органів управління банкрута щодо управління банкрутом та, розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, з переходом цих прав до ліквідатора з дня його призначення у справі про банкрутство, звільнення з роботи керівника банкрута у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припинення повноважень власника (власників) майна банкрута (частина друга статті 38 Закону про банкрутство). 25. Фактичні обставини у справі № 522/1029/18 також істотно відрізняються від обставин, встановлених судами у цій справі, з огляду на: - відмінність предметів спору - завершені будівництвом та оформлені як об`єкти нерухомого майна у складі ЦМК, право власності Боржника на які до вибуття майна на користь відповідачів не було предметом спору (у цій справі), та завершені будівництвом новостворені квартири та майнові права на них, набуття позивачем первісного права власності на які оспорюється (у справі № 522/1029/18); - відмінність у зв`язку із цим заявлених способів захисту прав у спірних правовідносинах: стаття 388 Цивільного кодексу України (у цій справі) та статті 387 та 392 цього кодексу (у справі № 522/1029/18); - відмінність шляхів зміни правового режиму об`єктів спірного майна: зміна спірного нерухомого майна як єдиного об`єкта нерухомості в результаті його поділу на частини з подальшим оформленням на них права власності як на окремі об`єкти нерухомості за різними суб`єктами - відповідачами (у цій справі); та зміна правового режиму майнових прав на квартири - на квартири як на об`єкти нерухомості в результаті їх добудови та передачі в експлуатацію у складі єдиного житлового комплексу (у справі № 522/1029/18). 26. Таким чином у контексті наведеного відсутні підстави для висновку про те, що правовідносини у справі, що розглядається, та у справах, на які посилаються скаржники на обґрунтування підстав касаційного оскарження прийнятих у справі судових рішень, є подібними. 27. Аргументи скаржників про допущення судами порушень під час дослідження зібраних у справі доказів, викладені у пункті 15 цієї ухвали, залишаються без розгляду, оскільки з урахуванням вимог пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України Суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України. 28. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанцій закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. При цьому, зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності. 29. З огляду на викладене Суд доходить висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження за касаційними скаргами фізичних осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Агро" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 та ухвалу Господарського суду Київської області від 26.06.2019 у цій справі. Керуючись статтями 233, 234, 235 пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України, Суд УХВАЛИВ : Закрити касаційне провадження за касаційними скаргами фізичних осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Агро" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 та ухвалу Господарського суду Київської області від 26.06.2019 у справі № Б8/142-12. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О.В. Васьковський Судді В.В. Білоус С.В. Жуков