Справа № Б-24/216-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022, тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41 _______________________________________________________________________ УХВАЛА "31" серпня 2020 р. Справа № Б-24/216-09 Господарський суд Харківської області у складі: судді Калініченко Н.В. розглянувши позовну заяву Харківського обласного комунального сільськогосподарського підприємства "Декоративне садівництво" в особі ліквідатора Мухітдінова Р.Д. (вх. № 2649/20 від 18 серпня 2020 року) в межах провадження у справі про банкрутство № Б-24/216-09 за заявою Адміністрації Індустріального району Харківської міської ради, м. Харків до Харківського обласного комунального сільськогосподарського підприємства "Декоративне садівництво", м. Харків про визнання банкрутом,- ВСТАНОВИВ: 20 липня 2020 року, ухвалою Дзержинського районного суду, справу № 642/5223/19 передано на розгляд до Господарського суду Харківської області, у провадженні якого перебуває справа за заявою Виконкому Орджонікідзевської районної ради до ХОДСП «Декоративне садівництво» про визнання банкрутом (№ Б-24/216-09) для розгляду спору по суті. Підставою для постановлення даної ухвали стало те, що з моменту порушення провадження у справі про банкрутство відповідач перебуває в особливому правовому режимі, тобто внаслідок змін у правовому статусі відповідача справа належить до виключної підсудності іншого суду - господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство. 18 серпня 2020 року справа № 642/5223/19 надійшла до господарського суду Харківської області. 26 серпня 2020 року розпорядженням керівника господарського суду Харківської області через закінчення повноважень судді Савченко А.А., у доповіді якої перебувала банкрутна справа № Б-24/216-09, призначено повторний автоматизований розподіл справи. 26 серпня 2020 року протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, визначено суддю-доповідача Калініченко Н.В. Розглянувши позовну заяву (вх. № 2649/20), беручи до уваги принципи господарського судочинства, які закладені в основу діяльності органу правосуддя, господарський суд Харківської області зазначає наступне. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист. Частиною 1 статті 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист та звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. За змістом статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Судом встановлено, що ліквідатором у позовній заяві (вх. № 2649/20 від 18 серпня 2020 року) заявлено наступний предмет позовних вимог - визнання незаконними та скасування пунктів (номери пунктів в редакції позовної заяви) рішень Харківської міської ради від 04 липня 2007 року, 03 жовтня 2007 року та 21 листопада 2007 року, а також визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки від 22 та 27 грудня 2007 року, 28 грудня 2007 року, 15 квітня 2008 року, тобто дані позовні вимоги (предмет позову) не є майновими та за своїм змістом направлені на відновлення становища, яке існувало до порушення провадження у справі про банкрутство ХОКСП "Декоративне садівництво". Суд, з огляду на правову природу спірних правовідносин, предмет та підстави позову, вважає, що даний позов повинен бути розглянутий в межах окремого позовного провадження, позаяк немайновий позов, спрямований на відновлення права, яке існувало раніше та який не може бути розглянуто у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом. Свої висновки суд обґрунтовує наступним. Так, відповідно до статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі по тексту - кодекс) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Установити, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу (пункт 4 Прикінцевих та Перехідних положень). Частиною 2 статті 7 Кодексу передбачено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. Для порівняння, раніше чинний Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у частині 4 статті 10 встановлював, що «суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України». Текстуальний аналіз зазначених правових норм призводить до висновку про сталість законодавчого регулювання в частині переліку спорів, у яких однією зі сторін є боржник. Про мету «концентрації» неодноразово зазначав Верховний Суд, який, зокрема, ще у 2018 році у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 564/1770/13-ц сформував таку правову позицію: «визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарського суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може, за умови своєчасного звернення, реалізувати свої права і отримати задоволення своїх вимог». Пунктом 8 частини 1 статті 20 ГПК України справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України. В контексті вищевказаних норм вимога, яка пред`являється до боржника під час провадження у справі про його банкрутство, має бути майновою або стосовно недійсності укладеного правочину боржником у цій справі про банкрутство. Отже, з аналізу норм Кодексу України з процедур банкрутства, зокрема частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, не вбачається можливим розгляд у межах справи про банкрутство усіх без виключення спорів за участю боржника чи вимог за заявами боржника до третіх осіб та не передбачено можливості звернення боржника (ліквідатора) в межах провадження у справі про його банкрутство з вимогами про відновлення становища, яке існувало до порушення справи про банкрутство. Законодавцем у зазначені вище нормі закладено правове підґрунтя за яким всі конкретні спори, після слів «всі майнові спори, стороною в яких є боржник» (а саме: «спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника») підлягають розгляду та вирішенню господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, винятково за умови, що вони мають майновий характер або принаймні можуть прямо тягнути за собою майно. Додатково слід зазначити, що на думку суду, якщо керуватися підходом про те, що норми статті 7 Кодексу превалюють над нормами як ГПК України, так і інших процесуальних кодексів, то це зумовлює ситуацію, за котрої місцевий господарський суд, який розглядає справу про банкрутство, не вправі розглядати позовні вимоги, які не охоплюються метою відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом в частині задоволення вимог кредиторів, оскільки немайнові вимоги є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин. Позовні вимоги, як було зазначено вище, сформовані Мухітдіновим Р.Д. мають в своєму змісті предмет позовних вимог, пов`язаний виключно із відновленню порушеного права (визнати незаконним і скасувати рішення, визнання недійсними державні акти), та відповідно розгляд даних позовних вимог штучно розширить перелік тих справ, які можуть бути розглянути в межах справи про банкрутство. В даному разі, положення статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства слід тлумачити у системному зв`язку із статтею 20 Господарського процесуального кодексу України на немайнові спори, результати розгляду яких не впливають на обсяг ліквідаційної маси боржника, не поширюється дія частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, і їх належить розглядати за правилам господарського судочинства. При цьому широке тлумачення вказаної норми суперечить Господарському процесуальному кодексу України та Конституції України. З огляду на зазначене, враховуючи мету правового регулювання відносин банкрутство, «концентрація» має сенс лише тоді, коли стосується майнових спорів. Показовою в цьому відношенні є і правова позиція, висловлена у постанові Верховного Суду у складі Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 752/4361/15. У цій постанові Верховний Суд зауважив про те, що на вимоги, які не підлягають вартісній оцінці та є немайновими, тобто результати їх розгляду не вплинуть на обсяг ліквідаційної маси цього товариства, не поширюються положення статті 7 Кодексу України з процедури банкрутства. Метою об`єднання в одне провадження процедури банкрутства боржника та майнових вимог до нього є забезпечення майнових прав конкурсних кредиторів, правильність розгляду окремих майнових вимог. Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 907/574/16, в якій, окрім іншого, суд дійшов висновку про те, що немайнові вимоги про відновлення становища, яке існувало до порушення провадження, повинні розглядатися в окремому позовному провадженні. З огляду на викладене, оскільки позовні вимоги заявлені у позовній заяві за вх. № 2649/20 від 18 серпня 2020 року не є майновим, а за своїм змістом фактично направлені на відновлення становища, яке існувало до порушення провадження у справі про банкрутство Харківського обласного комунального сільськогосподарського підприємства "Декоративне садівництво", у суду відсутні підстави для розгляду даного спору у межах справи № Б-24/216-09 про банкрутство Харківського обласного комунального сільськогосподарського підприємства "Декоративне садівництво". В даній справі про банкрутство, ліквідатор ХОКСП "Декоративне садівництво" арбітражний керуючий Мухітдінов Р.Д. подавав позовну заяву в якій просив суд: визнати незаконним та скасувати рішення Харківської міської ради, визнати недійсними державні акти, перелік яких зазначено в заяві; визнати недійсними договори оренди, витребувати з незаконного володіння земельні ділянки у осіб, зазначених у заяві; скасувати з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказані у заяві записи. 20 травня 2019 року, ухвалою господарського суду Харківської області, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду та постановою Верховного суду, повернуто ліквідатору ХОКСП "Декоративне садівництво" арбітражному керуючому Мухітдінову Р.Д. заяву та додані до неї документами. І на чому наголошував Верховний суд, залишаючи без змін ухвалу господарського суду Харківської області від 20 травня 2019 року, що немайновий позов повинен бути поданий до господарського суду Харківської області, але в межах окремого позовного провадження. Натомість, ліквідатор, будучи обізнаним із правовою позицією касаційного суду, скерував не окрему позовну заяву до господарського суду, а позовну заяву до районного суду, який в подальшому передав її до банкрутної справи. Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 174 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу). Виходячи з того, що навантаженням банкрутного провадження не охоплюються позовні вимоги, яки викладені у позовній заяві вх. № 2649/20 від 18 серпня 2020 року із банкрутною справою, є підстави для застосування пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України. Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне повернути заяву ліквідатора і додані до неї документи на підставі пункту 2 частини 5 статті 174 ГПК України. Суд звертає увагу ліквідатора, що останній може, усунувши недоліки, які послугували підставою для постановлення даної ухвали, звернутись в порядку окремого позовного провадження (тобто з окремим позовом) до господарського суду Харківської області з метою відновлення прав, які на його думку є порушеними. Керуючись статтями 2, 7, 8 Кодексу України з процедур банкрутства, пунктом 2 частини 5 статті 174, статтями 232-235 ГПК України, господарський суд Харківської області - УХВАЛИВ: Повернути ліквідатору ХОКСП "Декоративне садівництво" арбітражному керуючому Мухітдінову Р.Д. позовну заяву (вх. № 2649/20 від 18 серпня 2020 року). Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду в порядку статей 255-257 ГПК України та з урахуванням підпункту 17.5 Перехідних положень Кодексу. Ухвалу підписано 31 серпня 2020 року. Суддя Калініченко Н.В. справа № Б - 24/216-09