Справа № 910/3930/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected] УХВАЛА про залишення апеляційної скарги без руху "16" вересня 2020 р. Справа№ 910/3930/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Грека Б.М. суддів: Остапенка О.М. Отрюха Б.В. перевіривши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Діпробудмашина» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2020 у справі №910/3930/20 за заявою Приватного акціонерного товариства «Діпробудмашина» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Манінг» про відкриття провадження у справі про банкрутство ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2020 (суддя Мандичев Д.В.) визнано кредитором у справі № 910/3930/20 по відношенню до боржника, в тому числі: - Приватне акціонерне товариство «Науково-виробнича компанія «Гірничі машини» з грошовими вимогами на суму 3 012 992,11грн., з яких 4 204,00 грн. - вимоги першої черги, 3 008 788,11 грн. - вимоги четвертої черги; - Товариство з обмеженою відповідальністю «Корум Сорс» з грошовими вимогами на суму 48 068 679,55 грн., з яких 4 204,00грн. - вимоги першої черги, 48 064 475,55грн. - вимоги четвертої черги. Відмовлено Приватному акціонерному товариству «Діпробудмашина» у визнанні кредитором на суму 1 353 980,04 грн. Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, Приватне акціонерне товариство «Діпробудмашина» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати частково ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2020 та ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким: 1). Визнати кредитором у справі №910/3930/20 по відношенню до Боржника Приватне акціонерне товариство «Діпробудмашина» з грошовими вимогами на суму 15 490 888, 65 грн., з яких 67 731, 00 грн. - вимоги першої черги, 2 398 046, 87 грн. - вимоги четвертої черги, 13 025 110, 78 грн. - вимоги шостої черги. 2). Відмовити Приватному акціонерному товариству «Науково-виробнича компанія «Гірничі машини» у визнанні кредитором Боржника на суму 3 012 992,11грн. 3). Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Корум Сорс» у визнанні кредитором Боржника на суму 48 068 679,55 грн. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2020, зазначену справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Грек Б.М., судді: Остапенко О.М., Отрюх Б.В. За результатами перевірки матеріалів апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд зазначає наступне. Як свідчать матеріали апеляційної скарги, 06.08.2020 заявником її було подано через відділення поштового зв`язку на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2020 (повний текст складено 23.07.2020). Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її проголошення). Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або у розгляді справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Разом з тим, за положенням частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду, та десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу ( частина 3 статті 256 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до частини 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. Тобто, зі змісту частини 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк без відповідного клопотання заявника, навіть за наявності поважних причин такого пропуску, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню. Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з частиною 4 цієї статті одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. З системного аналізу наведених приписів статей 119 та 256 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи протягом розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається зазначати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності). У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України» зазначено: «право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані». В поданій Приватним акціонерним товариством «Діпробудмашина» апеляційній скарзі відсутнє клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 15.07.2020. Крім того, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору. Як вбачається з переліку додатків до апеляційної скарги, до неї додані докази сплати судового збору (пункт 1 Додатків). В матеріалах апеляційної скарги міститься платіжне доручення №243 від 06.08.2020 про сплату судового збору в сумі 2 102 грн., втім, судовий збір сплачено не у встановленому законом розмірі, виходячи з наступного. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України», від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України» зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 зазначено, що «право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом. Відповідно, суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції. Разом з тим, сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету. (така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України у справі №911/1106/16 від 31.05.2017, Постанові Верховного Суду у справі №6/6 від 27.02.2018). Таким чином, ураховуючи наведені норми та практику Європейського суду з прав людини щодо тлумачення і застосування положень пункту 1 статті 6 Конвенції, колегія суддів зазначає, що сплата судового збору за подання апеляційної скарги передбачена положеннями Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про судовий збір» і не може вважатися обмеженням доступу до суду, що узгоджується із рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» (правова позиція Верховного Суду України у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена у постанові від 13.05.2020 по справі №904/2104/19). Згідно зі статтею 3 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційних та касаційних скарг на судові рішення. Розміри ставок судового збору встановлено статтею 4 Закону України "Про судовий збір". Відповідно до частини 1 цієї статті, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом; заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство; заяви про розірвання мирової угоди, укладеної у справі про банкрутство, або визнання її недійсною, ставка судового збору становить 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 10 пункту 2 частини 2 цієї статті). Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», розмір прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць встановлюється з 1 січня 2020 року в розмірі - 2027 гривень. За подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство, ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (підпункт 4 пункту 2 частини 2 статті 4 України "Про судовий збір"). Скаржник не є особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону. Отже, подана заявником апеляційна скарга не відповідає вимогами статті 258 Господарського процесуального кодексу України, яка встановлює вимоги до форми і змісту апеляційної скарги. Згідно з частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу. Відповідно до приписів частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Згідно частиною 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. За таких обставин, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, на підставі статей 174, 260 Господарського процесуального кодексу України, з метою надання стороні можливості виправити вищенаведені недоліки шляхом подання в строк, визначений цією ухвалою, обґрунтованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, протягом строку, визначеного процесуальним Законом. Водночас колегія суддів зауважує заявникові на тому, що відповідно до приписів частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою Враховуючи викладене, керуючись статтями 174, 258, частиною .2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - УХВАЛИВ: 1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Діпробудмашина» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2020 по справі №910/3930/20 залишити без руху. 2. Протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали скаржник має право усунути недоліки, а саме подати до Північного апеляційного господарського суду обґрунтовану заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та докази сплати судового збору у встановленому розмірі. 3. Роз`яснити скаржнику, що в разі невиконання зазначеної ухвали суду в строк, визначений пунктом 2 її резолютивної частини, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту. 4. Ухвала апеляційного господарського суду набирає законної сили з моменту її прийняття. Головуючий суддя Б.М. Грек Судді О.М. Остапенко Б.В. Отрюх