Справа № 757/674/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 757/674/16-ц Головуючий у суді І інстанції Писанець В.А. Провадження № 22-ц/824/64/2021 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 січня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Ігнатченко Н.В., суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О., за участю секретаря судового засідання - Войтенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 3 серпня 2020 року у справі щодо відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі за позовом Національного банку України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в: У провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом Національного банку України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 13 травня 2014 року № 12/09/5. Згідно із висновком, складеним 2 червня 2020 року комісією Печерського районного суду м. Києва за результатами проведеного службового розслідування, встановити місцезнаходження матеріалів цивільної справи № 757/674/16-ц за позовом Національного банку України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості не вдалося можливим. За ініціативою суду виникла необхідність у вирішенні питання щодо відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 757/674/16-ц та відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 2 червня 2020 року копії матеріалів вказаної справи передано для розгляду судді Писанцю В.А. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 3 червня 2020 року відкрито провадження щодо відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 757/674/16-ц та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. В подальшому, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 3 серпня 2020 року провадження по розгляду питання щодо відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 757/674/16-ц закрито на підставі частини дев`ятої статті 10, пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України. Постановляючи ухвалу про закриття провадження, суд першої інстанції виходив з того, що 3 серпня 2020 року апаратом суду було встановлено місце знаходження матеріалів цивільної справи № 757/674/16-ц та передано головуючому судді для розгляду, а тому відсутній предмет судового розгляду. Не погоджуючись з указаним судовим рішенням, відповідач через представника - адвоката Шевчука О.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати з мотивів порушення судом норм процесуального права та неправильного та неправильного застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що з метою забезпечення рівності і змагальності сторін, повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, а також для захисту здоров`я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням рекомендацій Печерського районного суду м. Києва щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, представник відповідача Музичук Ю.А. просила суд відкласти розгляд справи на іншу дату, подавши відповідне клопотання, однак суд першої інстанції це клопотання проігнорував, протиправно розглянувши справу без її участі. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача за довіреністю - Перетятько С.М. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Як на підставу своїх заперечень зазначив, що за змістом положень статей 279, 493 ЦПК України, а також ухвали суду від 3 червня 2020 року про відкриття провадження в суду першої інстанції не було необхідності здійснювати розгляд справи щодо відновлення втраченого судового провадження за обов`язкової участі учасників справи, при тому, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання 3 серпня 2020 року, оскільки були присутні в попередньому засіданні, що проводилося 27 липня 2020 року. Суд закрив провадження по розгляду питання щодо відновлення втраченого судового провадження у зв`язку із встановленням місця знаходження матеріалів справи, які вважалися втраченими. Національний банк України вважає, що підстав для задоволення клопотання представника ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи не було, адже самі матеріали справи № 757/674/16-ц були повернуті судді, який здійснював розгляд справи, і по суті необхідність подальшого розгляду ініційованого судом питання відпала. Окрім того, в судових засіданнях 17 та 27 липня 2020 року, в яких розглядалося питання щодо відновлення втраченого судового провадження, представник відповідача ОСОБА_2 не заявляла жодних клопотань, не надавала пояснень та не долучала процесуальних документів до справи, а тому посилання апеляційної скарги на порушення судом принципів змагальності сторін та позбавлення права сторони на надання доказів і пояснень по справі є безпідставними. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача Перетятько С.М. заперечив проти вимог апеляційної скарги з підстав, які викладені у відзиві. Представник відповідача ОСОБА_2 надіслала на електронну адресу апеляційного суду клопотання, підписане електронним цифровим підписом, в якому просила відкласти розгляд справи на іншу дату у зв`язку із раптовим погіршенням самопочуття. За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (Рішення від 2 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України», заява № 16652/04). Відповідно до вимог частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Разом з тим частина друга вказаної статті передбачає, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Тобто, процесуальним законом суду апеляційної інстанції надано право розгляду справи за відсутності сторін, які належним чином повідомлені про розгляд справи, незалежно від причин їх неявки. Виходячи з наведеного, колегія суддів у межах своїх повноважень дійшла висновку про визнання неявки представника відповідача в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи, та з огляду на те, що сторона відповідача належним чином повідомлена про судове засідання у справі, а до клопотання не надано будь-яких доказів на підтвердження поважності причин неявки в судове засідання, з урахуванням того, що інтереси відповідача в суді апеляційної інстанції представляє інший представник - адвокат Шевчук О.М. і повідомлення про припинення його повноважень відсутні, ухвалила проводити розгляд справи за відсутності цього учасника справи. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. За правилом частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Судом встановлено, що за ініціативою суду на підставі висновку службового розслідування від 2 червня 2020 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 3 червня 2020 року було відкрито провадження щодо вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 757/674/16-ц за позовом Національного банку України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостіта призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Про судове засіданні у справі, яке було відкладено судом на 3 серпня 2020 року, сторони були повідомлені належним чином, про що свідчить розписка представника позивача Перетятька С.М. та представника відповідача Музичук Ю.А., яка наявна в матеріалах справи. 31 липня 2020 року представник відповідача ОСОБА_2 подала до суду клопотання про відкладення судового засідання 3 серпня 2020 року на іншу дату, посилаючись на запровадження на території України карантинних заходів у зв`язку із запобіганням поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та вимушеним перебуванням на самоізоляції після відвідування судових засідань у даній справі 17 та 27 липня 2020 року в Печерському районному суді м. Києва, у якому були виявлені та підтверджені випадки захворювання співробітників суду на короновірус COVID-19. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 3 серпня 2020 року провадження по розгляду питання щодо відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 757/674/16-ц закрито у зв`язку із встановленням місця знаходження матеріалів вказаної справи. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Підстави для закриття провадження у справі є вичерпними та визначені у статті 255 ЦПК України. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. У частині четвертій статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19), прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Згідно із частиною дев`ятою статті 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Встановивши, що 3 серпня 2020 року апаратом Печерського районного суду м. Києва було встановлено місце знаходження матеріалів цивільної справи № 757/674/16-ц та передано головуючому судді для розгляду, суд першої інстанції дійшов висновку, що у даній справі щодо відновлення втраченого судового провадження відсутній предмет судового розгляду і зв`язку з цим ініційоване судом провадження підлягає закриттю. На спростування зазначених висновків в апеляційній скарзі аргументація відсутня, однак сторона відповідача вважає ухвалу суду про закриття провадження у справі незаконною через розгляд зазначеного вище питання за відсутності представника відповідача, яка подала клопотання про відкладення розгляду справи з поважних причин. Статтею 489 ЦПК України передбачено, що втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду. У відповідності до частини третьої статті 493 ЦПК України розгляд заяви про відновлення втраченого судового провадження здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом, протягом тридцяти днів з дня надходження заяви до суду. Згідно із вимогами статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема: у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; у разі якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. У справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» від 7 липня 1989 року ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Колегія суддів виходить із того, що якщо представники сторін, сторони чи інші учасники судового процесу не з`явилися до судового засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити питання (клопотання, заяву). Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення питання (клопотання, заяву) у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника справи до судового засідання, за умови його належного повідомлення про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення. Доводів щодо неналежного повідомлення відповідача чи його представників про судове засідання 3 серпня 2020 року апеляційна скарга не містить. При цьому колегія суддів враховує, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на всій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 4 травня 2020 року № 343 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією. Зокрема, дозволено з 22 травня 2020 року регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25 травня 2020 року перевезення пасажирів метрополітенами. Вказане свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав. Положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 ЦПК України передбачено, що одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи. Зазначене відповідає статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Представник відповідача брала участь у двох судових засіданнях під час вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 757/674/16-ц та мала можливість реалізувати надані їй законом процесуальні права щодо надання пояснень і подання відповідних доказів. Оскільки право відповідача на участь у розгляді справи через свого представника, подання доказів та надання особистих пояснень було реалізовано, вирішення питання про закриття провадження у справі за відсутності його представника не призвело до неправильного встановлення обставин справи та постановлення помилкової ухвали, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування правильного по суті судового рішення суду першої інстанції виключно за наведених обставин. Статтею 379 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели самедо постановлення помилкової ухвали. Крім цього, саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи у зв`язку із введенням у країні карантину, діяв в межах чинного законодавства, керувався процесуальними нормами щодо строків розгляду справи про відновлення втраченого судового провадження, а відповідач та/або його представник не були позбавлені можливості взяти участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщенням суду відповідно до статті 212 ЦПК України, проте не скористалися своїм правом, у клопотанні про відкладення розгляду справи не зазначили причин, які безпосередньо перешкоджають їм взяти участь у судовому засіданні (аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19). Більше того, вимушене перебування представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 з 28 липня 2020 року на самоізоляції після відвідування судових засідань у даній справі 17 та 27 липня 2020 року в Печерському районному суді м. Києва, у якому були виявлені та підтверджені випадки захворювання співробітників суду на короновірус COVID-19, не завадило їй з`явитися до того ж суду 31 липня 2020 року з метою подання клопотання про відкладення розгляду справи. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, ухвала суду першої інстанції про закриття провадження по розгляду питання щодо відновлення втраченого судового провадження у справі постановлена відповідно до вимог матеріального і процесуального законодавства та обґрунтованіпідстави для її скасування відсутні. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, то розподіл судових витрат відповідно до вимог статей 141, 382 ЦПК України не проводиться. Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 379, 381 - 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 3 серпня 2020 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України. Головуючий Н.В. Ігнатченко Судді: С.А. Голуб Д.О. Таргоній