Справа № 910/13706/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua УХВАЛА про залишення апеляційної скарги без руху "25" березня 2021 р. Справа№ 910/13706/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Гарник Л.Л. суддів: Пантелієнка В.О. Доманської М.Л. розглянувши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу господарського суду міста Києва від 25.01.2021 (повний текст складено 08.02.2021) у справі № 910/13706/19 (суддя Яковенко А.В.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміа Плюс" про банкрутство ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 у справі № 910/13706/19 - затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміа Плюс"; - ліквідовано банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю "Каміа Плюс"; - зобов`язано Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі ГУ ДПС у м. Києві зняти Товариство з обмеженою відповідальністю "Каміа Плюс" з податкового обліку; - зобов`язано Головне регіональне управління статистики у м. Києві виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "Каміа Плюс" з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України - зобов`язано Голосіївську районну в м. Києві державну адміністрацію відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців провести державну реєстрацію припинення Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміа Плюс" як юридичної особи; - дію мораторію припинено; - провадження у справі закрито; - вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або відхилені господарським судом, визнано погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнано такими, що не підлягають виконанню. 01.03.2021 Головне управління ДПС у м. Києві (далі - скаржник) поштовим відправленням звернулося через Господарський суд міста Києва до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вказану ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 у справі № 910/13706/19. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду даної справи визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Гарник Л.Л. - головуючого, Доманської М.Л., Пантелієнка В.О., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2021. Перевіривши матеріали апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не відповідає вимогам статті 258 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з огляду на таке. Відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на апеляційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту. Статтею 258 ГПК України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги, відповідно до частини третьої якої до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору та надсилання копії скарги іншій стороні у справі. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір». Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України „Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду судовий збір сплачується у розмірі 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб (пп. 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір" № 3674-VI). Зазначене положення стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом №3674-VI справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 915/955/15 та в подальшому знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24.07.2020 у справі №911/4241/15). Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України" та Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2021 рік" з 1 січня 2021 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2 270 грн. Відтак, звертаючись до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вищевказану ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 у справі № 910/13706/19, скаржнику належало сплатити судовий збір в розмірі 2270 грн. Як убачається з матеріалів апеляційної скарги, апелянтом, в порушення ст. 258 ГПК України, не подано доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі, як і не зазначено про такі документи в додатках до скарги. До матеріалів апеляційної скарги скаржником не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі з посиланням на тяжкий фінансовий стан через відсутність бюджетних асигнувань в достатній кількості. Частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Редакція зазначеної статті передбачає право суду з урахуванням майнового стану сторони відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, лише за наявності викладених вище умов, а не тільки виходячи з майнового стану сторони. Водночас, особа, яка заявляє клопотання про відстрочення, звільнення від сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. Звільнення (відстрочення) від сплати судового збору є дискреційним правом суду, однак, такі повноваження суду не є необмеженими; відповідне клопотання сторони розглядається виходячи із визначених нею обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент звернення до суду, зокрема, із касаційною скаргою, та підтвердження цих обставин належними та достатніми доказами. Суд зазначає, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду… Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі"). Оцінивши доводи скаржника, наведені в обґрунтування наявності підстав для відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, Суд не знаходить підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору, оскільки в порушення вимог статей 74, 76, 79 ГПК України інспекцією не надано доказів на підтвердження того, що матеріальне становище боржника покращиться протягом строку розгляду апеляційної скарги та скаржник буде спроможний сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі до прийняття судом апеляційної інстанції рішення за результатами розгляду апеляційної скарги по суті. Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням та відсутність у нього коштів для сплати судового збору не можуть вважатися безумовною підставою для відстрочення такої сплати при зверненні до суду касаційної інстанції. Враховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд відхиляє клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору. Згідно із ст. 259 ГПК України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення. Отже, надіслання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами іншим учасникам справи листом з описом вкладення є обов`язком заявника апеляційної скарги. Згідно положень статей 73, 76, 77 ГПК України належним та допустимим доказом надсилання іншому учаснику справи копії апеляційної скарги з додатками може вважатися розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв`язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) з надіслання адресату листа з описом вкладення, поданий в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Згідно ч. 1 ст. 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. У справах про банкрутство склад учасників справи визначається Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (ч. 5 ст. 41 ГПК України). За приписами ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут); учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір. Апелянтом, в порушення ст. 258 ГПК України, не подано доказів надіслання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами іншим учасникам справи, як і не зазначено про такі документи в додатках до скарги. Частиною 2 статті 260 ГПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу. У свою чергу, частина 1 ст. 174 ГПК України містить положення, відповідно до якого суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч. 2 ст. 174 ГПК України). Окрім того, згідно ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (ч. 4 ст. 116 ГПК України). Оскаржувана ухвала містить відомості про дату складання повного тексту - 08.02.2021, відтак останнім днем подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 25.01.2021 є 18.02.2021. Скаржник звернувся з апеляційною скаргою на вищевказану ухвалу місцевого господарського суду 01.03.2020, що вбачається з відомостей зазначених на конверті, тобто з пропуском десятиденного процесуального строку на її апеляційне оскарження. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. В силу п. 4 ч. 4 ст. 258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Відповідний доказ, що підтверджує дату отримання копії оскаржуваного судового рішення першої інстанції повинен подаватись до суду в оригіналі або в належним чином засвідченій копії і у випадку подання копії такого доказу, така копія має бути засвідчена належним чином, зокрема, відповідати п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів". Апелянтом, в порушення ст. 258 ГПК України, не подано доказів отримання оскаржуваної ухвали, на якій міститься вхідний штамп з датою її отримання, поштовий конверт, яким було направлено відповідну копію, з роздруківкою з офіційного сайту ПАТ „Укрпошта" у розділі відстеження поштових відправлень тощо. Більш того, як було зазначено вище, скаржник звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу місцевого господарського суду поза межами строку на апеляційне оскарження, однак ані в прохальній частині скарги, ані окремо від неї останній не порушував питання щодо відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги на зазначену ухвалу суду першої інстанції. Судова колегія зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними. Таким чином, у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для відновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги з власної ініціативи. Згідно з ч. 3 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. З урахуванням наведеного апеляційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини 1 ст. 174 ГПК України. Відтак, суд зазначає, що на виконання вимог цієї ухвали Головному управлінню ДПС у м. Києві пропонується надати докази сплати судового збору у встановленому законом порядку, докази на підтвердження відправлення копії цієї скарги і доданих до неї документів з описом вкладення учасникам справи, а також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 25.01.2021 та докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваної ухвали суду першої інстанції. Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 234, 255, 256, 258, 259, 260 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд - УХВАЛИВ: 1. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу господарського суду міста Києва від 25.01.2021 у справі № 910/13706/19 залишити без руху. 2. Надати Головному управлінню ДПС у м. Києві строк для усунення недоліків апеляційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. 3. Попередити скаржника про передбачені ч. 4 ст. 174 та ч. 4 ст. 260 ГПК України наслідки невиконання вимог зазначеної ухвали суду у встановлений строк. 4. Копію ухвали надіслати учасникам провадження у справі. Головуючий суддя Л.Л. Гарник Судді В.О. Пантелієнко М.Л. Доманська