Справа № 5011-15/10488-2012

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected] ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "16" червня 2021 р. Справа№ 5011-15/10488-2012 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Отрюха Б.В. суддів: Гарник Л.Л. Остапенка О.М. Секретар судового засідання: Кочурова Т.О. За участю представників: відповідно до протоколу судового засідання від 16.06.2021. Розглянувши апеляційну скаргу ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" арбітражного керуючого Солдаткіна С.В. на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2020р. (повний текст складено 16.03.2021р.) За позовом ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" арбітражного керуючого Солдаткіна С.В. до товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦІНВЕС 2" за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Приватного підприємства "Легіон - 2004" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрополіс Реаліті Груп" 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Олеван Плюс" про витребування майна у добросовісного набувача та визнання права власності на майно в межах справи № 5011-15/10488-2012 За заявою публічного акціонерного товариства "Неос Банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" (ідентифікаційний код 19124621) про банкрутство ВСТАНОВИВ: 07.11.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбізнесвіза» (Боржник, Банкрут), в особі ліквідатора Солдаткіна Сергія Вячеславовича звернулося до Господарського суду м. Києва із заявою про витребування майна у добросовісного набувача та визнання права власності на майно, в якій просило суд: Витребувати у ТОВ «ДЦІНВЕС 2» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбізнесвіза» групу приміщень №1 (в літ. А) загальною площею 280,3 кв. м та групу приміщень №2 (в літ. А) загальною площею 132,2 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила, буд. 53. Визнати за ТОВ «Укрбізнесвіза» право власності на групу приміщень №1 (в літ. А) загальною площею 280,3 кв. м та групу приміщень №2 (в літ. А) загальною площею 132,2 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила, буд. 53. 15.01.2018 ухвалою Господарського суду міста Києва у справі №5011-15/10488-2012 задоволено заяву ліквідатора ТОВ «Укрбізнесвіза» арбітражного керуючого Солдаткіна С.В. про витребування майна у добросовісного набувача та визнання права власності на майно в межах справи №5011-15/10488-2012; cкасовано заходи забезпечення позову застосовані ухвалою господарського суду міста Києва від 08.11.18; витребувано у ТОВ «ДЦІНВЕС 2» на користь ТОВ «Укрбізнесвіза» групу приміщень №1 (в літ. А) загальною площею 280,3 кв. м. та групу приміщень №2 (в літ. А) загальною площею 132,2 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила, буд. 53; визнано за ТОВ «УКРБІЗНЕСВІЗА» право власності на групу приміщень №1 (в літ. А) загальною площею 280,3 кв. м. та групу приміщень №2 (в літ. А) загальною площею 132,2 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила, буд. 53. 05.03.2019 постановою Північного апеляційного господарського суду у справі № 5011-15/10488-2012 ухвалу господарського суду міста Києва від 15.01.2019 у справі № 5011-15/10488-2012 залишено без змін. 22.05.2019 Постановою Верховного Суду у справі № 5011-15/10488-2012 касаційну скаргу ТОВ «ДЦІНВЕС 2» задоволено частково. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.01.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 у справі № 5011-15/10488-2012 скасовано. Справу № 5011-15/10488-2012 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. 27.06.2019 Ухвалою Господарського суду міста Києва прийнято позовну заяву ліквідатора ТОВ «Укрбізнесвіза» арбітражного керуючого Солдаткіна С.В. до ТОВ «ДЦІНВЕС 2» про витребування майна у добросовісного набувача та визнання права власності на майно в межах справи № 5011-15/10488-2012 за заявою публічного акціонерного товариства «Неос Банк» про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбізнесвіза»; вирішено розгляд справи №5011-15/10488-2012 здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 29.07.2019. До Господарського суду м. Києва 23.07.2019 від ТОВ «Укрбізнесвіза» надійшли пояснення на висновки, викладені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду у справі №5011-15/10488-2012 від 22.05.2019. 26.07.2019 до Господарського суду міста Києва від ТОВ «ДЦІНВЕС 2» надійшов відзив на позовну заяву. 15.08.2019 до Господарського суду міста Києва від ТОВ «Укрбізнесвіза» надійшла відповідь на відзив ТОВ «ДЦІНВЕС 2». 04.09.2019 через канцелярію суду надійшов запит Північного апеляційного господарського суду №09.1-14/1723/19 від 02.09.2019 про направлення справи № 5011-1510488-2012 за позовом ліквідатора ТОВ «УКРБІЗНЕСВІЗА», арбітражного керуючого Солдаткіна С.В. до ТОВ «ДЦІНВЕС 2» про витребування майна у добросовісного набувача та визнання права власності на майно, оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою HEADPARADE SERVICES (OVERSEAS) LIMITED (ХЕДПАРАД СЕРВІСЕС (ОВЕРСІС) ЛІМІТЕД на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.01.2019 у справі №5011-15/10488-2012. 16.09.2019 ухвалою Господарського суду міста Києва зупинено провадження у межах справи №5011-15/10488-2012 за заявою ліквідатора ТОВ «УКРБІЗНЕСВІЗА», арбітражного керуючого Солдаткіна С.В. до ТОВ «ДЦІНВЕС 2» про витребування майна у добросовісного набувача та визнання права власності на майно до перегляду ухвал Господарського суду міста Києва від 15.01.2019 в апеляційному порядку та повернення матеріалів заяви до Господарського суду мста Києва. 27.11.2019 ухвалою Північного апеляційного господарського суду закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою HEADPARADE SERVICES (OVERSEAS) LIMITED (ХЕДПАРАД СЕРВІСЕС (ОВЕРСІС) ЛІМІТЕД на ухвалу господарського суду міста Києва від 15.01.2019 у справі № 5011-15/10488-2012. 21.01.2020 Ухвалою Господарського суду міста Києва поновлено провадження за заявою ліквідатора ТОВ «УКРБІЗНЕСВІЗА», арбітражного керуючого Солдаткіна С.В. до ТОВ «ДЦІНВЕС 2» про витребування майна у добросовісного набувача та визнання права власності на майно, що розглядається в межах справи №5011-15/10488-2012 та призначено підготовче засідання на 03.02.2020. 03.02.2020 ухвалою Господарського суду міста Києва закрито підготовче провадження за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбізнесвіза», арбітражного керуючого Солдаткіна С.В. до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦІНВЕС 2» про витребування майна у добросовісного набувача та визнання права власності на майно, що розглядається в межах справи №5011-15/10488-2012; призначено заяву ліквідатора ТОВ «УКРБІЗНЕСВІЗА», арбітражного керуючого Солдаткіна С.В. до ТОВ «ДЦІНВЕС 2» про витребування майна у добросовісного набувача та визнання права власності на майно, що розглядається в межах справи №5011-15/10488-2012 до розгляду по суті на 24.02.2020. 24.02.2020 ухвалою Господарського суду міста Києва вирішено повернутися до розгляду справи у підготовчому провадженні; призначено підготовче засідання у справі на 16.03.2020; залучено до участі у справі Приватне підприємство «Легіон - 2004», ТОВ «Акрополіс Реаліті Груп» та ТОВ «Комерційна фірма «Олеван Плюс» в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. 17.07.2020 до Господарського суду м. Києва від ТОВ «УКРБІЗНЕСВІЗА» надійшли додаткові за вихідним № 17-07/20 від 17.07.2020 пояснення щодо поважності причин пропуску позовної давності. 14.09.2020 ухвалою Господарського суду мста Києва закрито підготовче провадження за заявою ліквідатора ТОВ «Укрбізнесвіза», арбітражного керуючого Солдаткіна С.В. до ТОВ «ДЦІНВЕС 2» про витребування майна у добросовісного набувача та визнання права власності на майно, що розглядається в межах справи №5011-15/10488-2012. Призначено заяву ліквідатора ТОВ «Укрбізнесвіза», арбітражного керуючого Солдаткіна С.В. до ТОВ «ДЦІНВЕС 2» про витребування майна у добросовісного набувача та визнання права власності на майно, що розглядається в межах справи №5011-15/10488-2012 до розгляду по суті на 07.10.20. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 року у справі №5011-15/10488-2012 в задоволенні позову ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" арбітражного керуючого Солдаткіна С.В. до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦІНВЕС 2" про витребування майна у добросовісного набувача та визнання права власності на майно відмовлено повністю. Оскаржуване рішення обґрунтовано наступним: - У суду першої інстанції відсутні підстави для повторного доказування обставин існування групи нежилих приміщень № 127 (приміщення з № 1 по № 18, загальною площею 714,90 кв.м.) та дослідження правового режиму новостворених об`єктів № 131, 132 (загальною площею 789,8 кв.м.), за № 133 (загальною площею 428,0 кв.м.) та за № 127 (площею 1,5 кв.м.), що розташовані в підвалі та на першому поверсі будинку № 53 по вулиці Щербакова в Шевченківському районі міста Києва, оскільки вказані обставини не можуть бути переоцінені судом у даній справі, адже фактично буде мати місце поставлення під сумнів судових рішень (рішення Апеляційного суду Київської області від 20.09.2011 у справі № 2-2116/2008р. та рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2016 у справі № 910/12375/13), що є недопустимим як в силу національного законодавства, так і міжнародного. - Право власності ТОВ «Укрбізнесвіза» на групи приміщень № 127 - загальною площею 429,5 кв.м, як окремий об`єкт нерухомого майна, групи приміщень №131 - загальною площею 463,9 кв.м, як окремий об`єкт нерухомого майна, групу приміщень №132 - загальною площею 361,6 кв.м, як окремий об`єкт нерухомого майна, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 53 (літера А), скасоване рішенням Апеляційного суду Київської області від 20.09.2011 у справі № 2-2116/2008р., а група нежилих приміщень № 127 (приміщення з № 1 по № 18, загальною площею 714,90 кв.м. знищено. - Суд першої інстанції дійшов висновку, що за ТОВ «Укбізнесвіза» припинено право власності на групу нежилих приміщень № 127 (приміщення з № 1 по № 18, загальною площею 714,90 кв.м. (груп нежитлових приміщень № 131 та 132), оскільки такі нежилі приміщення знищені, та останнім не набуто право власності на новостворений об`єкт - групи нежитлових приміщень № 131, 132 (загальною площею 789,8 кв.м.), за № 133 (загальною площею 428,0 кв.м.) та за №127 (площею 1,5 кв.м.). - За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстави для визнання за ТОВ «Укрбізнесвіза» права власності на групу приміщень №1 (в літ. А) загальною площею 280,3 кв.м. та групу приміщень №2 (в літ. А) загальною площею 132,3 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила, буд. 53. Не погодившись, з прийнятим рішенням ліквідатор товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" арбітражний керуючий Солдаткін С.В. звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 року у справі №5011-15/10488-2012 та ухвалити нове рішення, котрим задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦІНВЕС 2" в повному обсязі, витребувати у ТОВ "ДЦІНВЕС 2" на користь ТОВ "Укрбізнесвіза" групу приміщень №1 (в літ. А) загальною площею 280,3 кв.м та групу приміщень №2 (в літ А) загальною площею 132,2 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила, буд. 53. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" право власності на групу приміщень №1 (в літ.А) загальною площею 280,3 кв.м та групу приміщень № 2 (в літ.А) загальною площею 132,2 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила, буд 53. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначив, що суд першої інстанції не мав права застосовувати до правовідносин, які виникли у даній справі статтю 349 ЦК України, оскільки зазначеними доказами встановлено, що група приміщень № 1 та № 2 загальною площею 412,5 кв.м. є частиною приміщень (в літ. А) з № 1 по № 18 (групи приміщень № 127) загальною площею 714,90, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 53 (літера А), а зазначена група приміщень № 127 не є знищеною, тобто на думку апелянта суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку у тексті оскаржуваного рішення про те, що ТОВ «УКРБІЗНЕСВІЗА» не довела порушення свого права, а відповідно відсутні підстави для витребування, бо вона не є, і не була власником група приміщень № 127, оскільки спірні приміщення були знищенні, а група приміщень № 1 та № 2, в результаті формального поділу є новоствореним. Також, незастосування у даній судовій справі Правил 11/2587 та висновків Верховного Суду, призвело до хибного правового регулювання реконструйованого майна, та перепланованого майна, що призвело до прийняття незаконного судового рішення. По-друге, суд першої інстанції не застосував частину 1 статті 330, частину 1 статті 388 ЦК України у даній судовій справі та суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що відсутні підстави для витребування у ТОВ «ДЦІНВЕС 2» групи приміщення № 1 та № 2 загальною площею 412,5 кв.м, та які були поділені із групи приміщень № 133 утворилися (були виділені в натурі) на підставі рішення Господарського суду міста Києва у справі від 15.02.2010 року № 53/49 (дане судове рішення було скасованим) із 6/10 частин групи приміщення № 127 загальна площа яких становила 714,90 кв.м., та належали ТОВ «Укрбізнесвіза» на підставі Договору купівлі-продажу, а відповідно таке майно вибуло поза волею ТОВ «УКРБІЗНЕСВІЗА, а ПП «Легіон-2004» не мало право відчужувати групу приміщень № 133 іншим особам. По-третє, суд першої інстанції не застосував частину 1 статті 392 ЦК України, яка підлягала застосуванню, адже можливість одночасного заявлення вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння та вимоги про визнання права власності підтверджується практикою Верховного Суду України, а саме: постановою від 22.04.2015 року у справі № 6-209цс14. По-четверте, суд першої інстанції не застосував частину 5 статті 267 ЦК України, яка повинна була бути застосована, оскільки у матеріалах справи наявні докази, які підтверджують те, що у ліквідатора ТОВ «УКРБІЗНЕСВІЗА» Солдаткіна С.В. були поважні причини пропуску строків позовної давності. По-п`яте, суд першої інстанції порушив частину 5 статті 75 ГПК України, оскільки у суду були відсутні підстави застосовувати, встановлені мотиви, як обставини в рішенні Апеляційного суду Київської області від 20.09.2011 у справі № 2-2116/2008, як преюдиційний факт та як мотиви, які викладені у рішенні Господарського суду міста Києва від 12.10.2016 у справі № 910/12375/13, як преюдиційний факт. По-шосте, суд першої інстанції порушив ч. 4 ст. 236 ГПК України, оскільки не застосував правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах. По-сьоме, суд першої інстанції порушив ч.ч. 1, 3 статті 86 ГПК України, оскільки не надав жодної оцінки доказам, які підтверджують поважність причин пропуску строків позовної давності, які ТОВ «УКРБІЗНЕСВІЗА» подавала у суді першої інстанції. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" арбітражного керуючого Солдаткіна С.В. передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Отрюха Б.В., суддів: Гарник Л.Л., Остапенко О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" арбітражного керуючого Солдаткіна С.В. на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 у справі № 5011-15/10488-2012. Призначено до розгляду апеляційну скаргу ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" арбітражного керуючого Солдаткіна С.В. на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 у справі № 5011-15/10488-2012. Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 09.06.2021 о 14 год. 15 хв. 07.06.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «ДЦІНВЕС 2», надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому товариство заперечувало проти доводів апеляційної скарги, просило залишити без задоволення апеляційну скаргу ліквідатора ТОВ «Укрбізнесвіза» арбітражного керуючого Солдаткіна С.В., а рішення Господарського суду міста Києва у справі №5011-15/10488-2012 від 23.11.2020 року без змін. 09.06.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «Укрбізнесвіза» надійшли письмові пояснення. Наявні в судовому засіданні 09.06.2021 представники, ТОВ «Фінансова компанія «Поліс», ТОВ «ДЦІНВЕСТ 2», ТОВ «Укрбізнесвіза» та арбітражного керуючого Солдаткіна С.В. надали пояснення. В судове засідання 09.06.2021 уповноважені представники, інших учасників апеляційного провадження не з`явилися. Крім того, в судовому засіданні представником арбітражного керуючого Солдаткіна С.В. було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, з метою надання письмових пояснень на відзив. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 09.06.2021 року оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду апеляційної скарги ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" арбітражного керуючого Солдаткіна С.В. на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2020, до 16.06.2021 о 17 год. 30 хв. Запропоновано уповноваженим представникам учасників по справі ознайомитися з матеріалами справи та надати чіткі, вмотивовані пояснення. Доведено до відома учасників судового процесу, що нез`явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги у справі №5011-15/10488-2012. 14.06.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «ДЦІНВЕС 2» надійшли письмові пояснення, в яких товариство просило залишити без задоволення апеляційну скаргу ліквідатора ТОВ «Укрбізнесвіза» арбітражного керуючого Солдаткіна С.В., а рішення Господарського суду міста Києва у справі №5011-15/10488-2012 від 23.11.2020 без змін. Представник ліквідатора ТОВ «Укрбізнесвіза» арбітражного керуючого Солдаткіна С.В. та представник ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» в судовому засіданні 16.06.2021, надали пояснення по справі, підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі, просили скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 року у справі №5011-15/10488-2012 та ухвалити нове рішення, котрим задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбізнесвіза» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦІНВЕС 2» в повному обсязі, витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦІНВЕС 2» (код ЄДРПОУ 37444983) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбізнесвіза» (код ЄДРПОУ 19124621) групу приміщень №1 (в літ. А) загальною площею 280,3 кв.м та групу приміщень №2 (в літ. А) загальною площею 132,2 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила, буд. 53, визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбізнесвіза» (код ЄДРПОУ 19124621) право власності на групу приміщень №1 (літ. А) загальною площею 280,3 кв.м та групу приміщень №2 (в літ. А) загальною площею 132,2 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила, буд. 53. В судовому засіданні 16.06.2021, представник ТОВ «ДЦІНВЕС 2» надав пояснення по суті справи, заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу ліквідатора ТОВ «Укрбізнесвіза» арбітражного керуючого Солдаткіна С.В. залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 року без змін. Колегією суддів на підставі частини сьомої статті 270 ГПК України надано учасникам судової справи можливість виступити у судових дебатах, яке учасниками справи реалізовано. Уповноважені представники інших учасників провадження у справі не з`явилися у судове засідання 16.06.2021. Про день і час розгляду справи всі учасники провадження у справі повідомлені належним чином, відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України(далі - ГПК України). Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Частиною 11 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Судова колегія, обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності учасників провадження у справі, які не з`явилися у судове засідання, за наявними у справі матеріалами. Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження. Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення. Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону. Таким чином, ГПК України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку. Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, 22.06.2007 між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради (Продавець) та ТОВ «Укрбізнесвіза» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення (надалі - «Договір купівлі-продажу»). Згідно із пунктом 1.1 Договору купівлі-продажу, Продавець зобов`язується передати у власність, а Покупець зобов`язується прийняти нежилі приміщення загальною площею 714,90 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 53 (літера А) . Відчужуються нежилі приміщення (в літ. А) з № 1 по № 18 (групи приміщень № 127) загальною площею 714,90 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 53 (літера А) . 04.07.2007 КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації», на підставі Договору купівлі-продажу зареєструвало право власності ТОВ «Укрбізнезвіза» на вказані приміщення, за реєстровим № 1496-п, запис у реєстровій книзі № 11п-25. 02.04.2007 між Приватним підприємством «Легіон-2004» та ТОВ «Укрбізнесвіза» було укладено договір про співробітництво та організацію взаємовідносин, відповідно до якого сторони Договору домовились надавати одна одній консультативну, фінансову та іншу необхідну допомогу, здійснювати обмін інформацією та здійснювати інші види співробітництва, що не суперечать чинному законодавству. Відповідно до п. 1.2. Договору, для реалізації завдань, визначених п.1.1. Договору, ТОВ «Укрбізнесвіза» зобов`язувалося за рахунок коштів, отриманих від ПП «Легіон-2004», укласти з Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві Ради Договір купівлі-продажу нежилих приміщень з №1 по №18 (груп приміщень №127), за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 53 (літ А) , загальною площею 714,90 кв. м., які належали на праві власності територіальній громаді Шевченківського району м. Києва. 15.02.2010 рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 53/49 було задоволено позовну заяву ПП «Легіон-2004» та визнано за ПП «Легіон-2004» право власності на 6/10 частин груп нежилих приміщень № 127, 128, 129 загальною площею714,90 квм., що становить 428,0 кв. м., які знаходяться по вул. Щербакова, 53, (літера А) в м. Києві; виділено в натурі ПП «Легіон - 2004», як окремий об`єкт нерухомого майна 6/10 частин з груп нежилих приміщень № 127, 128, 129, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, буд. 53 (літ. А) , а саме: з групи приміщень №127 загальною площею714,90 кв.м - групу приміщень № 133 загальною площею - 428,0 кв. м. 05.07.2010 року КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» зареєстровано за ПП «Легіон-2004» право власності на вказані приміщення. 18.05.2011 постановою Вищого господарського суду України у справі № 53/49 рішення Господарського суду міста Києва у справі № 53/49 від 15.02.2010 було скасовано та справу направлено на новий розгляд в суд першої інстанції. 27.07.2011 року рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2011 у справі № 53/49-6/185 у задоволенні позовних вимог ПП «Легіон-2004» до ТОВ «УКРБІЗНЕСВІЗА» про визнання права власності та виділення в натурі частини нежилих приміщень відмовлено. Таким чином, колегією суддів встановлено, що 15.02.2010 ПП «Легіон-2004» на підставі рішення Господарського суду м. Києва у справі № 53/49 (дане судове рішення було скасованим 18.05.2011) стало власником нежилих приміщень № 133 загальною площею 428,0 кв.м, які є частиною (6/10) групи приміщень № 127 площею 714,9 кв.м., що належали ТОВ «Укрбізнесвіза» на підставі договору-купівлі продажу від 22.06.2007. 23.07.2010 між ПП «Легіон-2004» та ТОВ «Акрополіс Реаліті Груп» було укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень №133 (в літ. А) загальною площею 428,0 кв. м, на підставі якого за ТОВ «Акрополіс Реаліті Груп» перейшло право володіння на нежилі приміщення №133 (в літ. А) загальною площею 428,0 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, буд. 53 (літ. А) . 04.08.2010 року між ТОВ «Акрополіс Реаліті Груп» та ТОВ «Комерційна фірма «Олеван Плюс» укладено договір купівлі-продажу, на підставі якого до ТОВ «Комерційна фірма «Олеван Плюс» перейшло право володіння на нежилі приміщення №133 (в літ. А) загальною площею 428,0 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, буд. 53 (літ. А) . 18.01.2011 між та ТОВ «Комерційна фірма «Олеван Плюс» та ТОВ «ДЦІНВЕС 2» було укладено договір купівлі-продажу, на підставі якого до ТОВ «ДЦІНВЕС 2» перейшло право власності на нежилі приміщення №133 (в літ. А) загальною площею 428,0 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, буд. 53 (літ. А) . 12.06.2017 ТОВ «ДЦІНВЕС 2» проведено державну реєстрацію права власності на групу нежилих приміщень № 133 (в літ. А) загальною площею 412,5 кв.м. (фактично зменшивши площу спірного майна), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, буд. 53 (літ. А) . 12.06.2017 ТОВ «ДЦІНВЕС 2» здійснено поділ групи приміщень № 133 загальною площею 412,5 кв.м, та зареєстровано право власності на групу приміщень №1 (в літ. А) загальною площею 280,3 кв.м та групу приміщень №2 (в літ. А) загальною площею 132,2 кв. м. Відтак, група нежилих приміщень № 133, яка була відчужена три рази на підставі договорів купівлі-продажу та яку було поділено ТОВ «ДЦІНВЕС 2» на групу приміщень №1 (в літ. А) загальною площею 280,3 кв. та групу приміщень №2 (в літ. А) загальною площею 132,2 кв. м., є частиною (6/10) групи нежилих приміщень № 127 загальною площею 714,90 кв.м, яка належала ТОВ «Укрбізнесвіза» на підставі договору купівлі-продажу з 22.06.2007 року. З викладеного вбачається, що спірне майно було поділено на декілька груп приміщень та у подальшому неодноразово відчужено, однак внаслідок формального поділу спірного майна та його перепланування, не було створено нових об`єктів нерухомого майна. Отже, враховуючи, що вищевказані приміщення, які утворились внаслідок формального поділу є частиною нежилих приміщень загальною площею 714,90 кв.м., право власності на які було раніше зареєстроване за ТОВ «Укрбізнесвіза», ТОВ «Укрбізнесвіза» має право на витребування спірних приміщень у відповідача. Перевіривши доводи апеляційної скарги ТОВ «УКРБІЗНЕСВІЗА», колегія суддів зазначає наступне. Суд першої інстанції у мотивувальній частині оскаржуваного рішення дійшов висновку, що за ТОВ «Укрбізнесвіза» припинено право власності на групу нежилих приміщень № 127 (приміщення з № 1 по № 18, загальною площею 714,90 кв.м. (груп нежитлових приміщень № 131 та 132), оскільки такі нежилі приміщення знищені, та останнім не набуто право власності на новостворений об`єкт групи нежитлових приміщень № 131, 132 (загальною площею 789,8 кв.м.), за № 133 (загальною площею 428,0 кв.м.) та за №127 (площею 1,5 кв.м.)» Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, враховуючи обставини, які встановлені у справі, вважає, що зазначений висновок суду першої інстанції є помилковим, з огляду на наступне. Розпорядженням Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 26.12.2008 р. № 1956 призначено Державну комісію по прийманню в експлуатацію перепланування нежилого приміщення №№ 127, 133 під офіс в будинку на вул. Щербакова, 53 . Розпорядженням Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 29.01.2009 р. № 043 затверджено Акт Державної приймальної комісії від 26.12.2008 року «Про прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкта», яким прийнято в експлуатацію перепланування нежилого приміщення № 127, 133 під офіс в будинку на вул. Щербакова, 53 . Відповідно до пункту 1.2 Правил забудови міста Києва, що затверджені рішенням Київської міської ради від 27.01.2005 року № 11/ (у редакції, яка діяла в день перепланувань спірних приміщень), у Правилах терміни вживаються у такому значенні: Будівництво - нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт, технічне переоснащення підприємств. Нове будівництво - будівництво комплексу об`єктів основного, підсобного та обслуговуючого призначення новостворених підприємств, будинків, споруд, а також філій і окремих виробництв, що здійснюється на вільних або звільнених від забудови майданчиках (територіях) із метою створення нових виробничих потужностей або надання послуг, які після введення в експлуатацію будуть знаходитись на самостійному балансі. Реконструкція - перебудова існуючих об`єктів і споруд (будов) цивільного або виробничого призначення з метою поліпшення умов проживання, експлуатації, надання послуг, збільшення виробництва продукції та підвищення її якості та ін., пов`язана зі зміною геометричних розмірів, функціонального призначення, заміною окремих конструкцій та їх елементів, зміною основних техніко-економічних показників. Перепланування квартир, нежилих приміщень - ремонтно-будівельні роботи, що провадяться за відповідними проектами із зміною фізичних параметрів цих приміщень, знесенням або перенесенням внутрішніх легких некапітальних перегородок, улаштування нових елементів і деталей, прорізів без втручання у зовнішні стіни, міжповерхові перекриття та інші несучі конструкції житлового будинку з метою поліпшення благоустрою квартири її експлуатаційних теплотехнічних та інших показників без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у цьому будинку. Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що реконструкція та перепланування - це різні види робіт зі змін технічних характеристик об`єкта нерухомості, які відповідно мають різний режим правового регулювання. А також, перепланування приміщень за своїми ознаками не є ані новим будівництвом, ані будівництвом в цілому, а тому не призводить до знищення майна в розумінні частини 1 статті 349 ЦК України. Більше того, у постанові Верховного Суду від 30.05.2019 у справі № 922/2598/18 зроблено висновок, згідно з яким умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно вимог статті 349 ЦК Украйни, є наявність встановленого факту знищення майна, а також відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру. Разом з тим, в результаті дослідження матеріалів справи колегією суддів не виявлено будь-яких доказів, які б підтверджувати, що спірні приміщення є фактично знищеними. Також відсутні докази звернення власників спірних приміщень щодо припинення права власності через знищення майна, що є однією із обов`язкових підстав для суду вважати, що спірні приміщення знищені. Крім цього, колегією суддів досліджено документацію щодо проведення підрядною організацією - ТОВ «Компанія Імперіал Будсервіс» робіт щодо перепланування належного ТОВ «Укрбізнесвіза» майна. Судом встановлено, що роботи щодо перепланування виконувалися у період з 2007 по 2008 рік. Тобто, станом на 26.12.2008 групу приміщень №127, в результаті перепланування, було поділено в групи приміщень №127 та №133, що дає підстави стверджувати, що саме ці приміщення перейшли у власність ПП «Легіон-2004» на підставі Рішення від 15.02.2010. Проте, в інвентаризаційній документації Київського міського бюро технічної інвентаризації інформацію про групу приміщень №133 було відображено лише 30.03.2010. Крім того, колегією суддів встановлено, що в межах справи № 910/12375/13 за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» до ТОВ «ДЦІНВЕС 2», ТОВ «АТБ-Інвест» про звернення стягнення на предмет іпотеки було проведено судову будівельно-технічну експертизу, за результатами якої складено висновок від 23.06.2016 р. №13190/13191/15-43. Об`єктом даної експертизи були спірні приміщення. Експертами в ході проведення експертизи досліджено технічну та іншу документацію, на підставі якої здійснювалась перебудова приміщень. Як зазначено в Експертному висновку, незважаючи на те, що Розпорядженням Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 29.01.2009 року № 043 було затверджено Акт, яким прийнято в експлуатацію перепланування групи нежитлових приміщень № 127 та № 133, Київським міським бюро технічної інвентаризації 23.09.2009 року було складено інвентаризаційну документацію лише на групу нежитлових приміщень № 127 загальною площею 429,5 кв.м. без зазначення наявності групи нежитлових приміщень № 133. Наявність в об`ємі частини першого поверху та підвалу будинку № 53 по вул. Щербакова в м. Києві групи нежитлових приміщень №133 відображено в технічній документації, складеній 30.03.2010 Київським міським бюро технічної інвентаризації, а саме: в плані за поверхами на будівлю літера «А» вул. Щербакова, буд. 53 району Шевченківський м. Київ, Підвал літ. «А»; в плані за поверхами на будівлю літер «А» вул. Щербакова, буд. 58 району Шевченківський м. Київ, Поверх І літ. «А»; в експлікації підрахунку площі будинку з нежитловими (вбудованими приміщеннями №53 літ. «А» по вул. Щербакова». Колегія суддів, дослідивши зазначені вище докази та обставини у цій справі, прийшла до висновку, що група приміщень №1 (в літ. А) загальною площею 280,3 кв.м та група приміщень №2 (в літ. А) загальною площею 132,2 кв. м., які витребовуються у ТОВ «ДЦІНВЕС 2», не є новоствореним об`єктом нерухомого майна, а є частиною нежилих приміщень загальною площею 714,90 кв.м, право власності на які було раніше зареєстроване за ТОВ «УКРБІЗНЕСВІЗА» та набуто останнім на підставі Договору купівлі-продажу. Тому відсутні підстави вважати, що група приміщень № 127 загальною площею 714,90 кв.м. була знищена. Крім цього, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що група приміщень №1 (в літ. А) загальною площею 280,3 кв.м та група приміщень №2 (в літ. А) загальною площею 132,2 кв.м. є новоствореними об`єктами нерухомості, які були утворені в результаті поділу групи приміщень № 133 загальною площею 412,6 кв.м. Такий висновок суду першої інстанції зроблений з порушенням ч. 4 ст. 236 ГПК України та без врахування висновків Верховного Суду щодо застосування ст.ст. 331, 388 ЦК України. У постанові Верховного Суду у справі № 29/5005/6381/2011 від 10.05.2018 зроблено висновок, що створені внаслідок формального поділу об`єкти не можуть вважатись новоствореними в розумінні норм ЦК України. У постанові Верховного Суду від 11.11.2020 у справі 654/654/223/18-ц зроблено висновок про те, що новоствореним є майно, яке є новозбудованим. Тому, якщо набувачем жодного нового майна не створювалося, то добудова, реконструкція з прив`язкою до вже існуючого нерухомого майна, з використанням його функціональних елементів, не призводить до створення іншого об`єкта нерухомості. У пункті 20 Постанови Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 5013/458/11 зроблено висновок про те, що не може вважатися новою річчю (новоствореним об`єктом) об`єкт нерухомого майна, який перероблено з прив`язкою до вже існуючого нерухомого майна та з використанням функціональних елементів цього майна, тобто такий, що фактично є тим самим об`єктом з видозміненими загальними характеристиками. Відтак колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції неправильно застосовував до правовідносин, які виникли у даній справі, статтю 349 ЦК України, оскільки зазначеними доказами встановлено, що група приміщень №1 (в літ. А) загальною площею 280,3 кв.м та група приміщень №2 (в літ. А) загальною площею 132,2 кв. м. є 6/10 частин приміщень (в літ. А) з № 1 по № 18 (групи приміщень № 127) загальною площею 714,90, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 53 (літера А) , а зазначена група приміщень № 127 не є знищеною. Таким чином, колегія суддів погоджується із доводами, які викладенні у апеляційній скарзі ТОВ «Укрбізнесвіза», щодо помилковості висновку суду першої інстанції про те, що ТОВ «Укрбізнесвіза» не довело порушення свого права, а підстави для витребування спірного майна відсутні з огляду на начебто припинення права власності ТОВ «Укрбізнесвіза» на групу приміщень № 127 загальною площею 714,90 кв.м у зв`язку з її знищенням. Крім цього, суд першої інстанції у тексті оскаржуваного рішення дійшов висновку, що ТОВ «Укрбізнесвіза» не доведено наявність порушеного суб`єктивного права, на захист якого поданого позов, оскільки позивач у даній справі не є власником спірного майна, а відтак не має права вимагати від відповідача його повернення». Проте, такий висновок суду першої інстанції зроблено з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, виходячи із наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Колегія суддів зауважує, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власник розсуд (стаття 319 ЦК України). Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно із ч. 1 ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. Колегія суддів, дослідивши обставини та докази наявні у даній справі, а також застосувавши зазначені вище норми права, дійшла висновку, що право власності на майно, яке було відчужено поза волею власника, не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. Дана позиція узгоджується із висновком, який викладений у постанові Верховного Суду України від 11.02.2015 у справі №6-1цс15. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Колегія суддів приходить до висновку, що група приміщень №1 (в літ. А) загальною площею 280,3 кв.м та група приміщень №2 (в літ. А) загальною площею 132,2 кв. м., які фактично становлять 6/10 частин приміщень (в літ. А) з № 1 по № 18 (групи приміщень № 127) загальною площею 714,90 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 53 (літера А) , вибули з володіння ТОВ «Укрбізнесвіза» поза волею власника, що підтверджується наступним. Між ТОВ «Укрбізнесвіза» та ПП «Легіон 2004» існував судовий спір за позовною заявою ПП «Легіон-2004» про визнання за ПП «Легіон-2004» право власності на 6/10 частин груп нежилих приміщень № 127, 128, 129 загальною площею714,90 квм., що становить 428,0 кв. м., які знаходяться по вул. Щербакова, 53, (літера А) в м. Києві, та про виділення в натурі ПП «Легіон - 2004», як окремого об`єкта нерухомого майна 6/10 частин з груп нежилих приміщень № 127, 128, 129, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, буд. 53 (літ. А) , а саме: з групи приміщень №127 загальною площею714,90 кв.м - групу приміщень № 133 загальною площею - 428,0 кв. м. За результатами задоволення позовної заяви ПП «Легіон-2004», ТОВ «УКРБІЗНЕСВІЗА» втратило право володіння на 6/10 частин групи приміщень № 127 загальною площею714,90 кв.м., що становить 428,0 кв. м. на підставі рішення Господарського суду м. Києва у справі № 53/49 від 15.02.2010. Втрата права володіння відбулась на підставі рішення Господарського суду м. Києва у справі № 53/49 від 15.02.2010, яким визнано право власності на 6/10 частин груп нежилих приміщень № 127, 128, 129 загальною площею714,90 квм., що становить 428,0 кв. м за ПП «Легіон 2004», та виділено в натурі із групи приміщення № 127 площею 428,0 кв.м. в групу приміщень № 133 - площею 428,0 кв.м, які були поділені ТОВ «ДЦІНВЕС 2» на група приміщень №1 (в літ. А) загальною площею 280,3 кв.м та група приміщень №2 (в літ. А) загальною площею 132,2 кв. м Постановою Вищого господарського суду України від 18.05.2011 у справі № 53/49 рішення Господарського суду міста Києва у справі № 53/49 від 15.02.2010 було скасовано. У зв`язку з цим, рішення Господарського суду міста Києва у справі № 53/49 від 15.02.2010 не породжує правових наслідків з дня його винесення. Таким чином, у судовому порядку було підтверджено незаконність вибуття з володіння ТОВ «Укрбізнесвіза» спірного майна - 6/10 частин груп нежилих приміщень № 127, 128, 129 загальною площею714,90 кв.м., що становить 428,0 кв.м. Крім цього, додатковим доказом того протиправності позбавлення ТОВ «УКРБІЗНЕСВІЗА» права володіння на 6/10 частин груп нежилих приміщень № 127, 128, 129 загальною площею714,90 кв.м., що становить 428,0 кв.м., є те, що за результатами нового розгляду справи № 53/49, якій присвоїли № 53/49-6/185, рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2011 відмовлено у задоволені позовної заяви ПП «Легіон 2004», яке набрало законної сили. Вказане рішення жодною із учасників цієї справи не оскаржувалось. Колегією суддів враховано висновок щодо застосування ст.ст. 388 ЦК України, згідно з яким майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 522/2202/15-ц; у постанові Верховного Суду України від 21.12.2016 року у справі № 1522/25684/12, від 24.06.2015 року у справі № 6-251цс15; у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 року у справі № 916/1860/17. Таким чином, колегія суддів погоджується із доводами ТОВ «Укрбізнесвіза», викладеними у апеляційній скарзі, що власником спірного майна є саме ТОВ «Укрбізнесвіза», а це майно вибуло із володіння ТОВ «Укрбізнесвіза» на підставі рішення Господарського суду міста Києва у справі № 53/49 від 15.02.2010, яке у подальшому скасовано, а тому вважається таким, що вибуло із володіння власника поза його волею. Судом встановлено, ТОВ «ДЦІНВЕС 2» придбало групу приміщень № 133 за відплатним договором, а саме на підставі Договору купівлі-продажу від 18.01.2011. Відповідно до п. 2.1. Договору купівлі-продажу від 18.01.2011, продаж нежилих приміщень за домовленістю вчиняється за ціною 6 760 000,00 грн., що еквівалентно 845 000,00 доларів США, в тому числі ПДВ 1 126 666,60 грн. Однією із необхідних умовою для застосування до спірних правовідносин положень статті 388 ЦК України, є придбання майна у особи, яка не мала право його відчужувати. Колегія суддів зазначає, що ТОВ «ДЦІНВЕС 2» придбало групу нежитлових приміщень № 133 площею 428, кв.м. на підставі Договору купівлі-продажу від 18.01.2011, зокрема у ТОВ «Комерційна фірма «Олеван Плюс», тобто в особи, яка не мала права відчужувати спірні приміщення, що підтверджується наступним. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у первісного власника майна - відчужувача, тобто ТОВ «Укрбізнесвіза». А в даних правовідносинах волі ТОВ «Укрбізнесвіза» на відчуження не було, оскільки право володіння спірними приміщеннями перейшло від ТОВ «Укрбізнесвіза» до ПП «Легіон-2004» на підставі судового рішення, яке було скасованим. Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 року у справі № 910/9555/16. Поряд з цим, скасоване рішення Господарського суду міста Києва у справі № 53/49 від 15.02.2010 не породжує жодних правових наслідків. Зокрема, така позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 13.05.2015 у справі № 6-53цс15, від 10.06.2015 у справі № 6-449цс15, від 24.06.2015 року у справі № 826/19838/14. Також, із змісту статті 388 ЦК України випливає, що особа набуває статус добросовісного набувача, якщо вона не знала та не могла знати про те, що первісний відчужувач майна не мав права його відчужувати. З огляду на що, колегія судді зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва у справі № 53/49 від 15.02.2010 було скасоване лише 18.05.2011, тобто через 5 місяців після укладання Договору купівлі-продажу від 18.01.2011 року. Відтак, колегія суддів прийшла до висновку, що ТОВ «ДЦІНВЕС 2», як кінцевий набувач не знав та не міг знати про те, що ПП «Легіон-2004» не мало права відчужувати іншим особам. Як вбачається з пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.112009 року № 9, у разі, коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 ЦК України. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що у даній судовій справі наявні усі підстави для витребування групи приміщень №1 (в літ. А) загальною площею 280,3 кв.м та групи приміщень №2 (в літ. А) загальною площею 132,2 кв.м. від ТОВ «ДЦІНВЕС 2» на користь ТОВ «УКРБІЗНЕСВІЗА» на підставі ст. 388 ЦК України. А суд першої інстанції, не застосувавши частину 1 статті 388 ЦК України, прийняв незаконне судове рішення, яке повинно бути скасованим. Крім того, суд першої інстанції у мотивувальній частині оскаржуваного рішення дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання за ТОВ «Укрбізнесвіза» права власності на групу приміщень №1 (в літ. А) загальною площею 280,3 кв.м. та групу приміщень №2 (в літ. А) загальною площею 132,3 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила, буд. 53 . Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість задоволення позовних вимог про визнання права власності, однак, з інших підстав, ніж вказані судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Відповідно до ч. 1 ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Однак, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 зроблено наступний висновок: «задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними». При цьому, колегія суддів зазначає, що рішення (постанова) суду про витребування спірного майна з володіння ТОВ «ДЦІНВЕС 2» на користь ТОВ «Укрбізнесвіза» є достатньою підставою для проведення державної реєстрації права власності на спірне майно за ТОВ «Укрбізнесвіза» у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Тому задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння ТОВ «ДЦІНВЕС 2» призведе до ефективного захисту прав власника, з огляду на що задоволення вимоги про визнання права власності у цій справі є неефективним та недоцільним. Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції ч. 5. ст. 75 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне. Преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню. Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені. На думку колегії суддів, обставини, встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 12.10.2016 у справі № 910/12375/13, не можуть бути преюдиційними для цієї справи про витребування майна, з огляду на наступне. Учасниками справи 910/12378/13 були позивач ПАТ «ВТБ Банк», якого було замінено його правонаступником ТОВ «Фінансова компанія «Поліс», відповідачі: ТОВ «Дцінвес 2», ТОВ «АТБ-Інвест», ТОВ «Акрополіс Реаліті Груп», а у справі № 5011-15/10488-2012 учасниками, є позивач ТОВ «Укрбізнесвіза» до відповідача ТОВ «Дцінвес 2», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ПП «Легіон 2004», ТОВ «Комерційна фірма «Олеван Плюс», ТОВ «Акрополіс Реаліті Груп». При цьому, провадження у справі 910/12375/13 саме щодо ТОВ «Укрбізнесвіза» було припинено. Відповідно до ч. 5 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Відповідно будь-які обставини, які були встановлені у справі 910/12375/13, не є преюдиційними для справи № 5011-15/10488-2012 в розумінні ст. 75 ГПК України, та можуть в загальному порядку бути спростованими ТОВ «Укрбізнесвіза», яке не була учасником справи № 910/12375/13. Крім цього, у справі 910/12375/13 не встановлювалися обставини правового режиму новостворених об`єктів № 131, 132 (загальною площею 789,8 кв.м.), за № 133 (загальною площею 428,0 кв.м.) та за № 127 (площею 1,5 кв.м.), тобто їх існування, чи знищення. А навпаки, встановлювалися обставини можливості звернення стягнення на вказані приміщення, у відповідності до умов Іпотечного договору № 03.144-96/08-ДІ від 04.02.2008, у спосіб захисту порушеного права, який обрало ПАТ «ВТБ-Банк», а саме звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності. Крім цього, у справі 910/12375/13 у постанові від 05.07.2017 Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що іпотекодержателю належить відмовити у задоволенні його вимог у зв`язку з невірно обраним способом захисту належних йому прав, а не з підстав знищення спірного іпотечного майна. 14.11.2017 постановою Вищого господарського суду України у справі 910/12375/13 рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції залишено без змін. Отже, колегія суддів на основі повного та всебічного дослідження доказів у даній справі, погоджується із доводами ТОВ «Укрбізнесвіза» про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що обставини знищення належного ТОВ «Укрбізнесвіза» майна були встановлені у справі № 910/12375/13 та не підлягають повторному доказуванню у цій справі № 5011-15/10488-2012 про витребування майна. Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо обчислення строків позовної давності, колегія суддів виходить з такого. У цій справі ТОВ «Укрбізнесвіза» в особі ліквідатора 07.11.2018 звернулося із заявою про витребування майна та визнання права власності на майно, яке, на думку Позивача, незаконно вибуло з володіння ТОВ «Укрбізнесвіза» на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2010 у справі № 53/49, в подальшому скасованого. Суд першої інстанції дійшов висновку, що строк позовної давності для звернення ТОВ «Укрбізнесвіза» із вказаним позовом сплив на момент звернення з позовом, а доводи позивача щодо поважності причин пропуску позовної давності є необґрунтованими. ТОВ «Укрбізнесвіза» (апелянт) з такими висновками суду першої інстанції не погодилось та стверджує, що хоча строк позовної давності ТОВ «Укрбізнесвіза» було пропущено, однак цей строк було пропущено з поважних причин, у зв`язку з чим просить суд застосувати до спірних правовідносин ч. 5 ст. 267 ЦК України. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ДЦІНВЕС 2» також зазначає, що початок перебігу строків позовної давності відліковується з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу, а не з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно. Відповідач зазначає, що зміна ліквідатора не впливає на початок перебігу строку позовної давності. Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги ТОВ «Укрбізнесвіза» та з доводами відзиву ТОВ «ДЦІНВЕС 2» на апеляційну скаргу про те, що ТОВ «Укрбізнесвіза» було пропущено строки позовної давності для звернення з позовом про витребування спірного майна та визнання права власності, однак зазначає наступне. Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Колегія суддів враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норми ст. 261 ЦК України, викладені у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012, висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 20.11.2018 у справі № 907/50/16 та у постанові від 05.12.2018 у справі № 522/2202/15-ц, та висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 16.11.2016 у справі № 487/10132/14-ц. У зазначених справах, з-поміж іншого, судом касаційної інстанції висловлено наступні правові позиції, які враховуються колегією суддів у цій справі. Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз понять "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Згідно з положеннями частини першої статті 261 ЦК України у визначенні початку перебігу строку позовної давності має значення не лише встановлення, коли саме особа, яка звертається за захистом свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу, довідалася про порушення цього права або про особу, яка його порушила, а й коли ця особа об`єктивно могла дізнатися про порушення цього права або про особу, яка його порушила. Обов`язок позивача довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. І в разі пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою початок перебігу позовної давності визначається з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення арбітражного керуючого (ліквідатора) до суду із заявою про захист інтересів боржника. Тому при визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування як обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство та дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), оскільки ні Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (положення якого втратили чинність), ні чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність (у тому числі щодо звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними правочинів, укладених боржником). Отже, до цих правовідносин застосовуються загальні норми позовної давності. У спірних правовідносинах за позовом ТОВ «Укрбізнесвіза» про витребування майна суб`єктом прав є саме Боржник, а не арбітражний керуючий (ліквідатор), а тому, визначаючи початок перебігу позовної давності у цій справі за позовом ТОВ «Укрбізнесвіза», слід враховувати, коли про порушене право дізнався або міг дізнатись позивач (Боржник) як юридична особа в особі уповноваженого органу. Отже, при дослідженні питання пропуску позовної давності в спорі слід з`ясовувати, коли про порушення своїх прав довідався або міг довідатися позивач (Боржник) як юридична особа в особі уповноваженого органу. При вирішенні судами спорів, стороною в яких є боржник, що розглядаються у справах про банкрутство, є недопустимим відхід від встановленого ЦК України порядку перебігу позовної давності зі зміною наведеного порядку визначення початку перебігу позовної давності з урахуванням виду позовних вимог у спірних правовідносинах. При цьому і в разі пред`явлення у межах справи про банкрутство позову самою особою, право якої порушене (боржником), і у разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, якою може бути арбітражний керуючий, перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Іншого правила щодо визначення початку перебігу позовної давності не містять ні частина перша статті 261 ЦК України, ні норми спеціального закону, що регулюють порядок вирішення спорів у справі про банкрутство. Статтею 92 ЦК України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи. Отже, для юридичної особи як сторони правочину (договору тощо) днем початку перебігу позовної давності слід вважати день вчинення правочину, оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права за цим правочином. Відповідно до ч. 1 ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Спірне майно вибуло з володіння ТОВ «Укрбізнесвіза» на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2010 у справі № 53/49, яким визнано за ПП «Легіон - 2004» право власності на 6/10 частин груп нежилих приміщень №127, 128, 129, що становить 428,0 кв.м., по вул. Щербакова, 53, (літера А) в м. Києві, яке було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 18.05.2011 у справі №53/49. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що ТОВ «Укрбізнесвіза» могло дізнатися про порушення свого права власності 15.02.2010 - у день винесення рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2010 у справі № 53/49, на підставі якого спірне майно вибуло з володіння ТОВ «Укрбізнесвіза», і саме з цього дня для ТОВ «Укрбізнесвіза» слід обчислювати строк позовної давності. У зв`язку з цим, трирічний строк позовної давності для звернення ТОВ «Укрбізнесвіза» з позовною заявою про витребування спірного майна сплив 15.02.2013. Визначаючи початок строку позовної давності для звернення ТОВ «Укрбізнесвіза» з позовом про витребування майна, колегія суддів враховує висновки щодо застосування ст.ст. 257, 260, 261 ЦК України, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 522/2202/15-ц, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, а також у постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 916/2073/17 та від 15.05.2018 у справі № 916/2403/16, на які, зокрема, посилається Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу. В той же час, відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Аналізуючи застосування приписів ч. 5 ст. 267 ЦК України, колегія суддів зазначає, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фінікарідов проти Кіпру» механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права. Колегія суддів враховує висновки Верховного Суду щодо застосування ч. 5 ст. 267 ЦК України, викладені у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012 та у постанові Верховного Суду від 18.01.2021 у справі № 29/5005/6325/2011. Відповідно до вказаної позиції Верховного Суду, суд має право надати особі (визнати право на) судовий захист порушеного права за сукупності умов: по-перше, особа (позивач) наведе поважні, на її думку, причини пропуску позовної давності при зверненні до суду за захистом порушеного права, вказавши на конкретні обставини, які об`єктивно перешкоджали їй звернутися за захистом порушеного права у межах позовної давності, та надасть суду докази, що підтверджують існування цих обставин (стаття 74 ГПК України); по-друге, суд за результатами оцінки доказів, наданих на підтвердження цих обставин, встановить їх існування та дійде висновку про їх об`єктивний характер, і, відповідно, про існування поважних причин пропуску позовної давності при зверненні позивача за захистом порушеного права. За відсутності будь-якої з наведених умов, суд не має права визнавати існування поважних причин пропуску позовної давності у спірних правовідносинах, надавати у зв`язку з цим особі (позивачу) судовий захист порушеного права та задовольняти відповідні вимоги. Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позовної давності при зверненні за захистом порушеного права у спорі, стороною якого є боржник, що вирішується у справі про банкрутство, суди мають виходити з їх об`єктивного, а не суб`єктивного характеру, тобто з обставин, які підтверджують ці причини та вказують на існування об`єктивної перешкоди для боржника своєчасно звернутися за захистом порушеного права. Закон не встановлює, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропуску позовної давності поважними. Як правило, це відбувається за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити і від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі (аналогічна правова позиція міститься у пунктах 23.6-23.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (провадження № 14-456цс18)). Колегією суддів було встановлено, що від ТОВ «Укрбізнесвіза» було подано відзив на апеляційну скаргу вих. № 25-02/19 від 25.02.2019, пояснення вих. № 19-07/19 від 19.07.2019, відповідь на відзив Відповідача вих. № 13-08/19 від 13.08.2019, апеляційну скаргу на рішення Господарського суду м. Києва від 23.11.2020 у цій справі та ряд інших заяв по суті справи, в яких ТОВ «Укрбізнесвіза» просило суд визнати поважними причини пропущення позовної давності з наведенням ряду обставин, які, на думку ТОВ «Укрбізнесвіза», мають об`єктивний характер та перешкоджали ТОВ «Укрбізнесвіза» звернутися з даним позовом в межах строків позовної давності. Закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому розв`язання цього питання покладається безпосередньо на юрисдикційний орган - суд, який розглядає справу по суті заявлених вимог з урахуванням всіх обставин справи на підставі здійсненої оцінки поданих доказів. Колегія суддів враховує висновок Верховного Суду щодо застосування ч. 5 ст. 267 ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012, а також у постанові Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № Б15/365-08, згідно з яким у спорі, що вирішується у справі про банкрутство, обставини порушення провадження у справі про банкрутство та призначення арбітражного керуючого самі по собі (за відсутності інших обставин) не можуть розглядатись судами як виключення, що вказують на їх винятковий характер, свідчити про об`єктивність перешкоди для заявника звернутись за захистом порушеного права у межах позовної давності, а відповідно і бути поважною причиною (причинами) пропуску цього строку. Таким чином, самі по собі обставини порушення справи про банкрутство ТОВ «Укрбізнесвіза», обставини призначення ліквідаторів ТОВ «Укрбізнесвіза», зокрема, обставина призначення арбітражного керуючого Присяжного В.П. чи Солдаткіна С.В. ліквідаторами ТОВ «Укрбізнесвіза», не розглядаються як виключення, що вказують на їх винятковий характер та не свідчать, на думку суду, про об`єктивність перешкоди для ТОВ «Укрбізнесвіза» звернутись за захистом порушеного права у межах позовної давності, а відповідно не є поважною причиною (причинами) пропуску цього строку. Однак, зазначене не є перешкодою для задоволення позовної заяви ТОВ «Укрбізнесвіза» про витребування майна у цій справі, адже у цій справі №5011-15/10488-2012 Позивач посилається на ряд інших самостійних об`єктивних обставин, що підтверджують поважність причин пропущення позовної давності, які є відмінними від обставини призначення чи зміни ліквідатора ТОВ «Укрбізнесвіза». Так, виходячи з доводів позовної заяви та інших заяв ТОВ «Укрбізнесвіза» у цій справі та на підставі наявних у справі про банкрутство ТОВ «Укрбізнесвіза» доказів, колегією суддів було встановлено наявність об`єктивних перешкод, які істотно утруднювали подання ТОВ «Укрбізнесвіза» позовної заяви про витребування спірного майна з підстав, заявлених у цій справі. Наявність цих перешкод підтверджується матеріалами справи про банкрутство ТОВ «Укрбізнесвіза». А тому, колегія суддів погоджується з доводами ТОВ «Укрбізнесвіза» про те, що діяльність ліквідатора ТОВ «Укрбізнесвіза» Присяжного В.П. у період з 17.06.2013 по 20.10.2014 в цілому характеризувалася вчиненням дій (бездіяльності) всупереч інтересам банкрута і його кредиторів. Колегія суддів зазначає, що в силу норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» - арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) є суб`єктом незалежної професійної діяльності, і водночас з моменту винесення ухвали (постанови) про призначення його арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до моменту припинення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства - боржника; ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) боржника. Через арбітражного керуючого здійснюються відносини між сторонами, господарським судом та іншими учасниками у справі про банкрутство. Як учасник провадження у справі про банкрутство, арбітражний керуючий набуває такого статусу лише після прийняття судом відповідного процесуального документа. При цьому, ліквідатор у справі про банкрутство має самостійний статус як особа, що за рішенням суду зобов`язана належним чином виконувати свої повноваження в ході ліквідаційної процедури, зокрема ті, що направлені на формування ліквідаційної маси боржника. Можливість належного та своєчасного захисту порушених прав підприємства-банкрута залежить від добросовісності реалізації ліквідатором своїх повноважень (прав та обов`язків), передбачених законом. Адже повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом з моменту введення ліквідаційної процедури припиняються. Така правова позиція наведена Верховним Судом у справах № 904/5978/14, №904/7981/17. Надаючи оцінку діяльності ліквідаторів ТОВ «Укрбізнесвіза», колегія суддів встановила наступне. Арбітражний керуючий Присяжний В.М. виконував повноваження ліквідатора ТОВ «Укрбізнесвіза» у період з 17.06.2013 по 20.10.2014. 23.11.2013 ухвалою Господарського суду м. Києва у справі № 5011-15/10488-2012 прийнято до розгляду заяву ліквідатора Скаржника Присяжного В.М. про витребування спірного майна з володіння Відповідача. Цю заяву було прийнято до розгляду в межах справи про банкрутство ТОВ «Укрбізнесвіза». 17.03.2014 ухвалою Господарського суду м. Києва у справі № 5011-15/10488-2012 задоволено клопотання ліквідатора Присяжного В.П. як уповноваженої особи ТОВ «Укрбізнесвіза» про залишення без розгляду заяви про витребування спірного майна з володіння Відповідача. На думку колегії суддів, такі дії Присяжного В.П. були вчинені вочевидь всупереч інтересам ТОВ «Укрбізнесвіза» як позивача, щодо якого тривала ліквідаційна процедура. 20.10.2014 ухвалою Господарського суду м. Києва у справі № 5011-15/10488-2012 задоволено клопотання голови комітету кредиторів ТОВ «Укрбізнесвіза» - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 18.08.2014 та припинено повноваження ліквідатора ТОВ «Укрбізнесвіза» Присяжного В.П., а ліквідатором ТОВ «Укрбізнесвіза» призначено арбітражного керуючого Солдаткіна С.В. Неправомірні дії ліквідатора ТОВ «Укрбізнесвіза» Присяжного В.П., які були спрямовані не на користь ТОВ «Укрбізнесвіза», додатково підтверджуються обставинами, які встановлені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 20.10.2014 у справі № 5011-15/10488-2012, яка була переглянута в апеляційному і касаційному порядку та була залишена без змін. Тому недобросовісність дій ліквідатора Присяжного В.П. як уповноваженої особи ТОВ «Укрбізнесвіза» також була встановлена судовим рішенням і не підлягає повторному доказуванню відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України. Ці обставини систематичного вчинення арбітражним керуючим Присяжним В.П. дій всупереч інтересам банкрута та його кредиторів є додатковим підтвердженням утрудненості для банкрута у своєчасному поданні позову про витребування спірного майна. Однак, судом першої інстанції не було досліджено докази, які підтверджують недобросовісну поведінку арбітражного Присяжного В.П., яка була спрямована проти інтересів позивача, та не надано цим доказам належної оцінки. Натомість, колегією суддів враховуються висновки про застосування норм права, що викладені у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 902/357/18, від 23.10.2018 у справі № 904/5978/14, від 12.06.2019 у справі № 902/839/16, від 16.04.2019 у справі № 902/357/18 та від 23.10.2018 у справі № 904/5978/14, що полягають у можливості визнання поважними причин пропущення строку позовної давності у зв`язку з бездіяльністю раніше призначених ліквідаторів банкрута та вчинення ними дій не в інтересах банкрута та його кредиторів, тобто обставини, які робили своєчасне пред`явлення позову утрудненим. Також судом апеляційної інстанції встановлено ряд об`єктивних обставин, які утруднювали своєчасне звернення нового ліквідатора ТОВ «Укрбізнесвіза» Солдаткіна С.В. з позовом про витребування спірного майна. Колегією суддів встановлено, що 28.01.2014 закінчився встановлений судом строк ліквідаційної процедури ТОВ «Укрбізнесвіза», а ліквідатор Присяжний В.П. не подав до Господарського суду м. Києва клопотання про продовження строку ліквідаційної процедури та надання до суду для затвердження звіт та ліквідаційний баланс ТОВ «Укрбізнесвіза». Тому була відсутня процесуальна ухвала Господарського суду м. Києва у даній справі, якою б підтверджувалося те, що новий ліквідатор ТОВ «Укрбізнесвіза» Солдаткін С.В. може виконувати свої повноваження, та вчиняти дії, щодо пошуку майна, яке належало ТОВ «Укрбізнесвіза», та яке підлягало поверненню. Адже вчинення ним таких дій у ліквідаційній процедурі, строк якої закінчився, не відповідало б вимогам закону. 19.11.2014 ліквідатор ТОВ «Укрбізнесвіза» Присяжний В.П. подав апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду м. Києва у справі № 5011-15/10488-2012 від 20.10.2014, що призвело до передання усіх матеріалів справи № 5011-15/10488-2012 до Київського апеляційного господарського суду. 25.11.2014 між ліквідатором Солдаткіним С.В. та арбітражним керуючим Присяжним В.П. укладено акт приймання-передачі документів ТОВ «Укрбізнесвіза», тобто арбітражний керуючий Присяжний В.П. продовжував не виконувати обов`язок, встановлений ухвалою Господарського суду м. Києва у справі № 5011-15/10488-2012 від 20.10.2014, та впродовж одного місяця не передавав ліквідатору Солдаткіну С.В. печатку, штампи, та документи, які б допомогли Солдаткіну С.В. розпочати пошук майна, яке потрібно повернути у власність ТОВ «Укрбізнесвіза». Тому такі дії Присяжного С.В. перешкоджали новому ліквідатору Солдаткіну С.В. належним чином виконувати свої обов`язки як ліквідатора ТОВ «Укрбізнесвіза». 18.12.2014 постановою Київського апеляційного господарського суду у справі № 5011-15/10488-2012 відмовлено у задоволенні апеляційної скарги ліквідатора Присяжного В.П. та залишено без змін ухвалу Господарського суду міста Києва у справі № 5011-15/10488-2012 від 20.10.2014 року, якою встановлено протиправність дій ліквідатора Присяжного В.П. 12.01.2015 арбітражний керуючий Присяжний В.П. подав касаційну скаргу на ухвалу Господарського суду м. Києва у справі № 5011-15/10488-2012 від 20.10.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 у справі № 5011-15/10488-2012, що призвело до передачі усіх матеріалів справи № 5011-15/10488-2012 до Вищого господарського суду України. 26.01.2015 ліквідатор ТОВ «Укрбізнесвіза» Солдаткін С.В. подав клопотання № 02-01/10488/2233 до Господарського суду м. Києва про підтвердження його повноважень як ліквідатора ТОВ «Укрбізнесвіза», адже в день подання даного клопотання була відсутня процесуальна ухвала, яка б надала можливість ліквідатору Содаткіну С.В. продовжити виконувати функції пошуку майна, яке належало ТОВ «Укрбізнесвіза» з метою його повернення у власність ТОВ «Укрбізнесвіза», адже строк ліквідаційної процедури ТОВ «Укрбізнесвіза» закінчився 28.01.2014. Тому фактично ліквідатор Солдаткін С.В. не міг проводити пошук майна, а був зобов`язаний проводити дії для затвердження ліквідаційного балансу та припинити процедуру ліквідації. Однак Господарський суд м. Києва не міг розглянути дане клопотання тому, що усі матеріали справи знаходилися у Вищому господарському суді України до розгляду касаційної скарги Присяжного В.П. 16.04.2015 Вищий господарський суд України відмовив у задоволенні касаційної скарги Присяжного В.П. та залишив без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.10.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 у справі № 5011-15/10488-2012. Лише за результатами касаційного перегляду Вищий господарський суд України 17.04.2015 відправив усі матеріали справи № 5011-15/10488-2012 до Господарського суду м. Києва. 04.06.2015 ухвалою Господарського суду м. Києва у справі № 5011-15/10488-2012 задоволено клопотання Солдаткіна С.В. та продовжено строк ліквідаційної процедури ТОВ «Укрбізнесвіза» до 04.12.2015 та продовжено повноваження Солдаткіна С.В. як ліквідатора ТОВ «Укрбізнесвіза». У зв`язку з цим, колегією суддів відхиляються доводи Відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Укрбізнесвіза», про те, що вже з 08.12.2014 у ліквідатора Солдаткіна С.В. виникла не лише можливість, а й обов`язок вживати всіх можливих заходів щодо повного виявлення майна боржника. Тому колегія суддів погоджується з доводами позивача, що у період з 20.10.2014 по 04.06.2015 у ліквідатора позивача Солдаткіна С.В. виникали обставини, які не залежали від його волі та перешкоджали належним чином виконувати обов`язки, адже ліквідатор у справі про банкрутство має самостійний статус як особа, що за рішенням суду зобов`язана належним чином виконувати свої повноваження в ході ліквідаційної процедури, зокрема ті, що направлені на формування ліквідаційної маси ТОВ «Укрбізнесвіза». Однак, навіть після продовження строку ліквідаційної процедури ТОВ «Укрбізнесвіза» виникали інші, незалежні від волі ТОВ «Укрбізнесвіза», обставини, які перешкоджали належному виконанню Солдаткіну С.В. своїх обов`язків та зверненню до суду із заявою про витребування спірного нерухомого майна. Так, 04.12.2015 року на підставі ухвали слідчого судді у справі № 761/35210/15-к від 26.11.2015, винесеної в межах кримінального провадження № 42015110000000485, проведено обшук в приміщенні, де здійснював свою діяльність арбітражний керуючий Солдаткін С.В., та вилучено усі папки, які знаходились на робочому місці ліквідатора Солдаткіна С.В., в тому числі, усі папки, які відносились до банкрутства ТОВ «Укрбізнесвіза», які були необхідні для виконання обов`язків ліквідатора Позивача. Дані обставини та перелік документів, який було вилучено, зазначено у тексті протоколу обшуку від 04.12.2015, копія якого наявна в матеріалах справи. Надаючи оцінку цим доводам Позивача, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що посилання на неможливість подання даного позову у межах трирічного строку у зв`язку із вилученням папок з робочого столу ліквідатора (перелік, яких не надано суду) під час обшуку, є безпідставним. Однак, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна, адже на сторінці 3 протоколу обшуку від 04.12.2015 чітко зазначено, що слідчими було вилучено не будь-які невизначені папки ліквідатора Солдаткіна С.В., а саме папки, в яких «знаходяться документи по справі про банкрутство ТОВ «Укрбізнесвіза». Після того, коли строк ліквідаційної процедури ТОВ «Укрбізнесвіза» та повноваження ліквідатора Солдаткіна С.В. були продовжені ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2015 у справі № 5011-15/10488-2012 та відпали обставини, які перешкоджали ліквідатору Солдаткіну С.В. виконувати свої обов`язки, ліквідатор Позивача Солдаткін С.В. розпочав вчинення дій, спрямованих на повернення спірного майна у власність Позивача. Так, 08.05.2018, тобто в межах трирічного строку, який надається для захисту порушених прав, якщо відраховувати такий строк від 04.06.2015, ТОВ «Укрбізнесвіза» в особі ліквідатора Солдаткіна С.В. звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою до державного реєстратора прав на нерухоме майно філії Комунального підприємства «Путрівське» у м. Києві Лазора Івана Володимировича, в якій просило визнати протиправними, скасувати рішення та реєстраційні записи, вчинені у період з 2008 року по 12.06.2017 щодо спірного нерухомого майна, власником якого є Позивач. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з доводами Позивача, що така позовна заява була подана для захисту того ж порушеного права власності на те ж саме спірне нерухоме майно, проте ліквідатором при її поданні було обрано інший спосіб захисту порушеного права, який був зумовлений особливостями адміністративного судочинства. Адже результатом задоволення позовної заяви ТОВ «Укрбізнесвіза» в особі ліквідатора Солдаткіна С.В. мало бути відновлення запису про право власності ТОВ «Укрбізнесвіза» на спірне нерухоме майно, яке було скасовано рішенням від 15.02.2010, та скасування запису про право власності Відповідача на спірне нерухоме майно в порядку ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». 26.06.2018 ухвалою Окружного адміністративного окружного суду м. Києва у справі № 826/8660/18 відкрито провадження у справі. Однак, 11.09.2018 ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/8660/18 провадження у справі було закрито і роз`яснено, що Позивач має звернутись із такою позовною заяву за правилами цивільного судочинства. В подальшому ця ухвала була скасована постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2018 у справі № 826/8660/18, а справу повернуто до Окружного адміністративного суду м. Києва для продовження розгляду. Тому суд апеляційної інстанції погоджується, що Господарський суд м. Києва під час прийняття рішення від 23.11.2020 у справі № 5011-15/10488-2012 помилково не застосував норму матеріального права, а саме: ч. 5 ст. 267 ЦК України, та не захистив порушені права ТОВ «Укрбізнесвіза», що призвело до ухвалення незаконного судового рішення. Крім цього, судом апеляційної інстанції враховується висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012 про те, що вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску позовної давності у спірних правовідносинах, суд, з огляду на положення статті 13 ЦК України («Межі здійснення цивільних прав»), має враховувати добросовісність поведінки як позивача (заявника), так і відповідача протягом всього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права (права на позов) і до моменту звернення з позовом, зважаючи на характер спірних правовідносин між сторонами, особливості їх нормативного регулювання: надані сторонам права та покладені на них обов`язки тощо. Колегією суддів встановлено ряд обставин, які підтверджують недобросовісну поведінку Відповідача з 2012 року, тобто з того моменту як постановою Вищого господарського суду України від 18.05.2011 у справі №53/49 було скасовано рішення Господарського суду м. Києва від 15.02.2010, на підставі якого спірне нерухоме майно вибуло із володіння Позивача не з його волі. Так, судом встановлено, що 07.02.2012 між Відповідачем та Headparade Services (overseas) Limited (ТОВ «Хедпард Сервісес (оверсіс) Лімітед») як іпотекодержателем укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яремчуком М.В., який зареєстровано в реєстрі за номером 262, яким (договором) було забезпечено належне виконання зобов`язань Відповідача. Предметом іпотеки за цим договором іпотеки було спірне нерухоме майно. Державна реєстрація іпотеки та заборони відчуження на підставі цього договору іпотеки щодо спірного нерухомого майна була проведена за номерами записів № 20913399 та № 20913403 відповідно. Матеріалами справи підтверджується, що такі дії були вчинені після прийняття постанови Вищого господарського суду України у справі № 53/49 та винесення рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2011 у справі № 53/49-6/185, яким було відмовлено у задоволенні позовних вимог ПП «Легіон-2004» до ТОВ «Укрбізнесвіза» про визнання права власності на спірне майно. В подальшому, 12.06.2017 проведено загальні збори учасників ТОВ «ДЦІНВЕС 2», на яких учасники прийняли рішення поділити нежилі приміщення № 133 (в літ. А) загальною площею 428,0 кв. м, що знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Щербакова (нова назва вулиці Щербаківського Данила), будинок 53 (літ. А) на: групу приміщень №1 (в літ. А) загальною площею 280,3 кв. та групу приміщень №2 (в літ. А) загальною площею 132,2 кв. Цього ж дня, 12.06.2017 Відповідач отримав висновок серія та номер 12/06-2017 щодо технічної можливості поділу об`єкту нерухомого майна, який видано ТОВ «Бюро Технічної Інвентаризації Міжрегіональне», в якому зазначено, що існує можливість поділити нежилі приміщення № 133 (в літ. А) загальною площею 428,0 кв.м на групу приміщень № 1 та № 2. Далі, 12.06.2017 року на підставі висновку щодо можливості технічного поділу приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петріцька А.П. провела державну реєстрацію поділу групи приміщення № 133 (в літ. А) загальною площею 428,0 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Щербакова (нова назва вулиці Щербаківського Данила), будинок 53 (літ. А) на: групу приміщень №1 (в літ. А) загальною площею 280,3 кв.м, та групу приміщень № 2 (в літ. А) загальною площею 132,2 кв.м, та прийняв рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень № 35678575 від 14.06.2017, яким зареєстрував за Відповідачем право власності на групу приміщення № 1 загальною площею 280,3 кв.м., та рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень № 35678468 від 14.06.2017, яким зареєстрував за Відповідачем право власності на групу приміщення № 2 загальною площею 132,2 кв.м. Ці дії щодо поділу спірного майна були вчинені Відповідачем під час розгляду апеляційної скарги ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» (кредитор у справі № 5011-15/10488-2012 про банкрутство ТОВ «Укрбізнесвіза») у справі № 910/12375/13 за позовною заявою ПАТ «ВТБ Банк», якого було замінено його правонаступником ТОВ «Фінансова компанія «Поліс», про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: м. Київ, вул., Щербаківського Данила (колишня назва Щербакова), буд., 53, які належать ТОВ «АТБ-Інвест» та Відповідачу. Такі дії Відповідача щодо передання спірного майна в іпотеку були вчинені вже після того, як Відповідачу стало відомо про дефект набуття Відповідачем права власності на спірне майно. Тоді як дії Відповідача щодо поділу спірного майна були вчинені під час існування судових спорів щодо нього. Тому такі дії, ну думку суду апеляційної інстанції, не є добросовісними, адже такі дії мали наслідком утруднення витребування Позивачем спірного нерухомого майна та збереження спірного майна у володінні Відповідача. Тому, враховуючи висновки Верховного Суду щодо застосування ч. 5 ст. 267 ЦК України у подібних правовідносинах, які викладені у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012 та у постанові Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 910/9158/16, колегія суддів бере до уваги недобросовісну поведінку Відповідача протягом всього періоду з моменту виникнення у Позивача права на захист порушеного права (права на позов) і до моменту звернення з позовом, що є підставою вирішити цей спір з посиланням на ч. 5 ст. 267 ЦК України, визнати причини пропуску ТОВ «Укрбізнесвіза» строків позовної давності поважними та захистити порушене право Позивача. Крім цього, визнаючи поважними причини пропущення позовної давності, колегія суддів враховує, що з цим позовом ліквідатор ТОВ «Укрбізнесвіза» звернувся 07.11.2018. Натомість, у постанові від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15 (№ 3-604гс16) Верховним Судом України було сформульовано висновок, що позовна давність не поширюється на правовідносини, пов`язані з витребуванням майна за статтею 388 ЦК України. Для забезпечення єдності судової практики Велика Палата Верховного Суду вперше відступила від зазначеного висновку Верховного Суду України у постанові від 17.10.2018 у справі № 362/44/17. Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, дана постанова Великої Палати Верховного Суду була оприлюднена 30.01.2019. Таким чином, під час підготовки та подання позову про витребування майна ліквідатор ТОВ «Укрбізнесвіза» мав правомірні очікування щодо застосування актуального на момент звернення з позовом висновку Верховного Суду України про те, що позовна давність не поширюється на правовідносини, пов`язані з витребуванням майна за статтею 388 ЦК України. Відомості про відступлення Великою Палатою Верховного Суду від вказаного висновку були оприлюднені лише 30.01.2019, тобто вже під час розгляду позову ліквідатора ТОВ «Укрбізнесвіза» про витребування майна. На думку колегії суддів, на Позивача не можуть покладатися негативні ризики, пов`язані з відступленням від висновків щодо застосування норм матеріального права (ст.ст. 261, 388 ЦК України), що регулюють позовну давність, які були актуальними станом на дату звернення Позивача з цим позовом. Визначаючи дату звернення до суду за захистом своїх порушених прав, Позивач міг розраховувати на застосування актуальних на той час висновків Верховного Суду України, адже їх застосування дозволяло Позивачу вважати, що на момент звернення з цим позовом про витребування майна позовна давність ним пропущена не буде. Зазначене є додатковою підставою визнання поважними причин пропущення Позивачем строків на звернення до суду з цим позовом. Колегія суддів відхиляє посилання Відповідача у відзиві на апеляційну скаргу на висновки Верховного Суду щодо застосування ст. 264 ЦК України «Переривання перебігу позовної давності», адже норми ст. 264 ЦК України не підлягають застосуванню з метою регулювання спірних правовідносин, а тому не мають значення для даної справи. Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 23.11.2020 підлягає скасуванню на підставі ч. 1 ст. 277 ГПК України у зв`язку з недоведеністю обставин знищення спірного майна, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідністю висновків про те, що ТОВ «Укрбізнесвіза» не є власником спірних приміщень, встановленим обставинам справи, та у зв`язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права (ч. 5 ст. 75 ГПК України) і норм матеріального права (ст. 261, 267, 349, 388 ЦК України). В той же час, з огляду на встановлені колегією суддів обставини, існують підстави для прийняття нового рішення про часткове задоволення позовної заяви ТОВ «Укрбізнесвіза». Судові витрати розподіляються у відповідності до статті 129 ГПК України. Керуючись статтями 129, 231, 269, 275, 277, 281-283 ГПК України, апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБІЗНЕСВІЗА» (код ЄДРПОУ 19124621) задовольнити. 2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 у справі № 5011-15/10488-2012 скасувати повністю. 3. Ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБІЗНЕСВІЗА» (код ЄДРПОУ 19124621) задовольнити частково. 4. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦІНВЕС 2» (код ЄДРПОУ 37444983) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБІЗНЕСВІЗА» (код ЄДРПОУ 19124621) групу приміщень № 1 (в літ. А) загальною площею 280,3 кв.м. та групу приміщень № 2 (в літ. А) загальною площею 132,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила, буд. 53. 5. В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити. 6.Матеріали справи № 5011-15/10488-2012 повернути до Господарського суду міста Києва. 7. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 288, 289 ГПК України. Повний текст постанови складений та підписаний 23.06.2021р. Головуючий суддя Б.В. Отрюх Судді Л.Л. Гарник О.М. Остапенко