Справа № 926/767-б/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ ~СУД ~ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ~ОБЛАСТІ 58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: [email protected] УХВАЛА про відмову у відкритті провадження у справі 06 червня 2022 року Справа № 926/767-б/15 Суддя Ковальчук Т.І., розглянувши матеріали за позовною заявою засновника банкрута, власника майна ОСОБА_1 до 1) Акціонерного товариства Альфа банк, м. Київ, ~~~~2) Третейського суду при асоціації українських банків, м. Київ, про витребування з Третейського суду при Асоціації українських банків матеріали справи № 03/10 у справі за заявою Публічного акціонерного товариства ПІРЕУС БАНК МКБ, м. Київ, до Приватної фірми Інтервал, м. Чернівці, про банкрутство, ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 27.05.2015 року порушено провадження у справі за заявою Публічного акціонерного товариства ПІРЕУС БАНК МКБ про банкрутство Приватної фірми Інтервал (суддя Дутка В.В.). Постановою від 31.08.2016 приватну фірму Інтервал визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором ПФ Інтервал призначено арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича. Ухвалою від 19.02.2020 припинено повноваження ліквідатора ПФ Інтервал арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф., новим ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича. Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 06.12.2021 задоволено заяву судді Дутки В.В. про самовідвід у справі № 926/767-б/15, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2021 і протоколами передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.12.2021 справу № 926/767-б/15 та додаткові матеріали (позовні заяви, заяви, ~клопотання), що розглядаються в межах даної справи, передано до провадження судді Ковальчук Т.І. 26 травня 2022 року засновник Приватної фірми Інтервал ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Чернівецької області в межах справи про банкрутство ПФ Інтервал із позовною заявою від 09.05.2022 (вхідний № 1916 від 26.05.2022) до відповідачів Акціонерного товариства Альфа банк і Третейського суду при асоціації українських банків, в якій просить: - витребувати з Третейського суду при Асоціації українських банків матеріали справи № 03/10, відкритої за позовом Акціонерного-комерційного банку соціального розвитку Укрсоцбанк до приватної фірми Інтервал про стягнення заборгованості в розмірі 1269869,50 грн.; - витребувати свідоцтво про реєстрацію постійно діючого третейського суду (копію); - витребувати положення про постійно діючий третейський суд (копію); - витребувати регламент третейського суду (копію); - зобов`язати учасників процесу, з урахуванням приписів п. 24 постанови пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 року, всі документи подавати завчасно через відділ діловодства суду з обов`язковим описом додатків у прошитому вигляді. В обгрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 у позовній заяві зазначив, що звернувся до Третейського суду при Асоціації українських банків із запитом про надання йому можливості ознайомитися з матеріалами справи № 03/10 і надати копії процесуальних документів, які містяться в даній справі, з метою представлення їх в якості доказів у справі про банкрутство ПФ Інтервал для обгрунтування дійсної величини боргу ПФ Інтервал перед АКБ СР Укрсоцбанк, однак листом № 23 від 03.02.2021 відповідач йому відмовив з тих підстав, що з матеріалами справи має право ознайомлюватися та отримувати рішення лише учасники справи. Згідно з протоколом передачі справи раніше визначеному складу суду від 26.05.2022 позовну заяву ОСОБА_1 від 09.05.2022 про витребування документів з Третейського суду при Асоціації українських банків матеріалів справи № 03/10 передано до провадження судді Ковальчук Т.І. Розглянувши матеріали за позовною заявою ОСОБА_1 від 09.05.2022 (вхідний № 1916 від 26.05.2022), суд дійшов висновку, що підстави для відкриття провадження у справі за вказаною позовною заявою відсутні. Так, згідно з частиною 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. За частиною 1 статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право, Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до частин 1, 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначені статтею 20 ГПК України. Так, відповідно до частини 1 цієї статті ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; 3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; 4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; 5) справи у спорах щодо фінансових інструментів, зокрема щодо цінних паперів, в тому числі пов`язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов`язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах; 6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності; 8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України; 9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; 10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; 11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України Про третейські суди, якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті; 12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах; 13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами; 14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою; 15) інші справи у спорах між суб`єктами господарювання; 16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець; 17) справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійних договорів, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства; 18) справи у спорах щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів власників облігацій, що виникають між адміністратором за випуском облігацій та емітентом облігацій та/або особами, які надають забезпечення за такими облігаціями; 19) справи у спорах щодо оскарження рішення зборів власників облігацій. У пунктах 1-3 постанови від 24.10.2011 р. № 11 Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам пленум Вищого господарського суду України роз`яснив, що у вирішенні питань, пов`язаних з прийняттям позовних заяв, господарським судам слід розрізняти поняття підвідомчості і підсудності справ. Підвідомчість це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції (стаття 12 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017 суд) далі ГПК). Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду (статті 13, 15 і 16 ГПК). З огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України Про судоустрій і статус суддів, згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 12, 41 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер. У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: - участь у спорі суб`єкта господарювання; - наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; - наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; - відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Як видно, статтею 20 ГПК України в чинній редакції не передбачено такої категорії господарських спорів як витребування (зобов`язання надати) матеріалів справи третейського суду та установчих документів юридичної особи. З аналізу змісту позовної заяви видно, що між позивачем ОСОБА_1 і відповідачами АТ Альфа банк і Третейським судом при асоціації українських банків немає цивільно- чи господарсько-правового спору, між цими особами відсутні господарські правовідносини, об`єктом яких є матеріали справи № 03/10 та установчі документи постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків. При цьому, в межах справи про банкрутство ПФ Інтервал відсутнє провадження з розгляду кредиторських вимог названого банку до боржника, позаяк таке уже відбулося з винесенням ухвали від 31.08.2016 про визнання грошових вимог ПАТ Укрсоцбанк (правонаступником якого є АТ Альфа банк, ухвала Західного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 у справі № 926/767-б/15). Отже, спір, за вирішенням якого у позовному провадженні звернувся до господарського суду засновник ПФ Інтервал Пелепчук В.В., не є господарським, більше того, не є юридичним спором за своєю суттю, а тому не підлягає розгляду не тільки за правилами господарського, а й іншого судочинства цивільного чи адміністративного. Право особи на доступ до правосуддя гарантоване статтею 55 Основного Закону, положення якого є нормами прямої дії. Відповідно до наведеної статті Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав та свобод і можливість оскаржити до суду рішення, дії та бездіяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських об`єднань і посадових осіб. Свою позицію щодо застосування Конституції України при здійсненні правосуддя Верховний Суд України свого часу відобразив у постанові Пленуму Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя від 1 листопада 1996 року № 9. Зокрема, в п. 8 цієї постанови зазначено, що правосуддя здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124 Конституції), судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян. Статтею 55 Конституції України кожній людині гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, а тому суд не повинен відмовляти особі в прийнятті чи розгляді скарги з підстав, передбачених законом, який це право обмежує. У рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини 2 статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом. Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур). Разом з тим, суд звертає увагу, що нова редакція статті 124 Конституції України, яка набрала чинності 30 вересня 2016 року, містить норму, згідно з якою юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, акцентуючи саме на факті наявності спору. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України, заяви № 17160/06 та № 35548/06; п. 33). У разі наявності в провадженні господарського суду справи, для вирішення якої були б необхідні документи, які просить витребувати позивач, такі могли би бути витребувані в порядку статті 81 ГПК України, однак не у вигляді позовних вимог в окремому позовному провадженні. На переконання суду, позовна вимога про витребування матеріалів справи, яка розглянута третейським судом, та установчих документів третейського суду, що розглянув таку справу, не є ані юридичним спором, на який поширюється юрисдикція судів, ані способом захисту охоронюваних законом прав та інтересів, тому не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті ~175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. За частинами 3-4 цієї статті ГПК про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому~ статтею 242 цього Кодексу. До ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді. Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (частина 6 статті 175 ГПК України). Встановивши під час розгляду матеріалів позовної заяви, що вона не підлягає розгляду господарським судом, суд дійшов до висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 ГПК України. При цьому, суд роз`яснює позивачеві, що спір, з яким він звернувся до ~господарського суду, не підлягає розгляду судом жодної юрисдикції, позаяк не є юридичним спором у розумінні статті 124 Конституції України. Також суд зазначає, що відмовляючи у відкритті провадження у справі за позовною заявою засновника ПФ Інтервал ОСОБА_1 про витребування документів з Третейського суду при Асоціації українських банків матеріалів справи № 03/10, суд не створює перешкод у доступі позивача до суду, позаяк ГПК України передбачає можливість витребування доказів судом за наявності відповідних підстав у порядку, передбаченому статтею 81 ГПК України. Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір як особа з інвалідністю ІІ групи, суд не вирішує питання про повернення судового збору. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 60 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 3, 12, 20, п. 1 ч. 1, ч.ч. 3-6 ст. 175, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд УХВАЛИВ: 1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою засновника банкрута, власника майна ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Альфа банк, Третейського суду при асоціації українських банків про витребування документів з Третейського суду при Асоціації українських банків матеріалів справи № 03/10. Порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції у письмовій формі. Ухвала підписана 06.06.2022. ~~Суддя ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~Т.І. Ковальчук Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.