Справа № 926/2770-б/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "31" жовтня 2022 р. ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~Справа №926/2770-б/22 Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: головуючий-суддя ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~Желік М.Б. судді ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~Галушко Н.А. ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~Орищин Г.В. секретар судового засідання Гунька О.П. розглянувши апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Красток» №22/8 від 22.08.2022 (вх.ЗАГС. №01-05/2112/22 від 25.08.2022) на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 18.08.2022 (суддя Дутка В.В., повний текст складено 19.08.2022) у справі №926/2770-б/22 за заявою: SC PROLISOK SRL, смт. Шкея, Сучавська область, Румунія до Малого приватного підприємства КРАСТОК, с.Лопушна Вижницького району Чернівецької області про відкриття провадження у справі про банкрутство за участю представників: від скаржника: представник Гінінгер А.З. (в режимі відеоконференції); від SC PROLISOK SRL: представник Губський Р.В. (в режимі відеоконференції); арбітражний керуючий: не з`явився; Учасникам процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46 Господарського процесуального кодексу України. ~~~~~~~~~~Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами. ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 18.08.2022 у справі №926/2770-б/22 відкрито провадження у справі про банкрутство Малого приватного підприємства «КРАСТОК»; визнано грошові вимоги SC «PROLISOK» SRL в розмірі 580085,57 євро, що еквівалентно 17 118 847,25 грн (четверта черга) та судовий збір 24810,00 грн (перша черга); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном малого приватного підприємства «КРАСТОК»; призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича; призначено попереднє засідання суду. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, боржник звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить дослідити оригінали контракту №14/04, контракту №35 із додатками №1,2, фінансові вимоги від 06.09.2022, актів звірок від 07.09.2021 та 04.09.2021 та доказів їх надсилання сторонам; скасувати ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 18.08.2022 та прийняти нове рішення, яким відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство МПП «КРАСТОК». Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2022 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді Орищин Г.В., Галушко Н.А. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.08.2022 апеляційну скаргу МПП «Красток» залишено без руху. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.09.2022, після усунення скаржником недоліків, відкрито апеляційне провадження, встановлено учасникам справи строк для надання відзиву на апеляційну скаргу до 03.10.2022, розгляд справи призначено на 05.10.2022. 26.09.2022 на адресу суду від представника кредитора надійшов відзив на апеляційну скаргу б/н від 20.09.2022 (вх. №01-04/5359/22 від 26.09.2022). 03.10.2022 на електронну адресу суду надійшло клопотання розпорядника майна арбітражного керуючого Козирицького А.С. про слухання справи за його відсутності. В судовому засіданні 05.10.2022 оголошено перерву до 19.10.2022. 13.10.2022 на електронну адресу суду надійшло клопотання розпорядника майна арбітражного керуючого Козирицького А.С. про слухання справи за його відсутності. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 розгляд справи відкладено на 26.10.2022. 26.10.2022 на електронну адресу суду надійшло пояснення МПП «Красток» щодо фінансово-господарського стану підприємства. В судовому засіданні 26.10.2022 оголошено перерву до 31.10.2022. В судовому засіданні 31.10.2022 представник апелянта вимоги скарги підтримав, просив оскаржену ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство МПП «Красток». Представник ініціюючого кредитора проти задоволення вимог скарги заперечив, просив залишити оскаржену ухвалу без змін. Розпорядник майна в судове засідання не з`явився, подав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, з огляду на наступне. SC «PROLISOK» SRL звернулось до Господарського суду Чернівецької області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Малого приватного підприємства «КРАСТОК» у зв`язку з неспроможністю останнього виконати грошові зобов`язання перед кредитором в сумі 580085,57 євро. За твердженням заявника вказана заборгованість виникла на підставі контрактів №35 від 22.01.2019 та №04/14 від 14.07.2014 та підтверджується міжнародно-транспортними накладними, інвойсами, специфікаціями до інвойсів, актами звірки розрахунків та банківськими виписками з рахунку. Боржник у відзиві на заяву ініціюючого кредитора просив суд відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство з огляду на наявність між сторонами спору про право щодо вимог SC «PROLISOK» SRL, а саме боржник заперечив факт підписання контрактів, додатків до них та актів звірки, як і наявність будь-якої заборгованості перед заявником, та повідомив суд про подання позову про визнання недійсними вказаних правочинів. Місцевий господарський суд, постановляючи оскаржену ухвалу, встановив, що заява кредитора ґрунтується на об`єднаній заборгованості відповідно до контракту №04/14 від 14.07.2014 та контракту №35 від 22.01.2019 в загальній сумі 580085,57 євро, що еквівалентно 17 118 847,25 грн. по курсу НБУ станом на 25.07.2022, і відповідні обставини підтверджені матеріалами справи, зокрема, актами звірки розрахунків від 04.11.2019 та від 07.09.2021, що є підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство. Щодо доводів боржника про наявність спору про право суд зазначив, що МПП «КРАСТОК» звернувся з позовом до Господарського суду Чернівецької області про визнання правочинів недійсними 10.08.2022, в той час як заява про відкриття провадження у справі про банкрутство МПП «КРАСТОК» надійшла до суду 25.07.2022, тобто, позов надійшов до суду після подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, що дає підстави для висновку про відсутність у цьому випадку спору про право у розумінні положень ч.6 ст.39 КУзПБ. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що суд неправильно застосував норми права, що призвело до винесення незаконної та необґрунтованої ухвали. Так, скаржник вказує, що із заяви SC «PROLISOK» SRL про відкриття провадження у справі про банкрутство Малому приватному підприємству «Красток» стало відомо про існування контракту №04/14 та додатку №19 до нього, які були підписані сторонами спору в с.Лопушна Вижницького району Чернівецької області 14.07.2014 та 02.04.2019 відповідно, акту звірки розрахунків між сторонами спору щодо виконання контракту №04/14 за період 01.01.2017 07.09.2021, контракту №35, який був підписаний сторонами спору 22.01.019 на поставку позивачу обладнання в смт.Берегомет Вижницького району Чернівецької області, акту звірки розрахунків щодо виконання контракту №35 за період з 12.02.2019 по 04.11.2019. У відзиві на заяву кредитора боржник зазначав, що контракти, додатки до них, акти звірок на виконання цих контрактів МПП «Красток» не укладались та не підписувались, візуально всі підписи на документах не є схожими та суттєво відрізняються один від одного на різних поданих документах, тобто ці документи є підробленими, а отже, недійсними. Про існування цих документів боржнику не було відомо до звернення ініціюючого кредитора до суду, а після отримання їх копій, боржник відразу звернувся до суду з позовом про визнання недійсними цих правочинів та актів звірок, Господарський суд Чернівецької області ухвалою від 15.08.2022 у справі №926/2988/22 залишив позовну заяву без руху. Апелянт звертає увагу, що на його вимогу в судове засідання 18.08.2022 кредитор надав для огляду контракт №04/14 від 14.07.2014, контракт №35 від 22.01.2019 з доповненням №1 від 26.09.2019, доповненням №2 від 12.02.2021, в яких печатка та підпис від МПП «Красток» виконані шляхом їх накладення на текст контрактів кольоровим принтером, а також фотокопії актів звірок від 07.09.2021 та від 04.11.2019. При дослідженні матеріалів справи, в тому числі і «оригіналів» документів, було встановлено: - контракт №04/14 від 14.07.2014 містить нерозбірливий підпис від МПП «Красток», який не зроблений ручкою, а виконаний комп`ютерним способом; на ньому відтиск печатки МПП «Красток» не з чорнила, а виконаний комп`ютерним способом; відтиск печатки під впливом рідини не змінюється (дослівна мова головуючого у справі підтверджується звукозаписом судового засідання); - контракт №35, доповнення №№1,2, містять нерозбірливий підпис МПП «Красток», який не зроблений ручкою, а виконаний комп`ютерним способом, на всіх трьох документах різні підписи від МПП «Красток», на всіх трьох документах відтиск печатки МПП «Красток» не з чорнила, а виконаний комп`ютерним способом; відтиск печатки під впливом рідини не змінюється; - на додатку №2 до контракту №35 від імені директора МПП «Красток» міститься два підписи, і всі вони є різними, тобто виконані різними людьми або однією особою шляхом наслідування оригінального підпису керівника; - на міжнародно-транспортних накладних від 27.09.2019 та від 27.09.2019 (за твердженням заявника стосується контракту №35) не має штампів митного органу України та доказів отримання вантажу ким-небудь; - контракт №04/14 від 14.07.2014 відповідно до п.1.1. діяв до 31.12.2014 без можливості автопролонгації, однак, кредитора надав копії платіжних документів про перерахування коштів за період, починаючи з 20.06.2018 по 18.02.2021, що унеможливлює виникнення зобов`язань в межах контракту №04/14; - акти звірок є тільки у вигляді фотокопій, на питання головуючого представник кредитора повідомив, що ці копії були отримані на електронну пошту від МПП «Красток»; - в фінансовій вимозі за №800/06.09.2021, видавником якого є SC «PROLISOK» SRL, йде мова про повернення раніше перерахованої передоплати по контракту №01/18 від 02.02.2018 на суму 278484,65 євро. Згідно з актом звірки (який як зазначає сам заявник) був створений тільки 07.09.2021), доказів надсилання та отримання цієї вимоги не існує. Проте, не зважаючи на встановлені під час дослідження доказів обставини, суд зазначив, що доказів недійсності (підробки) документів не надано, акти звірок були відправлені електронною поштою, а отже, є доказом, в фінансовій вимозі кредитором помилково зазначено інший контракт, позовна заява про визнання недійсним правочинів подана пізніше, ніж заява про відкриття провадження у справі про банкрутство і цей факт не повинен враховуватись під час розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство. На переконання апелянта, такі висновки зроблені внаслідок неправильного застосування норм права. Апелянт зазначає, що відповідно до т.96 ГПК України, якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Покликаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11.05.2019 у справі №904/2882/18, від 24.09.2019 у справі №922/1151/18, від 28.12.2019 у справі №922/788/19, від 16.03.2020 у справі №910/1162/19, апелянт заперечує факт проведення звірки між сторонами і надсилання їх заявнику, і стверджує, що з огляду на вказані приписи закону, в суду не було правових підстав встановлювати факт проведення між сторонами звірки взаєморозрахунків та визнання фотокопій актів звірок доказами у справі. Також скаржник вважає помилковою позицію суду про неврахування подання позову про визнання недійсними правочинів як доказу наявності спору про право, адже до моменту звернення ініціюючого кредитора до суду апелянту не було відомо про існування таких правочинів. Апелянт покликається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13.08.2020 у справі №910/4658/20 та від 19.08.2020 у справі №910/2522/20, відповідно до яких встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство. У відзиві на апеляційну скаргу кредитор зазначає, що доводи апелянта є безпідставними, суперечливими, такими, що не підтверджуються жодними доказами, та зводяться до порушення принципу доктрини venire contra factum propirum (заборони суперечливої поведінки). Зокрема, кредитор вважає помилковим твердження боржника про наявність спору про право, яке базується на припущеннях та не підтверджується жодними доказами, наявними в матеріалах справи. Кредитор покликається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.10.2021 у справі №910/18376/20, відповідно до яких суд не може формально підходити до визначення наявності «спору про право», який зводиться лише до заперечень боржником існування тих чи інших правовідносин, наявність спору про право має підтверджуватись належними доказами, а не базуватися виключно на припущеннях боржника. Проте, в цій справі боржник не надав жодних доказів недійсності контрактів, а також висновків експерта щодо підроблення або фальсифікації підпису директора МПП «Красток» та печатки на вказаних документах. На переконання кредитора, таким чином боржник намагається ухилитись від виконання зобов`язань за контрактами №35 та №04/14. Кредитор зазначає, що міжнародними товарно-транспортними накладними підтверджений факт поставлення обладнання SC «PROLISOK» SRL на користь МПП «Красток», декларантом за цими документами виступав саме МПП «Красток», який від свого імені надавав митному органу перелік документів, зокрема, контракт. Таким чином, відсутність штампів митного органу на екземплярі міжнародних товарно-митних накладних від 27.09.2019, не спростовують існування правовідносин між сторонами на підставі контракту №35. МПП «Красток» не міг бути необізнаним про існування контракту №35, оскільки уповноважені особи саме цього підприємства обирали перевізника, який здійснив поставку товару покупцю, адже поставка товару здійснювалась за правилами ІНКОТЕРМС 2010 року «ФСА» (Франко-перевізник). Кредитор звертає увагу на те, що в кожній міжнародно-транспортній накладній є посилання на інвойси, в яких визначений перелік товару, що поставлявся на підставі контракту №35 та доповнень до нього, а також вага товару, яка повністю відповідає специфікаціям, які складалися до кожного інвойсу. Кредитор вказує, що боржнику було достеменно відомо про існування контрактів, що підтверджується міжнародно-транспортними накладними, листом №02/09 від 14.09.2021 у відповідь на фінансову вимогу №800/06.09.2021, та виписками з банку, що підтверджують внесення передоплати (авансів) товару за період з 27.08.2018 по 18.02.2021 у розмірі 310 000 EUR на банківський рахунок МПП «Красток». Боржник приймав попередню оплату за контрактом на свій рахунок та використовував отримані кошти на власний розсуд. Окрім того, заяву кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство прийнято господарським судом до розгляду 29.07.2022, а боржник звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою про визнання недійсними правочинів лише 10.08.2022, тобто після отримання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та фактично напередодні проведення судом підготовчого засідання. Таким чином, боржник створив спір заради спору, метою якого було недопущення відкриття провадження у справі про банкрутство та подальше ухилення від повернення боргу кредитору. Кредитор, покликаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20.12.2021 у справі №911/3185/20, від 10.11.2021 у справі №916/1101/21, від 02.02.2022 у справі №910/4918/21, вказує, що необхідною умовою наявності спору про право є те, що оспорення має відбуватись до подання заяви кредитора про банкрутство. На переконання кредитора, дії боржника, який уклав контракти №04/14 від 14.07.2014, №35 від 22.01.2021, отримував попередню оплату за одним з цих контрактів, у листі №02/09 від 14.09.2021 підтвердив те, що МПП «Красток» під час відвантаження (розвантаження) товарів діяло згідно з контрактом №04/14 від 14.07.2014 та додатків до нього, а в подальшому після отримання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство відносно нього, кардинально змінив позицію і намагається ввести суд в оману, посилаючись на не укладання його підприємством зазначених контрактів та додатків до нього, суперечать його попередній поведінці і є недобросовісними. Кредитор звертає увагу, що акти звірок між МПП «Красток» та SC «PROLISOK» SRL є копіями письмових доказів, а не електронних, як намагається довести боржник. Представник кредитора не заперечував, що акти звірки не є первинними документами, а грошові вимоги кредитора підтверджуються саме первинними документами, доданими до матеріалів справи, і які є доказами безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора. Окрім того, кредитор вважає, що постанови Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №910/1067/19 та від 13.08.2020 у справі №910/4658/20, на які покликається боржник, не є релевантними цій справі з огляду на те, що в обох випадках, до звернення кредиторів до суду з заявами про відкриття провадження у справі про банкрутство в господарських судах перебували відкриті позовні провадження, що свідчило про наявність між сторонами спору про право. Також не є релевантною постанова від 30.09.2020 у справі №910/16413/19, оскільки вимоги ініціюючого кредитора у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство ґрунтувалися виключно на судовому рішенні про стягнення з боржника заборгованості, яке на момент прийняття судом рішення про закриття провадження у справі про банкрутство було оскаржене до суду апеляційної інстанції та не набуло законної сили. У поясненнях, поданих на електронну адресу суду 26.10.2022, боржник повідомляє суд, що МПП «Красток» було створено 19.06.1992, більше 30 років працює за видом економічної діяльності «Лісопильне та стругальне виробництво, КВЕД 16.10» і за весь час господарської діяльності у підприємства не було судових спорів та прострочених фінансових зобов`язань. На підприємстві влаштовано 12 працівників, за 9 місяців фонд заробітної плати склав 913 492,12 грн., а до бюджетів та фондів було сплачено 518 228,95 грн. За перші 9 місяців 2022 року (із нарахуванням спаду ділової активності внаслідок бойових дій в Україні склав 19 812 700,00 грн. Первісна вартість основних засобів складає 35 907 100 грн. Нерозподілений прибуток підприємства складає 9 460 500 грн., заборгованість перед іншими особами, включаючи позики, складає тільки 13 572 800 грн. Вказані дані підтверджуються даними податкової звітності та квитанцією ДПС України про прийняття цієї звітності. Наведене свідчить про те, що МПП «Красток» є високорентабельним та платоспроможним. Даними фінансової звітності також спростовується факт існування заборгованості перед третіми особами, яка була визнана судом в оскаржуваній ухвалі, не зважаючи на заперечення підприємства. Також у поясненнях боржник наголошує, що МПП «Красток» заперечує факт підписання контрактів, додатків до нього, актів звірок, відсутні судові рішення про наявність договірних відносин та/або грошових зобов`язань, МПП «Красток» ніколи не визнавало зобов`язань перед SC «PROLISOK» SRL, боржник не має невиконаних зобов`язань перед заявником, тому слід дійти висновку про наявність спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора. При цьому боржник покликається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №910/1067/19, від 13.08.2020 у справі №910/4658/20, від 19.08.2020 у справі №910/2522/20. До пояснень додано інформаційну довідку МПП «Красток» від 25.10.2022, фінансову звітність малого підприємства станом на 30.09.2022, квитанцію ДПС України про отримання податкової звітності МПП «Красток» за 9 місяців 2022 року. Колегія суддів апеляційної інстанції не надає оцінки вказаним доказам, оскільки такі не були предметом дослідження в суді першої інстанції під час постановлення оскарженої ухвали і боржник не вказує жодних причин, які зумовили неможливість подання таких доказів суду першої інстанції. Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом. Грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви. За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 34 КУзПБ заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі та повинна містити, зокрема, виклад обставин, що є підставою для звернення до суду, відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті. У заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство SC «PROLISOK» SRL покликалося на те, що МПП «Красток» протягом більш, ніж 9 місяців не погашає заборгованість в загальному розмірі 580 085,57 EUR, яка виникла на підставі контрактів №35 від 22.01.2019 та №04/14 від 14.07.2014, що свідчить про неспроможність боржника виконати свої грошові зобов`язання. Зокрема, заявник зазначав, що 22.01.2019 між SC «PROLISOK» SRL (продавець, резидент Румунії) та МПП «Красток» (покупець, резидент України) був укладений контракт №35 про купівлю-продаж обладнання для подрібнення рослинних відходів, відповідно до п.1.1. якого продавець продає та відвантажує, а покупець купує та приймає в цілому машину для дроблення деревини OSB second hand OSB Strander PZU 16-525, рік випуску 1980 на умовах СРТ (Берегомет) відповідно до Інкотермс 2010. Згідно доповнення №1 від 26.09.2019, яке підписано сторонами, п.1.1. контракту №35 змінено та викладено у такій редакції: «умови постачання ФСА Сучава». В п.п.2.1.-2.3. контракту №35 встановлено, що валюта контракту встановлюється в Євро, ціна товару складає 226 770,00 Євро, оплата за товар проводиться в євро після його поставки покупцеві шляхом банківського переказу на валютний рахунок продавця за товар до кінця дії контракту. Згідно з додатком №1 від 26.09.2019 п.2.3. контракту змінено і викладено у такій редакції: «Сума контракту збільшується на 74 830,93 EUR та загальна сума контракту складає 301 600,92 EUR». В п.10.1 контракту встановлено, що контракт набирає чинності з його підписання та діє до виконання усіх умов контракту, але не пізніше 31.12.2022. Додатком №2 від 12.02.2021 п.10.1. змінено та викладено у такій редакції: «цей контракт набирає чинності з моменту його підписання та діє до виконання договірних зобов`язань, але не пізніше 30.06.2021.» Кредитор зазначає, що належним чином виконав зобов`язання щодо відвантаження обладнання на загальну суму 301 600,92 EUR, що підтверджується міжнародно-транспортними накладними (СMR) №0602219-3 від 08.02.2019 (інвойс №14), №0602219-2 від 08.02.2019 (інвойс №15), №0602219-3 від 08.02.2019 (інвойс №16), №0602219-4 від 07.02.2019 (інвойс №17), від 27.09.2019 (інвойси №936 від 24.09.2019, №556 від 25.09.2019, №557 від 25.09.2019), а також специфікаціями поставленого обладнання, однак, боржник у строк до 30.06.2021 не сплатив вартість обладнання. Між сторонами підписано акт взаєморозрахунків, відповідно до якого заборгованість МПП «Красток» перед SC «PROLISOK» SRL станом на 04.11.2019 склала 301 600,92 EUR. На підтвердження вказаних обставин до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство додано контракт №35 від 22.01.2019 та доповнення №1 від 26.06.2019 до нього, викладений російською та румунською мовами, що не суперечить вимогам Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Додаток №2 від 12.02.2021 викладено українською мовою. Контракт та додаток №2 до нього підписано від імені SC «PROLISOK» SRL адміністратором М.Серденчук, від імені МПП «Красток» директором Ю.Ю. Корпан та скріплено печатками сторін, доповнення №1 містить лише підписи, скріплені печатками без зазначення прізвищ та посад осіб. З наданих суду для огляду оригіналів (а.с. 241-253) не можливо достеменно підтвердити доводи апелянта про те, що відтиски печатки на тексті документів проставлено комп`ютерним способом, підписи на документах проставлено кульковою ручкою, візуально також неможливо підтвердити доводи апелянта про підроблення підписів директора МПП «Красток» Ю.Корпана. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги презумпцію правомірності правочину, закріплену у ст.204 ЦК України, та зазначає, що окрім повного заперечення існування господарських відносин між сторонами, боржник не надав суду жодних доказів на спростування факту укладення контракту №35 від 22.01.2019 та додатків до нього. На виконання умов контракту №35 від 22.01.2019, SC «PROLISOK» SRL відвантажило МПП КРАСТОК обладнання на загальну суму 301600,92 євро, що підтверджується наступними документами, доданими до матеріалів заяви: - міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №0602219-3 від 08.02.2019 розфасована плита OSB PZU 16-525, дерев`яна упаковка (гідроагрегат, конвеєрний жолоб, шафа керування, вагова вежа ПЗУ) вагою 17172 кг; фактура (інвойс) №14 на суму 55000 євро (машина для дроблення сировини OSB Strander PZU 16-525, р.в.1980), специфікація: вага 17172 кг, подаючий ролик з гідравлічним приводом, ПВХ двері, фартуховий конвеєр (а.с.22-29); - ~міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №0602019-2 від 08.02.2019 палети розфасованих плит OSB PZU 16-525, дерев`яна упаковка (гідроагрегат, конвеєрний жолоб, шафа керування, вагова вежа ПЗУ), вагою 15036 кг; фактура (інвойс) №15 на суму 65000 євро (машина для дроблення сировини OSB Strander PZU 16-525, р.в.1980), специфікація: вага 15036 кг, двигун на піддоні, станція управління, конвеєр, платформа з поручнями (а.с.30-36); - міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №0602019-3 від 08.02.2019 розфасована плита OSB PZU 16-525, дерев`яна упаковка (гідроагрегат, конвеєрний жолоб, шафа керування, вагова вежа ПЗУ), вагою 16826 кг; фактура (інвойс) №16 на суму 32000 євро (машина для дроблення сировини OSB Strander PZU 16-525, р.в.1980), специфікація: вага 16826 кг, гідравлічний агрегат, пристрій для подачі, кімната управління, PZU (а.с.37-40); - міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №0602019-4 від 07.02.2019 розфасована плита OSB PZU 16-525, вагою 34800 кг; фактура (інвойс) №17 на суму 74770,00 євро (машина для дроблення сировини OSB Strander PZU 16-525, р.в.1980), специфікація: вага 34800 кг, PZU main machine(а.с.40-52); - міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR від 27.09.2019) на товар на загальну суму 74830,92 євро: інвойс №936 від 24.09.2019 на суму 15700,00 Євро (специфікація столярні кольорові вироби з ПВХ, столярні білі вироби з ПВХ), інвойс №556 від 25.09.2019 на суму 22 262,12 євро (специфікація тримачі для ножів, гвинт, електричні кабелі 400 В, 24 В, ножі для подрібнювачі), інвойс №557 від 25.09.2019 на суму 17163,6 євро (специфікація електричний щит), інвойс №558 від 25.09.2019 на суму 12090,00 євро (специфікація похилий стрічковий конвеєр), інвойс №559 від 25.09.2019 на суму 7615,2 євро (специфікація тримач для ножів Паллман) (а.с.53-87). Апелянт звертає увагу, що на міжнародній товарно-транспортній накладній від 27.09.2019 не має штампів митного органу України та доказів отримання вантажу будь-ким, разом з цим накладні містять штамп митниці Румунії, а за умовами постачання товару є «ФСА Сучава» (п.1.1. контракту №35). Відповідно до правил Інкотермс 2010 за умовами «ФСА (місце призначення» або «Франко перевізник (місце призначення)» продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці: якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження, якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару. Як вбачається з копії акту звірки взаєморозрахунків між сторонами, станом на 04.11.2019 по контракту №35 від 22.01.2019 за МПП «КРАСТОК» рахується заборгованість в сумі 301600,92 євро. Акт звірки підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень. Колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта про те, що вказаний акт звірки не може братись судом до уваги відповідно до ч.5 ст.96 ГПК України у зв`язку з тим, що ставиться під сумнів боржником, адже акт звірки розрахунків, підписаний стороною в паперовому вигляді та відправлений іншій стороні у вигляді сканкопії електронною поштою, не є електронним документом у розумінні статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Відповідно до ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності. За змістом ч.1, ч.2 ст.6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України; суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України; зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом; у разі експорту послуг (крім транспортних) зовнішньоекономічний договір (контракт) може укладатися шляхом прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти) або шляхом обміну електронними повідомленнями, або в інший спосіб, зокрема шляхом виставлення рахунка (інвойсу), у тому числі в електронному вигляді, за надані послуги. Відповідно до ч.2 ст.189 ГК України ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Відповідно до ст.655 ЦК України~ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Окрім того, у заяві кредитор вказує, що 14.07.2014 між Малим приватним підприємством «КРАСТОК» (продавець, резидент України) та компанією SC «PROLISOK» SRL (покупець, резидент Румунії) укладено контракт №04/14 про купівлю-продаж деревини. За п.1.1 договору продавець продає та відвантажує, а покупець купує та приймає в цілому деревину дров`яну для технологічних потреб хвойних та букових порід та технологічну сировину хвойних порід на умовах ДАФ, зал.ст. Вадул-Сірет (Україна) ст. Дорнешти (Румунія) відповідно до Інкотермс 2010 (далі товар). Ціна за 1 м3 деревини дров`яної для технологічних потреб хвойних та букових порід встановлюється 25 євро, ціна за 1 м3 технологічна сировина хвойних порід 30 євро (ДАФ Вадул Сірет) (п. 2.2. контракту). Загальна сума контракту становить щонайменше 900 000,00 євро (п.2.3 контракту). Відповідно до п.2.4. контракту встановлено, що оплата деревини провадиться в євро шляхом 100% попереднього банківського переказу на валютний рахунок продавця за партію товару протягом 3 банківських днів до початку відвантаження товару. Згідно п.11.1 контракту, останній вступає в силу з моменту його підписання і діє до виконання всіх умов контракту, але не пізніше 31.12.2014. 02.04.2019 сторонами підписано доповнення №19 від 02.04.2019 яким змінено п.11.1. контракту №04/14 контракт діє до виконання всіх умов до 31.12.2020. Заявник стверджує, що у період з 25.06.2018 по 18.02.2021 SC «PROLISOK» SRL внесено передоплату в розмірі 310 000 євро (підтверджується платіжними дорученнями доданими до заяви а.с.95-130), однак ~МПП «КРАСТОК» взятих на себе зобов`язань передбачених контрактом №04/14 не виконав, та не поставив товар на суму 278 484,65 євро. 06.09.2021 SC «PROLISOK» SRL направило директору МПП «КРАСТОК» фінансову вимогу з проханням повернути раніше перераховану передоплату по контракту №01/18 від 02.02.2018 на суму 278484,65 євро, у відповідь на яку директор МПП «КРАСТОК» листом від 14.09.2021 просив провести звірку між МПП «КРАСТОК» та SC «PROLISOK» SRL. На підтвердження вказаних обставин до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство додано контракт №04/14 від 14.07.2014 та доповнення №19 від 02.04.2019 до нього, викладені російською та румунською мовами, що не суперечить вимогам Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Контракт та доповнення до нього підписано від імені SC «PROLISOK» SRL адміністратором М.Серденчук, від імені МПП «Красток» директором Ю.Ю. Корпан та скріплено печатками сторін. З наданого суду для огляду оригіналу контракту (а.с. 255-258) не можливо достеменно підтвердити доводи апелянта про те, що відтиски печатки на тексті документів проставлено комп`ютерним способом; підписи на документах проставлено кульковою ручкою, візуально також неможливо підтвердити доводи апелянта про підроблення підписів директора МПП «Красток» Ю.Корпана. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги презумпцію правомірності правочину, закріплену у ст.204 ЦК України, та зазначає, що окрім повного заперечення існування господарських відносин між сторонами, боржник не надав суду жодних доказів на спростування факту укладення контракту №04/14 від 14.07.2014 та доповнення до нього. На підтвердження здійснення передоплати за контрактом кредитор надав суду копії платіжних доручень (з відповідними нотаріально завіреними перекладами) від 25.06.2018 на суму 30 000,00 євро, від 30.07.2018 на суму 45 000,00 євро, від 13.08.2018 на суму 40 000,00 євро, від 27.08.2018 на суму 45 000,00 євро, від 13.11.2018 на суму 55 000,00 євро, від 07.02.2019 на суму 55 000,00 євро, від 19.02.2019 на суму 15 000,00 євро, від 16.04.2019 на суму 15 000,00 євро, від 25.10.2019 на суму 10 000,00 євро, від 07.04.2020 на суму 9000,00 євро, від 15.04.2020 на суму 11000,00 євро, від 28.07.2020 на суму 20 000,00 євро, від 04.11.2020 на суму 10 000,00 євро, від 26.11.2020 на суму 10000,00 євро, від 26.11.2020 на суму 15 000,00 євро, від 03.12.2020 на суму 15000,00 євро, від 29.12.2020 на суму 15000,00 євро, від 18.02.2021 на суму 10000,00 євро, з призначеннями платежів «передоплата відповідно договору №04/14 від 14.07.2014», а також витяги з рахунку SC «PROLISOK» SRL за періоди з 27.07.2018 по 27.08.2018, за 19.02.2019, та інформацію про облік з валютними операціями постачальника за період з січня 2017 по квітень 2020 року. Як вбачається з акту звірки взаєморозрахунків між сторонами за період з 01.01.2017 07.09.2021, станом на 07.09.2019 заборгованість МПП КРАСТОК по контракту № 04/14 від 14.07.2014 становить 278484,65 євро. Акт звірки підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень. Колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта про те, що вказаний акт звірки не може братись судом до уваги відповідно до ч.5 ст.96 ГПК України у зв`язку з тим, що ставиться під сумнів боржником, адже акт звірки розрахунків, підписаний стороною в паперовому вигляді та відправлений іншій стороні у вигляді сканкопії електронною поштою, не є електронним документом у розумінні статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». До матеріалів заяви також додано копію фінансової вимоги №800/06.09.2020, в якій кредитор просить боржника повернути раніше перераховану передоплату по контракту №01/18 від 02.02.2018 на суму 278484,65 євро. Представник кредитора у поясненнях суду зазначав, що номер контракту вказано помилково, адже такого контракту між сторонами не укладалось. На підтвердження надсилання фінансової вимоги та факту отримання її боржником, кредитор надав суду копію листа №02/09 від 14.09.2021 румунською мовою, який містить підпис директора МПП «Красток» Ю.Корпана, скріплений печаткою, та нотаріально завірений переклад (копію) цього листа. У листі боржник зазначає, що МПП «Красток» діяло згідно контракту №04/14 від 14.07.2014 та здійснило поставку товару. Колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що лист було підроблено, адже боржник не надав жодних доказів щодо факту підроблення листа. Відповідно до ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Таким чином, матеріалами заяви підтверджено наявність заборгованості МПП «КРАСТОК» перед SC «PROLISOK» SRL в загальному розмірі 580085,57 євро (301600,92 + 278484,65) відповідно до контракту №04/14 від 14.07.2014 та контракту №35 від 22.01.2019, що еквівалентно 17 118 847,25 грн по курсу НБУ станом на 12.07.2022 (дату реєстрації заяви в суді). Вказаних обставин та існування заборгованості боржник не спростував жодними доказами, разом з цим боржник заперечує існування господарських відносин між сторонами, факт підписання контрактів з додатками та актів звірки розрахунків, факт підписання листа-відповіді на фінансову вимогу, стверджує про підроблення документів та покликається на ~існування між сторонами спору про право, зокрема, повідомляє, що МПП «Красток» подав до Господарського суду Чернівецької області позов про визнання вищезгаданих контрактів недійсними, який станом на дату постановлення оскарженої ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство було залишено без руху відповідно до ухвали Господарського суду Чернівецької області від 15.08.2022 у справі №926/2988/22. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що однією з підстав для відмови у відкритті провадження у справі, положення ч. 6 ст.39 КУзПБ, визначають те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження. Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмету) зобов`язання, підстав виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо.~ ~~~~~~ Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище. Водночас, відсутність будь-яких заперечень боржника з приводу зазначеної вимоги кредитора може свідчити про її визнання, а відтак, і про відсутність спору між сторонами про право (висновок, викладений~ ~~~Верховним Судом у постановах від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 03.09.2020 у справі №910/4658/20 та від 16.09.2020 у справі № 911/593/20, від 15.06.2021 у справі № 904/3074/20, від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20). Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом. Отже, під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права, який суттю суперечності, конфлікту, протиборства сторін. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Тому, вирішуючи питання чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб`єктами правовідносин з приводу їх прав та обов`язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду. Таким чином, спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також не доведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. Здійснюючи розгляд спорів про право, суд встановлює наявність чи відсутність певних обставин (юридичних фактів). За відсутності цих елементів не може бути спору про право. Юридичні факти - це певні життєві обставини, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин. Якщо у підготовчому засіданні буде з`ясовано, що між ініціюючим кредитором та боржником існують суперечки з приводу їх прав та обов`язків, що вочевидь ставить під сумнів вимогу кредитора, і їх вирішення можливе виключно шляхом встановлення об`єктивної істини, що, у свою чергу, покладає на суд обов`язок вжити всіх визначених законом заходів до всебічного, повного та об`єктивного з`ясування дійсних прав і обов`язків сторін, у тому числі із застосуванням інституту доказів і доказування, що притаманно саме для справ позовного провадження, господарський суд відмовляє у відкриті провадження у справі про банкрутство. Законодавство не містить переліку будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування такого спору. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20. Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що наявність спору про право має підтверджуватися належними доказами, а не базуватися виключно на припущеннях боржника. За змістом ч.1~ ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Відповідно до~ ст. 86 ГПК України~ суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У цьому випадку, ініціюючий кредитор надав суду ряд первинних доказів на підтвердження наявності непогашеної заборгованості, а також акти звірки розрахунків, підписані та скріплені печатками обох сторін, натомість боржник не надав жодних доказів на спростування обставин, на які кредитор покликається як на підставу своїх вимог. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 02.02.2022 у справі №910/4918/21 акцентував увагу на тому, що заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову (предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора), який подано до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство беззаперечно свідчить про наявність спору про право у розумінні положень ч.6~ ст.39 КУзПБ. Аналогічна правова позиціє є усталеною в судовій практиці. Отже, про наявність спору про право у розумінні положень ч. 6~ ~~ст. 39 КУзПБ~ ~~свідчать заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову,~ ~~предметом розгляду якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги ініціюючого кредитора, та який подано боржником до подання ініціюючим кредитором заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство. Як вбачається з матеріалів справи, МПП «КРАСТОК» звернулося з позовом до Господарського суду Чернівецької області про визнання правочинів недійсними 10.08.2022, в той час як заява про відкриття провадження у справі про банкрутство МПП «КРАСТОК» надійшла до суду 25.07.2022. Відтак, позов надійшов до суду після подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, до того ж станом на дату постановлення оскарженої ухвали був залишений без руху відповідно до ухвали Господарського суду Чернівецької області від 15.08.2022 у справі №926/2988/22, тобто, ще не було вирішено питання про відкриття провадження у справі про визнання правочинів недійсними. Зазначені обставини дають підстави для висновку про відсутність у цьому випадку спору про право у розумінні положень ч. 6 ст.39 КУзПБ. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №910/4918/21. Приписи ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства, передбачають, що боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав. Грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. Неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом. Отже підставою для застосування до боржника встановлених Кодексом процедур та, відповідно, відкриття провадження у справі є неплатоспроможність боржника. Ознакою такої неплатоспроможності є наявність невиконаного боржником зобов`язання перед кредитором незалежно від його розміру та строку виконання. Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 5 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість та доведеність вимог кредитора та наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство. Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а оскаржувану ухвалу слід залишити без змін. В порядку положень ст. 129 ГПК України сплачений скаржником за подання апеляційної скарги судовий збір слід покласти на скаржника. Керуючись ст.ст.86, 129, 269, 270, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ: ~~~~~~~~~~ 1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Малого приватного підприємства Красток №22/8 від 22.08.2022 (вх.ЗАГС. №01-05/2112/22 від 25.08.2022) ~відмовити. ~~~~~~~~~~ 2. Ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 18.08.2022 у справі №926/2770-б/22 залишити без змін. ~~~~~~~~~~ 3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на скаржника. Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287,288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення. Повний текст складено 10.11.2022. Головуючий ~~~~~~~~~~суддя~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~Желік М.Б. ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~суддя ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~Галушко Н.А. ~~~суддя ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~Орищин Г.В.