Справа № 904/5819/20

УКРАЇНА ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027 E-mail: [email protected], тел. (056) 377-18-49, ~fax (056) 377-38-63 УХВАЛА про результати розгляду заяви кредитора про грошові вимоги до банкрута у справі про банкрутство ~ 13.02.2023 м. Дніпро Справа № 904/5819/20 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "БУС-Сервіс", м. Київ до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські автобусні заводи", ~~~~~м.Кам`янське про визнання грошових вимог Суддя ~Мартинюк С.В. за участю секретаря судового засідання Ільєнко В.Ю. Представники: Від Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України": Шандарівський Т.Г., дов. №ДП24701/22-0246 від 26.07.2022, адвокат; Від ТОВ "ФК "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА": Бухаленков С.С., ордер серія АІ №1341914 від 01.02.2023, адвокат; Розпорядник майна/ТВО керівника боржника: Глеваський В.В.; ~ Інші учасники провадження по справі у судове засідання не з`явились. ~ ВСТАНОВИВ: Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2020 відкрито провадження у справі №904/5819/20 про банкрутство ТОВ "Львівські автобусні заводи", введено процедуру розпорядження майном відносно боржника та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Глеваського В.В., (свідоцтво №1724 від 20.03.2015). 09.12.2020 на офіційному ~веб-порталі судової влади України опубліковано ~повідомлення №65567 про відкриття провадження ~у справі про банкрутство ТОВ "Львівські автобусні заводи". 15.01.2021 до господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява ТОВ "БУС - СЕРВІС" про визнання грошових вимог до ТОВ "Львівські автобусні заводи" на суму 117000000,00 грн. та судового збору у розмірі 4 540, 00 грн. ~ Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області ~від 20.10.2021 визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БУС - СЕРВІС", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські автобусні заводи", 51927, м.Кам`янське, вул. Стасова, буд. 79, код ЄДРПОУ 33894928 на суму 4 540, 00 грн. - 1 черга задоволення ~вимог кредиторів, на суму 117 000 000, 00 грн. - 4 черга задоволення вимог кредиторів. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.10.2022 апеляційну скаргу АТ «Державний експортно-імпортний банк України» залишено без задоволення та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2021 у справі № 904/5819/20 залишено без змін. Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 30.11.2022 касаційну скаргу АТ Державний експортно-імпортний банк України задоволено частково, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.10.2022 у справі №904/5819/20 скасовано та справу №904/5819/20 направлено на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області. 26.12.2022 до суду від АТ "Укрексімбанк" надійшли заперечення щодо визнання вимог кредитора ТОВ "Бус-Сервіс" за наслідками касаційного перегляду судових рішень. Згідно протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 03.01.2023, справу передано для розгляду судді Мартинюку С.В. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.01.2023 прийнято грошові вимоги ТОВ "БУС-Сервіс" до боржника ТОВ "Львівські автобусні заводи" у справі про банкрутство №904/5819/20. Призначено судове засідання для розгляду заяви ТОВ "БУС-Сервіс" про визнання грошових вимог до боржника на 06.02.2023. 02.02.2023 на електронну пошту суду від ТОВ "ФК "Інвестохіллс ВЕСТА" надійшли заперечення щодо задоволення заяви з грошовими вимогами до боржника. 03.02.2023 від розпорядника майна боржника Глеваського В.В. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи повідомлення про розгляд грошових вимог. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2023 розгляд заяви ТОВ "БУС-Сервіс" до боржника ТОВ "Львівські автобусні заводи" про визнання грошових вимог відкладено на 13.02.2023. Дослідивши матеріали справи, заслухавши присутніх в судовому засіданні учасників справи, встановлено наступне. Відповідно до Постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.11.2022 по справі №904/5819/20, у разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова Верховного Суду від 07.08.2019 у справі №922/1014/18). У постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №910/21939/15 наведено правовий висновок, відповідно до якого на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є суттю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. Покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18. Розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 913/479/18). Наведені правові висновки відповідають сталій практиці Верховного Суду щодо порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та щодо ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство (у попередньому засіданні). Таким чином, при розгляді даної заяви з грошовими вимогами саме ТОВ "БУС-СЕРВІС" повинно було за підвищеними стандартами доказування надати відповідні докази та пояснення на спростування сумнівів інших кредиторів. При цьому, за нового розгляду грошових вимог заявник не подав до суду жодних пояснень чи документів на виконання вимог ухвали господарського суду від 05.01.2023. Грошові вимоги ТОВ "БУС - СЕРВІС" до боржника заявлені на підставі договору купівлі - продажу від 01.07.2013 №01/07/2013, укладеного між ТОВ "БУС - СЕРВІС" та ТОВ "Львівські автобусні заводи", за умовами якого (п.1 договору) продавець (кредитор) зобов`язується передати у власність покупця (боржника) тролейбуси, які покупець зобов`язаний прийняти та оплатити їх. Пунктом 3.1. договору визначено, що загальна вартість майна, що продається за цим договором, ~визначена у додатку №1 до договору. Покупець (п.4.1. договору) мав провести розрахунок з продавцем в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом двох років з моменту прийняття майна та ~підписання акту прийняття - передачі до цього договору. Договором також передбачено, що продавець ~зобов`язаний передати, а покупець - прийняти майно ~протягом 10 - ти календарних днів з моменту підписання цього договору (п.5.1. договору). Право власності на майно та ризик випадкової загибелі (псування, пошкодження) переходить від продавця до покупця після підписання Акту передачі - приймання (п.6.1. договору). В додатку №1 до договору купівлі - продажу від 01.07.2013 №01/07/13 зазначена що ~кількість майна - 26 тролейбусів по 4 500 000 грн. кожен, загальною ~вартістю 117 млн. грн. Проте, відповідно до рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2022 по справі №904/5819/20 (904/9064/21) визнано недійсним договір купівлі-продажу №01/07/13 від 01 липня 2013 року з додатком №1, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бус-Сервіс" (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела (Івана Лепсе), буд. 6, код ЄДРПОУ 35296308) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівські автобусні заводи" (51927, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Стасова, буд. 79, код ЄДРПОУ 33894928). Також у вищевказаному рішенні господарський суд зазначає про те, що той факт, що боржник уклав договір купівлі-продажу від 01.07.2013 на суму 117 млн.грн. у той час, коли мав невиконані грошові зобов`язання перед іншим кредитором та, коли здійснювались заходи виконавчого провадження по стягненню боргу, свідчить про фраудаторність правочину, який суперечить ст. ст. 3, 13 Цивільного кодексу України, та є підставою для визнання договору недійсним. Господарський суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 42 КУзПБ, у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. ~ Відповідно до ст. 177 Цивільного кодексу України, об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Суд враховує, що у фіктивному правочині відсутні намір створити юридичні наслідки на момент його вчинення, і тому неможливе виникнення будь-яких майнових наслідків, і відповідно застосування двосторонньої реституції, оскільки такий правочин не може породжувати юридичних наслідків. Тобто, двостороння реституція унеможливлюється конструкцією фіктивного правочину, оскільки на підставі нього виключається можливість передачі коштів та майна. За таких обставин, визнаний недійсним договір купівлі-продажу №01/07/13 від 01 липня 2013 року з додатком №1, укладений між ТОВ "Бус-Сервіс" та ТОВ "Львівські автобусні заводи" виключає можливість пред`явлення грошових вимог на його підставі. Отже, обґрунтовані сумніви кредиторів боржника не спростовані та правочин, що слугував підставою для звернення ТОВ "БУС-СЕРВІС" з грошовими вимогами до боржника визнано недійсним. Сукупність наведених обставин надає можливість суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та прийняти рішення про відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Враховуючи вищевикладене, грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БУС-Сервіс" підлягають відхиленню. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Керуючись ст.ст. 2, 73-74, 76-79, 86, 91, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 45, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, суд ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~ УХВАЛИВ: Грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БУС-СЕРВІС" (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 6; ідентифікаційний код юридичної особи 35296308) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські автобусні заводи" (51927, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Стасова, буд. 79; ідентифікаційний код юридичної особи 33894928) - відхилити. Ухвала набирає законної сили 13.02.2023 та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст ухвали складено 20.02.2023. Суддя С.В. Мартинюк